The biology of our best and worst selves | Robert Sapolsky

Перекладач: Serhii Zhylin Утверджено: Khrystyna Romashko

Chris Anderson: So Robert spent the last few years

Кріс Андерсон: Роберт провів останні кілька років

think about how weird human behavior is,

вивчаючи чудасії людської поведінки

and how inadequate most of our language trying to explain it is.

і те, як незграбно наша мова намагається їх описати.

And it's very exciting to hear him explain some of the thinking behind it

Тому сьогодні я радий дати йому нагоду вперше висловити

in public for the first time.

своєї ідеї перед публікою.

Over to you now, Robert Sapolsky.

Тобі слово, Роберте.

(Applause)

(Оплески)

Robert Sapolsky: Thank you.

Роберт Сапольски: Дякую.

The fantasy always runs something like this.

Ця фантазія зазвичай відбувається так:

I've overpowered his elite guard,

Я переміг його елітну охорону,

burst into his secret bunker

вриваюся в секретний бункер

with my machine gun ready.

зі своїм автоматом напоготові.

He lunges for his Luger.

Він хапає свого "Люґера".

I knock it out of his hand.

Я вибиваю пістолета йому з рук.

He lunges for his cyanide pill.

Він тягнеться за своєю ціанідовою пігулкою.

I knock that out of his hand.

Її я вибиваю також.

He snarls,

Він поточився,

comes at me with otherworldly strength.

і вже летить на мене з несамовитою силою,

We grapple, we fight,

Ми зчепилися в сутицчі,

I manage to pin him down

я кладу його на землю

and put on handcuffs.

і натягую наручники.

"Adolf Hitler," I say,

"Адольфе Гітлер, - кажу я,

"I arrest you for crimes against humanity."

- ви арештовані за злочини проти людства".

Here's where the Medal of Honor version of the fantasy ends

Ось так і закінчується ця фантазія з поправкою на Медаль Пошани

and the imagery darkens.

вкінці.

What would I do if I had Hitler?

Що б я зробив, якби схопив Гітлера?

It's not hard to imagine once I allow myself.

Не треба довго думати, щойно я чесно себе спитаю.

Sever his spine at the neck.

Понівечити його шийні хребці.

Take out his eyes with a blunt instrument.

виколупати йому очі тупим предметом.

Puncture his eardrums. Cut out his tongue.

Проколоти його барабанні перетинки, відрізати язика.

Leave him alive on a respirator,

Звести його існування до приладу

tube-fed, not able to speak or move or see or hear, just to feel,

штучного дихання; аби не мав змоги ні говорити, ні рухатись, ні чути, годувати

and then inject him with something cancerous

його з трубочки, а потім ввести йому якусь ракову інфекцію,

that's going to fester and pustulate

що буде гноїтися та прищавіти, аж допоки

until every cell in his body is screaming in agony,

кожна клітина його тіла не буде конати в агонії,

until every second feels like an eternity in hell.

аж допоки кожна секунда не буде вічним пеклом.

That's what I would do to Hitler.

Ось, що я зробив би з ним.

I've had this fantasy since I was a kid,

Ще змалечку я мав таку фантазію,

still do sometimes,

навіть тепер, коли я інколи

and when I do, my heart speeds up --

думаю про неї, моє серце починає калатати --

all these plans for the most evil, wicked soul in history.

все те, що я зроблю з цією біснуватою та найзлоснішою душею в історії.

But there's a problem,

Але, річ у тім,

which is I don't actually believe in souls or evil,

що я насправді не вірю ні в душі, ні в зло,

and I think wicked belongs in a musical.

і бісам, як на мене, місце в мюзиклах.

But there's some people I would like to see killed,

Я б хотів смерті певних людей,

but I'm against the death penalty.

але я проти смертної кари.

But I like schlocky violent movies,

Я люблю шлакові фільми з насильством,

but I'm for strict gun control.

але за строгий контроль носіння зброї.

But then there was a time I was at a laser tag place,

Але якось, коли я грав у пейнтблол,

and I had such a good time hiding in a corner shooting at people.

мені так сподобалося стріляти в людей з-за укриття!

In other words, I'm your basic confused human when it comes to violence.

Інакше кажучи, я - типова людина, спантеличена насильством.

Now, as a species, we obviously have problems with violence.

Для нас як для виду, звісно ж, насильство завжди було проблемою.

We use shower heads to deliver poison gas,

Ми вбивали людей газом із душової лійки, листами зі спорами

letters with anthrax, airplanes as weapons,

сибірської виразки, літаками-бомбами; не кажучи вже про масове

mass rape as a military strategy.

ґвалтування як воєнну стратегію.

We're a miserably violent species.

Ми нещадно жорстокий вид.

But there's a complication,

Але ситуація ускладнюється тим,

which is we don't hate violence,

що це не насильство, яке ми не терпимо,

we hate the wrong kind.

а неправильний його вид.

And when it's the right kind,

Коли ж воно правильного виду,

we cheer it on, we hand out medals,

ми заохочуємо його, видаємо медалі за нього,

we vote for, we mate with our champions of it.

ми голосуємо за і заводимо сім'ю з тими, хто проявляє його.

When it's the right kind of violence,

Ми любимо насильство, але правильного

we love it.

різновиду.

And there's another complication,

Але є ще одне ускладнення:

which is, in addition to us being this miserably violent species,

той факт, що, будучи нещадно жорстокими,

we're also this extraordinarily altruistic, compassionate one.

ми, до того ж, ще й неймовірно самовіддані та милосердні.

So how do you make sense of the biology of our best behaviors,

Тоді як, з біологічної точки зору, дати собі раду з нашою найкращою,

our worst ones and all of those ambiguously in between?

найгіршою та рештою типів поведінки?

Now, for starters,

Для початку, як-не-як,

what's totally boring is understanding the motoric aspects of the behavior.

треба розглянути вже заяложені моторні аспекти поведінки.

Your brain tells your spine, tells your muscles

Мозок каже спинному мозку, а той м'язам,

to do something or other,

зробити що-небудь,

and hooray, you've behaved.

і, бомц!, поведінка проявилась.

What's hard is understanding the meaning of the behavior,

Чому тяжко дати раду, так це значенню даної поведінки,

because in some settings, pulling a trigger is an appalling act;

бо ж у певних випадках спустити курок є жахаючим вчинком,

in others, it's heroically self-sacrificial.

в інших - героїчною самопожертвою.

In some settings, putting your hand one someone else's

За певних умов торкнутися чиєїсь руки -

is deeply compassionate.

прояв глибокого співчуття.

In others, it's a deep betrayal.

За інших - прояв підступної зради.

The challenge is to understand

Завдання полягає в усвідомленні,

the biology of the context of our behaviors,

як наші біологічні процеси впливають на змістовність поведінки,

and that's real tough.

а це ой як не легко.

One thing that's clear, though, is you're not going to get anywhere

Ясно одне: нічого не досягнеш, думаючи,

if you think there's going to be the brain region or the hormone

що все стане на свої місця, щойно знайдеться "відповідальна"

or the gene or the childhood experience

ділянка мозку, гормон, ген,

or the evolutionary mechanism that explains everything.

подія в дитинстві чи то механізм еволюції.

Instead, every bit of behavior has multiple levels of causality.

Натомість, кожна поведінка складається з вервечки причинних зв'язків.

Let's look at an example.

Уявімо, наприклад,

You have a gun.

що у вас в руках зброя.

There's a crisis going on:

Довкола панує паніка:

rioting, violence, people running around.

безлад, масові заворушення.

A stranger is running at you in an agitated state --

Схвильований незнайомець біжить до вас з чимось у руці.

you can't quite tell if the expression is frightened, threatening, angry --

На його обличчі - чи то страх, чи то погроза, чи то лють.

holding something that kind of looks like a handgun.

Це "щось" у його руці нагадує пістолет.

You're not sure.

Ви не знаєте, що робити.

The stranger comes running at you

Він от-от підбіжить...

and you pull the trigger.

і ви спускаєте курок.

And it turns out that thing in this person's hand

Згодом виявляється, що в руці у нього

was a cell phone.

був мобільний телефон.

So we asked this biological question:

Постає закономірне "біологічне" запитання:

what was going on that caused this behavior?

що саме спричинило таку поведінку?

What caused this behavior?

І таке одне запитання ховає

And this is a multitude of questions.

дюжину інших.

We start.

Спершу,

What was going on in your brain one second before you pulled that trigger?

що відбувалося у мозку за секунду до спускання курка?

And this brings us into the realm of a brain region called the amygdala.

Це приводить нас до мигда́лини, ділянки мозку,

The amygdala, which is central to violence, central to fear,

що безпосередньо пов'язана з проявами насильства, страху,

initiates volleys of cascades

тими чергами реакцій, що

that produce pulling of a trigger.

призвели до спускання курка.

What was the level of activity in your amygdala one second before?

Який рівень активності спостерігався в мигдалині за секунду до скоєного?

But to understand that, we have to step back a little bit.

Щоб зрозуміти це, ми мусимо відступити крок назад.

What was going on in the environment seconds to minutes before

Що відбувалося довкола за секунди чи хвилини до того,

that impacted the amygdala?

як вплинути на мигдалину?

Now, obviously, the sights, the sounds of the rioting,

На думку спадають цілком доцільні зорові та слухові подразники

that was pertinent.

масового заворушення.

But in addition,

Але, окрім того,

you're more likely to mistake a cell phone for a handgun

шанс сплутати телефон із пістолетом зростає,

if that stranger was male

якщо це незнайомець, а не незнайомка, до того ж

and large and of a different race.

великий представник іншої раси.

Furthermore, if you're in pain,

На додачу, біль, голод, втома негативно

if you're hungry, if you're exhausted,

впливають на лобову долю головного мозку,

your frontal cortex is not going to work as well,

ту його ділянку, що придушує активність мигдалини,

part of the brain whose job it is to get to the amygdala in time

по суті, кажучи: "А ти певна,

saying, "Are you really sure that's a gun there?"

що то пістолет?"

But we need to step further back.

Проте, треба відступити далі

Now we have to look at hours to days before,

і розглянути, що відбувалося години та дні тому, таким чином,

and with this, we have entered the realm of hormones.

зосередивши увагу на гормонах.

For example, testosterone,

Наприклад,

where regardless of your sex,

незалежно від статі,

if you have elevated testosterone levels in your blood,

при підвищеному рівні тестостерону в крові

you're more likely to think a face with a neutral expression

зростає ймовірність побачити в нейтральному виразі обличчя

is instead looking threatening.

ознаки грізного.

Elevated testosterone levels, elevated levels of stress hormones,

Підвищені рівні тестостерону та гормонів стресу

and your amygdala is going to be more active

активізують діяльність мигдалини,

and your frontal cortex will be more sluggish.

в той же час уповільнюючи лобову долю.

Pushing back further, weeks to months before,

Який же вплив матимуть події, відмотуючи

where's the relevance there?

тижні, місяці назад?

This is the realm of neural plasticity,

Тут варто згадати про нейронну пластичність -

the fact that your brain can change in response to experience,

властивість мозку змінюватись під впливом пережитого.

and if your previous months have been filled with stress and trauma,

З огляду на це, розмір мигдалини тільки збільшиться, якщо останні

your amygdala will have enlarged.

місяці були сповнені стресом.

The neurons will have become more excitable,

Нейрони стануть чутливішими до подразнення,

your frontal cortex would have atrophied,

лобова доля атрофується,

all relevant to what happens in that one second.

і все це, зрештою, зіграє свою роль в ту останню секунду.

But we push back even more, back years,

Але мотаймо далі,

back, for example, to your adolescence.

до років юності.

Now, the central fact of the adolescent brain

Ці роки характеризуються

is all of it is going full blast

стрімким розвитком всіх ділянок мозку,

except the frontal cortex,

окрім, власне, лобової ділянки,

which is still half-baked.

яка ще досі розвивається.

It doesn't fully mature until you're around 25.

І яка остаточно не сформується, допоки вам не виповниться 25.

And thus, adolescence and early adulthood

З цього випливає, що оточення та досвід,

are the years where environment and experience sculpt your frontal cortex

здобутий в роки юності та ранньої зрілості найбільше визначають,

into the version you're going to have as an adult in that critical moment.

як лобова ділянка дорослої людини поведеться в той критичний момент.

But pushing back even further,

Проте, це ще не кінець.

even further back to childhood and fetal life

Під час ембріонального періоду та періоду дитинства

and all the different versions that that could come in.

теж можуть виникнути довгострокові зміни.

Now, obviously, that's the time that your brain is being constructed,

Годі казати, що це пора, коли мозок тільки формується,

and that's important,

і це важливо,

but in addition, experience during those times

але разом з тим в цей час

produce what are called epigenetic changes,

виникають так звані "епігенетичні зміни",

permanent, in some cases,

інколи необоротні,

permanently activating certain genes, turning off others.

внаслідок яких деякі гени або активуються, або ж ні.

And as an example of this,

Приміром,

if as a fetus you were exposed to a lot of stress hormones through your mother,

вплив гормонів стресу на зародок через матір

epigenetics is going to produce your amygdala in adulthood

у зрілому віці зумовлює

as a more excitable form,

чуттєвішу до подразнення мигдалину,

and you're going to have elevated stress hormone levels.

і успадкування підвищеного рівня гормонів стресу.

But pushing even further back,

Йдемо далі,

back to when you were just a fetus,

до зародкового періоду,

back to when all you were was a collection of genes.

коли людина - це лише колекція генів.

Now, genes are really important to all of this,

Взагалі, гени пов'язані з усім вищезгаданим,

but critically, genes don't determine anything,

проте самі по собі вони нічого не визначають,

because genes work differently in different environments.

тому що їхню роботу визначає середовище.

Key example here:

Важливий приклад:

there's a variant of a gene called MAO-A,

при наявності варіанту гену МАО-А

and if you have that variant,

зростає ймовірність прояву

you are far more likely to commit antisocial violence

протиправного насильства, тільки, наголошую, тільки

if, and only if, you were abused as a child.

якщо з особою жорстоко поводились в дитинстві.

Genes and environment interact,

Гени та середовище взаємодіють,

and what's happening in that one second before you pull that trigger

і їхня взаємодія протягом життя

reflects your lifetime of those gene-environment interactions.

позначиться на поведінці в той вирішальний момент.

Now, remarkably enough, we've got to push even further back now,

Хоч як би дивно не звучало, але мусимо відмотувати назад,

back centuries.

століття назад.

What were your ancestors up to.

До наших предків.

And if, for example, they were nomadic pastoralists,

Якщо, наприклад, вони належали до

they were pastoralists,

кочівних пастухів -

people living in deserts or grasslands

тих, хто зі своїми стадами верблюдів, корів та кіз

with their herds of camels, cows, goats,

населяли пустелі, пасовиська, то,

odds are they would have invented what's called a culture of honor

найвірогідніше, їхня культура розвинула б так званий "кодекс честі":

filled with warrior classes,

з його класом воїнів,

retributive violence, clan vendettas,

відплатою насильством, кровною помстою між кланами,

and amazingly, centuries later,

і, що дивно, століття потому,

that would still be influencing the values with which you were raised.

це все ще впливало б на основи виховання людей.

But we've got to push even further back,

Знову ж таки, це ще не все, варто повернутися

back millions of years,

на мільйони років назад,

because if we're talking about genes,

і, розглядаючи гени,

implicitly we're now talking about the evolution of genes.

не можна не згадати еволюцію генів.

And what you see is, for example,

Можна побачити, що у різних видів приматів

patterns across different primate species.

простежуються різні закономірності.

Some of them have evolved for extremely low levels of aggression,

Відповідно до них, деякі види розвинули низький рівень агресії,

others have evolved in the opposite direction,

деякі ж пішли в протилежному напрямку,

and floating there in between by every measure are humans,

а деякі, як от люди, застрягли десь на півдорозі,

once again this confused, barely defined species

спантеличені та невизначені,

that has all these potentials to go one way or the other.

спроможні і на те, і на інше.

So what has this gotten us to?

Куди ж це нас приводить?

Basically, what we're seeing here is,

По суті,

if you want to understand a behavior,

щоб зрозуміти поведінку,

whether it's an appalling one, a wondrous one,

чи то жахливу, чи то гарну,

or confusedly in between,

чи ще якусь,

if you want to understand that,

необхідно брати до уваги

you've got take into account what happened a second before

те, що трапилося секунду тому,

to a million years before,

мільйони років тому,

everything in between.

і все посередині.

So what can we conclude at this point?

Який же можна зробити висновок?

Officially, it's complicated.

Формально кажучи, все складно.

Wow, that's really helpful.

"Ти ба, дуже вдячні за допомогу".

It's complicated,

Це заплутано,

and you'd better be real careful, real cautious

і треба бути вкрай обережним і обачним

before you conclude you know what causes a behavior,

перш, ніж називати причину поведінки,

especially if it's a behavior you're judging harshly.

а надто тої, яку строго судять.

Now, to me, the single most important point about all of this

Для мене особисто зі всього цього

is one having to do with change.

найважливішим є поняття зміни.

Every bit of biology I have mentioned here can change in different circumstances.

Всякий біологічний чинник, згаданий мною, може змінитися в різних середовищах.

For example, ecosystems change.

Змінюються екосистеми.

Thousands of years ago, the Sahara was a lush grassland.

Тисячоліття тому Сахара була вкрита буйною рослинністю.

Cultures change.

Змінюються культури.

In the 17th century, the most terrifying people in Europe were the Swedes,

Шведи 17-го століття жахали всю Європу,

rampaging all over the place.

пустошачи все без упину.

This is what the Swedish military does now.

Тепер же шведські війська зайняті цим.

They haven't had a war in 200 years.

Вони вже 200 років не знали війни.

Most importantly,

Але найголовніше,

brains change.

змінюється мозок.

Neurons grow new processes.

Нейрони поповнюються відростками.

Circuits disconnect.

Розриваються нейронні мережі.

Everything in the brain changes,

У мозку змінюється все,

and out of this come extraordinary examples of human change.

в результаті чого ми маємо неймовірні приклади світоглядних змін.

First one:

Перший з них:

this is a man named John Newton,

Це - Джон Ньютон,

a British theologian

британський теолог,

who played a central role in the abolition of slavery from the British Empire

що на початку 19 століття зіграв ключову роль

in the early 1800s.

у скасуванні рабства британським урядом.

And amazingly, this man spent decades as a younger man

Хоча замолоду він провів десятиліття

as the captain of a slave ship,

як капітан работоргового судна,

and then as an investor in slavery,

а згодом розбагатів

growing rich from this.

від інвестування у рабство.

And then something changed.

Але щось сталося.

Something changed in him,

Щось змінилося,

something that Newton himself celebrated in the thing that he's most famous for,

те "щось", що Ньютон оспівав у своєму найвідомішому творі -

a hymn that he wrote:

гімні під назвою

"Amazing Grace."

"О благодать".

This is a man named Zenji Abe on the morning of December 6, 1941,

Це - Зенджі Абе зранку 6 грудня 1941 року,

about to lead a squadron of Japanese bombers to attack Pearl Harbor.

готовий вести ескадрон японських бомбардувальників на гавань Перл-Гарбор.

And this is the same man 50 years later to the day

Це - той же Зенджі Абе 50 років потому

hugging a man who survived the attack on the ground.

обіймає чоловіка, що пережив наземну атаку.

And as an old man,

Вже будучи похилого віку

Zenji Abe came to a collection of Pearl Harbor survivors

він відвідав збори вцілілих

at a ceremony there

і на торжестві

and in halting English apologized for what he had done as a young man.

кострубатою англійською вибачився за свої гріхи молодості.

Now, it doesn't always require decades.

Проте не завжди треба ждати десятиліття.

Sometimes, extraordinary change could happen in just hours.

Буває таке, що зміни відбуваються за години.

Consider the World War I Christmas truce of 1914.

Візьмімо за приклад Різдвяне перемир'я Першої світової війни 1914 року.

The powers that be had negotiated a brief truce

Командування обох сторін заключило коротке перемир'я,

so that soldiers could go out,

щоб дати змогу солдатам

collect bodies from no-man's-land in between the trench lines.

забрати тіла з нейтральної зони.

And soon British and German soldiers

І щойно британські та німецькі солдати

were doing that,

почали робити це,

and then helping each other carry bodies,

скоро вони вже допомагали один одному тягяти тіла,

and then helping each other dig graves in the frozen ground,

копати могили в мерзлій землі,

and then praying together,

а згодом і молилися разом,

and then having Christmas together and exchanging gifts,

і разом святкували Різдво, обмінювалися подарунками.

and by the next day, they were playing soccer together

Вже наступного дня грали у футбол

and exchanging addresses so they could meet after the war.

обмінюючись адресами, щоби зустрітись після війни.

That truce kept going until the officers had to arrive

Перемир'я тривало доти, доки не прибули офіцери з наказом:

and said, "We will shoot you

"Ми самі вас застрелимо,

unless you go back to trying to kill each other."

якщо не почнете стріляти один в одного".

And all it took here was hours

На сформування суцільно нової категорії "ми"

for these men to develop a completely new category of "us,"

в цих солдатів пішли лічені години,

all of us in the trenches here

щойно вони зрозуміли своє становище:

on both sides, dying for no damn reason,

в окопах, вмираючи без причини,

and who is a "them," those faceless powers behind the lines

отримуючи накази від "тих" безликих згори, що грали

who were using them as pawns.

ними, як пішаками.

And sometimes, change can occur in seconds.

Буває, що зміни відбуваються за секунди.

Probably the most horrifying event in the Vietnam War

Однією з найжахливіших сторінок в історії війни у В'єтнамі

was the My Lai Massacre.

є різня в селищі Мілай.

A brigade of American soldiers

Тоді, бригада американських солдатів

went into an undefended village full of civilians

увійшла в незахищене село

and killed between 350 and 500 of them,

і вбила приблизно 350-500 селян,

mass-raped women and children,

ґвалтуючи жінок і дітей,

mutilated bodies.

потворячи трупи жертв.

It was appalling.

Це було жахливо.

It was appalling because it occurred, because the government denied it,

Жахливо, бо це трапилось і уряд заперечував це,

because the US government eventually did nothing more than a slap on the wrist,

а коли визнав, то винні відбулися тільки попередженням,

and appalling because it almost certainly was not a singular event.

жахливо, бо таке, напевно, траплялося не раз.

This man, Hugh Thompson, this is the man who stopped the My Lai Massacre.

Це Г'ю Томпсон - чоловік, який поклав край Мілайській різні.

He was piloting a helicopter gunship,

Він летів на військовому гелікоптері,

landed there, got out

приземлився там і побачив

and saw American soldiers shooting babies,

американських солдатів, що розстрілювали дітей, старих жінок.

shooting old women,

Побачивше це,

figured out what was going on,

він одразу ж зреагував,

and he then took his helicopter

сів за штурвал вертольота

and did something that undid his lifetime of conditioning

і зробив те, що перекреслило все його виховання про

as to who is an "us" and who is a "them."

поняття "нас" та "них".

He landed his helicopter

Він посадив вертоліт

in between some surviving villagers and American soldiers

між американськими солдатами та купкою вцілілих селян,

and he trained his machine guns on his fellow Americans,

націлив кулемети на своїх товаришів по зброї

and said, "If you don't stop the killing, I will mow you down."

і сказав: "Якщо ви не перестанете вбивати, я вас перестріляю".

Now, these people are no more special than any of us.

Ці люди нічим не відрізняються від нас.

Same neurons, same neurochemicals,

Ті ж нейрони, ті ж нейрохімічні сполуки,

same biology.

та сама біологія.

What we're left with here is this inevitable cliche:

Напрошується вже затерта фраза:

"Those who don't study history are destined to repeat it."

"Той, хто не вчить уроки історії, буде повторювати її".

What we have here is the opposite of it.

Цю фразу нам треба тлумачити навпаки.

Those who don't study the history of extraordinary human change,

Той, хто не вчить історію неймовірних світоглядних змін,

those who don't study the biology of what can transform us

той, хто не вчить біологію, що стоїть за цією зміною

from our worst to our best behaviors,

від нас найгірших до нас найкращих,

those who don't do this are destined not to be able

той, хто цього не робить, не зможе повторити

to repeat these incandescent, magnificent moments.

ці величні й неповторні моменти.

So thank you.

Дякую вам.

(Applause)

(Оплески)

CA: Talks that really give you a new mental model about something,

К. А.: Одні з моїх найулюбленіших промов

those are some of my favorite TED Talks,

- це ті, включно з цією,

and we just got one.

що справді розширюють кругозір.

Robert, thank you so much for that. Good luck with the book.

Роберте, дякую тобі і удачі тобі з твоєю новою книгою.

That was amazing,

Це було неперевершено,

and we're going to try and get you to come here in person one year.

наступні роки ми постараємось почути тебе особисто.

Thank you so much.

Дуже дякую тобі.

RS: Thank you. Thank you all.

Р. С.: Дякую вам.