Lessons from death row inmates | David R. Dow

Translator: Jenny Zurawell Reviewer: Thu-Huong Ha

Перекладач: Vira Kovalova Утверджено: Igor Korobko

Two weeks ago,

Два тижні тому

I was sitting at the kitchen table with my wife Katya,

я сидів за столом на кухні

зі своєю дружиною Катею

and we were talking about what I was going to talk about today.

і говорив їй, про що я буду розмовляти з вами сьогодні.

We have an 11-year-old son; his name is Lincoln.

Ми маємо 11-річного сина, його звати Лінкольн. Він також сидів за столом

He was sitting at the same table, doing his math homework.

і робив домашнє завдання з математики.

And during a pause in my conversation with Katya,

Під час паузи в розмові з Катею

I looked over at Lincoln

я подивився на Лінкольна

and I was suddenly thunderstruck

і раптом пригадав

by a recollection of a client of mine.

одного зі своїх клієнтів.

My client was a guy named Will.

Цього клієнта звали Вілл,

He was from North Texas.

він був з північного Техасу.

Він майже не знав свого батька, оскільки той

He never knew his father very well,

because his father left his mom while she was pregnant with him.

покинув родину, коли мати була вагітна Віллом.

And so, he was destined to be raised by a single mom,

Отже, Вілл був приречений на виховання матір'ю-одиначкою,

which might have been all right

що взагалі не було б погано,

except that this particular single mom was a paranoid schizophrenic,

якби його власна мати-одиначка

не страждала на параноїдальну шизофренію.

and when Will was five years old,

Коли Віллові було 5 років, вона намагалась вбити його м'ясницьким ножем.

she tried to kill him with a butcher knife.

Після того,

She was taken away by authorities and placed in a psychiatric hospital,

як її відправили в психіатрічний притулок,

and so for the next several years Will lived with his older brother,

Вілл кілька років прожив зі своїм старшим братом,

until he committed suicide by shooting himself through the heart.

поки той не вчинив самогубство, вистреливши собі в серце.

Після цього

And after that Will bounced around from one family member to another,

Вілла відправляли від одного родича до іншого;

until, by the time he was nine years old, he was essentially living on his own.

коли йому виповнилося 9 років, він фактично жив сам.

That morning that I was sitting with Katya and Lincoln,

Того ранку, сидячи біля Каті і Лінкольна, дивлячись на мого сина,

I looked at my son, and I realized that when my client, Will, was his age,

я зрозумів, що мій клієнт Вілл

в його віці

he'd been living by himself for two years.

вже два роки як виживав самотужки.

Will eventually joined a gang

Згодом Вілл приєднався до банди

and committed a number of very serious crimes,

і вчинив

кілька тяжких злочинів,

including, most seriously of all,

в тому числі, найгірший з них, -

жорстоке, жахливе вбивство.

a horrible, tragic murder.

Зрештою Вілл був засуджений до смертної кари

And Will was ultimately executed as punishment for that crime.

за цей злочин.

Але сьогодні я не збираюсь

But I don't want to talk today about the morality of capital punishment.

обговорювати

моральні аспекти смертної кари. Я, звичайно ж, вважаю,

I certainly think that my client shouldn't have been executed,

що мій клієнт її не заслуговував, але сьогодні я спробую

but what I would like to do today instead

is talk about the death penalty in a way I've never done before,

говорити про смертну кару

так, як я ніколи ще не говорив,

in a way that is entirely noncontroversial.

а саме,

уникаючи будь-якої полеміки.

Я вірю, що це можливо,

I think that's possible,

because there is a corner of the death penalty debate --

бо є один аспект

дебатів щодо смертної кари,

maybe the most important corner --

мабуть, найважливіший аспект,

where everybody agrees,

щодо якого погоджуються усі,

where the most ardent death penalty supporters

від найвідданіших прихильників смертної кари,

and the most vociferous abolitionists are on exactly the same page.

до найзавзятіших її противників -

всі мають однакову думку.

That's the corner I want to explore.

Саме цей аспект я намагатимусь розкрити.

Before I do that, though, I want to spend a couple of minutes

Але до цього, я хочу в кількох словах пояснити вам, як відбувається судовий процес

telling you how a death penalty case unfolds,

у справах, де стоїть питання смертної кари.

and then I want to tell you two lessons

Потім я розповім вам про два важливих уроки, що їх мені дало 20 років

that I have learned over the last 20 years as a death penalty lawyer

практики юриста в "смертних" справах

from watching well more than a hundred cases unfold in this way.

і понад сотня справ, які розвивались за однаковим сценарієм.

You can think of a death penalty case as a story that has four chapters.

Уявіть собі, що процес засудження до страти - це повість,

поділена на чотири розділи.

The first chapter of every case is exactly the same, and it is tragic.

Перший розділ кожної справи завжди однаковий

і однаково трагічний:

It begins with the murder of an innocent human being,

все починається з вбивства

невинної людини.

and it's followed by a trial

Потім відбувається суд,

where the murderer is convicted and sent to death row,

на якому злочинця визнають винним і виносять смертний вирок;

and that death sentence is ultimately upheld by the state appellate court.

після чого вердикт

підтверджує апеляційний суд штату.

Другий розділ - це складна юридична процедура, відома під назвою

The second chapter consists of a complicated legal proceeding

known as a state habeas corpus appeal.

апеляції "габеас корпус" на рівні штату.

The third chapter is an even more complicated legal proceeding

Третій розділ - це ще заплутаніша юридична процедура під назвою

known as a federal habeas corpus proceeding.

Федеральна процедура "габеас корпус".

And the fourth chapter is one where a variety of things can happen.

У четвертому розділі

може статись будь-що. Адвокати можуть подати петицію про помилування,

The lawyers might file a clemency petition,

they might initiate even more complex litigation,

вони можуть розпочати новий, ще складніший процес,

or they might not do anything at all.

або нічого не робити.

But that fourth chapter always ends with an execution.

Але четвертий розділ завжди закінчується

стратою.

Понад 20 років тому, коли я розпочав працювати як адвокат засуджених на страту,

When I started representing death row inmates more than 20 years ago,

people on death row did not have a right to a lawyer

ці люди не мали права на адвоката ні в другому,

in either the second or the fourth chapter of this story.

ні в четвертому розділі.

They were on their own.

Вони лишались наодинці.

In fact, it wasn't until the late 1980s

До речі, тільки наприкінці 80-х років вони отримали

that they acquired a right to a lawyer during the third chapter of the story.

право на адвоката в третьому розділі

цієї повісті.

So what all of these death row inmates had to do was rely on volunteer lawyers

Отже, підсудним не лишалось нічого іншого,

як сподіватись, що якийсь юрист погодиться

to handle their legal proceedings.

добровільно захищати їх під час процесу.

The problem is that there were way more guys on death row

Проблема в тому, що засуджених до смертної кари завжди було більше,

ніж компетентних юристів, які б зацікавились їхніми справами.

than there were lawyers

who had both the interest and the expertise to work on these cases.

And so inevitably,

І тому

lawyers drifted to cases that were already in chapter four --

адвокати радше брались за справи, що дійшли вже до четвертого акту.

that makes sense, of course.

Авжеж, вони мали рацію - ці справи найтерміновіші,

Those are the cases that are most urgent;

бо таким хлопцям недовго залишалось чекати страти.

those are the guys who are closest to being executed.

Some of these lawyers were successful;

Деякі з адвокатів досягали успіху; вони домагались нового процесу для своїх клієнтів.

they managed to get new trials for their clients.

Others of them managed to extend the lives of their clients,

Деяким вдавалось подовжити життя клієнта,

sometimes by years, sometimes by months.

інколи на кілька років, інколи на місяці.

But the one thing that didn't happen

Але не було жодного випадку

відчутного і тривалого зменшення щорічної кількості

was that there was never a serious and sustained decline

in the number of annual executions in Texas.

страт в Техасі.

In fact, as you can see from this graph,

Цей графік наочно демонструє, що з того часу, як техаський карний

from the time that the Texas execution apparatus got efficient

апарат почав ефективно функціонувати в середині або наприкінці 90-х,

in the mid- to late 1990s,

there have only been a couple of years

за винятком кількох років, річна кількість страт завжди

where the number of annual executions dipped below 20.

перевищувала 20.

In a typical year in Texas,

За середньостатистичний рік в Техасі

we're averaging about two people a month.

ми страчуємо приблизно

дві людини щомісяця.

In some years in Texas, we've executed close to 40 people,

Трапляються роки, коли кількість страт в Техасі збільшується майже до 40 - ця цифра

and this number has never significantly declined over the last 15 years.

майже не зазнала змін за останні 15 років.

And yet, at the same time that we continue to execute

Хоча ми й далі застосовуємо смертну кару

about the same number of people every year,

до незмінної кількості людей щорічно,

the number of people who we're sentencing to death on an annual basis

кількість злочинців, щорічно засуджених

до страти,

has dropped rather steeply.

кардинально зменшилась.

So we have this paradox,

Отже, маємо парадокс:

щорічна кількість страт лишається високою,

which is that the number of annual executions has remained high

but the number of new death sentences has gone down.

тоді як щорічна кількість смертних вироків зменшується.

Why is that?

У чому річ?

It can't be attributed to a decline in the murder rate,

Причиною не може бути зменшення кількості вбивств,

because the murder rate has not declined nearly so steeply

бо рівень вбивств не зазнав

таких раптових змін, як ті, що показані червоною лінією графіка.

as the red line on that graph has gone down.

What has happened instead

Натомість

is that juries have started to sentence more and more people to prison

присяжні щораз частіше засуджують злочинців до довічного

позбавлення волі без права помилування,

for the rest of their lives without the possibility of parole,

rather than sending them to the execution chamber.

ніж до смертної кари.

Чому такі зміни?

Why has that happened?

It hasn't happened because of a dissolution

Причина не в зменшенні суспільної підтримки

of popular support for the death penalty.

смертної кари. Противники смертної кари тішаться тим,

Death penalty opponents take great solace in the fact

що в Техасі зафіксована найменша за всю історію кількість прихильників смертної кари.

that death penalty support in Texas is at an all-time low.

Do you know what all-time low in Texas means?

Знаєте, що означає техаський найменший рівень?

It means that it's in the low 60 percent.

Це означає, що кількість прихильників зменшилась до 60%.

Now, that's really good compared to the mid-1980s,

Це чудовий результат супроти середини 80-х, коли підтримка

when it was in excess of 80 percent,

перевищувала 80%,

but we can't explain the decline in death sentences

але ми не можемо пояснити зменшення смертних вироків і прихильність

and the affinity for life without the possibility of parole

до довічного ув'язнення без права помилування зниженням популярності смертної кари,

by an erosion of support for the death penalty,

because people still support the death penalty.

бо суспільство здебільшого підтримує смертну кару.

What's happened to cause this phenomenon?

Тоді в чому причина цього феномену?

What's happened is that lawyers who represent death row inmates

А трапилось те,

що адвокати,

які захищають інтереси засуджених до страти, почали долучатись до справи

have shifted their focus to earlier and earlier chapters

в перших розділах повісті про смертну кару.

of the death penalty story.

So 25 years ago, they focused on chapter four.

25 років тому, вони зосереджували зусилля на фінальному акті.

And they went from chapter four 25 years ago

Наприкінці 80-х років адвокати працювали над справою вже не з четвертої,

to chapter three in the late 1980s.

а з третьої стадії.

And they went from chapter three in the late 1980s

В середині 80-х дійшла черга до другої стадії.

to chapter two in the mid-1990s.

Зрештою, наприкінці 90-х років адвокати стали

And beginning in the mid- to late 1990s,

they began to focus on chapter one of the story.

докладати зусиль до захисту на першому етапі справи.

Now, you might think that this decline in death sentences

Можете вважати зменшення смертних вироків і поширення

and the increase in the number of life sentences

довічного ув'язнення хорошою чи поганою тенденцією.

is a good thing or a bad thing.

I don't want to have a conversation about that today.

Сьогодні я не збираюсь про це сперечатись.

All that I want to tell you is that the reason that this has happened

Але я хочу підкреслити, що причина цієї зміни

is because death penalty lawyers have understood

полягає в тому, що юристи у справах зі смертної кари зрозуміли:

that the earlier you intervene in a case,

що раніше вони візьмуться за справу,

the greater the likelihood that you're going to save your client's life.

то більше в них шансів зберегти клієнтові життя.

That's the first thing I've learned.

Ось мій перший урок.

Here's the second thing I learned:

А ось другий урок:

My client Will was not the exception to the rule;

мій клієнт Вілл

був не винятком з загального правила -

he was the rule.

він був правилом.

I sometimes say, if you tell me the name of a death row inmate --

Я люблю казати: "Назвіть мені ім'я людини, засудженої до страти,

doesn't matter what state he's in,

байдуже, в якому штаті, байдуже, чи я раніше її бачив,

doesn't matter if I've ever met him before --

I'll write his biography for you.

я розповім вам її біографію".

And eight out of 10 times,

У 8 випадках з 10

the details of that biography will be more or less accurate.

деталі моєї розповіді

співпадуть зі справжньою біографією.

And the reason for that is that 80 percent of the people on death row

Все через те, що у 80% справ засуджені до смертної кари

are people who came from the same sort of dysfunctional family that Will did.

є вихідцями з такої неблагополучної сім'ї, як Віллова.

Eighty percent of the people on death row

80% з тих, хто чекає на страту,

are people who had exposure to the juvenile justice system.

з дитинства мали справу

з органами ювенальної юстиції.

That's the second lesson that I've learned.

Це другий урок,

який я засвоїв.

Now we're right on the cusp of that corner

Отже, ми підійшли до аспекту,

where everybody's going to agree.

щодо якого погодяться всі присутні.

People in this room might disagree

Люди в цьому залі можуть мати різні думки

about whether Will should have been executed,

щодо того, чи правильно було страчувати Вілла,

but I think everybody would agree

але я впевнений, що всі погодяться,

that the best possible version of his story

що найкращим варіантом цієї історії

would be a story where no murder ever occurs.

був би той,

де не сталося б жодного вбивства.

How do we do that?

Як цього досягнути?

When our son Lincoln was working on that math problem two weeks ago,

Мій син Лінкольн працював над математичною задачею

it was a big, gnarly problem.

два тижні тому, це була складна і кострубата задача.

And he was learning how, when you have a big old gnarly problem,

Він навчився, що для того, щоб розв'язати складні, кострубаті задачі,

sometimes the solution is to slice it into smaller problems.

інколи достатньо розбити їх на менші і легші задачі.

That's what we do for most problems --

Ми застосовуємо цей підхід до більшості задач: математичних, фізичних і навіть соціально-політичних -

in math, in physics, even in social policy --

we slice them into smaller, more manageable problems.

ми розкладаємо великі проблеми на менші і легші для розв'язання.

But every once in a while, as Dwight Eisenhower said,

Але інколи трапляється,

як говорив Двайт Ейзенгауер,

the way you solve a problem is to make it bigger.

що єдиним засобом розв'язати проблему

є збільшити її.

Нашу проблему ми зможемо залагодити,

The way we solve this problem

is to make the issue of the death penalty bigger.

тільки розширивши питання смертної кари.

We have to say, all right.

Ми маємо сказати: "Добре,

We have these four chapters of a death penalty story,

ось чотири розділи

повісті про страту.

but what happens before that story begins?

Але що трапилось

до початку історії?

How can we intervene in the life of a murderer

Як ми можемо вплинути на життя вбивці ще до того,

before he's a murderer?

як він став убивцею?

What options do we have to nudge that person off of the path

Які ми маємо можливості,

аби зіштовхнути людину

зі шляху,

який приведе до події, яка -

that is going to lead to a result that everybody --

death penalty supporters and death penalty opponents --

тут погодяться і прихильники, і противники

still think is a bad result:

смертної кари -

є найгіршою з кульмінацій,

the murder of an innocent human being?

до вбивства невинної людини?

You know, sometimes people say that something isn't rocket science.

Знаєте, інколи люди кажуть

про щось:

"це вам не вища математика".

And by that, what they mean is rocket science is really complicated

Маючи на увазі, що займатися вищою математикою - дуже складно,

and this problem that we're talking about now is really simple.

а розв'язати проблему, про яку ми говоримо, досить легко.

Well that's rocket science;

Дивіться, це - вища математика.

that's the mathematical expression for the thrust created by a rocket.

Це математичне формулювання

тяги, яку видають двигуни ракети.

What we're talking about today is just as complicated.

Те, про що ми говоримо сьогодні,

не менш складно.

What we're talking about today is also rocket science.

Те, про що ми говоримо, теж до певної міри

є вищою математикою.

My client Will and 80 percent of the people on death row

В житті мого клієнта Вілла

і 80% тих, хто очікує на вищу міру покарання,

had five chapters in their lives

було 5 попередніх розділів,

that came before the four chapters of the death penalty story.

що трапились до того,

як вони стали героями чотириактної судової драми.

Я вважаю, що кожен з п'яти розділів - це точка дотику,

I think of these five chapters as points of intervention,

places in their lives

невикористана суспільством можливість

when our society could've intervened in their lives

втрутитись в життя цих людей і допомогти їм зійти зі шляху,

and nudged them off of the path that they were on

that created a consequence that we all --

що привів до події, яку усі, як прихильники смертної кари,

death penalty supporters or death penalty opponents --

так і її противники,

say was a bad result.

вважають найгіршим кінцем.

Now, during each of these five chapters:

Отже, в кожному з цих розділів:

when his mother was pregnant with him;

коли його мати була вагітна,

in his early childhood years;

в його ранньому дитинстві,

when he was in elementary school;

в його перші шкільні роки,

when he was in middle school and then high school;

в його роки в старших класах,

and when he was in the juvenile justice system --

і коли він потрапив в систему ювенальної юстиції, - в кожному з цих розділів

during each of those five chapters,

there were a wide variety of things that society could have done.

була маса можливостей щось змінити.

In fact, if we just imagine

Уявімо,

that there are five different modes of intervention,

що на кожному з п'яти етапів суспільство має вибір з п'яти можливих

the way that society could intervene in each of those five chapters,

способів втручання;

and we could mix and match them any way we want,

ці способи можна комбінувати і застосовувати у довільному порядку -

there are 3,000 -- more than 3,000 -- possible strategies

ми отримаємо понад 3 000 можливих стратегій допомоги

that we could embrace

таким хлопцям, як Вілл, які обрали

in order to nudge kids like Will off of the path that they're on.

небезпечний шлях.

So I'm not standing here today with the solution.

Я не пропоную вам

готових рішень.

But the fact that we still have a lot to learn,

Ми ще багато чому маємо навчитись,

that doesn't mean that we don't know a lot already.

але ми вже багато чому навчились.

We know from experience in other states

Ми бачимо на прикладі інших штатів,

that there are a wide variety of modes of intervention

як багато існує способів допомоги,

that we could be using in Texas,

які ми можемо застосувати в Техасі і в інших штатах, які ще не зробили цього,

and in every other state that isn't using them,

in order to prevent a consequence that we all agree is bad.

щоб уникнути найгіршого.

I'll just mention a few.

Я наведу кілька прикладів.

I won't talk today about reforming the legal system.

Я не торкатимусь можливих реформ судової системи.

That's probably a topic

Це тема для дискусії в колі адвокатів і судей.

that is best reserved for a room full of lawyers and judges.

Instead, let me talk about a couple of modes of intervention

Натомість, я згадаю кілька стратегій,

that we can all help accomplish,

доступних кожному з нас,

because they are modes of intervention that will come about

бо це прості і очевидні заходи, для яких потрібно тільки,

when legislators and policymakers, when taxpayers and citizens,

щоб законодавці, виконавці, платники податків і громадяни

agree that that's what we ought to be doing

дійшли згоди щодо їх необхідності

and that's how we ought to be spending our money.

і необхідності витрачати на них гроші.

We could be providing early childhood care

Ми можемо, наприклад, запровадити систему дошкільного догляду

за дітьми з незаможних і неблагополучних сімей

for economically disadvantaged and otherwise troubled kids,

and we could be doing it for free.

і зробити цю систему безкоштовною.

And we could be nudging kids like Will off of the path that we're on.

Ми можемо заохочувати дітей, подібних Віллові, обрати інший життєвий шлях.

There are other states that do that, but we don't.

Інші штати мають таку систему, але не наш.

We could be providing special schools,

Ми можемо створити спеціальні школи для старших класів,

at both the high school level and the middle school level,

але також на рівні середніх і навіть початкових класів,

but even in K-5,

that target economically and otherwise disadvantaged kids,

призначені для дітей, які ростуть в бідності і несприятливому середовищі,

and particularly kids who have had exposure to the juvenile justice system.

і особливо для дітей, що вже мали справу

з ювенальною юстицією.

There are a handful of states that do that;

Кілька штатів роблять це,

Texas doesn't.

але не Техас.

There's one other thing we can be doing -- well, there are a bunch of other things --

Ще одна річ, яку ми можемо робити,

тобто, є безліч речей, які ми можемо робити, але я хочу назвати саме ту,

there's one other thing that I'm going to mention,

яка, гадаю, викличе набагато більшу полеміку, ніж усі інші

and this is going to be the only controversial thing that I say today.

тези мого виступу.

We could be intervening much more aggressively

Ми можемо набагато рішучіше

втручатись

into dangerously dysfunctional homes,

в небезпечно неблагополучні родини

and getting kids out of them

і забирати звідти дітей

before their moms pick up butcher knives and threaten to kill them.

до того, як мати схопить кухонний ніж і спробує їх вбити.

If we're going to do that, we need a place to put them.

Якщо ми робитимемо це,

ми маємо побудувати місце для цих дітей.

Even if we do all of those things,

І навіть якщо ми все зробимо правильно, деякі діти залишаться поза системою

some kids are going to fall through the cracks

and they're going to end up in that last chapter

і опиняться в тому п'ятому розділі, останньому перед трагічним вбивством -

before the murder story begins,

they're going to end up in the juvenile justice system.

вони потраплять в систему ювенальної юстиції.

Але навіть на цьому етапі

And even if that happens, it's not yet too late.

ще не зовсім пізно.

There's still time to nudge them,

Ще лишається можливість врятувати їх -

if we think about nudging them rather than just punishing them.

якщо наша ціль саме врятувати,

а не покарати їх.

There are two professors in the Northeast --

Два професори університетів Північного Заходу - один викладає в Єлі, інший в Університеті Меріленда -

one at Yale and one at Maryland --

заснували школу

they set up a school that is attached to a juvenile prison.

в тюрмі для неповнолітніх.

And the kids are in prison, but they go to school

Діти відбувають свій термін покарання, але так само, з восьмої ранку до четвертої

from eight in the morning until four in the afternoon.

відвідують школу.

Now, it was logistically difficult.

Організувати це було складно.

They had to recruit teachers who wanted to teach inside a prison,

Треба було знайти викладачів,

які б погодились викладати в тюрмі, відокремити

they had to establish strict separation

between the people who work at the school and the prison authorities,

працівників школи від працівників тюрми,

але найскладніше було скласти шкільний розклад.

and most dauntingly of all,

they needed to invent a new curriculum because you know what?

Знаєте, чому?

People don't come into and out of prison on a semester basis.

Бо люди не потрапляють в тюрму і не повертаються на волю за розкладом шкільних семестрів.

(Laughter)

But they did all those things.

Але їм вдалось.

Now, what do all of these things have in common?

Усі ці засоби втручання мають щось спільне -

What all of these things have in common is that they cost money.

вони коштують грошей.

Some of the people in the room might be old enough

Дехто з присутніх може ще пам'ятає

to remember the guy on the old oil filter commercial.

стару рекламу масляних фільтрів,

He used to say, "Well, you can pay me now or you can pay me later."

герой якої казав: "Тож, можете заплатити відразу,

або заплатите згодом".

What we're doing in the death penalty system

Те, що ми робимо

з системою смертної кари -

is we're paying later.

ми платимо згодом.

But the thing is that for every 15,000 dollars

Але пам'ятаймо,

що 15 000 доларів, витрачені на допомогу

that we spend intervening

in the lives of economically and otherwise disadvantaged kids

дітям в економічно і соціально несприятливому середовищі

in those earlier chapters,

на ранніх етапах їхнього життя

we save 80,000 dollars in crime-related costs down the road.

економлять 80 000 доларів, які б були витрачені карною системою пізніше.

Even if you don't agree that there's a moral imperative that we do it,

Навіть якщо ви не погоджуєтесь

з моральним обов'язком втрутитись в ситуацію,

це втручання є економічно вигідним.

it just makes economic sense.

I want to tell you about the last conversation that I had with Will.

Я хочу розповісти вам про мою останню розмову з Віллом.

It was the day that he was going to be executed,

В той самий день, коли його мали стратити,

ми просто розмовляли.

and we were just talking.

There was nothing left to do in his case.

Йому вже нічим не можна було

допомогти.

And we were talking about his life.

Ми розмовляли про його життя.

And he was talking first about his dad, who he hardly knew, who had died,

Спочатку він розповів про свого батька, якого майже не знав,

який вже помер,

потім про свою матір,

and then about his mom, who he did know, who was still alive.

яку він знав

і яка ще жива.

And I said to him,

Я сказав йому:

"I know the story.

"Я знаю, що трапилось.

I've read the records.

Я читав протоколи,

I know that she tried to kill you."

я знаю, що вона намагалась тебе вбити.

I said, "But I've always wondered

Але я завжди запитував себе,

whether you really actually remember that."

чи справді ти пам'ятаєш ці події".

I said, "I don't remember anything from when I was five years old.

Я сказав: "Наприклад, я не пам'ятаю

себе в п'ятирічному віці.

Maybe you just remember somebody telling you."

Може ти теж пам'ятаєш події з чиїхось слів".

And he looked at me and he leaned forward,

Він подивився на мене і нахилився вперед

and he said, "Professor," --

і сказав: "Професоре.." Ми знали один одного 12 років, але він так і називав мене "Професор".

he'd known me for 12 years, he still called me Professor.

He said, "Professor, I don't mean any disrespect by this,

Отже, він сказав: "Професоре, я не хочу вас образити,

but when your mama picks up a butcher knife

але коли ваша мама

хапається за ніж, який здається більшим за вас самих

that looks bigger than you are,

and chases you through the house screaming she's going to kill you,

і ганяється за вами з кімнати в кімнату і кричить, що вона вас вб'є,

and you have to lock yourself in the bathroom

а вам вдається закритись у ванній, тримати двері зсередини

and lean against the door

and holler for help until the police get there,"

і галасувати, аж поки не приїде поліція..."

Він ще раз подивився на мене і закінчив:

he looked at me and he said,

"that's something you don't forget."

"Це неможливо забути".

I hope there's one thing you all won't forget:

Я сподіваюсь, що ви не забудете це:

In between the time you arrived here this morning

між сьогоднішнім ранком, коли ви приїхали сюди, і обідом

and the time we break for lunch,

в Сполучених Штатах буде скоєно

there are going to be four homicides in the United States.

чотири вбивства.

We're going to devote enormous social resources

Ми витратимо скажену кількість ресурсів на покарання тих,

to punishing the people who commit those crimes,

хто скоїв ці вбивства, і це правильно, бо люди, які роблять погане,

and that's appropriate

because we should punish people who do bad things.

заслуговують покарання.

Але трьом злочинам з чотирьох можна було запобігти.

But three of those crimes are preventable.

If we make the picture bigger

Якщо ми дивитимимось ширше

and devote our attention to the earlier chapters,

і звернемо увагу на ранні етапи,

then we're never going to write the first sentence

то справа ніколи не дійде до першого речення

that begins the death penalty story.

повісті про смертну кару.

Thank you.

Дякую.

(Оплески)

(Applause)