Meklit Hadero: The unexpected beauty of everyday sounds | TED

Перекладач: Inna Fedorenko Утверджено: Alina Kozoriz

As a singer-songwriter,

Як співачку та авторку пісень,

people often ask me about my influences or, as I like to call them,

люди часто запитують мене про натхнення, чи, як я зву його,

my sonic lineages.

моє музичне походження.

And I could easily tell you

Я можу легко вам розказати

that I was shaped by the jazz and hip hop that I grew up with,

про те, що сформував мене джаз та хіп-хоп, на яких я виросла,

by the Ethiopian heritage of my ancestors,

Ефіопська спадщина моїх предків,

or by the 1980s pop on my childhood radio stations.

чи поп-музика 80-х на радіостанціях мого дитинства.

But beyond genre, there is another question:

Та окрім жанру є інше питання:

how do the sounds we hear every day influence the music that we make?

Як звуки, які ми чуємо кожного дня, впливають на музику, яку ми створюємо?

I believe that everyday soundscape

Я вірю, що буденна звукова гама

can be the most unexpected inspiration for songwriting,

може виявитись найнеочікуванішим натхненням для написання музики,

and to look at this idea a little bit more closely,

і щоб розглянути цю ідею трохи ближче,

I'm going to talk today about three things:

сьогодні я збираюсь поговорити про три речі:

nature, language and silence --

природу, мову та тишу –

or rather, the impossibility of true silence.

чи, радше, неможливість справжньої тиші.

And through this I hope to give you a sense of a world

І цим я хочу дати вам відчуття, що світ

already alive with musical expression,

вже наповнений музикою,

with each of us serving as active participants,

у якій ми є активними учасниками,

whether we know it or not.

все одно, знаємо ми про це чи ні.

I'm going to start today with nature, but before we do that,

Сьогодні я розпочну із природи, та перед тим, як ми почнемо,

let's quickly listen to this snippet of an opera singer warming up.

прослухаймо швиденько цей уривок із розігріву оперного співака.

Here it is.

Ось він.

(Singing)

(Звучить спів)

(Singing ends)

(Спів завершується)

It's beautiful, isn't it?

Це прекрасно, чи не так?

Gotcha!

Ви на гачку!

That is actually not the sound of an opera singer warming up.

Це насправді не голос оперного співака, який розігрівається.

That is the sound of a bird

Це спів пташки,

slowed down to a pace

сповільнений до такого темпу,

that the human ear mistakenly recognizes as its own.

що людське вухо помилково сприймає його за власний голос.

It was released as part of Peter Szöke's 1987 Hungarian recording

Його було випущено в рамках угорського запису Пітера Сзоке 1987 року

"The Unknown Music of Birds,"

під назвою "Невідома музика птахів",

where he records many birds and slows down their pitches

де він записав чимало птахів та сповільнив їхній щебет,

to reveal what's underneath.

щоб відкрити приховане у ньому.

Let's listen to the full-speed recording.

Послухаймо запис на повній швидкості.

(Bird singing)

(Співає пташка)

Now, let's hear the two of them together

Тепер послухаймо два записи разом,

so your brain can juxtapose them.

щоб ваш мозок міг їх зіставити.

(Bird singing at slow then full speed)

(Пташка співає на повільній, а потім на повній швидкості)

(Singing ends)

(Спів припиняється)

It's incredible.

Це неймовірно.

Perhaps the techniques of opera singing were inspired by birdsong.

Можливо, техніка оперного співу надихалася співом птахів.

As humans, we intuitively understand birds to be our musical teachers.

Як люди, ми інтуїтивно сприймаємо птахів як наших музичних вчителів.

In Ethiopia, birds are considered an integral part

В Ефіопії птахи вважаються невід'ємною частиною

of the origin of music itself.

витоків музики як такої.

The story goes like this:

Історія звучить так:

1,500 years ago, a young man was born in the Empire of Aksum,

1500 років тому молодий чоловік народився в Аксумському царстві,

a major trading center of the ancient world.

головному центрі торгівлі стародавнього світу.

His name was Yared.

Його звали Яред.

When Yared was seven years old his father died,

Коли Яреду було 7 років, його батько помер,

and his mother sent him to go live with an uncle, who was a priest

і мати послала його жити з дядьком, котрий був священиком

of the Ethiopian Orthodox tradition,

Ефіопської православної церкви,

one of the oldest churches in the world.

однієї з найстаріших церков у світі.

Now, this tradition has an enormous amount of scholarship and learning,

Ця церква має неймовірний освітній рівень,

and Yared had to study and study and study and study,

і Яред мав навчатись і навчатись, навчатись і навчатись,

and one day he was studying under a tree,

і одного разу він навчався під деревом,

when three birds came to him.

коли до нього сіли три пташки.

One by one, these birds became his teachers.

Одна за одною, ці пташки стали його вчителями.

They taught him music -- scales, in fact.

Вони навчали його музиці – власне, тонам.

And Yared, eventually recognized as Saint Yared,

І Яред, котрого зрештою визнали Святим Яредом,

used these scales to compose five volumes of chants and hymns

використав ці тони, щоб створити 5 томів пісень та гімнів

for worship and celebration.

для поклоніння та святкувань.

And he used these scales to compose and to create

І він використав ці тони, щоб написати та створити

an indigenous musical notation system.

самобутню музичну нотну систему.

And these scales evolved into what is known as kiñit,

І ці тони розвинулись у дещо, відоме зараз як кініт,

the unique, pentatonic, five-note, modal system that is very much alive

унікальну, пентатонну, 5-нотну модальну систему, яка є живою

and thriving and still evolving in Ethiopia today.

та досі розвивається і процвітає сьогодні в Ефіопії.

Now, I love this story because it's true at multiple levels.

Мені подобається ця історія, котра є правдою по багатьох причинах.

Saint Yared was a real, historical figure,

Святий Яред дійсно був історичною фігурою,

and the natural world can be our musical teacher.

і світ природи може бути нашим вчителем музики.

And we have so many examples of this:

У нас є багато таких прикладів:

the Pygmies of the Congo tune their instruments

пігмеї Конго налаштували музичні інструменти

to the pitches of the birds in the forest around them.

до щебету пташок в лісах навколо них.

Musician and natural soundscape expert Bernie Krause describes

Музикант та екперт по звукових гамах Берні Краусе описує,

how a healthy environment has animals and insects

як у здоровому середовищі тварини та комахи

taking up low, medium and high-frequency bands,

створюють низькі, середні та високочастотні діапазони,

in exactly the same way as a symphony does.

точно так само, як і в симфоніях.

And countless works of music were inspired by bird and forest song.

На незліченні музичні твори надихнули птахи та лісові пісні.

Yes, the natural world can be our cultural teacher.

Так, природа може бути нашим вчителем культури.

So let's go now to the uniquely human world of language.

Вирушаймо до винятково людського світу мови.

Every language communicates with pitch to varying degrees,

Кожною мовою спілкуються з тонами різних ступенів,

whether it's Mandarin Chinese,

чи це мандаринська китайська,

where a shift in melodic inflection gives the same phonetic syllable

де зміна в мелодичному наголосі дає тому ж фонетичному складові

an entirely different meaning,

зовсім інше значення,

to a language like English,

чи така мова, як англійська,

where a raised pitch at the end of a sentence ...

де підвищений тон в кінці речення ...

(Going up in pitch) implies a question?

(Підвищує тон) передбачає питання?

(Laughter)

(Сміх)

As an Ethiopian-American woman,

Як американсько-ефіопська жінка,

I grew up around the language of Amharic, Amhariña.

я виросла серед амхарської мови.

It was my first language, the language of my parents,

Це була моя перша мова, мова моїх батьків,

one of the main languages of Ethiopia.

одна з головних мов Ефіопії.

And there are a million reasons to fall in love with this language:

Існує мільйон причин закохатися в цю мову:

its depth of poetics, its double entendres,

її поетична глибина, її двозначність,

its wax and gold, its humor,

її приховані смисли, її гумор,

its proverbs that illuminate the wisdom and follies of life.

її прислів'я, які висвітлюють мудрість та дурість життя.

But there's also this melodicism, a musicality built right in.

А також мелодійність, котра музично вплетена в неї.

And I find this distilled most clearly

Тут найбільш чітко виражено

in what I like to call emphatic language --

те, що я зву емфатичною мовою –

language that's meant to highlight or underline

мова, яка призначається для наголосу

or that springs from surprise.

або яка виникає від здивування.

Take, for example, the word: "indey."

Візьмімо за приклад слово "інді".

Now, if there are Ethiopians in the audience,

Якщо в залі присутні ефіопи,

they're probably chuckling to themselves,

вони, ймовірно, посміхаються про себе,

because the word means something like "No!"

тому що це слово значить "Ні!"

or "How could he?" or "No, he didn't."

чи "Як він міг?" чи "Ні, це не він."

It kind of depends on the situation.

Це залежить від ситуації.

But when I was a kid, this was my very favorite word,

Та коли я була дитиною, це було моє найулюбленіше слово,

and I think it's because it has a pitch.

і я думаю, це тому, що в нього є тон.

It has a melody.

У нього є мелодія.

You can almost see the shape as it springs from someone's mouth.

Ви майже бачите його форму, як тільки воно виходить з рота.

"Indey" -- it dips, and then raises again.

"Інді" – воно падає, а потім піднімається знов.

And as a musician and composer, when I hear that word,

І як музикант та композитор, коли я чую це слово,

something like this is floating through my mind.

щось на зразок цього пропливає в моїй голові.

(Music and singing "Indey")

(Музика та спів "Інді")

(Music ends)

(Музика припиняється)

Or take, for example, the phrase for "It is right" or "It is correct" --

Або візьмімо за приклад фразу "Правильно" чи "Це коректно" –

"Lickih nehu ... Lickih nehu."

"Ліккі но ... Ліккі но."

It's an affirmation, an agreement.

Це ствердження, згода.

"Lickih nehu."

"Ліккі но."

When I hear that phrase,

Коли я чую цю фразу,

something like this starts rolling through my mind.

щось на зразок цього починає крутитись у моїй голові

(Music and singing "Lickih nehu")

(Музика та спів "Ліккі но")

(Music ends)

(Музика припиняється)

And in both of those cases, what I did was I took the melody

І в обох випадках я взяла мелодію

and the phrasing of those words and phrases

та формулювання цих слів та фрази

and I turned them into musical parts to use in these short compositions.

та перетворила їх на мелодію, щоб показати в цих коротких композиціях.

And I like to write bass lines,

Мені подобається писати баси,

so they both ended up kind of as bass lines.

тож обидві пісні закінчуються басовими рядками.

Now, this is based on the work of Jason Moran and others

Це створено на основі робіт Джейсона Морана та інших,

who work intimately with music and language,

які тісно працюють з музикою та мовою,

but it's also something I've had in my head since I was a kid,

але це й те, що я виношувала в голові з дитинства,

how musical my parents sounded

як звучали мої батьки,

when they were speaking to each other and to us.

коли вони говорили одне до одного і до нас.

It was from them and from Amhariña that I learned

Саме від них та від амхарської мови я дізналась,

that we are awash in musical expression

що ми наповнюємось музичністю

with every word, every sentence that we speak,

з кожним словом; кожним реченням, які ми вимовляємо,

every word, every sentence that we receive.

кожним словом, реченням, які ми чуємо.

Perhaps you can hear it in the words I'm speaking even now.

Можливо, ви чуєте це в словах, які я говорю навіть зараз.

Finally, we go to the 1950s United States

Нарешті, ми дійшли до США 50-х років

and the most seminal work of 20th century avant-garde composition:

та найбільш історичної роботи авангардної композиції 20-го сторіччя –

John Cage's "4:33,"

"4:33" Джона Кейджа,

written for any instrument or combination of instruments.

написаної для будь-якого інструменту чи поєднання інструментів.

The musician or musicians are invited to walk onto the stage

Музикант чи музиканти запрошуються вийти на сцену

with a stopwatch and open the score,

із секундоміром та починають запис,

which was actually purchased by the Museum of Modern Art --

який, власне, придбав Музей сучасного мистецтва –

the score, that is.

запис, тобто.

And this score has not a single note written

І в цьому записові не написано жодної ноти,

and there is not a single note played

і жодної ноти не зіграно

for four minutes and 33 seconds.

за 4 хвилини та 33 секунди.

And, at once enraging and enrapturing,

Це викликало гнів та зачаровувало,

Cage shows us that even when there are no strings

і Кейдж показує, що навіть коли немає струн,

being plucked by fingers or hands hammering piano keys,

по яких перебирають пальці, чи рук, які ударяють по клавішах,

still there is music, still there is music,

це все ж музика, це все ж музика,

still there is music.

це все ж музика.

And what is this music?

І що це за музика?

It was that sneeze in the back.

Це було чхання на задніх рядах.

(Laughter)

(Сміх)

It is the everyday soundscape that arises from the audience themselves:

Це повсякденна звукова гама, яка виникає у самій аудиторії:

their coughs, their sighs, their rustles, their whispers, their sneezes,

її кашель, зітхання, шарудіння, перешіптування, чхання,

the room, the wood of the floors and the walls

кімната, деревина на підлозі та стіни

expanding and contracting, creaking and groaning

збільшуються та стискаються, хрустять та стогнуть

with the heat and the cold,

з теплом та холодом,

the pipes clanking and contributing.

труби дзвенять та додають музики.

And controversial though it was, and even controversial though it remains,

І хоча це було спірним, та навіть досі залишається спірним,

Cage's point is that there is no such thing as true silence.

Кейдж каже, що не існує справжньої тиші.

Even in the most silent environments, we still hear and feel the sound

Навіть в найтихішому середовищі ми все ж слухаємо та відчуваємо звук

of our own heartbeats.

власного серцебиття.

The world is alive with musical expression.

Світ наповнений музикою.

We are already immersed.

Ми вже занурені в неї.

Now, I had my own moment of, let's say, remixing John Cage

У мене був власний момент, скажімо, реміксу Джона Кейджа

a couple of months ago

пару місяців тому,

when I was standing in front of the stove cooking lentils.

коли я стояла перед плитою, готуючи сочевицю.

And it was late one night and it was time to stir,

Це було пізно вночі, і був час перемішувати,

so I lifted the lid off the cooking pot,

тож я підняла кришку каструлі,

and I placed it onto the kitchen counter next to me,

і я поклала її на кухонні ваги біля себе,

and it started to roll back and forth

і вона почала крутитись туди-сюди,

making this sound.

створюючи цей звук.

(Sound of metal lid clanking against a counter)

(Звук металевої кришки, яка клацає по вагах)

(Clanking ends)

(Клацання закінчується)

And it stopped me cold.

Мене обдало холодом.

I thought, "What a weird, cool swing that cooking pan lid has."

Я подумала: "Яке дивне та круте коливання кришки від каструлі."

So when the lentils were ready and eaten,

Тож коли сочевиця була готова та з'їдена,

I hightailed it to my backyard studio,

я помчалась до студії на задньому подвір'ї

and I made this.

та зробила ось це.

(Music, including the sound of the lid, and singing)

(Музика разом зі звуком кришки та спів)

(Music ends)

(Музика припиняється)

Now, John Cage wasn't instructing musicians

Джон Кейдж не вчив музикантів

to mine the soundscape for sonic textures to turn into music.

розроблювати звукові ландшафти для звукових текстур, створюючи музику.

He was saying that on its own,

Він говорив, що, саме по собі,

the environment is musically generative,

середовище створює музику,

that it is generous, that it is fertile,

що воно щедре та родюче,

that we are already immersed.

і ми вже занурені в нього.

Musician, music researcher, surgeon and human hearing expert Charles Limb

Музикант, дослідник музики, хірург та експерт зі слуху людини Чарльз Лімб

is a professor at Johns Hopkins University

є професором Університету Джона Хопкінса,

and he studies music and the brain.

і він вивчає музику та мозок.

And he has a theory

У нього є теорія,

that it is possible -- it is possible --

що це можливо – це можливо –

that the human auditory system actually evolved to hear music,

що слухова система людини насправді розвивалась, щоб слухати музику,

because it is so much more complex than it needs to be for language alone.

тому що вона набагато складніша, ніж це потрібно лише для мови.

And if that's true,

І якщо це правда,

it means that we're hard-wired for music,

то ми запрограмовані на музику,

that we can find it anywhere,

ми можемо знайти її будь-де,

that there is no such thing as a musical desert,

і немає такої речі, як музична пустеля,

that we are permanently hanging out at the oasis,

і ми постійно знаходимось в цьому оазисі,

and that is marvelous.

і це дивовижно.

We can add to the soundtrack, but it's already playing.

Ми можемо додати щось до звукової доріжки, та вона вже грає.

And it doesn't mean don't study music.

Це не значить: "не вивчайте музику".

Study music, trace your sonic lineages and enjoy that exploration.

Вивчайте музику, відслідкуйте своє музичне походження та насолоджуйтесь цим.

But there is a kind of sonic lineage to which we all belong.

Але існує музичний родовід, до якого ми всі належимо.

So the next time you are seeking percussion inspiration,

Наступного разу, коли ви будете шукати раптове натхнення,

look no further than your tires, as they roll over the unusual grooves

не шукайте далі шин, які крутяться по незвичайних канавках

of the freeway,

на шосе,

or the top-right burner of your stove

чи верхньої правої форсунки труби,

and that strange way that it clicks

і того, як дивно вона клацає,

as it is preparing to light.

коли ось-ось загориться.

When seeking melodic inspiration,

Шукаючи музичне натхнення,

look no further than dawn and dusk avian orchestras

дивіться не далі світанкових та сутінкових пташиних оркестрів

or to the natural lilt of emphatic language.

чи природних коливань емфатичної мови.

We are the audience and we are the composers

Ми глядачі, і ми композитори,

and we take from these pieces

і ми беремо із цих шматочків,

we are given.

які нам даються.

We make, we make, we make, we make,

Ми робимо, робимо, робимо, робимо,

knowing that when it comes to nature or language or soundscape,

знаючи, що коли заходить мова про природу, чи мову, чи звукові ландшафти,

there is no end to the inspiration --

немає кінця натхненню –

if we are listening.

якщо ми слухаємо.

Thank you.

Дякую за увагу.

(Applause)

(Оплески)