Becci Manson: (Re)touching lives through photos

Translator: Joseph Geni Reviewer: Morton Bast

Перекладач: Nadiya Burbela Утверджено: Khrystyna Romashko

Before March, 2011, I was a photographic retoucher

До березня 2011 року я працювала ретушером фотографій

based in New York City.

у Нью-Йорку.

We're pale, gray creatures.

Ретушери - це бліді, безликі створіння.

We hide in dark, windowless rooms,

Вони ховаються у темних приміщеннях без вікон

and generally avoid sunlight.

і більшість часу уникають сонячного світла.

We make skinny models skinnier, perfect skin more perfect,

Ми, ретушери, робимо худих моделей ще худішими, ідеальну шкіру - ідеальнішою,

and the impossible possible,

а неможливе - можливим.

and we get criticized in the press all the time,

Преса нас постійно критикує,

but some of us are actually talented artists

проте серед нас є дійсно талановиті люди

with years of experience

з багатолітнім досвідом

and a real appreciation for images and photography.

та здатні дати фахову оцінку зображенням і фотографії.

On March 11, 2011, I watched from home, as the rest

11 березня 2011 року зі свого дому я спостерігала

of the world did, as the tragic events unfolded in Japan.

за реакцією усього світу на трагічні події, що розвивались в Японії.

Soon after, an organization I volunteer with,

Невдовзі, волонтери однієї організації,

All Hands Volunteers, were on the ground, within days,

серед яких була і я, у складі миротворчої місії

working as part of the response efforts.

прибули на місце катастрофи.

I, along with hundreds of other volunteers,

Я, разом із сотнями інших волонтерів,

knew we couldn't just sit at home,

усвідомлювала, що ми не можемо просто сидіти вдома,

so I decided to join them for three weeks.

тому я вирішила приєднатися до них на три тижні.

On May the 13th, I made my way to the town of Ōfunato.

13 травня я вирушила до міста Офунато.

It's a small fishing town in Iwate Prefecture,

Це маленьке риболовне місто в префектурі Іванте,

about 50,000 people,

з населенням приблизно 50 тис осіб,

one of the first that was hit by the wave.

одне з перших, що постраждало від цунамі.

The waters here have been recorded at reaching

Висота хвиль досягала відмітки 24 метри

over 24 meters in height,

і навіть більше,

and traveled over two miles inland.

хвилі поширилися більш, ніж на 3 км вглиб міста.

As you can imagine, the town had been devastated.

Наскільки ви можете собі уявити, місто було спустошене.

We pulled debris from canals and ditches.

Ми розчищали від уламків магістралі і канави.

We cleaned schools. We de-mudded and gutted homes

Ми розчищали школи, очищали доми від бруду і непотребу

ready for renovation and rehabilitation.

та готували їх до відновлення.

We cleared tons and tons of stinking, rotting fish carcasses

Ми прибрали тонни смердючих та гниючих рибних рештків

from the local fish processing plant.

з місцевої рибопереробної фабрики.

We got dirty, and we loved it.

Ми були брудними, проте нам це подобалось.

For weeks, all the volunteers and locals alike

Протягом тижнів усі волонтери і місцеві жителі разом

had been finding similar things.

знаходили схожі речі.

They'd been finding photos and photo albums

Вони знаходили фотокартки і фотоальбоми,

and cameras and SD cards.

фотокамери і карти пам'яті.

And everyone was doing the same.

Усі займалися спільною справою.

They were collecting them up, and handing them in to

Ми разом збирали фото і відео та передавали наші

various places around the different towns for safekeeping.

знахідки на зберігання до різних міст країни.

Now, it wasn't until this point that I realized

В певний момент я зрозуміла,

that these photos were such a huge part

наскільки важливими ці фотографії

of the personal loss these people had felt.

були для кожного жителя міста.

As they had run from the wave, and for their lives,

Коли вони рятувалися від цунамі, рятували свої життя,

absolutely everything they had,

вони залишали абсолютно все,

everything had to be left behind.

все, що у них було.

At the end of my first week there, I found myself

Наприкінці мого першого тижня я почала

helping out in an evacuation center in the town.

допомагати в евакуаційному центрі в місті.

I was helping clean the onsen, the communal onsen,

Я допомагала очищати онсени, або комунальні онсени,

the huge giant bathtubs.

тобто велетенські гарячі джерела.

This happened to also be a place in the town where

За співпадінням, це було також місце, де

the evacuation center was collecting the photos.

евакуаційний центр збирав фото.

This is where people were handing them in,

Місцеві жителі і волонтери зносили їх туди,

and I was honored that day that they actually trusted me

і того дня я відчувала велику честь через те, що мені довірили

to help them start hand-cleaning them.

допомогти виконати ручну чистку цих фото.

Now, it was emotional and it was inspiring,

В мені бурлили емоції, це було натхненно,

and I've always heard about thinking outside the box,

Я завжди чула вислів - думайте нестандартно,

but it wasn't until I had actually gotten outside of my box

але я завжди мислила шаблонно, допоки

that something happened.

дещо не трапилось.

As I looked through the photos, there were some

Розглядаючи фотокартки, я зустрічала світлини,

were over a hundred years old,

яким було вже понад 100 років,

some still in the envelope from the processing lab,

деякі щойно надруковані, ще у конвертах з фотолабораторій.

I couldn't help but think as a retoucher

Я не могла сприймати ці фото не як ретушер,

that I could fix that tear and mend that scratch,

Я могла відновити найменші деталі, зображені на них,

and I knew hundreds of people who could do the same.

і я знала сотні людей, які могли зробити те ж.

So that evening, I just reached out on Facebook

Тому, того вечора за допомогою "Фейсбук"

and asked a few of them, and by morning

я надіслала запит декільком з них, а на ранок

the response had been so overwhelming and so positive,

від них надійшли позитивні, захоплені відповіді.

I knew we had to give it a go.

Я знала, що нам потрібно діяти.

So we started retouching photos.

Тому ми розпочали ретушування цих фото.

This was the very first.

Це було першим.

Not terribly damaged, but where the water had caused

Не дуже пошкоджене, проте вода вимила

that discoloration on the girl's face

кольори з обличчя дівчинки,

had to be repaired with such accuracy and delicacy.

відновлення слід було провести з усією делікатністю.

Otherwise, that little girl isn't going to look

В будь-якому разі, та дівчинка вже не буде

like that little girl anymore, and surely that's as tragic

виглядати як раніше і, безумовно, пошкоджене

as having the photo damaged.

фото - це трагедія.

(Applause)

(Оплески)

Over time, more photos came in, thankfully,

З часом почало надходити більше фото.

and more retouchers were needed,

Таким чином, зросла потреба у додаткових ретушерах.

and so I reached out again on Facebook and LinkedIn,

Тому я знову скористалася "Фейсбук" і "Лінкедін"

and within five days, 80 people wanted to help

і через п'ять днів відгукнулося 80 бажаючих

from 12 different countries.

із 12 різних країн світу.

Within two weeks, I had 150 people

Через два тижні уже 150 осіб

wanting to join in.

хотіли приєднатися до нас.

Within Japan, by July, we'd branched out

В липні наша мережа в Японії розширилася

to the neighboring town of Rikuzentakata,

до сусіднього міста Рікузентаката,

further north to a town called Yamada.

далі на північ до міста Ямада.

Once a week, we would set up our scanning equipment

Раз на тиждень ми розставляли наше сканувальне обладнання

in the temporary photo libraries that had been set up,

у встановлених тимчасових фотолабораторіях,

where people were reclaiming their photos.

де можна було забрати відновлені фото.

The older ladies sometimes hadn't seen a scanner before,

Приходили такі старші панянки, які вперше бачили сканер,

but within 10 minutes of them finding their lost photo,

але через 10 хвилин, знайшовши свої втрачені фото,

they could give it to us, have it scanned,

вони могли віддати їх нам, ми сканували ці фото,

uploaded to a cloud server, it would be downloaded

завантажували на віддалений сервер, потім не японці, а

by a gaijin, a stranger,

іноземці з протилежного

somewhere on the other side of the globe,

кінця світу скачували ці фото

and it'd start being fixed.

і розпочинали відновлення.

The time it took, however, to get it back

Проте зовсім інша історія, якщо говорити

is a completely different story,

про час, що витрачається на ретушування.

and it depended obviously on the damage involved.

Кількість затраченого часу залежала від характеру пошкоджень.

It could take an hour. It could take weeks.

Могла пройти година, або ж тиждень.

It could take months.

І навіть декілька місяців.

The kimono in this shot pretty much had to be hand-drawn,

Кімоно на цьому фото здебільшого відновлювали вручну,

or pieced together, picking out the remaining parts of color

складали з кусочків кольорів та з деталей,

and detail that the water hadn't damaged.

які не знищила вода.

It was very time-consuming.

Це забирало дуже багато часу.

Now, all these photos had been damaged by water,

Усі ці фотокартки пошкодила вода,

submerged in salt water, covered in bacteria,

розмила солена вода, покривши бактеріями

in sewage, sometimes even in oil, all of which over time

і брудом, іноді навіть нафтою, а час йде і такі

is going to continue to damage them,

руйнування будуть продовжуватись.

so hand-cleaning them was a huge part of the project.

Саме тому важливою частиною процесу є очищення вручну.

We couldn't retouch the photo unless it was cleaned,

Ми не можемо ретушувати брудні фотокартки,

dry and reclaimed.

спершу їх слід очистити і висушити.

Now, we were lucky with our hand-cleaning.

Нам пощастило з проведенням такого очищення,

We had an amazing local woman who guided us.

оскільки нам допомагала надзвичайна місцева жінка.

It's very easy to do more damage to those damaged photos.

Дуже легко завдати ще більшої шкоди уже пошкодженим фото.

As my team leader Wynne once said,

Якось лідер нашої команди, Вінне, сказала:

it's like doing a tattoo on someone.

"Це схоже на те, як робити комусь татуювання.

You don't get a chance to mess it up.

У вас немає права на помилку."

The lady who brought us these photos was lucky,

Жінці, яка принесла нам ці фото, пощастило,

as far as the photos go.

оскільки фотокарток було безліч.

She had started hand-cleaning them herself and stopped

Вона самостійно розпочала їх очищення вручну

when she realized she was doing more damage.

і зупинилась, усвідомивши, що завдає їм ще більшої шкоди.

She also had duplicates.

У неї також були копії.

Areas like her husband and her face, which otherwise

Інакше, зони обличчя її чоловіка, її власного обличчя,

would have been completely impossible to fix,

було б неможливо відновити.

we could just put them together in one good photo,

Ми могли лише розмістити їх разом на одному хорошому фото,

and remake the whole photo.

і наново переробити ціле фото.

When she collected the photos from us,

Коли вона забрала фото у нас,

she shared a bit of her story with us.

вона розповіла свою історію.

Her photos were found by her husband's colleagues

Колеги її чоловіка знайшли ці фотокартки

at a local fire department in the debris

серед уламків місцевої пожежної станції,

a long way from where the home had once stood,

що знаходиться далеко від місця, де колись був їх будинок.

and they'd recognized him.

Колеги впізнали її чоловіка.

The day of the tsunami, he'd actually been in charge

В день цунамі він був на роботі, власне він відповідав за те,

of making sure the tsunami gates were closed.

щоб ворота проти цунамі залишались закритими.

He had to go towards the water as the sirens sounded.

Йому необхідно було іти до води, коли пролунали сирени.

Her two little boys, not so little anymore, but her two boys

Їх обидва сини, не зовсім малі, але все ж діти,

were both at school, separate schools.

знаходились у школі, в різних школах.

One of them got caught up in the water.

Одного сина затягнуло потоком води.

It took her a week to find them all again

Пройшло декілька тижнів, коли вона віднайшла обох синів,

and find out that they had all survived.

і знайшла їх обох живими.

The day I gave her the photos also happened to be

День, коли я віддала їй фото, виявився

her youngest son's 14th birthday.

днем 14-річчя її сина.

For her, despite all of this, those photos

Незважаючи на всі події, ці фото стали

were the perfect gift back to him,

прекрасним подарунком для її сина,

something he could look at again, something he remembered from before

чимось таким, на що можна знову глянути, згадати

that wasn't still scarred from that day in March

щось не таке жахаюче, щось чудове, що залишилось

when absolutely everything else in his life had changed

з того березневого дня, коли його життя повністю

or been destroyed.

змінилось, зруйнувалось.

After six months in Japan,

Протягом шести місяців перебування у Японії

1,100 volunteers had passed through All Hands,

в робочому колективі "Єдина Команда" налічувалось близько 1100 волонтерів,

hundreds of whom had helped us hand-clean

сотні з яких допомогли очистити

over 135,000 photographs,

більше 135 тисяч фотографій,

the large majority — (Applause) —

переважна більшість - (Оплески) -

a large majority of which did actually find their home again,

переважна більшість яких віднайшли своїх господарів,

importantly.

це важливо.

Over five hundred volunteers around the globe

Більше п'яти сотень волонтерів з усього світу

helped us get 90 families hundreds of photographs back,

допомагали нам повністю відтворити і відретушувати

fully restored and retouched.

сотні фото і віддати 90-там сімей Японії.

During this time, we hadn't really spent more than

Протягом цього часу ми витратили не більше

about a thousand dollars in equipment and materials,

1 тисячі доларів на обладнання і матеріали,

most of which was printer inks.

здебільшого кошти пішли на чорнила для друку.

We take photos constantly.

Ми постійно фотографуємося.

A photo is a reminder of someone or something,

Оскільки фото - це згадка про когось чи про щось,

a place, a relationship, a loved one.

про місце, стосунки, кохання.

They're our memory-keepers and our histories,

Фото - це наша пам'ять і наша історія,

the last thing we would grab

остання річ, яку ми рятуємо,

and the first thing you'd go back to look for.

і перша, за якою повертаємось у пошуках.

That's all this project was about,

Наш проект - саме про це,

about restoring those little bits of humanity,

про відновлення тих маленьких часточок людства,

giving someone that connection back.

про отримання зворотного зв'язку.

When a photo like this can be returned to someone like this,

Коли такі фото можна повернути таким людям,

it makes a huge difference

це вносить зміни

in the lives of the person receiving it.

у життя тих людей, які отримують їх.

The project's also made a big difference in the lives of the retouchers.

Проект також значно змінив життя ретушерів.

For some of them, it's given them a connection

Декому проект відкрив двері, що вели до

to something bigger, giving something back,

чогось більшого, вони отримали віддачу,

using their talents on something

використавши свої таланти не на худих

other than skinny models and perfect skin.

моделях та ідеальній шкірі, а на чомусь іншому.

I would like to conclude by reading an email

Завершити свій виступ я хочу прочитавши лист,

I got from one of them, Cindy,

який я отримала від однієї жінки, Сінді,

the day I finally got back from Japan after six months.

в день мого повернення з Японії після 6-ти місячного перебування.

"As I worked, I couldn't help but think about the individuals

"Працюючи з вами, я думала лише про особистості

and the stories represented in the images.

та історії, відображення на цих фото.

One in particular, a photo of women of all ages,

Одне фото, зокрема, на якому жінки різного віку,

from grandmother to little girl, gathered around a baby,

від бабусі до маленької дівчинки, зібралися навколо немовляти,

struck a chord, because a similar photo from my family,

воно зачепило мене за живе, оскільки нагадало фото моєї сім’ї.

my grandmother and mother, myself,

Схоже фото моєї бабусі, матері, мене

and newborn daughter, hangs on our wall.

і моєї новонародженої дочки висить у нашій вітальні.

Across the globe, throughout the ages,

Незалежно від країни, віку,

our basic needs are just the same, aren't they?"

наші базові потереби - однакові, ви погоджуєтеся зі мною?

Thank you. (Applause)

Дякую. (Оплески)

(Applause)

(Оплески)