Two Nameless Bodies Washed Up on the Beach. Here Are Their Stories | Anders Fjellberg | TED Talks

Перекладач: Olena Horodyska Утверджено: Alina Kozoriz

So this right here

Отже, ось це –

is the tiny village of Elle, close to Lista.

крихітне селище Єлле біля півострова Ліста.

It's right at the southernmost tip of Norway.

Прямо біля найпівденнішої точки Норвегії.

And on January 2 this year,

І 2-го січня цього року

an elderly guy who lives in the village,

літній чоловік, який живе в цьому селищі,

he went out to see what was cast ashore

вийшов подивитися, що викинуло на берег

during a recent storm.

під час нещодавньої бурі.

And on a patch of grass right next to the water's edge,

І на відрізку трави прямо біля води,

he found a wetsuit.

він знайшов гідрокостюм.

It was grey and black, and he thought it looked cheap.

Костюм був сірий з чорним та, як йому здалося, виглядав дешево.

Out of each leg of the wetsuit

З кожної штанини гідрокостюму

there were sticking two white bones.

стирчало по білій кістці.

It was clearly the remains of a human being.

Це, вочевидь, були людські залишки.

And usually, in Norway, dead people are identified quickly.

Зазвичай в Норвегії померлих ідентифікують швидко.

So the police started searching

Тож поліція почала пошуки

through missing reports from the local area,

в списках зниклих безвісти у цій місцевості,

national missing reports,

у списках по всій країні,

and looked for accidents with a possible connection.

та шукала випадки, які могли бути якось з цим пов'язані.

They found nothing.

Вони нічого не знайшли.

So they ran a DNA profile,

Отже, вони провели тести ДНК

and they started searching internationally through Interpol.

та почали шукати в міжнародних масштабах через Інтерпол.

Nothing.

Нічого.

This was a person that nobody seemed to be missing.

Це була людина, яку, здається, ніхто не шукав.

It was an invisible life heading for a nameless grave.

Це було невидиме життя, що прямувало до безіменної могили.

But then, after a month,

Але потім, через місяць,

the police in Norway got a message from the police in the Netherlands.

поліція Норвегії отримала повідомлення від поліції Нідерландів.

A couple of months earlier, they had found a body,

Кілька місяців тому вони знайшли тіло

in an identical wetsuit, and they had no idea who this person was.

в ідентичному гідрокостюмі і не мали гадки, хто ця людина.

But the police in the Netherlands managed to trace the wetsuit

Але поліції Нідерландів вдалося відслідкувати гідрокостюм

by an RFID chip that was sewn in the suit.

по RFID-чіпу, вшитому в нього.

So they were then able to tell

Отже, тепер вони встановили,

that both wetsuits were bought by the same customer at the same time,

що обидва гідрокостюми були куплені одним і тим же покупцем одночасно

October 7, 2014,

7 жовтня 2014 року

in the French city of Calais by the English Channel.

у французькому місті Кале поблизу Англійського каналу.

But this was all they were able to figure out.

Але це все, що їм вдалося з'ясувати.

The customer paid cash.

Покупець заплатив готівкою.

There was no surveillance footage from the shop.

Не було й відеозапису з камер спостереження магазину.

So it became a cold case.

Отже, справа зависла в повітрі.

We heard this story,

Ми почули цю історію,

and it triggered me and my colleague, photographer Tomm Christiansen,

і вона запалила мене та мого колегу, фотографа Томма Крістіансена,

and we of course had the obvious question: who were these people?

і, звичайно, у нас було очевидне запитання: ким були ці люди?

At the time, I'd barely heard about Calais,

На той час я мало що чув про Кале,

but it took about two or three seconds to figure out

але всього 2-3 секунди пішло на те, щоб дізнатися,

Calais is basically known for two things.

що Кале в основному відоме двома речами:

It's the spot in continental Europe closest to Britain,

це точка континентальної Європи, найближча до Британії,

and a lot of migrants and refugees are staying in this camp

і багато мігрантів та біженців живуть в цьому таборі

and are trying desperately to cross over to Britain.

та відчайдушно намагаються переправитись у Британію.

And right there was a plausible theory about the identity of the two people,

І так з'явилось правдоподібне припущення щодо особи цих двох людей,

and the police made this theory as well.

і в поліції це припущення з'явилося теж.

Because if you or I or anybody else with a firm connection to Europe

Бо якби ви, я, чи хтось інший з тісним зв'язком з Європою

goes missing off the coast of France, people would just know.

зникли безвісти з побережжя Франції, люди б про це знали.

Your friends or family would report you missing,

Ваші друзі чи рідні оголосили б вас зниклими,

the police would come search for you, the media would know,

поліція шукала б вас, про це дізналися б ЗМІ,

and there would be pictures of you on lampposts.

а на стовпах були б ваші фотографії.

It's difficult to disappear without a trace.

Важко зникнути без сліду.

Та якщо ви щойно втекли від війни в Сирії,

But if you just fled the war in Syria,

and your family, if you have any family left,

ваші рідні, якщо у вас залишився хтось з рідних,

don't necessarily know where you are,

не обов'язково знають, де ви,

and you're staying here illegally

і ви проживаєте тут нелегально

amongst thousands of others who come and go every day.

серед тисяч інших, які приходять та йдуть кожного дня.

Well, if you disappear one day, nobody will notice.

Якщо одного дня ви зникнете – ніхто й не помітить.

The police won't come search for you because nobody knows you're gone.

Поліція не прийде на ваші пошуки, тому що ніхто не знає, що ви зникли.

And this is what happened to Shadi Omar Kataf

Саме це сталося з Шаді Омаром Катафом

and Mouaz Al Balkhi from Syria.

та Муазом Аль Балкхі зі Сирії.

Me and Tomm went to Calais for the first time in April this year,

Ми з Томмом вперше вирушили до Кале у квітні цього року,

and after three months of investigation, we were able to tell the story

і після трьох місяців розслідування змогли розповісти історію про те,

about how these two young men fled the war in Syria,

як ці двоє молодиків втекли від війни в Сирії,

ended up stuck in Calais,

опинилися в безвиході в Кале,

bought wetsuits and drowned in what seems to have been an attempt

купили гідрокостюми та втонули під час того, що, здається, було спробою

to swim across the English Channel in order to reach England.

перепливти через Англійський канал, щоб дістатися до Англії.

It is a story about the fact that everybody has a name,

Це історія про те, що в кожного є ім'я,

everybody has a story, everybody is someone.

в кожного є історія, кожен є кимось.

But it is also a story about what it's like to be a refugee in Europe today.

Але це також розповідь про те, як воно – бути біженцем в Європі сьогодні.

So this is where we started our search.

Отже, саме тут ми почали свої пошуки.

This is in Calais.

Це в Кале.

Right now, between 3,500 and 5,000 people are living here

Зараз від 3500 до 5000 людей проживає тут

under horrible conditions.

в жахливих умовах.

It has been dubbed the worst refugee camp in Europe.

Цей табір для біженців було названо найгіршим у Європі.

Limited access to food, limited access to water,

Обмежений доступ до їжі, обмежений доступ до води,

limited access to health care.

до охорони здоров'я.

Disease and infections are widespread.

Захворювання та інфекції дуже поширені.

And they're all stuck here because they're trying to get to England

І всі ці люди застрягли тут, бо намагаються дістатись до Англії,

щоб просити політичного притулку.

in order to claim asylum.

And they do that by hiding in the back of trucks headed for the ferry,

І роблять вони це, ховаючись у вантажівках, що прямують до порома

or the Eurotunnel,

чи до Євротунелю,

or they sneak inside the tunnel terminal at night

або ж проникають всередину терміналу тунелю вночі,

to try to hide on the trains.

щоб спробувати сховатись на потягах.

Most want to go to Britain because they know the language,

Більшість хоче до Британії, тому що вони володіють мовою,

and so they figure it would be easier to restart their lives from there.

і вважають, що там буде легше почати нове життя.

Вони хочуть працювати, хочуть навчатися,

They want to work, they want to study,

they want to be able to continue their lives.

вони хочуть мати змогу продовжувати жити.

Багато хто з них – високоосвічені та кваліфіковані працівники.

A lot of these people are highly educated and skilled workers.

If you go to Calais and talk to refugees, you'll meet lawyers, politicians,

Якщо поїхати в Кале та поговорити з біженцями, ви зустрінете адвокатів,

політиків, інженерів, графічних дизайнерів, фермерів, солдатів.

engineers, graphic designers, farmers, soldiers.

You've got the whole spectrum.

Цілий спектр професій.

But who all of these people are

Але те, ким є всі ці люди,

usually gets lost in the way we talk about refugees and migrants,

зазвичай губиться в тому, як ми розмовляємо про біженців та мігрантів,

because we usually do that in statistics.

бо зазвичай ми робимо це в статистиці.

So you have 60 million refugees globally.

Є 60 мільйонів біженців по всьому світу.

About half a million have made the crossing

Близько половині мільйона уже вдалося перетнути

over the Mediterranean into Europe so far this year,

Середземне море та дістатися до Європи цього року,

and roughly 4,000 are staying in Calais.

і приблизно 4000 живуть в Кале.

But these are numbers,

Але це – цифри,

and the numbers don't say anything about who these people are,

а цифри нічого не розповідають про те, хто ці люди,

where they came from, or why they're here.

звідки вони та чому вони тут.

And first, I want to tell you about one of them.

І перш за все я хочу розповісти вам про одного з них.

This is 22-year-old Mouaz Al Balkhi from Syria.

Це – 22-річний Муаз Аль Балкхі зі Сирії.

We first heard about him after being in Calais the first time

Ми вперше почули про нього після того, як вперше побували в Кале,

looking for answers to the theory of the two dead bodies.

шукаючи відповідей щодо появи двох мерців.

And after a while, we heard this story

І через деякий час ми почули розповідь

about a Syrian man who was living in Bradford in England,

про сирійця, що живе у Бредфорді в Англії

and had been desperately searching for his nephew Mouaz for months.

і ось уже декілька місяців відчайдушно шукає свого племінника Муаза.

And it turned out the last time anybody had heard anything from Mouaz

І з'ясувалось, що остання звістка від Муаза

was October 7, 2014.

була 7 жовтня 2014 року.

That was the same date the wetsuits were bought.

Це було того ж дня, коли були куплені гідрокостюми.

So we flew over there and we met the uncle

Отже, ми полетіли туди і зустрілися з дядьком

and we did DNA samples of him,

та взяли зразок його ДНК,

and later on got additional DNA samples from Mouaz's closest relative

а пізніше взяли додаткові зразки ДНК у найближчого родича Муаза,

who now lives in Jordan.

який зараз живе у Йорданії.

The analysis concluded

Аналіз показав,

the body who was found in a wetsuit on a beach in the Netherlands

що тіло, знайдене у гідрокостюмі на узбережжі Нідерландів,

was actually Mouaz Al Balkhi.

насправді належало Муазу Аль Балкхі.

And while we were doing all this investigation,

І поки ми займались усім цим розслідуванням,

we got to know Mouaz's story.

ми дізналися історію Муаза.

He was born in the Syrian capital of Damascus in 1991.

Він народився у столиці Сирії Дамаску в 1991 році.

He was raised in a middle class family,

Виріс у сім'ї середнього класу;

and his father in the middle there is a chemical engineer

його батько, посередині, – хімічний інженер,

who spent 11 years in prison for belonging to the political opposition in Syria.

який провів 11 років у в'язниці за те, що належав до політичної опозиції в Сирії.

While his father was in prison,

Поки батько був у в'язниці,

Mouaz took responsibility and he cared for his three sisters.

Муаз взяв відповідальність на себе та дбав про трьох своїх сестер.

They said he was that kind of guy.

Кажуть, саме таким парубком він був.

Mouaz studied to become an electrical engineer

Муаз вчився на інженера-електрика

at the University of Damascus.

в Дамаському університеті.

So a couple of years into the Syrian war,

Після кількох років з початку війни в Сирії

the family fled Damascus and went to the neighboring country, Jordan.

сім'я втекла з Дамаску та попрямувала до сусідньої Йорданії.

Their father had problems finding work in Jordan,

Батько мав проблеми з пошуком роботи в Йорданії,

and Mouaz could not continue his studies,

і Муаз не міг продовжити навчання,

so he figured, "OK, the best thing I can do to help my family

тому він подумав: "Гаразд, найкраще, що я можу зробити, щоб допомогти сім'ї –

would be to go somewhere where I can finish my studies

це поїхати кудись, де я зможу закінчити навчання

and find work."

і знайти роботу".

So he goes to Turkey.

Отже, він прямує до Туреччини.

In Turkey, he's not accepted at a university,

В Туреччині його не приймають до університету,

and once he had left Jordan as a refugee, he was not allowed to reenter.

а оскільки він покинув Йорданію як біженець, йому не дозволили повернутися.

So then he decides to head for the UK,

Тоді він вирішує відправитись до Великобританії,

where his uncle lives.

де живе його дядько.

He makes it into Algeria, walks into Libya,

Він добирається до Алжиру, переходить у Лівію,

pays a people smuggler to help him with the crossing into Italy by boat,

платить незаконному перевізнику людей, щоб дістатися Італії човном,

and from there on he heads to Dunkirk,

а звідти прямує до Дюнкерка,

the city right next to Calais by the English Channel.

міста поруч з Кале біля Англійського каналу.

Нам відомо, що він зробив щонайменше 12 невдалих спроб перетнути Англійський канал

We know he made at least 12 failed attempts to cross the English Channel

by hiding in a truck.

ховаючись у вантажівці.

But at some point, he must have given up all hope.

Але в якийсь момент він, мабуть, втратив останню надію.

The last night we know he was alive,

Останню ніч, в яку, як нам відомо, він був живий,

he spent at a cheap hotel close to the train station in Dunkirk.

він провів у дешевому готелі поблизу вокзалу в Дюнкерку.

We found his name in the records, and he seems to have stayed there alone.

Ми знайшли його ім'я у записах, і, вочевидь, він був там сам.

The day after, he went into Calais, entered a sports shop

Наступного дня він відправився в Кале, зайшов до спортивного магазину

a couple of minutes before 8 o'clock in the evening,

за кілька хвилин до 8-ої вечора

along with Shadi Kataf.

разом з Шаді Катаф.

They both bought wetsuits,

Вони обидва купили гідрокостюми,

and the woman in the shop

а жінка в магазині

was the last person we know of to have seen them alive.

була останньою, хто, як нам відомо, бачив їх живими.

We have tried to figure out where Shadi met Mouaz,

Ми намагалися з'ясувати, де Шаді натрапив на Муаза,

but we weren't able to do that.

але нам це не вдалося.

But they do have a similar story.

Але в них схожа історія.

We first heard about Shadi after a cousin of his, living in Germany,

Ми вперше почули про Шаді після того, як його кузен, що живе в Німеччині,

had read an Arabic translation of the story made of Mouaz on Facebook.

прочитав арабський переклад історії навколо Муаза на Фейсбуці.

So we got in touch with him.

Отже, ми зв'язалися з ним.

Shadi, a couple of years older than Mouaz,

Шаді, що був на кілька років старший за Муаза,

was also raised in Damascus.

також виріс у Дамаску.

He was a working kind of guy.

Він був робочим хлопчиною.

He ran a tire repair shop and later worked in a printing company.

Займався майстернею по ремонту шин, а пізніше працював у друкарській компанії.

He lived with his extended family,

Він жив з далекими родичами,

but their house got bombed early in the war.

але їхню хату розбомбило ще на початку війни.

So the family fled to an area of Damascus known as Camp Yarmouk.

Отже, сім'я втекла до району Дамаску, відомого як табір Ярмук.

Yarmouk is being described as the worst place to live

Ярмук описують як найгірше місце для життя

on planet Earth.

на планеті Земля.

They've been bombed by the military, they've been besieged,

Їх бомбили військові, їх брали в облогу,

they've been stormed by ISIS

їх штурмувала ІДІЛ,

and they've been cut off from supplies for years.

і вони були відрізані від продовольства роками.

There was a UN official who visited last year,

Представник ООН, який побував там минулого року,

and he said, "They ate all the grass so there was no grass left."

сказав: "Вони з'їли всю траву, і трави зовсім не залишилось".

Out of a population of 150,000,

Зі 150 000 населення,

only 18,000 are believed to still be left in Yarmouk.

як вважається, лише 18 000 залишилось в Ярмуку.

Shadi and his sisters got out.

Шаді та його сестри звідти вибрались.

The parents are still stuck inside.

Батьки все ще залишаються всередині.

So Shadi and one of his sisters, they fled to Libya.

Шаді та одна з його сестер втекли до Лівії.

This was after the fall of Gaddafi,

Це було після падіння Каддафі,

but before Libya turned into full-blown civil war.

але до того, як Лівію поглинула повномасштабна громадянська війна.

And in this last remaining sort of stability in Libya,

І в цих залишках такої собі стабільності в Лівії

Shadi took up scuba diving, and he seemed to spend most of his time underwater.

Шаді зайнявся дайвінгом, і, здавалось, проводив більшість часу під водою.

He fell completely in love with the ocean,

Він цілковито закохався в океан,

so when he finally decided that he could no longer be in Libya,

тому коли він остаточно вирішив, що більше не може бути в Лівії

late August 2014,

наприкінці серпня 2014,

he hoped to find work as a diver when he reached Italy.

він сподівався знайти роботу дайвером, діставшись до Італії.

Reality was not that easy.

Реальність була не такою простою.

We don't know much about his travels

Ми небагато знаємо про його пересування,

because he had a hard time communicating with his family,

адже йому було непросто підтримувати зв'язок зі сім'єю,

but we do know that he struggled.

але ми знаємо напевне, що йому було важко.

And by the end of September,

І до кінця вересня

he was living on the streets somewhere in France.

він жив на вулицях десь у Франції.

On October 7, he calls his cousin in Belgium,

7-го жовтня він телефонує своєму кузену в Бельгії

and explains his situation.

та розповідає про свою ситуацію.

He said, "I'm in Calais. I need you to come get my backpack and my laptop.

Він сказав: "Я в Кале. Мені потрібно, щоб ти забрав мій рюкзак та лептоп.

I can't afford to pay the people smugglers to help me with the crossing to Britain,

Я не маю змоги заплатити перевізникам, аби ті допомогли з переправою до Британії,

but I will go buy a wetsuit and I will swim."

але я куплю гідрокостюм і попливу".

His cousin, of course, tried to warn him not to,

Кузен, звичайно, намагався його відмовити,

but Shadi's battery on the phone went flat,

але батарея в телефоні Шаді розрядилася,

and his phone was never switched on again.

і його телефон більше не вмикався.

What was left of Shadi was found nearly three months later,

Те, що залишилось від Шаді, було знайдено близько трьох місяців потому

800 kilometers away

за 800 кілометрів

in a wetsuit on a beach in Norway.

в гідрокостюмі на пляжі в Норвегії.

He's still waiting for his funeral in Norway,

Він все ще чекає похорону в Норвегії,

and none of his family will be able to attend.

і ніхто з його сім'ї не зможе бути присутнім.

Багато хто подумає, що розповідь про Шаді та Муаза –

Many may think that the story about Shadi and Mouaz

is a story about death,

це розповідь про смерть,

but I don't agree.

але я не погоджуюсь.

To me, this is a story about two questions that I think we all share:

Як на мене, це історія про два запитання, які, я думаю, є спільними для всіх нас:

what is a better life,

що таке краще життя,

and what am I willing to do to achieve it?

і на що я готовий піти, щоб його досягти?

And to me, and probably a lot of you,

І для мене і, мабуть, для багатьох з вас,

a better life would mean

краще життя означатиме

being able to do more of what we think of as meaningful,

мати змогу більше робити того, що ми вважаємо значимим,

whether that be spending more time with your family and friends,

неважливо, чи це проводити більше часу зі сім'єю та друзями,

подорожувати до екзотичних місць,

travel to an exotic place,

or just getting money to buy that cool new device

чи просто знайти гроші, щоб купити той новий крутий пристрій

or a pair of new sneakers.

або пару нових кросівок.

And this is all within our reach pretty easily.

І все це в нас під рукою.

But if you are fleeing a war zone,

Але якщо ви втікаєте з зони військових дій,

the answers to those two questions are dramatically different.

відповіді на ці два запитання будуть зовсім іншими.

A better life is a life in safety.

Краще життя – це життя в безпеці.

It's a life in dignity.

Це життя в гідності.

A better life means not having your house bombed,

Краще життя – це коли твою хату не бомблять,

not fearing being kidnapped.

це не боятися викрадення.

It means being able to send your children to school,

Це означає мати змогу відправити дітей у школу,

go to university,

навчатись в університеті,

or just find work to be able to provide for yourself and the ones you love.

чи просто знайти роботу, щоб забезпечити необхідним себе та близьких.

A better life would be a future of some possibilities

Кращим життям буде майбутнє з хоча б якимись можливостями

compared to nearly none,

у порівнянні з жодними,

and that's a strong motivation.

а це сильна мотивація.

And I have no trouble imagining

І мені не важко повірити,

that after spending weeks or even months

що, проживши тижні або й місяці

as a second-grade citizen,

як людина другого ґатунку,

living on the streets or in a horrible makeshift camp

живучи на вулицях або в жахливому тимчасовому таборі

with a stupid, racist name like "The Jungle,"

з такою безглуздою расистською назвою як "Джунглі",

most of us would be willing to do just about anything.

більшість з нас були б готові піти майже на все.

If I could ask Shadi and Mouaz

Якби я міг запитати Шаді та Муаза

the second they stepped into the freezing waters of the English Channel,

в той момент, коли вони увійшли в крижану воду Англійського каналу,

they would probably say, "This is worth the risk,"

вони б, мабуть, сказали: "Воно варте ризику",

because they could no longer see any other option.

тому що вони більше не бачили іншого виходу.

And that's desperation,

І це безумство,

but that's the reality of living as a refugee in Western Europe in 2015.

але така реальність життя біженця у Західній Європі в 2015 році.

Thank you.

Дякую.

(Applause)

(Оплески)

Bruno Giussani: Thank you, Anders.

Бруно Джуссані: Дякую, Андерсе.

This is Tomm Christiansen,

Це Томм Крістіансен,

who took most of the pictures you have seen and they've done reporting together.

він зробив більшість побачених вами фото, вони працювали над репортажем разом.

Tomm, you two have been back to Calais recently.

Томме, ви вдвох нещодавно знову відвідали Кале.

This was the third trip.

Це була третя поїздка,

It was after the publication of the article.

відразу після публікації статті.

What has changed? What have you seen there?

Що змінилось? Що ви там побачили?

Tomm Christiansen: The first time we were in Calais,

Томм Крістіансен: Коли ми побували в Кале вперше,

it was about 1,500 refugees there.

там було близько 1500 біженців.

They had a difficult time, but they were positive, they had hope.

Їм було важко, але вони були позитивно налаштовані, вони мали надію.

The last time, the camp has grown, maybe four or five thousand people.

Останнього разу – табір збільшився, мабуть, тисяч на 4-5 людей.

It seemed more permanent, NGOs have arrived,

Він виглядав більш постійним, приїхали представники неурядових організацій.

a small school has opened.

відкрилась маленька школа.

But the thing is that the refugees have stayed for a longer time,

Але справа в тім, що біженці залишились на довше,

and the French government has managed to seal off the borders better,

а французькому уряду вдалось краще закріпити кордони,

so now The Jungle is growing,

отже, зараз "Джунглі" ростуть,

along with the despair and hopelessness among the refugees.

а з ними росте і відчай та безнадія серед біженців.

BG: Are you planning to go back? And continue the reporting?

БД: Чи плануєте ви повертатись? І продовжити репортаж?

TC: Yes.

ТК: Так.

BG: Anders, I'm a former journalist,

БД: Андерсе, я колишній журналіст,

and to me, it's amazing that in the current climate

і, як на мене, дивовижно, що в сучасних умовах

of slashing budgets and publishers in crisis,

урізання бюджетів і кризи видавничої справи

Dagbladet has consented so many resources for this story,

"Dagbladet" погодилася на використання стількох ресурсів для цієї історії,

which tells a lot about newspapers taking the responsibility,

що багато говорить про відповідальність, взяту на себе газетою,

but how did you sell it to your editors?

але як ви продали цю історію редакторам?

Андерс Ф'єльберґ: Спочатку було нелегко,

Anders Fjellberg: It wasn't easy at first,

because we weren't able to know what we actually could figure out.

тому що ми не могли знати, що нам вдасться з'ясувати.

As soon as it became clear

Як тільки стало зрозуміло,

that we actually could be able to identify who the first one was,

що в нас справді буде можливість ідентифікувати, ким був перший,

we basically got the message that we could do whatever we wanted,

до нас по суті дійшло, що ми можемо робити, що завгодно,

just travel wherever you need to go, do whatever you need to do,

просто їхати, куди потрібно, робити все, що потрібно,

just get this done.

аби лише виконати роботу.

BG: That's an editor taking responsibility.

БД: Так редактор бере на себе відповідальність.

The story, by the way, has been translated and published

Історія, до речі, була перекладена та опублікована

across several European countries, and certainly will continue to do.

в кількох країнах Європи і, без сумніву, продовжить свій шлях.

And we want to read the updates from you. Thank you Anders. Thank you Tomm.

А ми чекатимемо від вас свіжих новин. Дякую, Андерсе. Дякую, Томме.

(Applause)

(Оплески)