Alice Goffman: How we're priming some kids for college — and others for prison

Перекладач: Nataliya Kapush Утверджено: Khrystyna Romashko

On the path that American children travel to adulthood,

До настання дорослого життя

two institutions oversee the journey.

життєвий шлях американських дітей супроводжують дві інституції.

The first is the one we hear a lot about: college.

Про першу з них ми багато чули. Це - коледж.

Some of you may remember the excitement that you felt

Дехто з вас, напевно, пам'ятає те відчуття хвилювання,

when you first set off for college.

коли ви вперше вирушили до коледжу.

Some of you may be in college right now

Дехто з вас, ймовірно, зараз навчається в коледжі

and you're feeling this excitement at this very moment.

і відчуває схвильованість в цей самий момент.

College has some shortcomings.

Коледж має певні недоліки.

It's expensive; it leaves young people in debt.

Він дорогий, через це молодь опиняється в боргах.

But all in all, it's a pretty good path.

Та загалом, це доволі гарний шлях.

Young people emerge from college with pride and with great friends

Молоді люди закінчують коледж із гордістю, маючи чудових нових друзів

and with a lot of knowledge about the world.

та безліч знань про навколишній світ.

And perhaps most importantly,

І що найважливіше, мабуть, -

a better chance in the labor market than they had before they got there.

із кращими шансами у працевлаштуванні, ніж вони мали до коледжу.

Today I want to talk about the second institution

Сьогодні я хочу розповісти про другу інституцію,

overseeing the journey from childhood to adulthood in the United States.

що супроводжує шлях від дитинства до дорослого життя у Сполучених Штатах.

And that institution is prison.

І цією інституцією є в'язниця.

Young people on this journey are meeting with probation officers

В цьому випадку молоді люди зустрічаються із виправними наставниками,

instead of with teachers.

а не з викладачами.

They're going to court dates instead of to class.

Вони відвідують судові засідання замість навчальних лекцій.

Their junior year abroad is instead a trip to a state correctional facility.

Замість навчального року закордоном - державний виправний заклад.

And they're emerging from their 20s

І свої юнацькі роки вони закінчують

not with degrees in business and English,

не з дипломами у галузях підприємництва та англійської мови,

but with criminal records.

а з відмітками про судимість.

This institution is also costing us a lot,

Ця інституція також дорого нам коштує -

about 40,000 dollars a year

майже 40 000 доларів на рік,

to send a young person to prison in New Jersey.

щоб відправити молоду особу до в'язниці у Нью-Джерсі.

But here, taxpayers are footing the bill

Але витрати лягають на плечі платників податків,

and what kids are getting is a cold prison cell

а діти отримують лише холодну камеру

and a permanent mark against them when they come home

і заплямовану репутацію, яка, по поверненні додому,

and apply for work.

заважає працевлаштуватися.

There are more and more kids on this journey to adulthood

Все більше і більше дітей звертають на цей шлях,

than ever before in the United States and that's because in the past 40 years,

ніж коли-небудь раніше у США, і все через те, що за останні 40 років

our incarceration rate has grown by 700 percent.

показники позбавлення волі виросли на 700 відсотків.

I have one slide for this talk.

Я підготувала один слайд для цієї промови.

Here it is.

Ось він.

Here's our incarceration rate,

Ось наш показник позбавлення волі -

about 716 people per 100,000 in the population.

майже 716 осіб на 100 000 населення.

Here's the OECD countries.

Ось показники країн-членів ОЕСР.

What's more, it's poor kids that we're sending to prison,

Більше того, ми відсилаємо до в'язниці бідних дітей.

too many drawn from African-American and Latino communities

Серед них дуже багато афро- та латиноамериканців.

so that prison now stands firmly between the young people trying to make it

Отож нині в'язниця стоїть на шляху молоді,

and the fulfillment of the American Dream.

яка намагається втілити американську мрію.

The problem's actually a bit worse than this

Проблема, взагалі-то, навіть гірша,

'cause we're not just sending poor kids to prison,

адже ми не просто відправляємо бідних дітей до в'язниці,

we're saddling poor kids with court fees,

ми обтяжуємо їх судовими витратами,

with probation and parole restrictions,

пробаціями та достроковими звільненнями,

with low-level warrants,

ордерами за незначні правопорушення.

we're asking them to live in halfway houses and on house arrest,

Ми пропонуємо життя в реабілітаційних центрах та під домашнім арештом,

and we're asking them to negotiate a police force

регулярно мати справу з поліцією,

that is entering poor communities of color,

яка з'являється в депресивних районах

not for the purposes of promoting public safety,

не задля підтримки громадської безпеки,

but to make arrest counts, to line city coffers.

а задля статистики затримань, щоб поповнювати міську казну.

This is the hidden underside to our historic experiment in punishment:

Це прихована сторона нашого історичного карального експерименту —

young people worried that at any moment, they will be stopped, searched and seized.

молодь, що з острахом очікує затримання, обшуку чи арешту будь-якої миті.

Not just in the streets, but in their homes,

Не лише посеред вулиці, ба навіть вдома,

at school and at work.

в школі та на роботі.

I got interested in this other path to adulthood

Я зацікавилася цією другою стежкою в світ дорослого життя в той час,

when I was myself a college student

коли сама була студенткою коледжу,

attending the University of Pennsylvania

навчаючись в університеті Пенсильванії

in the early 2000s.

на початку 2000-х.

Penn sits within a historic African-American neighborhood.

Він розташований в межах історичного афро-американського району.

So you've got these two parallel journeys going on simultaneously:

Тож там є змога спостерігати ці два паралельні шляхи одночасно:

the kids attending this elite, private university,

діти, що відвідують елітний приватний ВУЗ,

and the kids from the adjacent neighborhood,

та діти з прилеглих районів,

some of whom are making it to college,

деякі з яких переїхали задля коледжу,

and many of whom are being shipped to prison.

і багато з яких потрапило до в'язниці.

In my sophomore year, I started tutoring a young woman who was in high school

На другому курсі я почала займатись із ученицею старших класів,

who lived about 10 minutes away from the university.

що жила за 10 хвилин від університету.

Soon, her cousin came home from a juvenile detention center.

Невдовзі з колонії для неповнолітніх повернувся її двоюрідний брат.

He was 15, a freshman in high school.

Йому було 15, дев'ятикласник.

I began to get to know him and his friends and family,

Я почала знайомитись ближче з ним, з його друзями та сім'єю.

and I asked him what he thought about me writing about his life

Я поцікавилась, чи не був би він проти, якби я написала про його життя

for my senior thesis in college.

в своїй дипломній роботі.

This senior thesis became a dissertation at Princeton

Ця робота перетворилась на дисертацію в Принстонському університеті,

and now a book.

і, нарешті, стала книгою.

By the end of my sophomore year,

По закінченні другого курсу

I moved into the neighborhood and I spent the next six years

я переїхала в цей район і провела там наступні 6 років,

trying to understand what young people were facing as they came of age.

намагаючись зрозуміти, з чим стикаються молоді люди до настання повноліття.

The first week I spent in this neighborhood,

В перший тиждень мого перебування там

I saw two boys, five and seven years old,

я побачила двох хлопчиків, п'яти та семи років,

play this game of chase,

які гралися в переслідування,

where the older boy ran after the other boy.

і старший хлопчик ганявся за молодшим.

He played the cop.

Він грав роль копа.

When the cop caught up to the younger boy,

Коли коп впіймав молодшого хлопчика,

he pushed him down,

він притиснув його до землі,

handcuffed him with imaginary handcuffs,

надів уявні наручники,

took a quarter out of the other child's pocket,

витягнув з його кишені четвертак

saying, "I'm seizing that."

зі словами: "Я це конфіскую".

He asked the child if he was carrying any drugs

Він спитав малого, чи той не мав при собі наркотиків

or if he had a warrant.

і чи не мав судимості раніше.

Many times, I saw this game repeated,

Я бачила цю гру ще багато разів.

sometimes children would simply give up running,

Інколи діти просто переставали бігти

and stick their bodies flat against the ground

і падали на землю лицем вниз,

with their hands above their heads, or flat up against a wall.

тримаючи руки за головою, або ставали до стінки.

Children would yell at each other,

Вони кричали одне на одного:

"I'm going to lock you up,

"Я тебе посаджу,

I'm going to lock you up and you're never coming home!"

я тебе запроторю до в'язниці і ти ніколи не повернешся додому."

Once I saw a six-year-old child pull another child's pants down

Якось я побачила шестирічну дитину, яка стягнула штанці з іншої дитини

and try to do a cavity search.

і намагалася провести там огляд.

In the first 18 months that I lived in this neighborhood,

Перші 18 місяців мого життя в цьому районі

I wrote down every time I saw any contact between police

я фіксувала кожен контакт з поліцією,

and people that were my neighbors.

що траплявся з моїми сусідами.

So in the first 18 months,

Отже, протягом перших 18 місяців

I watched the police stop pedestrians or people in cars,

я спостерігала, як поліція затримувала пішоходів або людей в машинах,

search people, run people's names,

проводила обшуки, записувала їхні імена,

chase people through the streets,

переслідувала людей на вулиці,

pull people in for questioning,

тягнула на допити

or make an arrest every single day, with five exceptions.

або арештовувала кожного божого дня, за винятком п'яти разів.

Fifty-two times, I watched the police break down doors,

П'ятдесят два рази я бачила, як поліція виламувала двері,

chase people through houses

переслідувала людей в будинках

or make an arrest of someone in their home.

або арештовувала когось прямо вдома.

Fourteen times in this first year and a half,

Чотирнадцять разів за перші півтора року

I watched the police punch, choke, kick, stomp on or beat young men

я бачила, як поліція била, душила, гамселила ногами молодих людей

after they had caught them.

після їхнього затримання.

Bit by bit, I got to know two brothers,

Потроху я знайомилась ближче з братами,

Chuck and Tim.

їх звали Чак і Тім.

Chuck was 18 when we met, a senior in high school.

Чаку було 18, як ми познайомились, випускався з середньої школи.

He was playing on the basketball team and making C's and B's.

Він виступав за баскетбольну команду та вчився на трійки й четвірки.

His younger brother, Tim, was 10.

Молодшому Тіму було 10 років.

And Tim loved Chuck; he followed him around a lot,

Тім любив Чака і всюди за ним тягався,

looked to Chuck to be a mentor.

очікуючи, що той буде його наставником.

They lived with their mom and grandfather

Вони жили з мамою та дідусем

in a two-story row home with a front lawn and a back porch.

у двоповерховому блоковому будинку, із газоном попід вікнами та ґанком.

Their mom was struggling with addiction all while the boys were growing up.

Поки хлопці дорослішали, їхня мати боролася із наркозалежністю.

She never really was able to hold down a job for very long.

Насправді, вона ніколи не могла довго втриматись на роботі.

It was their grandfather's pension that supported the family,

Сім'я виживала лише за рахунок пенсії, яку отримував дідусь.

not really enough to pay for food and clothes

Але її не вистачало на їжу, одежу,

and school supplies for growing boys.

та шкільне приладдя для хлопчиків.

The family was really struggling.

Сім'я дійсно була в тяжкому становищі.

So when we met, Chuck was a senior in high school.

Отже, коли ми познайомились, Чак закінчував школу.

He had just turned 18.

Йому тільки-но виповнилось 18.

That winter, a kid in the schoolyard

Тієї зими на шкільному подвір'ї якесь дитя

called Chuck's mom a crack whore.

обізвало маму Чака кокаїновою хвойдою.

Chuck pushed the kid's face into the snow

Чак пхнув його обличчям в сніг,

and the school cops charged him with aggravated assault.

і шкільні копи звинуватили його в нападі за обтяжливих обставин.

The other kid was fine the next day,

Інша дитина не постраждала,

I think it was his pride that was injured more than anything.

хіба що її самолюбство зачепило.

But anyway, since Chuck was 18,

В будь-якому разі, через цей випадок

this agg. assault case sent him to adult county jail

Чак, оскільки йому вже було 18, опинився в окружній в'язниці

on State Road in northeast Philadelphia,

північно-східної Філадельфії.

where he sat, unable to pay the bail -- he couldn't afford it --

Там він сидів, так як не мав змоги оплатити заставу,

while the trial dates dragged on and on and on

допоки тягнулись судові засідання,

through almost his entire senior year.

майже весь випускний навчальний рік.

Finally, near the end of this season,

Врешті-решт, майже в кінці цього сезону

the judge on this assault case threw out most of the charges

суддя відкинув більшість обвинувачень по цій справі про напад,

and Chuck came home

і Чак повернувся додому,

with only a few hundred dollars' worth of court fees hanging over his head.

будучи винним за судові витрати кілька сотень доларів.

Tim was pretty happy that day.

Того дня Тім був дуже щасливим.

The next fall, Chuck tried to re-enroll as a senior,

Наступної осені Чак спробував поновитися в школі,

but the school secretary told him that

але шкільний секретар повідомила йому,

he was then 19 and too old to be readmitted.

що в 19 років вже пізно поновлюватись.

Then the judge on his assault case issued him a warrant for his arrest

Згодом суддя, що вів справу про напад, видав ордер на його арешт,

because he couldn't pay the 225 dollars in court fees

тому що Чак не зміг заплатити 225 доларів за судові витрати

that came due a few weeks after the case ended.

протягом кількох тижнів по закритті його справи.

Then he was a high school dropout living on the run.

Не отримавши повної середньої освіти, він жив, переховуючись від правосуддя.

Tim's first arrest came later that year

Пізніше того ж року вперше затримали Тіма,

after he turned 11.

йому тоді вже виповнилось 11 років.

Chuck had managed to get his warrant lifted

Чаку вдалося відмінити ордер на арешт,

and he was on a payment plan for the court fees

він виплачував судові витрати за графіком.

and he was driving Tim to school in his girlfriend's car.

В той момент він віз Тіма до школи на машині своєї дівчини.

So a cop pulls them over, runs the car,

Отже, коп зупиняє їхнє авто,

and the car comes up as stolen in California.

і виявляється, що воно значиться викраденим в Каліфорнії.

Chuck had no idea where in the history of this car it had been stolen.

Чак не знав нічого про викрадення.

His girlfriend's uncle bought it from a used car auction

Дядько дівчини купив його у північно-східній Філадельфії

in northeast Philly.

на аукціоні уживаних авто.

Chuck and Tim had never been outside of the tri-state,

Чак і Тім ніколи не були за межами штату,

let alone to California.

не те що в Каліфорнії.

But anyway, the cops down at the precinct

Тим не менш, поліцейські в участку

charged Chuck with receiving stolen property.

звинуватили Чака в купівлі краденого майна.

And then a juvenile judge, a few days later,

Через декілька днів суддя по справах неповнолітніх

charged Tim, age 11,

звинуватив 11-ти річного Тіма

with accessory to receiving a stolen property

в причетності до справи про купівлю краденого майна

and then he was placed on three years of probation.

і хлопцю дали три роки умовно.

With this probation sentence hanging over his head,

Із загрозою умовного строку, що нависла над ним,

Chuck sat his little brother down

Чак почав вчити

and began teaching him how to run from the police.

молодшого брата, як переховуватись від поліції.

They would sit side by side on their back porch

Вони сиділи поруч на задньому ґанку і дивились

looking out into the shared alleyway

на вулицю за будинком, і Чак вчив Тіма,

and Chuck would coach Tim how to spot undercover cars,

як розпізнавати машини під прикриттям,

how to negotiate a late-night police raid, how and where to hide.

як вести переговори з нічною поліцією, і як, і де переховуватись.

I want you to imagine for a second

Я б хотіла, щоб ви уявили собі,

what Chuck and Tim's lives would be like

яке було б життя у Чака і Тіма

if they were living in a neighborhood where kids were going to college,

якщо б вони жили в районі, з якого діти потрапляють в інститути,

not prison.

а не в'язниці.

A neighborhood like the one I got to grow up in.

Наприклад, такий район, в якому я виростала.

Okay, you might say.

Ну добре, скажете ви.

But Chuck and Tim, kids like them, they're committing crimes!

Але Чак і Тім, і діти як вони, справді коять злочини!

Don't they deserve to be in prison?

Хіба вони не заслуговують ув'язнення?

Don't they deserve to be living in fear of arrest?

Хіба вони не заслуговують на життя у страху арешту?

Well, my answer would be no.

Моя відповідь на це - ні.

They don't.

Не заслуговують.

And certainly not for the same things that other young people

І точно не за ті вчинки, які їх однолітки

with more privilege are doing with impunity.

із більш привілейованих сімей здійснюють безкарно.

If Chuck had gone to my high school,

Якщо б Чак вчився в моїй школі,

that schoolyard fight would have ended there,

та бійка на шкільному дворі там би і закінчилась,

as a schoolyard fight.

як і будь-яка інша.

It never would have become an aggravated assault case.

Вона ніколи не перейшла б в розряд справ з обтяжуючими обставинами.

Not a single kid that I went to college with

Ніхто з дітей, з якими я вчилась в школі,

has a criminal record right now.

не має судимості зараз.

Not a single one.

Ніхто.

But can you imagine how many might have if the police had stopped those kids

Але уявіть, у скількох вона могла б бути, якби поліція їх зупиняла

and searched their pockets for drugs as they walked to class?

і обшукувала на наркотики на їхньому шляху на заняття?

Or had raided their frat parties in the middle of the night?

І якщо б поліція робила такі обшуки на нічних вечірках студентських братств?

Okay, you might say.

Ну добре, скажете ви.

But doesn't this high incarceration rate

Але хіба не більшою кількістю затриманих

partly account for our really low crime rate?

пояснюється низький рівень злочинності?

Crime is down. That's a good thing.

Низький рівень злочинності. Це чудово.

Totally, that is a good thing. Crime is down.

В цілому, це чудово. Низький рівень злочинності.

It dropped precipitously in the '90s and through the 2000s.

Її рівень різко впав в 90-х і 2000-х роках.

But according to a committee of academics

Але відповідно до даних комітету вчених

convened by the National Academy of Sciences last year,

Національної академії наук минулого року,

the relationship between our historically high incarceration rates

залежність між нашою історично високою кількістю затриманих

and our low crime rate is pretty shaky.

і низьким рівнем злочинності є досить хиткою.

It turns out that the crime rate goes up and down

Виявляється, що рівень злочинності збільшується та зменшується

irrespective of how many young people we send to prison.

незалежно від того, скільки молодих людей сідають за ґрати.

We tend to think about justice in a pretty narrow way:

Ми звикли мати дуже вузьке уявлення про справедливість:

good and bad, innocent and guilty.

погано - добре, винен - не винен.

Injustice is about being wrongfully convicted.

Несправедливість полягає в неправомірному звинуваченні.

So if you're convicted of something you did do,

Тож, якщо вас звинуватили за скоєний злочин,

you should be punished for it.

вас потрібно покарати за це.

There are innocent and guilty people,

Є невинні та винні люди,

there are victims and there are perpetrators.

є жертви, а є злочинці.

Maybe we could think a little bit more broadly than that.

Можливо, нам потрібно трішки розширити наші уявлення про це.

Right now, we're asking kids who live in the most disadvantaged neighborhoods,

Зараз ми потребуємо від дітей, які живуть в найбільш обділених районах,

who have the least amount of family resources,

сімейні ресурси яких є мінімальними,

who are attending the country's worst schools,

тих, які вчаться в найгірших школах країни,

who are facing the toughest time in the labor market,

яким найважче знайти роботу,

who are living in neighborhoods where violence is an everyday problem,

які живуть в районах, де насилля є щоденною проблемою,

we're asking these kids to walk the thinnest possible line --

ми потребуємо від цих дітей відповідності до дуже строгих правил -

to basically never do anything wrong.

ніколи не коїти нічого поганого.

Why are we not providing support to young kids facing these challenges?

Чому ми не протягуємо руку допомоги молодим людям, яким і так важко?

Why are we offering only handcuffs, jail time and this fugitive existence?

Чому ми пропонуємо їм тільки наручники, тюремні камери та життя ізгоїв?

Can we imagine something better?

Can we imagine a criminal justice system that prioritizes recovery,

Хіба система правосуддя не повинна бути націлена на реабілітацію,

prevention, civic inclusion,

профілактику, залучення громадян,

rather than punishment?

а не на покарання?

(Applause)

(Оплески)

A criminal justice system that acknowledges

Уявіть собі систему правосуддя, яка враховує

the legacy of exclusion that poor people of color in the U.S. have faced

практику відсторонення кольорового населення США,

and that does not promote and perpetuate those exclusions.

замість того, щоб сприяти процвітанню такої практики.

(Applause)

(Оплески)

And finally, a criminal justice system that believes in black young people,

І нарешті, систему правосуддя, що вірить в темношкірих молодих людей,

rather than treating black young people as the enemy to be rounded up.

а не ставиться до темношкірої молоді як до ворога, чиє місце - за ґратами.

(Applause)

(Оплески)

The good news is that we already are.

Добра новина в тому, що така система вже є можливою.

A few years ago, Michelle Alexander wrote "The New Jim Crow,"

Декілька років тому Мішель Александер написала книгу «Новий Джим Кроу»,

which got Americans to see incarceration as a civil rights issue

що відкрила очі американців на ув'язнення

of historic proportions in a way they had not seen it before.

як на цивільну проблему нової перспективи.

President Obama and Attorney General Eric Holder have come out very strongly

Президент Обама і Генпрокурор Ерік Холдер

on sentencing reform,

висловились щодо реформи вироків

on the need to address racial disparity in incarceration.

і необхідності усунення расової дискримінації при затриманні.

We're seeing states throw out Stop and Frisk

Штати відмовляються від програми «Зупини та Обшукай»

as the civil rights violation that it is.

як від такої, що порушує права громадян.

We're seeing cities and states decriminalize possession of marijuana.

Міста і штати перестають сприймати збереження марихуани як злочин.

New York, New Jersey and California

Нью-Йорк, Нью-Джерсі та Каліфорнія

have been dropping their prison populations, closing prisons,

зменшують число затриманих, закриваючи в'язниці,

while also seeing a big drop in crime.

одночасно спостерігаючи зменшення злочинності.

Texas has gotten into the game now,

Тепер і Техас приєднався:

also closing prisons, investing in education.

там закривають в'язниці, збільшують внесок в освіту.

This curious coalition is building from the right and the left,

За таким цікавим поєднанням можна спостерігати всюди,

made up of former prisoners and fiscal conservatives,

до нього залучені як колишні ув'язнені, так і фіскальні консерватори,

of civil rights activists and libertarians,

правоохоронці та ліберали,

of young people taking to the streets to protest police violence

молоді люди, що відкрито протестують проти поліцейсього насилля

against unarmed black teenagers,

над беззбройними темношкірими підлітками,

and older, wealthier people --

і дорослі, більш забезпечені люди,

some of you are here in the audience --

деякі навіть присутні в цьому залі,

pumping big money into decarceration initiatives

які інвестують в розвиток деізоляції.

In a deeply divided Congress,

В Конгресі, повному різноголосся,

the work of reforming our criminal justice system

необхідність реформи системи правосуддя -

is just about the only thing that the right and the left

це, мабуть, єдиний пункт, де і праві, і ліві

are coming together on.

зійдуться в думках.

I did not think I would see this political moment in my lifetime.

Я не очікувала, що за свого життя побачу такий поворотний момент в політиці.

I think many of the people who have been working tirelessly

Думаю, що багато з тих, хто працював не покладаючи рук

to write about the causes and consequences

над вивченням причин та наслідків

of our historically high incarceration rates

наших історично високих показників ув'язнення,

did not think we would see this moment in our lifetime.

теж не очікували, що застануть такий момент за свого життя.

The question for us now is, how much can we make of it?

Питання, що сьогодні стоїть перед нами - як ми можемо цим скористатись?

How much can we change?

Як ми можемо змінити ситуацію?

I want to end with a call to young people,

Я хочу закінчити закликом до молоді,

the young people attending college

до студентів,

and the young people struggling to stay out of prison

до молодих людей, що намагаються уникнути в'язниці

or to make it through prison and return home.

або відсидіти свій термін та повернутись додому.

It may seem like these paths to adulthood are worlds apart,

Може здатись, що ці два шляхи в доросле життя є несумісними,

but the young people participating in these two institutions

але у молодих людей, що проходять через ці дві інстанції

conveying us to adulthood,

до дорослого життя,

they have one thing in common:

є дещо спільне:

Both can be leaders in the work of reforming our criminal justice system.

Вони однаково можуть брати участь в реформуванні нашої системи правосуддя.

Young people have always been leaders in the fight for equal rights,

Молоді люди завжди були лідерами в русі за рівноправність,

the fight for more people to be granted dignity

за збереження гідності і за рівні шанси

and a fighting chance at freedom.

бути вільними.

The mission for the generation of young people

Завдання молодого покоління, що дорослішає

coming of age in this, a sea-change moment, potentially,

в такий переломний момент - покласти кінець

is to end mass incarceration and build a new criminal justice system,

масовим ув'язненням і збудувати нову систему правосуддя

emphasis on the word justice.

наголошуючи на справедливість.

Thanks.

Дякую.

(Applause)

(Оплески)