The boost students need to overcome obstacles | Anindya Kundu

Перекладач: Olesia Radejko Утверджено: Khrystyna Romashko

So, I teach college students about inequality and race in education,

Зі студентами коледжу ми вивчаємо поняття нерівності та расизму в системі освіти,

and I like to leave my office open to any of my students

і двері мого кабінету є завжди відкритими для тих студентів,

who might just want to see me to chat.

які хочуть поспілкуватися зі мною.

And a few semesters ago,

І кілька семестрів тому

one of my more cheerful students, Mahari,

один з моїх найжиттєрадісніших студентів, Магарі,

actually came to see me

прийшов до мене

and mentioned that he was feeling a bit like an outcast because he's black.

і зізнався, що почувається ізгоєм через темне забарвлення шкіри.

He had just transferred to NYU from a community college

Він щойно перевівся з окружного коледжу до Нью-Йоркського університету

on a merit scholarship,

за стипендіальною програмою

and turns out,

і виявилось,

only about five percent of students at NYU are black.

що лише 5 відсотків студентів університету є темношкірими.

And so I started to remember

І тоді я пригадав,

that I know that feeling of being an outsider

як це - почуватися вигнанцем

in your own community.

у суспільстві.

It's partially what drew me to my work.

Певною мірою саме це підштовхнуло мене до дій.

At my university,

У моєму університеті

I'm one of the few faculty members of color,

я є одним з небагатьох темношкірих співробітників.

and growing up, I experienced my family's social mobility,

Ще будучи дитиною, я пересвідчився у соціальній мобільності моєї сім'ї,

moving out of apartments into a nice house,

коли ми переїхали з квартири у гарний будинок,

but in an overwhelmingly white neighborhood.

але в район з переважно білошкірим населенням.

I was 12,

Мені було 12,

and kids would say that were surprised that I didn't smell like curry.

а інші діти дивувалися, що я не пахну, як каррі.

(Laughter)

(Сміх)

That's because school is in the morning,

Це тому, що навчання проходить зранку,

and I had Eggo waffles for breakfast.

а я їв вафлі Eggo на сніданок.

(Laughter)

(Сміх)

Curry is for dinner.

Каррі в мене на вечерю.

(Laughter)

(Сміх)

So when Mahari was leaving,

Тож коли Магарі вже збирався іти,

I asked him how he was coping with feeling isolated.

Я спитав, як він бореться з самотністю.

And he said that despite feeling lonely,

Магарі відповів, що, незважаючи ні на що,

he just threw himself at his work,

він занурився з головою у роботу,

that he built strategies around his grit

що він розробив стратегії на основі наполегливості

and his desire to be successful.

і бажанні стати успішним.

A mentor of mine is actually Dr. Angela Duckworth,

Моїм наставником є Анджела Дакворс,

the psychologist at UPenn who has defined this stick-to-itiveness of grit

психолог в Пенсильванському університеті, яка визначила поняття "непохитність"

as being "the perseverance and passion for long-term goals."

як "твердість і завзятість у досягненні мети".

Angela's book has become a bestseller,

Книга Анджели стала бестселлером,

and schools across the country,

і всі школи країни,

particularly charter schools,

особливо чартерні,

have become interested in citing "grit" as a core value.

почали відносити "непохитність" до основних цінностей.

But sometimes grit isn't enough,

Але інколи самої завзятості недостатньо,

especially in education.

особливо в навчанні.

So when Mahari was leaving my office,

Тому коли Магарі пішов,

I worried that he might need something more specific

я схвильовано подумав, що він потребуватиме чогось важливішого

to combat the challenges that he mentioned to me.

для вирішення його проблем.

As a sociologist, I also study achievement,

Як соціолог, я вивчаю досягнення,

but from a slightly different perspective.

але з дещо іншого боку.

I research students who have overcome immense obstacles

Мене цікавлять студенти, які подолали значні перешкоди,

related to their background.

пов'язані з їхнім походженням.

Students from low-income,

Студенти з малозабезпечених

often single-parent households,

і часто неповних сімей,

students who have been homeless, incarcerated or perhaps undocumented,

студенти, які були бездомними, ув'язненими чи без документів,

or some who have struggled with substance abuse

або такі, що побороли наркозалежність,

or lived through violent or sexual trauma.

або стали жертвою насилля чи зґвалтування.

So let me tell you about two of the grittiest people I've met.

Тому я розповім вам про двох найнаполегливіших людей, яких я знаю.

Tyrique was raised by a single mother,

Тайрік виховувався у сім'ї без батька,

and then after high school, he fell in with the wrong crowd.

а після закінчення школи потрапив у погану компанію.

He got arrested for armed robbery.

Його заарештували за пограбування.

But in prison, he started to work hard.

Але у в'язниці він почав сумлінно працювати.

He took college credit courses,

Він закінчив коледж,

so when he got out, he was able to get a master's,

тому, вийшовши на волю, мав змогу закінчити магістратуру,

and today he's a manager at a nonprofit.

тепер він працює менеджером в некомерційній організації.

Vanessa had to move around a lot as a kid,

В дитинстві Ванесса часто переїжджала.

from the Lower East Side to Staten Island to the Bronx.

З Нижнього Іст-Сайду в Стейтен Айленд, а потім до Бронкса.

She was raised primarily by her extended family,

Нею опікувалися далекі родичі,

because her own mother had a heroin addiction.

тому що її рідна мама була наркозалежною.

Yet at 15,

Коли Ванессі було 15,

Vanessa had to drop out of school,

її вигнали зі школи,

and she had a son of her own.

вона народила сина.

But eventually, she was able to go to community college,

Але зрештою, їй вдалося вступити до місцевого коледжу,

get her associate's,

отримати диплом,

then go to an elite college to finish her bachelor's.

а потім вступити до престижного коледжу, щоб отримати ступінь бакалавра.

So some people might hear these stories and say,

Деякі люди, почувши ці історії, можуть сказати:

"Yes, those two definitely have grit.

"Так, безумовно, ці двоє є наполегливими".

They basically pulled themselves up by the bootstraps."

По суті, вони досягнули всього власними силами.

But that's an incomplete picture,

Але це неповна картина,

because what's more important

тому що важливішим є те,

is that they had factors in their lives that helped to influence their agency,

що складні життєві обставини зробили їх сильнішими

or their specific capacity

або навчили

to actually overcome the obstacles that they were facing

долати перешкоди на шляху

and navigate the system given their circumstances.

і не впадати у відчай, що б не сталося.

So, allow me to elaborate.

Дозвольте мені пояснити.

In prison, Tyrique was actually aimless at first,

Коли Тайрік потрапив у в'язницю, його життя втратило сенс.

as a 22-year-old on Rikers Island.

У 22 - потрапити у колонію.

This is until an older detainee took him aside

Це тривало, поки один старший ув'язнений не відвів його убік

and asked him to help with the youth program.

і не попросив допомоги з молодіжною програмою.

And in mentoring youth,

І навчаючи молодь,

he started to see his own mistakes and possibilities in the teens.

він усвідомив свої власні помилки і перспективи в підлітковому віці.

This is what got him interested in taking college-credit courses.

Саме тому він зацікавився навчанням у коледжі.

And when he got out,

А коли його випустили,

he got a job with Fortune Society,

він отримав роботу в Fortune Society,

where many executives are people who have been formerly incarcerated.

де більшість працівників мають судимість.

So then he was able to get a master's in social work,

Потім він здобув ступінь магістра у соціальній сфері,

and today, he even lectures at Columbia about prison reform.

і сьогодні він навіть проводить лекції в Колумбії, присвячені тюремній реформі.

And Vanessa ...

А Ванесса...

well, after the birth of her son,

після народження сина,

she happened to find a program called Vocational Foundation

натрапила на програму Vocational Foundation,

that gave her 20 dollars biweekly,

їй давали 20 доларів двічі на тиждень,

a MetroCard

проїзний у метро

and her first experiences with a computer.

і навчили користуватися комп'ютером.

These simple resources are what helped her get her GED,

Ці три речі домогли їй отримати атестат,

but then she suffered from a very serious kidney failure,

але потім у неї виявили ниркову недостатність,

which was particularly problematic because she was only born with one kidney.

а те, що вона народилась з однією ниркою, спричинило особливі проблеми.

She spent 10 years on dialysis waiting for a successful transplant.

Вона жила 10 років на діалізі, чекаючи на донорський матеріал.

After that,

Після цього

her mentors at community college had kept in touch with her,

викладачі з коледжу зв'язалися з нею,

and so she was able to go,

так вона пройшла

and they put her in an honors program.

за спеціальною програмою.

And that's the pathway that allowed her to become accepted

Усе це посприяло її вступу

to one of the most elite colleges for women in the country,

в один з найелітніших жіночих коледжів у країні,

and she received her bachelor's at 36,

вона здобула ступінь бакалавра, коли їй було 36,

setting an incredible example for her young son.

і стала прикладом для маленького сина.

What these stories primarily indicate is that teaching is social

Перш за все, ці історії доводять, що робота викладача є соціальною

and benefits from social scaffolding.

і полягає в підтримці і стимулюванні учня до навчання.

There were factors pushing these two in one direction,

Певні обставини підштовхнули їх обох до дій,

but through tailored mentorship and opportunities,

а завдяки вмілим та чуйним викладачам

they were able to reflect on their circumstances

вони переосмислили своє життя

and resist negative influences.

і змогли протидіяти негативним впливам.

They also learned simple skills like developing a network,

А ще вони розвинули в собі вміння працювати в команді

or asking for help --

чи просити про допомогу---

things many of us in this room can forget that we have needed from time to time,

речі, про необхідність яких, більшість з нас часто забуває

or can take for granted.

або сприймає як належне.

And when we think of people like this,

А коли ми так думаємо про людей,

we should only think of them as exceptional, but not as exceptions.

нам слід сприймати їх як унікальних, а не як чужих.

Thinking of them as exceptions absolves us

Сприймання їх як чужих звільняє нас

of the collective responsibility to help students in similar situations.

від колективного обов'язку допомогти учням в складних ситуаціях.

When Presidents Bush, Obama and now even Trump,

Коли Президенти: Буш, Обама, а зараз навіть Трамп -

have called education "the civil rights issue of our time,"

назвали освіту "громадянським правом нашого часу",

perhaps we should treat it that way.

то, може, і ми маємо сприймати її так.

If schools were able to think about the agency that their students have

Якщо школи змогли подумати про силу волі учнів,

and bring to the table when they push them,

яка проявляється, якщо цьому посприяти,

what students learn can become more relevant to their lives,

то знання, які учні здобувають, можуть пригодитися у житті

and then they can tap into those internal reservoirs of grit and character.

і потім вони зможуть використати свій внутрішній запас твердості та сили волі.

So this here --

Так ось---

My student Mahari

Мій студент Магарі,

got accepted to law school with scholarships,

який став одним зі стипендіатів юридичного факультету,

and not to brag,

не хочу хвалитися,

but I did write one of his letters of recommendation.

але саме я є автором одного з рекомендаційних листів.

(Laughter)

(Сміх)

And even though I know hard work is what got him this achievement,

І хоча я знаю, що він досягнув цього важкою працею,

I've seen him find his voice along the way,

я бачив, що він прагнув, щоб його почули,

which as someone who's grown up a little bit shy and awkward,

будучи з дитинства дещо замкнутим і сором'язливим.

I know it takes time and support.

Я знаю: потрібен час і підтримка.

So even though he will rely a lot on his grit

Тож хоч він і впевнений, що його наполегливість

to get him through that first-year law school grind,

допоможе йому подолати всі труднощі першого року навчання,

I'll be there as a mentor for him,

я стану його наставником,

check in with him from time to time,

спілкуватимуся з ним час від часу,

maybe take him out to get some curry ...

можливо, запрошу його на каррі...

(Laughter)

(Сміх)

so that he can keep growing his agency to succeed even more.

для того, щоб він став ще сильнішим і успішнішим.

Thank you.

Дякую

(Applause)

(Оплески)