Jennifer Senior: For parents, happiness is a very high bar

Перекладач: Hanna Leliv Утверджено: Khrystyna Romashko

When I was born,

Коли я народилася,

there was really only one book

існувала тільки одна книжка

about how to raise your children,

про виховання дітей.

and it was written by Dr. Spock.

Її написав доктор Спок.

(Laughter)

(Сміх)

Thank you for indulging me.

Дякую, що підтримали мене.

I have always wanted to do that.

Я завжди мріяла це зробити.

No, it was Benjamin Spock,

Ні, то був Бенджамін Спок,

and his book was called "The Common Sense Book of Baby And Child Care."

і його книжка називалася "Дитина і догляд за нею".

It sold almost 50 million copies by the time he died.

За його життя було продано майже 50 мільйонів примірників цієї книжки.

Today, I, as the mother of a six-year-old,

Сьогодні я, мати шестилітньої дитини,

walk into Barnes and Noble,

заходжу до книгарні "Барнз енд Ноубл"

and see this.

і бачу ось це.

And it is amazing

Диву даєшся,

the variety that one finds on those shelves.

скільки всього можна знайти на тих полицях.

There are guides to raising an eco-friendly kid,

Там є посібники про те, як виховати екологічно свідому дитину,

a gluten-free kid,

дитину без глютену,

a disease-proof kid,

чи дитину, яка ніколи не захворіє,

which, if you ask me, is a little bit creepy.

що, як на мене, звучить трохи моторошно.

There are guides to raising a bilingual kid

Є посібники, які вчать, як виховати двомовну дитину,

even if you only speak one language at home.

навіть якщо ви розмовляєте вдома однією мовою.

There are guides to raising a financially savvy kid

А ще книжки про те, як виховати дитину, що тямитиме у фінансах,

and a science-minded kid

дитину-дослідника

and a kid who is a whiz at yoga.

та дитя, що обожнюватиме йогу.

Short of teaching your toddler how to defuse

Бракує тільки книжки про те, як навчити свою дитину

a nuclear bomb,

знешкоджувати ядерну бомбу,

there is pretty much a guide to everything.

а всі решта посібники - тут як тут.

All of these books are well-intentioned.

Всі ці книжки написані з добрими намірами.

I am sure that many of them are great.

Я впевнена, що багато з них - чудові.

But taken together, I am sorry,

Але коли вони всі стоять укупі - вибачте,

I do not see help

але я не розумію, як мені може стати в пригоді

when I look at that shelf.

ота полиця.

I see anxiety.

Я бачу там стурбованість.

I see a giant candy-colored monument

Бачу велетенський кольоровий пам'ятник

to our collective panic,

нашій колективній паніці,

and it makes me want to know,

і тому мене дуже цікавить,

why is it that raising our children

чому виховання дітей

is associated with so much anguish

асоціюється з такими стражданнями

and so much confusion?

і глибоким збентеженням?

Why is it that we are at sixes and sevens

Чому ми ніяк не можемо дійти згоди

about the one thing human beings

щодо того єдиного заняття, яким люди

have been doing successfully for millennia,

успішно займаються кілька тисячоліть,

long before parenting message boards

задовго до того, як з'явилися форуми для батьків

and peer-reviewed studies came along?

і рецензовані дослідження?

Why is it that so many mothers and fathers

Чому так багато матерів і батьків

experience parenthood as a kind of crisis?

переживають батьківство наче якусь кризу?

Crisis might seem like a strong word,

Слово "криза" звучить досить жорстко,

but there is data suggesting it probably isn't.

але згідно зі статистикою, так і є.

There was, in fact, a paper of just this very name,

Існує навіть дослідження з такою ж назвою,

"Parenthood as Crisis," published in 1957,

"Батьківство як криза", яке вийшло друком 1957 року.

and in the 50-plus years since,

І за 50 років, що минуло відтоді,

there has been plenty of scholarship

чимало науковців

documenting a pretty clear pattern

засвідчили існування

of parental anguish.

батьківських страждань.

Parents experience more stress than non-parents.

Батьки переживають більше стресу, ніж ті, хто не має дітей.

Their marital satisfaction is lower.

Вони отримують менше задоволення від шлюбу.

There have been a number of studies

Було проведено багато досліджень

looking at how parents feel

того, як почуваються батьки,

when they are spending time with their kids,

коли проводять час зі своїми дітьми.

and the answer often is, not so great.

Як виявилося, не так вже й чудово вони почуваються.

Last year, I spoke with a researcher

Торік я розмовляла з науковцем

named Matthew Killingsworth

на ім'я Меттью Кіллінґсворт,

who is doing a very, very imaginative project

який займається дуже творчим проектом,

that tracks people's happiness,

що відстежує, наскільки люди щасливі.

and here is what he told me he found:

Ось що він мені розповів:

"Interacting with your friends

"Спілкування з приятелями

is better than interacting with your spouse,

ліпше за спілкування зі своїм чоловіком чи дружиною,

which is better than interacting with other relatives,

що, своєю чергою, краще за спілкування з іншими родичами.

which is better than interacting with acquaintances,

А те ліпше за спілкування зі знайомими,

which is better than interacting with parents,

що, своєю чергою, краще за спілкування з батьками,

which is better than interacting with children.

яке є ліпшим за спілкування з дітьми.

Who are on par with strangers."

А те прирівнюється до спілкування з незнайомцями".

(Laughter)

(Сміх)

But here's the thing.

Але ось що я вам скажу.

I have been looking at what underlies these data

Я три роки досліджувала дані,

for three years,

приховані за цією статистикою.

and children are not the problem.

І проблема не в дітях.

Something about parenting right now at this moment

Проблемою є

is the problem.

відчуття батьківства в наш час.

Specifically, I don't think we know

Якщо точніше, то, по-моєму, ми не знаємо,

what parenting is supposed to be.

як має виглядати батьківство.

Parent, as a verb,

Вислів "бути батьком"

only entered common usage in 1970.

почав широко використовуватися допіру 1970 року.

Our roles as mothers and fathers have changed.

Наші ролі матерів і батьків змінилися.

The roles of our children have changed.

Змінилися і ролі наших дітей.

We are all now furiously improvising

Тепер ми всі навмання прокладаємо

our way through a situation

власний шлях через ситуацію,

for which there is no script,

для якої не написано сценарію.

and if you're an amazing jazz musician,

Якщо ви талановитий джазовий музикант,

then improv is great,

то добре вмієте імпровізувати,

but for the rest of us,

але для решти з нас -

it can kind of feel like a crisis.

це кризова ситуація.

So how did we get here?

Як ми дійшли до цього?

How is it that we are all now navigating

Як так сталося, що ми всі блукаємо

a child-rearing universe

світом виховання дітей

without any norms to guide us?

без ніяких правил, які б вказали нам шлях?

Well, for starters, there has been

Перш за все, відбулася

a major historical change.

революційна історична зміна.

Until fairly recently,

Ще донедавна

kids worked, on our farms primarily,

діти працювали - здебільшого на наших фермах,

but also in factories, mills, mines.

але також і на фабриках, заводах і шахтах.

Kids were considered economic assets.

Дітей вважали економічним капіталом.

Sometime during the Progressive Era,

Але під час Ери Прогресу

we put an end to this arrangement.

ми поклали цьому край.

We recognized kids had rights,

Ми визнали, що діти мають права,

we banned child labor,

заборонили дитячу працю

we focused on education instead,

і зосередилися натомість на освіті,

and school became a child's new work.

зробивши школу новим місцем праці дитини.

And thank God it did.

І слава Богу, що так трапилося.

But that only made a parent's role

От тільки роль батьків

more confusing in a way.

стала ще незрозуміліша.

The old arrangement might not have been

Хоча колишній звичай і не був цілком етичний,

particularly ethical, but it was reciprocal.

однак він передбачав взаємні зобов'язання.

We provided food, clothing, shelter,

Ми забезпечували їжу, одяг, житло

and moral instruction to our kids,

та моральні настанови своїм дітям,

and they in return provided income.

а вони у відповідь приносили заробіток.

Once kids stopped working,

Коли діти перестали працювати,

the economics of parenting changed.

економіка батьківства змінилася.

Kids became, in the words of one

За словами одного геніального,

brilliant if totally ruthless sociologist,

і водночас безжалісного соціолога,

"economically worthless but emotionally priceless."

діти тепер "економічно гроша не варті, а емоційно - безцінні".

Rather than them working for us,

Нині не вони працюють на нас,

we began to work for them,

а ми працюємо на них,

because within only a matter of decades

бо вже за кілька десятків років

it became clear:

стало зрозуміло:

if we wanted our kids to succeed,

якщо ми хочемо, щоб наші діти були успішні,

school was not enough.

школи недостатньо.

Today, extracurricular activities are a kid's new work,

Тепер діти мають ще одну роботу - позашкільні гуртки,

but that's work for us too,

але це робота і для нас,

because we are the ones driving them to soccer practice.

бо це ми возимо їх на футбол.

Massive piles of homework are a kid's new work,

Ціла гора домашніх завдань - це ще одна робота для дітей,

but that's also work for us,

але це робота і для нас,

because we have to check it.

адже ми мусимо їх перевіряти.

About three years ago, a Texas woman

Десь три роки тому одна жінка з Техасу

told something to me

сказала слова,

that totally broke my heart.

які дуже мене засмутили.

She said, almost casually,

Вона так, між іншим, зауважила:

"Homework is the new dinner."

"Домашнє завдання - це нова вечеря".

The middle class now pours all of its time

Нині середній клас вкладає увесь свій час,

and energy and resources into its kids,

енергію та ресурси у своїх дітей,

even though the middle class

попри те, що середній клас

has less and less of those things to give.

має цих ресурсів щораз менше.

Mothers now spend more time with their children

Матері тепер проводять більше часу зі своїми дітьми,

than they did in 1965,

ніж то було 1965 року,

when most women were not even in the workforce.

коли більшість жінок були домогосподарками.

It would probably be easier for parents

Мабуть, батькам було б легше

to do their new roles

виконувати свої нові ролі,

if they knew what they were preparing their kids for.

якби вони знали, до чого готують своїх дітей.

This is yet another thing that makes modern parenting

Є ще одна річ, яка робить сучасне батьківство

so very confounding.

таким заплутаним.

We have no clue what portion our wisdom, if any,

Ми й гадки не маємо, яка частина наших знань - якщо взагалі хоч якась -

is of use to our kids.

знадобиться нашим дітям.

The world is changing so rapidly,

Світ так стрімко змінюється,

it's impossible to say.

що це неможливо вгадати.

This was true even when I was young.

Так само було і за часів моєї молодості.

When I was a kid, high school specifically,

Коли я була мала, і особливо коли вчилася в старших класах,

I was told that I would be at sea

мені казали, що я не знайду собі місця

in the new global economy

у новій глобальній економіці,

if I did not know Japanese.

якщо не знатиму японської мови.

And with all due respect to the Japanese,

Японці заслуговують на всіляку пошану,

it didn't turn out that way.

але так не сталося.

Now there is a certain kind of middle-class parent

Тепер групу батьків, що належать до середнього класу,

that is obsessed with teaching their kids Mandarin,

запосіла нав'язлива думка - навчити своїх дітей китайської,

and maybe they're onto something,

може, вони про щось здогадуються,

but we cannot know for sure.

але ми точно не знаємо.

So, absent being able to anticipate the future,

Отож не маючи змоги передбачити майбутнє,

what we all do, as good parents,

ми всі, як добрі батьки,

is try and prepare our kids

намагаємося підготувати своїх дітей

for every possible kind of future,

до всіх можливих видів майбутнього,

hoping that just one of our efforts will pay off.

сподіваючись, що хоч якась із наших спроб не буде даремна.

We teach our kids chess,

Ми вчимо своїх дітей грати в шахи,

thinking maybe they will need analytical skills.

міркуючи, що може їм пригодяться аналітичні вміння.

We sign them up for team sports,

Ми записуємо їх на командний спорт,

thinking maybe they will need collaborative skills,

бо, може, їм стануть у пригоді навики роботи в команді,

you know, for when they go to Harvard Business School.

наприклад, коли вони поступлять до Гарвардської бізнес-школи.

We try and teach them to be financially savvy

Ми стараємось навчити їх розбиратися у фінансах,

and science-minded and eco-friendly

любити науку та довкілля,

and gluten-free,

жити без глютену,

though now is probably a good time to tell you

хоча мушу вам сказати,

that I was not eco-friendly and gluten-free as a child.

що в дитинстві я не берегла природу і вживала глютен.

I ate jars of pureed macaroni and beef.

Я слоїками їла пюре з макаронів з м'ясом.

And you know what? I'm doing okay.

І знаєте що? Зі мною все добре.

I pay my taxes.

Я плачу податки.

I hold down a steady job.

Маю постійне місце праці.

I was even invited to speak at TED.

Мене навіть запросили виступати на TED.

But the presumption now is that

Але тепер кажуть,

what was good enough for me, or for my folks for that matter,

що те, що було добрим для мене чи моїх батьків,

isn't good enough anymore.

більше не є добрим.

So we all make a mad dash to that bookshelf,

Тому ми всі стрімголов біжимо до тієї полиці,

because we feel like if we aren't trying everything,

бо відчуваємо, що ще не все спробували,

it's as if we're doing nothing

що взагалі нічого не робимо,

and we're defaulting on our obligations to our kids.

що занедбали свої обов'язки перед дітьми.

So it's hard enough to navigate our new roles

Тому так важко давати раду нашим новим ролям -

as mothers and fathers.

матері й батька.

Now add to this problem something else:

А тепер додайте до цієї проблеми ще одну:

we are also navigating new roles

ми намагаємося призвичаїтися до нових ролей

as husbands and wives

чоловіка та дружини,

because most women today are in the workforce.

адже більшість сучасних жінок працюють.

This is another reason, I think,

Це ще одна причина, на мій погляд,

that parenthood feels like a crisis.

чому батьківство сприймають як кризу.

We have no rules, no scripts, no norms

Ми не маємо ніяких правил, сценаріїв чи норм

for what to do when a child comes along

про те, що робити, коли з'являється дитина,

now that both mom and dad are breadwinners.

а заробляють на життя обидвоє - і мама, і тато.

The writer Michael Lewis once put this

Про це добре сказав

very, very well.

письменник Майкл Льюїс.

He said that the surest way

Він сказав, що найдієвіший спосіб

for a couple to start fighting

для пари посваритися -

is for them to go out to dinner with another couple

це піти повечеряти з іншою парою,

whose division of labor

яка хоч трохи по-іншому

is ever so slightly different from theirs,

розподіляє між собою обов'язки,

because the conversation in the car on the way home

бо по дорозі додому в машині

goes something like this:

відбудеться приблизно така розмова:

"So, did you catch that Dave is the one

"То ти зрозумів, що це Дейв

who walks them to school every morning?"

водить їх щоранку до школи?"

(Laughter)

(Сміх)

Without scripts telling us who does what

Без сценаріїв, які б поділили, хто що робить

in this brave new world, couples fight,

у цьому дивному новому світі, пари сваряться,

and both mothers and fathers each have

а матері й батьки висувають

their legitimate gripes.

законні претензії одне до одного.

Mothers are much more likely

Мами набагато частіше

to be multi-tasking when they are at home,

займаються кількома справами водночас, коли вони вдома,

and fathers, when they are at home,

а коли вдома татусі,

are much more likely to be mono-tasking.

то вони переважно займаються чимось одним.

Find a guy at home, and odds are

Застаньне чоловіка в хаті - і, найімовірніше,

he is doing just one thing at a time.

він робитиме щось одне.

In fact, UCLA recently did a study

Нещодавно Каліфорнійський університет провів дослідження

looking at the most common configuration

найтиповішого розташування

of family members in middle-class homes.

членів сім'ї у будинку, що належить середньому класу.

Guess what it was?

І вгадайте, що вийшло?

Dad in a room by himself.

Батько на самоті в своїй кімнаті.

According to the American Time Use Survey,

Згідно з дослідженням про те, як американці використовують свій час,

mothers still do twice as much childcare as fathers,

матері досі виконують вдвічі більше справ, пов'язаних із доглядом за дітьми, ніж батьки.

which is better than it was in Erma Bombeck's day,

Це вже ліпше, ніж було за часів Ерми Бомбек,

but I still think that something she wrote

але я гадаю, що її слова

is highly relevant:

й досі актуальні:

"I have not been alone in the bathroom since October."

"Я з жовтня не була сама в ванні".

(Laughter)

(Сміх)

But here is the thing: Men are doing plenty.

Але ось що я вам скажу: чоловіки теж не сидять, склавши руки.

They spend more time with their kids

Вони проводять з дітьми більше часу,

than their fathers ever spent with them.

ніж з ними проводили їхні батьки.

They work more paid hours, on average,

Вони, в середньому, працюють більше годин,

than their wives,

ніж їхні дружини,

and they genuinely want to be good,

і справді хочуть бути добрими татусями,

involved dads.

які беруть участь у житті родини.

Today, it is fathers, not mothers,

Нині саме тати, а не мами

who report the most work-life conflict.

скаржаться на дисбаланс між роботою і вільним часом.

Either way, by the way,

До речі,

if you think it's hard for traditional families

якщо ви думаєте, що традиційним сім'ям

to sort out these new roles,

важко дати раду цим новим ролям,

just imagine what it's like now

уявіть, як живеться

for non-traditional families:

нетрадиційним сім'ям:

families with two dads, families with two moms,

сім'ям із двома татусями, сім'ям із двома матерями,

single-parent households.

одиноким матерям чи батькам.

They are truly improvising as they go.

Вони імпровізують на ходу.

Now, in a more progressive country,

Натомість у прогресивнішій країні -

and forgive me here for capitulating to cliché

прошу пробачення за кліше,

and invoking, yes, Sweden,

але я таки маю на увазі Швецію -

parents could rely on the state

батьки можуть розраховувати

for support.

на підтримку з боку держави.

There are countries that acknowledge

Деякі країни визнають

the anxieties and the changing roles

стурбованість і нові ролі

of mothers and fathers.

матерів і батьків.

Unfortunately, the United States is not one of them,

На жаль, Сполучені Штати Америки до них не належать,

so in case you were wondering what the U.S.

тому якщо вас цікавить, що спільного між США

has in common with Papua New Guinea and Liberia,

і Папуа-Новою Гвінеєю та Ліберією,

it's this:

то знайте:

We too have no paid maternity leave policy.

в нас теж немає оплачуваної відпустки по догляду за дітьми.

We are one of eight known countries that does not.

Ми є однією із восьми країн, де цього немає.

In this age of intense confusion,

У цю пору глибокого збентеження

there is just one goal upon which

існує лише одна ціль,

all parents can agree,

яка об'єднує усіх батьків:

and that is whether they are

суперстрогих мамусь і мам-хіппі,

tiger moms or hippie moms, helicopters or drones,

схильних до гіперопіки і тих, що дають про себе знати час від часу -

our kids' happiness is paramount.

найважливішим є щастя наших дітей.

That is what it means

Ось що означає

to raise kids in an age

виховувати дітей у час,

when they are economically worthless

коли вони економічно не варті ні гроша,

but emotionally priceless.

але емоційно - безцінні.

We are all the custodians of their self-esteem.

Ми всі піклуємося про їхню самооцінку.

The one mantra no parent ever questions is,

Жоден із батьків ніколи не поставить під сумнів одне-єдине заклинання:

"All I want is for my children to be happy."

"Усе, що я хочу - щоб мої діти були щасливі".

And don't get me wrong:

Зрозумійте мене правильно:

I think happiness is a wonderful goal for a child.

я думаю, що щастя - це чудова ціль для дитини.

But it is a very elusive one.

Але важко визначити, що це таке.

Happiness and self-confidence,

Щастя і впевненість у собі,

teaching children that is not like teaching them

навчити цьому дітей - не так просто, як навчити їх

how to plow a field.

орати поле.

It's not like teaching them how to ride a bike.

І не так легко, як навчити їх їздити на ровері.

There's no curriculum for it.

Немає ніякої навчальної програми.

Happiness and self-confidence can be the byproducts of other things,

Щастя і впевненість у собі бувають похідними від чогось іншого,

but they cannot really be goals unto themselves.

але не можуть бути самоціллю.

A child's happiness

Щастя дитини -

is a very unfair burden to place on a parent.

це тягар не для батьківських плечей.

And happiness is an even more unfair burden

І тим більше не для

to place on a kid.

плечей дитини.

And I have to tell you,

І мушу вам сказати,

I think it leads to some very strange excesses.

що це призводить до незбагненних надмірностей.

We are now so anxious

Ми так сильно прагнемо

to protect our kids from the world's ugliness

захистити своїх дітей від потворності світу,

that we now shield them from "Sesame Street."

що навіть забороняємо їм дивитися "Вулицю Сезам".

I wish I could say I was kidding about this,

Якби ж то це був жарт.

but if you go out and you buy

Підіть і купіть

the first few episodes of "Sesame Street" on DVD,

перші кілька епізодів "Вулиці Сезам" на DVD,

as I did out of nostalgia,

як я одного разу зробила через почуття ностальгії,

you will find a warning at the beginning

і на початку побачите застереження

saying that the content is not suitable

про те, що диск не варто переглядати

for children.

дітям.

(Laughter)

(Сміх)

Can I just repeat that?

Можна я скажу це ще раз?

The content of the original "Sesame Street"

Програму "Вулиця Сезам" в її оригінальній версії

is not suitable for children.

не рекомендують переглядати дітям.

When asked about this by The New York Times,

На запитання репортера "Нью-Йорк Таймс"

a producer for the show gave a variety of explanations.

продюсер цього шоу навів цілу купу пояснень.

Одне з них: в одній зі сцен

One was that Cookie Monster smoked a pipe

Коржик смалив люльку, а потім проковтнув її.

in one skit and then swallowed it.

Погана модель. Не знаю.

Bad modeling. I don't know.

Але мені особливо запам'яталися

But the thing that stuck with me

її слова про те, що вона не впевнена,

is she said that she didn't know

чи сьогодні хтось придумав би такого персонажа як Оскар,

whether Oscar the Grouch could be invented today

бо він занадто депресивний.

because he was too depressive.

Не можу вам передати, як це мене схвилювало.

I cannot tell you how much this distresses me.

(Сміх)

(Laughter)

Перед вами жінка,

You are looking at a woman

яка повісила на стіні свого кабінету

who has a periodic table of the Muppets

періодичну таблицю Маппетів.

hanging from her cubicle wall.

Ось той Оскар, що всіх ображає.

The offending muppet, right there.

Це мій син у той день, коли він з'явився на світ.

That's my son the day he was born.

Я кайфувала від морфію.

I was high as a kite on morphine.

Мені зробили незапланований кесарів розтин.

I had had an unexpected C-section.

Але навіть із затуманеним поглядом

But even in my opiate haze,

я спромоглася на одну дуже чітку думку,

I managed to have one very clear thought

коли вперше взяла сина на руки.

the first time I held him.

Я прошепотіла йому на вушко:

I whispered it into his ear.

"Я з усіх сил намагатимусь не нашкодити тобі".

I said, "I will try so hard not to hurt you."

То була клятва Гіпократа,

It was the Hippocratic Oath,

але я й гадки не мала, що це вона.

and I didn't even know I was saying it.

Але тепер я думаю,

But it occurs to me now

що клятва Гіпократа -

that the Hippocratic Oath

це набагато реалістичніша ціль, ніж щастя.

is a much more realistic aim than happiness.

Насправді - і вам про це скаже будь-яка мама чи тато -

In fact, as any parent will tell you,

її дуже важко виконати.

it's awfully hard.

Кожен із нас колись казав чи робив щось образливе,

All of us have said or done hurtful things

що будь-яким коштом хотів би повернути назад.

that we wish to God we could take back.

Мені здається, що сто років тому

I think in another era

ми не вимагали від себе стільки багато,

we did not expect quite so much from ourselves,

і про це важливо пам'ятати

and it is important that we all remember that

наступного разу, коли в нас тьохне серце

the next time we are staring with our hearts racing

біля тих полиць із книжками.

at those bookshelves.

Я не знаю, як створити нові норми

I'm not really sure how to create new norms

для цього світу,

for this world,

але я думаю,

but I do think that

що відчайдушно намагаючись виховати щасливих дітей,

in our desperate quest to create happy kids,

ми беремо на себе не той моральний тягар.

we may be assuming the wrong moral burden.

На мою думку, краща ціль -

It strikes me as a better goal,

і, не побоююсь цього слова, благородніша -

and, dare I say, a more virtuous one,

виховати дітей, які будуть хотіти розвиватися,

to focus on making productive kids

доброчесних дітей,

and moral kids,

і просто сподіватися, що вони будуть щасливі

and to simply hope that happiness will come to them

від того, що чинитимуть добрі справи,

by virtue of the good that they do

від своїх досягнень

and their accomplishments

і від нашої любові.

and the love that they feel from us.

Це принаймні одна зі спроб створити якийсь сценарій.

That, anyway, is one response to having no script.

Не маючи нових,

Absent having new scripts,

ми просто дотримуємося найстаріших сценаріїв -

we just follow the oldest ones in the book --

порядність, пошана до праці, любов -

decency, a work ethic, love —

а щастя і самооцінка з'являться самі.

and let happiness and self-esteem take care of themselves.

Мені здається, що якби ми всі так вчинили,

I think if we all did that,

то з нашими дітьми все було б гаразд,

the kids would still be all right,

і з їхніми батьками також,

and so would their parents,

а, може, навіть ще краще, ніж є зараз.

possibly in both cases even better.

Дякую.

Thank you.

(Оплески)

(Applause)