How one tweet can ruin your life | Jon Ronson

Перекладач: Nadia McIntosh Утверджено: Hanna Leliv

In the early days of Twitter, it was like a place of radical de-shaming.

Коли Twitter тільки запустили, це було місцем радикального роз-осоромлення.

People would admit shameful secrets about themselves,

Одні люди розкривали ганебні секрети про себе,

and other people would say, "Oh my God, I'm exactly the same."

а інші казали: «Боже, та я ж точно такий самий».

Voiceless people realized that they had a voice,

Безголосі люди усвідомили, що в них є голос,

and it was powerful and eloquent.

і він був потужним та виразним.

If a newspaper ran some racist or homophobic column,

Якщо будь-яка газета вела колонку, що підтримувала расизм чи гомофобію,

we realized we could do something about it.

ми усвідомили, що ми могли щось із цим зробити.

We could get them.

Ми могли їх покарати.

We could hit them with a weapon that we understood but they didn't --

Ми могли застосувати до них ту зброю, котру ми розуміли, а вони ні -

a social media shaming.

осоромлення в соціальних медіа.

Advertisers would withdraw their advertising.

Рекламодавці відмовились би від розміщення реклами.

When powerful people misused their privilege,

Коли впливові люди зловживали своїми привілеями -

we were going to get them.

ми збиралися їх дістати.

This was like the democratization of justice.

Це було щось на кшталт демократизації справедливості.

Hierarchies were being leveled out.

Ієрархії було приведено до одного рівня.

We were going to do things better.

Ми збиралися зробити все кращим.

Soon after that, a disgraced pop science writer called Jonah Lehrer --

Незабаром зганьбленого письменника популярної науки Джону Лерера

he'd been caught plagiarizing and faking quotes,

спіймали на плагіаті та підробці цитат

and he was drenched in shame and regret, he told me.

і занурили у ганьбу та розкаяння, як він мені потім зізнався.

And he had the opportunity

І в нього була можливість

to publicly apologize at a foundation lunch.

публічно вибачитись на обіді фонду.

This was going to be the most important speech of his life.

Це мало бути найважливішою промовою його життя.

Maybe it would win him some salvation.

Можливо, це б стало його спасінням.

He knew before he arrived

До того, як він приїхав,

that the foundation was going to be live-streaming his event,

він знав, що фонд буде транслювати подію у прямому ефірі,

but what he didn't know until he turned up,

але, поки не дістався до місця, він не знав,

was that they'd erected a giant screen Twitter feed right next to his head.

що вони звели величезний екран зі стрічкою Twitter прямо біля нього.

(Laughter)

(Сміх)

Another one in a monitor screen in his eye line.

І ще один у моніторі на рівні його очей.

I don't think the foundation did this because they were monstrous.

Я не думаю, що фонд так вчинив тому, що люди в ньому були безжалісні.

I think they were clueless: I think this was a unique moment

Я думаю, вони навіть не здогадувалися, що це був унікальний момент,

when the beautiful naivety of Twitter

коли прекрасна наївність Twitter

was hitting the increasingly horrific reality.

зіткнулася із щораз більшою жахливістю реальності.

And here were some of the Tweets that were cascading into his eye line,

Ось деякі із Твітів, що з’являлися перед його очима,

as he was trying to apologize:

коли він намагався вибачитися:

"Jonah Lehrer, boring us into forgiving him."

«Джона Лерер своєю нудною промовою намагається випросити пробачення».

(Laughter)

(Сміх)

And, "Jonah Lehrer has not proven that he is capable of feeling shame."

І «Джона Лерер не довів, що він здатний відчувати сором».

That one must have been written by the best psychiatrist ever,

Цей твіт мабуть написав найкращий психіатр усіх часів,

to know that about such a tiny figure behind a lectern.

адже він стільки знав про маленьку людину за кафедрою.

And, "Jonah Lehrer is just a frigging sociopath."

І ще: «Джона Лерер - просто триклятий соціопат».

That last word is a very human thing to do, to dehumanize the people we hurt.

Останнє слово-властивий людству вчинок- дегуманізувати людей, котрих ми кривдимо.

It's because we want to destroy people but not feel bad about it.

Це тому, що ми хочемо зруйнувати людину, але не відчувати себе при цьому погано.

Imagine if this was an actual court,

Уявіть, якби це був справжній суд,

and the accused was in the dark, begging for another chance,

і осуджений, ні про що не підозрюючи, благав про ще один

and the jury was yelling out,

шанс, а присяжні кричали:

"Bored! Sociopath!"

«Нудно! Соціопат!»

(Laughter)

(Сміх)

You know, when we watch courtroom dramas, we tend to identify

Коли ми спостерігаємо за подіями у суді, ми ототожнюємо себе

with the kindhearted defense attorney,

з добросердечним адвокатом захисту,

but give us the power, and we become like hanging judges.

але якщо дати нам право – ми станемо безжалісними суддями.

Power shifts fast.

Влада швидко змінюється.

We were getting Jonah because he was perceived to have misused his privilege,

Ми нападали на Джону, тому що він, як нам здавалося, зловживав привілеями,

but Jonah was on the floor then, and we were still kicking,

але Джона було звалено з ніг, а ми й далі його били

and congratulating ourselves for punching up.

і вітали себе за це.

And it began to feel weird and empty when there wasn't a powerful person

А потім все почало бути дивним і пустим, коли не було могутньої людини,

who had misused their privilege that we could get.

що зловжила своїми привілеями, і котру ми могли за це покарати.

A day without a shaming began to feel like a day

День без осудження почав відчуватися

picking fingernails and treading water.

марним та непродуктивним.

Let me tell you a story.

Я розкажу вам одну історію.

It's about a woman called Justine Sacco.

Це історія про жінку Джастін Сакко.

She was a PR woman from New York with 170 Twitter followers,

Спеціаліст зі зв'язків з громадськістю з Нью-Йорку, мала 170 послідовників Twitter,

and she'd Tweet little acerbic jokes to them,

і вона публікувала для них невеличкі уїдливі жарти.

like this one on a plane from New York to London:

Ось один із них, під час перельоту з Нью-Йорку у Лондон:

[Weird German Dude: You're in first class. It's 2014. Get some deodorant."

[«Дивний німець: Ти у першому класі. Це 2014 рік. Придбай дезодорант»

-Inner monologue as inhale BO. Thank god for pharmaceuticals.]

-Внутрішній монолог, вдихаючи аромати. Дякую Богу за медпрепарати.]

So Justine chuckled to herself, and pressed send, and got no replies,

Джастін засміялася, відправила повідомлення, і не отримала відгуків,

and felt that sad feeling that we all feel

і відчула те сумне почуття, яке ми всі знаємо,

when the Internet doesn't congratulate us for being funny.

коли Інтернет не вітає нас за наш гумор.

(Laughter)

(Сміх)

Black silence when the Internet doesn't talk back.

Чорна тиша, коли Інтернет нам не відповідає.

And then she got to Heathrow, and she had a little time to spare

Потім вона добралася до аеропорту Хітроу, і мала трішки вільного часу

before her final leg, so she thought up another funny little acerbic joke:

до останньої пересадки, тому вона придумала ще один невеликий, смішний жарт:

[Going to Africa. Hope I don't get AIDS. Just kidding. I'm white!]

[Лечу в Африку. Сподіваюся, що не заражусь СНІДом. Жартую. Я ж біла!]

And she chuckled to herself, pressed send, got on the plane, got no replies,

Вона засміялася, відправила повідомлення, сіла на літак, не отримала відгуків,

turned off her phone, fell asleep,

вимкнула телефон, заснула,

woke up 11 hours later,

прокинулася 11 годин потому,

turned on her phone while the plane was taxiing on the runway,

увімкнула телефон, коли літак рухався по злітно-посадковій смузі,

and straightaway there was a message from somebody

і відразу ж побачила повідомлення від декого,

that she hadn't spoken to since high school,

з ким вона не розмовляла зі школи:

that said, "I am so sorry to see what's happening to you."

«Мені дуже шкода бачити, що з тобою відбувається».

And then another message from a best friend,

А потім ще одне повідомлення від найкращого друга:

"You need to call me right now.

«Негайно подзвони мені.

You are the worldwide number one trending topic on Twitter."

Ти – найпопулярніша тема на Twitter у всьому світі».

(Laughter)

(Сміх)

What had happened is that one of her 170 followers had sent the Tweet

А сталося те, що один із 170 послідовників надіслав її повідомлення

to a Gawker journalist, and he retweeted it to his 15,000 followers:

журналісту з Gawker, а той переслав 15 000 своїх послідовників:

[And now, a funny holiday joke from IAC's PR boss]

[Cвятковий жарт від керівника зв'язків з громадськістю IAC]

And then it was like a bolt of lightning.

А потім все поширилось блискавично.

A few weeks later, I talked to the Gawker journalist.

Через декілька тижнів я спілкувався з тим журналістом.

I emailed him and asked him how it felt, and he said, "It felt delicious."

Я запитав, як він себе від цього почував, і він відповів: «Це було чудово».

And then he said, "But I'm sure she's fine."

А потім він сказав: «Я впевнений, що з нею все добре».

But she wasn't fine, because while she slept,

Але це було не так, тому що поки вона спала,

Twitter took control of her life and dismantled it piece by piece.

Twitter взяв її життя під контроль і розібрав його на шматки.

First there were the philanthropists:

Першими були філантропісти:

[If @JustineSacco's unfortunate words ... bother you,

[Якщо невдалі слова @ДжастінСакко... вас непокоять,

join me in supporting @CARE's work in Africa.]

приєднуйтесь до підтримки роботи @CARE в Африці.]

[In light of ... disgusting, racist tweet, I'm donating to @care today]

[У світі...відразливого, расистського твіту, я надаю кошти @care]

Then came the beyond horrified:

Потім прийшла черга шокованих:

[... no words for that horribly disgusting racist as fuck tweet from Justine Sacco.

[...немає слів для жахливо огидного расистського твіту від Джастін Сакко.

I am beyond horrified.]

Я безмежно шокований.]

Was anybody on Twitter that night? A few of you.

Хтось був на Twitter тієї ночі? Дехто був.

Did Justine's joke overwhelm your Twitter feed the way it did mine?

Чи заполонив жарт Джастін вашу стрічку так само, як мою?

It did mine, and I thought what everybody thought that night,

Він заполонив мою, і я думав те, що і всі тієї ночі:

which was, "Wow, somebody's screwed!

«Вау, оце хтось попав!

Somebody's life is about to get terrible!"

Чиєсь життя ось-ось стане кошмарним!»

And I sat up in my bed,

І я сів у ліжку,

and I put the pillow behind my head,

поклав подушку під голову,

and then I thought, I'm not entirely sure that joke was intended to be racist.

і потім подумав, що я не впевнений, що її жарт був задуманий як расистський.

Maybe instead of gleefully flaunting her privilege,

Можливо, замість радісного хизування своїми привілеями,

she was mocking the gleeful flaunting of privilege.

вона кепкувала над радісним хизуванням привілеями.

There's a comedy tradition of this,

У світі комедії існує така традиція,

like South Park or Colbert or Randy Newman.

наприклад, у South Park, або у Колберта, або Ренді Ньюмана.

Maybe Justine Sacco's crime was not being as good at it as Randy Newman.

Можливо, злочин Джастін Сакко не був таким вдалим, як у Ренді Ньюмана.

In fact, when I met Justine a couple of weeks later in a bar,

Коли я зустрів Джастін декілька тижнів потому у барі,

she was just crushed,

вона була просто розчавлена,

and I asked her to explain the joke,

і я попросив її пояснити цей жарт,

and she said, "Living in America puts us in a bit of a bubble

і вона сказала: «Життя в Америці поміщає нас у бульбашку,

when it comes to what is going on in the Third World.

коли йдеться про Третій світ.

I was making of fun of that bubble."

Я кепкувала над тією бульбашкою».

You know, another woman on Twitter that night, a New Statesman writer Helen Lewis,

Тієї ночі інша жінка на Twitter, журналістка New Statesman Гелен Льюїс,

she reviewed my book on public shaming and wrote that she Tweeted that night,

яка рецензувала мою книгу про публічне осоромлення, написала на Twitter:

"I'm not sure that her joke was intended to be racist,"

«Я не впевнена, що її жарт був задуманий, як расистський»,

and she said straightaway she got a fury of Tweets saying,

і вона одразу ж отримала безліч лютих твітів, як-от

"Well, you're just a privileged bitch, too."

«Ти просто така сама привілейована погань».

And so to her shame, she wrote,

І до свого сорому, як вона написала,

she shut up and watched as Justine's life got torn apart.

вона замовкла і спостерігала, як руйнувалося життя Джастін.

It started to get darker:

Потім все стало ще гіршим:

[Everyone go report this cunt @JustineSacco]

[Кожен повинен повідомити про цю погань @ДжастінСакко]

Then came the calls for her to be fired.

Потім з’явилися заклики до її звільнення.

[Good luck with the job hunt in the new year. #GettingFired]

[Успіху в пошуках роботи в наступному році #Звільнення]

Thousands of people around the world

Тисячі людей у світі вирішили,

decided it was their duty to get her fired.

що її звільнення було їхнім обов’язком.

[@JustineSacco last tweet of your career. #SorryNotSorry

[@ДжастінСакко останній твіт твоєї кар’єри. #ВибачНеШкода]

Corporations got involved, hoping to sell their products

Корпорації також долучилися, сподіваючись збільшити свої продажі

on the back of Justine's annihilation:

на фоні повного знищення Джастін:

[Next time you plan to tweet something stupid before you take off,

[Іншим разом, коли плануєте затвітити дещо дурне перед польотом,

make sure you are getting on a @Gogo flight!]

переконайтесь у тому, що Ви на рейсі @Gogo!]

(Laughter)

(Сміх)

A lot of companies were making good money that night.

Багато компаній заробило чималі гроші тієї ночі.

You know, Justine's name was normally Googled 40 times a month.

Зазвичай, ім'я Джастін у Google шукали 40 разів у місяць.

That month, between December the 20th and the end of December,

Того місяця, з 20 грудня до кінця місяця

her name was Googled 1,220,000 times.

її ім'я шукали 1,220,000 разів.

And one Internet economist told me that that meant that Google made

Один економіст Інтернету розказав,що таким чином Google заробив

somewhere between 120,000 dollars and 468,000 dollars

від 120,000 доларів до 468,000 доларів,

from Justine's annihilation, whereas those of us doing the actual shaming --

тоді як ті, хто власне займався осудженням -

we got nothing.

ми не заробили нічого.

(Laughter)

(Сміх)

We were like unpaid shaming interns for Google.

Ми були такими собі неоплачуваними осуджуючими інтернами Google.

(Laughter)

(Сміх)

And then came the trolls:

А потім настала черга тролів:

[I'm actually kind of hoping Justine Sacco gets aids? lol]

[Я сподіваюся, що Джастін Сакко дістане СНІД? Хаха]

Somebody else on that wrote,

А дехто написав:

"Somebody HIV-positive should rape this bitch and then we'll find out

«Потрібно, щоб ВІЛ-інфікована людина згвалтувала цю погань, так ми

if her skin color protects her from AIDS."

взнаємо,чи захистив колір її шкіри від СНІДу».

And that person got a free pass.

І тій людині нічого не було.

Nobody went after that person.

Ніхто не почав її переслідувати.

We were all so excited about destroying Justine,

Ми були у такому захваті від знищення Джастін,

and our shaming brains are so simple-minded,

і наші осуджуючі мізки настільки прості,

that we couldn't also handle destroying somebody

що ми не могли впоратися зі знищенням когось,

who was inappropriately destroying Justine.

хто недоречно знищував Джастін.

Justine was really uniting a lot of disparate groups that night,

Джастін насправді об'єднувала безліч несумісних груп тієї ночі,

from philanthropists to "rape the bitch."

від філантропістів до «згвалтуйте цю погань».

[@JustineSacco I hope you get fired! You demented bitch...

[@ДжастінСакко Сподіваюся тебе звільнять! Ти недоумкувата погань...

Just let the world know you're planning to ride bare back while in Africa.]

Дай знати, коли ти плануєш зайнятися незахищеним сексом у Африці.]

Women always have it worse than men.

Жінки завжди дістають більше, ніж чоловіки.

When a man gets shamed, it's, "I'm going to get you fired."

Коли осуджують чоловіка, то це: «Я тебе звільню».

When a woman gets shamed, it's,

Коли осуджують жінку, це:

"I'm going to get you fired and raped and cut out your uterus."

«Я тебе звільню, згвалтую і виріжу твою матку».

And then Justine's employers got involved:

А потім приєднався роботодавець Джастін:

[IAC on @JustineSacco tweet: This is an outrageous, offensive comment.

[IAC про твіт @ДжастінСакко: Це обурливий та образливий коментар.

Employee in question currently unreachable on an intl flight.]

Наразі даний працівник на міжнародному рейсі та недоступний.]

And that's when the anger turned to excitement:

І ось тоді злість перейшла у захоплення:

[All I want for Christmas is to see @JustineSacco's face when her plane lands

[Найкращим подарунком на Різдво буде побачити лице @ДжастінСакко, коли вона

and she checks her inbox/voicemail. #fired]

перевірить пошту/автовідповідач #Звільнено]

[Oh man, @justinesacco is going to have the most painful

[Ох, у @ДжастінСакко буде найгірше увімкнення телефону

phone-turning-on moment ever when her plane lands.]

за всі часи, коли її літак приземлиться]

[We are about to watch this @JustineSacco bitch get fired. In REAL time.

[Скоро побачимо, як падлюку @ДжастінСакко звільнять. У РЕАЛЬНОМУ часі.

Before she even KNOWS she's getting fired.]

До того, як вона ВЗНАЄ, що її звільнили.]

What we had was a delightful narrative arc.

Ми мали чудову оповідальну дугу.

We knew something that Justine didn't.

Ми знали щось, чого не знала Джастін.

Can you think of anything less judicial than this?

Чи зможете ви згадати щось менш розсудливе?

Justine was asleep on a plane and unable to explain herself,

Джастін спала у літаку і не мала змоги пояснити свій вчинок,

and her inability was a huge part of the hilarity.

і ця неспроможність була великою частиною всієї історії.

On Twitter that night, we were like toddlers crawling towards a gun.

Тої ночі на Twitter ми були як діти, що повзуть до рушниці.

Somebody worked out exactly which plane she was on, so they linked

Хтось дізнався, на якому саме літаку вона була, і прив’язав

to a flight tracker website.

її ім’я до сайту відстеження рейсів.

[British Airways Flight 43 On-time - arrives in 1 hour 34 minutes]

[British Airways Рейс 43. Приземлиться вчасно за 1 годину 34 хв.]

A hashtag began trending worldwide:

Хештег: #ЧиПриземлиласьДжастін?

# hasJustineLandedYet?

вийшов у світові тренди Twitter.

[It is kinda wild to see someone self-destruct

[Дещо страшно бачити самознищення людини,

without them even being aware of it. #hasJustineLandedYet]

яка навіть не здогадується про це #ЧиПриземлиласьДжастін?]

[Seriously. I just want to go home to go to bed, but everyone at the bar

[Серйозно. Я просто хочу піти додому спати, але усі в барі ТАК хочуть

is SO into #HasJustineLandedYet. Can't look away. Can't leave.]

знати #ЧиПриземлиласьДжастін? Не можу не дивитись.Не можу піти]

[#HasJustineLandedYet may be the best thing to happen to my Friday night.]

[#ЧиПриземлиласьДжастін? Можливо, найкраще, що сталося цього вечора]

[Is no one in Cape Town going to the airport to tweet her arrival?

[Ніхто у Кейптауні не поїде у аеропорт затвітити її приліт?

Come on, twitter! I'd like pictures]

Ну ж бо, Тwitter! Я хочу фотографій!]

And guess what? Yes there was.

І знаєте, що? Такі люди були.

[@JustineSacco HAS in fact landed at Cape Town international.

[@ДжастінСакко ТАКИ приземлилась у аеропорту Кейптауна.

And if you want to know what it looks like to discover

Якщо ви хочете дізнатися, яке це відчуття – дізнатися,

that you've just been torn to shreds because of a misconstrued liberal joke,

що тебе тільки що розірвали на шматки через неправильно витлумачений жарт,

not by trolls, but by nice people like us,

і це були не тролі, а хороші люди,

this is what it looks like:

як і ми, ось як це виглядає:

[... She's decided to wear sunnies as a disguise.]

[...Вона вирішила заховатися за окулярами]

So why did we do it?

Чому ми так вчинили?

I think some people were genuinely upset,

Я думаю, що деякі люди насправді були засмучені цим жартом

but I think for other people,

але щодо інших людей

it's because Twitter is basically a mutual approval machine.

це трапилось тому, що Twitter – це машина взаємного схвалення.

We surround ourselves with people who feel the same way we do,

Ми оточуємо себе людьми, котрі думають, як і ми,

and we approve each other,

і схвалюємо одне одного,

and that's a really good feeling.

і це дуже гарне відчуття.

And if somebody gets in the way, we screen them out.

А коли хтось цьому заважає, ми його виштовхуємо.

And do you know what that's the opposite of?

І ви знаєте, чому це протилежне?

It's the opposite of democracy.

Це протилежне демократії.

We wanted to show that we cared about people dying of AIDS in Africa.

Ми хотіли показати, що турбуємось про людей, які вмирають від СНІДу у Африці.

Our desire to be seen to be compassionate is what led us to commit

Наше палке бажання видаватись співчутливими призвело нас до

this profoundly un-compassionate act.

цього глибого неспівчутливого вчинку.

As Meghan O'Gieblyn wrote in the Boston Review,

Меґан О'Ґіблін написала у Boston Review:

"This isn't social justice. It's a cathartic alternative."

«Це не соціальна справедливість. Це очисна альтернатива».

For the past three years,

Протягом трьох років

I've been going around the world meeting people like Justine Sacco --

я їздив по світу, зустрічаючи таких людей, як Джастін Сакко,

and believe me, there's a lot of people like Justine Sacco.

і повірте мені, таких людей дуже багато.

There's more every day.

І їх більшає з кожним днем.

And we want to think they're fine, but they're not fine.

І ми хочемо думати, що з ними все добре, але це не так.

The people I met were mangled.

Люди, яких я зустрічав, були скалічені.

They talked to me about depression,

Вони мені розказували про депресію,

and anxiety and insomnia and suicidal thoughts.

тривогу, безсоння і думки про самогубство.

One woman I talked to, who also told a joke that landed badly,

Одна жінка, з якою я розмовляв, також мала історію з невдалим жартом.

she stayed home for a year and a half.

Вона провела півтора року вдома.

Before that, she worked with adults with learning difficulties,

Перед цим вона працювала з дорослими людьми, у яких були труднощі з навчанням,

and was apparently really good at her job.

і дуже вдало справлялася зі своєю роботою.

Justine was fired, of course, because social media demanded it.

Джастін, звичайно, звільнили, тому що соціальні медіа цього вимагали.

But it was worse than that.

Але насправді все було гірше.

She was losing herself.

Джастін втрачала себе.

She was waking up in the middle of the night, forgetting who she was.

Вона прокидалася серед ночі, забуваючи, хто вона є.

She was got because she was perceived to have misused her privilege.

Її покарали, тому що вважали, що вона зловживала своїми привілеями.

And of course, that's a much better thing to get people for than the things

Звичайно, це є набагато кращою причиною дістатись до людей, аніж

we used to get people for, like having children out of wedlock.

те, що ми використували раніше, наприклад позашлюбних дітей.

But the phrase "misuse of privilege" is becoming a free pass

Сама фраза «зловживання привілеями» стала вільним пропуском

to tear apart pretty much anybody we choose to.

для того, щоб розірвати на шматки майже будь-кого, на наш вибір.

It's becoming a devalued term,

Цей термін знецінюється

and it's making us lose our capacity for empathy

і позбавляє нас здатності співчувати

and for distinguishing between serious and unserious transgressions.

і відокремлювати серйозні проступки від несерйозних.

Justine had 170 Twitter followers, and so to make it work,

У Джастін було 170 послідовників, і для того, щоби це спрацювало,

she had to be fictionalized.

її потрібно було белетризувати.

Word got around that she was the daughter the mining billionaire Desmond Sacco.

Поширились плітки, що вона була дочкою мільярдера Десмонда Сакко.

[Let us not be fooled by #JustineSacco her father is a SA mining billionaire.

[Не дамо #ДжастінСакко нас обдурити. Її тато - мільярдер у ПАР.

She's not sorry. And neither is her father.]

Вона ні про що не шкодує. Її тато також.]

I thought that was true about Justine,

Я думав, що це була правда,

until I met her at a bar, and I asked her about her billionaire father,

доки не зустрів її в барі й не запитав про тата мільярдера,

and she said, "My father sells carpets."

і вона сказала: «Мій тато продає килими».

And I think back on the early days of Twitter,

І я згадую ті ранні дні Twitter,

when people would admit shameful secrets about themselves,

коли люди розкривали ганебні секрети про себе,

and other people would say, "Oh my God, I'm exactly the same."

а інші люди казали: «Боже, та я ж точно такий самий»

These days, the hunt is on for people's shameful secrets.

Тепер йде полювання за ганебними секретами людей.

You can lead a good, ethical life,

У вас може бути гарне, моральне життя,

but some bad phraseology in a Tweet can overwhelm it all,

але погана фразеологія у твіті може це все зруйнувати,

become a clue to your secret inner evil.

стати ключем до вашого секретного внутрішнього демона.

Maybe there's two types of people in the world:

Можливо, у світі є два типи людей:

those people who favor humans over ideology,

ті, хто надають перевагу людям перед ідеологією,

and those people who favor ideology over humans.

і ті, хто надають перевагу ідеології перед людьми.

I favor humans over ideology,

Я надаю перевагу людям перед ідеологією,

but right now, the ideologues are winning,

але наразі ідеології перемагають,

and they're creating a stage for constant artificial high dramas

вони створюють сцену для нескінченних фальшивих високих драм,

where everybody's either a magnificent hero

де кожен або величний герой,

or a sickening villain,

або огидний лиходій,

even though we know that's not true about our fellow humans.

навіть якщо ми знаємо, що це неправда.

What's true is that we are clever and stupid;

Правда те, що ми розумні і дурні,

what's true is that we're grey areas.

правда те, що ми – сіра зона.

The great thing about social media was how it gave a voice

Це чудово, що соціальні медіа дали голос

to voiceless people,

безголосим людям,

but we're now creating a surveillance society,

але ми створюємо суспільство нагляду,

where the smartest way to survive is to go back to being voiceless.

де найкращим способом виживання буде стати знову безголосим.

Let's not do that.

Давайте не допустимо цього.

Thank you.

Дякую.

(Applause)

(Оплески)

Bruno Giussani: Thank you, Jon.

Бруно Джуссані: Дякую, Джоне.

Jon Ronson: Thanks, Bruno.

Джон Ронсон: Дякую, Бруно.

BG: Don't go away.

БД: Не йдіть.

What strikes me about Justine's story

В історії Джастін мене вражає

is also the fact that if you Google her name today,

той факт, що якщо ви наберете її ім'я в Google,

this story covers the first 100 pages of Google results --

ця історія буде на 100 перших сторінках результатів -

there is nothing else about her.

і більше ні слова про неї.

In your book, you mention another story

У Вашій книзі ви писали про іншу жертву,

of another victim who actually got taken on by a reputation management firm,

за яку взялась компанія управління репутацією,

and by creating blogs and posting nice, innocuous stories about her love for cats

і створюючи блоги, та публікуючи гарні, безвинні історіі про її любов до котів,

and holidays and stuff, managed to get the story

свята й таке інше, їм вдалося витіснити цю історію

off the first couple pages of Google results, but it didn't last long.

з перших сторінок результатів Google, але це тривало недовго.

A couple of weeks later, they started creeping back up to the top result.

Через декілька тижнів ця історія знову почала наближатися до перших сторінок.

Is this a totally lost battle?

Чи це абсолютно програна битва?

Jon Ronson: You know, I think the very best thing we can do,

Джон Ронсон: Я думаю, що найкраще, що ми можемо зробити,

if you see a kind of unfair or an ambiguous shaming,

коли бачимо несправедливе або двозначне осудження,

is to speak up, because I think the worst thing that happened to Justine

це не мовчати, тому що найгірше, що трапилось із Джастін –

was that nobody supported her -- like, everyone was against her,

це те, що ніхто не підтримав її, всі були проти неї.

and that is profoundly traumatizing,

І це було глибокою травмою –

to be told by tens of thousands of people that you need to get out.

почути від десятків тисяч людей, що тобі потрібно зникнути.

But if a shaming happens and there's a babble of voices, like in a democracy,

Але коли під час осудження існують різні голоси, як у демократії,

where people are discussing it, I think that's much less damaging.

коли люди дискутують, це завдає набагато менше шкоди.

So I think that's the way forward,

Я думаю, що це правильний напрямок,

but it's hard, because if you do stand up for somebody,

але це важко, тому що коли ти за когось заступаєшся –

it's incredibly unpleasant.

це надзвичайно неприємно.

BG: So let's talk about your experience,

БД: Поговорімо про Ваш досвід.

because you stood up by writing this book.

Ви протистояли цьому, написавши книгу.

By the way, it's mandatory reading for everybody, okay?

До речі, кожен повинен її прочитати, домовились?

You stood up because the book actually puts the spotlight on shamers.

Ви протистояли цьому, тому що книга привернула увагу до тих, хто осуджує.

And I assume you didn't only have friendly reactions on Twitter.

І я припускаю, що реакція на Twitter не завжди була дружня.

JR: It didn't go down that well with some people.

ДР: Так, деякі люди не зовсім добре її сприйняли.

(Laughter)

(Сміх)

I mean, you don't want to just concentrate --

Не потрібно зосереджуватися на цьому,

because lots of people understood, and were really nice about the book.

тому що багато людей її зрозуміли і дуже гарно її сприйняли.

But yeah, for 30 years I've been writing stories about abuses of power,

Але так, 30 років я писав історії про зловживання владою,

and when I say the powerful people over there in the military,

і коли я говорю про впливових людей у військовіх сфері

or in the pharmaceutical industry, everybody applauds me.

чи фармацевтичній – люди мені аплодують.

As soon as I say, "We are the powerful people abusing our power now,"

Але як тільки я кажу: «Ми впливові люди і зараз зловживаємо нашою владою»,

I get people saying, "Well you must be a racist too."

мені відповідають: «Мабуть, Ви також расист».

BG: So the other night -- yesterday -- we were at dinner,

БД: Отже, вчора за вечерею

and there were two discussions going on.

ми мали дві дискусії.

On one side you were talking with people around the table --

З одного боку Ви розмовляли з людьми за столом,

and that was a nice, constructive discussion.

і це була гарна, конструктивна дискусія.

On the other, every time you turned to your phone,

А з іншого боку, як тільки Ви перевіряли телефон,

there is this deluge of insults.

там була злива образ.

JR: Yeah. This happened last night. We had like a TED dinner last night.

ДР: Так. Це сталося вчора ввечері. У нас була вечеря TED.

We were chatting and it was lovely and nice, and I decided to check Twitter.

Ми розмовляли, все було гарно і мило, і я вирішив перевірити Twitter.

Somebody said, "You are a white supremacist."

Хтось написав: «Ви прихильник домінування білої раси».

And then I went back and had a nice conversation with somebody,

І потім я повернувся до гарної розмови,

and then I went back to Twitter,

а тоді знову перевірив Twitter,

somebody said my very existence made the world a worse place.

і там хтось написав, що саме моє існування погіршило світ.

My friend Adam Curtis says

Мій друг Адам Куртіс сказав,

that maybe the Internet is like a John Carpenter movie from the 1980s,

що може Інтернет – це фільм Джона Карпентера з 1980-их,

when eventually everyone will start screaming at each other

коли в деякий момент всі починають кричати

and shooting each other, and then eventually everybody

та стріляти одне в одного, а потім всі

would flee to somewhere safer,

тікають в безпечніше місце,

and I'm starting to think of that as a really nice option.

і я починаю думати, що це було би дуже гарним варіантом.

BG: Jon, thank you. JR: Thank you, Bruno.

БД: Джоне, дякую. ДР: Дякую, Бруно.

(Applause)

(Оплески)