Abha Dawesar: Life in the "digital now"

Перекладач: serhij hajdaj Утверджено: Mariya Udud

I was in New York during Hurricane Sandy,

Я була у Нью-Йорку під часу урагану Сенді,

and this little white dog called Maui

і маленький песик на ім'я Мауі

was staying with me.

був зі мною.

Half the city was dark because of a power cut,

Половина міста була занурена в темряву через вимкнення електроенергії,

and I was living on the dark side.

і я якраз жила на "темній" стороні.

Now, Maui was terrified of the dark,

Мауі злякався темряви,

so I had to carry him up the stairs,

тож мені довелося нести його на руках по сходах,

actually down the stairs first, for his walk,

насправді спускати по сходах спочатку, на прогулянку,

and then bring him back up.

і потім піднімати його сходами.

I was also hauling gallons of bottles of water

Мені також довелося тягнути на собі важкі пляшки з водою,

up to the seventh floor every day.

піднімаючись на сьомий поверх кожен день.

And through all of this,

Окрім того

I had to hold a torch between my teeth.

я змушена була зажимати ліхтар зубами.

The stores nearby were out of flashlights

В крамницях поблизу закінчились ліхтарики,

and batteries and bread.

батарейки та хліб.

For a shower, I walked 40 blocks

Аби прийняти душ, я йшла 40 кварталів

to a branch of my gym.

до свого спортзалу.

But these were not the major preoccupations of my day.

Але все це не було головною турботою дня.

It was just as critical for me to be the first person in

Так само важливо для мене було першою дістатись

at a cafe nearby with extension cords and chargers

кафе поблизу зі його подовжувачами і зарядками,

to juice my multiple devices.

щоб зарядити безліч електронних пристроїв.

I started to prospect under the benches of bakeries

Я почала вишукувати розетки під кожним сидінням у пекарнях

and the entrances of pastry shops for plug points.

та при входах до кондитерських.

I wasn't the only one.

І була не одна така.

Even in the rain, people stood between Madison and 5th Avenue

Навіть в дощ люди стояли з парасолями між Медісон та 5-ю авеню,

under their umbrellas charging their cell phones

заряджаючи свої телефони

from outlets on the street.

від магазинів на вулиці.

Nature had just reminded us

Природа лише нагадала нам,

that it was stronger than all our technology,

що вона значно сильніша за всі наші технології,

and yet here we were, obsessed about being wired.

та все ж ми не могли відмовитися від того, щоб постійно бути на зв'язку.

I think there's nothing like a crisis

На мою думку, нема нічого, окрім кризи,

to tell you what's really important and what's not,

що б показало Вам, що дійсно важливо, а що ні,

and Sandy made me realize that our devices

і ураган Сенді змусив мене зрозуміти, що наші пристрої

and their connectivity matter to us

та їхнє підключення настільки ж важливі для нас,

right up there with food and shelter.

як їжа та житло.

The self as we once knew it no longer exists,

Наше "я", яким ми його знали, більше не існувало,

and I think that an abstract, digital universe

і я думаю, що абстрактний цифровий всесвіт

has become a part of our identity,

став частиною нашої особистості,

and I want to talk to you about what I think that means.

тому я хочу розповісти вам, що, як я думаю, це означає.

I'm a novelist, and I'm interested in the self

Я письменниця-романістка, і я зацікавлена у вивченні особистості,

because the self and fiction have a lot in common.

адже особистість і романістика мають багато спільного.

They're both stories, interpretations.

Вони вдвох є історіями, інтерпретаціями.

You and I can experience things without a story.

Ви і я можемо відчути речі без історій.

We might run up the stairs too quickly

Ми можемо бігти вгору сходами надто швидко

and we might get breathless.

і наприкінці просто впасти захеканими.

But the larger sense that we have of our lives,

Але основний сенс, який дарує нам наше життя,

the slightly more abstract one, is indirect.

трохи складніший для розуміння, не такий явний.

Our story of our life is based on direct experience,

Історія нашого життя базується на безпосередньому досвіді,

but it's embellished.

але ми її прикрашаємо.

A novel needs scene after scene to build,

Роман потребує, щоб сцена вибудовувалась за сценою,

and the story of our life needs an arc as well.

історія нашого життя також потребує розвитку подій.

It needs months and years.

Для цього потребні місяці та роки.

Discrete moments from our lives are its chapters.

Окремі моменти нашого життя формують його розділи.

But the story is not about these chapters.

Але в сюжеті не йдеться про ці розділи.

It's the whole book.

Ми маємо цілісну книгу.

It's not only about the heartbreak and the happiness,

Вона - не лише про наші жалі та моменти щастя,

the victories and the disappointments,

про перемоги та невдачі,

but it's because how because of these,

але також про те, як все сталося,

and sometimes, more importantly, in spite of these,

іноді - найважливіше - незважаючи на що все це сталось,

we find our place in the world

ми знаходимо своє місце у світі,

and we change it and we change ourselves.

і ми змінюємо його, і також змінюємо себе.

Our story, therefore, needs two dimensions of time:

З цієї причини наша історія потребує двох вимірів часу:

a long arc of time that is our lifespan,

довгий сюжет завдовжки ціле життя

and the timeframe of direct experience

і окремий кадр конкретного випадку,

that is the moment.

тобто моменту життя.

Now the self that experiences directly

"Я", яке відчуває безпосередньо,

can only exist in the moment,

може існувати лише в певному його моменті,

but the one that narrates needs several moments,

але оповідач потребує декількох моментів,

a whole sequence of them,

цілої послідовності моментів,

and that's why our full sense of self

і саме тому повне усвідомлення свого "я"

needs both immersive experience

потребує і занурення в конкретний випадок,

and the flow of time.

і потоку часу.

Now, the flow of time is embedded in everything,

Потік часу можна роздивитись в усьому, що нас оточує,

in the erosion of a grain of sand,

в ерозії окремої піщинки,

in the budding of a little bud into a rose.

і в перетворенні бруньки в троянду.

Without it, we would have no music.

Без цього ми не мали б музики.

Our own emotions and state of mind

Самі наші емоції і склад розуму

often encode time,

часто шифрують час,

regret or nostalgia about the past,

шкодують або сумують за минулим,

hope or dread about the future.

надіються або ж бояться майбутнього.

I think that technology has altered that flow of time.

Я думаю, що технології змінили плин нашого часу.

The overall time that we have for our narrative,

Загальний час, який ми маємо для нашої розповіді,

our lifespan, has been increasing,

нашої історії життя, збільшується,

but the smallest measure, the moment, has shrunk.

але найменша одиниця виміру - момент - скоротилася.

It has shrunk because our instruments enable us

Вона скоротилася, тому що сучасні інструменти дають нам змогу

in part to measure smaller and smaller units of time,

вимірювати все менші й менші проміжки часу,

and this in turn has given us a more granular understanding

і це дає нам можливість краще розуміти

of the material world,

сутність матеріального світу,

and this granular understanding

і це детальне розуміння

has generated reams of data

генерує потоки даних,

that our brains can no longer comprehend

які наш мозок вже не в змозі охопити,

and for which we need more and more complicated computers.

і тому ми потребуємо щораз досконаліших комп'ютерів.

All of this to say that the gap

Це все я кажу до того, що розрив

between what we can perceive and what we can measure

між тим, що ми можемо зрозуміти, і тим, що ми можемо виміряти,

is only going to widen.

буде лише збільшуватись.

Science can do things with and in a picosecond,

Наука може працювати з інтервалами часу, вимірюваними в пікосекундах,

but you and I are never going to have the inner experience

але ви і я ніколи не зможемо скласти внутрішнє враження

of a millionth of a millionth of a second.

про мільйонну частину мільйонної частини секунди.

You and I answer only to nature's rhythm and flow,

Ви і я відгукуємось лише на ритми й потоки природи,

to the sun, the moon and the seasons,

на сонце, місяць і зміну пір року,

and this is why we need that long arc of time

і це пояснює, чому ми потребуємо того довгого сюжет,у

with the past, the present and the future

з минулим, теперішнім і майбутнім,

to see things for what they are,

щоб зрозуміти сутність речей,

to separate signal from noise

відокремити сигнал від шуму,

and the self from sensations.

і своє "я" від відчуттів.

We need time's arrow to understand cause and effect,

Ми потребуємо осі часу, щоб розрізнити причину і наслідок,

not just in the material world,

не лише в матеріальному світі,

but in our own intentions and our motivations.

а й у наших намірах і мотивах.

What happens when that arrow goes awry?

Що станеться, коли ця вісь піде набакир?

What happens when time warps?

Що станеться, коли час викривиться?

So many of us today have the sensation

Багато з нас мають сьогодні відчуття,

that time's arrow is pointing everywhere

що вісь часу спрямована скрізь

and nowhere at once.

і водночас нікуди.

This is because time doesn't flow in the digital world

Це відбувається тому, що час не плине в цифровому світі

in the same way that it does in the natural one.

так, як у світі природи.

We all know that the Internet has shrunk space

Ми всі знаємо, що Інтернет скоротив простір,

as well as time.

точно так само, як і час.

Far away over there is now here.

Далека далечінь сьогодні знаходиться тут.

News from India is a stream on my smartphone app

Новини з Індії вирують на мобільному додатку мого смартфона,

whether I'm in New York or New Delhi.

де б я не знаходилась - чи в Нью-Йорку, чи в Нью-Делі.

And that's not all.

І це ще не все.

Your last job, your dinner reservations from last year,

Ваша остання робота, бронювання столика в ресторані за останній рік,

your former friends, lie on a flat plain with today's friends,

ваші колишні друзі знаходяться поряд із друзями теперішніми,

because the Internet also archives,

тому що Інтернет також архівує інформацію,

and it warps the past.

і це спотворює минуле.

With no distinction left between the past,

Якщо немає ніякої різниці між минулим,

the present and the future, and the here or there,

теперішнім і майбутнім, і між тим, що тут і там,

we are left with this moment everywhere,

ми залишаємось у цьому моменті по всьому світі,

this moment that I'll call the digital now.

це момент, який я називаю цифрове сьогодення.

Just how can we prioritize

Як же ми можемо визначити пріорітети

in the landscape of the digital now?

в середовищі цифрового сьогодення?

This digital now is not the present,

Цифрове сьогодення не є теперішнім моментом,

because it's always a few seconds ahead,

бо воно є завжди на кілька секунд попереду,

with Twitter streams that are already trending

з потоками Твіттера, які завжди задають тенденції,

and news from other time zones.

і новинами з інших часових поясів.

This isn't the now of a shooting pain in your foot

Це не є зараз, коли біль пронизує вашу ногу,

or the second that you bite into a pastry

чи секунда, коли ви вкусили тістечко в пекарні,

or the three hours that you lose yourself in a great book.

або ті три години, що ви провели в світі улюбленої книжки.

This now bears very little physical

Це "зараз" дуже слабо пов'язано з вашим фізичним

or psychological reference to our own state.

чи психологічним станом.

Its focus, instead, is to distract us

Замість цього, воно відвертає нас

at every turn on the road.

на кожному повороті нашого шляху.

Every digital landmark is an invitation

Кожен цифровий об'єкт - це запрошення

to leave what you are doing now to go somewhere else

покинути те, чим ви займались, щоб піти кудись

and do something else.

і зайнятись чимось іншим.

Are you reading an interview by an author?

Ви читаєте інтерв'ю з автором?

Why not buy his book? Tweet it. Share it.

А чому б не купити його книгу? Твітнути про це. Поділитись з кимось.

Like it. Find other books exactly like his.

Лайкнути його. Знайти книгу з подібною проблематикою.

Find other people reading those books.

Знайти інших людей, які читають подібні книги.

Travel can be liberating,

Подорож може допомогти розслабитися,

but when it is incessant, we become

але коли вона нескінченна, то ми перетворюємось

permanent exiles without repose.

на постійних вигнанців без шансу на повернення.

Choice is freedom, but not when it's constantly

Можливість вибору - це свобода, але не тоді, коли це постійний процес

for its own sake.

заради самого вибору.

Not just is the digital now far from the present,

Цифрове "зараз" не лише далеке від теперішнього моменту,

but it's in direct competition with it,

а й суперечить йому,

and this is because not just am I absent from it,

і це не просто тому, що мене немає в теперішньому моменті,

but so are you.

але й тому, що ви також там відсутні.

Not just are we absent from it, but so is everyone else.

Не лише ми відсутні в теперішньому, а й будь-хто інший також.

And therein lies its greatest convenience and horror.

І в цьому полягає його найбільша зручність і жах.

I can order foreign language books in the middle of the night,

Я можу замовити книгу іноземною мовою посеред ночі,

shop for Parisian macarons,

чи машинку для паризьких макаронів,

and leave video messages that get picked up later.

або залишити відеоповідомлення, яке буде переглянуто пізніше.

At all times, I can operate

У будь-який час я можу працювати

at a different rhythm and pace from you,

в іншому ритмі і темпі від вас,

while I sustain the illusion

і при цьому мати ілюзію,

that I'm tapped into you in real time.

що я взаємодію з вами в реальному часі.

Sandy was a reminder

Ураган Сенді став нагадуванням,

of how such an illusion can shatter.

про те, як такі ілюзії можуть зникнути.

There were those with power and water,

Були люди, які мали електроенергію та воду,

and those without.

і були ті, хто не мав цього.

There are those who went back to their lives,

Є ті, які повернулися до свого житла,

and those who are still displaced

і ті, які є безхатченками

after so many months.

впродовж уже багатьох місяців.

For some reason, technology seems to perpetuate

Здається, що з якихось причин технології увіковічнили

the illusion for those who have it that everyone does,

ілюзії у тих, у кого вони були,

and then, like an ironic slap in the face,

а далі - іронічно поплескуючи по щоках,

it makes it true.

приводять до тями.

For example, it's said that there are more people

Наприклад, кажуть, що в Індії більше людей

in India with access to cell phones than toilets.

має доступ до мобільних телефонів, ніж до туалетів.

Now if this rift, which is already so great

Тому, якщо зараз цей розрив, що є достатньо великим

in many parts of the world,

в багатьох частинах світу,

between the lack of infrastructure and the spread of technology,

між недостатньою інфраструктурою і поширенням технологій,

isn't somehow bridged,

не буде якось подолано,

there will be ruptures between the digital

то він може стати прірвою між цифровим світом

and the real.

і реальністю.

For us as individuals who live in the digital now

Для нас, тих, хто живе в цифровому сьогоденні

and spend most of our waking moments in it,

і проводить у ньому більшу частину свідомого життя,

the challenge is to live in two streams of time

проблема полягає в тому, як жити в двох потоках часу,

that are parallel and almost simultaneous.

які є паралельними і майже одночасними.

How does one live inside distraction?

Як ми маємо жити в такому відволіканні?

We might think that those younger than us,

Можемо надіятись, що ті, хто молодший за нас,

those who are born into this, will adapt more naturally.

хто був народжений у цьому, будуть адаптуватись легше.

Possibly, but I remember my childhood.

Можливо, але я згадую своє дитинство.

I remember my grandfather revising

Пригадую, як я з дідусем переглядаю

the capitals of the world with me.

столиці різних країн.

Buda and Pest were separated by the Danube,

Буда і Пешт були розділені Дунаєм,

and Vienna had a Spanish riding school.

а у Відні була Іспанська школа верхової їзди.

If I were a child today, I could easily learn this information

Якби я була дитиною сьогодні, я б легко отримала цю інформацію

with apps and hyperlinks,

за допомогою програм і гіперпосилань,

but it really wouldn't be the same,

але, правду кажучи, це не було б таким самим,

because much later, I went to Vienna,

тому що коли трохи згодом я відвідала Відень

and I went to the Spanish riding school,

і зайшла до Іспанської школи верхової їзди,

and I could feel my grandfather right beside me.

я фізично відчула свого дідуся поруч зі мною.

Night after night, he took me up on the terrace,

Щоночі він виносив мене на терасу,

on his shoulders, and pointed out Jupiter

садовив собі на плечі і показував мені Юпітер,

and Saturn and the Great Bear to me.

і Сатурн, і Велику Ведмедицю.

And even here, when I look at the Great Bear,

І навіть тепер, коли я дивлюся на Велику Ведмедицю,

I get back that feeling of being a child,

я відчуваю себе дитиною,

hanging onto his head and trying to balance myself

яка вчепилася йому за голову, намагаючись зберегти рівновагу

on his shoulder,

на його плечі,

and I can get back that feeling of being a child again.

і я можу відчути себе дитиною знову.

What I had with my grandfather was wrapped

Те, що я отримувала від дідуся, часто мало форму

so often in information and knowledge and fact,

інформації, чи знання або ж факту,

but it was about so much more

але воно було чимось більшим,

than information or knowledge or fact.

ніж просто інформація, знання чи факт.

Time-warping technology challenges

Технології, які деформують час, також перебудовують

our deepest core,

нашу найпотаємнішу серцевину,

because we are able to archive the past

тому що ми можемо архівувати минуле

and some of it becomes hard to forget,

і тому дещо з цього стає тяжко забути,

even as the current moment

тоді як теперішній момент

is increasingly unmemorable.

все більшою мірою не тримається в пам'яті.

We want to clutch, and we are left instead

Ми хочемо його схопити, і натомість

clutching at a series of static moments.

хапаємось за серію статичних моментів.

They're like soap bubbles that disappear when we touch them.

Все це виглядає як мильні бульбашки, що зникають, коли до них торкнутись.

By archiving everything, we think that we can store it,

Архівуючи все, ми думаємо, що можемо його накопичити,

but time is not data.

але час - це не дані.

It cannot be stored.

Його не можна накопичити про запас.

You and I know exactly what it means like

І ви, і я чудово знаємо, що це значить -

to be truly present in a moment.

бути дійсно присутнім у теперішньому моменті.

It might have happened while we were

Це трапляється,

playing an instrument,

коли ви граєте на музичному інструменті,

or looking into the eyes of someone we've known

або дивитесь в очі тому, кого ви знаєте

for a very long time.

впродовж дуже довгого часу.

At such moments, our selves are complete.

В такі моменти наше "я" стає досконалим.

The self that lives in the long narrative arc

"Я", яке існує на довгому сюжеті нашої розповіді,

and the self that experiences the moment

і "я", присутнє в поточному моменті,

become one.

стають одним цілим.

The present encapsulates the past

Поточний момент охоплює минуле

and a promise for the future.

і породжує майбутнє.

The present joins a flow of time

Теперішнє з'єднує потік часу

from before and after.

з моменту "до цього" до моменту "після цього".

I first experienced these feelings with my grandmother.

Вперше я відчула подібне завдяки моїй бабусі.

I wanted to learn to skip, and she found an old rope

Я захотіла навчитися стрибати через скакалку, і вона знайшла стару мотузку,

and she tucked up her sari

підкотила своє сарі

and she jumped over it.

і почала стрибати через неї.

I wanted to learn to cook, and she kept me in the kitchen,

Я захотіла навчитись куховарити - вона взяла мене на кухню,

cutting, cubing and chopping for a whole month.

де я цілий місяць тренувалась кришити і шинкувати.

My grandmother taught me that things happen

Моя бабуся навчила мене, що події відбуваються тоді,

in the time they take, that time can't be fought,

коли мають відбутись, що з часом не можна боротись,

and because it will pass and it will move,

і оскільки він прийде і піде,

we owe the present moment our full attention.

то ми мусимо бути дуже уважні до поточного моменту.

Attention is time.

Уважність - це час.

One of my yoga instructors once said

Один із моїх інструкторів з йоги якось сказав,

that love is attention,

що любов - це турботливість,

and definitely from my grandmother,

і, без сумніву, для моєї бабусі

love and attention were one and the same thing.

любов і турботливість були єдиним цілим.

The digital world cannibalizes time,

Цифровий світ перекручує час,

and in doing so, I want to suggest

і при цьому мені спадає на думку,

that what it threatens

що це несе загрозу

is the completeness of ourselves.

цілісності нашого "я".

It threatens the flow of love.

Це несе загрозу потокові любові.

But we don't need to let it.

Але ми не маємо дозволити, щоб це сталось.

We can choose otherwise.

Ми можемо вибрати інший хід подій.

We've seen again and again

Ми не раз вже бачили,

just how creative technology can be,

наскільки винахідливими можуть бути технології,

and in our lives and in our actions,

і в нашому житті, і в нашій діяльності,

we can choose those solutions and those innovations

ми можемо вибрати такі пояснення та інновації,

and those moments that restore the flow of time

і такі моменти, які відовлять потік часу,

instead of fragmenting it.

а не поділять його на фрагменти.

We can slow down and we can tune in

Ми можемо сповільнитися і пристосуватися

to the ebb and flow of time.

до припливів і відпливів часу.

We can choose to take time back.

Ми можемо зробити, щоб час повернувся до нас.

Thank you.

Дякую.

(Applause)

(Оплески)