Helping others makes us happier -- but it matters how we do it | Elizabeth Dunn

Перекладач: Daria Meshcheriakova Утверджено: Мирослава Кругляк

So, I have a pretty fun job,

У мене дуже весела робота:

which is to figure out what makes people happy.

я з'ясовую, що робить людей щасливими.

It's so fun, it might almost seen a little frivolous,

Це дуже весело, і навіть може здатися трохи нісенітним,

especially at a time where we're being confronted

особливо тоді, коли ми стикаємося

with some pretty depressing headlines.

з деякими досить гнітючими заголовками.

But it turns out that studying happiness might provide a key

Але виявляється, що вивчення щастя може надати важливий ключ

to solving some of the toughest problems we're facing.

для вирішення декотрих із найскладніших проблем, з якими ми стикаємося.

It's taken me almost a decade to figure this out.

Щоб розібратися в цьому, я витратила майже десятиліття.

Pretty early on in my career,

На початку своєї кар'єри

I published a paper in "Science" with my collaborators,

разом з колегами я опублікувала наукову статтю

entitled, "Spending Money on Others Promotes Happiness."

під назвою: "Витрачання грошей на інших сприяє щастю".

I was very confident in this conclusion,

Я була дуже впевнена у цьому висновку,

except for one thing:

окрім одного:

it didn't seem to apply to me.

здавалося, що він не стосувався мене.

(Laughter)

(Сміх)

I hardly ever gave money to charity,

Я дуже рідко давала гроші на благодійність,

and when I did,

і навіть коли це робила,

I didn't feel that warm glow I was expecting.

я не відчувала того теплого сяйва, яке очікувала.

So I started to wonder if maybe there was something wrong with my research

І тоді я замислилася, може з моїм дослідженням щось не так,

or something wrong with me.

чи може щось не так зі мною.

My own lackluster emotional response to giving was especially puzzling

Мій власний невмілий емоційний відгук на благодійність був особливо бентежним,

because my follow-up studies revealed that even toddlers exhibited joy

бо мої дослідження виявили, що навіть малюки демонстрували радість,

from giving to others.

даючи щось іншим.

In one experiment, my colleagues Kiley Hamlin, Lara Aknin and I

В одному експерименті разом з моїми колегами Кайлі Хемлен, Ларою Акнін

brought kids just under the age of two into the lab.

ми привели дітей, яким було трохи менше двох років, в нашу лабораторію.

Now, as you might imagine,

Як ви можете здогадатись,

we had to work with a resource that toddlers really care about,

нам довелося працювати з ресурсом, який справді цінний для малюків,

so we used the toddler equivalent of gold,

і тому ми використали еквівалент золота для малюків,

namely, Goldfish crackers.

а саме, крекери Голдфіш [золота рибка]

(Laughter)

(Сміх)

We gave kids this windfall of Goldfish for themselves

Ми дали дітям цю купу крекерів Голдфіш,

and a chance to give some of their Goldfish away

а також запропонували віддати кілька крекерів

to a puppet named Monkey.

ляльці на ім'я Мавпочка.

(Video) Researcher: I found even more treats,

(Відео) Дослідниця: я знайшла

and I'm going to give them all to you.

ще більше крекерів, і я віддам всі-всі тобі.

Toddler: Ooh. Thank you.

Малюк: Ооо, дякую.

Researcher: But, you know, I don't see any more treats.

Дослідниця: Але знаєш, я не бачу більше крекерів.

Will you give one to Monkey?

Ти віддаси один Мавпочці?

Toddler: Yeah. Researcher: Yeah?

Малюк: Так. Дослідниця: Так?

Toddler: Yeah.

Малюк: Так.

Here.

Ось.

Researcher: Ooh, yummy. Mmmm.

Дослідниця: Ой, смачно! Ммм.

Toddler: All gone, he ate it.

Малюк: Мавпочка все з'їла.

Elizabeth Dunn: Now, we trained research assistants to watch these videos

Елізабет Данн: Ми навчили наших асистентів кодувати

and code toddlers' emotional reactions.

емоційні реакції малюків, зафіксовані на відео.

Of course, we didn't tell them our hypotheses.

Звичайно, ми не повідомили їм нашу гіпотезу.

The data revealed that toddlers were pretty happy

Дані виявили, що малюки були дуже щасливими,

when they got this pile of Goldfish for themselves,

коли вони отримали купу цих крекерів для себе,

but they were actually even happier

але вони були ще щасливішими,

when they got to give some of their Goldfish away.

коли вони мали віддати частину крекерів.

And this warm glow of giving persists into adulthood.

І це тепле сяйво дарування зберігається навіть у зрілості.

When we analyzed surveys from more than 200,000 adults

Коли ми аналізували опитування, у якому взяли участь понад 200 000 дорослих

across the globe,

з усього світу,

we saw that nearly a third of the world's population

ми побачили, що майже третина світового населення

reported giving at least some money to charity in the past month.

за останній місяць пожертвувала хоча б якусь суму на благодійність.

Remarkably, in every major region of the world,

Дивовижно, що в усіх частинах світу

people who gave money to charity were happier than those who did not,

люди, які давали гроші на благодійність, були щасливішими, ніж ті, хто не давав,

even after taking into account their own personal financial situation.

навіть після урахування їх особистого матеріального становища.

And this correlation wasn't trivial.

І ця кореляція була зовсім не малою.

It looked like giving to charity

Виглядало так, ніби участь у благодійності

made about the same difference for happiness

мала для щастя таке ж значення,

as having twice as much income.

як і отримання вдвічі більшого доходу.

Now, as a researcher,

Отож, будучи дослідником,

if you're lucky enough to stumble on an effect

якому пощастило натрапити на ефект,

that replicates around the world in children and adults alike,

що є однаковим у дітей і дорослих у всьому світі,

you start to wonder:

починаєш запитувати себе:

Could this be part of human nature?

може, цей ефект є частиною людської природи?

We know that pleasure reinforces adaptive behaviors

Ми знаємо, що задоволення підсилює адаптивну поведінку,

like eating and sex

наприклад, їжа та секс,

that help perpetuate our species,

що допомагає увічнювати наші види,

and it looked to me like giving might be one of those behaviors.

і я подумала, що благодійність може бути однією з форм такої поведінки.

I was really excited about these ideas,

Я була так вражена цими ідеями,

and I wrote about them in the "New York Times."

що написала про них у "Нью-Йорк Таймз".

One of the people who read this article

І одним із тих, хто прочитав мою статтю,

was my accountant.

був мій бухгалтер.

(Laughter)

(Сміх)

Yeah.

Так.

At tax time, I found myself seated across from him,

Коли настав час платити податки, я сиділа навпроти нього,

watching as he slowly tapped his pen

спостерігаючи, як він повільно постукував ручкою

on the charitable giving line of my tax return

над рядком благодійності у моїй податковій декларації,

with this look of, like,

а його погляд виражав

poorly concealed disapproval.

погано приховане несхвалення.

(Laughter)

(Сміх)

Despite building my career by showing how great giving can feel,

Незважаючи на те, що у своїй роботі я демонструвала, що доброчинність

I actually wasn't doing very much of it.

поліпшує самопочуття, насправді я давала на благодійність не дуже багато.

So I resolved to give more.

Тому я вирішила давати більше.

Around that time,

Десь у той час

devastating stories about the Syrian refugee crisis

жахливі історії про біженців, які тікали із Сирії,

were everywhere.

були повсюди.

I really wanted to help,

Я дуже хотіла допомогти,

so I pulled out my credit card.

тож витягнула свою кредитну картку.

I knew my donations would probably make a difference for someone somewhere,

Я знала, що мої пожертви напевно поліпшать чиєсь життя десь там,

але просто перейти на веб-сайт ефективної благодійної організації

but going to the website of an effective charity

and entering my Visa number

та ввести номер моєї картки

still just didn't feel like enough.

все одно не сприймалось як достатній внесок.

That's when I learned about the Group of Five.

Саме тоді я дізналася про Групу П'яти.

The Canadian government allows any five Canadians

Канадський уряд дозволяє будь-яким п'ятьом канадцям

to privately sponsor a family of refugees.

приватно спонсорувати родину біженців.

Вам потрібно зібрати достатньо грошей для підтримки сім'ї

You have to raise enough money to support the family

for their first year in Canada,

для їх першого року в Канаді,

and then they literally get on a plane to your city.

і тоді вони буквально сідають на літак до вашого міста.

One of the things that I think is so cool about this program

У цій програмі, на мою думку, круто те,

is that no one is allowed to do it alone.

що нікому не дозволено робити це поодинці.

And instead of a Group of Five,

І замість Групи П'яти

ми стали партнерами однієї громадської організації

we ended up partnering with a community organization

and forming a group of 25.

і сформували групу з 25-ти.

After almost two years of paperwork and waiting,

Після майже двох років бюрократичної тяганини та очікування

we learned that our family would be arriving in Vancouver

ми дізналися, що наша родина буде у Ванкувері

in less than six weeks.

менше, ніж за 6 тижнів.

They had four sons and a daughter,

Вони мали чотирьох синів і дочку,

so we raced to find them a place to live.

тому ми поспішили знайти для них житло.

We were very lucky to find them a house,

Нам дуже пощастило знайти для них дім,

but it needed quite a bit of work.

але там ще треба було багато чого зробити.

So my friends came out on evenings and weekends

Тож мої друзі приходили

and painted and cleaned and assembled furniture.

вечорами та на вихідних, щоб фарбувати, мити та збирати меблі.

When the big day came,

І коли великий день прийшов,

we filled their fridge with milk and fresh fruit

ми заповнили їх холодильник молоком та свіжими фруктами

and headed to the airport to meet our family.

і попрямували до аеропорту зустріти нашу сім'ю.

It was a little overwhelming for everyone,

Ця подія трохи приголомшила всіх,

особливо чотирирічного малюка.

especially the four-year-old.

His mother was reunited with her sister

Його мати знову побачилась зі своєю сестрою,

who had come to Canada earlier through the same program.

яка приїхала до Канади раніше за допомогою цієї ж програми.

They hadn't seen each other in 15 years.

Вони не бачили одна одну 15 років.

When you hear that more than 5.6 million refugees have fled Syria,

Коли ти чуєш, що більше ніж 5.6 мільйонів біженців покинули Сирію,

you're faced with this tragedy

ти стикаєшся з трагедією,

that the human brain hasn't really evolved to comprehend.

яку людський мозок, насправді, неспроможний осмислити.

Це так абстрактно.

It's so abstract.

Before, if any of us had been asked to donate 15 hours a month

До цього, якби когось із нас попросили пожертвувати 15 годин на місяць,

to help out with the refugee crisis,

щоб допомогти біженцям,

we probably would have said no.

ми, напевно, сказали б ні.

But as soon as we took our family to their new home in Vancouver,

Та щойно ми привезли цю родину до їхнього дому у Ванкувері,

ми усі дещо усвідомили:

we all had the same realization:

we were just going to do whatever it took to help them be happy.

ми просто збиралися робити все можливе для того, щоб зробити їх щасливими.

This experience made me think a little more deeply about my research.

Цей досвід змусив мене глибше осмислити моє дослідження.

Back in my lab,

Ще в моїй лабораторії

we'd seen the benefits of giving spike

ми бачили переваги доброчинності,

коли люди почували справжній зв'язок із тими, кому вони допомагали

when people felt a real sense of connection with those they were helping

і бачили зміни, які вони створювали

and could easily envision the difference they were making

in those individuals' lives.

в житті тих людей.

For example, in one experiment,

Наприклад, в одному експерименті

we gave participants an opportunity to donate a bit of money

ми запропонували учасникам пожертвувати трошки грошей

to either UNICEF or Spread the Net.

або до ЮНІСЕФ, або до "Подаруй сітку".

We chose these charities intentionally,

Ми обрали ці організації спеціально,

because they were partners and shared the same critically important goal

тому що вони були партнерами та поділяли одну й ту ж важливу мету:

of promoting children's health.

турботу про здоров'я дітей.

But I think UNICEF is just such a big, broad charity

Але я вважаю, що ЮНІСЕФ це настільки велика та широка організація,

that it can be a little hard to envision

що не всі можуть легко уявити,

how your own small donation will make a difference.

як маленька пожертва щось може змінити.

In contrast, Spread the Net offers donors a concrete promise:

Натомість, "Подаруй сітку" дає благодійникам конкретну обіцянку:

for every 10 dollars donated,

за кожні пожертвувані 10 доларів

they provide one bed net to protect a child from malaria.

куплять одну сітку для ліжка, яка захищатиме дитину від малярії.

We saw that the more money people gave to Spread the Net,

Ми бачили, що чим більше грошей люди давали в "Подаруй сітку",

the happier they reported feeling afterward.

тим щасливішими вони почували себе після цього.

In contrast, this emotional return on investment

Натомість, ця емоційна віддача

була повністю відсутньою, коли люди жертвували гроші для ЮНІСЕФ.

was completely eliminated when people gave money to UNICEF.

So this suggests that just giving money to a worthwhile charity

Тож це свідчить про те, що просто давати гроші на благодійність

не завжди достатньо.

isn't always enough.

You need to be able to envision

Ви повинні уявляти,

як саме ваші гроші здатні щось змінити.

how, exactly, your dollars are going to make a difference.

Of course, the Group of Five program takes this idea to a whole new level.

Звичайно, програма «Група п’яти» піднімає цю ідею на абсолютно новий рівень.

When we first took on this project,

Коли ми лише взялися за цей проект,

we would talk about when the refugees would arrive.

ми обговорювали приїзд біженців.

Now, we just refer to them as our family.

Зараз ми просто називаємо їх нашою родиною.

Recently, we took the kids ice skating,

Нещодавно ми повезли дітей

and later that day, my six-year-old, Oliver, asked me,

кататись на ковзанах, і пізніше того ж дня мій шестирічний Олівер запитав мене:

"Mommy, who is the oldest kid in our family?"

"Мам, а хто найстарша дитина у нашій родині?"

I assumed he was talking about his plethora of cousins,

Я припускала, що він говорив про ряд своїх двоюрідних братів і сестер,

and he was talking about them,

і так, він говорив про них,

but also about our Syrian family.

але також про нашу родину з Сирії.

Since our family arrived,

З часу приїзду нашої сім'ї

so many people and organizations have offered to help,

дуже багато людей і організацій пропонували допомогу,

providing everything from free dental fillings

забезпечуючи все: від безкоштовних зубних пломб

to summer camps.

до літніх таборів.

It's made me see the goodness that exists in our community.

Це допомогло мені побачити добро, яке існує в нашій громаді.

Thanks to one donation,

Завдяки одній пожертві

the kids got to go to bike camp,

дітям вдалося поїхати до велосипедного табору,

and every day of the week,

і того тижня щодня хтось із нашої команди

some member of our group tried to be there to cheer for them.

намагався бути там, щоб їх підтримувати.

I happened to be there

Мені випало там бути того дня,

the day the training wheels were supposed to come off,

коли мали зняти бічні колеса,

і мушу сказати, що чотирирічний малюк не вважав це хорошою ідеєю.

and let me tell you, the four-year-old did not think this was a good idea.

So I went over and talked to him

Тому я підійшла і поговорила з ним

about the long-term benefits of riding without training wheels.

про довгострокові переваги їзди без бічних коліс.

(Laughter)

(Сміх)

Then I remembered that he was four and barely spoke English.

І тоді я згадала, що йому чотири і він ледь розмовляв англійською.

So I reverted to two words he definitely knew:

Тому я повторила слово, яке він точно знав:

ice cream.

морозиво.

You try without training wheels, I'll buy you ice cream.

Ти їдеш без бокових коліс, а я купляю тобі морозиво.

А ось що сталося після цього.

Here's what happened next.

(Відео) ЕД: Так! Так!

(Video) ED: Yes. Yeah!

Дитина: Я спробую.

Kid: I'm gonna try.

ED: Oh my God! Look at you go!

ЕД: Боже мій! Подивіться на нього!

(Squealing) Look at you go! You're doing it all by yourself!

(Вигукує) Ти тільки поглянь! Ти все робиш сам!

(Audience) (Laughter)

(Публіка) (Сміх)

(Video) ED: Good job!

(Відео) ЕД: Молодець!

(Публіка) (Сміх)

(Audience) (Laughter)

(Applause)

(Оплески)

ED: So this is the kind of helping that human beings evolved to enjoy,

ЕД: Тож це той тип допомоги, яким люди насолоджуються,

but for 40 years,

але протягом 40 років

Канада була єдиною країною у світі,

Canada was the only country in the world

that allowed private citizens to sponsor refugees.

яка дозволяла приватним громадянам спонсорувати біженців.

Now -- Canada!

Так... Канада!

(Applause)

(Оплески)

It's pretty great.

Це прекрасно.

Now Australia and the UK are starting up similar programs.

Зараз Австралія та Великобританія започатковують схожі програми.

Just imagine how different the refugee crisis could look

Тільки уявіть, наскільки по-іншому могла б виглядати криза біженців,

if more countries made this possible.

якби більше країн впровадили такі програми.

Creating these kinds of meaningful connections between individuals

Створення таких важливих зв'язків між індивідами

provides an opportunity to deal with challenges

надає можливість боротися з викликами,

that feel overwhelming.

які можуть здаватися непосильними.

One of those challenges lies just blocks from where I'm standing right now,

Один з таких викликів локалізований неподалік від місця, де я знаходжуся прямо зараз,

in the Downtown Eastside of Vancouver.

у центрі Ванкуверу.

By some measures, it's the poorest urban postal code in Canada.

За деякими мірками, це найбідніший міський район у всій Канаді.

We actually debated whether to bring over a family of refugees,

І ми обговорювали, чи привозити сюди наших біженців,

because there are so many people right here already struggling.

тому що тут і так дуже багато людей, яким складно.

My friend Evan told me that when he was a kid

Мій друг Еван розповів мені, що коли він був дитиною

and his parents drove through this neighborhood,

і його батьки проїжджали

he would duck down in the back seat.

повз цей мікрорайон, він ховався на задньому сидінні.

But Evan's parents never would have guessed

Але батькам Евана ніколи б не спало на думку,

that when he grew up,

що коли він виросте,

he would open up the doors of a local restaurant

то відкриє двері свого місцевого ресторану

та запросить усю спільноту насолодитися вечерею з трьох страв.

and invite this community inside to enjoy three-course dinners.

The program that Evan helped build is called "Plenty of Plates,"

Програма, яку Еван допоміг створити, називається "Багато тарілок" ,

and the goal is not just to provide free meals

але її мета – не просто забезпечити безкоштовною їжею,

but to create moments of connection

а створити зв'язки між людьми,

between people who otherwise might never make eye contact.

які за інших умов могли б навіть не зустрітись поглядами.

Each night, a local business sponsors the dinner

Кожного вечора місцевий бізнес спонсорує вечерю

and sends a team of volunteers

та надсилає команду волонтерів, які допомагають

who help make and serve the meal.

готувати і подавати страви.

Afterward, the leftovers get distributed to people who are out on the street,

Після цього залишки їжі роздають людям на вулиці,

and importantly, there's enough money left

і, що важливо, залишається достатньо грошей,

to provide a thousand free lunches for this community

щоб забезпечити цю спільноту тисячею безкоштовних обідів

на наступні дні.

in the days that follow.

But the benefits of this program extend beyond food.

Але переваги цієї програми не зводяться до їжі.

For the volunteers, it provides an opportunity to engage with people,

Волонтерам вона дає можливість спілкування з людьми,

to sit down and hear their stories.

сісти і послухати їхні історії.

After this experience, one volunteer changed his commute

Після цього досвіду один волонтер змінив свій маршрут,

so that instead of avoiding this neighborhood,

і замість уникання цього району,

he walks through it,

він проходить через нього,

smiling or making eye contact as he passes familiar faces.

посміхаючись або обмінюючись поглядом, коли він бачить знайомі обличчя.

All of us are capable of finding joy in giving.

Усі з нас здатні відчути радість від дарування.

But we shouldn't expect this to happen automatically.

Але нам не варто очікувати, що це станеться автоматично.

Spending money helping others doesn't necessarily promote happiness.

Витрачання грошей на допомогу іншим не обов'язково сприяє щастю.

Instead, it matters how we do it.

Натомість, важливо, як ми це робимо.

And if we want people to give more,

І якщо ми хочемо, щоб люди давали більше,

we need to subvert the way we think about charitable giving.

нам потрібно змінити наші уявлення про благодійні пожертви.

We need to create opportunities to give

Ми маємо створити можливості доброчинності,

that enable us to appreciate our shared humanity.

які дозволять нам цінувати нашу єдність.

If any of you work for a charity,

Якщо хтось із вас працює на благодійність,

не нагороджуйте своїх благодійників ручками або календариками.

don't reward your donors with pens or calendars.

(Applause)

(Оплески)

Reward them with the opportunity

Нагородіть їх можливістю побачити

to see the specific impact that their generosity is having

конкретний результат, отриманий завдяки їхньому внеску,

and to connect with the individuals and communities they're helping.

і відчути єдність з людьми та громадами, яким вони допомагають.

We're used to thinking about giving as something we should do.

Ми звикли вважати благодійність чимось, що нам варто робити.

And it is.

Так і є.

But in thinking about it this way,

Але думаючи про це таким чином,

we're missing out on one of the best parts of being human:

ми нехтуємо однією з найкращих складових людської природи:

that we have evolved to find joy in helping others.

ми здатні відчувати щастя, коли допомагаємо іншим.

Let's stop thinking about giving as just this moral obligation

Досить думати про благодійність як просто про моральний обов'язок;

and start thinking of it as a source of pleasure.

час починати думати про це як про джерело задоволення.

Thank you.

Дякую.

(Оплески)

(Applause)