Jimmy Nelson: Gorgeous portraits of the world's vanishing people

Перекладач: Olena Gapak Утверджено: Khrystyna Romashko

Now, I've been making pictures for quite a long time,

Я фотографую вже досить давно,

and normally speaking, a picture like this, for me,

і загалом знімки на зразок цього

should be straightforward.

мали б бути простими для мене.

I'm in southern Ethiopia. I'm with the Daasanach.

Я в південній Ефіопії. З плем'ям даасанах.

There's a big family, there's a very beautiful tree,

Тут велика родина, тут надзвичайної краси дерево,

and I make these pictures with this very large,

і я роблю ці знімки величезним,

extremely cumbersome, very awkward technical plate film camera.

надзвичайно громіздким, дуже незручним плівковим фотоапаратом на пластинах.

Does anybody know 4x5 and 10x8 sheets of film,

Може, вам знайомі листи плівки 4х5 та 10х8,

and you're setting it up, putting it on the tripod.

і от ти встановлюєш їх, закріплюєш на трипод.

I've got the family, spent the better part of a day talking with them.

Я знайшов родину, провів добру частину дня спілкуючись з ними.

They sort of understand what I'm on about.

Вони, здається, зрозуміли, що я тут роблю.

They think I'm a bit crazy, but that's another story.

Вони подумали, що я несповна розуму, але це інша історія.

And what's most important for me is the beauty and the aesthetic,

Але що найважливіше для мене - так це краса та естетика,

and that's based on the light.

а це досягається світлом.

So the light's setting on my left-hand side,

Отже, сонце сідає ліворуч від мене.

and there's a balance in the communication with the Daasanach,

І рівновагу знайдено, рівновагу в спілкуванні з даасанах,

the family of 30, all ages.

родиною на 30 осіб, різного віку.

There's babies and there's grandparents,

Тут і немовлята, й старенькі.

I'm getting them in the tree and waiting for the light to set,

Я розсадив їх біля дерева і чекаю на правильне світло,

and it's going, going, and I've got one sheet of film left,

і світло рухається, і рухається, і в мене лишився один лист плівки,

and I think, I'm okay, I'm in control, I'm in control.

і я думаю, все добре, все під контролем, під контролем.

I'm setting it up and I'm setting up, and the light's just about to go,

Я налаштовую й налаштовую, і світло вже от-от,

and I want it to be golden, I want it to be beautiful.

а я хочу, щоб все було золотавим, щоб все було чарівним.

Щоб сонце було над самим горизонтом, і освітило цих людей,

I want it to be hanging on the horizon so it lights these people,

in all the potential glory that they could be presented.

в усій можливій величі, у якій тільки можна їх зобразити.

І світло от-от прийде, от-от прийде,

And it's about to go and it's about to go,

і я вставляю плівку у камеру,

and I put my sheet in the camera,

it's all focused,

наводжу фокус,

and all of a sudden there's a massive "whack,"

і неочікувано чую голосне "хрясь!",

and I'm looking around, and in the top corner of the tree,

я оглядаюся: на верхніх гілках дерева

one of the girls slaps the girl next to her,

одна дівчина дала ляпаса дівчині поруч,

and the girl next to her pulls her hair, and all hell breaks loose,

і ця друга вчепилася їй у волосся, і все летить шкереберть.

and I'm standing there going, "But the light, the light.

І я стою там: "Але ж світло, світло."

Wait, I need the light. Stay still! Stay still!"

Заждіть, мені потрібно світло. Не ворушіться!"

And they start screaming,

І починається галас,

and then one of the men turns around and starts screaming, shouting,

один з чоловіків обертається і репетує, викрикує,

and the whole tree collapses, not the tree, but the people in the tree.

і все дерево розвалюється, не саме дерево - люди на ньому.

Вони бігають довкола репетуючи, і потім біжать назад у село

They're all running around screaming, and they run back off into the village

у таких, знаєте, хмарках пилу, а я лишаюсь стояти за триподом.

in this sort of cloud of smoke, and I'm left there standing behind my tripod.

Я тримаю плівку, світло вже пішло, і я не можу зробити знімок.

I've got my sheet, and the light's gone, and I can't make the picture.

Куди вони поділися? Гадки не маю.

Where have they all gone? I had no idea.

Мені знадобився тиждень, тиждень, щоб зробити фото, яке ви бачите зараз,

It took me a week, it took me a week to make the picture which you see here today,

and I'll tell you why. (Applause)

і я розповім вам чому. (Оплески)

It's very, very, very simple -- I spent a week going around the village,

Це дуже-дуже просто: я тиждень вештався селом,

and I went to every single one: "Hello, can you meet at the tree?

я підходив до кожного: "Вітаю! Ми можемо зустрітися біля дерева?

What's your story? Who are you?"

Розкажіть про себе. Хто ви?"

And it all turned out to be about a boyfriend, for crying out loud.

І виявилось, що все це через хлопця, оці всі ридання.

I mean, I have teenage kids. I should know.

У мене самого діти підлітки. Я мав здогадатися.

It was about a boyfriend. The girl on the top, she'd kissed the wrong boy,

Все сталося через хлопця. Та дівчина, нагорі, поцілувала не того хлопця,

and they'd started having a fight.

і вони почали битися.

And there was a very, very beautiful lesson for me in that:

І з цього я отримав направду дивовижний урок:

If I was going to photograph these people

Якщо я хотів сфотографувати цих людей

in the dignified, respectful way that I had intended,

з повагою, з гідністю - як я і планував -

and put them on a pedestal, I had to understand them.

і звеличити їх знімком, я мав розуміти їх.

It wasn't just about turning up. It wasn't just about shaking a hand.

Не йшлося про звичайні привітання. Не йшлося про потискання рук.

It wasn't about just saying, "I'm Jimmy, I'm a photographer."

Не йшлося про звичне "Я Джиммі, фотограф."

Я мав зрозуміти кожного з них,

I had to get to know every single one of them,

right down to whose boyfriend is who and who is allowed to kiss who.

аж до того, хто чий хлопець і кому дозволено з ким цілуватися.

So in the end, a week later,

Отож нарешті, за тиждень,

and I was absolutely exhausted,

а я був повністю виснажений,

I mean on my knees going, "Please get back up in that tree.

ледь не на колінах благав: "Прошу, поверніться на дерево.

It's a picture I need to make."

Я маю зробити цей знімок."

They all came back. I put them all back up in the tree.

Вони всі повернулись. Я розсадив їх навколо дерева.

I made sure the girls were in the right position,

Я переконався, що дівчата сидять правильно,

and the ones that slapped, one was over there.

та, що вдарила іншу, також була тут.

They did look at each other. If you look at it later,

Вони дивились одна на одну. Якщо придивитися згодом,

they're staring at each other very angrily,

вони витріщаються одна на одну дуже сердито,

and I've got the tree and everything,

і от в мене є дерево і все інше,

і в останню хвилину я кажу: "Коза, коза!

and then at the last minute, I go, "The goat, the goat!

Потрібно щось, на що дивитись. Потрібна біла коза посередині."

I need something for the eye to look at. I need a white goat in the middle."

Тож я переловив всіх кіз довкола, І поставив деяких всередину.

So I swapped all the goats around. I put the goats in.

Але й тепер все було не так, бо.. погляньте ліворуч:

But even then I got it wrong, because if you can see on the left-hand side,

оцей малий насупіився, як хмара, бо я обрав не його козеня.

another little boy storms off because I didn't choose his goat.

Тож мораль в тому, що я мав вивчити козячу мову не гірше від даасанахської.

So the moral being I have to learn to speak Goat as well as Daasanach.

В будь-якому разі, таких зусиль я доклав до цього знімка

But anyway, the effort that goes into that picture

and the story that I've just related to you,

й такою є історія, яку я щойно вам оповів;

як ви можете уявити,

as you can imagine,

there are hundreds of other bizarre, eccentric stories

існують сотні інших чудних, ексцентричних історій

of hundreds of other people around the world.

сотень інших людей по всьому світу.

And this was about four years ago, and I set off on a journey,

Все це сталося роки чотири тому, коли я вирушив у подорож,

to be honest, a very indulgent journey.

відверто кажучи, дуже захопливу подорож.

I'm a real romantic. I'm an idealist, perhaps in some ways naive.

Я справжній романтик. Я ідеаліст, може, певною мірою наївний.

But I truly believe that there are people on the planet that are beautiful.

Але я щиро вірю, що на цій планеті існують прекрасні люди.

It's very, very simple. It's not rocket science.

Це дуже-дуже просто, це ж не вища математика.

I wanted to put these people on a pedestal.

Я хотів звеличити цих людей.

I wanted to put them on a pedestal like they'd never been seen before.

Я хотів оспівати їх, як ніхто до мене.

So, I chose about 35 different groups,

Отже, я обрав близько 35 різних груп,

tribes, indigenous cultures.

племен, корінних народів.

They were chosen purely because of their aesthetic,

Їх було обрано виключно через їхню естетику,

and I'll talk more about that later.

і про це я більше розповім згодом.

I'm not an anthropologist, I have no technical study with the subject,

Я не антрополог, я не маю точних знань предмету,

but I do have a very, very, very deep passion,

але я маю глибоку-глибоку пристрасть,

and I believe that I had to choose the most beautiful people on the planet

і я вірю, що маю обрати найкрасивіших людей на цій планеті,

in the most beautiful environment that they lived in,

наймальовничіші місцини, де вони мешкають,

and put the two together and present them to you.

і скласти все докупи, і показати це вам.

About a year ago,

Близько року тому

I published the first pictures,

я опублікував перший знімок,

and something extraordinarily exciting happened.

і сталося дещо надзвичайно хвилююче.

The whole world came running,

Ледь не увесь світ звернув увагу,

and it was a bizarre experience, because everybody, from everywhere:

і це був дивний досвід, бо кожен звідусюди питався

"Who are they? What are they? How many are they?

"Хто це? Які вони? Скільки їх?

Where did you find them? Are they real? You faked it.

Де ти їх знайшов? Вони справжні? Ти все вигадав.

Tell me. Tell me. Tell me. Tell me." Millions of questions for which,

Розкажи. Розкажи. Розкажи. Мільйони питань, і якщо чесно,

to be honest, I don't have the answers.

не на кожне я мав відповідь.

I really didn't have the answers,

Я направду не мав відповідей,

and I could sort of understand, okay, they're beautiful, that was my intention,

і я розумів: так, вони чудові, це я й мав намір передати,

but the questions that I was being fired at,

але на усі питання, якими мене закидували,

I could not answer them.

я не мав відповідей.

Until, it was quite amusing, about a year ago

Допоки близько року тому - о, це було кумедно -

somebody said, "You've been invited to do a TED Talk."

хтось не сказав мені: "TED запрошує тебе виступити з промовою".

And I said, "Ted? Ted? Who's Ted? I haven't met Ted before."

І я кажу: "Тед? Тед? Який Тед? Я з ним не знайомий."

He said, "No, a TED Talk." I said, "But who's Ted?

Він: "Та ні, доповідь для TED". А я: "Та хто він?

Do I have to talk to him or do we sit with each other on the stage?"

Мені треба поговорити з ним, чи ми говоритимемо на сцені?"

And, "No, no, the TED group. You must know about it."

А мені: "Та спільнота TED. Ти мав би про неї знати."

And I said, "I've been in a teepee and in a yurt for the last five years.

Я кажу: "Я останні 5 років провів у юртах та халабудах.

Звідки б я мав знати Теда? Познайом нас."

How do I know who Ted is? Introduce me to him."

Anyway, to cut a long story short, he said, "We have to do a TED Talk."

Коротше кажучи, він наполягає: "Ти маєш зробити доповідь на TED".

Researched. Oh, exciting. That's great!

З'ясували. Оце так! Надихає! Чудово!

And then eventually you're going to go to TEDGlobal.

Врешті-решт ти вирушаєш на TEDGlobal.

Even more exciting.

Насправді хвилююче.

But what you need to do, you need to teach the people lessons,

І ти маєш навчити людей того,

lessons that you've learned on your travels around the world

чого ти сам навчився під час подорожей світом

with these tribes.

з цими племенами.

I thought, lessons, okay, well, what did I learn? Good question.

Я подумав: Навчити? Добре, чого ж я навчився? Гарне питання.

Three. You need three lessons, and they need to be terribly profound.

Три. Потрібно три висновки, і вони мають бути дуже фундаментальними.

(Laughter)

(Сміх)

And I thought, three lessons, well, I'm going to think about it.

І я подумав: три висновки, добре, треба поміркувати.

(Applause)

(Оплески)

So I thought long and hard, and I stood here two days ago,

Тож я розмірковував довго й важко, і я стояв тут три дні тому,

and I had my test run, and I had my cards

і мав репетицію, в мене були нотатки,

and my clicker in my hands and my pictures were on the screen,

в мене був пульт у руках, мої знімки були на екрані,

and I had my three lessons, and I started presenting them,

в мене були три моїх висновки, і я почав про них говорити,

and I had this very odd out-of-body experience.

і в мене стався ций дивацький досвід-виходу-з-тіла.

I sort of looked at myself standing there, going, "Oh, Jimmy,

Я ніби побачив себе збоку, як я стою тут, і я подумав:

this is complete loads of codswallop.

"Агов, Джиммі, це повна нісенітниця!"

All these people sitting here, they've had more of these talks,

Усі ці люди, що сидять тут, вони чули повно таких виступів,

they've heard more lessons in their life.

вони отримали повно уроків за своє життя.

Who are you to tell them what you've learned?

Хто ти, щоб говорити, чого ти там навчився?

Who are you to guide them and who are you to show them

Хто ти такий, щоб давати їм настанови або вказувати їм,

what is right, what is wrong, what these people have to say?"

що правильне, а що хибне, і що вони мали б говорити?"

І я пережив - це досить особисте -

And I had a little bit of a, it was very private,

a little bit of a meltdown.

певною мірою, кризу.

I went back, and a little bit like the boy walking away from the tree with his goats,

Я пішов, приблизно як той хлопець, що йшов геть від дерева зі своїми козами,

very disgruntled, going, that didn't work,

дуже невдоволений, думаючи, що все пішло не так,

It wasn't what I wanted to communicate.

що це не той спосіб, у який я мав спілкуватися.

And I thought long and hard about it, and I thought, well, the only thing

І я міркував довго й напружено, і вирішив, що маю тільки один шлях

I can communicate is very, very basic.

до спілкування - він дуже-дуже простий.

You have to turn it all the way around.

Треба все переінакшити.

There's only one person I know here, and that's me.

Тут тільки одна людина, яку я знаю, і це я сам.

I'm still getting to know myself,

Я досі пізнаю себе,

and it's a lifelong journey, and I probably won't have all the answers,

і це мандрівка довжиною у життя, і я не отримаю усіх відповідей,

but I did learn some extraordinary things on this journey.

але я усвідомив деякі дивовижні речі протягом цієї мандрівки.

So what I'm going to do is share with you my lessons.

Що я збираюсь робити? Поділитися з вами своїми уроками.

It's a very, as I explained at the beginning, very indulgent, very personal,

Як я пояснив на початку, це дуже глибинне і особисте,

how and why I made these pictures,

як і чому я робив ці знімки,

and I leave it to you as the audience to interpret what these lessons

і я залишу вам як слухачам самим з'ясувати, чим ці уроки

have meant to me, what they could perhaps mean to you.

є для мене і чим вони, можливо, є для вас.

I traveled enormously as a child.

Я надзвичайно багато подорожував у дитинстві.

I was very nomadic. It was actually very exciting.

Я був справжнім кочівником, і це було захоплююче.

All around the world,

По всьому світу,

and I had this feeling that I was pushed off at great speed

і в мене було таке відчуття, ніби мене розігнали до цієї швидкості,

to become somebody, become that individual, Jimmy.

щоб я став кимсь, індивідуальністю, оцим Джиммі.

Go off into the planet, and so I ran, and I ran,

Я накинувся на цю планету, і я біг, і біг,

and my wife sometimes kids me, "Jimmy, you look a bit like Forrest Gump,"

і моя дружина жартувала: "Джиммі, ти трохи нагадуєш Фореста Ґампа."

but I'm, "No, it's all about something, trust me."

а я казав: "Ні, це має сенс, довірся мені."

Тож я продовжував бігти, і от я опинявся десь,

So I kept running and I kept running, and I sort of got somewhere

and I sort of stood there and looked around me and I thought, well,

і стояв, і оглядався навколо, і міркував: добре,

where do I belong? Where do I fit?

де моє місце? Якому місцю я належу?

What am I? Where am I from? I had no idea.

Хто я такий? Звідки я? Я не мав гадки.

So I hope there aren't too many psychologists in this audience.

Я сподіваюсь, тут не забагато психологів у цій залі.

Perhaps part of this journey

Напевно, частково ця подорож

is about me trying to find out where I belonged.

про те, як я намагався дізнатися, де моє місце.

So whilst going, and don't worry, I didn't when I arrived with these tribes,

Тож я рухався, і не хвилюйтесь, коли я приїжджав до цих племен,

I didn't paint myself yellow and run around with these spears and loincloths.

я не розмальовував себе жовтим і не бігав зі списом в пов'язці на стегнах.

But what I did find were people that belonged themselves,

Але я знайшов людей, що належали самі собі,

and they inspired me, some extraordinary people,

і вони надихнули мене, декілька непересічних людей,

and I'd like to introduce you to some heroes of mine.

тож я хочу познайомити вас з кількома моїми героями.

They're the Huli.

Це народ гулі.

Now, the Huli are some of the most extraordinarily beautiful people

На сьогодні гулі - одні з неперевершено красивих людей

on the planet.

на нашій планеті.

They're proud. They live in the Papua New Guinean highlands.

Вони горді. Вони живуть у горах Папуа Нової Ґвінеї.

There's not many of them left, and they're called the Huli wigmen.

Їх не так багато, і вони звуться "гулі, чоловіки в перуках".

And images like this, I mean, this is what it's all about for me.

І знімки на зразок цих показують, що це все значить для мене.

And you've spent weeks and months there talking with them, getting there,

І ти витрачаєш тижні й місяці тут, говорячи з ними, дістаючись туди,

and I want to put them on a pedestal, and I said, "You have something

і я хочу піднести їх на п'єдестал, я кажу: "Ви маєте дещо,

that many people have not seen.

чого багато хто не бачив.

Навколо вас неймовірна природа."

You sit in this stunning nature."

And it really does look like this, and they really do look like this.

І це дійсно виглядає так, і вони дійсно виглядають так.

Це дійсність.

This is the real thing.

І знаєте, чим вони пишаються? І чому вони виглядають так,

And you know why they're proud? You know why they look like this,

and why I broke my back literally

і чому я буквально зі шкіри ліз,

to photograph them and present them to you?

щоб сфотографувати їх і показати вам?

It's because they have these extraordinary rituals.

Це тому, що в них є ці неймовірні ритуали.

And the Huli have this ritual: When they're teenagers,

У гулі є такий ритуал: коли підліток

becoming a man, they have to shave their heads,

стає чоловіком, він має поголити голову,

and they spend the rest of their life shaving their heads every single day,

і решту свого життя вони голять голову кожен день,

and what they do with that hair,

і що вони роблять з цим волоссям?

they make it into a creation,

Вони роблять з нього витвір,

a creation that's a very personal creation.

особистий витвір кожного.

It's their creation. It's their Huli creation.

Це їхній витвір. Витвір гулі.

So they're called the Huli wigmen.

Тому вони звуться гулі, чоловіки в перуках.

That's a wig on his head.

На їхніх головах перуки.

It's all made out of his human hair.

Вони зроблені з людського волосся.

And then they decorate that wig with the feathers of the birds of paradise,

А потім вони прикрашають їх пір'ям екзотичних пташок,

and don't worry, there are many birds there.

не хвилюйтесь, пташок навколо вистачає.

There's very few people living, so nothing to get too upset about,

Людей залишилось не так багато, тож нема чого засмучуватися,

і вони проводять усе життя наново створюючи головні убори,

and they spend the rest of their life recreating these hats

and getting further and further,

вони йдуть далі і далі,

and it's extraordinary, and there's another group,

і це надзвичайно. І є інша група,

they're called the Kalam, and they live in the next valley,

вони звуться калам, вони живуть в сусідній долині,

але розмовляють абсолютно іншою мовою,

but they speak a completely different language,

виглядають зовсім інакше, і вдягають капелюхи,

they look completely different, and they wear a hat,

що зроблені зі скарабеїв,

and it's built out of scarabs,

з казкових смарагдових невеличких скарабеїв,

these fantastic emerald green little scarabs,

і часом такий капелюх налічує 5 або 6 тисяч скарабеїв,

and sometimes there are 5,000 or 6,000 scarabs in this hat,

і вони проводять усе життя збираючи скарабеїв,

and they spend the whole of their life collecting these scarabs

щоб створити свої капелюхи.

to build these hats.

So the Huli inspired me in that they belong.

Тож гулі надихнули мене своїм корінням, своєю природою.

Perhaps I have to work harder at finding a ritual which matters for me

Може, треба важче працювати над пошуком ритуалу, що має значення для мене,

and going back into my past to see where I actually fit.

а тоді повернутись в минуле, щоб побачити, де моє місце.

І надзвичайно важлива частина цього проекту

An extremely important part of this project

was about how I photograph these extraordinary people.

була про те, як саме я фотографував цих неймовірних людей.

And it's basically beauty. I think beauty matters.

Власне, це суцільна краса. Я думаю, краса має значення.

We spend the whole of our existence revolving around beauty:

Протягом всього свого життя ми відновлюємо красу навколо:

beautiful places, beautiful things, and ultimately, beautiful people.

красиві міста, красиві речі й зрештою, красивих людей.

It's very, very, very significant.

Це дуже, дуже, дуже знаково.

I've spent all of my life analyzing what do I look like?

Я все життя аналізував, як я виглядаю?

Am I perceived as beautiful?

Чи мене сприймають як красивого?

Does it matter if I'm a beautiful person or not,

Чи важливо, гарна я людина чи ні, чи справа тільки

or is it purely based on my aesthetic?

в тому, як я виглядаю?

And then when I went off, I came to a very narrow conclusion.

А потім, коли я зупинився, я дійшов дуже простого висновку.

Do I have to go around the world photographing, excuse me,

Чи я маю об'їхати весь світ, фотографуючи, перепрошую,

women between the age of 25 and 30? Is that what beauty is going to be?

жінок від 25 до 30 років? Це такою має бути краса?

Is everything before and after that utterly irrelevant?

Чи все за межами цього не рахується?

And it was only until I went on a journey,

Та лише доти, доки я не вирушив у подорож,

a journey that was so extreme,

подорож настільки екстремальну,

I still get shivers when I think about it.

що досі мурахи спиною, коли згадую про неї.

I went to a part of the world, and I don't know whether any of you

Я поїхав в далекий куточок світу. Я не певен, чи хтось з вас

have ever heard of Chukotka. Has anybody ever heard of Chukotka?

чув колись про Чукотку. Хтось чув про Чукотку?

Chukotka probably is, technically, as far as one can go

Загалом, Чукотка, здається, настільки далеко, наскільки людина може поїхати

and still be on the living planet.

і все ще лишитися на населеній частині планети.

It's 13 hours' flight from Moscow.

Це 13 годин літаком від Москви.

First you've got to get to Moscow, and then 13 hours' flight nonstop from Moscow.

Спочатку вам треба дістатися до Москви, а потім 13 годин поспіль літаком.

And that's if you get there.

Це ще треба долетіти.

As you can see, some people sort of miss the runway.

Бачте, деякі люди втрачають напрям.

And then when you land there, in Chukotka are the Chukchis.

Але якщо ви вже прилетіли, на Чукотці ви зустрінете чукчів.

Now, the Chukchis are the last indigenous Inuits of Siberia,

На сьогодні, чукчі - останні корінні ескімоси Сибіру.

and they're people I'd heard about, I'd hardly seen any images of,

Я чув про цих людей, я майже не бачив знімків,

but I knew they were there,

але знав, що вони там,

and I'd been in touch with this guide,

я зв'язався з цим провідником,

and this guide said,

і провідник сказав:

"There's this fantastic tribe. There's only about 40 of them.

"Тут є одне дивовижне плем'я. Їх лишилося близько 40.

You'll be okay. We'll find them." So off we went on this journey.

Все буде добре. Ми їх знайдемо." І ми вирушили в подорож.

Коли ми прибули туди, після місяця мандрів серед льодовиків,

When we arrived there, after a month of traveling across the ice,

and we'd got to them, but then I was not allowed to photograph them.

коли ми до них дісталися, мені не дозволили робити знімки.

Вони сказали: "Тобі не можна фотографувати нас. Ти маєш чекати.

They said, "You cannot photograph us. You have to wait.

You have to wait until you get to know us. You have to wait until you understand us.

Чекай, доки не познайомишся з нами. Чекай, доки нас не зрозумієш.

You have to wait until you see how we interact with one another."

Чекай, доки не збагнеш, як ми спілкуємось між собою."

І тільки потім, це було багато, багато тижнів потому, я побачив повагу.

And only then, it was many, many weeks later, I saw a respect.

They had zero judgment.

Вони не робили суджень.

They observed one another, from the youth, from the middle aged to the old.

Вони уважні одне до одного, від юнаків і дорослих до старих.

They need each other.

Вони потребують одне одного.

The children need to chew the meat all day

Діти мають пережовувати м'ясо весь день,

because the adults don't have any teeth,

бо старші не мають жодного зуба.

but at the same time, the children take the old aged people out

У той самий час діти виносять старих надвір

to the toilet because they're infirm,

до туалету, бо вони немічні.

so there's this fantastic community of respect.

Тож це дивовижна спільнота поваги.

And they adore and admire one another, and they truly taught me

Вони обожнюють і захоплюються одне одним, і вони дійсно навчили мене,

what beauty was.

що таке краса.

(Applause)

(Оплески)

Now I'm going to ask for a little bit of audience interaction.

Зараз я хочу попросити вас про невеличку взаємодію.

This is extremely important for the end of my talk.

Це вкрай важливо для закінчення моєї розповіді.

If you could look at somebody left to the right of you,

Прошу, подивіться на когось ліворуч чи праворуч від вас,

and I want you to observe them,

і я прошу вас роздивитись цю людину,

and I want you to give them a compliment. This is very important.

і прошу зробити їй комплімент. Це дуже важливо.

Now, it may be their nose or their hair or even their aura, I don't mind,

Це може бути її ніс або волосся, або навіть її аура, я не заперечую,

but please look at each other, give them a compliment.

та подивіться одне на одного, будь ласка, і зробіть комплімент.

You have to be quick, because I'm running out of time.

Вам треба говорити швидко, бо в мене збігає час.

And you have to remember it.

І вам потрібно запам'ятати почуте.

Okay, thank you, thank you, thank you, you've given each other compliments.

Добре, дякую, дякую, що зробили одне одному компліменти.

Hold that compliment very, very tightly. Hold it for later.

Добре апам'ятайте цей комплімент. Збережіть його на потім.

And the last thing, it was extraordinarily profound,

І остання річ, що вразила дуже глибоко

and it happened only two weeks ago. Two weeks ago I went back to the Himba.

і сталася два тижні тому. Два тижні тому я повернувся до племені гімба.

Now, the Himba live in northern Namibia on the border of Angola,

Гімба живуть у північній Намібії, на кордоні з Анголою,

and I'd been there a few times before,

і я вже був там кілька разів до цього,

and I'd gone back to present this book I'd made,

і повернувся, щоб показати книгу, яку зробив,

to show them the pictures, to get into a discussion with them,

щоб показати знімки, обговорити їх з ними,

to say, "This is how I saw you. This is how I love you.

сказати: "Ось такими я побачив вас. Такими я вас полюбив.

This is how I respect you. What do you think? Am I right? Am I wrong?"

Ось так я поважаю вас. Що ви думаєте? Я правий? Помилився?"

Тож я хотів цієї розмови. Це було дуже, дуже, дуже емоційно.

So I wanted this debate. It was very, very, very emotional,

and one night we were sitting around the campfire,

Однієї ночі ми сиділи навколо вогнища,

and I have to be honest, I think I'd had a little bit too much to drink,

і чесно кажучи, здається, я забагато випив,

і я сидів собі під цими зірками, бурмочучи: "О, це чудово,

and I was sort of sitting under the stars going, "This is great,

ви побачили мої знімки, і ми любимо одне одного." (Сміх)

you've seen my pictures, we love each other." (Laughter)

І я був трошки розгублений,

And I'm a little bit slow,

я подивився навколо, і сказав:

and I looked around me, and I said,

"Здається, кудись подівся паркан.

I thought, maybe, the fence is missing.

Тут хіба не було паркану минулого разу?"

Wasn't there a fence here last time I came?

Знаєте, такого великого захисного паркану довкола усього села.

You know, this big protective fence around the village,

А вони подивились на мене й кажуть: "Так, вождь помер."

and they sort of looked at me and go, "Yeah, chief die."

And I thought, okay, chief dying, right, you know,

Я подумав, гаразд, вождь помер, все правильно,

знов подивився на зорі, подивився на вогнище.

look up at the stars again, look at the campfire.

Вождь помер. Але як в біса смерть вождя має вплинути на паркан?

Chief die. What on Earth does chief die have to do with the fence?

"Вождь помер.

"Chief die.

Спочатку ми знищуємо, так? Тоді ми міркуємо.

First we destroy, yeah? Then we reflect.

Then we rebuild. Then we respect."

Потім відбудовуємо. Потім поважаємо."

And I burst out in tears, because my father had only just died

І мене здушили сльози, бо мій батько незадовго до того помер,

prior to this journey,

напередодні цієї подорожі,

and I didn't ever acknowledge him,

і я навіть жодного разу не подякував йому,

I didn't ever appreciate him for the fact that I'm probably standing here today

і я навіть не сказав дякую за той факт, що взагалі тут стою зараз

because of him.

завдяки йому.

These people taught me that we are only who we are because of our parents

Ці люди навчили мене, що ми ті, хто ми є, тільки завдяки батькам

and our grandparents and our forefathers

і дідусям, і пращурам,

going on and on and on before that,

що були до цього, і далі, і далі.

and I, no matter how romantic or how idealistic I am on this journey,

І я, яким би я не був романтиком й ідеалістом протягом своїх мандрів,

I did not know that until two weeks ago.

я не знав цього до останніх двох тижнів.

I did not know that until two weeks ago.

Я не знав цього до останніх двох тижнів.

So what's this all about?

Тож до чого я все це?

Well, there's an image I'd like to show you,

Є один знімок, який я хочу показати,

quite a special image, and it wasn't essentially the image I wanted to choose.

досить особливий знімок, і він навіть не був знімком, який я сам хотів обрати.

I was sitting there the other day, and I have to finish on a strong image.

Я сидів тут напередодні, і мені треба було закінчити сильним фото.

І хтось каже: "Ти маєш показати їм портрет ненця. Ненця."

And somebody said, "You have to show them the picture of the Nenets. The Nenets."

Я подумав, ну так, але це не мій улюблений знімок.

I was like, yeah, but that's not my favorite picture.

А мені кажуть: "Ні-ні-ні! Це неймовірний знімок.

She went, "No no no no no no no. It's an amazing picture.

Ти в його очах."

You're in his eyes."

Я кажу "Що значить я в його очах? Це портрет ненця."

I said, "What do you mean I'm in his eyes? It's a picture of the Nenets."

Мені кажуть: "Ні, поглянь, ближче, ти в його очах."

She said, "No, look, look closely, you're in his eyes."

І коли дивитися зблизька на цей знімок, видно моє відображення в його очах,

And when you look closely at this picture, there is a reflection of me in his eyes,

отож він, здається, отримав мою душу, і тепер я в його душі,

so I think perhaps he has my soul, and I'm in his soul,

і поки ці світлини дивляться на вас, я попрошу вас вдивитися у них.

and whilst these pictures look at you, I ask you to look at them.

You may not be reflected in his eyes,

Може, ви й не відображаєтесь там,

but there is something extraordinarily important about these people.

але є дещо надважливе щодо цих людей.

I don't ultimately have the answers, as I've just shared with you,

Я не маю остаточних відповідей, я в цьому щойно зізнався,

but you must do. There must be something there.

але ви, напевно, маєте. В цьому дещо приховане.

So if you can briefly reflect on what I was discussing

І якщо ви швидко поміркуєте про те, що я тут говорив

about beauty and about belonging and about our ancestors and our roots,

про красу й приналежність, про наших пращурів і наше коріння,

and I need you all to stand for me, please.

я прошу вас всіх підвестися для мене, будь ласка.

(Laughter)

(Сміх)

Now you have no excuse. It's almost lunchtime,

Зараз жодних відмовок. Вже майже час обідати.

and this is not a standing ovation, so don't worry,

І це не овації стоячи, тож не хвилюйтесь,

I'm not fishing for compliments.

я не напрошуюсь на компліменти.

But you were given a compliment a few minutes ago.

Це вам зробили комплімент кілька хвилин тому.

Now I want you to stand tall.

Тепер я прошу вас стати рівно.

I want you to breathe in. This is what I say.

Я хочу, щоб ви вдихнули. Так до чого це я?

I'm not going to get on my knees for two weeks.

Я не буду повзати навколішки два тижні поспіль.

I'm not going to ask you to carry a goat,

Я не попрошу вас принести козу,

and I know you don't have any camels.

і я знаю, що ви не маєте верблюдів.

Фотографування - надпотужне мистецтво.

Photography's extraordinarily powerful.

It's this language which we now all understand.

Це мова, яку ми всі розуміємо.

We truly do all understand it,

Ми дійсно всі розуміємо її,

and we have this global digital fireplace, don't we,

і ми маємо величезне віртуальне вогнище, хіба ні?

but I want to share you with the world,

Я хочу показати вас світові,

because you are also a tribe.

бо ви також плем'я.

You are the TED tribe, yeah? But you have to remember that compliment.

Ви плем'я TED, правда ж? Але зараз згадайте той комплімент.

You have to stand tall, breathe in through your nose,

Ви маєте стати рівно, дихати носом,

and I'm going to photograph you. Okay?

а я сфотографую вас. Добре?

I need to do a panoramic shot, so it's going to take a minute,

Я маю зробити панорамне фото, тож це потребує трохи часу,

so you have to concentrate, okay?

а ви сконцентруйтеся, добре?

Вдихніть, станьте рівно, не смійтеся. Тс-с-с, дихайте носом.

Breathe in, stand tall, no laughing. Shh, breathe through your nose.

Я буду знімати.

I'm going to photograph.

(Clicks)

(Клацання)

Thank you.

Дякую.

(Оплески)

(Applause)