Meera Vijayann: Find your voice against gender violence

Перекладач: Orysia Bozhyk Утверджено: Hanna Leliv

Talking about empowerment is odd,

Говорити про кращі права для жінок – безглуздо,

because when we talk about empowerment,

бо у цих розмовах

what affects us most are the stories.

нас найбільше приваблюють власне історії.

So I want to begin with an everyday story.

Тому я хочу почати із буденного.

What is it really like to be a young woman in India?

То як це – бути жінкою в Індії?

Now, I've spent the last 27 years of my life

Я провела останні 27 років свого життя

in India, lived in three small towns,

в Індії, у трьох містечках,

two major cities,

двох великих містах,

and I've had several experiences.

і дещо там пережила.

When I was seven,

Коли мені було 7,

a private tutor who used to come home

мій приватний репетитор з математики

to teach me mathematics molested me.

чіплявся до мене.

He would put his hand up my skirt.

Він ліз руками під мою спідницю.

He put his hand up my skirt and told me

Він ліз руками під спідницю і казав,

he knew how to make me feel good.

що знає, як зробити мені приємно.

At 17, a boy from my high school

Коли мені було 17, один старшокласник

circulated an email

розіслав усім листа,

detailing all the sexually aggressive things

в якому детально описав те насильство,

he could do to me

яке він вчинив би наді мною

because I didn't pay attention to him.

за те, що я його ігнорувала.

At 19, I helped a friend

Коли мені було 19, я допомогла подрузі,

whose parents had forcefully married her to an older man

яку батьки примусово видали заміж за дорослого чоловіка,

escape an abusive marriage.

уникнути сімейного насилля.

At 21, when my friend and I were walking

Коли мені було 21, із подругою

down the road one afternoon,

ми йшли по вулиці,

a man pulled down his pants

і один чоловік спустив свої штани

and masturbated in front of us.

і почав мастурбувати прямо перед нами.

We called people for help, and nobody came.

Ми кликали на допомогу, але ніхто не прийшов.

At 25, when I was walking home one evening,

У 25, коли я поверталася додому одна,

two men on a motorcycle attacked me.

два чоловіки на мотоциклі напали на мене.

I spent two nights in the hospital

Я пробула дві ночі у лікарні,

recovering from trauma and injuries.

видужуючи після емоційних і тілесних ран.

So throughout my life, I've seen women —

Протягом усього життя я зустрічала жінок –

family, friends, colleagues —

родичів, друзів, колег –

live through these experiences,

які проходили через те ж саме,

and they seldom talk about it.

але майже всі мовчали про це.

So in simple words, life in India is not easy.

Простими словами, жити в Індії важко.

But today I'm not going to talk to you about this fear.

Та на сьогодні досить про ці жахіття.

I'm going to talk to you about an interesting path

Я розповім про шлях розуміння,

of learning that this fear took me on.

по якому до мене ці страхи прийшли.

So, what happened one night in December 2012

Те, що сталося однієї ночі у грудні 2012,

changed my life.

змінило моє життя.

So a young girl, a 23-year-old student,

Молода дівчина, 23-річна студентка,

boarded a bus in Delhi with her male friend.

сіла на автобус у Нью-Делі в компанії свого друга.

There were six men on the bus, young men

В автобусі було 6 пасажирів, молодих чоловіків,

who you might encounter every day in India,

просто середньостатистичних представників,

and the chilling account of what followed

та жахливу хроніку того, що сталося після

was played over and over again

знову і знову згадували

in the Indian and international media.

у власне індійських і міжнародних ЗМІ.

This girl was raped repeatedly,

Дівчину гвалтували раз за разом,

forcefully penetrated with a blunt rod,

навіть з допомогою тупої палиці,

beaten, bitten, and left to die.

били, кусали, а потім залишили помирати.

Her friend was gagged, attacked,

Її другові заткнули рот і побили

and knocked unconscious.

аж до втрати свідомості.

She died on the 29th of December.

Вона померла 29 грудня.

And at a time when most of us here

В той час, як більшість з тут присутніх

were preparing to welcome the new year,

готувалися до Нового року,

India plunged into darkness.

для Індії настали темні часи.

For the first time in our history,

Вперше за всю історію

men and women in Indian cities

чоловік і жінки з усієї країни

woke up to the horrific truth

усвідомили жахливу правду

about the true state of women in the country.

про реальне місце жінки у нашій країні.

Now, like many other young women,

Як і більшість таких же молодих жінок,

I was absolutely terrified.

я була перелякана,

I couldn't believe that something like this

я не могла прийняти того, що щось на кшталт цього

could happen in a national capital.

могло статися у столиці.

I was angry and I was frustrated,

Я була зла і розчарована,

but most of all, I felt utterly, completely helpless.

та найбільше і найглибше – безпорадна.

But really, what do you do, right?

А що тут поробиш?

Some write blogs, some ignore it,

Хтось пише про це, хтось на це не зважає,

some join protests.

хтось йде на демонстрацію.

I did all of it. In fact, that was what everyone was doing

Я теж. По правді, всі це тоді робили,

two years ago.

два роки тому.

So the media was filled with stories about

ЗМІ майоріли історіями

all the horrific deeds

про жахливі вчинки,

that Indian men are capable of.

на які здатні індійські чоловіки.

They were compared to animals,

Їх вважали тваринами,

sexually repressed beasts.

сексуально-незадоволеною худобою.

In fact, so alien and unthinkable was this event

По суті, настільки дивною і нереальною здавалася ця подія

in an Indian mind

звичайним мешканцям Індії,

that the response from the Indian media,

що відгук індійських ЗМІ,

public and politicians proved one point:

громади і політиків, довів одне:

No one knew what to do.

ніхто не знав, як бути далі.

And no one wanted to be responsible for it.

Ніхто не хотів нести відповідальності.

In fact, these were a few insensitive comments

Було кілька недоречних висловлювань

which were made in the media

у ЗМІ

by prominent people

від впливових персон,

in response to sexual violence against women in general.

як відгук на сексуальне насилля над жінками в цілому.

So the first one is made by a member of parliament,

Першим говорив член парламенту,

the second one is made by a spiritual leader,

другим – духовний наставник,

and the third one was actually the defendants' lawyer

третім був власне адвокат підсудних,

when the girl was fighting for her life

коли та дівчина боролася за життя,

and she passed away.

і врешті відійшла на той світ.

Now, as a woman watching this day after day,

Будучи жінкою, і весь час дивлячись на це,

I was tired.

я відчувала втому.

So as a writer and gender activist,

Виступаючи за гендерні права,

I have written extensively on women,

я писала виключно про жінок,

but this time, I realized it was different,

та цього разу все було інакше,

because a part of me realized

бо в глибині душі я відчула,

I was a part of that young woman too,

що і сама була трохи тою молодою дівчиною,

and I decided I wanted to change this.

і я зрозуміла, що хочу це змінити.

So I did something spontaneous, hasty.

Це був спонтанний, поспішний вчинок.

I logged on to a citizen journalism platform

Я зайшла на сайт для місцевих журналістів,

called iReport,

зателефонувала в iReport

and I recorded a video talking about

і записала відео, в якому я говорила про те,

what the scene was like in Bangalore.

як все відбувається в Бангалорі.

I talked about how I felt,

Я говорила про свої почуття,

I talked about the ground realities,

говорила про базові речі,

and I talked about the frustrations of living in India.

про розчарування життям в Індії.

In a few hours, the blog was shared widely,

З кожною секундою було все більше читачів,

and comments and thoughts poured in

відгуки потекли рікою

from across the world.

з усіх куточків нашої планети.

In that moment, a few things occurred to me.

Тоді я зрозуміла кілька речей.

One, technology was always at hand

По перше, технології завжди були під рукою

for many young women like me.

у більшості дівчат, таких, як я.

Two, like me, most young women

По-друге, як і я, більшість дівчат

hardly use it to express their views.

ледве висловлювали свою думку таким чином.

Three, I realized for the first time

По-третє, вперше я усвідомила,

that my voice mattered.

що моє слово чогось вартувало.

So in the months that followed,

Протягом наступних місяців

I covered a trail of events in Bangalore

я писала про події у Бангалорі,

which had no space in the mainstream news.

яким не приділяли уваги популярні ЗМІ.

In Cubbon Park, which is a big park in Bangalore,

У парку Кубон, найбільшому в Бангалорі,

I gathered with over 100 others

я зібрала більше сотні людей,

when groups of young men came forward

прийшли навіть кілька груп молодиків

to wear skirts to prove that clothing

у спідницях, щоб довести, що одяг

does not invite rape.

не повинен провокувати згвалтування.

When I reported about these events,

Коли я писала про ці події,

I felt I had charge, I felt like I had a channel

я ніби мала зброю у руках, ніби могла так

to release all the emotions I had inside me.

висловити те, що назбиралося всередині.

I attended the town hall march

Я була на виступі перед мерією міста,

when students held up signs saying

де студенти тримали плакати із гаслами:

"Kill them, hang them."

"Вбити їх, повісити їх".

"You wouldn't do this to your mothers or sisters."

"Ви не зробили б цього зі своїми рідними".

I went to a candlelight vigil

Ми вийшли зі свічками на вулицю,

where citizens gathered together

всі люди зібралися разом, щоб

to talk about the issue of sexual violence openly,

відверто поговорити про сексуальне насилля

and I recorded a lot of blogs

Я прочитала багато заміток

in response to how worrying the situation was

у відгук на цей тривожний стан речей

in India at that point.

в Індії на той момент.

["I am born with sisters and cousin who now live in cities and abroad but they never talk to me or complain about their daily difficulties like you say"]

["Ні мої сестри, ні кузени, які зараз живуть в містах чи за кордоном, ніколи не говорили і не скаржилися через речі, про які ти пишеш"]

Now, the reactions confused me.

Ці відгуки спантеличили мене.

While supportive comments poured in from across the world,

Поки слова в підтримку летіли звідусіль,

as did vicious ones.

були і ті, хто проти.

So some called me a hypocrite.

Дехто називав мене лицеміром.

Some called me a victim, a rape apologist.

Або жертвою, що виправдовує згвалтування.

Some even said I had a political motive.

Або казали, що у мене були політичні цілі.

But this one comment kind of describes

Але саме цей відгук якраз показує те,

what we are discussing here today.

про що ми говоримо зараз.

But I was soon to learn that this was not all.

Скоро я зрозуміла, що це ще було не все.

As empowered as I felt

Такою сильною я почувалася

with the new liberty that this

з цією новою свободою

citizen journalism channel gave me,

від буття місцевим журналістом,

I found myself in an unfamiliar situation.

що я відчувала себе не на своєму місці.

So sometime last August, I logged onto Facebook

Якось минулого серпня, коли я зайшла на Фейсбук

and I was looking through my news feed,

і переглядала стрічку новин,

and I noticed there was a link

я наткнулася на посилання,

that was being shared by my friends.

яким поділилися мої друзі.

I clicked on the link; it led me back

Я натиснула на посилання, і воно направило мене

to a report uploaded by an American girl

до статті, написаної однією американкою

called Michaela Cross.

під іменем Мішель Кросс.

The report was titled,

Стаття мала назву:

"India: The story you never wanted to hear."

"Індія: чого вам не захочеться почути".

And in this report, she recounted her firsthand

Там вона переповіла, з перших вуст,

account of facing sexual harassment in India.

про пережиті в Індії сексуальні домагання.

She wrote, "There is no way to prepare for the eyes,

Писала: "Неможливо одягнутися правильно,

the eyes that every day stared

вони все одно дивляться, завжди,

with such entitlement at my body,

ніби мають право на моє тіло,

with no change of expression

завжди з тим же поглядом,

whether I met their gaze or not.

чи зустрічаю я цей погляд чи ні.

Walking to the fruit seller's or the tailor's,

Йдучи до продавця фруктів чи до кравця,

I got stares so sharp

я зустрічала такі гострі погляди,

that they sliced away bits of me piece by piece."

що здавалося, мене ріжуть на шматки".

She called India a traveler's heaven and a woman's hell.

Вона казала, що Індія – рай для туристів, але пекло для жінок.

She said she was stalked, groped,

Її переслідували, до неї торкалися,

and masturbated at.

дивлячись на неї – мастурбували.

Now, late that evening, the report went viral.

Пізніше того ж вечора стаття розлетілася

It was on news channels across the world.

на всі канали новин по всьому світу.

Everyone was discussing it.

Всі про це говорили.

It had over a million views,

Було більше мільйона переглядів,

a thousand comments and shares,

тисячі коментували і ділилися статтею,

and I found myself witnessing

і я зрозуміла,

a very similar thing.

що десь це вже бачила.

The media was caught in this vicious cycle

ЗМІ крутилися в порочному колі

of opinion and outburst

з думок та спалахів гніву,

and no outcome whatsoever.

але це нічого не змінювало.

So that night, as I sat wondering

Тієї ночі, думаючи про те,

how I should respond,

як мені варто зреагувати,

I found myself filled with doubt.

я була повна сумнівів.

You see, as a writer, I approached this issue

Хоч і будучи письменником, я сприйняла це,

as an observer,

як спостерігач,

as an Indian, I felt embarrassment and disbelief,

як громадянин Індії – мені було соромно, я не вірила.

and as an activist, I looked at it as a defender of rights,

І будучи активістом, я дивилася на це все

but as a citizen journalist,

як захисник прав, а як журналіст –

I suddenly felt very vulnerable.

я відчула власну вразливість.

I mean, here she was, a young woman

Тобто, ось, молода дівчина,

who was using a channel to talk about

яка пише про власний досвід,

her experience just as I was,

так само, як і я,

and yet I felt unsettled.

але це не давало мені спокою.

You see, no one ever tells you

Справа в тому, що нам не кажуть,

that true empowerment comes from giving yourself

що справжня влада приходить з дозволом

the permission to think and act.

думати і робити самостійно.

Empowerment is often made to sound as if

Більше прав і можливостей – це так звучить

it's an ideal, it's a wonderful outcome.

як ідеал, як довгоочікуваний результат.

When we talk about empowerment, we often

Говорячи про нові можливості, ми часто

talk about giving people access to materials,

маємо на увазі доступ до матеріального,

giving them access to tools.

до забезпечення речами.

But the thing is, empowerment is an emotion.

Та насправді ці можливості – це емоції.

It's a feeling.

Це відчуття.

The first step to empowerment

Щоб розширити свої права,

is to give yourself the authority,

потрібно собі це дозволити,

the key to independent will,

в цьому сутність незалежної волі,

and for women everywhere,

і всім жінкам,

no matter who we are or where we come from,

незалежно від того, хто вони і звідки,

that is the most difficult step.

це дається найважче.

We fear the sound of our own voice,

Ми боїмося власної думки,

for it means admission, but it is this that gives us

бо вона несе усвідомлення, але ж вона дає

the power to change our environment.

можливість змінити все навколо.

Now in this situation where I was faced

Таким от чином, коли я стикнулася

with so many different kinds of realities,

з такими різними поглядами на цю ситуацію,

I was unsure how to judge,

я не знала, як реагувати,

because I didn't know what it would mean for me.

бо не знала, як зреагувала би, будучи там.

I feared to judge because I didn't know what it would be

Боялася судити, бо хто зна, як це було би,

if I didn't support the same view as this girl.

якби я трималася протилежної думки.

I didn't know what it would mean for me

Я не знала, як сприйнявся би

if I was challenging someone else's truth.

мій виклик, кинутий чужій правді.

But yet, it was simple.

Та все було так просто.

I had to make a decision:

Я мала вирішити:

Should I speak up or should I stay quiet?

сказати слово чи змовчати?

So after a lot of thought,

Добре все обдумавши,

I recorded a video blog in response,

я записала відео-відповідь,

and I told Michaela, well,

де розповіла Мішель

there are different sides to India,

про різносторонність Індії,

and I also tried to explain

намагаючись пояснити,

that things would be okay

що все владнається,

and I expressed my regret for what she had faced.

що мені шкода, що їй довелося це пережити.

And a few days later, I was invited to talk

Кілька днів потому мене запросили

on air with her,

поговорити з нею в прямому ефірі,

and for the first time, I reached out to this girl

і вперше я зустрілася з дівчиною,

who I had never met, who was so far away,

якої не знала, яка була так далеко,

but yet I felt so close to.

але з якою я була така близька.

Since this report came to light,

До виходу тієї статті,

more young people than ever

ніколи ще стільки молоді не говорило

were discussing sexual harassment on the campus,

про сексуальні домагання в університеті,

and the university that Michaela belonged to

а саме тоді університет Мішель

gave her the assistance she needed.

надав їй необхідну допомогу.

The university even took measures

В університеті навіть подбали про те,

to train its students to equip them

щоб студенти отримали

with the skills that they need

необхідні їм навички для того,

to confront challenges such as harassment,

щоб впоратися, наприклад, з домаганням,

and for the first the time, I felt I wasn't alone.

і вперше відчувалося, що я не одна.

You see, if there's anything that I've learned

Якщо і є щось, що я зрозуміла,

as an active citizen journalist

будучи активним громадським журналістом

over the past few years,

вже протягом кількох років,

it is our dire lack as a society to actively find

то це важку вдачу нас, як суспільства,

avenues where our voices can be heard.

знайти місця, де нас почули би.

We don't realize that when we are standing up,

Ми не розуміємо, що коли ми повстаємо,

we are not just standing up as individuals,

то повстаємо не як окремі особистості,

we are standing up for our communities,

ми повстаємо за нашу спільноту,

our friends, our peers.

за друзів, за товаришів.

Most of us say that women are denied their rights,

Говорять, що жіночі права обмежують,

but the truth is, oftentimes,

та правда в тому, що часто

women deny themselves these rights.

самі жінки від цих прав відмовляються.

In a recent survey in India,

За даними нещодавнього опитування, в Індії

95 percent of the women who work in I.T.,

95% жінок, що працюють в сфері ІТ,

aviation, hospitality and call centers,

авіації, готельного бізнесу, колл-центрів

said they didn't feel safe returning home alone

відповіли, що відчувають небезпеку,

after work in the late hours or in the evening.

повертаючись додому пізно наодинці.

In Bangalore, where I come from,

У Бангалорі, звідки я родом,

this number is 85 percent.

це 85% жінок.

In rural areas in India,

Щодо стану сільської спільноти в Індії,

if anything is to go by the recent

згадуючи нещодавні групові згвалтування

gang rapes in Badaun and acid attacks in Odisha

в Бадауні і напади з кислотою в Ориссі

and Aligarh are supposed to go by,

і Аліґарху, а їх варто згадати,

we need to act really soon.

потрібно вже щось робити.

Don't get me wrong,

Зрозумійте мене правильно:

the challenges that women will face

та небезпека, яка чатує на жінок,

in telling their stories is real,

які заговорять, є реальною,

but we need to start pursuing

але ми маємо йти до мети,

and trying to identify mediums

знаходячи посередників,

to participate in our system

які допомогли би в цій справі,

and not just pursue the media blindly.

а не просто сліпо вірити ЗМІ.

Today, more women than ever

Ніколи ще стільки жінок, як сьогодні,

are standing up and questioning

не виступало з закликами

the government in India,

до уряду Індії,

and this is a result of that courage.

і це вже результат нашої сміливості.

There is a sixfold increase in women

Вшестеро збільшилася кількість жінок,

reporting harassment,

що говорять про домагання,

and the government passed

уряд прийняв акт про поправки

the Criminal Law (Amendment) Act in 2013

до кримінального закону 2013 року,

to protect women against sexual assault.

щоб захистити тих жінок, що постраждали.

As I end this talk,

Наостанок

I just want to say

хотілося б додати,

that I know a lot of us in this room have our secrets,

що я знаю – у багатьох тут є свої секрети,

but let us speak up.

але заговорімо!

Let us fight the shame and talk about it.

Поборімо сором і заговорімо про це.

It could be a platform, a community,

Це може бути сайт, може бути спільнота,

your loved one, whoever or whatever you choose,

ваш коханий, будь-хто і будь-що на вибір,

but let us speak up.

але потрібно заговорити.

The truth is, the end to this problem

Суть у тому, що кінець цій проблемі можемо

begins with us.

покласти лише ми і лише таким початком.

Thank you.

Дякую.

(Applause)

(Оплески)