Amanda Burden: How public spaces make cities work

Перекладач: Hanna Leliv Утверджено: Mariya Udud

When people think about cities,

Коли люди думають про місто,

they tend to think of certain things.

їм зазвичай спадають на думку певні речі.

They think of buildings and streets

Вони думають про будинки й вулиці,

and skyscrapers, noisy cabs.

про хмарочоси й шумні таксі.

But when I think about cities,

Але коли я думаю про міста,

I think about people.

я думаю про людей.

Cities are fundamentally about people,

Міста зосереджені довкола людей.

and where people go

Те, куди вони ходять,

and where people meet

і де зустрічаються одне з одним

are at the core of what makes a city work.

є основою того, що творить місто.

So even more important than buildings in a city

Ще важливішим за міські будівлі

are the public spaces in between them.

є громадський простір між ними.

And today, some of the most transformative

І сьогодні деякі з найрадикальніших

changes in cities

змін у містах

are happening in these public spaces.

відбуваються саме в цьому громадському просторі.

So I believe that lively, enjoyable public spaces

Тому я вірю, що жваві, приємні громадські місця

are the key to planning a great city.

є запорукою планування чудового міста.

They are what makes it come alive.

Саме вони пробуджують місто до життя.

But what makes a public space work?

Але що робить громадський простір ефективним?

What attracts people to successful public spaces,

Що приваблює людей до громадських місць,

and what is it about unsuccessful places

і що не так у непопулярних місцях,

that keeps people away?

які відштовхують людей?

I thought, if I could answer those questions,

Якби я мала відповіді на ці запитання,

I could make a huge contribution to my city.

то мабуть стала б у пригоді своєму місту.

But one of the more wonky things about me

Але я маю одну слабкість -

is that I am an animal behaviorist,

я фахівець із поведінки тварин,

and I use those skills not to study animal behavior

але використовую свої знання не для того, щоб вивчати братів наших менших,

but to study how people in cities

а щоб аналізувати, як жителі міст

use city public spaces.

використовують громадський простір.

One of the first spaces that I studied

Одним із перших місць, які я взялась досліджувати,

was this little vest pocket park called Paley Park

був ось цей маленький парк під назвою Пейлі-парк

in midtown Manhattan.

у центрі Мангеттена.

This little space became a small phenomenon,

Крихітний простір став своєрідним дивом,

and because it had such a profound impact

а що він справив таке величезне враження

on New Yorkers,

на мешканців Нью-Йорка,

it made an enormous impression on me.

то й мене неабияк вразив.

I studied this park very early on in my career

Я досліджувала цей парк на самому початку своєї кар'єри,

because it happened to have been built

бо так сталось, що його заснував

by my stepfather,

мій вітчим,

so I knew that places like Paley Park

тож я знала, що місця на кшталт Пейлі-парку

didn't happen by accident.

не з'являються випадково.

I saw firsthand that they required

Я на власні очі переконалась, що для цього треба мати

incredible dedication

неймовірну самовідданість

and enormous attention to detail.

і надзвичайну увагу до деталей.

But what was it about this space

Але чому саме цей простір

that made it special and drew people to it?

став особливим і привабив до себе людей?

Well, I would sit in the park and watch very carefully,

Я часто сиділа в тому парку й уважно спостерігала.

and first among other things

І найперше звернула увагу

were the comfortable, movable chairs.

на зручні крісла, що їх можна пересувати.

People would come in, find their own seat,

Люди приходили, вибирали собі якийсь стілець,

move it a bit, actually, and then stay a while,

підсували його туди чи сюди, і деякий час сиділи.

and then interestingly,

А тоді, що цікаво,

people themselves attracted other people,

одні люди приваблювали до парку інших.

and ironically, I felt more peaceful

І, може це дивно звучить, але я почувалась спокійніше,

if there were other people around.

коли довкола були інші люди.

And it was green.

Там було зелено.

This little park provided what New Yorkers crave:

Маленький парк дарував жителям Нью-Йорка те, чого вони так прагнуть:

comfort and greenery.

затишок і зелень.

But my question was,

Тоді я запитала себе:

why weren't there more places with greenery

чому в центрі міста немає більше

and places to sit in the middle of the city

таких зелених місць, де б можна було посидіти

where you didn't feel alone,

й не почуватись самотнім

or like a trespasser?

чи чужинцем?

Unfortunately, that's not how cities

На жаль, так сьогодні

were being designed.

планують міста.

So here you see a familiar sight.

Перед вами знайомий краєвид.

This is how plazas have been designed for generations.

Уже десятки років площі будують саме так.

They have that stylish, Spartan look

Вони виглядають стильно, по-спартанськи,

that we often associate with modern architecture,

так, як на наш погляд, має виглядати сучасна архітектура,

but it's not surprising that people

але не дивно, що люди

avoid spaces like this.

уникають таких місць.

They not only look desolate,

Вони не лише здаються безлюдними -

they feel downright dangerous.

вони виглядають небезпечними.

I mean, where would you sit here?

Де тут можна посидіти?

What would you do here?

Що тут взагалі робити?

But architects love them.

Проте архітектори їх обожнюють.

They are plinths for their creations.

Вони слугують фундаментом для їхніх витворів.

They might tolerate a sculpture or two,

Одну чи дві скульптури вони ще стерплять,

but that's about it.

але не більше.

And for developers, they are ideal.

Для забудовників ці площі також ідеальні.

There's nothing to water, nothing to maintain,

Не треба підводити воду, не треба нічого обслуговувати,

and no undesirable people to worry about.

хвилюватись про всіляких зайд.

But don't you think this is a waste?

Але хіба вам не здається, що це даремна трата місця?

For me, becoming a city planner

Я обрала своїм фахом міське планування,

meant being able to truly change the city

бо знала, що матиму змогу по-справжньому змінити місто,

that I lived in and loved.

де я жила і яке любила.

I wanted to be able to create places

Я хотіла мати можливість створювати місця,

that would give you the feeling that you got

де б ви почувалися так

in Paley Park,

як у Пейлі-парку,

and not allow developers to build bleak plazas like this.

і не дозволяти забудовникам будувати такі голі площі.

But over the many years,

Але пропрацювавши багато років,

I have learned how hard it is

я збагнула, як це важко -

to create successful, meaningful,

творити успішні, змістовні,

enjoyable public spaces.

приємні громадські місця.

As I learned from my stepfather,

А на прикладі свого вітчима я зрозуміла,

they certainly do not happen by accident,

що вони, безумовно, не з'являються волею випадку,

especially in a city like New York,

особливо в таких містах як Нью-Йорк,

where public space has to be fought for to begin with,

де спочатку за громадський простір доводиться боротись,

and then for them to be successful,

а вже потім, щоб зробити його успішним,

somebody has to think very hard

хтось має продумати до дрібниць

about every detail.

кожнісіньку деталь.

Now, open spaces in cities are opportunities.

Водночас, вільний міський простір - це можливість.

Yes, they are opportunities for commercial investment,

Так, це можливість для комерційних інвестицій,

but they are also opportunities for the common good

та заразом можливість творити для спільного блага

of the city,

всіх мешканців міста,

and those two goals are often not aligned with one another,

але ці дві можливості суперечать одна одній

and therein lies the conflict.

і часто призводять до конфлікту.

The first opportunity I had to fight

Уперше я боролась за відкритий громадський простір

for a great public open space was in the early 1980s,

на початку 1980-х років,

when I was leading a team of planners

коли очолювала команду фахівців, які планували

at a gigantic landfill called Battery Park City

забудову гігантської пустки під назвою Беттері-парк Сіті

in lower Manhattan on the Hudson River.

в нижньому Мангеттені на річці Гудзон.

And this sandy wasteland had lain barren

Той піщаний пустир

for 10 years,

пустував ось уже 10 років,

and we were told, unless we found a developer

і нам сказали - якщо за шість місяців

in six months, it would go bankrupt.

ви не знайдете забудовника, він збанкрутує.

So we came up with a radical,

Отож нам спала на думку радикальна,

almost insane idea.

достоту божевільна ідея.

Instead of building a park

Замість того, щоб збудувати парк

as a complement to future development,

як додаток до майбутньої новобудови,

why don't we reverse that equation

чому б не переставити місцями частини рівняння

and build a small but very high-quality

і спочатку не збудувати маленький, але якісний

public open space first,

публічний відкритий простір

and see if that made a difference.

і подивитись, чи від цього щось зміниться.

So we only could afford to build a two-block section

Нам вистачало грошей тільки на те, щоб збудувати секцію на два квартали

of what would become a mile-long esplanade,

того, що мало згодом стати алеєю для прогулянок завдовжки милю.

so whatever we built had to be perfect.

І ми мусили зробити це досконало.

So just to make sure, I insisted

Тому я наполягла,

that we build a mock-up

щоб ми спершу збудували зменшений дерев'яний макет

in wood, at scale, of the railing and the sea wall.

огорожі й дамби.

And when I sat down on that test bench

І коли я сіла на лавку,

with sand still swirling all around me,

встановлену на пробу серед піску,

the railing hit exactly at eye level,

огорожа простягалась якраз на рівні моїх очей,

blocking my view and ruining my experience

заступала мені весь краєвид

at the water's edge.

і псувала враження від перебування коло води.

So you see, details really do make a difference.

Як бачите, деталі здатні все змінити.

But design is not just how something looks,

Але дизайн - це не тільки те, як щось виглядає,

it's how your body feels on that seat in that space,

а скоріше те, як ви почуваєтесь на тій лавці в тому просторі,

and I believe that successful design always depends

і на мою думку, успішний дизайн

on that very individual experience.

завжди враховує індивідуальний досвід.

In this photo, everything looks very finished,

На цьому фото все виглядає дуже гладко,

but that granite edge, those lights,

але той гранітний підмурівок, ліхтарі,

the back on that bench,

спинка лавочки,

the trees in planting,

посаджені дерева,

and the many different kinds of places to sit

різні місця, де можна посидіти -

were all little battles that turned this project

всі були такими собі яблуками розбрату, завдяки яким

into a place that people wanted to be.

це місце все-таки стало приємним для людей.

Now, this proved very valuable 20 years later

Цей досвід став у пригоді через 20 років,

when Michael Bloomberg asked me to be

коли Майкл Блумберґ попросив

his planning commissioner

мене очолити містобудівний відділ

and put me in charge of shaping

і зробив мене відповідальною

the entire city of New York.

за вигляд цілого Нью-Йорка.

And he said to me on that very day,

Того ж дня він сказав мені,

he said that New York was projected

що згідно з прогнозами, населення Нью-Йорку

to grow from eight to nine million people.

зросте з восьми до дев'яти мільйонів.

And he asked me,

І запитав мене:

"So where are you going to put

"То де Ви збираєтесь поселити

one million additional New Yorkers?"

ще один мільйон нью-йоркців?"

Well, I didn't have any idea.

Я не знала, що сказати.

Now, you know that New York does

Ви знаєте, Нью-Йорк справді

place a high value on attracting immigrants,

намагається приваблювати іммігрантів,

so we were excited about the prospect of growth,

тому ми раділи з такого прогнозу,

but honestly, where were we going to grow

але справді - як нам ще більше розширити місто,

in a city that was already built out to its edges

яке й так забудоване до самого краю,

and surrounded by water?

ще й оточене водою?

How were we going to find housing

Звідки нам взяти житло

for that many new New Yorkers?

для стількох нових людей?

And if we couldn't spread out,

А якщо більше немає земель для будівництва,

which was probably a good thing,

що, можливо, й на краще,

where could new housing go?

то де ж збудувати нове житло?

And what about cars?

І що з автомобілями?

Our city couldn't possibly handle any more cars.

Наше місто не витримає такої кількості машин.

So what were we going to do?

Отож, що ж нам робити?

If we couldn't spread out, we had to go up.

Якщо ми не можемо рухатись в ширину, треба рухатись вгору.

And if we had to go up,

А якщо рухатись вгору,

we had to go up in places

то робити це там,

where you wouldn't need to own a car.

де не виникне потреба у власному авто.

So that meant using one of our greatest assets:

Значить, треба скористатись найдорожчим:

our transit system.

нашою транспортною системою.

But we had never before thought

Досі ми ніколи не задумувались,

of how we could make the most of it.

як дістати від неї найбільшу користь.

So here was the answer to our puzzle.

І ось як ми розв'язали ту головоломку.

If we were to channel and redirect

Якщо ми спрямуємо й організуємо

all new development around transit,

нову забудову довкола транспортної системи,

we could actually handle that population increase,

то зможемо зарадити зростанню кількості населення.

we thought.

Ось як ми подумали.

And so here was the plan,

Так з'явився

what we really needed to do:

план дій.

We needed to redo our zoning --

Треба було переробити систему зонування -

and zoning is the city planner's regulatory tool --

а зонування - це ключовий інструмент в арсеналі містобудівника -

and basically reshape the entire city,

і, по суті, змінити вигляд цілого міста:

targeting where new development could go

визначити місця нової забудови

and prohibiting any development at all

й заборонити всяке будівництво

in our car-oriented,

в районах, схожих на передмістя,

suburban-style neighborhoods.

де кожен мусить мати власне авто.

Well, this was an unbelievably ambitious idea,

То була неймовірно смілива ідея,

ambitious because communities

смілива - бо місцева спільнота

had to approve those plans.

мусила дати добро нашому задуму.

So how was I going to get this done?

Отож, що мені було робити, щоб втілити свою ідею в життя?

By listening. So I began listening,

Слухати. Отож, я почала слухати,

in fact, thousands of hours of listening

тисячі годин я вислуховувала людей,

just to establish trust.

щоб між нами виникла довіра.

You know, communities can tell

Знаєте, мешканці відразу скажуть,

whether or not you understand their neighborhoods.

розумієте ви їхній район чи ні.

It's not something you can just fake.

Це неможливо вдати.

And so I began walking.

Я почала ходити пішки.

I can't tell you how many blocks I walked,

Ви не уявляєте, скільки кварталів я пройшла пішки,

in sweltering summers, in freezing winters,

у літню спеку й зимові морози,

year after year,

рік за роком,

just so I could get to understand

просто щоб зрозуміти

the DNA of each neighborhood

ДНК кожного району,

and know what each street felt like.

відчути кожну вулицю.

I became an incredibly geeky zoning expert,

Я стала страшенно доскіпливим фахівцем із зонування,

finding ways that zoning could address

шукаючи спосіб, як зонування

communities' concerns.

може залагодити проблеми місцевих мешканців.

So little by little, neighborhood by neighborhood,

Отак крок за кроком, район за районом,

block by block,

квартал за кварталом,

we began to set height limits

ми почали визначати обмеження на висоту забудови,

so that all new development

щоб усі новобудови

would be predictable and near transit.

були неподалік від транспортної системи.

Over the course of 12 years,

За 12 років

we were able to rezone

нам вдалося змінити зонування

124 neighborhoods,

124 районів,

40 percent of the city,

40 відсотків міста,

12,500 blocks, so that now,

12 500 кварталів,

90 percent of all new development of New York

так що тепер 90 відсотків новобудов Нью-Йорка

is within a 10-minute walk of a subway.

розташовані за 10 хвилин ходьби від метро.

In other words, nobody in those new buildings

Іншими словами, жителі цих новобудов

needs to own a car.

не потребують власного авто.

Well, those rezonings were exhausting

То був виснажливий проект,

and enervating and important,

який забрав чимало сил, та водночас був дуже важливий,

but rezoning was never my mission.

але зміна зонування не була моєю метою.

You can't see zoning and you can't feel zoning.

Зонування неможливо побачити чи відчути.

My mission was always to create

Моєю метою завжди було

great public spaces.

створювати чудові громадські місця.

So in the areas where we zoned for significant development,

Тому в районах, де ми запланували нове будівництво,

I was determined to create places

я вирішила створити місця,

that would make a difference in people's lives.

що змінять життя людей.

Here you see what was

Перед вами те, що колись було

two miles of abandoned, degraded waterfront

закинутою, занедбаною набережною, завдовжки дві милі,

in the neighborhoods of Greenpoint

у районах Ґрінпойнт

and Williamsburg in Brooklyn,

і Вілльямсбурґ у Брукліні.

impossible to get to and impossible to use.

Туди не було як дістатись, там не було що робити.

Now the zoning here was massive,

Проте ми запланували в цьому районі масштабну забудову,

so I felt an obligation to create

тому я відчула, що зобов'язана

magnificent parks on these waterfronts,

створити на цій набережній прекрасні парки,

and I spent an incredible amount of time

і провела десятки годин,

on every square inch of these plans.

обдумуючи кожен квадратний дюйм на проекті.

I wanted to make sure that there were

Я хотіла впевнитися, що

tree-lined paths from the upland to the water,

до води спускатимуться оточені деревами алеї,

that there were trees and plantings everywhere,

що всюди ростимуть дерева й квіти,

and, of course, lots and lots of places to sit.

і, звісно ж, буде достатньо місць, щоб посидіти.

Honestly, I had no idea how it would turn out.

Чесно кажучи, я й гадки не мала, що з цього вийде.

I had to have faith.

Але вірила, що все буде гаразд.

But I put everything that I had studied and learned

Я вклала в цей проект усе,

into those plans.

що вивчила й дізналась за свою кар'єру.

And then it opened,

А коли набережну було відкрито,

and I have to tell you, it was incredible.

я не повірила своїм очам.

People came from all over the city

Люди з усього міста

to be in these parks.

з'їжджалися до цього парку.

I know they changed the lives of the people who live there,

Я знаю, що вони змінили життя тамтешніх мешканців,

but they also changed New Yorkers' whole image

та крім того, вони змінили уявлення нью-йоркців

of their city.

про своє місто.

I often come down and watch people

Я часто приїжджаю і спостерігаю, як люди

get on this little ferry

заходять на цей невеличкий пором,

that now runs between the boroughs,

що курсує між районами,

and I can't tell you why,

і не знаю чому, але

but I'm completely moved

мене страшенно зворушує

by the fact that people are using it

те, що люди користуються ним так,

as if it had always been there.

наче він споконвіків там був.

And here is a new park in lower Manhattan.

А ось це новий парк у нижньому Мангеттені.

Now, the water's edge in lower Manhattan

Набережна на нижньому Мангеттені

was a complete mess before 9/11.

була в цілковитому безладі після 11 вересня.

Wall Street was essentially landlocked

Волл-стріт не мала виходу до води,

because you couldn't get anywhere near this edge.

бо туди просто не було як підійти.

And after 9/11, the city had very little control.

Та й після 11 вересня міська влада не мала змоги це контролювати.

But I thought if we went

Але я подумала, що якщо

to the Lower Manhattan Development Corporation

ми звернемось до Корпорації з розвитку нижнього Мангеттена

and got money to reclaim this two miles

й отримаємо від неї гроші на відбудову двох миль

of degraded waterfront

занедбаної набережної,

that it would have an enormous effect

це прискорить

on the rebuilding of lower Manhattan.

процес відбудови нижнього Мангеттена.

And it did.

Так і сталось.

Lower Manhattan finally has a public waterfront

Нарешті нижній Мангеттен має громадську набережну

on all three sides.

з усіх трьох боків.

I really love this park.

Я обожнюю цей парк.

You know, railings have to be higher now,

Тепер треба, щоб огорожа була вища,

so we put bar seating at the edge,

тому на краю ми поставили барні стільці,

and you can get so close to the water

щоб можна було сидіти близько до води,

you're practically on it.

майже на самій воді.

And see how the railing widens

І бачите, як перила ширшають

and flattens out so you can lay down

і стають плоскіші, щоб можна було

your lunch or your laptop.

покласти туди свій бутерброд чи ноутбук.

And I love when people come there

Люблю, коли люди приходять сюди,

and look up and they say,

піднімають погляд вгору й кажуть:

"Wow, there's Brooklyn, and it's so close."

"Вау, там Бруклін, він так близенько".

So what's the trick?

У чому ж секрет?

How do you turn a park

Як перетворити парк

into a place that people want to be?

на місце, де хочеться проводити час?

Well, it's up to you,

Все залежить від вас,

not as a city planner but as a human being.

не від вас як від містобудівника, а від вас як простої людини.

You don't tap into your design expertise.

Не треба покладатись на свій досвід у дизайні.

You tap into your humanity.

Треба користати зі свого щоденного досвіду.

I mean, would you want to go there?

Чи хотіли б ви піти туди?

Would you want to stay there?

Чи хотіли б ви там проводити свій час?

Can you see into it and out of it?

Чи бачите ви вхід і вихід?

Are there other people there?

Чи є там інші люди?

Does it seem green and friendly?

Чи це місце зелене і затишне?

Can you find your very own seat?

Ви можете знайти місце, де сісти?

Well now, all over New York City,

Тепер по всьому Нью-Йорку

there are places where you can

є місця, де можна

find your very own seat.

знайти для себе місце.

Where there used to be parking spaces,

Там, де раніше були паркінги,

there are now pop-up cafes.

тепер вуличні кав'ярні.

Where Broadway traffic used to run,

Там, де колись на Бродвеї їздили авто,

there are now tables and chairs.

тепер стоять столики й стільці.

Where 12 years ago, sidewalk cafes were not allowed,

Там, де 12 років тому було заборонено облаштовувати літні майданчики,

they are now everywhere.

тепер вони повсюди.

But claiming these spaces for public use

Але було нелегко

was not simple,

повернути цей простір громадськості,

and it's even harder to keep them that way.

а ще важче було втримати його.

So now I'm going to tell you a story

Зараз я розповім вам історію

about a very unusual park called the High Line.

про один незвичайний парк під назвою Гай-лайн.

The High Line was an elevated railway.

Гай-лайн - це колишня надземна трамвайна колія.

(Applause)

(Оплески)

The High Line was an elevated railway

Гай-лайн була надземною трамвайною колією,

that ran through three neighborhoods

що проходила через три райони

on Manhattan's West Side,

на західній стороні Мангеттена,

and when the train stopped running,

а коли трамвай перестав курсувати,

it became a self-seeded landscape,

на ній самі засіялись рослини й дерева,

a kind of a garden in the sky.

вона стала таким собі садом у небесах.

And when I saw it the first time,

Коли я вперше побачила її,

honestly, when I went up on that old viaduct,

коли піднялась на той старий шляхопровід,

I fell in love the way you fall in love with a person,

я закохалась у неї так, як закохуються в живу людину,

honestly.

чесно.

And when I was appointed,

І коли я очолила відділ,

saving the first two sections of the High Line

то порятунок перших двох секцій Гай-лайн

from demolition became my first priority

від знесення стало моєю першочерговою метою

and my most important project.

і найважливішим проектом.

I knew if there was a day that I didn't

Я знала, що якщо я хоч на день

worry about the High Line, it would come down.

перестану думати про Гай-лайн, її знесуть.

And the High Line,

І Гай-лайн,

even though it is widely known now

хоча сьогодні про неї всі знають,

and phenomenally popular,

і вона неймовірно популярна,

it is the most contested public space in the city.

є найсуперечливішим громадським місцем у Нью-Йорку.

You might see a beautiful park,

Можливо, ви бачите на її місці чудовий парк,

but not everyone does.

але не всі так думають.

You know, it's true, commercial interests

Знаєте, це таки правда - комерційні інтереси

will always battle against public space.

завжди стоятимуть на заваді громадському простору.

You might say,

Може, ви собі гадаєте:

"How wonderful it is that more than

"Як це класно, що понад

four million people come from all over the world

чотири мільйони людей з різних куточків світу

to visit the High Line."

побували на Гай-лайн".

Well, a developer sees just one thing: customers.

А от забудовника цікавить тільки одне: клієнти.

Hey, why not take out those plantings

Гей, чому б не зрізати всі ті дерева й кущі

and have shops all along the High Line?

й не повідкривати крамниці уздовж Гай-лайн?

Wouldn't that be terrific

Хіба це не буде чудово

and won't it mean a lot more money for the city?

і не принесе купу грошей місту?

Well no, it would not be terrific.

Ні, то не буде чудово.

It would be a mall, and not a park.

Тоді це буде торговий центр, а не парк.

(Applause)

(Оплески)

And you know what, it might mean

Можливо, це й принесло б

more money for the city,

чимало грошей у міську казну,

but a city has to take the long view,

але місто мусить мислити на перспективу,

the view for the common good.

заради добра цілої громади.

Most recently, the last section of the High Line,

Нещодавно остання секція Гай-лайн,

the third section of the High Line,

третя секція Гай-лайн,

the final section of the High Line,

фінальна секція Гай-лайн

has been pitted against development interests,

була виставлена супроти інтересів забудовників,

where some of the city's leading developers

там, де провідні будівельні компанії

are building more than 17 million square feet

забудовують понад 17 мільйонів квадратних футів

at the Hudson Yards.

у рамках проекту Hudson Yards.

And they came to me and proposed

Вони звернулись до мене й запропонували

that they "temporarily disassemble"

"тимчасово розібрати"

that third and final section.

ту третю й останню секцію.

Perhaps the High Line didn't fit in

Мабуть Гай-лайн не вписується

with their image of a gleaming city of skyscrapers

в їхній образ міста осяйних хмарочосів

on a hill.

на пагорбі.

Perhaps it was just in their way.

Може, вона стоїть їм на заваді.

But in any case, it took nine months

Так чи інакше, минуло дев'ять місяців

of nonstop daily negotiation

безперервних щоденних перемовин,

to finally get the signed agreement

і ми таки підписали договір

to prohibit its demolition,

про заборону її знесення,

and that was only two years ago.

це сталось якихось два роки тому.

So you see, no matter how popular

Як бачите, хоч яке популярне

and successful a public space may be,

й успішне громадське місце,

it can never be taken for granted.

його ніколи не можна сприймати як належне.

Public spaces always -- this is it saved --

Громадські місця завжди - завжди! -

public spaces always need vigilant champions,

потребують невсипущих захисників,

not only to claim them at the outset for public use,

які б не лише вимагали, щоб їх було передано громаді,

but to design them for the people that use them,

а й планували їх для майбутніх користувачів,

then to maintain them to ensure

а тоді доглядали за ними,

that they are for everyone,

щоб ці місця справді належали всім,

that they are not violated, invaded,

щоб їх не зіпсували, не зруйнували,

abandoned or ignored.

не покинули й не занедбали.

If there is any one lesson

Один із уроків, які я вивчила для себе,

that I have learned in my life as a city planner,

займаючись міським плануванням,

it is that public spaces have power.

полягає в тому, що в громадських місцях - сила.

It's not just the number of people using them,

Йдеться не про кількість людей, які ними користуються,

it's the even greater number of people

йдеться про ще більше людей,

who feel better about their city

які почуваються краще в місті,

just knowing that they are there.

просто знаючи, що ці місця там є.

Public space can change how you live in a city,

Публічні місця змінюють те, який спосіб життя ви ведете в місті,

how you feel about a city,

як ви почуваєтесь у ньому,

whether you choose one city over another,

чому ви обрали для життя саме це місто,

and public space is one of the most important reasons

і саме громадський простір є однією з найважливіших причин,

why you stay in a city.

чому ви не їдете жити деінде.

I believe that a successful city

На мою думку, успішне місто -

is like a fabulous party.

це немовби весела вечірка.

People stay because they are having a great time.

Люди залишаються, бо вони весело проводять час.

Thank you.

Дякую.

(Applause)

(Оплески)

Thank you. (Applause)

Дякую. (Оплески)