Ugly History: Witch Hunts - Brian A. Pavlac

Перекладач: Mila Arseniuk Утверджено: Khrystyna Romashko

In the German town of Nördlingen in 1593,

У 1593 році в німецькому місті Нердлінген

an innkeeper named Maria Höll found herself accused of witchcraft.

власницю готелю Марію Хьолль звинуватили у чаклунстві.

She was arrested for questioning, and denied the charges.

Її заарештували для допиту, та вона все заперечувала.

She continued to insist she wasn’t a witch through 62 rounds of torture

Вона продовжувала наполягати, що не була відьмою. Через 62 раунди тортур

before her accusers finally released her.

обвинувачі нарешті її відпустили.

Rebekka Lemp, accused a few years earlier in the same town, faced a worse fate.

За кілька років до цього, в цьому ж місті Ребекку Лемп спіткала гірша доля.

She wrote to her husband from jail

Вона написала своєму чоловікові з в'язниці,

worrying that she would confess under torture,

переживаючи, що під тортурами зізнається у всьому,

even though she was innocent.

навіть будучи невинною.

After giving a false confession,

Після фальшивого зізнання

she was burned at the stake in front of her family.

її спалили на вогнищі перед власною родиною.

Höll and Lemp were both victims of the witch hunts

Хьолль та Лемп обидві були жертвами полювання на відьом,

that occurred in Europe and the American colonies

що відбувалося в Європі та американських колоніях

from the late 15th century until the early 18th century.

наприкінці 15-го до початку 18-го століття.

These witch hunts were not a unified initiative by a single authority,

Ці полювання на відьом не були унікальним явищем для однієї влади.

but rather a phenomenon that occurred sporadically

Це був цілий феномен, що періодично з'являвся

and followed a similar pattern each time.

та щоразу слідував схожому сценарію.

The term “witch” has taken on many meanings,

Терміну "відьма" присвоювали чимало значень,

but in these hunts, a witch was someone who allegedly gained magical powers

але в цих полюваннях відьмою була та, що володіла магічними силами

by obeying Satan rather than God.

та підкорялася сатані, а не Богу.

This definition of witchcraft spread through churches in Western Europe

Це визначення чаклунства поширилося через церкви західної Європи

starting at the end of the 15th century.

починаючи з кінця 15-го століття.

It really gained traction after the pope gave a friar and professor of theology

Воно отримало імпульс після того, як папа видав монаху та професору теології

named Heinrich Kraemer

на ім'я Генріх Крамер

permission to conduct inquisitions in search of witches in 1485.

дозвіл на розшуки відьом у 1485 році.

His first, in the town of Innsbruck,

Його перша спроба, у місті Інсбрук,

didn’t gain much traction with the local authorities,

не знайшла підтримки у місцевої влади,

who disapproved of his harsh questioning of respectable citizens

яка не схвалювала його суворих допитів поважних громадян.

and shut down his trials.

"Проект" було згорнуто.

Undeterred, he wrote a book called the "Malleus Maleficarum," or "Hammer of Witches."

Незважаючи на це, він написав книгу під назвою "Malleus Maleficarum" або "Молот відьом".

The text argued for the existence of witches

Текст стверджував про існування відьом

and suggested ruthless tactics for hunting and prosecuting them.

і пропонував нещадну тактику для полювання та їх переслідування.

He singled out women as easier targets for the devil’s influence,

Він називав жінок легшою здобиччю для впливу диявола,

though men could also be witches.

хоча і чоловіки могли бути відьмаками.

Kraemer’s book spurred others to write their own books

Книга Крамера стимулювала інших писати власні книги

and give sermons on the dangers of witchcraft.

і читати проповіді щодо небезпеки чаклунства.

According to these texts,

Згідно з цими текстами,

witches practiced rituals including kissing the Devil’s anus

відьми практикували ритуали, зокрема поцілунки анусу диявола,

and poisoning or bewitching targets the devil singled out for harm.

отруювали інших, чи причаровували з допомогою диявольських сил.

Though there was no evidence to support any of these claims,

Хоча не було жодних доказів для подібних звинувачень,

belief in witches became widespread.

віра у відьом поширилася.

A witch hunt often began with a misfortune:

Часто полювання на відьом починалося з нещастя:

a failed harvest, a sick cow, or a stillborn child.

невдалий урожай, хвора корова або мертвонароджена дитина.

Community members blamed witchcraft, and accused each other of being witches.

Спільнота звинувачувала чаклунство і шукала відьом поміж своїх членів.

Many of the accused were people on the fringes of society:

Багато з обвинувачених були з нижчих верств населення:

the elderly, the poor, or social outcasts,

похилого віку, бідняки або соціальні вигнанці,

but any member of the community could be targeted,

але звинуватити могли будь-кого,

even occasionally children.

навіть дитину.

While religious authorities encouraged witch hunts,

Хоча полювання на відьом заохочувала релігійна влада,

local secular governments usually carried out the detainment

саме місцеві органи влади зазвичай затримували

and punishment of accused witches.

та карали обвинувачених відьом.

Those suspected of witchcraft were questioned and often tortured—

Підозрюваних у чаклунстві - допитували та часто піддавали тортурам,

and under torture, thousands of innocent people confessed to witchcraft

і під катуваннями тисячі невинних зізнавалися в чаклунстві самі

and implicated others in turn.

та "здавали" інших.

Because these witch hunts occurred sporadically over centuries and continents

Оскільки ці полювання на відьом відбувалися протягом століть на різних континентах,

the specifics varied considerably.

їх специфіка значно варіювала.

Punishments for convicted witches ranged from small fines to burning at the stake.

Покарання для засуджених ранжувалися від дрібних штрафів до спалювання на вогнищі.

The hunt in which Höll and Lemp were accused dragged on for nine years,

Полювання, жертвами яких стали Хьолль та Лемп, тривали протягом дев'яти років,

while others lasted just months.

інші - лише кілька місяців.

They could have anywhere from a few to a few hundred victims.

Жертвами могли стати від кількох до кількох сотень людей.

The motivations of the witch hunters probably varied as well,

Мотивація мисливців за відьмами, ймовірно, також була різна,

but it seems likely that many weren’t consciously looking for scapegoats—

але виглядає, що багато-хто не просто шукав "крайнього",

instead, they sincerely believed in witchcraft,

а щиро вірив у чаклунство

and thought they were doing good by rooting it out in their communities.

та думав, що робить добро, викорінюючи зло у своїх громадах.

Institutions of power enabled real harm to be done on the basis of these beliefs.

Органи влади дозволяли чинити страшні речі на основі цих переконань.

But there were dissenters all along–

Але були й інакодумці -

jurists, scholars, and physicians countered books

юристи, вчені та лікарі протиставляли таким книгам

like Kraemer’s "Hammer of Witches"

як "Молот відьом" Крамера,

with texts objecting to the cruelty of the hunts,

тексти, що підкреслювали жорстокість полювання,

the use of forced confessions, and the lack of evidence of witchcraft.

використання примусових зізнань та відсутність доказів чаклунства.

From the late 17th through the mid-18th century,

З кінця 17-го до середини 18-го століття

their arguments gained force with the rise of stronger central governments

їхні аргументи набули сили з розвитком сильних центральних урядів,

and legal norms like due process.

правових норм і належного судового розгляду.

Witch hunting slowly declined until it disappeared altogether.

Полювання повільно пішли на спад, доки й зовсім не зникли.

Both the onset and demise of these atrocities came gradually,

І початок, і кінець цих звірств приходили поступово,

out of seemingly ordinary circumstances.

поза звичайними обставинами.

The potential for similar situations,

Можливість подібних ситуацій,

in which authorities use their powers to mobilize society against a false threat,

коли влада використовує повноваження для мобілізації суспільства проти хибної загрози,

still exists today—

досі існує.

but so does the capacity of reasoned dissent to combat those false beliefs.

Як і можливість аргументовано боротися з цими помилковими переконаннями.