Why I keep speaking up, even when people mock my accent | Safwat Saleem

Перекладач: Marta Kostyuk Утверджено: Hanna Leliv

I used to have this recurring dream

Раніше мені снився один і той же сон:

where I'd walk into a roomful of people,

я заходжу в кімнату, повну людей,

і намагаюся не дивитися нікому в очі,

and I'd try not to make eye contact with anyone.

а коли хтось нарешті звертає на мене увагу,

Until someone notices me,

в мене починається паніка,

and I just panic.

ця людина підходить до мене

And the person walks up to me,

і каже : "Я такий-то,

and says, "Hi, my name is So-and-so.

а як звати тебе ?"

And what is your name?"

А я не в стані відповісти,

And I'm just quiet, unable to respond.

і після незручної мовчанки цей хтось каже:

After some awkward silence, he goes,

"Ти забув, як тебе звати?"

"Have you forgotten your name?"

А я далі мовчу.

And I'm still quiet.

І раптом всі люди в кімнаті починають дивитися на мене,

запитуючи хором:

And then, slowly, all the other people in the room begin to turn toward me

(голоcи за кадром) "Ти що, забув власне ім'я?"

and ask, almost in unison,

Монотонний гул гучнішає, я хочу відповісти , але не роблю цього.

(Voice-over, several voices) "Have you forgotten your name?"

Я - художник.

As the chant gets louder, I want to respond, but I don't.

Деякі з моїх робіт гумористичні,

I'm a visual artist.

інші досить смішні, але з сумним підтекстом.

Some of my work is humorous,

Є одна штука, яка мені дійсно подобається:

and some is a bit funny but in a sad way.

робити маленькі анімації,

And one thing that I really enjoy doing

де я озвучую різноманітних персонажів.

is making these little animations

Я був ведмедем.

where I get to do the voice-over for all kinds of characters.

(Відео) Ведмідь (голос Сафвата): Привіт.

I've been a bear.

(Сміх)

(Video) Bear (Safwat Saleem's voice): Hi.

Сафват: Я був китом.

(Laughter)

(Відео) Кит (голос С.): Привіт.

Safwat Saleem: I've been a whale.

(Сміх)

(Video) Whale (SS's voice): Hi.

С.: Я був вітальною листівкою.

(Laughter)

(Відео) Листівка (голос С.): Привіт.

SS: I've been a greeting card.

(Сміх)

(Video) Greeting card (SS's voice): Hi.

С: І мій улюбленець Франкенштейн.

(Laughter)

(Відео) Франкенштейн (Голос С.): (Гарчання)

SS: And my personal favorite is Frankenstein's monster.

(Сміх)

(Video) Frankenstein's monster (SS's voice): (Grunts)

С: Я мав просто дуже сильно гарчати.

(Laughter)

Пару років тому я зробив це навчальне відео

SS: I just had to grunt a lot for that one.

про історію відеоігор.

A few years ago, I made this educational video

І для нього я мав говорити голосом Космічного Загарбника.

about the history of video games.

(Відео) Космічний Загарбник (голос С.): Привіт.

And for that one, I got to do the voice of Space Invader.

С: Серйозно, мрія здійснилася.

(Video) Space Invader (SS's voice): Hi.

(Сміх)

SS: A dream come true, really,

І коли відео закинули в Інтернет,

(Laughter)

я просто сидів за комп'ютером і оновлював сторінку,

And when that video was posted online,

хвилюючись за реакцію.

I just sat there on the computer, hitting "refresh,"

Приходить перший коментар.

excited to see the response.

(Відео) Коментар: Хороша робота.

The first comment comes in.

С: Ура!

(Video) Comment: Great job.

Я оновлюю.

SS: Yes!

(Відео) Коментар: Чудове відео. Чекаю на наступне.

I hit "refresh."

С: Це лише перша частина з двох.

(Video) Comment: Excellent video. I look forward to the next one.

Я збирався якраз працювати над наступною.

SS: This was just the first of a two-part video.

Я оновлюю.

I was going to work on the second one next.

(Відео) Коментар: Де ДРУГА частина? ДЕЕЕ? Я хочу її ВЖЕ!

I hit "refresh."

(Сміх)

(Video) Comment: Where is part TWO? WHEREEEEE? I need it NOWWWWW!: P

С: Інші, не тільки мама, говорили про мене приємні речі

(Laughter)

в Інтернеті!

SS: People other than my mom were saying nice things about me,

Я відчув, що нарешті досяг успіху.

on the Internet!

Оновлюю.

It felt like I had finally arrived.

(Відео) Коментар: У нього набридливий голос. Без образ.

I hit "refresh."

С: ОК,не ображаюся. Оновлюю.

(Video) Comment: His voice is annoying. No offense.

(Відео) Коментар: Перероби його, будь ласка, без арахісового масла в роті.

SS: OK, no offense taken. Refresh.

С: ОК, нарешті відгук з конструктивною критикою.Оновлюю.

(Video) Comment: Could you remake this without peanut butter in your mouth?

(Відео) Коментар: Будь ласка, не беріть його для озвучення знову,

SS: OK, at least the feedback is somewhat constructive. Hit "refresh."

його важко зрозуміти.

(Video) Comment: Please don't use this narrator again

С: Оновлюю.

u can barely understand him.

(Відео) Коментар:Не можу зрозуміти через індійський акцент.

SS: Refresh.

С: ОК, ОК, ОК, дві примітки.

(Video) Comment: Couldn't follow because of the Indian accent.

Перша, в мене нема індійського акценту,

SS: OK, OK, OK, two things.

він - пакистанський, ясно?

Number one, I don't have an Indian accent,

Друга, це точно пакистанський акцент.

I have a Pakistani accent, OK?

(Сміх)

And number two, I clearly have a Pakistani accent.

Але такі коментарі далі з'являлися,

(Laughter)

тому я зрозумів, що їх треба просто ігнорувати,

But comments like that kept coming in,

отож я почав роботу над другою частиною відео.

so I figured I should just ignore them

Я записав звуковий ряд,

and start working on the second part of the video.

та кожного разу, як я брався за редагування,

I recorded my audio,

я просто не міг цього робити.

but every time I sat down to edit,

Кожного разу я повертався у своє дитинство,

I just could not do it.

коли мені було набагато складніше висловлюватися.

Every single time, it would take me back to my childhood,

Скільки себе пам'ятаю - я заїкався.

when I had a much harder time speaking.

У класі я був тим,

I've stuttered for as long as I can remember.

хто ніколи не піднімав руку, якщо мав запитання -

I was the kid in class

або знав відповідь.

who would never raise his hand when he had a question --

Щоразу як дзвонив телефон,

or knew the answer.

я біг у ванну, тільки щоб не треба було піднімати слухавку.

Every time the phone rang,

Якщо це дзвонили мені, батьки казали, що мене немає.

I would run to the bathroom so I would not have to answer it.

Я багато часу проводив у ванній.

If it was for me, my parents would say I'm not around.

Також я ненавидів представлятися,

I spent a lot of time in the bathroom.

особливо в групах.

And I hated introducing myself,

Я завжди заїкався на своєму імені, і неодмінно хтось питав:

especially in groups.

"Ти що, забув своє ім'я?"

I'd always stutter on my name, and there was usually someone who'd go,

І всі сміялися з цього.

"Have you forgotten your name?"

Цей жарт ніколи не набридав.

And then everybody would laugh.

(Сміх)

That joke never got old.

Я провів дитинство з думкою про те, що якщо заговорю,

(Laughter)

всім стане ясно, що зі мною щось не в порядку,

I spent my childhood feeling that if I spoke,

що я ненормальний.

it would become obvious that there was something wrong with me,

Отож я переважно мовчав.

that I was not normal.

Як бачите, навіть можливість використовувати свій голос у роботі

So I mostly stayed quiet.

була для мене великим кроком.

And so you see, eventually for me to even be able to use my voice in my work

Щоразу, як я записую,

was a huge step for me.

я переробляю кожне речення багато разів,

Every time I record audio,

а потім повертаюся

I fumble my way through saying each sentence many, many times,

і вибираю те, де, на мою думку, я найменше лажаю.

and then I go back in

(Закадровий голос) Редагування аудіо - це наче фотошоп для голосу.

and pick the ones where I think I suck the least.

Я можу його сповільнити, пришвидшити, зробити глибшим чи додати ехо.

(Voice-over) SS: Audio editing is like Photoshop for your voice.

І якщо під час цього я заїкаюся, і якщо під час цього я заїкаюся,

I can slow it down, speed it up, make it deeper, add an echo.

я просто вертаюся і все виправляю.

And if I stutter along the way, and if I stutter along the way,

Магія.

I just go back in and fix it.

Використовувати дуже відредагований голос в роботі -

It's magic.

це спосіб нарешті звучати нормально самому собі.

SS: Using my highly edited voice in my work

Але після коментарів до відео

was a way for me to finally sound normal to myself.

я більше не почувався нормальним.

But after the comments on the video,

Отож, я припинив використовувати свій голос у роботі.

it no longer made me feel normal.

Відтоді я багато думав, що значить бути нормальним.

And so I stopped using my voice in my work.

І усвідомив,

Since then, I've thought a lot about what it means to be normal.

що "нормальність" має багато спільного зі сподіваннями.

Наведу приклад.

And I've come to understand

Я натрапив на одну історію

that "normal" has a lot to do with expectations.

про давньогрецького письменника Гомера.

Let me give you an example.

Отож, Гомер згадує дуже мало кольорів у своїх творах.

I came across this story

А ті, котрі він згадує,

about the Ancient Greek writer, Homer.

здається, розуміє не цілком правильно.

Now, Homer mentions very few colors in his writing.

До прикладу, море описує як винно-багряне,

And even when he does,

лиця людей бувають зелені, а вівці - фіолетові.

he seems to get them quite a bit wrong.

Але це не тільки в Гомера.

For example, the sea is described as wine red,

Якщо глянути на всю давню літературу -

people's faces are sometimes green and sheep are purple.

древньокитайську, ісландську, грецьку, індійську

But it's not just Homer.

і навіть першу Біблію на івриті -

If you look at all of the ancient literature --

у них всіх згадують дуже мало кольорів.

Ancient Chinese, Icelandic, Greek, Indian

А найпопулярніша теорія про те, у чому тут причина, полягає в тому,

and even the original Hebrew Bible --

що культури почали відрізняти кольори

they all mention very few colors.

тільки коли отримали можливість ці кольори створювати.

And the most popular theory for why that might be the case

Отож, по суті, тільки вміючи робити колір,

is that cultures begin to recognize a color

отримуєш можливість його бачити.

Червоний, що його більшості цивілізацій вдалося досить легко створити,

only once they have the ability to make that color.

вони почали бачити досить рано.

So basically, if you can make a color,

Але синій колір, який створити значно складніше -

only then can you see it.

багато культур навчилися робити

A color like red, which was fairly easy for many cultures to make --

значно пізніше.

they began to see that color fairly early on.

Бачити його почали також тільки згодом.

But a color like blue, which was much harder to make --

Так що доти, навіть якщо колір був навколо них,

many cultures didn't begin to learn how to make that color

можливості бачити його вони просто не мали.

until much later.

Він був невидимий.

They didn't begin to see it until much later as well.

Це не було частиною їхнього побуту.

So until then, even though a color might be all around them,

Отак історія допомогла показати мій досвід у контексті.

they simply did not have the ability to see it.

Отож, коли я вперше прочитав коментарі до відео,

It was invisIble.

початковою реакцією було прийняти все дуже особисто.

It was not a part of their normal.

Але коментатори не знали,

And that story has helped put my own experience into context.

наскільки я соромився свого голосу.

So when I first read the comments on the video,

Більшість з них реагували на мій акцент,

my initial reaction was to take it all very personally.

мовляв, це ненормально, коли оповідач має акцент.

But the people commenting did not know

Але що взагалі нормально?

how self-conscious I am about my voice.

Ми знаємо, що читачі знайдуть більше помилок у правописі,

They were mostly reacting to my accent,

якщо думатимуть, що ти - темношкірий.

that it is not normal for a narrator to have an accent.

Відомо, що викладач менш охоче допоможе жінці або студенту-представнику меншин.

But what is normal, anyway?

Також знаємо, що резюме з іменами, типовими для білих людей,

We know that reviewers will find more spelling errors in your writing

отримають більше зворотніх дзвінків, аніж ті, що популярні серед "чорних".

if they think you're black.

Чому ж це так?

We know that professors are less likely to help female or minority students.

Через наші очікування, що таке норма.

And we know that resumes with white-sounding names

Ми вважаємо, що це нормально,

get more callbacks than resumes with black-sounding names.

коли чорний студент робить помилки на письмі.

Why is that?

Ми думаємо, що це нормально,

Because of our expectations of what is normal.

коли студентки або студенти-представники меншин не є успішними.

We think it is normal

Ми вважаємо, що це нормально,

when a black student has spelling errors.

коли білий працівник є кращим найманцем, аніж чорний.

We think it is normal

Але дослідження також показують, що така дискримінація - це

when a female or minority student does not succeed.

здебільшого просто фаворитизм,

And we think it is normal

який виникає через бажання допомогти людям, з якими ви можете мати стосунки,

that a white employee is a better hire than a black employee.

аніж через прагнення нашкодити людям, з якими не можете.

But studies also show that discrimination of this kind,

Розуміння, що з людиною стосунки неможливі, починається у молодому віці.

in most cases, is simply favoritism,

Наведу приклад.

and it results more from wanting to help people that you can relate to

Одна бібліотека, яка відслідковує персонажів

than the desire to harm people that you can't relate to.

у дитячих книжках кожного року,

And not relating to people starts at a very early age.

встановила, що у 2014 тільки 11 відсотків книжок

Let me give you an example.

мали кольорових персонажів.

One library that keeps track of characters

А рік до того їх було близько 8 відсотків,

in the children's book collection every year,

незважаючи на те, що половина дітей в Америці сьогодні походять з меншин.

found that in 2014, only about 11 percent of the books

Половина.

had a character of color.

Отож, тут є дві великі проблеми.

And just the year before, that number was about eight percent,

Перша: дітям говорять, що вони можуть стати будь-ким

even though half of American children today come from a minority background.

і робити будь-що,

тим не менше, більшість історій, що їх читають діти кольору.

Half.

розповідають про несхожих на них людей.

So there are two big issues here.

Друга: більшість не усвідомлює.

Number one, children are told that they can be anything,

наскільки вони схожі з меншинами -

they can do anything,

наше повсякденне життя, наші надії,

and yet, most stories that children of color consume

мрії, наші страхи

are about people who are not like them.

і наша спільна любов до хумусу.

Number two is that majority groups don't get to realize

Він смачнючий!

the great extent to which they are similar to minorities --

(Сміх)

our everyday experiences, our hopes,

Так само, як синій для стародавніх греків,

our dreams, our fears

меншини не є тим, що ми вважаємо нормальним,

and our mutual love for hummus.

тому що нормальне - це просто набір того, до чого ми схильні

It's delicious!

і наскільки це видиме для нас.

(Laughter)

І саме тут усе ускладнюється.

Just like the color blue for Ancient Greeks,

Я можу прийняти усталене поняття норми: норма - це добре,

minorities are not a part of what we consider normal,

а все, що поза цим вузьким поняттям - погане.

because normal is simply a construction of what we've been exposed to,

Або я можу перечити цій панівній ідеї

and how visible it is around us.

моєю роботою,

And this is where things get a bit difficult.

моїм голосом,

I can accept the preexisting notion of normal -- that normal is good,

моїм акцентом

and anything outside of that very narrow definition of normal is bad.

і тим, що я стою тут на сцені,

Or I can challenge that preexisting notion of normal

навіть якщо я до смерті переляканий та сховався б зараз краще у ванній.

with my work

(Сміх)

and with my voice

(Оплески)

and with my accent

(Відео) Вівця (голос С.): Тепер я повільно починаю використовувати голос

and by standing here onstage,

заново у своїй роботі.

even though I'm scared shitless and would rather be in the bathroom.

І це чудово.

(Laughter)

Це не означає, що я не зламаюся,

(Applause)

коли наступного разу купка людей скаже, що я говорю так,

(Video) Sheep (SS's voice): I'm now slowly starting to use my voice

(Бурмотіння) ніби набрав у рот арахісового масла.

in my work again.

(Сміх)

And it feels good.

ГГ.Це просто означає ,що тепер я набагато ясніше розумію,

It does not mean I won't have a breakdown

що стоїть на кону,

the next time a couple dozen people say that I talk

(Mumbling) like I have peanut butter in my mouth.

і чому здатися - це не варіант.

(Laughter)

Стародавні греки не прокинулися, зненацька зрозумівши,

SS: It just means I now have a much better understanding

що небо синє.

of what's at stake,

Минули століття, поки людство усвідомило, що саме воно ігнорувало

and how giving up is not an option.

такий довгий час.

The Ancient Greeks didn't just wake up one day and realize

Отож, потрібно постійно кидати виклик поняттю норми,

that the sky was blue.

адже це дасть можливість нам, як соціуму,

It took centuries, even, for humans to realize what we had been ignoring

нарешті побачити небо таким, яке воно є.

for so long.

(Відео): Дякую. Дякую. Дякую. Дякую. Дякую. Дякую.

And so we must continuously challenge our notion of normal,

Франкенштейн: (гарчить)

because doing so is going to allow us as a society

(Сміх)

to finally see the sky for what it is.

Дякую.

(Video) Characters: Thank you. Thank you. Thank you. Thank you. Thank you.

(Оплески)

Frankenstein's monster: (Grunts)

(Laughter)

SS: Thank you.

(Applause)