What is imposter syndrome and how can you combat it? - Elizabeth Cox

Перекладач: Nadia Havrylyuk Утверджено: Khrystyna Romashko

Even after writing eleven books and winning several prestigious awards,

Навіть написавши вісім книг та отримавши декілька престижних відзнак,

Maya Angelou couldn’t escape the nagging doubt

Майю Ангелоу не покидали надокучливі сумніви,

that she hadn’t really earned her accomplishments.

що вона не заслужила тих досягнень.

Albert Einstein experienced something similar:

Альберт Ейнштейн відчував щось подібне:

he described himself as an “involuntary swindler”

він описав себе "шахраєм мимоволі",

whose work didn’t deserve as much attention as it had received.

чиї роботи отримали більше уваги, ніж були того варті.

Accomplishments at the level of Angelou’s or Einstein’s are rare,

Досягнення такого рівня, як Ейнштейна чи Ангелоу - рідкість,

but their feeling of fraudulence is extremely common.

але їхні відчуття ошуканства - ні.

Why can’t so many of us shake feelings

Чому багато хто з нас не може позбутись відчуття,

that we haven’t earned our accomplishments,

що ми не заслужили визнання,

or that our ideas and skills aren’t worthy of others’ attention?

чи що наші ідеї та навики не гідні чиєїсь уваги?

Psychologist Pauline Rose Clance was the first to study

Психолог Паулін Роуз Кленс була першопроходцем

this unwarranted sense of insecurity.

у питанні необґрунтованого відчуття невпевненості.

In her work as a therapist,

У своїй роботі терапевтки

she noticed many of her undergraduate patients shared a concern:

вона помітила, що її пацієнти-студенти поділяли страх,

though they had high grades,

незважаючи на їхні високі оцінки,

they didn’t believe they deserved their spots at the university.

вони не вірили, що заслужили своє місце в університеті.

Some even believed their acceptance had been an admissions error.

Дехто навіть вірив, що їх вступ був помилкою вступної комісії.

While Clance knew these fears were unfounded,

Хоча Кленс знала, що ці страхи необґрунтовані,

she could also remember feeling the exact same way in graduate school.

вона пам'ятала, що ці відчуття переповнювали і її у старшій школі.

She and her patients experienced something that goes by a number of names--

Те, що вона та її пацієнти відчували, має безліч назв:

imposter phenomenon,

явище самозванця,

imposter experience,

досвід самозванця,

and imposter syndrome.

синдром самозванця.

Together with colleague Suzanne Imes,

Разом з колегою Сюзанною Аймс

Clance first studied imposterism in female college students and faculty.

Кленс вперше вивчала самозванство серед студенток її факультету.

Their work established pervasive feelings of fraudulence in this group.

Їхня робота показала нав'язливі думки про шахрайство в групі.

Since that first study,

Вже в першому дослідженні

the same thing has been established across gender,

те саме було виявлено у різних статей,

race,

рас,

age,

осіб різного віку

and a huge range of occupations,

та широкого спектру професій,

though it may be more prevalent and disproportionately affect

хоча це може переважати та непропорційно вражати

the experiences of underrepresented or disadvantaged groups.

малопредставлені або соціально вразливі групи.

To call it a syndrome is to downplay how universal it is.

Означити це як синдром - це применшувати його універсальність.

It's not a disease or an abnormality,

Це не хвороби і не відхилення,

and it isn’t necessarily tied to depression,

і це не прив'язано до депресії,

anxiety,

хвилювань

or self-esteem.

чи самооцінки.

Where do these feelings of fraudulence come from?

Де ж породжуються ці думки про шахрайство?

People who are highly skilled or accomplished

Люди, які наділені талантом та досвідом,

tend to think others are just as skilled.

думають, що інші такі ж талановиті.

This can spiral into feelings that they don’t deserve accolades

Це може перетворитись у відчуття, що вони не заслуговують на похвалу

and opportunities over other people.

і не мають більше можливостей, ніж інші.

And as Angelou and Einstein experienced,

Як у випадку Ейнштейна та Ангелоу,

there’s often no threshold of accomplishment

часто, якими б високими не були досягнення,

that puts these feelings to rest.

ці відчуття не відступають.

Feelings of imposterism aren’t restricted to highly skilled individuals, either.

Відчутя шахрайства не зустрічається лише у здібних людей.

Everyone is susceptible to a phenomenon known as pluralistic ignorance,

Кожен є схильним до такого явища як колективне незнання,

where we each doubt ourselves privately,

коли ми себе самі недооцінюємо,

but believe we’re alone in thinking that way

але думаємо, що не лише ми так вважаємо,

because no one else voices their doubts.

тому що ніхто не озвучує своїх сумнівів.

Since it’s tough to really know how hard our peers work,

Оскільки важко оцінити, наскільки важко працюють наші однолітки,

how difficult they find certain tasks,

якими складними для них видаються певні задачі,

or how much they doubt themselves,

чи як вони сумніваються в собі,

there’s no easy way to dismiss feelings that we’re less capable

немає легкого шляху, аби розвіяти відчуття, що ми менш здібні

than the people around us.

ніж оточуючі люди.

Intense feelings of imposterism

Сильне відчуття шахрайства

can prevent people from sharing their great ideas

може бути перепоною, аби розповісти іншим про свої геніальні ідеї,

or applying for jobs and programs where they’d excel.

або подаватись на вакансії, де ми би вдосконалились.

At least so far,

На даний момент,

the most surefire way to combat imposter syndrome

найточніший спосіб подолати синдром шахрая -

is to talk about it.

це говорити про нього.

Many people suffering from imposter syndrome

Багато людей, що страждають від цього синдрому,

are afraid that if they ask about their performance,

бояться, що якщо вони спитають про свої успіхи,

their fears will be confirmed.

то їхні страхи лише підтвердяться.

And even when they receive positive feedback,

І навіть коли вони отримують схвальні відгуки,

it often fails to ease feelings of fraudulence.

цього недостатньо, аби послабити відчуття шахрайства.

But on the other hand,

Але з іншого боку,

hearing that an advisor or mentor has experienced feelings of imposterism

якщо знати, що наставник чи порадник теж мав такі відчуття,

can help relieve those feelings.

це полегшує синдром шахрайства.

The same goes for peers.

Те ж стосується однолітків.

Even simply finding out there’s a term for these feelings

Саме тільки знання, що це відчуття має означення -

can be an incredible relief.

значне полегшення.

Once you’re aware of the phenomenon,

Коли ви дізнаєтесь про це явище,

you can combat your own imposter syndrome

ви можете з ним боротись,

by collecting and revisiting positive feedback.

збираючи та подвоюючи позитивні відгуки.

One scientist who kept blaming herself for problems in her lab

Одна дослідниця, яка постійно звинувачувала себе в проблемах у лабораторії,

started to document the causes every time something went wrong.

почала записувати, коли щось йшло не так.

Eventually, she realized most of the problems

Зрештою, вона зрозуміла, що причиною більшості проблем

came from equipment failure,

були неполадки обладнання,

and came to recognize her own competence.

і почала усвідомлювати власну компетентнсть.

We may never be able to banish these feelings entirely,

Ми можемо так і не подолати це відчуття повністю,

but we can have open conversations about academic or professional challenges.

але ми можемо порозмовляти про наукові або професійні виклики.

With increasing awareness of how common these experiences are,

Тепер, знаючи наскільки поширеним є цей синдром,

perhaps we can feel freer to be frank about our feelings

можливо, ми зможемо бути більш чесними у розмові про це відчуття

and build confidence in some simple truths:

та побудувати впевненість в собі в простих речах:

you have talent,

ви маєте талант,

you are capable,

ви здібні,

and you belong.

і ви на своєму місці.