Why should you read "The Handmaid's Tale"? - Naomi R. Mercer

Перекладач: Dina Bezsmertna Утверджено: Khrystyna Romashko

["Незважання — не те ж саме, що невігластво: тут треба докладати зусиль".

— Маргарет Етвуд "Оповідь служниці"].

In Margaret Atwood's near-future novel, "The Handmaid's Tale,"

У романі Маргарет Етвуд "Оповідь служниці",

дія якого відбувається у недалекому майбутньому,

a Christian fundamentalist regime called the Republic of Gilead

християнський фундаменталістський режим під назвою Республіка Гілеад

has staged a military coup and established a theocratic government

здійснив військовий переворот

та встановив у США теократичний уряд.

in the United States.

The regime theoretically restricts everyone,

В теорії Гілеад обмежує права кожного,

but in practice a few men have structured Gilead so they have all the power,

але насправді за його створенням стояли лише кілька чоловіків,

які наділили себе владою, особливо над жінками.

especially over women.

The Handmaid's Tale is what Atwood calls speculative fiction,

"Оповідь служниці", за словами автора, —

це "спекулятивна фантастика",

meaning it theorizes about possible futures.

тобто в ній викладаються теорії щодо можливого майбутнього.

This is a fundamental characteristic

Це — основна характеристика

shared by both utopian and dystopian texts.

як утопічних, так і антиутопічних творів.

Можливе майбутнє у романах Етвуд зазвичай похмуре, тобто антиутопічне,

The possible futures in Atwood's novels are usually negative, or dystopian,

where the actions of a small group have destroyed society as we know it.

у якому діяльність малої групи людей знищила звичний для нас суспільний устрій.

Utopian and dystopian writing tends to parallel political trends.

Твори-утопії та антиутопії зазвичай відображають політичні тенденції.

Utopian writing frequently depicts an idealized society

Утопії часто зображують ідеалізоване суспільство,

that the author puts forth as a blueprint to strive toward.

що слугує прообразом устрою,

до якого, за задумом автора, ми маємо прагнути.

Dystopias, on the other hand,

В антиутопіях, з іншого боку,

are not necessarily predictions of apocalyptic futures,

не завжди передбачається апокаліптичне майбутнє,

but rather warnings about the ways in which societies can set themselves

а скоріше, є застереження про те,

як суспільство може стати на шлях до самознищення.

on the path to destruction.

The Handmaid's Tale was published in 1985, when many conservative groups

Роман "Оповідь служниці" був опублікований у 1985 році,

коли велика кількість консервативних груп

attacked the gains made by the second-wave feminist movement.

агресивно критикувала здобутки другої хвилі руху за права жінок,

This movement had been advocating greater social and legal equality for women

метою якого було відстоювання соціальної та юридичної рівності жінок

since the early 1960s.

з початку 1960-х років.

The Handmaid's Tale imagines a future in which the conservative

В романі "Оповідь служниці" уявляється майбутнє,

counter-movement gains the upper hand

яке захопив консервативний контррух,

and not only demolishes the progress women had made toward equality,

що не лише стає руйнівною силою

досягнень жінок у сфері гендерної рівності,

but makes women completely subservient to men.

а робить їх повністю залежними від чоловіків.

Gilead divides women in the regime into distinct social classes

У Гілеаді жінок розподілено на чіткі соціальні класи

based upon their function as status symbols for men.

на основі їх функцій у якості символу статусу для чоловіків.

Even their clothing is color-coded.

Навіть колір їхнього одягу символічний.

Women are no longer allowed to read

Жінкам заборонено читати,

or move about freely in public,

вільно пересуватися,

and fertile women are subject to state-engineered rape

а фертильні жінки підлягають схваленому державою зґвалтуванню

in order to give birth to children for the regime.

з метою народження дітей для режиму.

Although The Handmaid's Tale is set in the future,

Хоча дія роману і відбувається в майбутньому,

one of Atwood's self-imposed rules in writing it

одним з добровільних правил авторки було те,

що при його написанні вона згадуватиме лише ті події та звичаї,

was that she wouldn't use any event

or practice that hadn't already happened in human history.

що вже мали прецедент в історії людства.

The book is set in Cambridge, Massachusetts,

Дія роману відбувається у місті Кембридж, штат Массачусетс,

a city that during the American colonial period

у якому під час колоніального періоду

had been ruled by the theocratic Puritans.

панували теократичні пуритани.

In many ways, the Republic of Gilead resembles the strict rules

У Республіці Гілеад сповідуються схожі суворі правила,

that were present in Puritan society:

якими трактувалося пуританське суспільство:

rigid moral codes,

жорсткі норми моралі,

modest clothing,

скромне вбрання,

banishment of dissenters,

вигнання інакомислячих,

and regulation of every aspect of people's lives and relationships.

контроль над усіма аспектами життя та відносин між людьми.

For Atwood, the parallels to Massachusett's Puritans

Для Етвуд порівняння з пуританами Масачусетсу

were personal as well as theoretical.

було не лише теоретичне, а й мало особисте підґрунтя.

She spent several years studying the Puritans at Harvard

Протягом кількох років вона вивчала пуританізм у Гарварді,

and she's possibly descended from Mary Webster,

і можливо, є нащадком Мері Вебстер,

a Puritan woman accused of witchcraft who survived her hanging.

пуританки, яку звинуватили у відьомстві

та засудили до страти, яку їй вдалося пережити.

Atwood is a master storyteller.

Етвуд — майстерний оповідач.

The details of Gilead, which we've only skimmed the surface of,

Подробиці про устрій Гілеаду, які ми лише поспіхом назвали,

slowly come into focus through the eyes of its characters,

набирають обрисів через оповіді її героїнь,

mainly the novel's protagonist Offred,

особливо головної героїні роману Фредової,

a handmaid in the household of a commander.

служниці у будинку командора.

Before the coup that established Gilead,

До того, як відбувся державний переворот, що створив Гілеад,

Offred had a husband, a child, a job, and a normal, middle-class American life.

вона була одружена, мала дитину, роботу

та вела звичайне життя американки з середнього класу.

But when the fundamentalist regime comes into power,

Та коли до влади прийшов фундаменталістський режим,

Offred is denied her identity,

її позбавляють імені,

separated from her family,

розлучають з родиною,

and reduced to being, in Offred's words,

принижуючи, за словами Фредової,

"a two-legged womb for increasing Gilead's waning population."

до "двоногого лона для збільшення згасаючого населення Гілеаду".

Спочатку вона мириться з втратою своїх основних прав

She initially accepts the loss of her fundamental human rights

in the name of stabilizing the new government.

заради укріплення нового уряду.

But state control soon extends into attempts to control the language,

Та державний контроль незабаром досягає таких сфер як мова,

behavior,

поведінка

and thoughts of herself and other individuals.

та сприйняття нею себе та інших.

Early on, Offred says,

На початку Фредова говорить:

"I wait. I compose myself.

"Я чекаю. Опановую себе.

My self is a thing I must compose, as one composes a speech."

Моє я — річ, яку нині треба укладати, як укладають промову".

She likens language to the formulation of identity.

Вона уподібнює мову становленню особистості.

Her words also acknowledge the possibility of resistance,

Її слова також не виключають можливість супротиву,

and it's resistance, the actions of people who dare to break the political,

і цей супротив, діяння людей, які наважуються порушувати

політичні та інтелектуальні правила,

intellectual,

and sexual rules,

сексуальні норми,

that drives the plot of the Handmaid's Tale.

— саме це є рушійною силою сюжету роману.

Ultimately, the novel's exploration of the consequences of complacency,

Зрештою, те, як у романі змальовуються наслідки

надмірної безтурботності, конформізму

and how power can be wielded unfairly,

та несправедливого використання влади,

makes Atwood's chilling vision of a dystopian regime ever relevant.

наділяє створений Етвуд антиутопічний режим неабиякою актуальністю.