Paul Bloom: Can prejudice ever be a good thing?

Перекладач: Myroslava Kruhliak Утверджено: Olesia Luzhbina

When we think about prejudice and bias,

Згадуючи про упередження та фаворитизм,

we tend to think about stupid and evil people

ми схильні думати про дурних і злих людей,

doing stupid and evil things.

які роблять дурні та злі вчинки.

And this idea is nicely summarized

Ця думка добре підсумована у вислові

by the British critic William Hazlitt,

британського критика Вільяма Газліта:

who wrote, "Prejudice is the child of ignorance."

"Упередження – дитя неосвіченості".

I want to try to convince you here

Я хочу спробувати вас переконати,

that this is mistaken.

що ця думка помилкова.

I want to try to convince you

Я хочу спробувати вас переконати,

that prejudice and bias

що упередження та фаворитизм –

are natural, they're often rational,

природні для нас властивості, часто вони є раціональними,

and they're often even moral,

а часто – навіть доброчесними.

and I think that once we understand this,

На мою думку, якщо ми це усвідомимо,

we're in a better position to make sense of them

то матимемо кращі шанси зрозуміти ці явища,

when they go wrong,

коли щось йде не так,

when they have horrible consequences,

коли вони ведуть до жахливих наслідків,

and we're in a better position to know what to do

і у нас буде більше шансів зрозуміти,

when this happens.

що ж робити, коли це трапиться.

So, start with stereotypes. You look at me,

Отож, почнемо зі стереотипів. Ви дивитесь на мене,

you know my name, you know certain facts about me,

ви знаєте моє ім'я, а також деякі речі про мене,

and you could make certain judgments.

і можете зробити певні припущення.

You could make guesses about my ethnicity,

Ви можете висловити здогади щодо моєї етнічної приналежності,

my political affiliation, my religious beliefs.

моїх політичних переконань, моїх релігійних вірувань.

And the thing is, these judgments tend to be accurate.

Часто ці судження виявляються правильними.

We're very good at this sort of thing.

Ми добре будуємо такі здогади.

And we're very good at this sort of thing

І це нам вдається тому,

because our ability to stereotype people

що наша здатність стереотипувати людей

is not some sort of arbitrary quirk of the mind,

не є довільною примхою мозку.

but rather it's a specific instance

Це, швидше, – конкретний приклад

of a more general process,

більш загального процесу,

which is that we have experience

коли ми впорядковуємо свій досвід

with things and people in the world

про світ, речі й людей

that fall into categories,

за допомогою категорій.

and we can use our experience to make generalizations

І ми можемо використати свій досвід узагальнень,

about novel instances of these categories.

зіткнувшись з новими прикладами відомих категорій.

So everybody here has a lot of experience

Кожен із нас не раз мав справу

with chairs and apples and dogs,

зі стільцями, яблуками та собаками,

and based on this, you could see

і, базуючись на своєму досвіді,

unfamiliar examples and you could guess,

в незнайомих випадках, ви можете здогадатись,

you could sit on the chair,

що можна сісти на стілець,

you could eat the apple, the dog will bark.

з'їсти яблуко, а собака може гавкати.

Now we might be wrong.

Але ми можемо помилятись.

The chair could collapse if you sit on it,

Стілець може розвалитись, коли ви сядете,

the apple might be poison, the dog might not bark,

яблуко може бути отруйним, собака може не гавкати.

and in fact, this is my dog Tessie, who doesn't bark.

До речі, це – моя собака Тессі, яка не гавкає.

But for the most part, we're good at this.

Але здебільшого наші здогади слушні.

For the most part, we make good guesses

В основному, ми робимо правильні здогади,

both in the social domain and the non-social domain,

як у соціальній, так і в інших сферах.

and if we weren't able to do so,

Якби ми не були здатні цього робити,

if we weren't able to make guesses about new instances that we encounter,

якби ми не могли робити здогади про нові випадки з нашого досвіду,

we wouldn't survive.

ми б не вижили.

And in fact, Hazlitt later on in his wonderful essay

І Газліт це також підтвердив

concedes this.

у своєму чудовому есе .

He writes, "Without the aid of prejudice and custom,

Він пише: "Без допомоги упереджень та звичок,

I should not be able to find my way my across the room;

я не міг би перетнути кімнату,

nor know how to conduct myself in any circumstances,

не знав би, як поводитися за будь-яких обставин

nor what to feel in any relation of life."

і що відчувати у різних життєвих обставинах".

Or take bias.

Або візьмімо упередженість.

Now sometimes, we break the world up into

Іноді ми ділимо світ на нас і них,

us versus them, into in-group versus out-group,

на тих, хто в групі, і тих, хто поза нею.

and sometimes when we do this,

Іноді, коли ми це робимо,

we know we're doing something wrong,

ми розуміємо, що тут щось не так,

and we're kind of ashamed of it.

і відчуваємо щось схоже на сором.

But other times we're proud of it.

Але в інший момент ми пишаємось

We openly acknowledge it.

і не намагаємось це приховати.

And my favorite example of this

Моїм улюбленим прикладом

is a question that came from the audience

є запитання, яке виникло у глядачки

in a Republican debate prior to the last election.

під час республіканських дебатів перед минулими виборами.

(Video) Anderson Cooper: Gets to your question,

(Відео) Андерсон Купер: Тепер ваші запитання,

the question in the hall, on foreign aid? Yes, ma'am.

запитання з залу, про іноземну допомогу? Так, мем.

Woman: The American people are suffering

Жінка: В Америці є люди, які страждають

in our country right now.

у нашій країні прямо зараз.

Why do we continue to send foreign aid

Чому ми продовжуємо висилати допомогу

to other countries

іншим країнам,

when we need all the help we can get for ourselves?

якщо нам самим потрібна допомога?

AC: Governor Perry, what about that?

АК: Губернаторе Перрі, що ж з цим?

(Applause)

(Оплески)

Rick Perry: Absolutely, I think it's—

Рік Пері: Безумовно, я вважаю, що це –

Paul Bloom: Each of the people onstage

Пол Блум: Всі, хто стоїть на сцені,

agreed with the premise of her question,

погодилися з неявним припущенням:

which is as Americans, we should care more

як американці, ми маємо більше турбуватись

about Americans than about other people.

про американців, ніж про інших людей.

And in fact, in general, people are often swayed

Взагалі, люди часто схильні

by feelings of solidarity, loyalty, pride, patriotism,

до відчуття солідарності, прихильності, гордості, патріотизму

towards their country or towards their ethnic group.

щодо своєї країни чи щодо своєї етнічної групи.

Regardless of your politics, many people feel proud to be American,

Незалежно від політичних поглядів, багато людей пишаються, що є американцями,

and they favor Americans over other countries.

і надають перевагу Америці над іншими країнами.

Residents of other countries feel the same about their nation,

Жителі інших країн почуваються так само щодо їхньої нації,

and we feel the same about our ethnicities.

і щодо етнічної належності.

Now some of you may reject this.

Дехто з вас може відкидати це.

Some of you may be so cosmopolitan

Ви можете бути дуже космополітичними

that you think that ethnicity and nationality

і вважати, що етнічна належність і національність

should hold no moral sway.

не повинні викликати моральної прихильності.

But even you sophisticates accept

Але навіть ви погодитесь,

that there should be some pull

що повинна бути певна прихильність

towards the in-group in the domain of friends and family,

до друзів та членів сім'ї,

of people you're close to,

до близьких людей.

and so even you make a distinction

Таким чином, навіть ви створюєте різницю

between us versus them.

між нами і ними.

Now, this distinction is natural enough

Ця різниця є досить природною

and often moral enough, but it can go awry,

і часто не спричиняє проблем, та іноді все може піти не так.

and this was part of the research

Це і було складовою дослідження

of the great social psychologist Henri Tajfel.

видатного соціального психолога Генрі Тейфеля.

Tajfel was born in Poland in 1919.

Тейфель народився в Польщі в 1919 р.

He left to go to university in France,

Він вступив до університету у Франції,

because as a Jew, he couldn't go to university in Poland,

бо, як єврей, не міг вступити до польського університету.

and then he enlisted in the French military

Потім він вступив до французьких військових сил

in World War II.

під час Другої світової.

He was captured and ended up

Його захопили, і він опинився

in a prisoner of war camp,

у таборі військовополонених.

and it was a terrifying time for him,

Це був жахливий період його життя.

because if it was discovered that he was a Jew,

Якби з'ясувалось, що він – єврей,

he could have been moved to a concentration camp,

його б відправили до концтабору,

where he most likely would not have survived.

де він, найімовірніше, не вижив би.

And in fact, when the war ended and he was released,

Коли війна закінчилась і його звільнили,

most of his friends and family were dead.

більшості його друзів та родичів вже не було в живих.

He got involved in different pursuits.

Тейфель займався різноманітною діяльністю.

He helped out the war orphans.

Він допомагав сиротам війни.

But he had a long-lasting interest

Але він постійно відчував інтерес

in the science of prejudice,

до вивчення упереджень.

and so when a prestigious British scholarship

Тому, коли з'явилась престижна британська стипендія

on stereotypes opened up, he applied for it,

для вивчення стереотипів, Тейфель подав заявку

and he won it,

і виграв грант.

and then he began this amazing career.

Після цього почалась його дивовижна кар'єра.

And what started his career is an insight

Вона розпочалася з усвідомлення того,

that the way most people were thinking

що уявлення більшості людей

about the Holocaust was wrong.

про причини Голокосту були помилковими.

Many people, most people at the time,

Багато людей, більшість на той час,

viewed the Holocaust as sort of representing

вважали Голокост чимось на кшталт

some tragic flaw on the part of the Germans,

трагічної похибки у характері німців,

some genetic taint, some authoritarian personality.

якоїсь генетичної плями, авторитарної особистості.

And Tajfel rejected this.

Тейфель заперечив це.

Tajfel said what we see in the Holocaust

Тейфель вважав, що те, що ми бачимо у Голокості –

is just an exaggeration

це лише перебільшений вияв

of normal psychological processes

нормальних психологічних процесів,

that exist in every one of us.

які існують у кожному з нас.

And to explore this, he did a series of classic studies

Щоб дослідити це, він провів ряд відомих дослідів

with British adolescents.

з британськими підлітками.

And in one of his studies, what he did was he asked

У одному зі своїх досліджень

the British adolescents all sorts of questions,

він поставив британським підліткам ряд запитань,

and then based on their answers, he said,

а потім повідомив учасникам:

"I've looked at your answers, and based on the answers,

"Я подивився на ваші відповіді, і на їхній основі

I have determined that you are either" —

визначив, до кого ви належите", –

he told half of them —

половині з них він сказав:

"a Kandinsky lover, you love the work of Kandinsky,

"ви прихильники Кандинського, любите творчість Кандинського",

or a Klee lover, you love the work of Klee."

а іншим: "ви прихильники Клее, ви любите роботи Клее".

It was entirely bogus.

Це була цілковита неправда,

їхні відповіді не мали нічого спільного з Кандинським або Клее.

Their answers had nothing to do with Kandinsky or Klee.

They probably hadn't heard of the artists.

Підлітки, можливо, навіть не чули про таких художників.

He just arbitrarily divided them up.

Тейфель просто довільно розділив їх.

But what he found was, these categories mattered,

Однак виявилось, що ці категорії мали значення.

so when he later gave the subjects money,

Коли він згодом давав учасникам гроші,

they would prefer to give the money

вони були більш схильні

to members of their own group

давати гроші членам своєї групи,

than members of the other group.

ніж членам іншої групи.

Worse, they were actually most interested

Навіть гірше, учасники найбільше прагнули

in establishing a difference

поглибити різницю

between their group and other groups,

між їхньою та іншими групами,

so they would give up money for their own group

тож вони навіть ладні були зменшити дохід своєї групи,

if by doing so they could give the other group even less.

за умов, що при цьому іншій групі дісталося б ще менше.

This bias seems to show up very early.

Така упередженість проявляється дуже рано.

So my colleague and wife, Karen Wynn, at Yale

Моя колега та дружина, Карен Вінн,

has done a series of studies with babies

провела у Єльському університеті

where she exposes babies to puppets,

ряд досліджень, у яких перед малюками ставили іграшки,

and the puppets have certain food preferences.

що мали певні вподобання щодо їжі.

So one of the puppets might like green beans.

Одна з іграшок любила зелені боби.

The other puppet might like graham crackers.

Інша іграшка любила крекери.

They test the babies own food preferences,

Дослідники визначили уподобання самих малюків,

and babies typically prefer the graham crackers.

і малюки, зазвичай, надають перевагу крекерам.

But the question is, does this matter to babies

Виникає питання: чи впливає це на малюків

in how they treat the puppets? And it matters a lot.

у їхньому ставленні до іграшок? І так, це має велике значення.

They tend to prefer the puppet

Вони надають перевагу іграшці,

who has the same food tastes that they have,

яка має такий самий смак, як і вони.

and worse, they actually prefer puppets

Більше того, вони надають перевагу іграшкам,

who punish the puppet with the different food taste.

які не щадять ляльок з іншим смаком.

(Laughter)

(Сміх)

We see this sort of in-group, out-group psychology all the time.

Ми постійно спостерігаємо такі вияви групового фаворитизму.

We see it in political clashes

Ми бачимо це у політиці,

within groups with different ideologies.

у боротьбі прихильників різних ідеологій.

We see it in its extreme in cases of war,

Крайні прояви спостерігаються під час війни,

where the out-group isn't merely given less,

коли чужа група не просто отримує менше,

but dehumanized,

а ще й дегуманізується,

as in the Nazi perspective of Jews

як це робили нацисти, сприймаючи євреїв

as vermin or lice,

як паразитів чи вошей,

or the American perspective of Japanese as rats.

чи коли американці сприймали японців як щурів.

Stereotypes can also go awry.

Стереотипи також можуть бути невдалими.

So often they're rational and useful,

Нерідко стереотипи раціональні та корисні,

but sometimes they're irrational,

та іноді бувають ірраціональними,

they give the wrong answers,

ведуть до хибних уявлень,

and other times

а іноді навіть призводять

they lead to plainly immoral consequences.

до явно аморальних наслідків.

And the case that's been most studied

Найбільш вивчені випадки

is the case of race.

стосуються раси.

There was a fascinating study

Перед виборами 2008 року

prior to the 2008 election

було проведене чудове дослідження,

where social psychologists looked at the extent

у якому соціальні психологи досліджували, наскільки

to which the candidates were associated with America,

кандидати асоціюються з Америкою,

as in an unconscious association with the American flag.

через несвідому асоціацію з американським прапором.

And in one of their studies they compared

У одному з досліджень

Obama and McCain, and they found McCain

порівнювали Обаму та Маккейна,

is thought of as more American than Obama,

і з'ясувалось, що Маккейн вважається більш американським, ніж Обама.

and to some extent, people aren't that surprised by hearing that.

Певною мірою, це не сильно дивує.

McCain is a celebrated war hero,

Маккейн – прославлений герой війни,

and many people would explicitly say

і багато людей відверто казали,

he has more of an American story than Obama.

що він краще вписується в американську історію, ніж Обама.

But they also compared Obama

Та дослідники також співставили Обаму

to British Prime Minister Tony Blair,

і британського прем'єр-міністра Тоні Блера,

and they found that Blair was also thought of

і виявилось, що Блер також вважається

as more American than Obama,

більш американським, ніж Обама,

even though subjects explicitly understood

хоча учасники знали про той факт,

that he's not American at all.

що Блер взагалі не американець.

But they were responding, of course,

Учасники, звісно ж,

to the color of his skin.

реагували на колір його шкіри.

These stereotypes and biases

Стереотипи та фаворитизм

have real-world consequences,

мають реальні наслідки,

both subtle and very important.

які водночас завуальовані та дуже важливі.

In one recent study, researchers

У одному з нещодавніх досліджень

put ads on eBay for the sale of baseball cards.

вчені розмістили оголошення про продаж бейсбольних карток на eBay.

Some of them were held by white hands,

Деякі картки були в білих руках,

others by black hands.

інші – у темношкірих.

They were the same baseball cards.

Хоча картки були однаковими,

The ones held by black hands

але в темношкірих руках

got substantially smaller bids

вони отримали значно нижчі ставки,

than the ones held by white hands.

ніж ті, що були у білих руках.

In research done at Stanford,

У дослідженні, проведеному у Стенфорді,

psychologists explored the case of people

психологи досліджували справи людей,

sentenced for the murder of a white person.

засуджених за вбивство білої людини.

It turns out, holding everything else constant,

Виявилось, за всіх інших рівних умов,

you are considerably more likely to be executed

значно більша ймовірність, що вас засудять,

if you look like the man on the right

якщо ви більш схожі

than the man on the left,

на чоловіка справа, ніж зліва.

and this is in large part because

Це, значною мірою, через те,

the man on the right looks more prototypically black,

що чоловік справа більш схожий на прототип темношкірих,

more prototypically African-American,

більш схожий на типового афроамериканця.

and this apparently influences people's decisions

І це, очевидно, впливає на рішення людей

over what to do about him.

щодо того, яким має бути вирок.

So now that we know about this,

Тож, знаючи про таке явище,

how do we combat it?

як з ним боротися?

And there are different avenues.

Існують різні шляхи.

One avenue is to appeal

Один із них – звернення

to people's emotional responses,

до емоцій людини,

to appeal to people's empathy,

апеляція до людського співчуття,

and we often do that through stories.

часто це робиться за допомогою історій.

So if you are a liberal parent

Якщо ви ліберальні батьки

and you want to encourage your children

і хочете, щоб ваші діти усвідомлювали

to believe in the merits of nontraditional families,

цінність нетрадиційних сімей,

you might give them a book like this. ["Heather Has Two Mommies"]

можете дати дітям таку книжку: ["У Хезер дві матусі"]

If you are conservative and have a different attitude,

Якщо ви – консерватор,

you might give them a book like this.

тоді можете дати дітям таку книжку:

["Допоможіть! Ліберали під моїм ліжком!"]

(Laughter) ["Help! Mom! There Are Liberals under My Bed!"]

But in general, stories can turn

Але загалом, історії можуть перетворити незнайомців

anonymous strangers into people who matter,

на людей, які щось для нас значать.

and the idea that we care about people

Ми турбуємось про людей, коли думаємо про них

when we focus on them as individuals

як про особистостей,

is an idea which has shown up across history.

й історія підтверджує цю ідею.

So Stalin apocryphally said,

Сталіну приписують фразу:

"A single death is a tragedy,

"Одна смерть – трагедія,

a million deaths is a statistic,"

мільйон смертей – статистика".

and Mother Teresa said,

А мати Тереза казала:

"If I look at the mass, I will never act.

"Якщо я бачу масу людей, я не діятиму.

If I look at the one, I will."

Якщо я побачу одного, я діятиму".

Psychologists have explored this.

Психологи дослідили це.

For instance, in one study,

Так, в одному дослідженні

people were given a list of facts about a crisis,

учасникам дали перелік фактів про кризову ситуацію,

and it was seen how much they would donate

і з'ясували, скільки учасники готові пожертвувати

to solve this crisis,

для подолання цієї ситуації.

and another group was given no facts at all

Іншій групі взагалі не надали фактів,

but they were told of an individual

але їм показали окремих людей,

and given a name and given a face,

реальні обличчя й імена.

and it turns out that they gave far more.

І виявилось, що ця група пожертвувала значно більше.

None of this I think is a secret

Ніщо з цього, я гадаю, не є секретом

to the people who are engaged in charity work.

для активістів благодійних організацій.

People don't tend to deluge people

Вони не прагнуть навантажувати людей фактами і цифрами.

with facts and statistics.

Натомість вони показують

Rather, you show them faces,

реальні обличчя,

you show them people.

історії конкретних людей.

It's possible that by extending our sympathies

Можливо, коли ми співчуваємо

певній людині, це співчуття може поширитись і на групу,

to an individual, they can spread

to the group that the individual belongs to.

до якої ця людина належить.

This is Harriet Beecher Stowe.

Це – Гаррієт Бічер Стоу.

The story, perhaps apocryphal,

Існує історія, можливо, вигадана,

is that President Lincoln invited her

що президент Лінкольн запросив письменницю

to the White House in the middle of the Civil War

у розпал Громадянської війни

and said to her,

до Білого Дому і сказав:

"So you're the little lady who started this great war."

"Ви – та маленька жінка, що розпочала цю велику війну".

And he was talking about "Uncle Tom's Cabin."

Він мав на увазі "Хатину дядька Тома".

"Uncle Tom's Cabin" is not a great book of philosophy

"Хатина дядька Тома" – це не грандіозний трактат

or of theology or perhaps not even literature,

з філософії чи теології, може, навіть не літературний шедевр,

but it does a great job

але вона має сильний вплив,

of getting people to put themselves in the shoes

змушуючи людей поставити себе на місце тих,

of people they wouldn't otherwise be in the shoes of,

хто опинився в іншій ситуації,

put themselves in the shoes of slaves.

поставити себе на місце рабів.

And that could well have been a catalyst

Це запросто могло бути каталізатором

for great social change.

великих соціальних змін.

More recently, looking at America

Є й сучасніші приклади:

in the last several decades,

дивлячись на Америку за останні кілька десятиріч,

there's some reason to believe that shows like "The Cosby Show"

є підстави вважати, що шоу, як "Шоу Косбі",

radically changed American attitudes towards African-Americans,

дуже змінили американське ставлення до афроамериканців,

while shows like "Will and Grace" and "Modern Family"

в той час як шоу типу "Вілл та Грейс" і "Сучасна сім'я"

changed American attitudes

змінили ставлення американців

towards gay men and women.

до геїв та лесбійок.

I don't think it's an exaggeration to say

Мабуть, не буде перебільшенням сказати,

that the major catalyst in America for moral change

що найбільшим каталізатором моральних змін в Америці

has been a situation comedy.

виступали саме кінокомедії.

But it's not all emotions,

Та важливі не лише емоції.

and I want to end by appealing

Я хотів би на завершення

to the power of reason.

згадати про силу розуму.

At some point in his wonderful book

У своїй чудовій книжці

"The Better Angels of Our Nature,"

"Добрі ангели людської природи"

Steven Pinker says,

Стівен Пінкер, серед іншого, каже,

the Old Testament says love thy neighbor,

що Старий Завіт закликає любити ближніх,

and the New Testament says love thy enemy,

Новий Завіт закликає любити ворогів,

but I don't love either one of them, not really,

та насправді, я не люблю їх,

but I don't want to kill them.

але й не хочу їх вбивати.

I know I have obligations to them,

Я знаю, що маю обов'язки стосовно них,

but my moral feelings to them, my moral beliefs

але мої моральні почуття до них, мої моральні уявлення про те,

about how I should behave towards them,

як я повинен з ними поводитись,

aren't grounded in love.

ґрунтуються не на любові.

What they're grounded in is the understanding of human rights,

Вони базуються на розумінні людських прав,

a belief that their life is as valuable to them

вірі, що життя ворогів для них таке ж цінне,

as my life is to me,

як і моє для мене.

and to support this, he tells a story

На підтримку цього він згадує історію,

by the great philosopher Adam Smith,

взяту у видатного філософа Адама Сміта.

and I want to tell this story too,

Я теж хочу розповісти цю історію,

though I'm going to modify it a little bit

хоча трохи її зміню,

for modern times.

адаптувавши до сучасних умов.

So Adam Smith starts by asking you to imagine

Адам Сміт спершу пропонує

the death of thousands of people,

уявити смерть тисяч людей

and imagine that the thousands of people

за умови, що ці тисячі людей

are in a country you are not familiar with.

мешкають в якійсь далекій країні.

It could be China or India or a country in Africa.

Це могли б бути Китай чи Індія, чи країна в Африці.

And Smith says, how would you respond?

Сміт запитує: як би ви зреагували?

And you would say, well that's too bad,

Ви б сказали, що це дуже погано,

and you'd go on to the rest of your life.

і повернулись би до буденних справ.

If you were to open up The New York Times online or something,

Якщо ми читаємо про це в Нью-Йорк Таймс,

and discover this, and in fact this happens to us all the time,

це нас не вражає, ми вже не раз читали про таке

we go about our lives.

і повертались до своїх справ.

But imagine instead, Smith says,

Але уявіть замість цього, каже Сміт,

you were to learn that tomorrow

ви дізнаєтесь, що завтра

you were to have your little finger chopped off.

вам повинні відрізати мізинець.

Smith says, that would matter a lot.

Сміт каже, що це б вас дуже зачепило.

You would not sleep that night

Ви б не спали тієї ночі,

wondering about that.

думаючи про це.

So this raises the question:

Тут постає питання:

Would you sacrifice thousands of lives

чи пожертвували б ви тисячами життів,

to save your little finger?

щоб врятувати свій мізинець?

Now answer this in the privacy of your own head,

Дайте відповідь на це самостійно.

but Smith says, absolutely not,

Та Сміт вважає: зовсім ні,

what a horrid thought.

яка жахлива думка.

And so this raises the question,

І тоді виникає питання,

and so, as Smith puts it,

яке Сміт сформулював так:

"When our passive feelings are almost always

"Коли наші пасивні почуття майже завжди огидні

so sordid and so selfish,

і егоїстичні, як може бути,

how comes it that our active principles

що наші активні принципи

should often be so generous and so noble?"

часто виявляються такими щедрими і благородними?"

And Smith's answer is, "It is reason,

Відповідь Сміта така:

principle, conscience.

"Це розум, принципи, свідомість.

[This] calls to us,

Вони звертаються до нас,

with a voice capable of astonishing the most presumptuous of our passions,

їхній голос здатний приборкати найбезцеремонніші з наших пристрастей

that we are but one of the multitude,

думкою, що ми є одними з багатьох,

in no respect better than any other in it."

жодним чином не кращі за будь-кого іншого".

And this last part is what is often described

Ця остання частина висловлює те,

as the principle of impartiality.

що часто називають принципом неупередженості.

And this principle of impartiality manifests itself

Цей принцип неупередженості знаходить відображення

in all of the world's religions,

у всіх світових релігіях,

in all of the different versions of the golden rule,

у всіх версіях золотого правила

and in all of the world's moral philosophies,

і в усіх моральних вченнях світу,

which differ in many ways

які, попри всі відмінності,

but share the presupposition that we should judge morality

мають спільну передумову: ми повинні судити про моральність

from sort of an impartial point of view.

з певної неупередженої точки зору.

The best articulation of this view

На мій погляд, найяскравіше цю думку

is actually, for me, it's not from a theologian or from a philosopher,

висловив не якийсь із теологів чи філософів,

but from Humphrey Bogart

а Хамфрі Богарт

at the end of "Casablanca."

наприкінці "Касабланки".

So, spoiler alert, he's telling his lover

Увага, спойлер! Він каже своїй коханці,

that they have to separate

що їм слід розійтись

for the more general good,

задля загального добра,

and he says to her, and I won't do the accent,

і він каже їй, я не зможу повторити акцент:

but he says to her, "It doesn't take much to see

"Неважко зрозуміти, що проблеми

that the problems of three little people

трьох звичайних людей –

don't amount to a hill of beans in this crazy world."

дрібниця у цьому божевільному світі".

Our reason could cause us to override our passions.

Наш розум може змусити нас переступити через власні пристрасті.

Our reason could motivate us

Наш розум може спонукати нас

to extend our empathy,

розширити наше співчуття,

could motivate us to write a book like "Uncle Tom's Cabin,"

може спонукати написати чи прочитати книжку

or read a book like "Uncle Tom's Cabin,"

як "Хатина дядька Тома".

and our reason can motivate us to create

Також розум може спонукати нас створювати

customs and taboos and laws

звичаї, заборони та закони,

that will constrain us

що стримуватимуть нас від дій,

from acting upon our impulses

продиктованих імпульсами,

when, as rational beings, we feel

від яких, як раціональні істоти,

we should be constrained.

ми маємо утримуватись.

This is what a constitution is.

На цьому принципі побудована Конституція.

A constitution is something which was set up in the past

Конституція – це те, що було утверджене у минулому

that applies now in the present,

і застосовується зараз.

and what it says is,

У ній сказано,

no matter how much we might to reelect

що навіть якщо нам дуже хочеться

a popular president for a third term,

обрати популярного президента на третій термін,

no matter how much white Americans might choose

чи навіть якщо багатьом білим американцям

to feel that they want to reinstate the institution of slavery, we can't.

дуже схочеться відновити інститут рабства, цього робити не можна.

We have bound ourselves.

Ми зв'язали себе.

And we bind ourselves in other ways as well.

І ми так само зв'язуємо себе у інших випадках.

We know that when it comes to choosing somebody

Ми знаємо, що у ситуаціях відбору претендентів

for a job, for an award,

на вакансію чи на премію,

we are strongly biased by their race,

на нас справляють сильний вплив

расові упередження, гендерні упередження,

we are biased by their gender,

we are biased by how attractive they are,

зовнішня привабливість кандидатів.

and sometimes we might say, "Well fine, that's the way it should be."

Іноді ми можемо сказати: "Що ж, так воно і має бути".

But other times we say, "This is wrong."

Але іншого разу ми скажемо: "Це неправильно".

And so to combat this,

І щоб це подолати,

we don't just try harder,

ми не лише докладаємо більше зусиль,

but rather what we do is we set up situations

а й створюємо такі умови,

where these other sources of information can't bias us,

за яких ці інші джерела інформації не впливають на нас.

which is why many orchestras

Тому в багатьох оркестрах

audition musicians behind screens,

претендентів прослуховують за перегородкою,

so the only information they have

щоб суддям була доступна

is the information they believe should matter.

лише та інформація, яка є справді важливою.

I think prejudice and bias

Я вважаю, що упередження та фаворитизм

illustrate a fundamental duality of human nature.

ілюструють дуалістичність людської природи.

We have gut feelings, instincts, emotions,

У нас є внутрішнє чуття, інстинкти, емоції,

and they affect our judgments and our actions

і вони впливають на наші судження та дії

for good and for evil,

добрим чи поганим чином.

but we are also capable of rational deliberation

Але ми також здатні до раціонального обговорення

and intelligent planning,

та планування,

and we can use these to, in some cases,

і ми можемо їх використати, щоб у одних ситуаціях

accelerate and nourish our emotions,

посилювати і плекати наші емоції,

and in other cases staunch them.

а в інших – пригальмовувати наші емоційні реакції.

And it's in this way

І у такий спосіб

that reason helps us create a better world.

наш розум допомагає нам побудувати кращий світ.

Thank you.

Дякую.

(Applause)

(Оплески)