Our story of rape and reconciliation | Thordis Elva and Tom Stranger

Перекладач: Inna Fedorenko Утверджено: Khrystyna Romashko

[This talk contains graphic language and descriptions of sexual violence

[Ця розмова містить опис сексуального насильства.

Viewer discretion is advised]

Перегляд на розсуд глядача]

Tom Stranger: In 1996, when I was 18 years old,

Том Стрейнджер: В 1996, коли мені було 18 років,

I had the golden opportunity to go on an international exchange program.

я отримав чудову можливість взяти участь в програмі міжнародного обміну.

Ironically I'm an Australian who prefers proper icy cold weather,

Як іронічно, я австралієць, якому подобається крижана холодна погода,

so I was both excited and tearful when I got on a plane to Iceland,

тож я був і схвильований, і готовий розплакатись, коли приземлився в Ісландії,

after just having farewelled my parents and brothers goodbye.

щойно попрощавшись із моїми батьками та друзями.

Мене радісно прийняли в домі прекрасної ісландської сім'ї,

I was welcomed into the home of a beautiful Icelandic family

who took me hiking,

вони взяли мене подорожувати

and helped me get a grasp of the melodic Icelandic language.

і допомогли мені отримати уявлення про мелодійну ісландську мову.

Певний час я сумував за домом.

I struggled a bit with the initial period of homesickness.

I snowboarded after school,

Після школи я катався на сноуборді

and I slept a lot.

і чимало спав.

Дві години уроку хімії мовою, яку ти не цілком розумієш,

Two hours of chemistry class in a language that you don't yet fully understand

can be a pretty good sedative.

можуть бути досить гарним снодійним.

(Laughter)

(Сміх)

My teacher recommended I try out for the school play,

Мій вчитель порадив спробувати себе в шкільній п'єсі,

щоб стати трохи соціально активнішим.

just to get me a bit more socially active.

It turns out I didn't end up being part of the play,

Як виявилось, мені не вдалось зіграти в п'єсі,

but through it I met Thordis.

та завдяки цьому я зустрів Тордіс.

У нас був прекрасний підлітковий роман,

We shared a lovely teenage romance,

and we'd meet at lunchtimes to just hold hands

ми зустрічались в перервах на обід, щоб триматись за руки

and walk around old downtown Reykjavík.

і гуляти по старому місту Рейк'явіку.

I met her welcoming family, and she met my friends.

Я познайомився з її дружньою сім'єю і вона познайомилась з моїми друзями.

Трохи більше місяця наші стосунки лише зароджувались,

We'd been in a budding relationship for a bit over a month

when our school's Christmas Ball was held.

до проведення Різдвяного балу.

Thordis Elva: I was 16 and in love for the first time.

Тордіс Ельва: Мені було 16, я вперше закохалась.

Going together to the Christmas dance

Прийти разом на Різдвяний бал

was a public confirmation of our relationship,

було загальним підтвердженням наших стосунків,

and I felt like the luckiest girl in the world.

я почувалась найщасливішою дівчиною у світі.

No longer a child, but a young woman.

Вже не дитиною, а молодою жінкою.

На підйомі у моїй щойно відкритій зрілості,

High on my newfound maturity,

I felt it was only natural to try drinking rum for the first time that night, too.

я відчула, що також було природньо вперше випити ром тієї ночі.

Це була погана думка.

That was a bad idea.

I became very ill,

Мені стало дуже погано,

drifting in and out of consciousness

я втрачала свідомість та поверталась до тями

in between spasms of convulsive vomiting.

між спазмами блювоти.

The security guards wanted to call me an ambulance,

Охорона хотіла викликати швидку,

but Tom acted as my knight in shining armor,

але Том повівся як мій лицар в сяючих обладунках

and told them he'd take me home.

і сказав їм, що відведе мене додому.

Це було як казка,

It was like a fairy tale,

his strong arms around me,

його сильні руки обіймають мене,

laying me in the safety of my bed.

вкладаючи до ліжка.

Та вдячність до нього швидко обернулась жахом,

But the gratitude that I felt towards him soon turned to horror

as he proceeded to take off my clothes and get on top of me.

коли він продовжив знімати з мене одяг та ліг на мене.

Моя голова прочистилась,

My head had cleared up,

but my body was still too weak to fight back,

та моє тіло було ще слабким, щоб опиратись,

and the pain was blinding.

мене засліпив біль.

I thought I'd be severed in two.

Здавалось, мене розірвали на дві частини.

Щоб залишитись при своєму розумі,

In order to stay sane,

I silently counted the seconds on my alarm clock.

я мовчки рахувала секунди на своєму будильнику.

І з тієї ночі,

And ever since that night,

I've known that there are 7,200 seconds in two hours.

я запам'ятала, що у двох годинах є 7200 секунд.

Despite limping for days and crying for weeks,

Незважаючи на шкутильгання протягом днів та ридання протягом тижнів,

this incident didn't fit my ideas about rape like I'd seen on TV.

це не вписувалось в мої уявлення про зґвалтування, що було на телебаченні.

Том не був озброєним божевільним;

Tom wasn't an armed lunatic;

he was my boyfriend.

він був моїм хлопцем.

Це не сталось на відлюдній вулиці,

And it didn't happen in a seedy alleyway,

it happened in my own bed.

це сталось в моєму власному ліжку.

До того часу, коли я чітко визначила, що була зґвалтованою,

By the time I could identify what had happened to me as rape,

he had completed his exchange program

він завершив програму з обміну

and left for Australia.

та повернувся до Австралії.

Я сказала собі, що безглуздо звертатись із тим, що сталось.

So I told myself it was pointless to address what had happened.

І крім того,

And besides,

it had to have been my fault, somehow.

це, певним чином, було моєю помилкою.

Я виросла у світі, де дівчатам говорять,

I was raised in a world where girls are taught

that they get raped for a reason.

що їх ґвалтують через причини.

Їх спідниця занадто коротка,

Their skirt was too short,

their smile was too wide,

усмішка занадто широка,

their breath smelled of alcohol.

у їх диханні відчувається алкоголь.

And I was guilty of all of those things,

Я була винна за всі ті речі,

so the shame had to be mine.

тож сором падав на мене.

Потрібні були роки щоб усвідомити,

It took me years to realize

that only one thing could have stopped me from being raped that night,

що лише одна річ могла врятувати мене від зґвалтування того вечора,

and it wasn't my skirt,

це не була моя спідниця,

не моя усмішка,

it wasn't my smile,

це не була моя дитяча наївність.

it wasn't my childish trust.

The only thing that could've stopped me from being raped that night

Єдиним, що могло врятувати мене від зґвалтування тієї ночі,

is the man who raped me --

це чоловік, який зґвалтував мене --

had he stopped himself.

якби він зупинився.

TS: I have vague memories of the next day:

Т.С.: У мене досить нечіткі спогади про той день:

наслідки алкоголю,

the after effects of drinking,

a certain hollowness that I tried to stifle.

певна порожнеча, яку я намагався здавити.

І більше нічого.

Nothing more.

Та я не з'явився перед дверима Тордіс.

But I didn't show up at Thordis's door.

It is important to now state

Потрібно сказати,

що я не бачив ту подію такою, якою вона була насправді.

that I didn't see my deed for what it was.

Слово "зґвалтування" не лунало в моїй голові, як повинно було бути,

The word "rape" didn't echo around my mind as it should've,

and I wasn't crucifying myself with memories of the night before.

я не катував себе спогадами про минулу ніч.

It wasn't so much a conscious refusal,

Це не було схоже на свідому відмову,

it was more like any acknowledgment of reality was forbidden.

це було ніби визнання, що реальність заборонена.

My definition of my actions completely refuted any recognition

Моє визначення моїх дій цілком спростило будь-яке визнання

of the immense trauma I caused Thordis.

тієї величезної травми, яку я завдав Тордіс.

To be honest,

Чесно кажучи,

I repudiated the entire act in the days afterwards

я заперечував весь акт опісля,

як і коли вчиняв його.

and when I was committing it.

I disavowed the truth by convincing myself it was sex and not rape.

Я відрікся від правди, переконавши себе, що то був секс, а не зґвалтування.

Це була брехня, за яку мене гризло відчуття провини.

And this is a lie I've felt spine-bending guilt for.

I broke up with Thordis a couple of days later,

Я кинув Тордіс через пару днів,

and then saw her a number of times

і потім бачив її кілька разів,

during the remainder of my year in Iceland,

протягом решти мого року в Ісландії,

відчуваючи різкий удар в серце кожного разу.

feeling a sharp stab of heavyheartedness each time.

Deep down, I knew I'd done something immeasurably wrong.

Глибоко всередині я знав, що зробив щось неймовірно неправильне.

Але не плануючи такого, я глибоко заховав свої спогади,

But without planning it, I sunk the memories deep,

and then I tied a rock to them.

прив'язавши до них камінь.

What followed is a nine-year period

Потів йшов дев'ятирічний період,

that can best be titled as "Denial and Running."

для якого найкращий заголовок буде: "Відмова та втеча."

Коли я отримав можливість визначити справжню шкоду, яку я заподіяв,

When I got a chance to identify the real torment that I caused,

I didn't stand still long enough to do so.

я не чекав, що зможу це зробити.

Whether it be via distraction,

Чи через відволікання,

чи через вживання препаратів,

substance use,

thrill-seeking

жагу гострих відчуттів,

or the scrupulous policing of my inner speak,

чи детальний контроль моєї внутрішньої мови

I refused to be static and silent.

я відмовився від бездіяльності та мовчання.

And with this noise,

Разом з цим підґрунтям

I also drew heavily upon other parts of my life

мені було важко в інших сферах мого життя

to construct a picture of who I was.

створити картину себе справжнього.

Я був серфером,

I was a surfer,

a social science student,

студентом-соціологом,

a friend to good people,

другом хороших людей,

a loved brother and son,

люблячим братом та сином,

an outdoor recreation guide,

гідом з відпочинку на природі

and eventually, a youth worker.

і, врешті, молодим працівником.

Я вчепився за просте визначення, що я не був поганою людиною.

I gripped tight to the simple notion that I wasn't a bad person.

I didn't think I had this in my bones.

Я не думав, що це було моєю суттю.

I thought I was made up of something else.

Я думав, що зроблений з чогось іншого.

В моєму вихованні

In my nurtured upbringing,

уся моя любляча сім'я та рольові моделі,

my loving extended family and role models,

близькі люди були добрими та щирими

people close to me were warm and genuine

in their respect shown towards women.

у своїй повазі до жінок.

It took me a long time to stare down this dark corner of myself,

Мені потрібно було чимало часу, щоб поглянути на свою темну сторону

and to ask it questions.

і поставити їй питання.

Т.Е.: Через 9 років після Різдвяного танцю

TE: Nine years after the Christmas dance,

мені було 25 років

I was 25 years old,

and headed straight for a nervous breakdown.

і все рухалось прямо до мого нервового зриву.

My self-worth was buried under a soul-crushing load of silence

Моя самоцінність була похована глибоко під принизливим тягарем мовчання,

that isolated me from everyone that I cared about,

яке ізолювало мене від кожного, хто був мені небайдужим,

and I was consumed with misplaced hatred and anger

мене пожирали ненависть та гнів, які були не на своєму місці,

that I took out on myself.

бо я взяла провину на себе.

Одного дня я вилетіла із дверей зі сльозами

One day, I stormed out of the door in tears

after a fight with a loved one,

після сутички із коханим,

and I wandered into a café,

я зайшла в кафе,

where I asked the waitress for a pen.

і попросила ручку в офіціантки.

При мені завжди був записник,

I always had a notebook with me,

claiming that it was to jot down ideas in moments of inspiration,

щоб записувати ідеї в момент натхнення,

but the truth was that I needed to be constantly fidgeting,

та насправді, мені постійно потрібно було ворушитись,

because in moments of stillness,

бо коли я не рухалась,

I found myself counting seconds again.

я помічала, що знову починаю рахувати секунди.

Та того дня я з подивом спостерігала, як слова виходили з-під мого пера,

But that day, I watched in wonder as the words streamed out of my pen,

forming the most pivotal letter I've ever written,

створюючи найважливіший лист, який я коли-небудь писала,

лист Томові.

addressed to Tom.

Разом із описом насильства, яке він вчинив наді мною,

Along with an account of the violence that he subjected me to,

the words, "I want to find forgiveness"

слова "Я хочу знайти прощення"

stared back at me,

дивились на мене,

surprising nobody more than myself.

здивувавши навіть мене саму.

Та глибоко в душі я усвідомила, що це був мій вихід зі страждань,

But deep down I realized that this was my way out of my suffering,

because regardless of whether or not he deserved my forgiveness,

бо незалежно від того, чи заслужив він, чи ні моє прощення,

I deserved peace.

я заслуговувала на спокій.

Моя ера сорому прийшла до кінця.

My era of shame was over.

Before sending the letter,

Перед тим, як відправити лист,

I prepared myself for all kinds of negative responses,

я підготувала себе до всіх негативних відповідей

or what I found likeliest: no response whatsoever.

або того, що я вважала найбільш імовірним: жодної відповіді.

Єдиним результатом, до якого я була неготова,

The only outcome that I didn't prepare myself for

was the one that I then got --

було те, що я отримала,

a typed confession from Tom, full of disarming regret.

лист від Тома, повний обеззброючого жалю.

Як виявилось, він також всі ці роки був у клітці мовчання.

As it turns out, he, too, had been imprisoned by silence.

І це дало початок 8-річній переписці,

And this marked the start of an eight-year-long correspondence

that God knows was never easy,

лише один Бог знає, наскільки вона була нелегкою,

but always honest.

але завжди чесною.

Я звільнила себе від тієї ноші, яку помилково поклала на свої плечі,

I relieved myself of the burdens that I'd wrongfully shouldered,

and he, in turn, wholeheartedly owned up to what he'd done.

він, в свою чергу, від щирого серця прийняв те, що зробив.

Наша письмова переписка стала місцем

Our written exchanges became a platform

to dissect the consequences of that night,

для розбирання наслідків тієї ночі,

and they were everything from gut-wrenching

це було все -- від душевного болю

to healing beyond words.

до зцілення за завісою слів.

And yet, it didn't bring about closure for me.

Та все ж, це не принесло мені полегшення.

Можливо тому, що електронний формат не є достатньо особистим,

Perhaps because the email format didn't feel personal enough,

perhaps because it's easy to be brave

можливо тому, що легко бути хоробрим,

when you're hiding behind a computer screen on the other side of the planet.

коли ти ховаєшся за завісою комп'ютерного екрану на іншій стороні планети.

But we'd begun a dialogue

Та ми розпочали діалог,

that I felt was necessary to explore to its fullest.

я відчувала, що необхідно дізнатись абсолютно все.

So, after eight years of writing,

Тож після 8-ми років переписки

and nearly 16 years after that dire night,

і близько 16-ти років після тієї жахливої ночі,

I mustered the courage to propose a wild idea:

я набралась сміливості та запропонувала дику ідею:

that we'd meet up in person

щоб ми зустрілись особисто

and face our past once and for all.

та стали з нашим минулим обличчям до обличчя.

TS: Iceland and Australia are geographically like this.

Т.С.: Ісландія та Австралія географічно розташовані таким чином.

In the middle of the two is South Africa.

Посередині між ними Південна Африка.

We decided upon the city of Cape Town,

Ми зупинились на місті Кейптаун

and there we met for one week.

і за тиждень ми там зустрілись.

The city itself proved to be a stunningly powerful environment

Саме місто виявилось приголомшливо сильним середовищем,

to focus on reconciliation and forgiveness.

щоб зосередитись на примиренні та прощенні.

Більше ніде зближення та зцілення так не випробовувались,

Nowhere else has healing and rapprochement been tested

like it has in South Africa.

як в Південній Африці.

Як нація, Південна Африка намагалась встановити істинність свого минулого

As a nation, South Africa sought to sit within the truth of its past,

and to listen to the details of its history.

та вислухати деталі своєї історії.

Knowing this only magnified the effect that Cape Town had on us.

Це тільки збільшило ефект Кейптауну на нас.

Over the course of this week,

За той тиждень

we literally spoke our life stories to each other,

ми буквально переповідали наші історії життя одне одному,

from start to finish.

від початку до кінця.

And this was about analyzing our own history.

Це був аналіз нашої власної історії.

We followed a strict policy of being honest,

Ми слідували чіткому правилу бути чесними,

and this also came with a certain exposure,

це відбулось завдяки певному викриттю,

an open-chested vulnerability.

відкритій вразливості.

There were gutting confessions,

Ми витягували зізнання

and moments where we just absolutely couldn't fathom

та моменти, де просто не могли цілком зрозуміти

the other person's experience.

досвід іншої людини.

Сейсмічні наслідки насильства були вимовлені вголос та відчуті,

The seismic effects of sexual violence were spoken aloud and felt,

face to face.

обличчям до обличчя.

At other times, though,

В інших випадках, однак,

we found a soaring clarity,

ми відчули піднесену ясність

та навіть зовсім неочікуваний та вивільнюючий сміх.

and even some totally unexpected but liberating laughter.

When it came down to it,

Коли справа дійшла до цього,

we did out best to listen to each other intently.

ми зробили все можливе, щоб уважно слухати одне одного.

Наші окремі реальності наповнилися чистотою,

And our individual realities were aired with an unfiltered purity

that couldn't do any less than lighten the soul.

яка не могла не полегшити душу.

TE: Wanting to take revenge is a very human emotion --

Т.Е.: Бажання помститись - це дуже людська емоція --

instinctual, even.

навіть, інстинктивна.

Я роками бажала

And all I wanted to do for years

was to hurt Tom back as deeply as he had hurt me.

поранити Тома, так само глибоко, як він поранив мене.

Та якби я не знайшла виходу з ненависті та злості,

But had I not found a way out of the hatred and anger,

I'm not sure I'd be standing here today.

я не впевнена, чи стояла б сьогодні перед вами.

Це не означає, що мене не долали сумніви.

That isn't to say that I didn't have my doubts along the way.

Коли літак зайшов на посадкову смугу в Кейптаун,

When the plane bounced on that landing strip in Cape Town,

I remember thinking,

я пам'ятаю, що думала:

"Why did I not just get myself a therapist and a bottle of vodka

"Чому б мені просто не піти до психолога чи випити алкоголю,

як зробила б звичайна людина?"

like a normal person would do?"

(Laughter)

(Сміх)

At times, our search for understanding in Cape Town

Іноді, наші пошуки розуміння в Кейптауні,

felt like an impossible quest,

здавались непрохідним квестом,

and all I wanted to do was to give up

все, що я хотіла, це здатись

and go home to my loving husband, Vidir,

і піти додому до мого люблячого чоловіка, Відіра

та нашого сина.

and our son.

But despite our difficulties,

Та незважаючи на всі ці складнощі,

this journey did result in a victorious feeling

наша подорож завершилась відчуттям перемоги,

that light had triumphed over darkness,

тим світлом, яке тріумфувало над темрявою,

чимось конструктивним, що можна було збудувати із руїн.

that something constructive could be built out of the ruins.

Я прочитала десь,

I read somewhere

that you should try and be the person that you needed when you were younger.

що потрібно намагатись і бути людиною, якою варто бути, коли ви молодші.

And back when I was a teenager,

Повертаючись до того часу, коли я була підлітком,

I would have needed to know that the shame wasn't mine,

мені потрібно було знати, що цей сором не належить мені,

that there's hope after rape,

що після зґвалтування існує надія,

that you can even find happiness,

що ви можете навіть знайти щастя,

like I share with my husband today.

яке я розділяю сьогодні зі своїм чоловіком.

Which is why I started writing feverishly upon my return from Cape Town,

Після мого повернення із Кейптауну я почала гарячково писати,

resulting in a book co-authored by Tom,

що завершилось книгою у співавторстві з Томом,

that we hope can be of use to people from both ends

яка, як ми сподіваємось, може бути корисною для обох кінців

шкали "злочинець-постраждалий."

of the perpetrator-survivor scale.

Це ніщо інше,

If nothing else,

it's a story that we would've needed to hear when we were younger.

як історія, яку нам варто було почути, коли ми були молодші.

Given the nature of our story,

З огляду на характер нашої історії,

I know the words that inevitably accompany it --

я знаю, що її неминуче супроводжуватимуть слова --

victim, rapist --

жертва, ґвалтівник --

and labels are a way to organize concepts,

ярлики - це спосіб створювати поняття,

but they can also be dehumanizing in their connotations.

але їх контекст може бути дегуманізуючим.

Як тільки когось зарахували до жертв,

Once someone's been deemed a victim,

it's that much easier to file them away as someone damaged,

набагато легше буде відкинути його, як когось пошкодженого,

dishonored,

знеславленого,

less than.

вторинного.

Так само, якщо когось затаврували як ґвалтівника,

And likewise, once someone has been branded a rapist,

it's that much easier to call him a monster --

то набагато легше буде називати його монстром --

нелюдом.

inhuman.

Та як нам зрозуміти, що це в людському суспільстві,

But how will we understand what it is in human societies

that produces violence

яке створює насильство,

if we refuse to recognize the humanity of those who commit it?

якщо ми відмовимось визнати людяність того, хто спричиняє його?

І як --

And how --

(Applause)

(Оплески)

And how can we empower survivors if we're making them feel less than?

Як ми можемо дати сили постраждалим, якщо робимо їх другосортними?

How can we discuss solutions to one of the biggest threats

Як нам обговорювати рішення для однієї з найбільших загроз

to the lives of women and children around the world,

життю жінок та дітей по всьому світу,

if the very words we use are part of the problem?

якщо ті кілька слів, які ми використовуємо, є лише частиною проблеми?

TS: From what I've now learnt,

Т.С.: З того, що я зараз знаю,

my actions that night in 1996 were a self-centered taking.

мої дії в ту ніч були егоїстичним оволодінням.

I felt deserving of Thordis's body.

Я відчував, що заслуговую на тіло Тордіс.

I've had primarily positive social influences

Я мав позитивний соціальний вплив

and examples of equitable behavior around me.

та приклади обґрунтованої поведінки навколо мене.

Та в тому випадку

But on that occasion,

I chose to draw upon the negative ones.

я вирішив спиратися на негативні.

Ті, які розглядають жінок як таких, що мають меншу внутрішню цінність,

The ones that see women as having less intrinsic worth,

and of men having some unspoken and symbolic claim to their bodies.

і чоловіків, як тих, хто має мовчазну та символічну претензію на їхнє тіло.

These influences I speak of are external to me, though.

Ці впливи, про які я говорю, для мене були зовнішніми.

В тій кімнаті вибір стояв лише за мною,

And it was only me in that room making choices,

nobody else.

ніким іншим.

When you own something

Коли ви привласнюєте щось

and really square up to your culpability,

і розплачуєтесь із вашим почуттям провини,

я вважаю, що відбувається неймовірне.

I do think a surprising thing can happen.

Це те, що я зву парадоксом власності.

It's what I call a paradox of ownership.

I thought I'd buckle under the weight of responsibility.

Я думав, що зігнусь під вагою відповідальності.

Я вважав, що мій сертифікат людяності можна буде спалити.

I thought my certificate of humanity would be burnt.

Instead, I was offered to really own what I did,

Замість цього мені запропонували прийняти повністю те, що я зробив,

and found that it didn't possess the entirety of who I am.

і я дізнався, що це не займає всю мою сутність.

Простіше кажучи,

Put simply,

something you've done doesn't have to constitute the sum of who you are.

те, що ви зробили, не має становити суму того, ким ви є.

The noise in my head abated.

Шум в моїй голові вщух.

The indulgent self-pity was starved of oxygen,

Поблажливому жалю до себе не вистачило кисню,

and it was replaced with the clean air of acceptance --

його замінили чистим повітрям прийняття --

an acceptance that I did hurt this wonderful person standing next to me;

прийняття того, що я зробив боляче прекрасній людині, яка стоїть поруч;

an acceptance that I am part of a large and shockingly everyday grouping of men

прийняття того, що я частина великої і шокуюче буденної групи чоловіків,

who have been sexually violent toward their partners.

які були сексуально насильницькими до своєї пари.

Don't underestimate the power of words.

Не варто недооцінювати силу слів.

Saying to Thordis that I raped her changed my accord with myself,

Сказавши Тордіс, що я зґвалтував її, змінило моє згоду із самим собою,

as well as with her.

так само, як і її.

But most importantly,

Та важливіше,

the blame transferred from Thordis to me.

звинувачення перейшло від Тордіс на мене.

Far too often,

Занадто часто

the responsibility is attributed to female survivors of sexual violence,

відповідальність присвоюють жертвам-жінкам сексуального насильста,

and not to the males who enact it.

а не чоловікам, які вчиняють його.

Far too often,

Занадто часто,

the denial and running leaves all parties at a great distance from the truth.

заперечення та втеча відкидають обидві сторони занадто далеко від правди.

There's definitely a public conversation happening now,

Зараз відбувається дійсно публічне обговорення,

і, як більшість людей,

and like a lot of people,

we're heartened that there's less retreating

ми раді, що тепер є менше втечі

від цього складного, проте важливого обговорення.

from this difficult but important discussion.

Я відчуваю своїм обов'язком долучити і наші голоси до нього.

I feel a real responsibility to add our voices to it.

TE: What we did is not a formula that we're prescribing for others.

Т.Е.: Те, що ми зробили, не є формулою, придатною для інших.

Ніхто не має право говорити комусь-ще, як справитись із найглибшим болем

Nobody has the right to tell anyone else how to handle their deepest pain

or their greatest error.

чи найбільшою помилкою.

Прорватися крізь мовчання ніколи нелегко,

Breaking your silence is never easy,

and depending on where you are in the world,

в залежності від вашого місця у світі,

it can even be deadly to speak out about rape.

говорити про насильство може бути іноді смертельно.

Я усвідомлюю, що навіть найбільш травматична подія мого життя

I realize that even the most traumatic event of my life

is still a testament to my privilege,

є свідченням моїх привілеїв,

because I can talk about it without getting ostracized,

бо я можу говорити про це, і мене не піддадуть остракізму,

і не вб'ють.

or even killed.

Та з правом на голос

But with that privilege of having a voice

приходить відповідальність за його використання.

comes the responsibility of using it.

Це найменший мій борг колегам-постраждалим, які не можуть говорити.

That's the least I owe my fellow survivors who can't.

The story we've just relayed is unique,

Історія, яку ми розказали, унікальна,

and yet it is so common with sexual violence being a global pandemic.

і все ж сексуальне насильство стало глобальною пандемією.

But it doesn't have to be that way.

Але це не має так бути.

Одна з корисних речей, які я знайшла в моїй подорожі до зцілення,

One of the things that I found useful on my own healing journey

is educating myself about sexual violence.

це навчання себе про сексуальне насильство.

And as a result, I've been reading, writing

Як результат, я читаю, пишу

and speaking about this issue for over a decade now,

і говорю про цю проблему вже більше десяти років,

going to conferences around the world.

приїжджаю на конференції по всьому світу.

And in my experience,

На моїй пам'яті

the attendees of such events are almost exclusively women.

всі відвідувачі таких подій майже без винятку жінки.

But it's about time that we stop treating sexual violence as a women's issue.

Але час припинити вважати сексуальне насильство проблемою жінок.

(Applause)

(Оплески)

A majority of sexual violence against women and men

Більшість сексуального насильства проти чоловіків та жінок

is perpetrated by men.

здійснюється чоловіками.

And yet their voices are sorely underrepresented in this discussion.

Та все ж їх голоси катастрофічно мало представлені в цій дискусії.

Ми всі потрібні там.

But all of us are needed here.

Тільки уявіть, стільки страждань ми могли б зменшити,

Just imagine all the suffering we could alleviate

if we dared to face this issue together.

якби наважились вирішувати цю проблему разом.

Дякую.

Thank you.

(Applause)

(Оплески)