Who decides what art means? - Hayley Levitt

Перекладач: Anastasiia Kozak Утверджено: Khrystyna Romashko

Imagine you and a friend are strolling through an art exhibit

Уявіть собі, що ви з другом прогулюютесь на художній виставці

and a striking painting catches your eye.

і одна вражаюча картина впадає вам в очі.

The vibrant red appears to you as a symbol of love,

Яскравий червоний здається вам символом любові,

but your friend is convinced it's a symbol of war.

але ваш друг переконаний, що це символ війни.

And where you see stars in a romantic sky,

І там, де ви бачите зірки в романтичному небі,

your friend interprets global warming-inducing pollutants.

ваш приятель бачить забрудників глобального потепління.

To settle the debate, you turn to the internet, where you read

Для того, щоб залагодити суперечку, ви звертаєтесь до інтернету, де взнаєте,

that the painting is a replica of the artist's first-grade art project:

що картина є репродукцією мисткині художнього проекту:

Red was her favorite color and the silver dots are fairies.

червоний - її улюблений колір, а срібні крапки - це феї.

You now know the exact intentions that led to the creation of this work.

Тепер ви точно знаєте, що призвело до створення цієї роботи.

Are you wrong to have enjoyed it as something the artist didn’t intend?

Чи ви були неправі, коли насолоджувалися тим, що художник не мав наміру зобразити?

Do you enjoy it less now that you know the truth?

А зараз ця робота подобається вам менше, коли ви знаєте правду?

Just how much should the artist's intention

Як сильно намір художника

affect your interpretation of the painting?

має вплинути на вашу інтерпретацію картини?

It's a question that's been tossed around

Це питання, на яке десятиліттями намагаються відповісти

by philosophers and art critics for decades, with no consensus in sight.

філософи та мистецтвознавці, за відсутності перспектив досягти взаємопорозуміння.

In the mid-20th century,

В середині 20 сторіччя,

literary critic W.K. Wimsatt and philosopher Monroe Beardsley

літературознавець В. К. Вімсат і філософ Монро Бердслі

argued that artistic intention was irrelevant.

сперечалися, чи має значення художній намір.

They called this the Intentional Fallacy:

Вони назвали це "Інтенціональною оманою":

the belief that valuing an artist's intentions was misguided.

переконання, що оцінювати намір художника є неправильним.

Their argument was twofold:

Їх аргумент мав два пояснення:

First, the artists we study are no longer living,

Перш за все, митців, роботи яких ми вивчаємо, вже немає,

never recorded their intentions,

вони ніколи не записували свої наміри,

or are simply unavailable to answer questions about their work.

і вони нездатні відповісти на питання про свої роботи.

Second, even if there were a bounty of relevant information,

По-друге, навіть, якщо б такая інформація існувала,

Wimsatt and Beardsley believed

Вімсат і Бердслі вважали,

it would distract us from the qualities of the work itself.

що вона б відволікала нас від самої роботи митця.

They compared art to a dessert:

Вони порівняли мистецтво з десертом:

When you taste a pudding,

коли ви їсте пудинг,

the chef's intentions don't affect whether you enjoy its flavor or texture.

наміри кухаря не впливають на те, чи насолоджуєтеся ви смаком або текстурою.

All that matters, they said, is that the pudding "works."

Має значення тільки те, що пудинг "працює".

Of course, what "works" for one person might not "work" for another.

Звичайно, те, що "працює" для однієї людини, може не "працювати" для іншого.

And since different interpretations appeal to different people,

І так як різні інтерпретації апелюють до різних людей,

the silver dots in our painting could be reasonably interpreted as fairies,

срібні крапки в нашій картині можуть трактуватися, як феї,

stars, or pollutants.

зірки або забруднювачі.

By Wimsatt and Beardsley's logic, the artist's interpretation of her own work

Згідно з логікою Вімсата та Бердслі, інтерпретація власного твору

would just be one among many equally acceptable possibilities.

просто стане однією з багатьох однаково прийнятних можливостей.

If you find this problematic,

Якщо ви незгодні з цією теорією,

you might be more in line with Steven Knapp and Walter Benn Michaels,

ви можете приєднатися до Стівена Кнапа і Волтера Бен Майклса,

two literary theorists who rejected the Intentional Fallacy.

теоретиків літератури, які заперечили "Інтенціональну оману".

They argued that an artist's intended meaning

Вони стверджували, що намір митця -

was not just one possible interpretation,

це не тільки ще одна можлива інтерпретація,

but the only possible interpretation.

а єдина можлива інтерпретація.

For example, suppose you're walking along a beach

Наприклад, припустимо, ви прогулюєтесь уздовж пляжу

and come across a series of marks in the sand that spell out a verse of poetry.

і знаходите написи на піску у формі вірша.

Knapp and Michaels believed the poem would lose all meaning

Кнап і Майклс вважали, що вірш втрачає сенс,

if you discovered these marks were not the work of a human being,

якщо ви дізнаєтесь, що ці рукописи не праця людини,

but an odd coincidence produced by the waves.

а випадкове творіння хвиль.

They believed an intentional creator

Вони вірили, що справжній творець --

is what makes the poem subject to understanding at all.

це той фактор, що допомагає зрозуміти твір цілком.

Other thinkers advocate for a middle ground,

Інші мислителі обирають золоту середину,

suggesting that intention is just one piece in a larger puzzle.

які вказують на те, що намір -- лише одна частина у великій головоломці.

Contemporary philosopher Noel Carroll took this stance,

Сучасний філософ Ноель Керролл приняв цю позицію,

arguing that an artist's intentions are relevant to their audience

стверджуючи, що наміри художника є актуальними для його аудиторії

the same way a speaker's intentions

так само, як наміри спікера

are relevant to the person they’re engaging in conversation.

є актуальними для людини, яка бере участь у розмові.

To understand how intentions function in conversation,

Щоб зрозуміти, яку функцію мають наміри у розмові,

Carroll said to imagine someone holding a cigarette and asking for a match.

Керролл каже: уявіть, що хтось тримає цигарку і просить сірники.

You respond by handing them a lighter,

А ви пропонуєте йому запальничку,

gathering that their motivation is to light their cigarette.

роблячи висновок, що головна мотивація - запалити цигарку.

The words they used to ask the question are important,

Слова, які вони використовували для запитання, важливі,

but the intentions behind the question dictate your understanding and ultimately,

але наміри, що стоять за цим питанням, диктують ваше розуміння і, зрештою,

your response.

вашу відповідь.

So which end of this spectrum do you lean towards?

Отже, до якої позиції ви схильні?

Do you, like Wimsatt and Beardsley, believe that when it comes to art,

Ви, як Вімсат і Бердслі, вірите, що, коли справа доходить до мистецтва,

the proof should be in the pudding?

відповідь лежить в пудингу?

Or do you think that an artist's plans and motivations for their work

Або ви думаєте, що плани художника та його мотиви

affect its meaning?

впливають на значення його робити?

Artistic interpretation is a complex web

Художня інтерпретація - це складна система,

that will probably never offer a definitive answer.

яка, ймовірно, ніколи не запропонує остаточної відповіді.