Stuart Firestein: The pursuit of ignorance

Перекладач: Natali Anikhovska Утверджено: Khrystyna Romashko

There is an ancient proverb that says

Одна давня приказка каже:

it's very difficult to find a black cat in a dark room,

"Важко знайти кота в темній кімнаті,

especially when there is no cat.

особливо, якщо його там немає"

I find this a particularly apt description of science

Мені здається, це дуже влучний опис науки

and how science works --

і того, як вона працює,

bumbling around in a dark room, bumping into things,

нишпорячи у темній кімнаті, натикаючись на речі,

trying to figure out what shape this might be,

намацуючи їх форму,

what that might be,

намагаючись здогадатися, що це,

there are reports of a cat somewhere around,

згідно зі звітами, десь тут є кіт,

they may not be reliable, they may be,

можливо, ці звіти надійні, можливо, ні,

and so forth and so on.

і так далі, і тому подібне.

Now I know this is different than the way most people

Я знаю, що такий погляд на науку

think about science.

відрізняється від думки більшості людей.

Science, we generally are told,

Наука, як нам зазвичай кажуть,

is a very well-ordered mechanism for

це впорядкований механізм

understanding the world,

для розуміння світу,

for gaining facts, for gaining data,

для отримання фактів, даних;

that it's rule-based,

вона базується на правилах,

that scientists use this thing called the scientific method

а вчені використовують штуку, під назвою "науковий метод",

and we've been doing this for 14 generations or so now,

і так ми робимо вже десь 14 поколінь.

and the scientific method is a set of rules

Науковий метод являє собою набір правил

for getting hard, cold facts out of the data.

для отримання даних із достовірних, холодних фактів.

I'd like to tell you that's not the case.

Я хочу сказати вам, що насправді все не так.

So there's the scientific method,

Науковий метод таки існує,

but what's really going on is this. (Laughter)

але насправді відбувається ось це. (Сміх)

[The Scientific Method vs. Farting Around]

[Науковий метод - безцільне блукання]

And it's going on kind of like that.

І це відбувається ось так.

[... in the dark] (Laughter)

[... у темряві] (Сміх)

So what is the difference, then,

Тож у чому різниця

between the way I believe science is pursued

між тим, як я бачу науку,

and the way it seems to be perceived?

і тим, як її, здається, сприймають інші?

So this difference first came to me in some ways

Вперше я, мабуть, помітив цю різницю

in my dual role at Columbia University,

під час своєї роботи в Колумбійському університеті,

where I'm both a professor and run a laboratory in neuroscience

де я працюю викладачем, і завідую нейрологічною лабораторією,

where we try to figure out how the brain works.

де ми намагаємося зрозуміти, як працює мозок.

We do this by studying the sense of smell,

Ми робимо це, досліджуючи нюх,

the sense of olfaction, and in the laboratory,

смак, і в лабораторії

it's a great pleasure and fascinating work

іде цікава робота, яка приносить велике завдоволення.

and exciting to work with graduate students and post-docs

Це захоплююча праця зі студентами та аспірантами

and think up cool experiments to understand how this

та вигадування класних експериментів, щоб зрозуміти,

sense of smell works and how the brain might be working,

як працює нюх і наш мозок.

and, well, frankly, it's kind of exhilarating.

Щиро кажучи, цю роботу можна назвати захоплюючою.

But at the same time, it's my responsibility

Але, водночас, я мушу

to teach a large course to undergraduates on the brain,

викладати об'ємний курс для студентів про мозок,

and that's a big subject,

це велика тема,

and it takes quite a while to organize that,

її підготовка забирає немало часу,

and it's quite challenging and it's quite interesting,

вона є досить складною і цікавою,

but I have to say, it's not so exhilarating.

але, маю сказати, вона не така захоплююча.

So what was the difference?

То в чому різниця?

Well, the course I was and am teaching

Курс, який я викладав і викладаю,

is called Cellular and Molecular Neuroscience - I. (Laughs)

називається "Клітинна та Молекулярна Неврологія 1". (Сміх)

It's 25 lectures full of all sorts of facts,

Це 25 лекцій, повних різних фактів.

it uses this giant book called "Principles of Neural Science"

Вони базуються на величезній книзі під назвою "Принципи Нейрології",

by three famous neuroscientists.

написаній трьома відомими вченими-нейрологами.

This book comes in at 1,414 pages,

Ця книга налічує 1414 сторінок,

it weighs a hefty seven and a half pounds.

і важить цілі сім з половиною фунтів.

Just to put that in some perspective,

Щоб ви могли порівняти,

that's the weight of two normal human brains.

Це вага двох середніх людських мозків.

(Laughter)

(Сміх)

So I began to realize, by the end of this course,

Тож я почав розуміти, наприкінці курсу,

that the students maybe were getting the idea

що студенти, мабуть, тепер вважають,

that we must know everything there is to know about the brain.

що ми повинні знати все, що відомо про мозок.

That's clearly not true.

Це явно не так.

And they must also have this idea, I suppose,

Вони також думають, мені здається,

that what scientists do is collect data and collect facts

що вчені тільки й займаються збиранням даних і фактів,

and stick them in these big books.

і об'єднують їх у цих великих книгах.

And that's not really the case either.

Але це теж абсолютно не так.

When I go to a meeting, after the meeting day is over

Коли я йду на зустріч, після того як день засідань скінчиться,

and we collect in the bar over a couple of beers with my colleagues,

і ми з колегами збираємося в барі на пиво,

we never talk about what we know.

ми ніколи не говоримо про те, що знаємо.

We talk about what we don't know.

Ми говоримо про те, чого не знаємо.

We talk about what still has to get done,

Ми говоримо про те, що ще необхідно зробити,

what's so critical to get done in the lab.

про найважливіші речі, на яких треба зосередитись.

Indeed, this was, I think, best said by Marie Curie

Справді, я думаю, найкраще це описала Марія Кюрі,

who said that one never notices what has been done

яка сказала, що ніхто не помічає, що вже зроблено,

but only what remains to be done.

а бачать тільки те, що залишається зробити.

This was in a letter to her brother after obtaining

Це написано в листі її братові, після того, як вона

her second graduate degree, I should say.

отримала другий диплом про вищу освіту.

I have to point out this has always been one of my favorite pictures of Marie Curie,

Мушу зазначити, що це одна з моїх найулюбленіших фотографій Марії Кюрі,

because I am convinced that that glow behind her

бо я впевнений, що сяйво за нею -

is not a photographic effect. (Laughter)

це не фотоефект. (Сміх)

That's the real thing.

Так було насправді.

It is true that her papers are, to this day,

Це правда, що її записи, до цього дня,

stored in a basement room in the Bibliothèque Française

зберігаються в підвалі Національної Бібліотеки у Франції,

in a concrete room that's lead-lined,

у кімнаті з бетону з додаванням свинцю,

and if you're a scholar and you want access to these notebooks,

якщо ти вчений, і хочеш отримати доступ до її зошитів,

you have to put on a full radiation hazmat suit,

мусиш одягти протирадіаційний костюм,

so it's pretty scary business.

тож це навіть страшно.

Nonetheless, this is what I think we were leaving out

Тим не менш, гадаю, це те, що ми залишили

of our courses

поза нашими курсами,

and leaving out of the interaction that we have

і про що не розмовляємо з іншими науковцями -

with the public as scientists, the what-remains-to-be-done.

що ще потрібно зробити?

This is the stuff that's exhilarating and interesting.

Саме це є хвилюючим та цікавим.

It is, if you will, the ignorance.

Це, якщо завгодно, невігластво.

That's what was missing.

Ось чого не вистачає.

So I thought, well, maybe I should teach a course

Тож я подумав, можливо, мені варто викладати курс

on ignorance,

про невігластво,

something I can finally excel at, perhaps, for example.

щось таке, в чому я, можливо, нарешті досягну успіху.

So I did start teaching this course on ignorance,

Тож я став викладати такий курс,

and it's been quite interesting

і він вийшов дуже цікавим,

and I'd like to tell you to go to the website.

можете зайти на веб-сайт.

You can find all sorts of information there. It's wide open.

Там можна знайти будь-яку інформацію. Сайт відкритий для всіх.

And it's been really quite an interesting time for me

Мені було дуже цікаво

to meet up with other scientists who come in and talk

зустрічатися з іншими вченими, які приходили розповісти,

about what it is they don't know.

чого вони ще поки не знають.

Now I use this word "ignorance," of course,

Я використовую це слово "невігластво" навмисно,

to be at least in part intentionally provocative,

щоб принаймні частково спровокувати вас,

because ignorance has a lot of bad connotations

тому що невігластво має багато негативних значень,

and I clearly don't mean any of those.

і я зовсім не маю на увазі будь-яке з них.

So I don't mean stupidity, I don't mean a callow indifference

Я не маю на увазі дурість чи легковажну байдужість

to fact or reason or data.

до фактів, причин або даних.

The ignorant are clearly unenlightened, unaware,

Невіглас - це хтось неосвічений, необізнаний,

uninformed, and present company today excepted,

непоінформований, - мені здається, що такі люди останнім часом

often occupy elected offices, it seems to me.

часто перемагають на виборах.

That's another story, perhaps.

Але це, мабуть, вже інша історія.

I mean a different kind of ignorance.

Я маю на увазі інший вид невігластва.

I mean a kind of ignorance that's less pejorative,

Я маю на увазі менш принизливий його вид,

a kind of ignorance that comes from a communal gap in our knowledge,

невігластво, яке походить від прогалин у наших знаннях,

something that's just not there to be known

те, що наразі невідоме

or isn't known well enough yet or we can't make predictions from,

чи відоме недостатньо добре для якихось прогнозів,

the kind of ignorance that's maybe best summed up

такий вид невігластва, який найкраще визначив

in a statement by James Clerk Maxwell,

Джеймс Клерк Максвелл,

perhaps the greatest physicist between Newton and Einstein,

можливо, найвизначніший фізик поряд із Ньютоном і Ейнштейном.

who said, "Thoroughly conscious ignorance

Він сказав: "Глибоко усвідомлене неуцтво -

is the prelude to every real advance in science."

це прелюдія до кожного справжнього прориву в науці".

I think it's a wonderful idea:

Я думаю, що це чудова ідея:

thoroughly conscious ignorance.

глибоко усвідомлене невігластво.

So that's the kind of ignorance that I want to talk about today,

Ось про такий вид невігластва я хочу говорити сьогодні,

but of course the first thing we have to clear up

але, звичайно, спершу, потрібно прояснити,

is what are we going to do with all those facts?

що нам робити з усіма цими фактами?

So it is true that science piles up at an alarming rate.

Так, це правда, що наука нагромаджує дані із загрозливою швидкістю.

We all have this sense that science is this mountain of facts,

У всіх нас є відчуття, що наука - це гора фактів,

this accumulation model of science, as many have called it,

так звана модель накопичувальної науки,

and it seems impregnable, it seems impossible.

і вона здається неприступною, нездоланною.

How can you ever know all of this?

Яким чином можна це все вивчити?

And indeed, the scientific literature grows at an alarming rate.

Дійсно, кількість наукової літератури зростає із загрозливою швидкістю.

In 2006, there were 1.3 million papers published.

У 2006 році опублікували 1.3 мільйона статей.

There's about a two-and-a-half-percent yearly growth rate,

І темп зростає на 2.5 відсотки щороку,

and so last year we saw over one and a half million papers being published.

у минулому році надрукували десь півтора мільйона наукових робіт.

Divide that by the number of minutes in a year,

Якщо поділити цю кількість на кількість хвилин у році,

and you wind up with three new papers per minute.

вийде три роботи за хвилину.

So I've been up here a little over 10 minutes,

Я тут стою трохи більше 10 хвилин,

I've already lost three papers.

і вже пропустив три роботи.

I have to get out of here actually. I have to go read.

Мені треба йти взагалі-то. Мушу йти читати.

So what do we do about this? Well, the fact is

То що ж з цим робити? Насправді,

that what scientists do about it is a kind of a controlled neglect, if you will.

вчені використовують свого роду контрольоване нехтування.

We just don't worry about it, in a way.

Ми просто не дуже турбуємося про це.

The facts are important. You have to know a lot of stuff

Факти є важливими. Ви повинні знати багато речей,

to be a scientist. That's true.

щоб стати вченим. Це правда.

But knowing a lot of stuff doesn't make you a scientist.

Але, те, що ви знаєте багато речей, не зробить вас ученим.

You need to know a lot of stuff to be a lawyer

Ви мусите багато знати, щоб бути адвокатом,

or an accountant or an electrician or a carpenter.

чи бухгалтером, чи електриком, чи теслею.

But in science, knowing a lot of stuff is not the point.

Але в науці суть не в кількості знань.

Knowing a lot of stuff is there to help you get

Знання покликане привести вас

to more ignorance.

до більшого незнання.

So knowledge is a big subject, but I would say

Тож знання має велике значення, але, я би сказав,

ignorance is a bigger one.

незнання має більше.

So this leads us to maybe think about, a little bit

Це спонукає нас трохи задуматись

about, some of the models of science that we tend to use,

про деякі моделі науки, які ми, як правило, використовуємо,

and I'd like to disabuse you of some of them.

і я б хотів розчарувати вас у деяких із них.

So one of them, a popular one, is that scientists

Одна з них, дуже популярна, полягає в тому, що вчені

are patiently putting the pieces of a puzzle together

терпляче складають разом деталі головоломки,

to reveal some grand scheme or another.

щоб відкрити ту чи іншу вражаючу схему.

This is clearly not true. For one, with puzzles,

Це явно не відповідає дійсності. По-перше, у головоломках

the manufacturer has guaranteed that there's a solution.

виробник гарантує, що існує рішення загадки.

We don't have any such guarantee.

Ми таких гарантій не маємо.

Indeed, there are many of us who aren't so sure about the manufacturer.

Взагалі, багато хто з нас сумнівається в існуванні виробника.

(Laughter)

(Сміх)

So I think the puzzle model doesn't work.

Тому я думаю, що модель головоломки не підходить.

Another popular model is that science is busy unraveling things

Ще одна популярна теорія говорить, що наука займається розплутуванням речей,

the way you unravel the peels of an onion.

щось на кшталт очищання цибулі.

So peel by peel, you take away the layers of the onion

Раз за разом, ви знімаєте з цибулі шари,

to get at some fundamental kernel of truth.

щоб дістатись фундаментального ядра істини.

I don't think that's the way it works either.

Так наука теж не працює.

Another one, a kind of popular one, is the iceberg idea,

Ще популярною є ідея айсберга,

that we only see the tip of the iceberg but underneath

ми бачимо тільки вершину айсберга, але під водою

is where most of the iceberg is hidden.

прихована більша його частина.

But all of these models are based on the idea of a large body of facts

Але всі ці моделі базуються на ідеї, що сукупність фактів

that we can somehow or another get completed.

може бути довершеною.

We can chip away at this iceberg and figure out what it is,

Ми можемо розколоти цей айсберг і з'ясувати, що він собою являє,

or we could just wait for it to melt, I suppose, these days,

а в наші дні, думаю, можна просто почекати, доки він розтане,

but one way or another we could get to the whole iceberg. Right?

але, так чи інакше, ми могли б отримати доступ до всього айсберга. Так?

Or make it manageable. But I don't think that's the case.

Або зробити його керованим. Але не думаю, що це так є.

I think what really happens in science

Я думаю, те, що насправді відбувається в науці,

is a model more like the magic well,

більше схоже на чарівну криницю,

where no matter how many buckets you take out,

де, незалежно від того, скільки відер дістати,

there's always another bucket of water to be had,

завжди буде ще одне відро з водою.

or my particularly favorite one,

Або ж моя особливо улюблена ідея -

with the effect and everything, the ripples on a pond.

ефект кіл на воді.

So if you think of knowledge being this ever-expanding ripple on a pond,

Якщо думати про знання як про коло на воді, яке постійно розширюється,

the important thing to realize is that our ignorance,

важливо розуміти, що наше невігластво,

the circumference of this knowledge, also grows with knowledge.

діаметр цього кола, також зростає разом із знанням.

So the knowledge generates ignorance.

Тож знання генерує невігластво.

This is really well said, I thought, by George Bernard Shaw.

Справді влучно сказав Бернард Шоу.

This is actually part of a toast that he delivered

Це взагалі-то частина його тосту

to celebrate Einstein at a dinner celebrating Einstein's work,

на честь видання праці Ейнштейна,

in which he claims that science

в якому він стверджує, що наука

just creates more questions than it answers. ["Science is always wrong. It never solves a problem without creating 10 more."]

просто створює більше питань, ніж відповідей. ["Наука завжди неправа. Вона ніколи не вирішує проблему без створення ще 10"]

I find that kind of glorious, and I think he's precisely right,

Я вважаю, це славні слова, і думаю, він абсолютно правий.

plus it's a kind of job security.

Орім того, це захищає від втрати роботи.

As it turns out, he kind of cribbed that

Як з'ясувалось, він трохи здер це

from the philosopher Immanuel Kant

з філософа Еммануїла Канта,

who a hundred years earlier had come up with this idea

у якого на 100 років раніше з'явилась ідея

of question propagation, that every answer begets more questions.

про множення питань, про те, що кожна відповідь породжує більше питань.

I love that term, "question propagation,"

Я люблю цей термін, "множення питань",

this idea of questions propagating out there.

і ідею про їх множення.

So I'd say the model we want to take is not

Тож я б сказав, що прийнятна модель полягає

that we start out kind of ignorant and we get some facts together

не в тому, що спочатку ми невігласи, а склавши факти докупи

and then we gain knowledge.

отримуємо знання.

It's rather kind of the other way around, really.

Все радше навпаки.

What do we use this knowledge for?

Для чого ми використовуємо ці знання ?

What are we using this collection of facts for?

Для чого ми використовуємо цю колекцію фактів?

We're using it to make better ignorance,

Для того, щоб створити краще незнання,

to come up with, if you will, higher-quality ignorance.

щоб прийти до невігластва вищої якості.

Because, you know, there's low-quality ignorance

Бо ви знаєте, що є невігластво низької якості,

and there's high-quality ignorance. It's not all the same.

а є високої. Вони не однакові.

Scientists argue about this all the time.

Учені весь час про це сперечаються.

Sometimes we call them bull sessions.

Іноді ми називаємо це засіданнями.

Sometimes we call them grant proposals.

Іноді обговореннями заявки на ґрант.

But nonetheless, it's what the argument is about.

Але, тим не менше, ось в чому суть суперечки.

It's the ignorance. It's the what we don't know.

У невігластві. У тому, чого ми не знаємо.

It's what makes a good question.

Що стане хорошим питанням.

So how do we think about these questions?

Як ми формулюємо ці питання?

I'm going to show you a graph that shows up

Я покажу вам графік, який часто з'являється

quite a bit on happy hour posters in various science departments.

на постерах на різних наукових кафедрах.

This graph asks the relationship between what you know

Цей графік показує відношення між тим, що ми знаємо,

and how much you know about it.

і тми, як багато ми про це знаємо.

So what you know, you can know anywhere from nothing to everything, of course,

Отже, відоме може бути як усім, так і нічим,

and how much you know about it can be anywhere

і те, скільки ми знаємо, теж може бути де завгодно

from a little to a lot.

на шкалі.

So let's put a point on the graph. There's an undergraduate.

Давайте поставимо точку на графіку. Це студент.

Doesn't know much but they have a lot of interest.

Багато чого не знає, але дуже зацікавлений.

They're interested in almost everything.

Вони зацікавлені майже у всьому.

Now you look at a master's student, a little further along in their education,

Тепер подивіться на студента магістра, який здобув трохи ґрунтовнішу освіту,

and you see they know a bit more,

видно, що вони знають трохи більше,

but it's been narrowed somewhat.

але знання стали вужчими.

And finally you get your Ph.D., where it turns out

І , нарешті, ви отримуєте доктора наук, і виявляється,

you know a tremendous amount about almost nothing. (Laughter)

ви знаєте величезний обсяг інформації майже ні про що. (Сміх)

What's really disturbing is the trend line that goes through that

Лінія , яка проходить по графіку, дійсно тривожить,

because, of course, when it dips below the zero axis, there,

тому що, коли вона опускається нижче нуля по осі,

it gets into a negative area.

то потрапляє в негативну область.

That's where you find people like me, I'm afraid.

Боюсь, тут знаходяться такі люди як я.

So the important thing here is that this can all be changed.

Але важливо те, що тут все можна змінити.

This whole view can be changed

Можна змінити весь погляд,

by just changing the label on the x-axis.

тільки помінявши назву осі Х:

So instead of how much you know about it,

замість "Скільки ви знаєте"

we could say, "What can you ask about it?"

ми могли б сказати: "Що ви можете запитати?"

So yes, you do need to know a lot of stuff as a scientist,

Тому так, вченому потрібно знати багато матеріалу,

but the purpose of knowing a lot of stuff

але мета цього -

is not just to know a lot of stuff. That just makes you a geek, right?

не саме знання. Бо інакше, ви просто заучка, правильно?

Knowing a lot of stuff, the purpose is

Ціль знання в тому,

to be able to ask lots of questions,

щоб мати можливість задавати безліч питань,

to be able to frame thoughtful, interesting questions,

щоб мати можливість складати важчі, цікавіші питання,

because that's where the real work is.

ось де справжня робота.

Let me give you a quick idea of a couple of these sorts of questions.

Спробую дати вам уявлення про деякі такі питання.

I'm a neuroscientist, so how would we come up

Я нейролог, тож як нам створити

with a question in neuroscience?

питання в галузі нейрології?

Because it's not always quite so straightforward.

Бо не завжди все так просто.

So, for example, we could say, well what is it that the brain does?

Ось, наприклад, ми могли б спитати: чим взагалі займається мозок?

Well, one thing the brain does, it moves us around.

Ну, наприклад , рухає нас.

We walk around on two legs.

Ми ходимо на двох ногах.

That seems kind of simple, somehow or another.

Це, так чи інакше, видається простим.

I mean, virtually everybody over 10 months of age

Маю на увазі, практично всі, кому більше 10 місяців,

walks around on two legs, right?

ходять на двох ногах, правильно?

So that maybe is not that interesting.

Тому, можливо, це не так цікаво.

So instead maybe we want to choose something a little more complicated to look at.

Тому, може, варто обрати трохи складніше питання.

How about the visual system?

Як щодо зорової системи?

There it is, the visual system.

Ось вона, зорова система.

I mean, we love our visual systems. We do all kinds of cool stuff.

Чесно, ми любимо нашу зорову систему. Ми стільки всього класного з нею робимо.

Indeed, there are over 12,000 neuroscientists

Справді, більш ніж 12000 нейрологів

who work on the visual system,

працюють зараз над зоровою системою,

from the retina to the visual cortex,

від сітківки до кори ока,

in an attempt to understand not just the visual system

намагаючись зрозуміти не тільки саму систему,

but to also understand how general principles

але й загальні принципи того,

of how the brain might work.

як може працювати мозок.

But now here's the thing:

Та ось в чому справа:

Our technology has actually been pretty good

наші технології, насправді, непогано справляються

at replicating what the visual system does.

з відтворенням функцій зорової системи.

We have TV, we have movies,

У нас є телебачення, фільми,

we have animation, we have photography,

ми маємо анімацію, фотографії,

we have pattern recognition, all of these sorts of things.

розпізнавання образів, всілякі такі штуки.

They work differently than our visual systems in some cases,

Вони іноді працюють інакше, ніж наша зорова система,

but nonetheless we've been pretty good at

але, тим не менше, нам добре вдається створювати

making a technology work like our visual system.

машини, які працюють за її схемою.

Somehow or another, a hundred years of robotics,

Так чи інакше, за сто років робототехніки

you never saw a robot walk on two legs,

Ви ніколи не бачили робота, який ходив би на двох ногах,

because robots don't walk on two legs

тому що роботи не ходять на двох ногах,

because it's not such an easy thing to do.

бо це не так просто.

A hundred years of robotics,

Сто років робототехніки,

and we can't get a robot that can move more than a couple steps one way or the other.

і ми не можемо створити робота, який робив би більше кількох кроків убік.

You ask them to go up an inclined plane, and they fall over.

Ви даєте їм завдання піднятись по похилій площині - і вони падають.

Turn around, and they fall over. It's a serious problem.

Розвернутися - і вони падають. Це серйозна проблема.

So what is it that's the most difficult thing for a brain to do?

То що є для мозку найважчим?

What ought we to be studying?

Що варто досліджувати?

Perhaps it ought to be walking on two legs, or the motor system.

Можливо, це має бути прямоходіння, або опорно-руховий апарат.

I'll give you an example from my own lab,

Я дам вам приклад з моєї власної лабораторії,

my own particularly smelly question,

моє власне "пахуче" питання,

since we work on the sense of smell.

оскільки ми працюємо над нюхом.

But here's a diagram of five molecules

Ось діаграма п'яти молекул

and sort of a chemical notation.

із хімічними зв'язками.

These are just plain old molecules, but if you sniff those molecules

Це просто старі добрі молекули, але якщо ви їх понюхаєте

up these two little holes in the front of your face,

цими двома маленькими отворами у передній частині вашого обличчя,

you will have in your mind the distinct impression of a rose.

у вашому мозку створиться враження, що це троянда.

If there's a real rose there, those molecules will be the ones,

Якщо там є справжня троянда, то будуть і справжні молекули,

but even if there's no rose there,

але навіть, якщо троянди немає,

you'll have the memory of a molecule.

ви пам'ятатимете ці молекули.

How do we turn molecules into perceptions?

Як вони перетворюються на запах?

What's the process by which that could happen?

Який процес стоїть за цим?

Here's another example: two very simple molecules, again in this kind of chemical notation.

Ось ще один приклад: дві прості молекули, такий самий вид зв'язку.

It might be easier to visualize them this way,

Простіше буде візуалізувати їх таким чином,

so the gray circles are carbon atoms, the white ones

сірі кола - це атоми вуглецю, білі -

are hydrogen atoms and the red ones are oxygen atoms.

це водень, а червоні - атоми кисню.

Now these two molecules differ by only one carbon atom

Отже, ці дві молекули відрізняються лише одним атомом вуглецю

and two little hydrogen atoms that ride along with it,

і двома маленькими атомами водню поряд з ним,

and yet one of them, heptyl acetate,

однак, одна з них, гептиловий ацетат,

has the distinct odor of a pear,

має виразний запах груші,

and hexyl acetate is unmistakably banana.

а гексиловий ацетат - це стовідсотковий банан.

So there are two really interesting questions here, it seems to me.

Мені здається, тут є два справді цікавих питання.

One is, how can a simple little molecule like that

Перше - як може така проста маленька молекула

create a perception in your brain that's so clear

створити у вашому мозку настільки чіткий запах

as a pear or a banana?

груші чи банана?

And secondly, how the hell can we tell the difference

А по-друге, як в біса можна розрізнити

between two molecules that differ by a single carbon atom?

дві молекули, які різняться тільки одним атомом вуглецю?

I mean, that's remarkable to me,

Це ж просто дивовижно,

clearly the best chemical detector on the face of the planet.

це ж найкращий хімічний детектор на землі.

And you don't even think about it, do you?

А ви про це навіть не задумувались, хіба не так?

So this is a favorite quote of mine that takes us

В мене є улюблена цитата, яка поверне нас

back to the ignorance and the idea of questions.

до невігластва та ідеї про питання.

I like to quote because I think dead people

Я люблю цитувати, тому що думаю, що померлих

shouldn't be excluded from the conversation.

не варто виключати з дискусії.

And I also think it's important to realize that

І про це говорять

the conversation's been going on for a while, by the way.

вже довший час.

So Erwin Schrodinger, a great quantum physicist

Отже, Ервін Шредінґер, великий квантовий фізик,

and, I think, philosopher, points out how you have to

і, гадаю, філософ, підмітив, що ми повинні

"abide by ignorance for an indefinite period" of time.

"дотримуватись лінії невігластва протягом невизначеної кількості часу".

And it's this abiding by ignorance

І саме цьому

that I think we have to learn how to do.

нам, думаю, варто навчитись.

This is a tricky thing. This is not such an easy business.

Це не просто. Це не так легко.

I guess it comes down to our education system,

Гадаю, все зводиться до нашої системи освіти,

so I'm going to talk a little bit about ignorance and education,

тому я трохи розкажу про невігластво і освіту,

because I think that's where it really has to play out.

бо, думаю, що дія має починатись там.

So for one, let's face it,

По-перше, давайте поглянемо правді в очі,

in the age of Google and Wikipedia,

в епоху Вікіпедії, і Google

the business model of the university

модель університету

and probably secondary schools is simply going to have to change.

і, мабуть, загальноосвітніх шкіл також просто мусить змінитись.

We just can't sell facts for a living anymore.

Ми просто не можемо заробляти, продаючи факти.

They're available with a click of the mouse,

Вони стають доступні одним клацанням мишки,

or if you want to, you could probably just ask the wall

а невдовзі можна буде, мабуть, просто запитати у стіни,

one of these days, wherever they're going to hide the things

оскільки збираються встановлювати приховані пристрої,

that tell us all this stuff.

які відповідатимуть на всі запитання.

So what do we have to do? We have to give our students

Так що нам робити? Ми повинні дати нашим студентам

a taste for the boundaries, for what's outside that circumference,

смак до пізнання меж, до того, що за периметром,

for what's outside the facts, what's just beyond the facts.

за межами фактів.

How do we do that?

Як це зробити?

Well, one of the problems, of course,

Ну, одна з проблем, звичайно,

turns out to be testing.

це тестування.

We currently have an educational system

Зараз ми маємо систему освіти,

which is very efficient but is very efficient at a rather bad thing.

яка є дуже ефективною, але ефективною у поганій справі.

So in second grade, all the kids are interested in science,

У другому класі всі діти зацікавлені в науці,

the girls and the boys.

дівчата і хлопці.

They like to take stuff apart. They have great curiosity.

Вони люблять розбирати речі. Вони допитливі.

They like to investigate things. They go to science museums.

Люблять досліджувати речі. Ходять у наукові музеї.

They like to play around. They're in second grade.

Люблять гратися. Вони у другому класі.

They're interested.

Їм цікаво.

But by 11th or 12th grade, fewer than 10 percent

Але, в 11 або 12 класі, менше, ніж 10 відсотків

of them have any interest in science whatsoever,

взагалі цікавляться будь-якою наукою,

let alone a desire to go into science as a career.

не кажучи вже про бажання побудувати кар'єру науковця.

So we have this remarkably efficient system

Таким чином, ми маємо надзвичайно ефективну систему

for beating any interest in science out of everybody's head.

позбавлення інтересу до науки у всіх.

Is this what we want?

Чи це те, чого ми хочемо?

I think this comes from what a teacher colleague of mine

Думаю, це походить від того, що мій колега-вчитель

calls "the bulimic method of education."

називає " булімічним методом освіти".

You know. You can imagine what it is.

Ну ви уявляєте, що це таке.

We just jam a whole bunch of facts down their throats over here

Ми просто запихаємо їм у рот купу фактів,

and then they puke it up on an exam over here

і тоді вони вибльовують їх нам на екзамені,

and everybody goes home with no added intellectual heft whatsoever.

і всі йдуть додому без жодної додаткової інтелектуальної ваги.

This can't possibly continue to go on.

Це ніяким чином не може продовжуватись.

So what do we do? Well the geneticists, I have to say,

Так що ж нам робити? Ну, можу сказати, що генетики

have an interesting maxim they live by.

живуть за цікавим правилом.

Geneticists always say, you always get what you screen for.

Генетики завжди кажуть, ви завжди отримаєте те, чого очікуєте.

And that's meant as a warning.

І це є попередженням.

So we always will get what we screen for,

Ми завжди отримаємо те, чого очікуємо,

and part of what we screen for is in our testing methods.

і частково це відображається у методі тестування.

Well, we hear a lot about testing and evaluation,

Ми чуємо багато про тестування та оцінки,

and we have to think carefully when we're testing

і ми повинні ретельно продумати, чи при перевірці

whether we're evaluating or whether we're weeding,

ми оцінюємо чи відсіюємо,

whether we're weeding people out,

чи просто прополюємо людей,

whether we're making some cut.

вирізаючи непотрібне.

Evaluation is one thing. You hear a lot about evaluation

Оцінки - це одне. Ви чуєте про оцінювання

in the literature these days, in the educational literature,

у сучасній науковій літературі,

but evaluation really amounts to feedback and it amounts

але оцінки, насправді - це зворотний зв'язок, а це означає

to an opportunity for trial and error.

можливість проб і помилок.

It amounts to a chance to work over a longer period of time

Оцінювання зводиться до можливості попрацювати протягом довшого часу,

with this kind of feedback.

маючи зворотний зв'язок.

That's different than weeding, and usually, I have to tell you,

Це відрізняється від прополювання, і як правило,

when people talk about evaluation, evaluating students,

коли люди говорять про оцінювання студентів,

evaluating teachers, evaluating schools,

викладачів, шкіл,

evaluating programs, that they're really talking about weeding.

оцінювання програм, насправді вони говорять про очистку.

And that's a bad thing, because then you will get what you select for,

І це погано, тому що тоді ви отримаєте, що обирали,

which is what we've gotten so far.

те, що ми отримували дотепер.

So I'd say what we need is a test that says, "What is x?"

Нам потрібен буде тест, з питанням: "що таке Х?"

and the answers are "I don't know, because no one does,"

і відповіддю "Я не знаю, тому що ніхто не знає",

or "What's the question?" Even better.

або "Що таке питання?" Ще краще.

Or, "You know what, I'll look it up, I'll ask someone,

Або, "знаєте що, я подивлюся, спитаю у когось,

I'll phone someone. I'll find out."

комусь зателефоную, я дізнаюся."

Because that's what we want people to do,

Бо це те, що ми хочемо, щоб люди вміли,

and that's how you evaluate them.

і так треба їх оцінювати.

And maybe for the advanced placement classes,

І, можливо, у класах для особливо розумних

it could be, "Here's the answer. What's the next question?"

варіантом буде: "Ось відповідь. Яке наступне питання?"

That's the one I like in particular.

Ця відповідь мені особливо подобається.

So let me end with a quote from William Butler Yeats,

Дозвольте мені закінчити цитатою Вільяма Батлера Їтса,

who said "Education is not about filling buckets;

який сказав, що "Освіта - це не заповнення відра;

it is lighting fires."

це - запалення вогнів".

So I'd say, let's get out the matches.

Тож, давайте діставати сірники.

Thank you.

Дякую.

(Applause)

(Оплески)

Thank you. (Applause)

Дякую. (Оплески)