Why design should include everyone | Sinéad Burke

Перекладач: Ira Drobot Утверджено: Khrystyna Romashko

I want to give you a new perspective.

Я хотіла б дати Вам нову точку зору.

That sounds grandiose, and it is.

Звучить грандіозно, і так воно і є.

I left Ireland yesterday morning.

Я виїхала з Ірландії вчора вранці.

I traveled from Dublin to New York

Я подорожувала з Дубліна до Нью-Йорка

independently.

самостійно.

But the design of an airport,

Але дизайн аеропорту,

plane and terminal

літака і терміналу

offers little independence when you're 105 and a half centimeters tall.

пропонують мало незалежності, коли ти 105,5 см на зріст.

For Americans, that's 3' 5".

Для американців це 3' 5".

I was whisked through the airport by airline assistants in a wheelchair.

Мене везли у візку через аеропорт працівники авіакомпанії.

Now, I don't need to use a wheelchair,

Я не змушена використовувати інвалідний візок,

but the design of an airport

але дизайн аеропорту

and its lack of accessibility

і брак можливостей пересування

means that it's my only way to get through.

означає, що це мій єдиний спосіб туди потрапити.

With my carry-on bag between my feet,

З моєю сумочкою між ногами

I was wheeled through security, preclearance

мене провели через охорону, попередню реєстрацію

and I arrived at my boarding gate.

і я потрапила на посадку.

I use the accessibility services in the airport

Я користуюся спеціальними можливостями у аеропорту,

because most of the terminal is just not designed with me in mind.

тому що більшість терміналів не спроектовані з думкою про мене.

Take security, for example.

Візьмімо, до прикладу, охорону.

I'm not strong enough to lift my carry-on bag

Я не настільки сильна, щоб підняти мою сумку

from the ground to the carousel.

з підлоги на конвеєр.

I stand at eye level with it.

Я з ним на рівні очей.

And those who work in that space for safety purposes cannot help me

А ті, хто працюють у відділі безпеки, не можуть мені допомогти

and cannot do it for me.

і не можуть зробити це за мене.

Design inhibits my autonomy and my independence.

Дизайн впливає на мою свободу і незалежність.

But traveling at this size, it isn't all bad.

Але подорожування при такому зрості не настільки вже й погане.

The leg room in economy is like business class.

Відділення для ніг у економ-класі, як бізнес-клас.

(Laughter)

(Сміх)

I often forget that I'm a little person.

Я часто забуваю, що я невелика людина.

It's the physical environment and society that remind me.

Мені про це нагадують лише фізичне оточення і суспільство.

Using a public bathroom is an excruciating experience.

Користування громадським туалетом неймовірно болісний досвід.

I walk into the cubicle

Я заходжу в кабінку,

but I can't reach the lock on the door.

але я не можу дотягнутися до замка на дверях.

I'm creative and resilient.

Я креативна і життєрадісна.

I look around and see if there's a bin that I can turn upside down.

Я озираюся і бачу, що є корзина, яку я можу перекинути догори дном.

Is it safe?

Чи це безпечно?

Not really.

Не зовсім.

Is it hygienic and sanitary?

Чи це гігієнічно і санітарно?

Definitely not.

Точно ні.

But the alternative is much worse.

Але альтернатива ще гірша.

If that doesn't work, I use my phone.

Якщо це не спрацьовує, я беру свій телефон.

It gives me an additional four- to six-inch reach,

Це дає мені додаткових 4-6 дюйми, щоб дотягнутися,

and I try to jam the lock closed with my iPhone.

і я намагаюся клацнути замок моїм айфоном.

Now, I imagine that's not what Jony Ive had in mind when he designed the iPhone,

Гадаю, це не те, що задумував Джоні Айв, коли створював айфон,

but it works.

але це працює.

The alternative is that I approach a stranger.

Як альтернатива - звернутися до незнайомця.

I apologize profusely

Я дуже прошу вибачення

and I ask them to stand guard outside my cubicle door.

і прошу незнайому людину почергувати під дверима кабінки.

They do

Люди погоджуються

and I emerge grateful

і я вдячна,

but absolutely mortified,

але повністю засоромлена.

and hope that they didn't notice

і надіюсь, що вони не помітили,

that I left the bathroom without washing my hands.

що я вийшла, не помивши руки.

I carry hand sanitizer with me every single day

Я ношу з собою антисептик кожен Божий день,

because the sink, soap dispenser, hand dryer and mirror

бо раковина, мило, сушка для рук і дзеркало

are all out of my reach.

недосяжні для мене.

Now, the accessible bathroom is somewhat of an option.

Туалет для людей з обмеженими можливостями щось як варіант.

In this space, I can reach the lock on the door,

У цьому місці я можу дотягутися до замка,

the sink, the soap dispenser, the hand dryer and the mirror.

раковини, мила, сушки для рук і дзеркала.

Yet, I cannot use the toilet.

Все ж я не можу використовувати туалет.

It is deliberately designed higher

Він навмисне спроектований вище,

so that wheelchair users can transfer across with ease.

щоб люди на інвалідних візках могли легко рухатися.

This is a wonderful and necessary innovation,

Це прекрасна і потрібна інновація,

but in the design world, when we describe a new project or idea as accessible,

але у світі дизайну, коли ми описуємо новий проект чи ідею як доступні,

what does that mean?

що це означає?

Who is it accessible to?

Для кого саме це доступно?

And whose needs are not being accommodated for?

І чиї потреби це не задовольняє?

Now, the bathroom is an example

Тож, туалет - це лиш приклад,

of where design impinges upon my dignity,

як дизайн впливає на мою гідність,

but the physical environment impacts upon me in much more casual ways too,

але фізичне оточення діє на мене і в ще буденніших справах також,

something as simple as ordering a cup of coffee.

щось просте, як замовити каву.

Now, I'll admit it.

Так, я визнаю це.

I drink far too much coffee.

Я п'ю занадто багато кави.

My order is a skinny vanilla latte,

Я замовляю дієтичне ванільне лате,

but I'm trying to wean myself off the syrup.

але я намагаюся відівчити себе від сиропу.

But the coffee shop, it's not designed well,

Але кав'ярня не спроектована вдало,

at least not for me.

принаймні для мене.

Queuing, I'm standing beside the pastry cabinet

Чекаючи у черзі, я стою поруч із шафою з випічкою,

and the barista calls for the next order.

і бариста гукає за наступним замовленням.

"Next, please!" they shout.

"Наступний, будь ласка!", - кличуть вони.

They can't see me.

Вони не бачать мене.

The person next to me in the queue points to my existence

Людина поруч зі мною у черзі вказує на моє існування

and everyone is embarrassed.

і всі знічені.

I order as quick as I can and I move along to collect my coffee.

Я замовляю швидко, як тільки можу, і рухаюся далі, щоб забрати свою каву.

Now, think just for a second.

Тож, подумайте лиш на мить.

Where do they put it?

Куди вони її ставлять?

Up high and without a lid.

Згори та без кришечки.

Reaching up to collect a coffee that I have paid for

Дотягнутися за своєю кавою, за яку я заплатила,

is an incredibly dangerous experience.

невимовно небезпечна річ.

But design also impinges on the clothes that I want to wear.

Але дизайн впливає також і на одяг, що я хочу носити.

I want garments that reflect my personality.

Я хочу вбрання, що відображає мою індивідуальність.

It's difficult to find in the childrenswear department.

Це важко знайти у відділі дитячого одягу.

And often womenswear requires far too many alterations.

Частенько жіноче вбрання вимагає досить багато змін.

I want shoes that affect my maturity, professionalism and sophistication.

Я хочу взуття, яке підкреслює зрілість, професіоналізм і вишуканість.

Instead, I'm offered sneakers with Velcro straps and light-up shoes.

Натомість, мені пропонують снікери з липучими смужками або ж з підсвітленням.

Now, I'm not totally opposed to light-up shoes.

Я не зовсім таки проти черевиків з підсвітленням.

(Laughter)

(Сміх)

But design also impacts on such simple things,

Але дизайн позначається на таких простих речах

like sitting on a chair.

як сидіння на стільці.

I cannot go from a standing to a seating position with grace.

Я не можу переходити зі стоячої у сидячу позицію граційно.

Due to the standards of design heights of chairs,

Через стандарти дизайну висоти стільців,

I have to crawl on my hands and knees

я маю повзти на руках і колінах,

just to get on top of it,

тільки, щоб потрапити нагору,

whilst also being conscious that it might tip over at any stage.

усвідомлюючи, що стілець може перекинутися будь-якої миті.

But whilst design impacts on me

Але тоді, коли дизайн впливає на мене,

whether it's a chair, a bathroom, a coffee shop, or clothes,

чи це стілець, туалет, кав'ярня чи одяг,

I rely on and benefit

я покладаюся на інших і користуюся

from the kindness of strangers.

добротою незнайомців.

But not everybody is so nice.

Але не кожен аж так доброзичливий.

I'm reminded that I'm a little person

Мені нагадують, що я маленька,

when a stranger points,

коли незнайомець вказує,

stares,

пильно дивиться,

laughs,

сміється,

calls me a name,

обзиває мене

or takes a photograph of me.

чи знімає мене.

This happens almost every day.

Це трапляється майже щодня.

With the rise of social media, it has given me an opportunity

З посиленням ролі мас медіа у мене з'явилися можливість

and a platform to have a voice as a blogger and as an activist,

і засоби мати голос як блогерка та активістка,

but it has also made me nervous

Але це змусило мене хвилюватися,

that I might become a meme

що я можу стати мемом

or a viral sensation,

або вірусним захворюванням,

all without my consent.

і все це без моєї згоди.

So let's take a moment right now

Отож, давайте зупинимося на мить,

to make something very clear.

щоб дещо добре прояснити.

The word "midget" is a slur.

Слово "карлик" - образа.

It evolved from PT Barnum's era of circuses and freak shows.

Воно з'явилося в еру П.Т. Барнума, у цирковому і дивакуватому шоу.

Society has evolved.

Суспільство розвинулося.

Тож розвинутися мав би і наш словник.

So should our vocabulary.

Language is a powerful tool.

Мова - потужний інструмент.

It does not just name our society.

Вона не лише називає наше суспільство.

It shapes it.

Вона її формує.

I am incredibly proud to be a little person,

Я неймовірно пишаюся тим, що я невелика людина,

to have inherited the condition of achondroplasia.

що я успадкувала стан ахондроплазії.

But I am most proud to be Sinead.

Але більше я пишаюся тим, що я Сінеад.

Achondroplasia is the most common form of dwarfism.

Ахондроплазія - найбльш поширена форма ліліпутства.

Achondroplasia translates as "without cartilage formation."

Ахондроплазія перекладається як "без хрящових утворень".

I have short limbs and achondroplastic facial features,

У мене короткі кінцівки і ахондропластичні риси обличчя,

my forehead and my nose.

лоб і ніс.

My arms do not straighten fully,

Мої руки не випрямляються повністю,

but I can lick my elbow.

але я можу лизнути лікоть.

I'm not showing you that one.

Я не покажу Вам це.

(Сміх)

Achondroplasia occurs in approximately one in every 20,000 births.

Ахондроплазія трапляється приблизно раз на 20 тис. народжень.

80 percent of little people are born to two average-height parents.

80 відсоткіів маленьких людей народжені від батьків з нормальним зростом.

That means that anybody in this room could have a child with achondroplasia.

Це означає, що будь-хто у цій кімнаті міг би мати таку дитину.

Yet, I inherited my condition from my dad.

Все ж я вспадкувала мій стан від тата.

I'd like to show you a photo of my family.

Я б хотіла показати Вам моє сімейне фото.

My mother is average height,

Моя мама середнього зросту,

my father is a little person

мій тато - маленька людина,

and I am the eldest of five children.

а я - найстарша з п'яти дітей.

I have three sisters and one brother.

У мене троє сестер і один брат.

They are all average height.

Вони усі нормального зросту.

I am incredibly fortunate to have been born into a family

Я неймовірна щасливиця, що народилася у сім'ї,

that cultivated my curiosity and my tenacity,

що виховала у мені допитливість і наполегливість,

that protected me from the unkindness and ignorance of strangers

що захищала мене від непривітності і нерозуміння незнайомців,

and that armed me with the resilience, creativity and confidence

і що озброїла мене життєрадісністю, креативністю і впевненістю,

that I needed to survive and manipulate the physical environment and society.

яких я потребувала, щоб вижити і діяти у фізичному оточенні.

If I was to pinpoint any reason why I am successful,

Якщо я мала б зазначити причину, чому я успішна,

it is because I was and I am a loved child,

це тому, що я була і є коханою дитиною,

now, a loved child with a lot of sass and sarcasm,

ну, коханою дитиною з чималим запасом нахабності і сарказму,

but a loved child nonetheless.

тим не менш, коханою дитиною.

In giving you an insight into who I am today

Відкриваючи вам, ким я є сьогодні,

I wanted to offer you a new perspective.

я хотіла запропонувати вам нову перспективу.

I wanted to challenge the idea

Я хотіла випробувати ідею,

that design is but a tool to create function and beauty.

що дизайн - це інструмент для створення функції і краси.

Design greatly impacts upon people's lives,

Дизайн неймовірно позначається на житті людей,

all lives.

усіх життях.

Design is a way in which we can feel included in the world,

Дизайн - це спосіб, у який ми можемо відчути себе включеними у світ,

but it is also a way in which we can uphold a person's dignity

але також спосіб, у який ми можемо підтримати людську гідність

and their human rights.

і людські права.

Design can also inflict vulnerability

Дизайн також завдає вразливості

on a group whose needs aren't considered.

групі, чиї потреби не розглядаються.

So today, I want your perceptions challenged.

Сьогодні я хочу, щоб ваші відчуття змінилися.

Who are we not designing for?

Для кого ми не створюємо дизайн?

How can we amplify their voices

Як ми можемо посилити їхні голоси

and their experiences?

і їхній досвід?

What is the next step?

Який наступний крок?

Design is an enormous privilege,

Дизайн - це надзвичайний привілей,

but it is a bigger responsibility.

але й ще більша відповідальність.

I want you to open your eyes.

Я хочу, щоб ви відкрили очі.

Thank you so much.

Дуже дякую!

(Applause)

(Оплески)