Khalida Brohi: How I work to protect women from honor killings

Перекладач: Tetiana Katsimon Утверджено: Hanna Leliv

While preparing for my talk

Готуючись до своєї доповіді,

I was reflecting on my life and trying to figure out

я замислилася над своїм життям і спробувала визначити

where exactly was that moment when my journey began.

саме той момент, коли почалася моя подорож.

A long time passed by, and I simply couldn't figure out

Минуло багато часу, і я просто не можу згадати

the beginning or the middle or the end of my story.

початок, середину чи кінець моєї історії.

I always used to think that my beginning

Я завжди думала, що все почалося

was one afternoon in my community when my mother had told me

одного дня в моєму селищі, коли мати сказала мені,

that I had escaped three arranged marriages by the time I was two.

що мені ще не виповнилось і двох років, як вони вже відмовили трьом женихам.

Or one evening when electricity had failed for eight hours in our community,

Або одного вечора, коли у всьому селищі вимкнули світло на 8 годин,

and my dad sat, surrounded by all of us,

і мій батько сів коло нас усіх

telling us stories of when he was a little kid struggling to go to school

і розповів про своє дитинство, як він хотів ходити до школи,

while his father, who was a farmer, wanted him to work in the fields with him.

а його батько-фермер наполягав на тому, щоб він допомагав йому на полі.

Or that dark night when I was 16

Або тієї темної ночі, коли мені було 16,

when three little kids had come to me and they whispered in my ear

і троє маленьких дітей прийшли до мене і пошепки сказали,

that my friend was murdered in something called the honor killings.

що мою подругу вбили. І це називається "вбивством честі".

But then I realized that,

Але пізніше я зрозуміла,

as much as I know that these moments have contributed on my journey,

що, хоча всі ці моменти зробили свій внесок у мою подорож,

they have influenced my journey

мали значний вплив на неї,

but they have not been the beginning of it,

все ж, не вони стали її початком.

but the true beginning of my journey was in front of a mud house

Моя подорож почалася перед брудним будинком

in upper Sindh of Pakistan,

в пакистанській провінції Сінд,

where my father held the hand of my 14-year-old mother

коли мій батько, тримаючи за руку мою 14-річну матір,

and they decided to walk out of the village

вирішив покинути селище

to go to a town where they could send their kids to school.

і перебратися до міста, де їхні діти зможуть відвідувати школу.

In a way, I feel like my life

Почасти, моє життя

is kind of a result of some wise choices and decisions they've made.

є результатом низки розумних рішень, які приймали мої батьки.

And just like that, another of their decisions

І одним з таких рішень було

was to keep me and my siblings connected to our roots.

не втрачати зв'язку з нашим корінням.

While we were living in a community I fondly remember as called Ribabad,

Я з любов'ю згадую ті часи, коли ми жили в селищі під назвою Рібабад,

which means community of the poor,

що означає "селище бідняків".

my dad made sure that we also had a house in our rural homeland.

Мій батько також піклувався про те, щоб у нас був будинок в рідному краю.

I come from an indigenous tribe in the mountains of Balochistan

Я походжу з корінного племені Брагуїв, що мешкає

called Brahui.

в горах провінції Белуждистан.

Brahui, or Brohi, means mountain dweller, and it is also my language.

Брагуї, або Брогі, означає "жителі гір", а також це назва моєї рідної мови.

Thanks to my father's very strict rules about connecting to our customs,

Завдяки батькам, які наполегливо виховували в нас повагу до наших традицій,

I had to live a beautiful life of songs, cultures, traditions, stories, mountains,

моє життя було сповнене чудових пісень, культури, традицій, історій, гір

and a lot of sheep.

і численних овець.

But then, living in two extremes

Проте життя між двома крайнощами:

between the traditions of my culture, of my village,

традиційною культурою мого селища

and then modern education in my school wasn't easy.

і сучасною шкільною освітою, не було легким.

I was aware that I was the only girl who got to have such freedom,

Я усвідомлювала, що була єдиною дівчиною, яка отримала стільки свободи,

and I was guilty of it.

і почувала себе винною за це.

While going to school in Karachi and Hyderabad,

Коли я ще ходила до школи в Карачі та Гайдерабаді,

a lot of my cousins and childhood friends were getting married off,

багато з моїх двоюрідних сестер та подруг були вже одруженими.

some to older men, some in exchange,

Деякі видані за значно старших чоловіків, деякі в обмін,

some even as second wives.

а деякі були навіть другими дружинами.

I got to see the beautiful tradition and its magic fade in front of me

Я була закохана в чудові традиції, але їхня чарівність зникала,

when I saw that the birth of a girl child was celebrated with sadness,

коли я бачила, що народження дівчинки завжди святкувалося із сумом в очах,

when women were told to have patience as their main virtue.

коли казали, що терпіння є головною чеснотою жінок.

Up until I was 16,

До 16 років

I healed my sadness by crying,

я заспокоювала свій сум сльозами.

mostly at nights when everyone would sleep

Зазвичай вночі, коли всі спали.

and I would sob in my pillow,

І так я ридала в подушку,

until that one night when I found out my friend was killed

аж до тієї ночі, коли дізналася, що мою подругу вбили

in the name of honor.

в ім'я честі.

Honor killings is a custom

Вбивство честі - це традиція,

where men and women are suspected of having relationships

коли чоловіків і жінок, яких підозрюють у статевих відносинах

before or outside of the marriage,

до заміжжя або у шлюбній зраді,

and they're killed by their family for it.

вбивають члени їх родини.

Usually the killer is the brother or father or the uncle in the family.

Найчастіше вбивцею може бути брат, батько або дядько.

The U.N. reports there are about 1,000 honor murders every year in Pakistan,

За даними ООН, щорічно в Пакистані відбувається близько 1000 "вбивств честі",

and these are only the reported cases.

і це лише зареєстровані випадки.

A custom that kills did not make any sense to me,

Я не підтримую традиції, які призводять до вбивства,

and I knew I had to do something about it this time.

і я розуміла, що маю щось робити з цим.

I was not going to cry myself to sleep.

Я не мала на увазі ридати ночами.

I was going to do something, anything, to stop it.

Я прагнула зробити все можливе, щоб зупинити це.

I was 16 -- I started writing poetry

Мені було 16. Я почала складати вірші.

and going door to door telling everybody about honor killings

Щоб люди усвідомили проблему, я ходила від дверей до дверей

and why it happens, why it should be stopped,

і розповідала про "вбивства честі", їхні причини,

and raising awareness about it

і необхідність їх припинення,

until I actually found a much, much better way to handle this issue.

аж доки я не знайшла значно кращий спосіб розв'язання цієї проблеми.

In those days, we were living in a very small, one-roomed house in Karachi.

В ті дні ми жили в маленькому однокімнатному будинку в Карачі.

Every year, during the monsoon seasons, our house would flood up with water --

Кожного року, в сезон дощів, наш будинок затоплювало водою,

rainwater and sewage --

дощовою і з каналізації,

and my mom and dad would be taking the water out.

і мої батьки вимушені були вичерпувати воду.

In those days, my dad brought home a huge machine, a computer.

В ті дні мій батько приніс додому великий пристрій. То був комп'ютер.

It was so big it looked as if it was going to take up half of the only room we had,

Він був настільки великим, що здавалося заповнить півкімнати,

and had so many pieces and wires that needed to be connected.

і було так багато різних частин і дротів, які треба було підключити.

But it was still the most exciting thing

Проте він був найбільш захоплюючою річчю

that has ever happened to me and my sisters.

для мене і моїх сестер.

My oldest brother Ali got to be in charge of taking care of the computer,

Мій старший брат Алі був відповідальним за комп'ютер,

and all of us were given 10 to 15 minutes every day to use it.

і кожному з нас дозволялося користуватися ним 10-15 хвилин на день.

Being the oldest of eight kids,

Як найстарша з 8 дітей,

I got to use it the last,

я була остання у черзі.

and that was after I had washed the dishes,

Спершу мені треба було вимити посуд,

cleaned the house, made dinner with my mom,

прибрати будинок, приготувати разом з матір'ю вечерю,

and put blankets on the floor for everyone to sleep,

і постелити ковдри на підлогу, щоб всі могли лягти спати,

and after that, I would run to the computer,

і тоді я могла користуватися комп'ютером,

connect it to the Internet,

підключати його до інтернету

and have pure joy and wonder for 10 to 15 minutes.

і розважатися і дивуватися аж цілих 10 - 15 хвилин.

In those days, I had discovered a website called Joogle.

В ті дні я відкрила для себе сайт Joogle.

[Google] (Laughter)

[Google] (Сміх)

In my frantic wish to do something about this custom,

Охоплена шаленим бажанням боротися з цим звичаєм,

I made use of Google and discovered Facebook,

користуючись Google, я знайшла Facebook.

a website where people can connect to anyone around the world,

Це сайт, на якому можна спілкуватися з людьми з усього світу.

and so, from my very tiny, cement-roofed room in Karachi,

Таким чином, з моєї тісної домівки в Карачі,

I connected with people in the U.K., the U.S., Australia and Canada,

я спілкувалася з людьми з Британії, Америки, Австралії та Канади.

and created a campaign called

Я започаткувала кампанію під назвою

WAKE UP Campaign against Honor Killings.

"Пробудження! - Кампанія проти вбивств честі".

It became enormous in just a few months.

Всього за кілька місяців багато людей приєдналося до неї.

I got a lot of support from all around the world.

Люди з усього світу підтримували мене.

Media was connecting to us.

ЗМІ також приєдналися до нас.

A lot of people were reaching out trying to raise awareness with us.

Багато людей намагалися донести цю проблему до інших.

It became so big that it went from online to the streets of my hometown,

Згодом ця кампанія вийшла за межі он-лайн і вилилася на вулиці мого рідного міста,

where we would do rallies and strikes

де ми влаштовували мітинги і страйки,

trying to change the policies in Pakistan for women's support.

намагаючись спрямувати політику Пакистану на підтримку жінок.

And while I thought everything was perfect,

В той час я була переконана, що все йде ідеально,

my team -- which was basically my friends and neighbors at that time --

моя команда, яка складалася в основному з друзів і сусідів,

thought everything was going so well,

також вірила в це.

we had no idea a big opposition was coming to us.

Але неочікувано ми зіткнулися з опозицією.

My community stood up against us,

Люди з моєї громади виступили проти нас,

saying we were spreading un-Islamic behavior.

звинувачуючи нас в поведінці, яка суперечить канонам ісламу.

We were challenging centuries-old customs in those communities.

Ми виступали проти звичаю, який формувався століттями.

I remember my father receiving anonymous letters

Я пам'ятаю, як мій батько отримував анонімні листи,

saying, "Your daughter is spreading Western culture

з текстом: "Ваша дочка поширює західну культуру

in the honorable societies."

в поважному суспільстві".

Our car was stoned at one point.

Якось нашу машину закидали камінням.

One day I went to the office and found our metal signboard

Іншого разу, прийшовши до офісу, я побачила, що наша металева вивіска

wrinkled and broken as if a lot of people had been hitting it with something heavy.

була збита і зламана так, ніби по ній довго гатили чимось важким.

Things got so bad that I had to hide myself in many ways.

Все стало настільки погано, що я вимушена була переховуватися.

I would put up the windows of the car,

Я піднімала вікна машини,

veil my face, not speak while I was in public,

закривала обличчя, не розмовляла на людях.

but eventually situations got worse when my life was threatened,

Але врешті-решт все настільки погіршилося, що я почала отримувати погрози життю.

and I had to leave, back to Karachi, and our actions stopped.

Я вимушена була повернутися до Карачі, і наші акції припинилися.

Back in Karachi, as an 18-year-old,

В Карачі я повернулася у 18 років,

I thought this was the biggest failure of my entire life.

тоді я думала, що зазнала найбільшої поразки у своєму житті.

I was devastated.

Я була спустошена.

As a teenager, I was blaming myself for everything that happened.

У підлітковому віці я звинувачувала себе у всьому, що траплялося.

And it turns out, when we started reflecting,

Проаналізувавши все, що сталося,

we did realize that it was actually me and my team's fault.

ми зрозуміли, що самі у всьому винні.

There were two big reasons why our campaign had failed big time.

Ми виявили дві основні причини провалу нашої кампанії.

One of those, the first reason,

Перша причина полягає в тому,

is we were standing against core values of people.

що ми виступили проти основних людських цінностей.

We were saying no to something that was very important to them,

Ми заперечували те, що було для них дуже важливо,

challenging their code of honor,

ставили під сумнів їхній код честі,

and hurting them deeply in the process.

чим глибоко ображали їх почуття.

And number two, which was very important for me to learn,

Друга причина, дуже важлива,

and amazing, and surprising for me to learn,

і в той же час неочікувана,

was that we were not including the true heroes

полягає в тому, що ми не задіяли в процесі справжніх героїв,

who should be fighting for themselves.

тих, хто сам має боротися за свої права.

The women in the villages had no idea we were fighting for them in the streets.

Жінки з селищ навіть і не уявляли, що ми відстоюємо їхні права на вулицях.

Every time I would go back,

Щоразу, як я поверталась назад,

I would find my cousins and friends with scarves on their faces,

і бачила сестер або подруг, які ховали обличчя,

and I would ask, "What happened?"

я питала: "Що сталося?"

And they'd be like, "Our husbands beat us."

А вони відповідали: "Наші чоловіки б'ють нас".

But we are working in the streets for you!

Але ж ми боремося за вас на вулицях!

We are changing the policies.

Ми змінюємо політику.

How is that not impacting their life?

Як це може не впливати на їхні життя?

So then we found out something which was very amazing for us.

І тоді ми зрозуміли одну дуже вражаючу річ.

The policies of a country

Політика держави

do not necessarily always affect the tribal and rural communities.

не завжди впливає на племена та сільські громади.

It was devastating -- like, oh, we can't actually do something about this?

Це було жахливо. Виходить, що ми не можемо фактично нічого зробити.

And we found out there's a huge gap

Ми зрозуміли, що існує велика прірва

when it comes to official policies and the real truth on the ground.

між офіційною політикою і реальним життям в державі.

So this time, we were like, we are going to do something different.

Тож цього разу, ми маємо намір вчинити все по-іншому.

We are going to use strategy,

Ми збираємося застосувати стратегію,

and we are going to go back and apologize.

і ми збираємося повернутися назад і вибачитися.

Yes, apologize.

Так, вибачитися.

We went back to the communities

Ми повернулися до громад

and we said we are very ashamed of what we did.

і сказали, що нам дуже соромно за те, що ми робили.

We are here to apologize, and in fact, we are here to make it up to you.

Ми приїхали, щоб вибачитися і виправити помилки.

How do we do that?

Як ми це зробимо?

We are going to promote three of your main cultures.

Ми хочемо пропагувати три головні складові вашої культури:

We know that it's music, language, and embroidery.

музику, мову та мистецтво вишивання.

Nobody believed us.

Ніхто нам не повірив.

Nobody wanted to work with us.

Ніхто не хотів співпрацювати з нами.

It took a lot of convincing and discussions with these communities

Нам довелося довго переконувати і обговорювати це з громадами,

until they agreed that we are going to promote their language

доки вони нарешті зрозуміли, що ми будемо пропагувати їхню мову

by making a booklet of their stories, fables and old tales in the tribe,

шляхом видання книжечок з оповіданнями, байками та історіями з життя племен;

and we would promote their music

що ми будемо популяризувати їхню музику,

by making a CD of the songs from the tribe, and some drumbeating.

записуючи на диски пісні та барабанний бій племен.

And the third, which was my favorite,

І третє, моє улюблене,

was we would promote their embroidery by making a center in the village

ми пропагуватимемо їхнє мистецтво вишивання, відкривши центр у селищі,

where women would come every day to make embroidery.

куди жінки зможуть приходити кожен день і вишивати.

And so it began.

І так все почалося.

We worked with one village, and we started our first center.

Ми працювали в одному селищі і відкрили там наш перший центр.

It was a beautiful day.

Це був чудовий день.

We started the center.

Ми започаткували центр.

Women were coming to make embroidery,

Жінки приходили і вишивали,

and going through a life-changing process of education,

а також отримували знання, які мали змінити їхнє життя.

learning about their rights, what Islam says about their rights,

Вони дізнавалися про права жінок в ісламі,

and enterprise development, how they can create money,

про те, як відкрити власну справу, як заробляти гроші,

and then how they can create money from money,

і як збільшувати свої заощадження,

how they can fight the customs that have been destroying their lives

а також про те, як вони можуть боротися зі звичаєм,

from so many centuries,

який століттями руйнує їх життя,

because in Islam, in reality,

тому що в ісламі, насправді,

women are supposed to be shoulder to shoulder with men.

жінка завжди повинна бути пліч-о-пліч з чоловіками.

Women have so much status that we have not been hearing,

Жінки мають так багато прав, що ми навіть не усвідомлювали цього,

that they have not been hearing,

навіть вони не усвідомлювали цього,

and we needed to tell them that they need to know

і наша місія полягала в тому, щоб розповісти їм

where their rights are and how to take them by themselves,

про їхні права, і як вони можуть відстоювати їх,

because they can do it and we can't.

тому що лише вони можуть це зробити, а не ми.

So this was the model which actually came out -- very amazing.

Тож, саме цей підхід запрацював. І це було дивовижно.

Through embroidery we were promoting their traditions.

Через вишивання ми підтримували їхні традиції.

We went into the village. We would mobilize the community.

Ми прийшли до селища. Ми залучили громаду.

We would make a center inside where 30 women will come

Ми відкрили центр, який відвідуватиме 30 жінок,

for six months to learn about value addition of traditional embroidery,

і за 6 місяців вони дізнаються про цінності традиційної вишивки,

enterprise development, life skills and basic education,

про відкриття власної справи, отримають певні навички та базову освіту,

and about their rights and how to say no to those customs

дізнаються про свої права і те, як протистояти цим традиціям,

and how to stand as leaders for themselves and the society.

як стати господинями власного життя і суспільства.

After six months, we would connect these women to loans and to markets

Через шість місяців ми надамо цим жінкам позики і вихід на ринок,

where they can become local entrepreneurs in their communities.

де вони зможуть започаткувати власну справу у своїй громаді.

We soon called this project Sughar.

Згодом ми назвали цей проект "Sughar".

Sughar is a local word used in many, many languages in Pakistan.

Це слово існує в багатьох мовах Пакистану.

It means skilled and confident women.

Воно означає "вправні і впевнені у собі жінки".

I truly believe, to create women leaders, there's only one thing you have to do:

Я щиро вірю, щоб жінки стали лідерами, необхідна лише одна річ:

Just let them know that they have what it takes to be a leader.

переконайте їх в тому, що вони мають все, щоб бути лідерами.

These women you see here,

Жінки, яких ви бачите тут,

they have strong skills and potential to be leaders.

мають талант і потенціал до лідерства.

All we had to do was remove the barriers that surrounded them,

Нам необхідно лише усунути перешкоди, які оточують їх.

and that's what we decided to do.

І саме це ми маємо намір зробити.

But then while we were thinking everything was going well,

І знову, вважаючи, що все йде добре,

once again everything was fantastic,

навіть фантастично,

we found our next setback:

ми зіткнулися з одною проблемою.

A lot of men started seeing the visible changes in their wife.

Чоловіки почали помічати зміни в своїх дружинах.

She's speaking more, she's making decisions --

Вона говорить більше, вона приймає рішення,

oh my gosh, she's handling everything in the house.

о боже, вона керує всіма справами в домі.

They stopped them from coming to the centers,

Вони перешкоджали їм відвідувати центри.

and this time, we were like, okay, time for strategy two.

В цей час ми вдалися до такої стратегії.

We went to the fashion industry in Pakistan

Ми звернулися до індустрії моди в Пакистані

and decided to do research about what happens there.

з наміром дослідити стан речей в ній.

Turns out the fashion industry in Pakistan is very strong and growing day by day,

Виявилося, що ця сфера дуже потужна і швидко розвивається,

but there is less contribution from the tribal areas

проте місцеві племена ніяк не впливають на моду,

and to the tribal areas, especially women.

і мода ніяк не впливає на племена.

So we decided to launch our first ever tribal women's very own fashion brand,

Тож ми вирішили запровадити перший модний бренд жіночого одягу

which is now called Nomads.

місцевих громад під назвою "Nomads".

And so women started earning more,

Таким чином, жінки почали заробляти більше,

they started contributing more financially to the house,

їхній фінансовий внесок у домашнє господарство також збільшився,

and men had to think again before saying no to them

і чоловіки вже мали подумати двічі, перш ніж забороняти жінкам

when they were coming to the centers.

відвідувати центри.

(Applause)

(Оплески)

Thank you, thank you.

Дякую.

In 2013, we launched our first Sughar Hub instead of a center.

В 2013 замість центру ми відкрили наше перше представництво "Sughar Hub".

We partnered with TripAdvisor

Співпрацюючи з компанією "TripAdvisor",

and created a cement hall in the middle of a village

ми побудували приміщення в центрі селища

and invited so many other organizations to work over there.

і запросили до співпраці велику кількість організацій.

We created this platform for the nonprofits

Наша платформа - неприбуткова,

so they can touch and work on the other issues

але вони можуть працювати над іншими проблемами,

that Sughar is not working on,

якими "Sughar" не займається.

which would be an easy place for them to give trainings,

Тут вони можуть з легкістю проводити тренінги,

use it as a farmer school, even as a marketplace,

організувати школу для фермерів, або навіть ринок,

and anything they want to use it for,

або використовувати в інших цілях.

and they have been doing really amazingly.

І їхня робота є дійсно вражаючою.

And so far, we have been able to support 900 women

Наразі ми надаємо підтримку 900 жінкам

in 24 villages around Pakistan.

з 24 селищ по всьому Пакистану.

(Applause)

(Оплески)

But that's actually not what I want.

Але, насправді, це не все, чого я прагну.

My dream is to reach out to one million women in the next 10 years,

Я мрію охопити мільйон жінок за наступні 10 років.

and to make sure that happens,

Щоб досягти цього,

this year we launched Sughar Foundation in the U.S.

ми запровадили цього року "Sughar Foundation" в Америці.

It is not just going to fund Sughar but many other organizations in Pakistan

Ми не обмежуємося лише цим, ми хочемо, щоб інші організації в Пакистані

to replicate the idea

переймали наші ідеї

and to find even more innovative ways

і шукали кращі шляхи,

to unleash the rural women's potential in Pakistan.

щоб виявити потенціал сільських жінок в Пакистані.

Thank you so much.

Дуже дякую.

(Applause)

(Оплески)

Thank you. Thank you. Thank you.

Дякую.

Chris Anderson: Khalida, you are quite the force of nature.

Кріс Андерсон: Халіда, ви майже як природна стихія.

I mean, this story, in many ways, just seems beyond belief.

Я маю на увазі, що ваша історія неймовірна.

It's incredible that someone so young could do achieve this much

Нечувано, що в такому юному віці ви досягли так багато

through so much force and ingenuity.

завдяки вашій наполегливості і винахідливості.

So I guess one question:

Тож маю одне питання.

This is a spectacular dream to reach out and empower a million women --

Ви маєте блискучу мрію охопити мільйон жінок,

how much of the current success depends on you,

наскільки успіх вашої кампанії залежить саме від вас,

the force of this magnetic personality?

від сили вашої особистості?

How does it scale?

І яких вона масштабів?

Khalida Brohi: I think my job is to give the inspiration out,

Халіда Брогі: Моя робота полягає в тому, щоб надихати інших

give my dream out.

і ділитися своїми мріями.

I can't teach how to do it, because there are so many different ways.

Я не можу навчати тому, як досягти цього, бо існує безліч різних шляхів.

We have been experimenting with three ways only.

Ми спробували лише три з них.

There are a hundred different ways to unleash potential in women.

Існують сотні способів розкриття потенціалу у жінок.

I would just give the inspiration and that's my job.

Я лише надихаю, і це моя робота.

I will keep doing it. Sughar will still be growing.

Я продовжуватиму це робити. "Sughar" процвітає.

We are planning to reach out to two more villages,

Ми плануємо розпочати роботу ще в двох селищах.

and soon I believe we will be scaling out of Pakistan

А скоро, я вірю, ми вийдемо за межі Пакистану,

into South Asia and beyond.

в Південну Азію і далі.

CA: I love that when you talked about your team in the talk,

КА: Мені сподобалося, як ви говорили про свою команду.

I mean, you were all 18 at the time.

Вам всім було по 18 років.

What did this team look like?

Якою була ваша команда?

This was school friends, right?

Там були лише шкільні друзі?

KB: Do people here believe that I'm at an age

ХБ: Чи повірите ви в те, що жінки з мого селища

where I'm supposed to be a grandmother in my village?

в моєму віці вже стають бабусями.

My mom was married at nine, and I am the oldest woman not married

Моя мати одружилася в 9 років. А я - найстарша неодружена жінка,

and not doing anything in my life in my village.

яка за все своє життя нічого не робила в селищі.

CA: Wait, wait, wait, not doing anything?

КА: Зачекайте. Ви нічого не робите?

KB: No. CA: You're right.

ХБ: Ні. КА: Ви маєте рацію.

KB: People feel sorry for me, a lot of times.

ХБ: Люди часто співчували мені.

CA: But how much time are you spending now actually back in Balochistan?

КА: Скільки часу ви зараз проводите в Белуджистані?

KB: I live over there.

ХБ: Я там живу.

We live between, still, Karachi and Balochistan.

Ми все ще живемо між Карачі і Белуджистаном.

My siblings are all going to school.

Усі мої брати і сестри ходять до школи.

I am still the oldest of eight siblings.

І я все ще найстарша з восьми дітей.

CA: But what you're doing is definitely threatening to some people there.

КА: Але те, що ви робите, безсумнівно небезпечно.

How do you handle safety? Do you feel safe?

Як ви уберігаєте себе? Чи ви відчуваєте себе у безпеці?

Are there issues there?

Чи є це проблемою?

KB: This question has come to me a lot of times before,

ХБ: Я багато думала над цим.

and I feel like the word "fear" just comes to me and then drops,

І слово "страх" то з'являється, то зникає.

but there is one fear that I have that is different from that.

Проте, насправді, я боюся дечого іншого.

The fear is that if I get killed, what would happen to the people

Якщо мене вб'ють, що буде з людьми,

who love me so much?

які мене так сильно люблять?

My mom waits for me till late at night that I should come home.

Моя мати чекає до пізньої ночі, коли я повернуся додому.

My sisters want to learn so much from me,

Мої сестри хочуть дізнаватися про безліч речей від мене.

and there are many, many girls in my community who want to talk to me

І багато дівчат з моєї громади хочуть поговорити зі мною,

and ask me different things,

запитати про різні речі,

and I recently got engaged. (Laughs)

а ще я недавно заручилася.

(Applause)

(Оплески)

CA: Is he here? You've got to stand up.

КА: Чи ваш наречений тут? Підведіться, будь ласка.

(Applause)

(Оплески)

KB: Escaping arranged marriages, I chose my own husband

ХБ: Замість шлюбу з розрахунку, я сама обрала собі чоловіка

across the world in L.A., a really different world.

з Лос-Анджелесу, з абсолютно іншого світу.

I had to fight for a whole year. That's totally a different story.

Я змушена була боротися увесь рік. Проте, це зовсім інша історія.

But I think that's the only thing that I'm afraid of,

Я боюся лише одного,

and I don't want my mom to not see anyone when she waits in the night.

що моя мати не дочекається мене вночі.

CA: So people who want to help you on their way,

КА: Тож, люди, які хочуть допомогти,

they can go on, they can maybe buy some of these clothes

можуть, наприклад, купити щось із речей,

that you're bringing over

привезених вами з Белуджистану,

that are actually made, the embroidery is done back in Balochistan?

де вони були зроблені і вишиті.

KB: Yeah.

ХБ: Так.

CA: Or they can get involved in the foundation.

КА: Або вони можуть приєднатися до організації.

KB: Definitely. We are looking for as many people as we can,

ХБ: Звичайно. Нам потрібно якомога більше людей.

because now that the foundation's in the beginning process,

Адже зараз, коли організація тільки розпочинає свою діяльність,

I am trying to learn a lot about how to operate,

я намагаюся навчитися керувати нею,

how to get funding or reach out to more organizations,

збирати пожертви та співпрацювати з іншими організаціями.

and especially in the e-commerce, which is very new for me.

Особливо важко з інтернет-комерцією, адже це зовсім нове для мене.

I mean, I am not a fashion person, believe me.

Я маю на увазі, що я не людина моди, повірте мені.

CA: Well, it's been incredible to have you here.

КА: Дякую за вашу неймовірну розповідь.

Please go on being courageous, go on being smart, and please stay safe.

Будь ласка, залишайтесь відважною, наполегливою і бережіть себе.

KB: Thank you so much. CA: Thank you, Khalida. (Applause)

ХБ: Дякую. КА: Дякую, Халіда. (Оплески)