Charles Hazlewood: Trusting the ensemble

Перекладач: Kato Despati Утверджено: Anna Bogdanova

I am a conductor,

Я диригент,

and I'm here today

і я сьогодні тут,

to talk to you about trust.

щоб поговорити з вами про довіру.

My job depends upon it.

Моя робота залежить від неї.

There has to be, between me and the orchestra,

Має існувати, між мною та оркестром,

an unshakable bond of trust,

той непохитний зв`язок взаємодовіри,

born out of mutual respect,

що народжується зі взаємної поваги,

through which we can spin a musical narrative

через яку ми можемо розгорнути музичну оповідь

that we all believe in.

в яку ми всі віримо.

Now in the old days, conducting, music making,

В давні часи, диригування, творення музики,

was less about trust and more, frankly, about coercion.

йшло менше про довіру і більше, направду, про примус.

Up to and around about the Second World War,

До, й підчас Другої Світової Війни,

conductors were invariably dictators --

диригенти неодмінно були диктаторами -

these tyrannical figures

ці тиранічні постаті,

who would rehearse, not just the orchestra as a whole, but individuals within it,

що піддають репетиції не лише оркестр вцілому, але й осіб в його складі,

within an inch of their lives.

до кожного дюйму їхніх життів.

But I'm happy to say now that the world has moved on,

Але я щасливий сказати, що тепер, коли світ змінився,

music has moved on with it.

- музика змінилась разом з ним.

We now have a more democratic view and way of making music --

Тепер ми маємо більш демократичне бачення і спосіб створення музики -

a two-way street.

вулицю з двобічним рухом.

I, as the conductor, have to come to the rehearsal with a cast-iron sense

Я, як диригент, маю приходити на репетицію зі сталевим відчуттям

of the outer architecture of that music,

зовнішньої архітектури тієї музики,

within which there is then immense personal freedom

в якій міститься та неосяжна особиста свобода,

for the members of the orchestra to shine.

що дозволить учасникам оркестру засяяти.

For myself, of course,

Стосовно мене, звичайно,

I have to completely trust my body language.

я маю повністю довіряти мові мого тіла.

That's all I have at the point of sale.

Це все що я маю на продаж

It's silent gesture.

- мовчазна жестикуляція.

I can hardly bark out instructions while we're playing.

Навряд я міг-би вигукувати настанови коли ми граємо.

(Music)

(Музика)

Ladies and gentlemen, the Scottish Ensemble.

Пані та панове, - Scottish Ensemble.

(Applause)

(Оплески)

So in order for all this to work,

Тож, щоб все це спрацювало,

obviously I have got to be in a position of trust.

очевидно, я маю зайняти позицію довіри.

I have to trust the orchestra,

Я повинен довіряти оркестру,

and, even more crucially, I have to trust myself.

і, що ще більш важливо, я повинен довіряти собі.

Think about it: when you're in a position of not trusting,

Подумайте про це: коли ви займаєте позицію недовіри,

what do you do?

- що ви робите?

You overcompensate.

Ви перестраховуєтесь.

And in my game, that means you overgesticulate.

І в моїй грі це значить, що ви надмірно жестикулюватимете.

You end up like some kind of rabid windmill.

В результаті перетворюючись на, свого роду, шалений вітряк.

And the bigger your gesture gets,

І чим сильнішими стають ваші жести,

the more ill-defined, blurry

тим більш невизначеним, розмитим

and, frankly, useless it is to the orchestra.

і, відверто кажучи - марним це стає для оркестру.

You become a figure of fun. There's no trust anymore, only ridicule.

Ви перетворюєтесь на посміховисько. Тут більше немає довіри - тільки зловтішання.

And I remember at the beginning of my career,

І я пам'ятаю, на початку моєї кар'єри,

again and again, on these dismal outings with orchestras,

знову і знову, на цих пригнічуючих виходах з оркестрами,

I would be going completely insane on the podium,

я був ладний суцільно збожеволіти на сцені,

trying to engender a small scale crescendo really,

силуючись породити бодай незначне крещендо

just a little upsurge in volume.

лише невеличке підсилення звуку.

Bugger me, they wouldn't give it to me.

Бідолашний я - вони мені його не давали.

I spent a lot of time in those early years

Я провів багато часу в ті ранні роки

weeping silently in dressing rooms.

беззвучно схлипуючи у роздягальнях.

And how futile seemed the words of advice to me

І якими марними видавались мені слова поради

from great British veteran conductor Sir Colin Davis

від визначного британського диригента-ветерана, сера Коліна Девіса,

who said, "Conducting, Charles,

котрий сказав: "Диригування, Чарльзе,

is like holding a small bird in your hand.

це наче тримати маленьку пташку в своїй руці.

If you hold it too tightly, you crush it.

Якщо ти триматимеш надто цупко - ти розчавиш її.

If you hold it too loosely, it flies away."

Якщо ти триматимеш її заслабко - вона відлетить".

I have to say, in those days, I couldn't really even find the bird.

Маю сказати - в ті дні, я не міг, направду, навіть знайти пташку.

Now a fundamental

Ключовим

and really viscerally important experience for me, in terms of music,

і дійсно інтуїтивно важливим досвідом для мене, з точки зору музики,

has been my adventures in South Africa,

були мої пригоди в Південній Африці,

the most dizzyingly musical country on the planet in my view,

- найбільш запаморочливій музичній країні на планеті, як на мене,

but a country which, through its musical culture,

але країні, що через свою музичну культуру,

has taught me one fundamental lesson:

навчила мене одному фундаментальному уроку:

that through music making

що через створення музики

can come deep levels

можна підійняти найглибші рівні

of fundamental life-giving trust.

основоположної, життєдайної довіри.

Back in 2000, I had the opportunity to go to South Africa

Ще в 2000 році, я мав можливість поїхати до Південної Африки

to form a new opera company.

для формування нової опери.

So I went out there, and I auditioned,

Тож я відправився туди, прослуховував,

mainly in rural township locations, right around the country.

здебільшого в сільській місцевості, просто по всій країні.

I heard about 2,000 singers

Я почув, близько 2000 співаків

and pulled together a company

і зібрав колектив

of 40 of the most jaw-droppingly amazing young performers,

з 40 найбільш відпадних, вражаючих молодих виконавців,

the majority of whom were black,

більшість з яких були чорні,

but there were a handful of white performers.

але було й кілька білих виконавців.

Now it emerged early on in the first rehearsal period

Тоді з'ясувалося, напочатку першого циклу репетицій,

that one of those white performers

що один з цих білих виконавців

had, in his previous incarnation,

був, у своєму попередньому втіленні,

been a member of the South African police force.

членом Південно-Африканської поліції.

And in the last years of the old regime,

А в останні роки старого режиму,

he would routinely be detailed to go into the township

вона регулярно відряджалася в селища

to aggress the community.

нападати на громади.

Now you can imagine what this knowledge did to the temperature in the room,

Тож ви можете собі уявити, що це знання робило з температурою в приміщенні,

the general atmosphere.

з загальною атмосферою.

Let's be under no illusions.

Давайте залишимо ілюзії.

In South Africa, the relationship most devoid of trust

- В Південній Африці, відносини цілком позбавлені довіри

is that between a white policeman

- це ті, що є між білим поліцейським

and the black community.

і чорною громадою.

So how do we recover from that, ladies and gentlemen?

То як же нам це зцілити, пані та панове?

Simply through singing.

Просто через спів.

We sang, we sang,

Ми співали, ми співали,

we sang,

ми співали,

and amazingly new trust grew,

і вражаюча нова довіра зростала,

and indeed friendship blossomed.

і насправді, дружба розквітла.

And that showed me such a fundamental truth,

І це продемонструвало мені таку базову істину,

that music making and other forms of creativity

що музика та інші форми творчості

can so often go to places

часто можуть дістатись тих місць,

where mere words cannot.

що безодня слів не подужає дістатись.

So we got some shows off the ground. We started touring them internationally.

Таким чином, ми зрушили кілька виступів з мертвої точки. Ми почали гастролювати з ними на міжнародному рівні.

One of them was "Carmen."

Однією з них була опера "Кармен".

We then thought we'd make a movie of "Carmen,"

Ми тоді думали, що ми зробимо фільм "Кармен",

which we recorded and shot outside on location

який ми записали й відзняли на виїзді

in the township outside Cape Town called Khayelitsha.

в селищі на околицях Кейптауну, під назвою Хайелітша.

The piece was sung entirely in Xhosa,

Частина була проспівана повністю мовою Кхоса,

which is a beautifully musical language, if you don't know it.

- красивою мелодійною мовою, якщо ви цього не знаєте.

It's called "U-Carmen e-Khayelitsha" --

Вона називається "U-Carmen e-Khayelitsha"

literally "Carmen of Khayelitsha."

буквально "Кармен з Хайелітша".

I want to play you a tiny clip of it now

Я хочу програти вам невеличкий кліп зараз

for no other reason than to give you proof positive

з жодної іншої причини, аніж щоб дати вам позитивний доказ того,

that there is nothing tiny about South African music making.

що немає нічого дрібного в Південно-Африканському творенні музики.

(Music)

(Музика)

(Applause)

(Оплески)

Something which I find utterly enchanting

Дещо, що я вважаю абсолютно чарівним

about South African music making

в Південно-Африканській музиці

is that it's so free.

- це її вольність.

South Africans just make music really freely.

Південноафриканці просто роблять музику дійсно вільно.

And I think, in no small way,

І я думаю, значною мірою,

that's due to one fundamental fact:

це завдяки одному фундаментальному факту:

they're not bound to a system of notation.

вони не прикуті до нотного стану.

They don't read music.

Вони не читають нот.

They trust their ears.

Вони довіряють своїм вухам.

You can teach a bunch of South Africans a tune in about five seconds flat.

Ви можете навчити купу південноафриканців мелодії, тривалістю приблизно в п`ять секунд.

And then, as if by magic,

А потім, як за помахом чарівної палички,

they will spontaneously improvise a load of harmony around that tune

вони спонтанно імпровізуватимуть, наладовуючи гармонію довкола цього мотиву

because they can.

тому що вони можуть.

Now those of us that live in the West, if I can use that term,

Тоді як ті з нас, що живуть на Заході, якщо я можу використовувати цей термін,

I think have a much more hidebound attitude or sense of music --

- я гадаю, мають значно більш зашкарубле ставлення або відчуття музики -

that somehow it's all about skill and systems.

що, так чи інакше, це всього лише навички та системи.

Therefore it's the exclusive preserve

Тому це є виключною прерогативою

of an elite, talented body.

еліти, групи обдарованих.

And yet, ladies and gentlemen, every single one of us on this planet

І все ж, пані та панове, кожен з нас на цій планеті

probably engages with music on a daily basis.

ймовірно, щоденно взаємодіє з музикою.

And if I can broaden this out for a second,

І я дозволю собі піти ще далі,

I'm willing to bet that every single one of you sitting in this room

- я готовий посперечатися, що кожен з вас, хто сидить в цьому залі,

would be happy to speak with acuity, with total confidence,

був би радий палко обговорити, з повною переконаністю,

about movies, probably about literature.

про кіно, вірогідно, про літературу.

But how many of you would be able to make a confident assertion

Але чи багато хто з вас зможе впевнено висловитись

about a piece of classical music?

стосовно класичного музичного твору?

Why is this?

Чому це так?

And what I'm going to say to you now

І те, що я збираюся сказати вам зараз

is I'm just urging you to get over

- це просто закликати вас побороти

this supreme lack of self-confidence,

цю нестачу самовпевненості,

to take the plunge, to believe that you can trust your ears,

наважитись, повірити, що ви можете довіряти своїм вухам,

you can hear some of the fundamental muscle tissue,

ви можете почути ті базові м'язові тканини,

fiber, DNA,

волокна, ДНК,

what makes a great piece of music great.

що роблять величний музичний твір - величним.

I've got a little experiment I want to try with you.

У мене є невеликий експеримент, що я хочу спробувати з вами.

Did you know

Чи знаєте ви,

that TED is a tune?

що TED - це мелодія?

A very simple tune based on three notes -- T, E, D.

Дуже проста мелодія з трьох нот - T, E, D.

Now hang on a minute.

Тепер зачекайте хвильку.

I know you're going to say to me, "T doesn't exist in music."

Я знаю, що ви збираєтеся сказати мені: "Т не існує в музиці."

Well ladies and gentlemen, there's a time-honored system,

Ну пані та панове, є освячена віками система,

which composers have been using for hundreds of years,

яку композитори використовують вже сотні років,

which proves actually that it does.

що доводить, насправді, що "Т" таки існує.

If I sing you a musical scale: A, B, C, D, E, F, G --

Якщо я заспіваю вам музичну гамму: A, B, C, D, E, F, G -

and I just carry on with the next set of letters in the alphabet, same scale:

і просто продовжу з черговим набором літер в алфавіті, ту саму гамму:

H, I, J, K, L, M, N,

H, I, J, K, L, M, N,

O, P, Q, R, S, T -- there you go.

O, P, Q, R, S, T - ось і маєте.

T, see it's the same as F in music.

Т, бачите, те саме, що й F в музиці.

So T is F.

Тож Т це F.

So T, E, D is the same as F, E, D.

Так що T, E, D те ж саме, що й F, Е, D.

Now that piece of music that we played at the start of this session

Тепер той музичний твір, що ми грали на початку цієї сесії,

had enshrined in its heart

в його серце було покладено

the theme, which is TED.

тему, якою є TED.

Have a listen.

Послухайте.

(Music)

(Музика)

Do you hear it?

Чуєте?

Or do I smell some doubt in the room?

Чи я відчуваю запах сумнівів у повітрі?

Okay, we'll play it for you again now,

Добре, зараз ми зіграємо це для вас знову,

and we're going to highlight, we're going to poke out the T, E, D.

і ми підкреслмо, ми випнемо TED.

If you'll pardon the expression.

Вибачте на слові.

(Music)

(Музика)

Oh my goodness me, there it was loud and clear, surely.

О, мій Боже, це було голосно і чітко, без сумниву.

I think we should make this even more explicit.

Я думаю, ми повинні зробити це навіть більш явним.

Ladies and gentlemen, it's nearly time for tea.

Пані та панове, вже майже час для чаю.

Would you reckon you need to sing for your tea, I think?

Чи ви усвідомлюєте, що матимете співати за ваш чай, мені цікаво?

I think we need to sing for our tea.

- Я гадаю, що нам потрібно поспівати до чаю.

We're going to sing those three wonderful notes: T, E, D.

Ми заспіваємо ті три дивовижні ноти: T, E, D.

Will you have a go for me?

Ви зробите це для мене?

Audience: T, E, D.

Аудиторія: T, E, D.

Charles Hazlewood: Yeah, you sound a bit more like cows really than human beings.

Чарльз Гезлевуд: Так, ви звучите трохи подібніше до корів, аніж до людських істот.

Shall we try that one again?

Чи спробуємо ми ще раз?

And look, if you're adventurous, you go up the octave.

І дивіться - якщо ви любителі пригод - візьміть на октаву вище.

T, E, D.

Т, Е, D.

Audience: T, E, D.

Аудиторія: T, E, D.

CH: Once more with vim. (Audience: T, E, D.)

ЧГ: Ще раз, завзято. (Аудиторія: T, E, D.)

There I am like a bloody windmill again, you see.

- І я, як бісів вітряк знову, ви бачите.

Now we're going to put that in the context of the music.

Тепер ми покладемо це на музику.

The music will start, and then at a signal from me, you will sing that.

Музика почнеться, а потім, за моїм сигналом ви будете співати це.

(Music)

(Музика)

One more time,

Ще раз,

with feeling, ladies and gentlemen.

з почуттям, пані та панове.

You won't make the key otherwise.

Інакше ви не вхопите суті.

Well done, ladies and gentlemen.

Спроможіться, пані та панове.

It wasn't a bad debut for the TED choir,

Це був непоганий дебют хору TED,

not a bad debut at all.

зовсім непоганий дебют.

Now there's a project that I'm initiating at the moment

Ще є проект, який я зараз починаю,

that I'm very excited about and wanted to share with you,

яким я дуже схвильований і хотів би поділитися з вами,

because it is all about changing perceptions,

тому, що він весь про зміну сприйняття,

and, indeed, building a new level of trust.

і, по суті, - про побудову нового рівня довіри.

The youngest of my children was born with cerebral palsy,

Найменша з моїх дітей народилася з церебральним паралічем,

which as you can imagine,

що, як ви можете собі уявити,

if you don't have an experience of it yourself,

якщо у вас немає власного досвіду,

is quite a big thing to take on board.

- доволі велика річ для прийняття.

But the gift that my gorgeous daughter has given me,

Але дарунок, що моя прекрасна донька подарувала мені,

aside from her very existence,

окрім самого її існування,

is that it's opened my eyes to a whole stretch of the community

це те, що вона відкрила мені очі на всю широчінь спільноти,

that was hitherto hidden,

що була досі прихована,

the community of disabled people.

спільноти людей з обмеженими можливостями.

And I found myself looking at the Paralympics and thinking how incredible

І я виявив, що дивлюся на Паралімпійські ігри і думаю, як неймовірно

how technology's been harnessed to prove beyond doubt

були використані технології, щоб довести попри будь-які сумніви,

that disability is no barrier

що інвалідність - не перешкода

to the highest levels of sporting achievement.

для найвищого рівня спортивних досягнень.

Of course there's a grimmer side to that truth,

Звичайно ж, є темний бік цієї істини,

which is that it's actually taken decades for the world at large

що полягає в тім, що насправді знадобились десятиліття, для світу в цілому

to come to a position of trust,

- щоб зайняти позицію довіри,

to really believe that disability and sports can go together

щоб дійсно повірити, що інвалідність і спорт можуть йти разом

in a convincing and interesting fashion.

в переконливій і цікавій формі.

So I find myself asking:

Тож я зловив себе на питанні:

where is music in all of this?

де є музика у всьому цьому?

You can't tell me that there aren't millions of disabled people,

Ви не можете сказати мені, що немає мільйонів людей з обмеженими можливостями,

in the U.K. alone,

в одній тільки Великобританії,

with massive musical potential.

з потужним музичним потенціалом.

So I decided to create a platform for that potential.

Тому я вирішив створити платформу для цього потенціалу.

It's going to be Britain's first ever

Це буде перший в історії Великобританії

national disabled orchestra.

національний оркестр з обмеженими можливостями.

It's called Paraorchestra.

Він називається Параоркестр.

I'm going to show you a clip now

Я збираюся показати вам зараз кліп

of the very first improvisation session that we had.

з найперших сесій імпровізації, що ми мали.

It was a really extraordinary moment.

Це був дійсно надзвичайний момент.

Just me and four astonishingly gifted disabled musicians.

Тільки я і чотири вражаюче обдаровані інваліди-музиканти.

Normally when you improvise --

Зазвичай, коли ви імпровізуєте -

and I do it all the time around the world --

і я роблю це весь час по всьому світі -

there's this initial period of horror,

є початковий період жаху,

like everyone's too frightened to throw the hat into the ring,

коли всі надто налякані, щоб закинути капелюх в кільце,

an awful pregnant silence.

жахлива вагітна тиша.

Then suddenly, as if by magic, bang! We're all in there

Й раптово, немов за помахом чарівної палички - бац! - Ми всі там

and it's complete bedlam. You can't hear anything.

і це повний бедлам. Ви нічого не чуєте.

No one's listening. No one's trusting.

Ніхто не слухає. Ніхто не довіряє.

No one's responding to each other.

Ніхто не відповідає іншим.

Now in this room with these four disabled musicians,

А от в цій кімнаті з цими чотирма інвалідами-музикантами,

within five minutes

протягом п'яти хвилин

a rapt listening, a rapt response

- захоплене вслухання, захоплююча відповідність

and some really insanely beautiful music.

і дійсно шалено красива музика.

(Video) (Music)

(Відео) (Музика)

Nicholas:: My name's Nicholas McCarthy.

Ніколас: -"Мене звуть Ніколас МакКарті.

I'm 22, and I'm a left-handed pianist.

Мені 22, і я піаніст-шульга.

And I was born without my left hand -- right hand.

І я народився без моєї лівої руки... - правої руки.

Can I do that one again?

- Чи можу я це перезаписати?" (Сміх)

(Music)

(Музика)

Lyn: When I'm making music,

Лін: -"Коли я створюю музику,

I feel like a pilot in the cockpit flying an airplane.

я почуваюсь як пілот в кабіні літака що керує польотом.

I become alive.

Я оживаю."

(Music)

(Музика)

Clarence: I would rather be able to play an instrument again

Кларенс: - "Я б радше обрав можливість знову грати,

than walk.

аніж ходити.

There's so much joy and things

В цьому так багато радості, і речей

I could get from playing an instrument and performing.

що я можу одержати граючи та виступаючи.

It's removed some of my paralysis.

Це частково полегшило мій параліч."

(Music)

(Музика)

(Applause)

(Оплески)

CH: I only wish that some of those musicians were here with us today,

ЧГ: Мені б так хотілося, щоб кілька з тих музикантів були тут з нами сьогодні,

so you could see at firsthand how utterly extraordinary they are.

щоб ви могли бачити на власні очі, які вони абсолютно надзвичайні.

Paraorchestra is the name of that project.

Paraorchestra - це назва цього проекту.

If any of you thinks you want to help me in any way

Якщо будь-хто з з вас думає, що ви хочете допомогти мені в будь-який спосіб

to achieve what is a fairly impossible and implausible dream still at this point,

досягти того, що чесно кажучи досі, на сьогодні - є неможливою та недосяжною мрією

please let me know.

- будь ласка, дайте мені знати.

Now my parting shot

Тепер мій прощальний постріл

comes courtesy of the great Joseph Haydn,

бере свої витоки від великого Йозефа Гайдна,

wonderful Austrian composer in the second half of the 18th century --

чудового австрійського композитора другої половини 18-го століття -

spent the bulk of his life

він провів більшість свого життя

in the employ of Prince Nikolaus Esterhazy, along with his orchestra.

на службі у принца Ніколауса Естергазі, разом зі своїм оркестром.

Now this prince loved his music,

Принц любив його музику,

but he also loved the country castle that he tended to reside in most of the time,

але він також любив заміський маєток, де він зазвичай жив більшість часу,

which is just on the Austro-Hungarian border,

що був просто на австро-угорському кордоні,

a place called Esterhazy --

місце, зване Естерхазі -

a long way from the big city of Vienna.

далеко від великого міста Відня.

Now one day in 1772,

Тож одного дня 1772 року,

the prince decreed that the musicians' families,

принц постановив, що сім'ям музикантів,

the orchestral musicians' families,

сім'ям оркестрових музикантів,

were no longer welcome in the castle.

були вже не раді в замку.

They weren't allowed to stay there anymore; they had to be returned to Vienna --

Їм не дозволили залишатися там більше, їх мали повернути до Відня -

as I say, an unfeasibly long way away in those days.

як я зазначив - нездоланна віддаль в ті дні.

You can imagine, the musicians were disconsolate.

Ви можете собі уявити - музиканти були невтішні.

Haydn remonstrated with the prince, but to no avail.

Гайдн сперечався з принцем, але безрезультатно.

So given the prince loved his music,

Тому, враховуючи, що принц любив його музику,

Haydn thought he'd write a symphony to make the point.

Гайдн вирішив, написати симфонію у відповідь.

And we're going to play just the very tail end of this symphony now.

І ми збираємося зіграти лише саму кінцівку цієї симфонії зараз.

And you'll see the orchestra in a kind of sullen revolt.

І ви побачите оркестр в свого роду похмурому протесті.

I'm pleased to say, the prince did take the tip

Я втішений повідомити, що принц вхопив цей натяк

from the orchestral performance,

з виступу оркестру,

and the musicians were reunited with their families.

і музиканти возз'єдналися зі своїми сім'ями.

But I think it sums up my talk rather well, this,

Але я гадаю, що це доволі добре підсумовує мою промову

that where there is trust,

- те, що там, де є довіра,

there is music -- by extension life.

є музика - а відповідно - й життя.

Where there is no trust,

Там, де немає довіри,

the music quite simply withers away.

музика доволі швидко відмирає.

(Music)

(Музика)

(Applause)

(Оплески)