Taiye Selasi: Don't ask where I'm from, ask where I'm a local | TED

Перекладач: Daryna Voytko Утверджено: Hanna Leliv

Last year, I went on my first book tour.

Минулого року відбувся мій перший книжковий тур.

In 13 months, I flew to 14 countries

Протягом 13 місяців я побувала у 14 країнах

and gave some hundred talks.

і провела близько сотні зустрічей.

Кожна промова у кожній країні

Every talk in every country

began with an introduction,

розпочиналася з представлення.

and every introduction began, alas, with a lie:

Кожне представлення починалося з брехні:

"Тайе Селасі з Гани та Нігерії",

"Taiye Selasi comes from Ghana and Nigeria,"

or "Taiye Selasi comes from England and the States."

або ж "Тайе Селасі родом з Англії та Сполучених Штатів".

Whenever I heard this opening sentence,

Коли б я не чула це вступне слово,

no matter the country that concluded it --

не зважаючи на виокремлену країну,

England, America, Ghana, Nigeria --

чи то Англію і Сполучені Штати, чи то Гану та Нігерію,

I thought, "But that's not true."

я думала, що це неправда.

Так, я народилася у Великій Британії та виросла у Сполучених Штатах.

Yes, I was born in England and grew up in the United States.

Моя мама, яка народилася у Британії, але виросла у Нігерії,

My mum, born in England, and raised in Nigeria,

currently lives in Ghana.

зараз проживає у Гані.

My father was born in Gold Coast, a British colony,

Мій тато народився у Голд-Кості, британській колонії,

raised in Ghana,

виріс у Гані

and has lived for over 30 years in the Kingdom of Saudi Arabia.

і більше 30 років проживає у Саудівській Аравії.

For this reason, my introducers also called me "multinational."

Саме тому мої доповідачі також називали мене "багатонаціональною".

"Але це Nike багатонаціональний, – думала я, –

"But Nike is multinational," I thought,

"I'm a human being."

а я ж людина".

Потім одного разу посеред туру

Then, one fine day, mid-tour,

I went to Louisiana, a museum in Denmark

я поїхала до Луїзіани, музею в Данії,

where I shared the stage with the writer Colum McCann.

де виступила разом з Колумом Маккейном.

We were discussing the role of locality in writing,

Ми обговорювали роль локальності у письмі,

when suddenly it hit me.

коли раптом я усвідомила.

Я не багатонаціональна.

I'm not multinational.

I'm not a national at all.

Я взагалі не національна.

How could I come from a nation?

Як я можу походити з нації?

How can a human being come from a concept?

Як людина може взятися з концепції?

It's a question that had been bothering me for going on two decades.

Це питання турбувало мене протягом двох десятиліть.

Через газети, посібники, розмови

From newspapers, textbooks, conversations,

I had learned to speak of countries

я навчилася говорити про країни,

as if they were eternal, singular, naturally occurring things,

наче вони сталі та окремі одиниці, які виникають природно,

but I wondered:

але мене цікавило,

to say that I came from a country

якщо говорити, що я з країни,

suggested that the country was an absolute,

значить припускати, що країна була абсолютом,

some fixed point in place in time,

зафіксованою точкою і часопросторі,

a constant thing, but was it?

постійною одиницею. Чи справді так?

In my lifetime, countries had disappeared -- Czechoslovakia;

Протягом мого життя країни зникали – Чехословаччина,

appeared -- Timor-Leste; failed -- Somalia.

з’являлися – Тимор-Лешті, не вдавалися – Сомалі.

My parents came from countries that didn't exist when they were born.

Мої батьки походять з країн, яких не існувало, коли вони народилися.

To me, a country -- this thing that could be born, die, expand, contract --

Для мене країна – одиниця, яка виникає, помирає, розширюється, зменшується –

hardly seemed the basis for understanding a human being.

навряд чи здається основою розуміння людини.

And so it came as a huge relief to discover the sovereign state.

Великим полегшенням стало відкриття суверенної держави.

Те, що ми називаємо державою,

What we call countries are actually

насправді є різноманіттям незалежної державаності.

various expressions of sovereign statehood,

an idea that came into fashion only 400 years ago.

Ця ідея стала популярною лише 400 років тому.

When I learned this, beginning my masters degree in international relations,

Коли я дізналася про це, починаючи вчитися на магістратурі міжнародних відносин,

я відчула щось схоже на хвилю полегшення.

I felt a sort of surge of relief.

It was as I had suspected.

Все видалося тим, що я підозрювала.

History was real, cultures were real,

Історія була справжньою, культура була справжньою,

but countries were invented.

але країни були створені.

Наступні десять років я намагалася пере- та роз-означити себе,

For the next 10 years, I sought to re- or un-define myself,

my world, my work, my experience,

мій світ, мою роботу, мій досвід

beyond the logic of the state.

поза логічним формулюванням країни.

In 2005, I wrote an essay, "What is an Afropolitan,"

2005 року я написала есе "Хто такий афрополітанин",

sketching out an identity that privileged culture over country.

окреслюючи ідентичність, яка шанує культуру більше за країну.

Неймовірно, як багато людей мають схожий досвід,

It was thrilling how many people could relate to my experience,

and instructional how many others didn't buy my sense of self.

та повчально, як багато не зрозуміли моє усвідомлення себе.

"Як Селасі може казати, що вона з Гани, - запитав один критик, -

"How can Selasi claim to come from Ghana," one such critic asked,

"when she's never known the indignities

якщо вона не знає про зневагу

of traveling abroad on a Ghanian passport?"

протягом поїздок за кордоном з паспортом Гани".

Now, if I'm honest,

Відверто кажучи,

I knew just what she meant.

я знала, що вона мала на увазі.

I've got a friend named Layla who was born and raised in Ghana.

У мене є подруга Лайла, яка народилася і виросла у Гані.

Her parents are third-generation Ghanians of Lebanese descent.

Її батьки з третього покоління ганійців ліванського походження.

Layla, who speaks fluent Twi, knows Accra like the back of her hand,

Лайла, яка вільно говорить чві, знає Аккру як свої п’ять пальців,

but when we first met years ago, I thought, "She's not from Ghana."

але коли ми вперше зустрілися я подумала: "Вона не з Гани".

In my mind, she came from Lebanon,

Я думала, що вона мала б бути з Лівану,

despite the patent fact that all her formative experience

заперечуючи очевидний факт, що її досвід формування

took place in suburban Accra.

відбувався у передмісті Аккри.

I, like my critics,

Як і мої критики, я

was imagining some Ghana where all Ghanaians had brown skin

уявляла Гану, де усі ганійці мають коричневу шкіру

or none held U.K. passports.

і жоден не має паспорту Сполученого Королівства.

I'd fallen into the limiting trap

Я потрапила у пастку,

that the language of coming from countries sets --

коли твердження "походити з країни" встановлює

the privileging of a fiction, the singular country,

перевагу вигаданому – окремій країні,

over reality: human experience.

щодо реальності – людському досвіду.

Розмовляючи з Колумом Маккейном того дня, я врешті усвідомила.

Speaking with Colum McCann that day, the penny finally dropped.

"All experience is local," he said.

"Увесь досвід – місцевий", – сказав він.

"All identity is experience," I thought.

"Усі ідентичності – це досвід", – подумала я.

"I'm not a national," I proclaimed onstage.

"У мене немає національності", – оголосила я на сцені.

"I'm a local. I'm multi-local."

"Я – місцева. Я з багатьох місць".

See, "Taiye Selasi comes from the United States," isn't the truth.

Розумієте, "Тайе Селасі з Сполучених Штатів" – неправда.

I have no relationship with the United States,

У мене немає зв’язку з Сполученими Штатами,

all 50 of them, not really.

з усіма 50, не зовсім так.

My relationship is with Brookline, the town where I grew up;

У мене є зв’язок з Брукліном, містом, де я виросла.

with New York City, where I started work;

з Нью-Йорком, де я почала працювати,

with Lawrenceville, where I spend Thanksgiving.

з Лоренсвілем, де я проводжу День подяки.

What makes America home for me is not my passport or accent,

Те, що робить Америку домом для мене, – це не мій паспорт чи акцент,

але саме цей особливий досвід

but these very particular experiences

and the places they occur.

і місця, де він з’явився.

Незважаючи на мою повагу до культури еве,

Despite my pride in Ewe culture,

the Black Stars, and my love of Ghanaian food,

команди "Чорні Зірки" та мою любов до їжі Гани,

I've never had a relationship with the Republic of Ghana, writ large.

я насправді не мала чіткого зв’язку з Республікою Гана.

My relationship is with Accra, where my mother lives,

Мій зв’язок з Аккрою, де живе моя мама,

where I go each year,

і куди я навідуюся кожного року,

with the little garden in Dzorwulu where my father and I talk for hours.

з маленьким садком в Дзорвулу, де ми з татом говоримо годинами.

Ці місця сформували мій досвід.

These are the places that shape my experience.

My experience is where I'm from.

Мій досвід – це звідки я.

What if we asked, instead of "Where are you from?" --

Якщо ж ми запитаємо: " Звідки ти?",

"Where are you a local?"

"Де твої місця?"

This would tell us so much more about who and how similar we are.

Це розповість нам набагато більше про те, хто ми є і наскільки ми схожі.

Скажіть, що ви з Франції, і те, що я зрозумію – загальні кліше.

Tell me you're from France, and I see what, a set of clichés?

Adichie's dangerous single story, the myth of the nation of France?

Небезпека єдиної історії Адічі – це міф про Францію?

Tell me you're a local of Fez and Paris,

Скажіть мені, що ваші місця Фес та Париж,

better yet, Goutte d'Or, and I see a set of experiences.

чи навіть краще, що ви Гут д’Ор, я побачу ваш досвід.

Наш досвід – це звідки ми прийшли.

Our experience is where we're from.

So, where are you a local?

Отже, де ваші місця?

I propose a three-step test.

Я пропоную пройти тест з трьома кроками.

I call these the three "R’s": rituals, relationships, restrictions.

Я називаю його комбінацією "Р", "З" і "О": ритуали, зв’язок, обмеження.

First, think of your daily rituals, whatever they may be:

Спершу подумайте про ваші щоденні ритуали, хоч які вони є:

making your coffee, driving to work,

варіння кави, поїздка на роботу,

harvesting your crops, saying your prayers.

збирання врожаю, молитва.

What kind of rituals are these?

Які саме це ритуали?

Where do they occur?

Де вони виникають?

In what city or cities in the world do shopkeepers know your face?

У якому місті чи містах світу продавці впізнають ваше обличчя?

As a child, I carried out fairly standard suburban rituals in Boston,

У дитинстві у мене були свої стандартні приміські ритуали у Бостоні,

with adjustments made for the rituals my mother brought from London and Lagos.

поєднані з ритуалами, які моя мама привезла з Лондону і Лагосу.

We took off our shoes in the house,

Ми знімали взуття вдома,

we were unfailingly polite with our elders,

були бездоганно ввічливі з старшими,

we ate slow-cooked, spicy food.

їли гостру їжу повільного приготування.

In snowy North America, ours were rituals of the global South.

У сніжній Північній Америці ми дотримувалися ритуалів Півдня.

The first time I went to Delhi or to southern parts of Italy,

Вперше, коли я потрапила у Делі чи південну частину Італії,

I was shocked by how at home I felt.

я була здивована відчуттям дому.

The rituals were familiar.

Ритуали були знайомі.

"R" number one, rituals.

Перше "Р" – ритуали.

Now, think of your relationships, of the people who shape your days.

Зараз подумайте про зв’язки з людьми, які формують ваш день.

З ким ви говорите хоча б раз у тиждень

To whom do you speak at least once a week,

be it face to face or on FaceTime?

чи то у реальності, чи то через FaceTime?

Be reasonable in your assessment;

Будьте пильні зі своїми відповідями,

I'm not talking about your Facebook friends.

я не маю на увазі друзів з Facebook.

I'm speaking of the people who shape your weekly emotional experience.

Я говорю про людей, які формують ваш щотижневий емоційний досвід.

My mother in Accra, my twin sister in Boston,

Моя мама у Аккрі, моя сестра-близнючка у Бостоні,

my best friends in New York:

мої найкращі друзі у Нью-Йорку –

these relationships are home for me.

ці зв’язки є домом для мене.

"R" number two, relationships.

Друге "З" – зв’язки.

Ми місцеві там, де наші ритуали та зв’язки,

We're local where we carry out our rituals and relationships,

but how we experience our locality

але те, як ми сприймаємо наші місця,

depends in part on our restrictions.

залежить від обмежень.

Для мене обмеження – це де ви можете жити?

By restrictions, I mean, where are you able to live?

What passport do you hold?

Який у вас паспорт?

Are you restricted by, say, racism, from feeling fully at home where you live?

Чи обмежує вас расизм, щоб відчувати дім там, де ви живете?

By civil war, dysfunctional governance, economic inflation,

Громадянська війна, непрацездатний уряд, інфляція,

from living in the locality where you had your rituals as a child?

щоб жити у місці, де були ваші дитячі ритуали?

This is the least sexy of the R’s,

Це найбільш непривабливий з усіх кроків,

less lyric than rituals and relationships,

не такий ліричний як ритуали і зв’язок,

but the question takes us past "Where are you now?"

але питання змінюється з "Де ви зараз?"

to "Why aren't you there, and why?"

на "Чому ви зараз не там?"

Ритуали, зв’язок, обмеження.

Rituals, relationships, restrictions.

Take a piece of paper

Візьміть аркуш паперу

і напишіть ці три слова над трьома колонками.

and put those three words on top of three columns,

Потім спробуйте чесно заповнити ці колонки.

then try to fill those columns as honestly as you can.

Зовсім інша картина вашого життя в місцевому контексті,

A very different picture of your life in local context,

of your identity as a set of experiences,

вашої особистості як набору досвідів

may emerge.

може виникнути.

So let's try it.

Спробуймо.

I have a friend named Olu.

У мене є друг Олу.

He's 35 years old.

Йому 35 років.

His parents, born in Nigeria, came to Germany on scholarships.

Його батьки, народжені в Нігерії, приїхали в Німеччину вчитися.

Olu was born in Nuremberg and lived there until age 10.

Олу народився в Нюрнбергу і прожив там до 10 років.

Коли його сім’я повернулася в Лагос, він навчався у Лондоні,

When his family moved to Lagos, he studied in London,

then came to Berlin.

потім переїхав у Берлін.

He loves going to Nigeria --

Він обожнює приїздити у Нігерію –

the weather, the food, the friends --

погода, їжа, друзі –

but hates the political corruption there.

але він ненавидить політичну корупцію там.

Where is Olu from?

Звідки Олу?

I have another friend named Udo.

У мене є інший друг Удо.

He's also 35 years old.

Йому теж 35 років.

Udo was born in Córdoba, in northwest Argentina,

Удо народився в Кордово у північно-західній частини Аргентини,

where his grandparents migrated from Germany, what is now Poland,

куди мігрував його дідусь з Німеччини, тої частини, що зараз належить Польщі,

after the war.

після війни.

Udo studied in Buenos Aires, and nine years ago came to Berlin.

Удо навчається у Буенос-Айресі, дев’ять років тому він переїхав у Берлін.

He loves going to Argentina -- the weather, the food, the friends --

Він обожнює подорожі до Аргентини – погода, їжа, друзі –

but hates the economic corruption there.

але ненавидить економічну корупцію там.

Where is Udo from?

Звідки Удо?

With his blonde hair and blue eyes, Udo could pass for German,

З його світлим волоссям та голубими очима Удо можна назвати німцем,

but holds an Argentinian passport, so needs a visa to live in Berlin.

але у нього паспорт Аргентини, тому йому треба віза, щоб жити у Берліні.

That Udo is from Argentina has largely to do with history.

Те, що Удо з Аргентини, пов’язане з історією.

That he's a local of Buenos Aires and Berlin,

Те, що він місцевий у Буенос-Айресі та Берліні,

that has to do with life.

пов’язане з життям.

Olu, who looks Nigerian, needs a visa to visit Nigeria.

Олу, який виглядає як нігерієць, потрібна віза, щоб відвідувати Нігерію.

He speaks Yoruba with an English accent,

Він говорить йоруба з англійським акцентом,

and English with a German one.

а англійською з німецьким.

To claim that he's "not really Nigerian," though,

Однак твердження, що він "не зовсім з Нігерії",

denies his experience in Lagos,

заперечує його досвід в Лагосі,

the rituals he practiced growing up,

ритуали, які він мав у дитинстві,

his relationship with family and friends.

зв’язки з сім’єю та друзями.

Meanwhile, though Lagos is undoubtedly one of his homes,

Хоч Лагос, безсумнівно, один з його домівок,

Olu always feels restricted there,

Олу почувався обмеженим там

not least by the fact that he's gay.

не лише через те, що він гей.

Він і Удо почуваються обмеженими через політичні умови

Both he and Udo are restricted by the political conditions

of their parents' countries,

у країнах їхніх батьків,

from living where some of their most meaningful rituals

тому вони не можуть жити там, звідки їхні ритуали

and relationships occur.

та зв’язки.

To say Olu is from Nigeria and Udo is from Argentina

Казати, що Олу з Нігерії, а Удо з Аргентини, –

distracts from their common experience.

означає не звертати уваги на їхній спільний досвід.

Their rituals, their relationships, and their restrictions are the same.

Їхні ритуали, їхні зв’язки і те, що їхні обмеження однакові.

Авжеж, коли ми запитуємо "Звідки ви?",

Of course, when we ask, "Where are you from?"

we're using a kind of shorthand.

ми лише користуємося позначками.

It's quicker to say "Nigeria" than "Lagos and Berlin,"

Швидше сказати "Нігерія", аніж "Лагос чи Берлін",

and as with Google Maps, we can always zoom in closer,

з Google Картами ми можемо приблизити

from country to city to neighborhood.

з країни до міста, до околиці.

But that's not quite the point.

Втім, не в цьому справа.

Різниця між "Звідки ви?"

The difference between "Where are you from?"

and "Where are you a local?"

та "Де ви місцеві?"

isn't the specificity of the answer;

не у специфіці відповіді,

it's the intention of the question.

а в меті питання.

Змінювати мову національності мовою локальності вимагає,

Replacing the language of nationality with the language of locality asks us

щоб ми змінювали фокус до справжнього життя.

to shift our focus to where real life occurs.

Навіть найбільш славетне означення країни – Кубок світу,

Even that most glorious expression of countryhood, the World Cup,

gives us national teams comprised mostly of multilocal players.

дає нам національні збірні, які переважно складаються з багатолокальних гравців.

As a unit of measurement for human experience,

Як одиниця вимірювання людського досвіду,

the country doesn't quite work.

країна не дуже підходить.

That's why Olu says, "I'm German, but my parents come from Nigeria."

Тому Олу каже: "Я – німець, але мої батьки з Нігерії".

The "but" in that sentence belies the inflexibility of the units,

Саме "але" в цьому реченні суперечить негнучкості цих одиниць,

one fixed and fictional entity bumping up against another.

одна стала та вигадана категорії штовхають одна одну.

"Я місцевий у Лагосі та Берліні," – пропонує досвід, що перетинається,

"I'm a local of Lagos and Berlin," suggests overlapping experiences,

layers that merge together, that can't be denied or removed.

рівні, які поєднуються, які не можна заперечити чи вилучити.

Ви можете забрати мій паспорт,

You can take away my passport,

but you can't take away my experience.

але ви не можете забрати мого досвіду.

That I carry within me.

Його я ношу всередині.

Where I'm from comes wherever I go.

Моя приналежність слідує, хоч куди я піду.

Зрозумійте правильно, я не пропоную, щоб ми відмовилися від країн.

To be clear, I'm not suggesting that we do away with countries.

There's much to be said for national history,

Довго можна говорити про національну історію,

more for the sovereign state.

ще довше – про незалежні країни.

Culture exists in community, and community exists in context.

Культура існує у громаді, громада існує в контексті.

Geography, tradition, collective memory: these things are important.

Географія, традиції, колективна пам’ять – це важливі аспекти.

Що я піддаю сумнівові – це первинність.

What I'm questioning is primacy.

All of those introductions on tour began with reference to nation,

Кожне представлення протягом туру починалося з посилання до нації,

as if knowing what country I came from would tell my audience who I was.

наче знання про країну, звідки я, розповість моїй аудиторії, ким я була.

What are we really seeking, though, when we ask where someone comes from?

Що ж ми насправді шукаємо, коли ми питаємо про походження?

And what are we really seeing when we hear an answer?

І що ми насправді розуміємо, коли чуємо відповідь?

Here's one possibility:

Ось одне припущення:

basically, countries represent power.

по суті, країни відображають владу.

"Where are you from?" Mexico. Poland. Bangladesh. Less power.

Звідки ви? З Мексики. Польщі. Бангладешу. Менше влади.

America. Germany. Japan. More power.

З Америки. Німеччини. Японії. Більше влади.

China. Russia. Ambiguous.

Китай. Росія. Неоднозначно.

(Laughter)

(Сміх)

It's possible that without realizing it, we're playing a power game,

Можливо, не розуміючи цього, ми граємо у гру влади,

especially in the context of multi-ethnic countries.

особливо в контексті багатоетнічних країн.

As any recent immigrant knows,

Як усі нові імігранти знають,

the question "Where are you from?" or "Where are you really from?"

питання "Звідки ви?" або "Звідки ви насправді?"

is often code for "Why are you here?"

найчастіше лише код для "Чому ви тут?"

Ми маємо вченого Вільяма Дерезевіц, який пише

Then we have the scholar William Deresiewicz's writing

of elite American colleges.

про елітні американські коледжі:

"Students think that their environment is diverse

"Студенти думають, що їхнє середовище строкате,

if one comes from Missouri and another from Pakistan --

якщо хтось з Міссурі, а інший з Пакистану,

never mind that all of their parents are doctors or bankers."

незважаючи на те, що їхні батьки лікарі та банкіри".

Я погоджуюся з ним.

I'm with him.

To call one student American, another Pakistani,

Називати одного студента американцем, а іншого – пакистанцем,

then triumphantly claim student body diversity

а потім переможно запевняти про студентське різноманіття, –

ignores the fact that these students are locals of the same milieu.

ігнорувати факт, що ці студенти місцеві у однакових середовищах.

The same holds true on the other end of the economic spectrum.

Так само й з іншою частиною економічного спектру.

A Mexican gardener in Los Angeles and a Nepali housekeeper in Delhi

Садівник з Мексики у Лос-Анджелесі та хатня робітниця з Непалу у Делі

have more in common in terms of rituals and restrictions

мають більше спільного в ритуалах і обмеженнях,

than nationality implies.

аніж позначає національність.

Perhaps my biggest problem with coming from countries

Напевно, моя найбільша проблема з походженням з країн –

is the myth of going back to them.

це міф про повернення до них.

I'm often asked if I plan to "go back" to Ghana.

Мене часто питають, чи не планую я "повернутися" у Гану.

I go to Accra every year, but I can't "go back" to Ghana.

Кожного року я буваю у Аккрі, але я не можу повернутися у Гану.

It's not because I wasn't born there.

Не тому, що я там не народилася.

My father can't go back, either.

Мій тато також не може повернутися.

The country in which he was born,

Країни, де він народився,

that country no longer exists.

більше немає.

We can never go back to a place and find it exactly where we left it.

Ми не можемо повернутися у місце і знайти його там, де ми лишили його.

Something, somewhere will always have changed,

Щось десь завжди буде змінюватися,

most of all, ourselves.

переважно ми самі.

People.

Люди.

Finally, what we're talking about is human experience,

Зрештою, ми говоримо про людський досвід –

this notoriously and gloriously disorderly affair.

цей явно і славетно невпорядкований зв’язок.

In creative writing, locality bespeaks humanity.

У творчому письмі локальність говорить про людяність.

The more we know about where a story is set,

Що більше ми знаємо, де розгортається історія,

the more local color and texture,

то більше місцевий колорит і текстури,

the more human the characters start to feel,

то більше людяними здаються герої,

the more relatable, not less.

більше прив’язаними, не менше.

The myth of national identity and the vocabulary of coming from

Міф про національну приналежність і слова про походження

confuses us into placing ourselves into mutually exclusive categories.

зводять нас з пантелику, лишаючи нас з суперечливими категоріями.

In fact, all of us are multi -- multi-local, multi-layered.

Насправді, всі ми "багато" – багатомісцеві, багаторівневі.

To begin our conversations with an acknowledgement of this complexity

Якщо розпочинати розмову з усвідомлення цієї рівневості,

brings us closer together, I think, not further apart.

думаю, ми стаємо бличже, а не віддаляємося.

So the next time that I'm introduced,

Отже, наступного разу, коли мене будуть представляти,

I'd love to hear the truth:

я хочу почути правду:

"Taiye Selasi is a human being, like everybody here.

"Тайе Селасі – людина, як і всі інші.

Вона не громадянка світу, а громадянка світів.

She isn't a citizen of the world, but a citizen of worlds.

She is a local of New York, Rome and Accra."

Вона місцева у Нью-Йорку, Римі та Аккрі".

Thank you.

Дякую.

(Applause)

(Оплески)