Chris Abani on the stories of Africa

Перекладач: Khrystyna Romashko Утверджено: Hanna Leliv

My search is always to find ways to chronicle,

Я завжди шукаю можливість вести хроніку,

to share and to document stories about people, just everyday people.

фіксувати та розповсюджувати історії про людей, простих людей.

Stories that offer transformation, that lean into transcendence,

Історії, які спонукають до переходу на новий рівень

but that are never sentimental,

без будь-якої сентиментальності,

that never look away from the darkest things about us.

історії, які ніколи не приховують найтемніше в нас.

Because I really believe that we're never more beautiful

Тому що я вірю в те, що найкрасивішими ми є тоді,

than when we're most ugly.

коли ми найбільш потворні.

Because that's really the moment we really know what we're made of.

Тому що саме в цей момент ми починаємо чітко розуміти, з якого ми тіста.

As Chris said, I grew up in Nigeria

Як вже казав Кріс, я виріс у Нігерії

with a whole generation -- in the '80s --

у 80-ті роки, з цілим поколінням тих студентів,

of students who were protesting a military dictatorship, which has finally ended.

що виказували протест військовій диктатурі, з якою тепер покінчено.

So it wasn't just me, there was a whole generation of us.

Тож я був не один, нас було ціле покоління.

But what I've come to learn

Але мені довелося дізнатися,

is that the world is never saved in grand messianic gestures,

що світ ніколи не рятують великими справами, достойними месій,

but in the simple accumulation of gentle, soft, almost invisible acts of compassion,

а тільки простим збереженням тонких, м'яких, майже непомітних актів милосердя,

everyday acts of compassion.

повсякденних добрих справ.

In South Africa, they have a phrase called Ubuntu.

В ПАР є такий вираз: "убунту"

Ubuntu comes out of a philosophy that says,

Убунту — це частина філософії, яка стверджує,

the only way for me to be human is for you to reflect

що єдиний спосіб для мене бути людиною — щоб інша людина

my humanity back at me.

показала мені як у дзеркалі, що я — людина.

But if you're like me, my humanity is more like a window.

Але якщо ти такий самий як і я, тоді моя людяність подібна до вікна.

I don't really see it, I don't pay attention to it

Я не дуже-то її бачу, не звертаю на це уваги.

until there's, you know, like a bug that's dead on the window.

До тих пір поки, знаєте, це як мертва комаха на склі.

Then suddenly I see it, and usually, it's never good.

Тоді раптом я помічаю її, і як правило, це завжди негативне враження.

It's usually when I'm cussing in traffic

Зазвичай це відбувається, коли в потоці машин я зриваюсь на когось,

at someone who is trying to drive their car and drink coffee

хто намагається одночасно вести машину, пити каву,

and send emails and make notes.

відсилати імейли і щось занотовувати в блокнот.

So what Ubuntu really says

Убунту насправді говорить,

is that there is no way for us to be human without other people.

що ми не можемо бути людяними без інших людей.

It's really very simple, but really very complicated.

Це насправді дуже просто, але на практиці дуже важко.

So, I thought I should start with some stories.

І от я вирішив почати з кількох історій.

I should tell you some stories about remarkable people,

Я повинен розповісти вам кілька історій про виняткових людей,

so I thought I'd start with my mother.

і я вирішив почати зі своєї матері.

(Laughter)

(Сміх)

And she was dark, too.

Вона була надзвичайна.

My mother was English.

Моя мати була англійкою.

My parents met in Oxford in the '50s,

Мої батьки познайомились в Оксфорді в 50-ті роки.

and my mother moved to Nigeria and lived there.

моя мати переїхала в Нігерію і стала там жити.

She was five foot two, very feisty and very English.

Зростом вона була півтора з чимось метра, дуже зухвала і справжня англійка.

This is how English my mother is -- or was, she just passed.

Розповім вам, наскільки вона була англійкою, "була" — тому що зовсім недавно її не стало.

She came out to California, to Los Angeles, to visit me,

Вона приїхала відвідати мене до Каліфорнії, в Лос-Анджелес,

and we went to Malibu, which she thought was very disappointing.

і ми поїхали в Малібу, який її невимовно розчарував.

(Laughter)

(Сміх)

And then we went to a fish restaurant,

Ми пішли в рибний ресторан,

and we had Chad, the surfer dude, serving us,

де наш столик обслуговував один серфінгіст, на ім'я Чед,

and he came up and my mother said,

і ось він підходить, і мама питає:

"Do you have any specials, young man?"

"Чи є у вас якісь фірмові страви, юначе?"

And Chad says, "Sure, like, we have this, like, salmon,

І Чед каже: "Ну а то! Типу, в нас є це... лосось,

that's, like, rolled in this, like, wasabi, like, crust.

і він типу в такій скоринці, тіпа з васабі,

It's totally rad."

коротше, реальна тема!"

And my mother turned to me and said,

І мама повертається до мене і питає:

"What language is he speaking?"

"Якою мовою він говорить?"

(Laughter)

(Сміх)

I said, "English, mum."

Я відповідаю: "Англійською, мамо".

And she shook her head and said,

А вона похитує головою і каже:

"Oh, these Americans. We gave them a language,

"Ох ці американці, ми дали їм мову,

why don't they use it?"

то чому вони її не використовують?"

(Laughter)

(Сміх)

So, this woman, who converted from the Church of England

І ось, ця жінка, яка навернулась із англіканської церкви

to Catholicism when she married my father --

до католицизму, коли вийшла заміж за мого батька,

and there's no one more rabid than a Catholic convert --

а нема нікого завзятішого за тих, хто навернувся до католицизму,

decided to teach in the rural areas in Nigeria,

вирішила викладати в сільських районах Нігерії,

particularly among Igbo women,

особливо - серед жінок народності Іґбо,

the Billings ovulation method,

розповідати про метод овуляції Біллінґа,

which was the only approved birth control by the Catholic Church.

єдиний метод контрацепції, схвалений католицькою церквою.

But her Igbo wasn't too good.

Але вона не дуже добре говорила мовою Іґбо.

So she took me along to translate.

Тому вона брала мене з собою, щоб я перекладав.

I was seven.

Мені тоді було сім років.

(Laughter)

(Сміх)

So, here are these women,

І ось, там ці жінки,

who never discuss their period with their husbands,

які ніколи не обговорюють місячні зі своїми чоловіками,

and here I am telling them, "Well, how often do you get your period?"

і я їм кажу: "Ну добре, а як часто у вас буває менструація?"

(Laughter)

(Сміх)

And, "Do you notice any discharges?"

Чи помічаєте ви якісь виділення?

(Laughter)

(Сміх)

And, "How swollen is your vulva?"

І наскільки сильно у вас набрякають зовнішні статеві органи?

(Laughter)

(Сміх)

She never would have thought of herself as a feminist,

Вона б ніколи не визнала себе феміністкою,

my mother, but she always used to say,

моя мати, але вона завжди говорила:

"Anything a man can do, I can fix."

"Все що чоловік може зробити, я можу виправити".

(Applause)

(Аплодисменти)

And when my father complained about this situation,

І коли мій батько пожалівся на це,

where she's taking a seven-year-old boy

на те, що вона бере семирічне хлопчисько

to teach this birth control, you know,

на заняття з контрацепції, знаєте,

he used to say, "Oh, you're turning him into --

він їй казав: "Ти ж перетворюєш...

you're teaching him how to be a woman."

Ти його вчиш, як бути жінкою".

My mother said, "Someone has to."

А вона відповідала: "Ну хтось же повинен його навчити".

(Laughter)

(Сміх)

This woman -- during the Biafran war,

Ця жінка - під час війни в Біафрі,

we were caught in the war.

ми опинились в зоні бойових дій.

It was my mother with five little children.

Моя мати була з п'ятьма маленькими дітками.

It takes her one year, through refugee camp after refugee camp,

Їй знадобився рік для того, щоб через один за другим табір для біженців

to make her way to an airstrip where we can fly out of the country.

добратися до злітної смуги, з якої ми змогли би вилетіти з країни.

At every single refugee camp, she has to face off soldiers

В кожному, без винятку, таборі для біженців їй доводилось чинити опір солдатам,

who want to take my elder brother Mark, who was nine,

які хотіли забрати мого старшого брата Марка, якому було 9 років,

and make him a boy soldier.

та зробити з нього неповнолітнього солдата.

Can you imagine this five-foot-two woman,

Можете уявити цю півтораметрову жінку,

standing up to men with guns who want to kill us?

що протистоїть чоловікам зі зброєю, які хотіли нас вбити?

All through that one year,

І за весь цей рік

my mother never cried one time, not once.

моя мати жодного разу не розплакалась, ніколи.

But when we were in Lisbon, in the airport,

Але коли ми були в аеропорту в Лісабоні,

about to fly to England,

чекаючи на виліт до Англії,

this woman saw my mother wearing this dress,

одна жінка побачила плаття, в яке була вдягнута моя мати,

which had been washed so many times it was basically see through,

яке було випрано стільки разів, що воно було майже прозорим,

with five really hungry-looking kids,

з п'ятьма дітьми, що виглядали зголоднілими,

came over and asked her what had happened.

і вона підійшла і спитала мою матір, що сталося.

And she told this woman.

І та їй розповіла.

And so this woman emptied out her suitcase

Тоді ця жінка витягла все з валізи,

and gave all of her clothes to my mother, and to us,

і віддала весь свій одяг моїй мамі і нам,

and the toys of her kids, who didn't like that very much, but --

навіть іграшки її дітей, що не дуже їх втішило.

(Laughter) --

(Сміх)

that was the only time she cried.

І це був єдиний раз, коли вона заплакала.

And I remember years later, I was writing about my mother,

І я пам'ятаю, як багато років потому, я писав про свою матір,

and I asked her, "Why did you cry then?"

і спитав її: "Чому ти тоді плакала?"

And she said, "You know, you can steel your heart

І вона сказала: "Знаєш, можна загартувати своє серце

against any kind of trouble, any kind of horror.

проти будь-якого лиха і будь-якого жаху.

But the simple act of kindness from a complete stranger

Але простий добрий вчинок зовсім незнайомої людини

will unstitch you."

здатний пробити цю броню".

The old women in my father's village, after this war had happened,

Старі жінки в селі мого батька, після того як почалась ця війна,

memorized the names of every dead person,

вчили напам'ять імена кожного з полеглих

and they would sing these dirges, made up of these names.

і співали погребальні пісні, складені з цих імен.

Dirges so melancholic that they would scorch you.

Погребальні пісні, сповнені такої туги, що, здавалося, спалює тебе вщент.

And they would sing them only when they planted the rice,

І вони співали ці пісні тільки під час саджання рису,

as though they were seeding the hearts of the dead

наче вони висаджували серця загиблих

into the rice.

в рисові поля.

But when it came for harvest time,

Але коли наставали жнива,

they would sing these joyful songs,

вони співали пісні радості,

that were made up of the names of every child

що були складені з імен кожного з дітей,

who had been born that year.

народжених у той рік.

And then the next planting season, when they sang the dirge,

А потім, в наступний сезон, коли вони співали погребальні пісні,

they would remove as many names of the dead

вони викидали з них стільки імен загиблих,

that equaled as many people that were born.

скільки народилося дітей.

And in this way, these women enacted a lot of transformation,

І таким чином ці жінки дали початок багатьом змінам,

beautiful transformation.

прекрасним змінам.

Did you know, that before the genocide in Rwanda,

Чи знали ви, що до геноциду в Руанді,

the word for rape and the word for marriage

зґвалтування та заміжжя

was the same one?

називались одним і тим самим словом?

But today, women are rebuilding Rwanda.

Але сьогодні жінки заново вибудовують Руанду.

Did you also know that after apartheid,

А ще, чи знали ви, що після апартеїду,

when the new government went into the parliament houses,

коли новий уряд прийшов у будівлю парламенту,

there were no female toilets in the building?

в них не було жіночих туалетів?

Which would seem to suggest that apartheid

Що можна розуміти як те, що апартеїд

was entirely the business of men.

був цілком справою чоловіків.

All of this to say, that despite the horror, and despite the death,

Це все я говорю до того, що попри жах і смерть,

women are never really counted.

жінок ніколи не сприймають серйозно.

Their humanity never seems to matter very much to us.

Їхня людяність ніколи не має для нас особливого значення.

When I was growing up in Nigeria --

Коли я ріс у Нігерії,

and I shouldn't say Nigeria, because that's too general,

правильніше сказати не в Нігерії, тому що це занадто загально,

but in Afikpo, the Igbo part of the country where I'm from --

а в Урхобо, в тій частині країни, що належала народу Іґбо, звідки я родом,

there were always rites of passage for young men.

там завжди були обряди ініціації для юнаків.

Men were taught to be men in the ways in which we are not women,

Чоловіків вчили бути чоловіками в тому, в чому ми не жінки,

that's essentially what it is.

ось у цьому була суть.

And a lot of rituals involved killing, killing little animals,

І багато залучених ритуалів включали вбивство, вбивство малих тварин,

progressing along, so when I turned 13 --

і це продовжувалось, тому, коли мені виповнилось 13 -

and, I mean, it made sense, it was an agrarian community,

і, я маю на увазі, що це має сенс, це була аграрна спільнота,

somebody had to kill the animals,

комусь треба було вбивати тварин,

there was no Whole Foods you could go and get kangaroo steak at --

не було ніяких Whole Foods, куди ви можете піти і купити кенгурячий стейк,

so when I turned 13, it was my turn now to kill a goat.

тому коли мені виповнилося 13, тепер була моя черга убити козла.

And I was this weird, sensitive kid, who couldn't really do it,

І я був дивною, чутливою дитиною, яка дійсно не могла зробити цього,

but I had to do it.

але я повинен був зробити це.

And I was supposed to do this alone.

І я мусив зробити це самостійно.

But a friend of mine, called Emmanuel,

Але мій друг, на ім'я Еммануель,

who was significantly older than me,

який був значно старшим за мене

who'd been a boy soldier during the Biafran war,

і служив солдатом-хлопчиком під час війни у Біафрі,

decided to come with me.

вирішив піти зі мною.

Which sort of made me feel good,

Що ніби змусило мене почуватися добре,

because he'd seen a lot of things.

тому що він бачив багато чого.

Now, when I was growing up, he used to tell me

Коли я підростав, він любив розказувати мені

stories about how he used to bayonet people,

різні історії про те, як він втикав багнети у людей,

and their intestines would fall out, but they would keep running.

і їхні кишки випадали, але вони продовжували бігти.

So, this guy comes with me.

Отже, цей хлопець іде зі мною.

And I don't know if you've ever heard a goat, or seen one --

Я не знаю, чи ви коли-небудь чули козла, чи бачили,

they sound like human beings,

вони звучать як люди.

that's why we call tragedies "a song of a goat."

Ось чому трагедії називають "піснями козла".

My friend Brad Kessler says that we didn't become human

Мій друг Бред Кесір каже, що ми не стали людьми,

until we started keeping goats.

поки не завели кіз.

Anyway, a goat's eyes are like a child's eyes.

У всякому разі, очі кози, як очі дитини.

So when I tried to kill this goat and I couldn't,

тож коли я спробував вбити козла, я не зміг,

Emmanuel bent down, he puts his hand over the mouth of the goat,

Еммануель нахилився, поклав руку на морду козла,

covers its eyes, so I don't have to look into them,

закрив йому очі, щоб мені не довелося в них дивитися,

while I kill the goat.

коли я вбиватиму козла.

It didn't seem like a lot, for this guy who'd seen so much,

Це не було чимось надзвичайним, для хлопця, який стільки бачив,

and to whom the killing of a goat must have seemed

і для якого вбивство козла мало б здаватися

such a quotidian experience,

такою повсякденною справою,

still found it in himself to try to protect me.

та все ж він зробив зусилля, щоб спробувати захистити мене.

I was a wimp.

Я був слюнтяєм.

I cried for a very long time.

Я дуже довго плакав.

And afterwards, he didn't say a word.

І після цього він не сказав ні слова.

He just sat there watching me cry for an hour.

Він просто сидів і дивився, як я плачу цілу годину.

And then afterwards he said to me,

А тоді сказав мені:

"It will always be difficult, but if you cry like this every time,

"Це завжди буде важко, але якщо ти плакатимеш щоразу, як тепер,

you will die of heartbreak.

то помреш від серцевого нападу.

Just know that it is enough sometimes

Тільки знай, що іноді достатньо

to know that it is difficult."

просто знати, що це складно".

Of course, talking about goats makes me think of sheep,

Звичайно, розмови про козлів спонукають мене думати про овець,

and not in good ways.

і не дуже позитивно.

(Laughter)

(Сміх)

So, I was born two days after Christmas.

Так, я був народився через два дні після Різдва.

So growing up, you know, I had a cake and everything,

Тож, коли я був малим, я отримував торти і все решта,

but I never got any presents, because, born two days after Christmas.

але ніколи не отримував ніяких подарунків, бо народився через два дні після Різдва.

So, I was about nine, and my uncle had just come back from Germany,

Мені були близько дев'яти років, мій дядько саме повернувся з Німеччини,

and we had the Catholic priest over,

і ми приймали католицького священика,

my mother was entertaining him with tea.

мама розважала його за чаєм.

And my uncle suddenly says, "Where are Chris' presents?"

І раптом мій дядько спитав: "Де Крісові подарунки?"

And my mother said, "Don't talk about that in front of guests."

А мама відповіла: "Не говорімо про це перед гостями".

But he was desperate to show that he'd just come back,

Але він відчайдушно хотів показати, що він тільки-но повернувся,

so he summoned me up, and he said,

тож покликав мене і мовив:

"Go into the bedroom, my bedroom.

"Іди в спальню, в мою спальню,

Take anything you want out of the suitcase.

і візьми все, що захочеш з моєї валізи.

It's your birthday present."

Це твій подарунок на день народження".

I'm sure he thought I'd take a book or a shirt,

Я впевнений - він думав, що я візьму собі книгу чи сорочку,

but I found an inflatable sheep.

але я знайшов надувну овечку.

(Laughter)

(Сміх)

So, I blew it up and ran into the living room,

Я вхопив її і побіг у вітальню,

my finger where it shouldn't have been,

тримаючи палець там, де його не мало б бути,

I was waving this buzzing sheep around,

я розмахував цією гудячою овечкою довкола,

and my mother looked like she was going to die of shock.

а мама дивилася на мене так, ніби от-от помре від шоку.

(Laughter)

(Сміх)

And Father McGetrick was completely unflustered,

А отець МакҐетрік був цілком спокійним.

just stirred his tea and looked at my mother and said,

просто помішав чай, глянув на мою матір і сказав:

"It's all right Daphne, I'm Scottish."

"Все гаразд, Дафно, я шотландець".

(Laughter)

(Сміх)

(Applause)

(Оплески)

My last days in prison, the last 18 months,

У мої останні дні у в'язниці, після минулих 18 місяців,

my cellmate -- for the last year, the first year of the last 18 months --

моєму сусіду по камері - минулого року, першого року з тих 18 місяців –

my cellmate was 14 years old.

моєму сусіду по камері було 14 років.

The name was John James,

Його звали Джоном Джеймсом,

and in those days, if a family member committed a crime,

у ті дні, якщо член родини вчинив злочин,

the military would hold you as ransom

військові утримували людей, як заставу,

till your family turned themselves in.

допоки сім'я не виплатить штраф.

So, here was this 14-year-old kid on death row.

Тому тут була ця 14-річна дитина в камері смертників.

And not everybody on death row was a political prisoner.

Не кожен у камері смертників був політичним в'язнем.

There were some really bad people there.

Там були деякі справді погані хлопці.

And he had smuggled in two comics, two comic books --

Він таємно проніс дві книжки з коміксами -

"Spiderman" and "X-Men."

"Людина-павук" та "Людина Ікс".

He was obsessed.

Він був одержимий.

And when he got tired of reading them,

І коли він втомився читати їх,

he started to teach the men in death row how to read,

то став навчати читанню людей в камері смертників,

with these comic books.

по цих коміксах.

And so, I remember night after night,

Я пам'ятаю, ніч за ніччю,

you'd hear all these men, these really hardened criminals,

голоси усіх цих чоловіків, цих запеклих злочинців,

huddled around John James, reciting, "Take that, Spidey!"

які гуділи довкола Джона Джеймса, переказуючи "Візьми це, Павуче!"

(Laughter)

(Сміх)

It's incredible.

Це неймовірно.

I was really worried.

Я був дійсно стурбований.

He didn't know what death row meant.

Він не знав, що означала камера смертників.

I'd been there twice,

Я був там два рази

and I was terribly afraid that I was going to die.

і дуже боявся, що помру.

And he would always laugh, and say,

А він завжди сміявся і говорив:

"Come on, man, we'll make it out."

"Годі, чоловіче, ми виберемося".

Then I'd say, "How do you know?"

Тоді я казав: "Звідки ти знаєш?"

And he said, "Oh, I heard it on the grapevine."

А він відповідав: "О, мені сорока на хвості принесла".

They killed him.

Вони вбили його.

They handcuffed him to a chair,

Його прив'язали наручниками до стільця

and they tacked his penis to a table with a six-inch nail,

і прибили його пеніс до стола шестидюймовим цвяхом,

then left him there to bleed to death.

потім залишили його там спливати кров'ю.

That's how I ended up in solitary, because I let my feelings be known.

Ось так я потрапив у одиночну камеру, бо виказав свої почуття.

All around us, everywhere, there are people like this.

Усюди довкола нас є такі люди.

The Igbo used to say that they built their own gods.

Люди з племені Іґбо говорили, що вони створили своїх власних богів.

They would come together as a community,

Вони жили разом як спільнота

and they would express a wish.

і могли висловлювати бажання.

And their wish would then be brought to a priest,

Ці бажання передавали священику,

who would find a ritual object,

який знаходив ритуальний об'єкт

and the appropriate sacrifices would be made,

і робив відповідні жертвоприношення,

and the shrine would be built for the god.

і для божества будувався храм.

But if the god became unruly and began to ask for human sacrifice,

Але якщо божество виходило з-під контролю і просило про людські жертви,

the Igbos would destroy the god.

Іґбо знищували божество.

They would knock down the shrine,

Вони зносили храм

and they would stop saying the god's name.

і перестали промовляти ім'я божества.

This is how they came to reclaim their humanity.

Так вони дійшли до своєї людяності.

Every day, all of us here,

Кожного дня, усі ми тут присутні,

we're building gods that have gone rampant,

створюємо лютих богів,

and it's time we started knocking them down

і настав час, щоб ми їх знесли з постаментів

and forgetting their names.

і забули їхні імена.

It doesn't require a tremendous thing.

Для цього не треба багато.

All it requires is to recognize among us, every day --

Всього лиш визнати те, що серед нас, кожного дня -

the few of us that can see -- are surrounded by people

ті з нас, хто може бачити - ми оточені такими людьми,

like the ones I've told you.

про яких я вам розповів.

There are some of you in this room, amazing people,

Дехто з вас у цій кімнаті, дивовижні люди,

who offer all of us the mirror to our own humanity.

може бути дзеркалом для нашої власної людяності.

I want to end with a poem by an American poet called Lucille Clifton.

Я хочу завершити віршем американської поетеси Люсіль Кліфтон.

The poem is called "Libation," and it's for my friend Vusi

ВІрш називається "Узливання", він для мого друга Вусі,

who is in the audience here somewhere.

який є десь у залі.

"Libation,

"Узливання,

North Carolina, 1999.

Північна Кароліна, 1999.

I offer to this ground, this gin.

Я дарую цій землі цього джина.

I imagine an old man crying here,

Я уявляю старого чоловіка, який плакав тут,

out of the sight of the overseer.

потайки від ока наглядача.

He pushes his tongue through a hole

Він пропихає свій язик крізь дірку,

where his tooth would be, if he were whole.

де мав би бути його зуб, якби він був цілий.

It aches in that space where his tooth would be,

Його болить в тому місці, де мав би бути зуб,

where his land would be,

де мала б бути його земля,

his house, his wife, his son, his beautiful daughter.

його дім, його дружина, його син, його вродлива донька.

He wipes sorrow from his face,

Він витирає скорботу з обличчя

and puts his thirsty finger to his thirsty tongue,

і прикладає спраглий палець до пересохлого язика,

and tastes the salt.

і відчуває сіль.

I call a name that could be his.

Я називаю ім'я, яке могло б бути його іменем.

This is for you, old man.

Це для тебе, старий.

This gin, this salty earth."

Цей джин, ця солона земля".

Thank you.

Дякую.

(Applause)

(Оплески)