George Papandreou: Imagine a European democracy without borders

Translator: Joseph Geni Reviewer: Morton Bast

Перекладач: Oksana Khita Утверджено: Iryna Tehlivets

This will not be a speech

Ця промова буде несхожою

like any one I have ever given.

на всі мої попередні.

I will talk to you today about

Сьогодні я говоритиму про

the failure of leadership in global politics

провал керівництва у світовій політиці

and in our globalizing economy.

та в дедалі більш глобалізованій економіці.

And I won't provide some feel-good, ready-made solutions.

Але я не даватиму жодних приємних для вас готових вирішень.

But I will in the end urge you

Та наприкінці я спонукатиму

to rethink, actually take risks, and get involved

заново обдумати, прийняти можливі ризики і стати частинкою

in what I see as a global evolution

того, що я називаю світовою еволюцією

of democracy.

демократії.

Failure of leadership.

Криза влади.

What is the failure of leadership today?

Що таке криза влади на сьогодні?

And why is our democracy not working?

І чому наша демократія не працює?

Well, I believe that the failure of leadership is the fact

Отже, я вважаю, що владна криза полягає в тому,

that we have taken you out of the process.

що ми викреслили вас із процесу.

So let me, from my personal experiences,

Тому дозвольте мені з власного досвіду

give you an insight, so that you can step back

роз'яснити все так, аби ви оглянулися назад

and maybe understand why it is so difficult to cope

і зрештою зрозуміли, чому нам так важко справлятися

with the challenges of today and why politics

із викликами сьогодення, і чому політика

is going down a blind alley.

заходить у глухий кут.

Let's start from the beginning.

Почнімо з самого початку.

Let's start from democracy.

Почнімо з демократії.

Well, if you go back to the Ancient Greeks,

Отже, повертаючись до стародавніх греків,

it was a revelation, a discovery,

вона була прозрінням, відкриттям,

that we had the potential, together,

що разом у нас є сила

to be masters of our own fate,

бути господарями власної долі

to be able to examine, to learn, to imagine,

вміти самим спостерігати, навчатися, уявляти

and then to design a better life.

і творити краще життя.

And democracy was the political innovation

І демократія була політичною інновацією,

which protected this freedom,

яка була на сторожі свободи,

because we were liberated from fear

адже ми були звільнені від страху,

so that our minds in fact,

настільки, що наші уми,

whether they be despots or dogmas,

чи то деспотичні, чи засліплені догмами,

could be the protagonists.

могли бути головними героями.

Democracy was the political innovation that allowed us

Демократія була політичною інновацією, яка дозволила нам

to limit the power, whether it was of tyrants

обмежити владу, у чиїх руках вона б не знаходилася: тиранів

or of high priests,

чи отців церкви,

their natural tendency to maximize power and wealth.

природню їхню схильність до збільшення влади і багатства.

Well, I first began to understand this

Вперше я збагнув це,

when I was 14 years old.

коли мені було 14.

I used to, to try to avoid homework,

Тоді я намагався уникнути домашніх завдань,

sneak down to the living room and listen to my parents

прокрастися у вітальню та слухати

and their friends debate heatedly.

гарячі суперечки батьків з їхніми друзями.

You see, then Greece was

Тоді Греція була

under control of a very powerful establishment

під контролем дуже потужної організації,

which was strangling the country,

яка тримала країну у залізному кулаці,

and my father was heading a promising movement

а мій батько був лідером багатообіцяючого громадського руху

to reimagine Greece, to imagine a Greece

за те, щоб уявити Грецію по-іншому, уявити Грецію,

where freedom reigned and where, maybe,

у якій панувала б свобода, і у якій

the people, the citizens, could actually rule their own country.

народ, громадяни дійсно могли б керувати країною.

I used to join him in many of the campaigns,

Я відвідував з ним багато кампаній,

and you can see me here next to him.

ось ви бачите мене поряд із батьком.

I'm the younger one there, to the side.

На фото, я - це той молодший, збоку.

You may not recognize me because

Ви можете не впізнати мене,

I used to part my hair differently there.

тоді в мене був розділ з іншого боку.

(Laughter)

( Сміх )

So in 1967, elections were coming,

Отже, у 1967 наближалися вибори,

things were going well in the campaign,

передвиборча кампанія проходила добре,

the house was electric.

а вдомі була електрика.

We really could sense that there was going to be

Ми дійсно відчували наближення

a major progressive change in Greece.

значних прогресивних змін у Греції.

Then one night, military trucks drive up to our house.

Тоді одного вечора до нашого будинку під'їхало декілька військових вантажівок.

Soldiers storm the door.

Солдати взяли штурмом двері.

They find me up on the top terrace.

Коли вони знайшли мене на верхній терасі,

A sergeant comes up to me with a machine gun,

сержант із кулеметом у руках підійшов до мене,

puts it to my head, and says,

приставив його до моєї голови і сказав:

"Tell me where your father is or I will kill you."

"Скажи, де твій батько, або я вб'ю тебе".

My father, hiding nearby, reveals himself,

Мій батько, який ховався поряд, сам себе видав,

and was summarily taken to prison.

і відразу ж був відправлений до в'язниці.

Well, we survived, but democracy did not.

Ми вижили, а демократія - ні.

Seven brutal years of dictatorship

Сім жорстоких років диктатури,

which we spent in exile.

які ми провели у вигнанні.

Now, today, our democracies are again

А сьогодні наша демократія знову

facing a moment of truth.

стоїть перед моментом істини.

Let me tell you a story.

Дозвольте розповісти вам історію.

Sunday evening,

Недільний вечір,

Brussels, April 2010.

Брюссель, квітень 2010.

I'm sitting with my counterparts in the European Union.

Ми з колегами сидимо на Саміті Європейського Союзу.

I had just been elected prime minister,

Мене щойно обрали прем'єр-міністром,

but I had the unhappy privilege of revealing a truth

і мені дістався сумний привілей розповісти правду,

that our deficit was not 6 percent,

що дефіцит держбюджету складав не 6 відсотків,

as had been officially reported only a few days earlier

як було офіційно оголошено декілька днів тому,

before the elections by the previous government,

перед виборами, попереднім урядом,

but actually 15.6 percent.

а 15,6 відсотків.

But the deficit was only the symptom

Але цей дефіцит був лише симптомом

of much deeper problems that Greece was facing,

набагато складніших проблем, які поставали перед Грецією,

and I had been elected on a mandate, a mission, actually,

І мені надали доручення, власне, місію

to tackle these problems,

справитися з цими проблемами:

whether it was lack of transparency

браком прозорості

and accountability in governance,

та підзвітності у сфері управління,

or whether it was a clientelistic state

кумівською державою,

offering favors to the powerful -- tax avoidance

наданням найбагатшим привілеїв у вигляді ухилення від сплати податків,

abetted and aided by a global tax evasion system,

підбурене і уможливлене через загальну систему ухилення від сплати податків,

politics and media captured by special interests.

політика і засоби масової інформації сприяють інтересам певних кіл.

But despite our electoral mandate,

Але незважаючи на виборчий мандат,

the markets mistrusted us.

ринок нам не повірив.

Our borrowing costs were skyrocketing,

Наші борги стрімко зростали,

and we were facing possible default.

і ймовірність дефолту була як ніколи близькою.

So I went to Brussels on a mission

Отже, я поїхав із дорученням до Брюсселю,

to make the case for a united European response,

щоб домогтися спільної європейської відповіді,

one that would calm the markets and give us the time

яка б заспокоїла представників торгівлі і дала нам час

to make the necessary reforms.

для впровадження необхідних реформ.

But time we didn't get.

Але часу нам не дали.

Picture yourselves around the table in Brussels.

Уявіть себе за столом у Брюсселі.

Negotiations are difficult, the tensions are high,

Переговори складні, а напруга висока,

progress is slow, and then, 10 minutes to 2,

просування повільне, в тоді за десять хвилин до 2,

a prime minister shouts out,

прем'єр-міністр вигукує:

"We have to finish in 10 minutes."

"Ми маємо закінчити за 10 хвилин".

I said, "Why? These are important decisions.

Я кажу: "Чому? Це ж важливі питання.

Let's deliberate a little bit longer."

Поміркуймо трішки довше".

Another prime minister comes in and says,

Заходить інший прем'єр-міністр і каже:

"No, we have to have an agreement now,

"Ні, ми маємо дійти згоди просто зараз,

because in 10 minutes,

бо через 10 хвилин

the markets are opening up in Japan,

відкривається ринок Японії,

and there will be havoc in the global economy."

і світову економіку охопить хаос".

We quickly came to a decision in those 10 minutes.

Ми швидко прийняли рішення за ці 10 хвилин.

This time it was not the military,

Того разу не військові,

but the markets, that put a gun to our collective heads.

а торгові асоціації приставили дуло до наших голів.

What followed were the most difficult decisions in my life,

А далі були найважчі рішення у моєму житті,

painful to me, painful to my countrymen,

болючі для мене, болючі для моїх співвітчизників,

imposing cuts, austerity,

введення скорочень, аскетизм,

often on those not to blame for the crisis.

часто у стосунку до тих, чиєї вини у кризі не було.

With these sacrifices, Greece did avoid bankruptcy

Після цих жертв Греції вдалося уникнути банкрутства,

and the eurozone avoided a collapse.

а єврозона уникнула колапсу.

Greece, yes, triggered the Euro crisis,

Греція дійсно запустила кризу євро,

and some people blame me for pulling the trigger.

і дехто звинувачував у цьому мене.

But I think today that most would agree

Але сьогодні, я думаю, більшість погодиться,

that Greece was only a symptom

що Греція була лише симптомом

of much deeper structural problems in the eurozone,

набагато глибших структурних проблем у єврозоні,

vulnerabilities in the wider global economic system,

слабких сторін у світовій економічній системі,

vulnerabilities of our democracies.

слабких сторін демократії.

Our democracies are trapped by systems too big to fail,

Наші демократії у руках систем надто великих, щоб зазнати краху,

or, more accurately, too big to control.

чи, точніше, надто великих, щоб контролювати.

Our democracies are weakened in the global economy

Наші демократії слабшають у системі світової економіки

with players that can evade laws, evade taxes,

з гравцями, які можуть ухилятися від законів, ухилятися від податків,

evade environmental or labor standards.

ухилятися від екологічних норм чи стандартів праці.

Our democracies are undermined

Наші демократії підірвані

by the growing inequality

зростаючою нерівністю.

and the growing concentration of power and wealth,

А зростаюча концентрація сили та багатства,

lobbies, corruption, the speed of the markets

лобіювання, корупція, швидкість торгівлі

or simply the fact that we sometimes fear an impending disaster,

чи просто факт, що ми часом боїмося катастрофи, що насувається,

have constrained our democracies,

обмежили наші демократії,

and they have constrained our capacity

так само, як обмежили нашу можливість

to imagine and actually use the potential, your potential,

уявляти і фактично використовувати потенціал, ваш потенціал

in finding solutions.

у розв'язанні проблем.

Greece, you see, was only a preview

Греція, бачте, була лише прологом

of what is in store for us all.

до того, що ми зараз маємо.

I, overly optimistically, had hoped

Я, можливо, надто оптимістично надіявся,

that this crisis was an opportunity for Greece, for Europe,

що ця криза - це можливість для Греції, для усієї Європи,

for the world, to make radical democratic transformations

і для світу, щоб провести радикальні демократичні реформи

in our institutions.

наших інституцій.

Instead, I had a very humbling experience.

Натомість у мене був дуже принизливий досвід.

In Brussels, when we tried desperately again and again

У Брюсселі, коли ми знову і знову відчайдушно намагалися

to find common solutions,

досягти спільного рішення,

I realized that not one, not one of us,

я усвідомив, що жоден, ніхто з нас,

had ever dealt with a similar crisis.

ніколи не мав справи з такою кризою.

But worse, we were trapped by our collective ignorance.

Але ще гіршим було те, що ми всі стали жертвами власного колективного невігластва.

We were led by our fears.

Нами керував власний страх.

And our fears led to a blind faith

І страх привів нас до сліпої віри

in the orthodoxy of austerity.

у правильність політики "жорсткої економії".

Instead of reaching out to the common

Замість того, щоб сягнути до спільної

or the collective wisdom in our societies,

чи колективної мудрості у наших суспільствах,

investing in it to find more creative solutions,

і використати її для пошуку нових творчих шляхів вирішення проблеми,

we reverted to political posturing.

ми повернулися до політичного позерства.

And then we were surprised when every

І тоді ми дивувались, коли кожен

ad hoc new measure didn't bring an end to the crisis,

спеціальний прийом не зупиняв кризу,

and of course that made it very easy

а, звісно, дуже просто було почати

to look for a whipping boy

шукати "хлопчика для биття"

for our collective European failure,

за нашу спільну європоразку,

and of course that was Greece.

і ним, звичайно, стала Греція.

Those profligate, idle, ouzo-swilling, Zorba-dancing Greeks,

Ці марнотратні, пусті греки, які купаються в узо і танцюють танець Зорби,

they are the problem. Punish them!

вони є проблемою. Покараймо їх!

Well, a convenient but unfounded stereotype

Що ж, це досить зручний, але необгрунтований стереотип,

that sometimes hurt even more than austerity itself.

який ранить навіть більше ніж сама політика "жорсткої економії".

But let me warn you, this is not just about Greece.

Але дозвольте мені застерегти вас, це стосується не лише Греції.

This could be the pattern

Це може стати зразком,

that leaders follow again and again

якому голови держав слідуватимуть знову і знову,

when we deal with these complex, cross-border problems,

коли ми стикатимемося із складними транскордонними проблемами -

whether it's climate change, whether it's migration,

зміною клімату, міграцією

whether it's the financial system.

чи фінансовою системою.

That is, abandoning our collective power

Тобто, забувати про спільну силу

to imagine our potential,

уявити наш потенціал,

falling victims to our fears, our stereotypes, our dogmas,

ставати жертвами власних страхів, стереотипів та догм,

taking our citizens out of the process

викреслювати наших громадян з процесу

rather than building the process around our citizens.

замість того, аби творити цей процес навколо громадян.

And doing so will only test the faith

Але такі наші дії лише зайвий раз випробовують віру

of our citizens, of our peoples, even more

наших громадян, наших народів

in the democratic process.

у демократичний процес.

It's no wonder that many political leaders,

Не дивно, що багато політичних лідерів,

and I don't exclude myself,

і я не виключаю себе з їх числа ,

have lost the trust of our people.

втратили довіру людей.

When riot police have to protect parliaments,

Коли спецзагони поліції мають обороняти парламент,

a scene which is increasingly common around the world,

сцена, яка все частіше стає невтішною реалією по всьому світу,

then there's something deeply wrong with our democracies.

то щось у нашій демократії не так.

That's why I called for a referendum to have the Greek people

Саме тому я скликав референдум, аби грецький народ

own and decide on the terms of the rescue package.

сам вирішив умови пакету рятувальних заходів.

My European counterparts, some of them, at least,

Мої європейські колеги, принаймні, дехто з них

said, "You can't do this.

сказали: "Ти не можеш так вчинити.

There will be havoc in the markets again."

Це ж знову приведе до спустошення ринків".

I said, "We need to, before we restore confidence in the markets,

Я відповів: "Це необхідно, бо перед тим, як відновити довіру ринків,

we need to restore confidence and trust amongst our people."

потрібно відновити довіру нашого народу".

Since leaving office, I have had time to reflect.

Відколи я полишив посаду, у мене був час поміркувати.

We have weathered the storm, in Greece and in Europe,

Ми втихомирили бурю у Греції і в Європі,

but we remain challenged.

але виклик перед нами все ще є .

If politics is the power to imagine and use our potential,

Якщо політика - це сила уявити і використати наш потенціал,

well then 60-percent youth unemployment in Greece,

то непрацевлаштованість молоді на рівні 60% у Греції

and in other countries, certainly is a lack of imagination

та інших країнах, це радше брак уяви,

if not a lack of compassion.

а не брак співчуття.

So far, we've thrown economics at the problem,

Досі ми скидали все на проблеми економіки,

actually mostly austerity,

фактично, на політику "жорсткої економії",

and certainly we could have designed alternatives,

а ми, безперечно, могли б спроектувати альтернативи,

a different strategy, a green stimulus for green jobs,

інші стратегії, як-от "зелене світло для зелених робіт",

or mutualized debt, Eurobonds which would

чи спільний борг, Єврозв'язки, які б

support countries in need from market pressures,

надавали країнам у потребі підтримку від тиску ринків,

these would have been much more viable alternatives.

це були б навіть більш життєздатні альтернативи.

Yet I have come to believe that the problem is not so much

Проте я прийшов до переконання, що проблема є не так

one of economics as it is one of democracy.

економічною, як демократичною.

So let's try something else.

Спробуймо щось інше.

Let's see how we can bring people back to the process.

Поміркуймо, як ми можемо знову залучити людей до процесу.

Let's throw democracy at the problem.

Візьмімо за проблему демократію.

Again, the Ancient Greeks, with all their shortcomings,

Знову ж таки, стародавні греки зі всіма їхніми недоліками,

believed in the wisdom of the crowd

вірили у мудрість натовпу

at their best moments. In people we trust.

у найвідповідальніші хвилини. Ми віримо в народ.

Democracy could not work without the citizens

Демократія не могла б функціонувати без громадян,

deliberating, debating, taking on public responsibilities

що роздумують, обговорюють, беруть на себе громадянську відповідальність

for public affairs.

заради громадських справ.

Average citizens often were chosen for citizen juries

Присяжні часто обиралися з-поміж звичайних громадян,

to decide on critical matters of the day.

які вирішували нагальні питання.

Science, theater, research, philosophy,

Наука, театр, дослідження, філософія,

games of the mind and the body,

ігри для розуму й тіла

they were daily exercises.

були щоденними вправами.

Actually they were an education for participation,

Вони, фактично, навчали брати участь,

for the potential, for growing the potential of our citizens.

навчали, як розвивати потенціал громадян.

And those who shunned politics, well, they were idiots.

А ті, хто уникали політики, були ідіотами.

You see, in Ancient Greece, in ancient Athens,

Бачите, саме зі Стародавньої Греції, зі Стародавніх Афін,

that term originated there.

походить цей термін.

"Idiot" comes from the root "idio," oneself.

"Ідіот" походить від кореня "ідіо", що позначає

A person who is self-centered, secluded, excluded,

егоцентричну, відокремлену, виключену з соціуму людину,

someone who doesn't participate or even examine public affairs.

того, хто не брав участі, чи навіть не стежив за справами громади.

And participation took place in the agora, the agora having two meanings,

А участь брали на "агорі", що позначала одразу

both a marketplace and a place where there was political deliberation.

два поняття: ринок і місце політичних диспутів.

You see, markets and politics then were one, unified,

Як бачите, торгівля і політика були одним цілим,

accessible, transparent, because they gave power to the people.

доступним, прозорим цілим, адже вони дали владу народу.

They serve the demos, democracy.

Вони були слугами народу, демократії.

Above government, above markets

Над урядом, як і над торгівлею,

was the direct rule of the people.

була пряма влада народу.

Today we have globalized the markets

А сьогодні, глобалізувавши торгівлю,

but we have not globalized our democratic institutions.

ми не глобалізували демократичні інституції.

So our politicians are limited to local politics,

Отже, наші політики обмежені місцевою політикою,

while our citizens, even though they see a great potential,

тоді як наші громадяни, попри свій величезний потенціал,

are prey to forces beyond their control.

стають жертвами сил, які знаходяться за межами їх контролю.

So how then do we reunite the two halves of the agora?

Тоді як ж нам об'єднати дві половинки "агори"?

How do we democratize globalization?

Як демократизувати глобалізацію?

And I'm not talking about the necessary reforms

Я не говорю про необхідні реформи

of the United Nations or the G20.

Організації Об'єднаних Націй чи Великої Двадцятки.

I'm talking about, how do we secure the space,

Я говорю про те, як нам забезпечити простір

the demos, the platform of values,

для народу, створити платформу цінностей,

so that we can tap into all of your potential?

аби використати весь свій потенціал?

Well, this is exactly where I think Europe fits in.

Я думаю, що Європа якраз ідеально для цього підходить.

Europe, despite its recent failures,

Європа, незважаючи на свої недавні промахи,

is the world's most successful cross-border peace experiment.

є найуспішнішим у світі експериментом транскордонного миру.

So let's see if it can't be an experiment

То скажіть, чому б їй не стати експериментом

in global democracy, a new kind of democracy.

глобальної демократії, нового виду демократії.

Let's see if we can't design a European agora,

Подивімось, що буде, якщо нам не вдасться створити європейську "агору"

not simply for products and services,

не лише для товарів та послуг,

but for our citizens, where they can work together,

а й для наших громадян, де вони зможуть працювати разом,

deliberate, learn from each other,

міркувати, навчатися одне в одного,

exchange between art and cultures,

обмінюватися мистецтвом та культурою,

where they can come up with creative solutions.

де кожен зможе запропонувати власне творче вирішення проблеми.

Let's imagine that European citizens

Уявімо, що громадяни Європи

actually have the power to vote directly

насправді мають право безпосередньо обирати

for a European president,

президента Європи

or citizen juries chosen by lottery

чи присяжних, яких обирають жеребкуванням

which can deliberate on critical and controversial issues,

і які можуть обговорювати найважливіші та спірні питання,

a European-wide referendum where our citizens,

Всеєвропейський референдум, де наші громадяни

as the lawmakers, vote on future treaties.

як повноправні творці законів, голосуватимуть за майбутні угоди.

And here's an idea:

Моя ідея така:

Why not have the first truly European citizens

Чому б нам не зробити першими громадянами Євросоюзу

by giving our immigrants,

іммігрантів, давши їм

not Greek or German or Swedish citizenship,

не грецьке, німецьке чи шведське громадянство,

but a European citizenship?

а європейське громадянство?

And make sure we actually empower

І упевнитися, що ми зробили все для

the unemployed by giving them a voucher scholarship

безробітних, давши їм ваучер на стипендію

where they can choose to study anywhere in Europe.

будь-якого на вибір європейського закладу освіти.

Where our common identity is democracy,

Де демократією є наша спільна ідентичність,

where our education is through participation,

де ми навчаємось через співучасть,

and where participation builds trust

і де наша співучасть будує довіру

and solidarity rather than exclusion and xenophobia.

і солідарніть, а не ізоляцію та ксенофобію.

Europe of and by the people,

Європа народу і для народу,

a Europe, an experiment in deepening and widening

Європа, як експеримент демократії, що розвивається

democracy beyond borders.

і перетинає кордони.

Now, some might accuse me of being naive,

Дехто може звинуватити мене у наївності

putting my faith in the power and the wisdom of the people.

за сліпу віру у силу та мудрість народу.

Well, after decades in politics, I am also a pragmatist.

Але, після стількох років у політиці, я також можу назвати себе прагматиком.

Believe me, I have been,

Повірте мені, я був

I am, part of today's political system,

і зараз є частиною політичної системи сьогодення,

and I know things must change.

і я просто знаю, що все має змінитися.

We must revive politics as the power to imagine,

Ми повинні відродити роль політики, як сили уявляти

reimagine, and redesign for a better world.

і знову уявляти, та перекроювати світ на кращий лад.

But I also know that this disruptive force of change

Але також я знаю, що ця підривна сила змін

won't be driven by the politics of today.

сьогодні не йтиме від політиків.

The revival of democratic politics

Відродження демократичної політики

will come from you, and I mean all of you.

йтиме від вас, і я маю на увазі всіх вас.

Everyone who participates in this global exchange of ideas,

Кожен, хто бере участь у нашому світовому обміні ідеями,

whether it's here in this room

чи відбувається це тут, у залі,

or just outside this room

чи за його межами

or online or locally, where everybody lives,

в режимі онлайн чи на місцевому рівні,

everyone who stands up to injustice and inequality,

кожен, хто постає проти несправедливості та нерівності,

everybody who stands up to those who preach

кожен, хто виступає проти тих, які проповідують

racism rather than empathy,

расизм замість співчуття,

dogma rather than critical thinking,

догми замість критичного мислення,

technocracy rather than democracy,

технократію замість демократії,

everyone who stands up to the unchecked power,

кожен, хто постає проти необмеженої влади,

whether it's authoritarian leaders,

чи то автоританих лідерів,

plutocrats hiding their assets in tax havens,

чи плутократів, що приховують свої активи в податкових гаванях,

or powerful lobbies protecting the powerful few.

чи всесильних чиновників, що відстоюють інтереси купки багатіїв.

It is in their interest that all of us are idiots.

Саме в їхніх інтересах тримати нас всіх ідіотами.

Let's not be.

То ж не будьмо такими!

Thank you.

Дякую.

(Applause)

(Оплески)

Bruno Giussani: You seem to describe a political leadership

Бруно Джуссані: "Ви, здається, описуєте політичне керівництво,

that is kind of unprepared

що є не тільки непідготовленим,

and a prisoner of the whims of the financial markets,

а і в'язнем забаганок фінансових ринків,

and that scene in Brussels that you describe, to me,

і ця сцена у Брюсселі, яку ви щойно описали, для мене

as a citizen, is terrifying.

як громадянина є досить моторошною.

Help us understand how you felt after the decision.

Допоможіть нам зрозуміти, що ви відчували після прийняття цього рішення.

It was not a good decision, clearly,

Звичайно, це не було ідеальним вирішенням проблеми,

but how do you feel after that, not as the prime minister,

але що ви відчували після всього цього, не як прем'єр-міністр,

but as George?

а як Джордж?

George Papandreou: Well, obviously there were constraints

Джордж Папандреу: "Очевидно, у нас був ряд обмежень,

which didn't allow me or others to make

який не дозволяв ні мені, ні іншим прийняти

the types of decisions we would have wanted,

такі рішення, які б ми хотіли,

and obviously I had hoped that we would have the time

і, звичайно, я надіявся, що у нас ще буде час

to make the reforms which would have dealt

здійснити такі реформи, які стосувалися б

with the deficit rather than trying to cut the deficit

самого дефіциту, а не його скорочення,

which was the symptom of the problem.

адже дефіцит був лише симптомом проблеми.

And that hurt. That hurt because that, first of all,

І це було боляче. Боляче тому, що, перш за все,

hurt the younger generation, and not only,

це несло шкоду для молодшого покоління, і не тільки,

many of them are demonstrating outside,

багато з них скандують на вулицях,

but I think this is one of our problems.

і я думаю, це одна з наших проблем.

When we face these crises, we have kept the potential,

Коли ми зіштовхуємося з кризою, ми тримаємо потенціал,

the huge potential of our society out of this process,

величезний потенціал нашого суспільства осторонь,

and we are closing in on ourselves in politics,

натомість обгороджуючи себе колючим дротом політики,

and I think we need to change that, to really find

і я гадаю, нам слід це змінити і справді знайти

new participatory ways using the great capabilities

шляхи, де всі охочі могли б брати участь, використовуючи нові можливості,

that now exist even in technology but not only in technology,

які зараз існують, технологічні, та не тільки технологічні,

the minds that we have, and I think we can find solutions

а і розум, який у нас є. Я думаю, ми можемо знайти рішення,

which are much better, but we have to be open.

яке буде значно кращим, але для цього нам слід бути відкритими.

BG: You seem to suggest that the way forward

Бруно Джуссані: "Здається, наступним кроком, який Ви бачите,

is more Europe, and that is not to be an easy discourse

є ще більше об'єднання Європи, про що досить важко говорити

right now in most European countries.

у більшості європейських держав.

It's rather the other way -- more closed borders

Реаліями радше на сьогодні стають більш закриті кордони,

and less cooperation and maybe even stepping out

менше співпраці і, можливо, навіть вихід

of some of the different parts of the European construction.

певних частин із Євросоюзу.

How do you reconcile that?

Як ви пропонуєте залагодити це ?

GP: Well, I think one of the worst things that happened

Джордж Папандреу: "Що ж, гадаю, найгірше, що трапилось

during this crisis is that we started a blame game.

протягом цієї кризи - це те, що ми розпочали гру "Знайди винного".

And the fundamental idea of Europe is that

Фундаментальною ідеєю Євросоюзу є те, що

we can cooperate beyond borders,

ми маємо можливість співпрацювати поза всілякими кордонами

go beyond our conflicts and work together.

та конфліктами, і вирішувати справи разом.

And the paradox is that, because we have this blame game,

А парадоксом є те, що через гру "Знайди винного"

we have less the potential to convince our citizens

у нас менше сили аби запевнити наших громадян,

that we should work together,

що нам треба працювати разом,

while now is the time when we really need

адже саме зараз той час, коли нам дійсно треба

to bring our powers together.

зібратися із силами.

Now, more Europe for me is not simply

Наразі, більше Європи для мене - це не просто

giving more power to Brussels.

надання більше влади Брюсселю.

It is actually giving more power to the citizens of Europe,

Це, фактично, надання більшої влади громадянам Європи,

that is, really making Europe a project of the people.

що дійсно зробить Європу проектом людей.

So that, I think, would be a way to answer

Тому, гадаю, ці слова і будуть відповіддю

some of the fears that we have in our society.

деяким найбільш поширеним у суспільства страхам.

BG: George, thank you for coming to TED.

Бруно Джуссані: Джордж, дякую, що прийшли на ТЕД.

GP: Thank you very much.BG: Thank you.(Applause)

Джордж Папандреу: Щиро дякую. Бруно Джуссані: Дякую. (Оплески)