Chris Downey: Design with the blind in mind

Перекладач: Sofia Bober Утверджено: Hanna Leliv

So, stepping down out of the bus,

Вийшовши з автобуса,

I headed back to the corner

я попрямував назад за ріг,

to head west en route to a braille training session.

щоб піти в західному напрямку на курси читання шрифта Брайля.

It was the winter of 2009,

То була зима 2009-го,

and I had been blind for about a year.

а я вже був близько року незрячим.

Things were going pretty well.

Усе йшло досить добре.

Safely reaching the other side,

Безпечно перейшовши на іншу сторону,

I turned to the left,

я повернув ліворуч,

pushed the auto-button for the audible pedestrian signal,

натиснув на кнопку, щоб увімкнути аудіосигнал світлофора,

and waited my turn.

і чекав.

As it went off, I took off

Як тільки я почув сигнал, я пішов

and safely got to the other side.

і перейшов дорогу неушкодженим.

Stepping onto the sidewalk,

Як тільки я став на тротуар,

I then heard the sound of a steel chair

я почув звук, як металеве крісло

slide across the concrete sidewalk in front of me.

скреготнуло по бетонному тротуару попереду мене.

I know there's a cafe on the corner,

Я знав, що на розі є кафе,

and they have chairs out in front,

яке має столики і надворі,

so I just adjusted to the left

тому я зробив крок ліворуч,

to get closer to the street.

поближче до вулиці.

As I did, so slid the chair.

Коли я це зробив, то крісло повторило за мною.

I just figured I'd made a mistake,

Я одразу зрозумів, що помилився,

and went back to the right,

і пішов праворуч,

and so slid the chair in perfect synchronicity.

крісло зробило синхронний рух.

Now I was getting a little anxious.

І в той момент я трохи стривожився.

I went back to the left,

Тоді я знову попрямував наліво,

and so slid the chair,

але крісло ковзнуло туди ж,

blocking my path of travel.

заступаючи мені прохід.

Now, I was officially freaking out.

От тоді я вже не на жарт перелякався.

So I yelled,

І закричав:

"Who the hell's out there? What's going on?"

"Хто тут, чорт забирай? Що відбувається?"

Just then, over my shout,

Тільки після крику

I heard something else, a familiar rattle.

я почув щось інше: якийсь знайомий брязкіт.

It sounded familiar,

Я вже десь таке чув,

and I quickly considered another possibility,

і швидко вирішив зробити ось що:

and I reached out with my left hand,

я простягнув ліву руку,

as my fingers brushed against something fuzzy,

і мої пальці занурились у щось пухнасте,

and I came across an ear,

я намацав вухо,

the ear of a dog, perhaps a golden retriever.

вухо собаки, можливо золотистого ретривера.

Its leash had been tied to the chair

Він був прив'язаний за повідок до крісла,

as her master went in for coffee,

бо господар зайшов по каву,

and she was just persistent in her efforts

і собака так наполегливо намагався

to greet me, perhaps get a scratch behind the ear.

зі мною привітатись, а може сподівався, що я почухаю його за вухом.

Who knows, maybe she was volunteering for service.

Хтозна, а може він пропонував допомогу.

(Laughter)

(Сміх)

But that little story is really about

Але ця коротка історія насправді про

the fears and misconceptions that come along

страхи і непорозуміння, які виникають

with the idea of moving through the city

при думці про пересування по місту

without sight,

без зору,

seemingly oblivious to the environment

ця думка невідома оточенню

and the people around you.

та людям біля вас.

So let me step back and set the stage a little bit.

Тож дозвольте повернутись назад і зробити передмову.

On St. Patrick's Day of 2008,

У 2008 році на День Святого Патріка

I reported to the hospital for surgery

я ліг в лікарню на операцію

to remove a brain tumor.

з видалення пухлини головного мозку.

The surgery was successful.

Операція пройшла успішно.

Two days later, my sight started to fail.

Два дні потому у мене почав падати зір.

On the third day, it was gone.

На третій день я осліп.

Immediately, I was struck by an incredible sense

Мене одразу ж охопило неймовірне відчуття

of fear, of confusion, of vulnerability,

страху, замішання, вразливості,

like anybody would.

те, що трапилось би з будь-ким іншим.

But as I had time to stop and think,

Але коли в мене був час все обдумати,

I actually started to realize

я, власне кажучи, почав усвідомлювати,

I had a lot to be grateful for.

що в мене було багато причин для вдячності.

In particular, I thought about my dad,

А саме, я думав про батька,

who had passed away from complications

який помер від ускладнень

from brain surgery.

після операції на головний мозок.

He was 36. I was seven at the time.

Йому було 36. Мені в той час - 7.

So although I had every reason

І хоча я мав всі причини,

to be fearful of what was ahead,

щоб боятись прийдешнього,

and had no clue quite what was going to happen,

і не зовсім тямив, що станеться,

I was alive.

але я був живий.

My son still had his dad.

Мій син усе ще мав батька.

And besides, it's not like I was the first person

Крім того, це не те, щоби я був першим,

ever to lose their sight.

хто втратив зір.

I knew there had to be all sorts of systems

Я знав, що мають бути різні пристосування

and techniques and training to have

і обладнання, і тренування

to live a full and meaningful, active life

для повноцінного, змістовного і активного життя

without sight.

незрячих.

So by the time I was discharged from the hospital

Тож коли мене виписали з лікарні,

a few days later, I left with a mission,

і минуло кілька днів, я усвідомив свою місію,

a mission to get out and get the best training

місію вийти звідти і отримати найкраще навчання

as quickly as I could and get on to rebuilding my life.

що швидше, то краще, і почати відновлювати своє життя.

Within six months, I had returned to work.

Через 6 місяців я повернувся на роботу.

My training had started.

Моє навчання розпочалось.

I even started riding a tandem bike

Я навіть їздив на парному велосипеді

with my old cycling buddies,

зі своїми старими приятелями,

and was commuting to work on my own,

я добирався на роботу сам,

walking through town and taking the bus.

йшов через місто, сідав на автобус.

It was a lot of hard work.

Це було дуже важко.

But what I didn't anticipate

Але чого я не очікував

through that rapid transition

у ході тої різкої зміни,

was the incredible experience of the juxtaposition

так це неймовірних вражень від зіставлення

of my sighted experience up against my unsighted experience

мого зрячого і незрячого відчуття

of the same places and the same people

тих самих місць і тих самих людей

within such a short period of time.

за такий короткий період часу.

From that came a lot of insights,

Через це я отримав більше проникливості,

or outsights, as I called them,

чи, як я це називаю, спостережливості,-

things that I learned since losing my sight.

це те, чому я навчився відтоді як осліп.

These outsights ranged from the trival

Ця спостережливість була і незначною,

to the profound,

і глибокою,

from the mundane to the humorous.

і земною, і смішною.

As an architect, that stark juxtaposition

Як для архітектора, те суворе зіставлення

of my sighted and unsighted experience

мого зрячого і незрячого відчуття

of the same places and the same cities

тих самих місць і тих самих міст

within such a short period of time

за такий короткий час

has given me all sorts of wonderful outsights

допомогло мені краще спостерігати

of the city itself.

за містом.

Paramount amongst those

Найголовнішим у цьому

was the realization that, actually,

було усвідомлення, що насправді

cities are fantastic places for the blind.

міста є фантастичними місцями для незрячих.

And then I was also surprised

І тоді я теж був вражений тим,

by the city's propensity for kindness and care

наскільки місто схильне до доброти і турботи,

as opposed to indifference or worse.

на противагу байдужості чи злу.

And then I started to realize that

І тоді я почав усвідомлювати, що

it seemed like the blind seemed to have

здається, ніби незрячі мають

a positive influence on the city itself.

позитивний вплив на місто.

That was a little curious to me.

Я зацікавився цим.

Let me step back and take a look

Повернімось назад і подумаймо,

at why the city is so good for the blind.

чому місто настільки чудове для незрячих.

Inherent with the training for recovery from sight loss

На тренінгах, які допомагають оговтатись від втрати зору,

is learning to rely on all your non-visual senses,

навчають, як покладатись на всі не зорові відчуття,

things that you would otherwise maybe ignore.

що їх в іншому випадку ви б, мабуть, ігнорували.

It's like a whole new world of sensory information

Це наче цілий новий світ сенсорної інформації,

opens up to you.

який відкритий для вас.

I was really struck by the symphony

Мене справді вразила симфонія

of subtle sounds all around me in the city

ледь вловимих звуків навколо мене в місті,

that you can hear and work with

звуків, які можна почути і які можна використати,

to understand where you are,

щоб зрозуміти, де ви є,

how you need to move, and where you need to go.

як вам треба рухатись і куди потрібно піти.

Similarly, just through the grip of the cane,

Так само, через ручку тростини

you can feel contrasting textures in the floor below,

можна відчути різноманітні текстури під ногами,

and over time you build a pattern of where you are

і з часом ви вибудовуєте уявлення про те, де ви знаходитесь

and where you're headed.

і куди прямуєте.

Similarly, just the sun warming one side of your face

Подібним чином, коли сонце гріє одну частину обличчя,

or the wind at your neck

чи ви відчуваєте подих вітру на шиї,

gives you clues about your alignment

це дає здогадку про ваше розташування

and your progression through a block

і просування крізь вулицю,

and your movement through time and space.

час і простір.

But also, the sense of smell.

Але ще є і відчуття запаху.

Some districts and cities have their own smell,

Деякі райони і міста мають свої запахи,

as do places and things around you,

подібно до тих, що їх мають місця і предмети навколо вас,

and if you're lucky, you can even follow your nose

а якщо пощастить, то й можна навіть завдяки своєму нюху

to that new bakery that you've been looking for.

знайти ту нову пекарню, яку шукав.

All this really surprised me,

Це все справді мене вражає,

because I started to realize that

бо я почав усвідомлювати,

my unsighted experienced

що моє незряче відчуття

was so far more multi-sensory

було куди більш чутливе,

than my sighted experience ever was.

ніж зряче.

What struck me also was how much the city

Мене також вразило те, як місто

was changing around me.

навколо мене змінювалось.

When you're sighted,

Коли ви бачите,

everybody kind of sticks to themselves,

всі думають лише про себе

you mind your own business.

і про свої справи.

Lose your sight, though,

Але як тільки втрачаєте зір, -

and it's a whole other story.

це зовсім інша історія.

And I don't know who's watching who,

І я не знаю, хто на кого дивиться,

but I have a suspicion that a lot of people are watching me.

але я підозрюю, що багато хто дивиться на мене.

And I'm not paranoid, but everywhere I go,

Я не параноїк, але куди б не пішов,

I'm getting all sorts of advice:

я чую багато порад:

Go here, move there, watch out for this.

Йди сюди, рухайся туди, тут обережно.

A lot of the information is good.

Багато інформації корисної.

Some of it's helpful. A lot of it's kind of reversed.

Дещо допомагає. А багато чого навпаки.

You've got to figure out what they actually meant.

І вам треба зрозуміти, що вони насправді мали на увазі.

Some of it's kind of wrong and not helpful.

Дещо є трохи неправильне і непомічне.

But it's all good in the grand scheme of things.

Але все добре у великій системі.

But one time I was in Oakland

Хоча, одного разу, коли я був в Оукленді,

walking along Broadway, and came to a corner.

я йшов про Бродвею і підійшов до рогу.

I was waiting for an audible pedestrian signal,

Я чекав на звуковий сигнал для пішоходів,

and as it went off, I was just about to step out into the street,

і як тільки почув, не встиг я зробити крок,

when all of a sudden, my right hand

коли ні з того, ні з сього, мою праву руку

was just gripped by this guy,

схопив якийсь чоловік,

and he yanked my arm and pulled me out into the crosswalk

смикнув і потягнув мене до пішохідного переходу

and was dragging me out across the street,

і поволік через дорогу,

speaking to me in Mandarin.

при тому розмовляючи зі мною Мандаринським діалектом.

(Laughter)

(Сміх)

It's like, there was no escape from this man's death grip,

Здавалось, ніби не було порятунку від смертельної хватки того чоловіка,

but he got me safely there.

але він мене благополучно перевів.

What could I do?

Що я міг вдіяти?

But believe me, there are more polite ways

Але повірте мені, є чемніші способи

to offer assistance.

запропонувати допомогу.

We don't know you're there,

Ми ж не знаємо, що ви там,

so it's kind of nice to say "Hello" first.

тому буде добре, якщо ви скажете спочатку "Доброго дня".

"Would you like some help?"

"Вам потрібна допомога?"

But while in Oakland, I've really been struck by

Але поки я був в Оукленді, мене дійсно вразило те,

how much the city of Oakland changed

наскільки місто змінилось

as I lost my sight.

з того часу, як я перестав бачити.

I liked it sighted. It was fine.

Коли я бачив, воно мені подобалось. Все було в порядку.

It's a perfectly great city.

Це чудове велике місто.

But once I lost my sight

Але коли я перестав бачити

and was walking along Broadway,

і йшов по Бродвею,

I was blessed every block of the way.

мене благословили на кожному кварталі.

"Bless you, man."

"Будь здоровий, чоловіче".

"Go for it, brother."

"У тебе все вийде, брате".

"God bless you."

"Нехай Бог тебе благословить".

I didn't get that sighted.

Коли я був зрячим, то мені такого не бажали.

(Laughter)

(Сміх)

And even without sight, I don't get that in San Francisco.

І мені такого не побажають в Сан-Франциско, навіть коли я не бачу.

And I know it bothers some of my blind friends,

Я знаю, що це хвилює деяких моїх незрячих друзів,

it's not just me.

не тільки мене.

Often it's thought that

Часто вважають, що

that's an emotion that comes up out of pity.

це емоції викликані жалістю.

I tend to think that it comes out of our shared humanity,

Я схиляюсь до думки, що це через спільну гуманність,

out of our togetherness, and I think it's pretty cool.

через єднання і я думаю, що це досить круто.

In fact, if I'm feeling down,

Взагалі-то, коли мені погано,

I just go to Broadway in downtown Oakland,

я йду на Бродвей, що в центрі Оукленда,

I go for a walk, and I feel better like that,

гуляю там, і мені стає краще

in no time at all.

за лічені хвилини.

But also that it illustrates how

Це також наочно показує як

disability and blindness

обмежена можливість та незрячість

sort of cuts across ethnic, social,

наче стирає етнічні, соціальні,

racial, economic lines.

расові та економічні межі.

Disability is an equal-opportunity provider.

Обмежена дієздатність є помічником на шляху до рівних можливостей.

Everybody's welcome.

І кожен стає бажаним.

In fact, I've heard it said in the disability community

Насправді, в спільноті людей з обмеженими можливостями я чув,

that there are really only two types of people:

що є лише два типи людей:

There are those with disabilities,

ті, хто мають фізичні вади,

and there are those that haven't quite found theirs yet.

і ті, хто ще своїх не виявив.

It's a different way of thinking about it,

Це інший спосіб мислення,

but I think it's kind of beautiful,

але я вважаю його прекрасним,

because it is certainly far more inclusive

тому що він охоплює більше, ніж концепт

than the us-versus-them

ми-і-вони,

or the abled-versus-the-disabled,

чи повноцінні-і-обмежені,

and it's a lot more honest and respectful

і це чесніше і ввічливіше

of the fragility of life.

у нашому крихкому житті.

So my final takeaway for you is

Тож мій останній висновок для вас:

that not only is the city good for the blind,

місто не лише чудове для незрячих -

but the city needs us.

воно потребує нас.

And I'm so sure of that that

І я цілком впевнений у тому, що

I want to propose to you today

я хочу вам сьогодні запропонувати:

that the blind be taken as the prototypical city dwellers

щоб незрячі були прийняті як прототип жителів міста,

when imagining new and wonderful cities,

коли винаходять нові, дивовижні міста.

and not the people that are thought about

Щоб вони не були тими людьми, що їх беруть до уваги

after the mold has already been cast.

вже після того, як фундамент залитий.

It's too late then.

Тоді вже запізно.

So if you design a city with the blind in mind,

Тож якщо ви спроектуєте місто, думаючи про незрячих,

you'll have a rich, walkable network of sidewalks

ви отримаєте густу пішохідну сітку тротуарів

with a dense array of options and choices

зі щільними рядами варіантів і можливостей,

all available at the street level.

доступних на рівні вулиці.

If you design a city with the blind in mind,

Якщо ви спроектуєте місто, думаючи про незрячих,

sidewalks will be predictable and will be generous.

буде легко передбачити, де є тротуари, і їх буде безліч.

The space between buildings will be well-balanced

Простір між будинками буде добре продуманий,

between people and cars.

щоб було місце і для людей, і для машин.

In fact, cars, who needs them?

До речі, машини, кому вони взагалі потрібні?

If you're blind, you don't drive. (Laughter)

Якщо ви не бачите, ви і не водите. (Сміх)

They don't like it when you drive. (Laughter)

Людям не подобається, коли ви водите. (Сміх)

If you design a city with the blind in mind,

Якщо ви спроектуєте місто, пам'ятаючи про незрячих,

you design a city with a robust,

ви спроектуєте місто з міцною,

accessible, well-connected mass transit system

доступною транспортною системою, яка добре сполучає

that connects all parts of the city

всі куточки міста

and the region all around.

і місцевості поблизу.

If you design a city with the blind in mind,

Якщо ви спроектуєте місто, думаючи про незрячих,

there'll be jobs, lots of jobs.

будуть робочі місця, багато місць.

Blind people want to work too.

Незрячі теж хочуть працювати.

They want to earn a living.

Вони хочуть заробляти на життя.

So, in designing a city for the blind,

Тож спроектувавши місто для незрячих,

I hope you start to realize

я сподіваюсь, ви усвідомите,

that it actually would be a more inclusive,

що місто насправді стане місткішим,

a more equitable, a more just city for all.

більш неупередженим і справедливим для всіх.

And based on my prior sighted experience,

І виходячи з того досвіду, коли я був зрячий,

it sounds like a pretty cool city,

це все звучить досить круто, як на місто

whether you're blind, whether you have a disability,

і для незрячих, і для людей з обмеженими можливостями,

or you haven't quite found yours yet.

і для тих, хто своїх вад ще не знайшов.

So thank you.

Тож дякую вам.

(Applause)

(Оплески)