Paul Collier's new rules for rebuilding a broken nation

Перекладач: Hanna Leliv Утверджено: Khrystyna Romashko

I'm going to talk about post-conflict recovery

Я говоритиму про постконфліктне відновлення

and how we might do post-conflict recovery better.

і те, як його можна вдосконалити.

The record on post-conflict recovery is not very impressive.

Постконфліктне відновлення не завжди успішне.

40 percent of all post-conflict situations,

40 відсотків усіх постконфліктних ситуацій

historically, have reverted back to conflict within a decade.

упродовж десятиліття поверталися до стадії конфлікту.

In fact, they've accounted for half of all civil wars.

Вони стали причиною кожної другої громадянської війни.

Why has the record been so poor?

Чому результати такі погані?

Well, the conventional approach

Традиційний підхід

to post-conflict situations

до постконфліктних ситуацій

has rested on, on kind of, three principles.

ґрунтується на трьох принципах.

The first principle is: it's the politics that matters.

Перший принцип звучить так: найважливішою є політика.

So, the first thing that is prioritized is politics.

Тобто політика є найвищим пріоритетом.

Try and build a political settlement first.

А ви спробуйте досягти насамперед політичної згоди.

And then the second step is to say,

Другий крок - це заява:

"The situation is admittedly dangerous, but only for a short time."

"Ситуація очевидно загрозлива, але це скоро мине".

So get peacekeepers there, but get them home as soon as possible.

Треба відправити туди миротворців і якомога швидше забрати їх назад.

So, short-term peacekeepers.

Отож, миротворці на короткий час.

And thirdly, what is the exit strategy for the peacekeepers?

І третій принцип: яка стратегія відходу миротворців?

It's an election.

Вибори.

That will produce a legitimate and accountable government.

Після них буде сформовано легітимну та підзвітну владу.

So that's the conventional approach.

Ось як виглядає традиційний підхід.

I think that approach denies reality.

На мою думку, цей підхід суперечить реальності.

We see that there is no quick fix.

Такі проблеми неможливо розв'язати нашвидкуруч.

There's certainly no quick security fix.

Тим більше, коли йдеться про безпеку.

I've tried to look at the risks of reversion to conflict,

Я аналізував ризики повернення до конфлікту

during our post-conflict decade.

упродовж десяти років після його закінчення.

And the risks stay high throughout the decade.

Усі десять років ризики й далі високі.

And they stay high regardless of the political innovations.

І залишаються високими попри політичні нововведення.

Does an election produce an accountable and legitimate government?

Чи після виборів ми маємо підзвітну та легітимну владу?

What an election produces is a winner and a loser.

Ні, ми маємо переможця і переможеного.

And the loser is unreconciled.

І переможений незгідний з поразкою.

The reality is that we need to reverse the sequence.

Нам потрібно змінити пріоритети.

It's not the politics first;

Політика не має бути на самій горі -

it's actually the politics last.

насправді, вона з самого низу.

The politics become easier as the decade progresses

Через кілька років проблеми з політикою зникнуть,

if you're building on a foundation

якщо спочатку збудувати міцну основу

of security and economic development --

в галузях безпеки та економічного розвитку -

the rebuilding of prosperity.

якщо спершу відновити добробут.

Why does the politics get easier?

Чому політичні проблеми зникають?

And why is it so difficult initially?

І чому спочатку їх так багато?

Because after years of stagnation and decline,

Тому що після багатьох років застою і занепаду

the mentality of politics is that it's a zero-sum game.

політика здається нам антагоністичною грою.

If the reality is stagnation,

Під час застою,

I can only go up if you go down.

якщо я йду вгору, то ти йдеш униз.

And that doesn't produce a productive politics.

Таке становище не сприяє продуктивній політиці.

And so the mentality has to shift from

Нам потрібно перейти

zero-sum to positive-sum

від антагоністичної гри до виграшної -

before you can get a productive politics.

тільки тоді політика буде продуктивна.

You can only get positive, that mental shift,

Люди повірять у виграшну політику тільки тоді,

if the reality is that prosperity is being built.

коли країна рухатиметься до добробуту.

And in order to build prosperity, we need security in place.

А щоб збудувати добробут, треба гарантувати безпеку.

So that is what you get when you face reality.

Ось як виглядає реальне становище.

But the objective of facing reality

На становище треба дивитися реально,

is to change reality.

щоб його змінити.

And so now let me suggest

Я хочу запропонувати

two complimentary approaches

два способи - які доповнюють один одного -

to changing the reality of the situations.

як змінити реальне становище.

The first is to recognize the interdependence

Перший спосіб - визнати взаємозалежність

of three key actors, who are different actors,

трьох головних гравців, які діють окремо,

and at the moment are uncoordinated.

і їхні дії, непогоджені між собою.

The first actor is the Security Council.

Перший гравець - Рада безпеки.

The Security Council typically has the responsibility

Зазвичай, Рада безпеки має

for providing the peacekeepers

надавати миротворців,

who build the security.

які гарантують безпеку.

And that needs to be recognized,

І насамперед потрібно визнати,

first of all, that peacekeeping works.

що миротворчі дії дають результат.

It is a cost-effective approach.

Цей спосіб потребує великих затрат.

It does increase security.

Він справді зміцнює безпеку.

But it needs to be done long-term.

Але й триває довго.

It needs to be a decade-long approach,

Миротворчі дії тривають десятиліття,

rather than just a couple of years.

а не кілька років.

That's one actor, the Security Council.

Отож, один із гравців - Рада безпеки.

The second actor, different cast of guys,

Другий гравець, який має іншу роль,

is the donors.

це донори.

The donors provide post-conflict aid.

Донори надають постконфліктну допомогу.

Typically in the past,

Зазвичай, у минулому

the donors have been interested in the first couple of years,

донорам було цікаво перші кілька років,

and then they got bored.

а потім вони втрачали інтерес

They moved on to some other situation.

і перебиралися деінде.

Post-conflict economic recovery

Постконфліктне економічне відродження -

is a slow process.

це повільний процес.

There are no quick processes in economics

В економіці не існує швидких процесів,

except decline.

хіба що занепад.

You can do that quite fast.

Це вдається досить швидко.

(Laughter)

(Сміх)

So the donors have to stick with this situation

Отож донори мусять бути на місці

for at least a decade.

принаймні десять років.

And then the third key actor

І, врешті-решт, третій гравець -

is the post-conflict government.

це постконфліктний уряд.

And there are two key things it's got to do.

Він має займатися двома ключовими справами.

One is it's got to do economic reform,

По-перше, мусить провести економічні реформи,

not fuss about the political constitution.

а не здіймати шум довкола політичного устрою.

It's got to reform economic policy.

Уряд мусить реформувати економічну політику.

Why? Because during conflict

Чому? Бо під час конфлікту

economic policy typically deteriorates.

економічна політика зазвичай погіршується.

Governments snatch short-term opportunities

Уряд користає з тимчасових можливостей,

and, by the end of the conflict, the chickens have come home to roost.

а коли конфлікт вичерпано, пожинає наслідки власних помилок.

So this legacy of conflict is really bad economic policy.

Тому результатом конфлікту є вкрай погана економічна політика.

So there is a reform agenda, and there is an inclusion agenda.

Отож, маємо два плани: реформ і залучення.

The inclusion agenda doesn't come from elections.

План залучення не є результатом виборів.

Elections produce a loser, who is then excluded.

Результатом виборів є переможений, якого не допускають до влади.

So the inclusion agenda means genuinely

А план залучення передбачає

bringing people inside the tent.

запрошення людей до свого кола.

So those three actors.

Маємо тих трьох гравців.

And they are interdependent

Вони взаємозалежні

over a long term.

впродовж тривалого часу.

If the Security Council doesn't commit to security

Якщо Рада безпеки не гарантуватиме безпеку

over the course of a decade,

протягом десяти років,

you don't get the reassurance which produces private investment.

то не буде впевненості, необхідної для залучення приватних інвестицій.

If you don't get the policy reform and the aid,

Без політичної реформи та допомоги

you don't get the economic recovery,

не буде економічного відновлення,

which is the true exit strategy for the peacekeepers.

а саме воно сигналізує, що миротворчі операції можна закінчувати.

So we should recognize that interdependence,

Ми мусимо визнати таку взаємозалежність,

by formal, mutual commitments.

офіційно взявши на себе взаємні зобов'язання.

The United Nations actually has a language

ООН вже має мову

for these mutual commitments, the recognition of mutual commitments;

для таких взаємозобов'язань, визнання взаємозобов'язань.

it's called the language of compact.

Це мова договорів.

And so we need a post-conflict compact.

Отож, нам потрібен постконфліктний договір.

The United Nations even has an agency which could broker these compacts;

ООН навіть має агенцію, яка б могла виступити посередником у цій справі;

it's called the Peace Building Commission.

це Комітет з підтримання миру.

It would be ideal to have a standard set of norms

Було б чудово мати стандартний перелік норм,

where, when we got to a post-conflict situation,

які - в разі постконфліктної ситуації -

there was an expectation of these mutual commitments

говорили б про необхідність спільних зобов'язань

from the three parties.

від трьох сторін.

So that's idea one:

Отож ідея номер один:

recognize interdependence.

визнати взаємозалежність.

And now let me turn to the second approach, which is complimentary.

А тепер повернімося до другого способу, який доповнює перший.

And that is to focus on a few critical objectives.

Треба зосередитися на кількох найважливіших цілях.

Typical post-conflict situation is a zoo

Типова постконфліктна ситуація - це зоопарк

of different actors with different priorities.

із різними гравцями, що мають різні пріоритети.

And indeed, unfortunately, if you navigate by needs

На жаль, якщо ми будемо орієнтуватися на потреби,

you get a very unfocused agenda,

то отримаємо замість порядку денного такий собі "вінегрет",

because in these situations, needs are everywhere,

бо в таких ситуаціях потреби є повсюди,

but the capacity to implement change is very limited.

а от спроможність щось змінити - обмежена.

So we have to be disciplined and focus on things that are critical.

Тому треба дотримуватися порядку та зосередитися на найважливішому.

And I want to suggest that in the typical post-conflict situation

На мій погляд, у типовій постконфліктній ситуації

three things are critical.

є три найважливіші речі.

One is jobs.

Одна з них - робочі місця.

One is improvements in basic services --

Ще одна - поліпшення основних послуг -

especially health, which is a disaster during conflict.

зокрема, охорони здоров'я - під час конфлікту це просто катастрофа.

So jobs, health, and clean government.

Отож робочі місця, охорона здоров'я і добросовісний уряд.

Those are the three critical priorities.

Ось три найвищі пріоритети.

So I'm going to talk a little about each of them.

Поговоримо про кожен із них детальніше.

Jobs.

Робочі місця.

What is a distinctive approach

Який характерний спосіб

to generating jobs in post-conflict situations?

створення робочих місць у постконфліктних ситуаціях?

And why are jobs so important?

І чому праця така важлива?

Jobs for whom? Especially jobs for young men.

Робочі місця для кого? Насамперед для молодих чоловіків.

In post-conflict situations,

Постконфліктні ситуації

the reason that they so often revert to conflict,

так часто повертаються до стадії конфлікту

is not because elderly women get upset.

не тому, що засмутилися бабусі,

It's because young men get upset.

а тому, що обурилися молоді чоловіки.

And why are they upset? Because they have nothing to do.

А чому вони обурилися? Бо не мають, що робити.

And so we need a process of generating jobs,

Тому нам потрібен процес створення робочих місць

for ordinary young men, fast.

для звичайних молодих чоловіків, і то швидко.

Now, that is difficult.

Але це не так просто.

Governments in post-conflict situation

У постконфліктній ситуації уряд

often respond by puffing up the civil service.

часто береться збільшувати штат держслужбовців.

That is not a good idea.

То не дуже добра ідея.

It's not sustainable.

Вона нераціональна.

In fact, you're building a long-term liability

По суті, ви створюєте довготривалі зобов'язання,

by inflating civil service.

роздуваючи штат держслужбовців.

But getting the private sector to expand is also difficult,

Однак створити нові місця у приватному секторі теж непросто,

because any activity which is open to international trade

бо будь-яка діяльність, відкрита для міжнародної торгівлі,

is basically going to be uncompetitive

буде неконкурентноздатною

in a post-conflict situation.

у постконфліктній ситуації.

These are not environments where you can build export manufacturing.

У такому середовищі ви не налагодите виробництво на експорт.

There's one sector which isn't exposed to international trade,

Існує одна галузь, яка не надається до міжнародної торгівлі,

and which can generate a lot of jobs,

і де можна створити багато робочих місць.

and which is, in any case, a sensible sector

Так чи інакше, у постконфліктному становищі

to expand, post-conflict,

розвивати цю галузь - раціонально.

and that is the construction sector.

Це сфера будівництва.

The construction sector has a vital role,

Сфера будівництва, вочевидь, відіграє ключову роль

obviously, in reconstruction.

у відбудові.

But typically that sector has withered away during conflict.

Але зазвичай під час конфлікту вона занепадає.

During conflict people are doing destruction.

У пору конфлікту люди все руйнують.

There isn't any construction going on. And so the sector shrivels away.

Ніхто нічого не будує. Тому ця галузь сходить нанівець.

And then when you try and expand it,

А коли ви спробуєте відродити її,

because it's shriveled away,

бо ж вона зовсім занепала,

you encounter a lot of bottlenecks.

ви стикаєтеся з низкою проблем.

Basically, prices soar

Ціни підскочили,

and crooked politicians then milk the rents from the sector,

а корумповані політики хочуть отримати свою частку з цієї галузі,

but it doesn't generate any jobs.

яка не створює нових робочих місць.

And so the policy priority is to break the bottlenecks

Отож одне з найважливіших завдань - подолати перешкоди

in expanding the construction sector.

на шляху відновлення будівничої галузі.

What might the bottlenecks be?

Про які перешкоди йдеться?

Just think what you have to do

Подумайте, що треба зробити,

successfully to build a structure, using a lot of labor.

щоб успішно збудувати якусь споруду, залучивши десятки працівників.

First you need access to land.

Спершу потрібен доступ до земельної ділянки.

Often the legal system is broken down

Часто законодавство перестає працювати,

so you can't even get access to land.

і ви не можете навіть отримати доступу до ділянки.

Secondly you need skills,

По-друге, потрібні вміння,

the mundane skills of the construction sector.

найзвичайнісінькі вміння у будівничій галузі.

In post-conflict situations we don't just need Doctors Without Borders,

У постконфліктних ситуаціях ми потребуємо не тільки "Лікарів без кордонів",

we need Bricklayers Without Borders,

а й "Мулярів без кордонів",

to rebuild the skill set.

які б навчили нових майстрів.

We need firms. The firms have gone away.

Нам потрібні фірми. А вони закрилися.

So we need to encourage the growth of local firms.

Тому треба підтримувати розвиток місцевих фірм.

If we do that, we not only get the jobs,

Тоді ми не лише отримаємо робочі місця,

we get the improvements in public infrastructure,

а й поліпшення громадської інфраструктури,

the restoration of public infrastructure.

відновлення громадської інфраструктури.

Let me turn from jobs to the second objective,

А тепер перейдемо від робочих місць до другої мети -

which is improving basic social services.

поліпшення основних соціальних послуг.

And to date, there has been a sort of a schizophrenia

Донорські організації

in the donor community,

досі чубляться щодо того,

as to how to build basic services

як організувати основні послуги

in post-conflict sectors.

у постконфліктних регіонах.

On the one hand it pays lip service

З одного боку вони просторікують про те,

to the idea of rebuild an effective state

як відновити ефективну державу

in the image of Scandinavia in the 1950s.

на прикладі скандинавських країн у 1950-х.

Lets develop line ministries of this, that, and the other,

Створимо галузеві міністерства з цих, тих і ще он тих питань,

that deliver these services.

які надаватимуть ці послуги.

And it's schizophrenic because in their hearts

Але це безглуздя, бо в глибині душі

donors know that's not a realistic agenda,

донори знають, що це нереально,

and so what they also do is the total bypass:

і тому вирішують йти в обхід:

just fund NGOs.

просто фінансують неурядові організації.

Neither of those approaches is sensible.

Такі підходи нераціональні.

And so what I'd suggest

Натомість я пропоную

is what I call Independent Service Authorities.

заснувати так зване Незалежне агентство з надання послуг.

It's to split the functions of a monopoly line ministry up into three.

Поділити функції монопольного галузевого міністерства між трьома учасниками.

The planning function and policy function stays with the ministry;

Функція планування і розробки політики залишається в міністерства;

the delivery of services on the ground,

наданням послуг на місцях

you should use whatever works --

займаються конкретні установи -

churches, NGOs, local communities,

церкви, неурядові організації, місцеві спільноти -

whatever works.

будь-хто, кому це вдається.

And in between, there should be a public agency,

А між ними є посередник - державна установа,

the Independent Service Authority,

Незалежне агентство з надання послуг,

which channels public money,

яка спрямовує державні кошти,

and especially donor money,

зокрема гроші донорських організацій,

to the retail providers.

до надавачів послуг.

So the NGOs become part of a public government system,

Таким чином неурядові організації стають частиною системи державного управління,

rather than independent of it.

а не є цілком незалежними від неї.

One advantage of that is that you can allocate money coherently.

Одна з переваг такої схеми - ви розподіляєте кошти збалансовано.

Another is, you can make NGOs accountable.

Ще один плюс - неурядові організації стають підзвітними.

You can use yardstick competition,

Можна організувати непряму конкуренцію -

so they have to compete against each other

вони конкуруватимуть одна з одною

for the resources.

за ресурси.

The good NGOs, like Oxfam, are very keen on this idea.

Неурядові організації з доброю репутацією, як-от Oxfam, підтримують цю ідею.

They want to have the discipline and accountability.

Вони прагнуть дисципліни та підзвітності.

So that's a way to get basic services scaled up.

Ось вам спосіб поліпшити надання основних послуг.

And because the government would be funding it,

А оскільки фінансуватиме це держава,

it would be co-branding these services.

то ці послуги надаватимуться під її егідою.

So they wouldn't be provided thanks to

Їх надаватимуть не завдяки

the United States government and some NGO.

урядові США чи кільком неурядовим організаціям,

They would be co-branded

а від імені

as being done by the post-conflict government, in the country.

постконфліктного уряду конкретної країни.

So, jobs, basic services, finally, clean government.

Отож робочі місця, основні послуги і, врешті-решт, прозорий уряд.

Clean means follow their money.

Прозорий - себто такий, що стежить за власними грошима.

The typical post-conflict government is so short of money

Зазвичай постконфліктному урядові так бракує коштів,

that it needs our money

що він потребує наших грошей,

just to be on a life-support system.

щоб просто вижити.

You can't get the basic functions of the state done

Неможливо забезпечити основні функції держави,

unless we put money into the core budget of these countries.

якщо не вкласти гроші в основний бюджет країни.

But, if we put money into the core budget,

Але коли ми вкладаємо кошти в основний бюджет,

we know that there aren't the budget systems with integrity

ми знаємо, що не існує прозорої бюджетної системи,

that mean that money will be well spent.

яка б гарантувала, що гроші підуть туди, куди треба.

And if all we do is put money in and close our eyes

І якщо все, що ми зробимо - це вкладемо гроші та заплющимо очі,

it's not just that the money is wasted --

то це означатиме не лише, що ті кошти буде змарновано -

that's the least of the problems --

це найменша з проблем -

it's that the money is captured.

а те, що ці гроші вкрадено.

It's captured by the crooks who are at the heart of the political problem.

Вкрадено шахраями, які й становлять найбільшу політичну проблему.

And so inadvertently we empower the people who are the problem.

Так, мимоволі, ми даємо козирі людям, які є проблемою.

So building clean government means, yes, provide money

Створити прозорий уряд означає - так - надати гроші

to the budget,

бюджету,

but also provide a lot of scrutiny,

і водночас забезпечити пильний контроль,

which means a lot of technical assistance that follows the money.

тобто технічну підтримку після виділення коштів.

Paddy Ashdown, who was the grand high nabob of Bosnia

Педді Ешдаун, Верховний представник ООН

to the United Nations,

з питань Боснії та Герцеговини,

in his book about his experience, he said,

написав книжку про свій досвід, де сказав:

"I realize what I needed

"Я розумію, що потребував

was accountants without borders,

бухгалтерів без кордонів,

to follow that money."

які б стежили за грошима".

So that's the -- let me wrap up,

Але це - я вже завершую -

this is the package.

це все практичні моменти.

What's the goal?

Яка ж мета?

If we follow this, what would we hope to achieve?

Якщо дотримуватися цих порад, то чого ми досягнемо?

That after 10 years,

Після 10 років

the focus on the construction sector

завдяки увазі до будівничої галузі

would have produced both jobs

буде створено робочі місця,

and, hence, security --

а значить, і безпеку -

because young people would have jobs --

адже молодь матиме, де працювати -

and it would have reconstructed the infrastructure.

буде відбудовано інфраструктуру.

So that's the focus on the construction sector.

Ось що дасть зосередженість на будівничій галузі.

The focus on the basic service delivery

Увага до основних послуг,

through these independent service authorities

що їх надаватимуть незалежні агенції,

would have rescued basic services

врятує основні послуги,

from their catastrophic levels,

які перебувають в катастрофічному становищі,

and it would have given ordinary people

і переконає простих людей у тому,

the sense that the government was doing something useful.

що уряд робить щось корисне.

The emphasis on clean government

Спроби створити прозорий уряд

would have gradually squeezed out the political crooks,

поступово витіснять із влади політичних шахраїв,

because there wouldn't be any money

бо участь в політиці

in taking part in the politics.

не приноситиме ніяких прибутків.

And so gradually the selection,

І тому внаслідок поступового відбору

the composition of politicians,

до гурту політиків

would shift from the crooked to the honest.

входитимуть не шахраї, а чесні люди.

Where would that leave us?

Що це дасть?

Gradually it would shift

З часом ми перейдемо

from a politics of plunder

від політики грабежу

to a politics of hope. Thank you.

до політики надії. Дякую.

(Applause)

(Оплески)