Mac Barnett: Why a good book is a secret door

Перекладач: Tetiana Derezytska Утверджено: Anna Yeroshenko

Hi everybody. So my name is Mac.

Привіт усім. Мене звати Мек.

My job is that I lie to children,

У своїй професії я брешу дітям,

but they're honest lies.

але роблю це чесно.

I write children's books,

Я пишу книги для дітей,

and there's a quote from Pablo Picasso,

і наведу тут цитату Пікассо:

"We all know that Art is not truth.

"Всі ми знаємо, що мистецтво не є правдою.

Art is a lie that makes us realize truth

Це обман,який змушує нас усвідомити її

or at least the truth that is given us to understand.

або ж принаймні зрозуміти.

The artist must know the manner whereby

Митець повинен знати спосіб,

to convince others of the truthfulness of his lies."

як переконати інших в правдивості своєї брехні".

Вперше я почув це ще дитиною,

I first heard this when I was a kid,

and I loved it,

і мені сподобалось,

but I had no idea what it meant.

але я поняття не мав, що воно означало.

(Laughter)

(Сміх)

So I thought, you know what, it's what I'm here

Отож, саме про це

to talk to you today about, though,

я збираюся вам розповісти,

truth and lies, fiction and reality.

про правду і обман, вигадку та дійсність.

So how could I untangle

Але як я міг розв`язати

this knotted bunch of sentences?

такий заплутаний вузол речень?

And I said, I've got PowerPoint. Let's do a Venn diagram.

І я промовив: У мене ж є PowerPoint . Створю діаграму Венна.

["Truth. Lies."] (Laughter)

{"Правда. Обман".} (Сміх)

So there it is, right there, boom.

Ось вона, прямо перед вами. Тиць.

We've got truth and lies

Ми маємо правду і обман

and then there's this little space,

the edge, in the middle.

і ще трохи простору,

посередині стику.

That liminal space, that's art.

Цю граничну відстань займає мистецтво.

Ну гаразд. Діаграма Венна. (Сміх) (Оплески)

All right. Venn diagram. (Laughter) (Applause)

But that's actually not very helpful either.

Однак не в тому справа.

The thing that made me understand

Мені вдалося зрозуміти

that quote and really kind of what art,

згадану цитату та суть мистецтва,

at least the art of fiction, was,

принаймні, художньої прози

was working with kids.

завдяки праці з дітьми.

I used to be a summer camp counselor.

Колись я був вожатим у літньому таборі.

I would do it on my summers off from college,

Зазвичай, під час канікул влітку,

і мені це подобалося.

and I loved it.

Такий собі спортивний літній табір

It was a sports summer camp

for four- to six-year-olds.

для дітей від чотирьох до шести років.

I was in charge of the four-year-olds,

Мені доручили чотирьохрічних,

which is good, because

для мого ж добра, бо

four-year-olds can't play sports, and neither can I.

вони не можуть грати спортивні ігри, як і я.

(Laughter)

(Сміх)

I play sports at a four-year-old level,

Я їх виконую на їхньому рівні,

so what would happen is the kids would

тож бувало, що дітиська

dribble around some cones, and then got hot,

вели м`яч, а потім втомлювалися,

and then they would go sit underneath the tree

опісля ж сідали під деревом,

where I was already sitting — (Laughter) —

де вже раніше примостився я - (Сміх)-

and I would just make up stories and tell them to them

і я вигадував історії та розповідав їм,

and I would tell them stories about my life.

переказував своє життя.

I would tell them about how, on the weekends,

А саме: як на вихідних

I would go home and I would spy for the Queen of England.

я добирався додому і шпигував для королеви Вікторії.

And soon, other kids

І невдовзі інші діти,

who weren't even in my group of kids,

які навіть не були у моїй групі,

they would come up to me, and they would say,

підходили до мене, запитуючи:

"You're Mac Barnett, right?

"Ви - Мак Барнет, чи не так?

You're the guy who spies for the Queen of England."

Шпигун королеви Вікторії".

And I had been waiting my whole life for strangers

І усе своє життя я чекав незнайомців,

to come up and ask me that question.

які б запитали мене так само.

In my fantasy, they were svelte Russian women,

Вони уявлялися мені ввічливими росіянками,

but, you know, four-year-olds —

але ж чотирьохрічні -

you take what you can get in Berkeley, California.

в Берклі, штат Каліфорнія, всяке буває.

And I realized that the stories that I was telling

І я усвідомив, що мої оповідання

were real in this way that was familiar to me

існували у звичному та захоплюючому

для мене способі.

and really exciting.

I think the pinnacle of this for me — I'll never forget this —

Кульмінацією для мене стала - не забуду ніколи-

there was this little girl named Riley. She was tiny,

оця маленька дівчинка Рілі. Така мініатюрна,

and she used to always take out her lunch every day

яка щодня брала з собою полуденок

and she would throw out her fruit.

і викидала фрукти.

She would just take her fruit,

Вона просто брала фрукт,

her mom packed her a melon every day,

- мама щодня клала їй диню -

and she would just throw it in the ivy

і викидала її у виноградник,

and then she would eat fruit snacks

а потім їла фруктові смаколики

and pudding cups, and I was like, "Riley,

та запіканки, то ж я сказав їй: "Рілі,

you can't do that, you have to eat the fruit."

не роби цього, ти маєш їсти фрукти".

And she was like, "Why?"

На що вона: "Чому?"

And I was like, "Well, when you throw the fruit in the ivy,

А я: "Що ж, коли ти викидаєш фрукт,

pretty soon, it's going to be overgrown with melons,"

то дині швидко розростуться скрізь",

which is why I think I ended up

ось чому, на маю думку,

я став оповідачем, а не дитячим дієтологом.

telling stories to children and not being a nutritionist for children.

And so Riley was like, "That will never happen.

Рілі відповіла мені: "Такого не буде.

That's not going to happen."

And so, on the last day of camp,

І ніколи не станеться".

Отож, в останній день у таборі,

I got up early and I got a big cantaloupe

я встав зранку і придбав велику мускатну диню

from the grocery store

в бакалійній крамниці

and I hid it in the ivy,

та сховав її у винограднику,

and then at lunchtime, I was like,

а тоді під час обіду, сказав:

"Riley, why don't you go over there and see what you've done."

"Рілі, піди-но подивись на те, що ти зробила".

And — (Laughter) —

І - (Сміх) -

she went trudging through the ivy, and then her eyes

вона пробиралася крізь виноградник, коли її очі

just got so wide, and she pointed out this melon

мало не вилізли, і вона вказала на диню,

that was bigger than her head,

більшу, ніж її голова,

and then all the kids ran over there and rushed around her,

тоді прибігли всі діти, обступили її,

and one of the kids was like, "Hey,

а один з них промовив:

why is there a sticker on this?"

"Агов, що це за етикетка?

(Laughter)

(Сміх)

And I was like, "That is also why I say

А я сказав: "Ось чому я кажу

do not throw your stickers in the ivy.

не викидати етикетки у виноградник.

Put them in the trash can. It ruins nature when you do this."

Кидайте їх у смітник. Не засмічуйте природу".

And Riley carried that melon around with her all day,

Рілі носила з собою ту диню цілий день,

and she was so proud.

як предмет гордості.

And Riley knew she didn't grow a melon in seven days,

Вона знала, що за сім днів диня не могла вирости,

but she also knew that she did,

але вона й не сумнівалася в цьому,

and it's a weird place,

бо це місце дивне,

but it's not just a place that kids can get to.

і не тільки для дітей.

It's anything. Art can get us to that place.

Воно - будь-де. Завдяки мистецтву ми можемо дістатися туди.

She was right in that place in the middle,

Рілі попала прямо всередину туди,

that place which you could call art or fiction.

у так зване мистецтво вигадки.

I'm going to call it wonder.

Я називатиму його дивом.

It's what Coleridge called the willing suspension of disbelief

Колрідж найменував його вольовим призупиненням недовіри

or poetic faith,

або ж поетичної віри,

for those moments where a story, no matter how strange,

у ті моменти, коли оповідь, навіть і дивна,

has some semblance of the truth,

трохи нагадує правду,

and then you're able to believe it.

і тоди ти в змозі повірити в неї.

It's not just kids who can get there.

Не лише діти можуть туди полинути.

Adults can too, and we get there when we read.

Дорослі - теж, тоді, коли читають.

It's why in two days, people will be

Ось чому за два дні люди

descending on Dublin to take the walking tour

опускатимуться на Дублін, щоб прогулятися

of Bloomsday and see everything that happened in "Ulysses,"

під час Bloomsday та побачити всі події з "Уліссу",

even though none of that happened.

навіть хоча їх і не було насправді.

Or people go to London and they visit Baker Street

Або ж люди їдуть в Лондон, на Бейкер-стріт,

to see Sherlock Holmes' apartment,

де жив Шерлок Холмс,

even though 221B is just a number that was painted

хоча 221Б -просто число, зображене

on a building that never actually had that address.

на будівлі із зовсім іншою адресою.

We know these characters aren't real,

Ми знаємо, що ці персонажі уявні,

but we have real feelings about them,

але ми їх оживляємо в дійсності,

and we're able to do that.

і це нам під силу.

We know these characters aren't real,

Ми знаємо, що ці герої вигадані,

and yet we also know that they are.

проте ми також знаємо протилежне.

Kids can get there a lot more easily than adults can,

Діти туди поринають легше, ніж дорослі,

and that's why I love writing for kids.

тому я й пишу для дітей.

I think kids are the best audience

Гадаю, що вони- найкраще коло читачів

for serious literary fiction.

для справжньої художньої літератури.

When I was a kid,

Ще дитиною,

я захоплювався романами про таємні двері,

I was obsessed with secret door novels,

things like "Narnia,"

where you would open a wardrobe and go through to a magical land.

як-от "Нарнія",

де ти відкриваєш шафу і потрапляєш у чарівну землю.

And I was convinced that secret doors really did exist

І я був переконаний, що такі таємні двері існували,

and I would look for them and try to go through them.

тому я шукав та намагався пройти їх.

I wanted to live and cross over into that fictional world, which is —

Я хотів жити та перебратися в той вигаданий світ, через

I would always just open people's closet doors. (Laughter)

двері якоїсь комірчини. (Сміх)

I would just go through my mom's boyfriend's closet,

Я просто проник крізь прикомірок маминого залицяльника,

and there was not a secret magical land there.

але там не було чарівної місцини.

There was some other weird stuff that I think my mom should know about.

Натомість, мотлох, про який мамі слід було знати.

(Laughter)

(Сміх)

And I was happy to tell her all about it.

І я з радістю їй це сповістив.

After college, my first job was working

Після коледжу мені довелося працювати

behind one of these secret doors.

за одними такими дверима.

This is a place called 826 Valencia.

Місце називалося 826 Валенсія.

It's at 826 Valencia Street

На вулиці 826 Валенсія-стріт,

in the Mission in San Francisco,

Сан-Франциско,

and when I worked there, there was a publishing company

і коли я там працював, то бачив видавництво

headquartered there called McSweeney's,

зі штаб-квартирою МакСвініс,

a nonprofit writing center called 826 Valencia,

некомерційну фірму 826 Валенсія,

but then the front of it

але тоді її фасадом

was a strange shop.

був дивний магазин.

You see, this place was zoned retail,

Там продавали вроздріб,

and in San Francisco, they were not going to give us a variance,

а у Сан-Франциско, вони не збиралися суперечити нам,

and so the writer who founded it, a writer named Dave Eggers,

тож засновник цього, письменник Дейв Еґґерс,

to come into compliance with code, he said, "Fine,

щоб дотриматися кодексу, сказав: "Гаразд,

I'm just going to build a pirate supply store."

Я лиш хочу завести піратський магазин".

And that's what he did. (Laughter)

І він так і зробив. (Сміх)

And it's beautiful. It's all wood.

Будівля красива. З самого дерева.

There's drawers you can pull out and get citrus

Можна висунути шуфляди і дістати цитрус,

so you don't get scurvy.

без підлості.

They have eyepatches in lots of colors,

Вони мають пов`язки різних кольорів,

because when it's springtime, pirates want to go wild.

адже весною пірати втрачають голову.

You don't know. Black is boring. Pastel.

Ви знаєте. Чорний - одноманітний.

Or eyes, also in lots of colors,

Чи очі, теж різнокольорові,

just glass eyes, depending on how you want

прості скляні очі, все залежить

to deal with that situation.

від ваших намірів.

And the store, strangely,

І магазин, дивно,

people came to them and bought things,

але люди приходили туди купити щось,

and they ended up paying the rent

і врешті оплатили оренду

for our tutoring center, which was behind it,

нашого навчального центру, позаду,

but to me, more important was the fact

але для мене важливішим було знати

that I think the quality of work you do,

якість твоєї роботи,

kids would come and get instruction in writing,

те, що діти прийдуть вчитися творити,

and when you have to walk this weird, liminal, fictional space like this to go do your writing,

і коли треба пройти через цей дивацький і вигаданий простір задля творчості

it's going to affect the kind of work that you make.

це вплине на всю твою роботу.

It's a secret door that you can walk through.

Такі собі пролазні таємні двері.

So I ran the 826 in Los Angeles,

Тож я вів таку ж фірму у Лос-Анджелесі

and it was my job to build the store down there.

і мав збудувати там магазин.

So we have The Echo Park Time Travel Mart.

Тож це крамниця "Подорожі в часі".

That's our motto: "Whenever you are, we're already then."

Наш лозунг: " Ми завжди на місці."

(Laughter)

(Сміх)

And it's on Sunset Boulevard in Los Angeles.

Він знаходиться на бульварі Сансет у Лос-Анджелесі.

Our friendly staff is ready to help you.

Наш дружній персонал до ваших послуг.

They're from all eras,

Вони з усіх епох,

including just the 1980s, that guy on the end,

включаючи 1980-і, отой хлопець з краю,

he's from the very recent past.

він з недалекого минулого.

There's our Employees of the Month,

А також журналісти газети Month,

including Genghis Khan, Charles Dickens.

як-от Ченгісхан, Чарльз Дікенс.

Some great people have come up through our ranks.

Видатні люди теж пройшли крізь наші ряди.

This is our kind of pharmacy section.

Так зване фармацевтичне відділення.

We have some patent medicines,

У нас є патентовані ліки,

Canopic jars for your organs,

канопи для ваших органів,

communist soap that says,

комуністичне мило з написом:

"This is your soap for the year." (Laughter)

" Я вам служитиму рік". (Сміх)

Our slushy machine broke

Наш водянистий апарат поламався

on the opening night and we didn't know what to do.

під час відкриття і ми не знали,що робити.

Our architect was covered in red syrup.

Наш архітектор вкрився червоним сиропом.

It looked like he had just murdered somebody,

Виглядало, ніби він щойно вбив когось,

which it was not out of the question

а таке могло трапитися,

for this particular architect,

з таким своєрідним типом,

and we didn't know what to do.

і ми розгубилися.

It was going to be the highlight of our store.

В найважливішу мить.

So we just put that sign on it that said,

Тож ми причепили етикетку:

"Out of order. Come back yesterday." (Laughter)

"Несправний. Прийдіть завтра". (Сміх)

And that ended up being a better joke than slushies,

Так як ми вдало пожартували,

so we just left it there forever.

тому залишили все так як є.

Mammoth Chunks. These things weigh, like, seven pounds each.

Брили мамонта. Вагою сім фунтів, кожна.

Barbarian repellent. It's full of salad

Варварський відштовхувач. Наповнений салатом

and potpourri — things that barbarians hate.

та всячиною - те, що варвари ненавидять.

Dead languages.

Мертві мови.

(Laughter)

(Сміх)

Leeches, nature's tiny doctors.

П`явки, природні міні-лікарі.

And Viking Odorant, which comes in lots of great scents:

І вікінгський дезодорант, різних запахів:

toenails, sweat and rotten vegetables, pyre ash.

нігті, піт та гнилі овочі, тліючий попіл.

Because we believe that Axe Body Spray

Бо ми вважаємо, що антиперспірант

is something that you should only find on the battlefield,

можна знайти тільки на полі бою,

not under your arms. (Laughter)

а не під пахвами. (Сміх)

And these are robot emotion chips,

А оце емоційні чіпи для роботів,

so robots can feel love or fear.

щоб вони відчували любов чи страх.

Our biggest seller is Schadenfreude,

Зловтіха - наш бестселер,

which we did not expect.

чого ми й не очікували.

(Laughter)

(Сміх)

We did not think that was going to happen.

Ми не гадали, що таке станеться.

But there's a nonprofit behind it,

Але тут немає комерції,

and kids go through a door that says "Employees Only"

і діти сюди проникають,

and they end up in this space

опиняються у місцині,

where they do homework and write stories

де виконують домашнє завдання, пишуть історії,

and make films and this is a book release party

творять, а це вечірка з випуску книги,

where kids will read.

де вони вам їх прочитають.

There's a quarterly that's published

Ці періодичні видання виходять

with just writing that's done by the kids

завдяки дітям,

who come every day after school,

які приходять після школи,

and we have release parties

а ми робимо вечірки,

and they eat cake and read for their parents

вони їдять кекси, читають вголос

and drink milk out of champagne glasses.

і п`ють молоко із келихів.

And it's a very special space,

Таке місце - особливе,

because it's this weird space in the front.

адже воно дивацьке і у всіх на очах.

The joke isn't a joke.

Жарт не є жартом.

You can't find the seams on the fiction,

Не можна віднайти шви вигадки,

and I love that. It's this little bit of fiction

люблю таке. Кавалок вигадки

that's colonized the real world.

полонив реальність.

I see it as kind of a book in three dimensions.

Я уявляю це як трьохвимірну книгу.

There's a term called metafiction,

Існує термін "метаоповідь",

and that's just stories about stories,

це оповіді про оповідь,

and meta's having a moment now.

і "мета" зараз в моді.

Its last big moment was probably in the 1960s

Востаннє це панувало в 1960-х,

with novelists like John Barth and William Gaddis,

романісти на кшлталт Джона Бартона і Вільяма Ґаддіса,

but it's been around.

але воно скрізь.

It's almost as old as storytelling itself.

Майже архаїчне.

And one metafictive technique

Одною технікою метаоповіді

is breaking the fourth wall. Right?

є руйнування четвертої стіни. Так?

It's when an actor will turn to the audience

Коли актор звернеться до глядачів

and say, "I am an actor,

і скаже: "Я - актор,

these are just rafters."

а то лиш крокви".

And even that supposedly honest moment,

І навіть така приблизна чесність,

I would argue, is in service of the lie,

я вважаю, служить брехні,

but it's supposed to foreground the artificiality

але вона має підкреслити штучність

of the fiction.

вигадки.

For me, I kind of prefer the opposite.

Я особисто обираю протилежне.

If I'm going to break down the fourth wall,

Якщо я зруйную четверту стіну,

I want fiction to escape

то дозволю вигадці втекти

and come into the real world.

у реальність.

I want a book to be a secret door that opens

Я хочу, щоб книга відкривала таємні двері

and lets the stories out into reality.

та випускала історії в життя.

And so I try to do this in my books.

Я намагаюсь втілювати це у книгах.

And here's just one example.

Ось тому приклад.

This is the first book that I ever made.

Це моя перша книга.

It's called "Billy Twitters and his Blue Whale Problem."

"Білі Твіттерс і халепа синього кита".

And it's about a kid who gets a blue whale as a pet

Історія про дитину, якій дарують синього кита,

but it's a punishment

але як покарання,

and it ruins his life.

яке руйнує його життя.

So it's delivered overnight by FedUp.

Його доставляють вночі службою "Ситі по горло" (FedUp - натяк на службу доставки FedEx).

(Laughter)

(Сміх)

And he has to take it to school with him.

Він має взяти його до школи.

He lives in San Francisco —

А живе він у Сан-Франциско -

very tough city to own a blue whale in.

незручне місто для тварини.

A lot of hills, real estate is at a premium.

Багато пагорбів, особняки у моді.

This market's crazy, everybody.

Всі тут божевільні.

But underneath the jacket is this case,

Але під піджаком є цей тип,

and that's the cover underneath the book, the jacket,

а це палітурка з-під книжки, піджака,

and there's an ad

а також оголошення,

that offers a free 30-day risk-free trial

із випробуванням на місяць

for a blue whale.

для кита.

And you can just send in a self-addressed stamped envelope

Можна надіслати собі конверт з маркою,

and we'll send you a whale.

і ми вам вишлемо кита.

And kids do write in.

І діти пишуть.

So here's a letter. It says, "Dear people,

Ось лист. "Народ,

I bet you 10 bucks you won't send me a blue whale.

кладу 10 баксів, ви не вишлете мені кита".

Eliot Gannon (age 6)."

Еліот Ґеннон (6 років)".

(Laughter) (Applause)

(Сміх) (Оплески)

So what Eliot and the other kids

Отож Еліот та інші діти,

who send these in get back

які надіслали листа,

is a letter in very small print from a Norwegian law firm —

отримали юридичну відповідь від норвезької фірми-

(Laughter) —

(Сміх) -

that says that due to a change in customs laws,

яка повідомляє, що через митні зміни,

their whale has been held up in Sognefjord,

їхнього кита затримали у Соґнефйорді,

which is a very lovely fjord,

прекрасному фіорді,

and then it just kind of talks about Sognefjord

і далі балаканина про Соґнефйорд

and Norwegian food for a little while. It digresses.

і норвезьку їжу. Ліричні відступи.

(Laughter)

(Сміх)

But it finishes off by saying that

А завершується все фразою,

your whale would love to hear from you.

що кит чекає вашого листа.

He's got a phone number,

Він має номер телефону,

and you can call and leave him a message.

можна залишити повідомлення.

And when you call and leave him a message,

І коли ви це робите,

you just, on the outgoing message,

під час вимовляння,

it's just whale sounds and then a beep,

чуєте китові звуки і гудок,

which actually sounds a lot like a whale sound.

що звучить як звуки кита.

And they get a picture of their whale too.

А також бачите його зображення.

So this is Randolph,

Отож, Рандольф,

and Randolph belongs to a kid named Nico

Ніко - його господар,

who was one of the first kids to ever call in,

бо він подзвонив першим,

and I'll play you some of Nico's message.

і я ввімкну вам одне його повідомлення.

This is the first message I ever got from Nico.

Перше, яке я отримав від хлопця.

(Audio) Nico: Hello, this is Nico.

(Аудіо) Ніко: Привіт, це Ніко.

I am your owner, Randolph. Hello.

Я твій власник, Рандольф. Привіт.

So this is the first time I can ever talk to you,

Я вперше з тобою розмовляю

and I might talk to you soon another day. Bye.

і дзвонитиму й надалі. Бувай.

Mac Barnett: So Nico called back, like, an hour later.

Ніко передзвонив через годину.

(Laughter)

(Сміх)

And here's another one of Nico's messages.

Ось ще одне повідомлення.

(Audio) Nico: Hello, Randolph, this is Nico.

(Аудіо) НІко: Привіт, Рандольф. Це Ніко.

I haven't talked to you for a long time,

Я не розмовляв з тобою вже давно,

but I talked to you on Saturday or Sunday,

ще з суботи чи то неділі,

yeah, Saturday or Sunday,

так, субота чи неділя,

so now I'm calling you again

тож дзвоню тобі знову,

to say hello and I wonder what you're doing right now,

щоб привітатися і спитати, що робиш зараз,

and I'm going to probably call you again

і, напевно, зателефоную тобі знову

tomorrow or today,

завтра чи сьогодні,

so I'll talk to you later. Bye.

ще поговоримо. Бувай.

MB: So he did, he called back that day again.

Він так і зробив, того самого дня.

He's left over 25 messages for Randolph

Хлопець залишив понад 25 повідомлень

over four years.

для кита за всі чотири роки.

You find out all about him

Ви дізнаєтеся все про нього -

and the grandma that he loves

про бабусю, яку він любить,

and the grandma that he likes a little bit less —

про іншу, яку він любить менше-

(Laughter) —

(Сміх) -

and the crossword puzzles that he does,

і які кросворди він розв`язує,

and this is — I'll play you one more message from Nico.

а оце - ввімкну ще одне повідомлення Ніко.

This is the Christmas message from Nico.

Різдвяне.

[Beep] (Audio) Nico: Hello, Randolph,

(Гудок) (Аудіо) Ніко: Привіт, Рандольфе,

sorry I haven't talked to you in a long time.

вибач, що так давно не дзвонив.

It's just that I've been so busy

Все тому, що я не мав часу,

because school started,

бо почалось навчання,

as you might not know, probably,

тобі, певно, таке невідомо,

since you're a whale, you don't know,

бо ти лиш кит, ти не знаєш,

and I'm calling you to just say,

і я дзвоню тобі, щоб сказати,

to wish you a merry Christmas.

побажати щасливого Різдва.

So have a nice Christmas,

Отож, гарно провести свята,

and bye-bye, Randolph. Goodbye.

і па-па, Рандольф. Бувай.

MB: I actually got Nico,

Я зрештою почув Ніко,

I hadn't heard from in 18 months,

він не дзвонив 18 місяців,

and he just left a message two days ago.

а два дні тому появився.

His voice is completely different,

Його голос тепер не впізнати,

but he put his babysitter on the phone,

але трубку взяла його няня,

and she was very nice to Randolph as well.

яка теж добре ставилася до Рандольфа.

But Nico's the best reader I could hope for.

Але Ніко - найкращий читач з усіх.

I would want anyone I was writing for

Я б хотів, щоб мої читачі

to be in that place emotionally

емоційно переживали все,

with the things that I create.

що я створюю.

I feel lucky. Kids like Nico are the best readers,

Мені пощастило. Саме такі, як Ніко

and they deserve the best stories we can give them.

заслуговують на наші найкращі оповіді.

Thank you very much.

Щиро дякую.

(Applause)

(Оплески)