Julie Taymor: Spider-Man, The Lion King and life on the creative edge

Перекладач: Ganna Pershukova Утверджено: Daria Kuznietsova

(Music)

(Музика)

["Oedipus Rex"]

["Цар Едіп"]

["The Lion King"]

["Король Лев"]

["Titus"]

["Тіт"]

["Frida"]

["Фріда"]

["The Magic Flute"]

["Чарівна флейта"]

["Across The Universe"]

["Крізь Всесвіт"]

(Applause)

(Оплески)

Julie Taymor: Thank you. Thank you very much.

Джулі Теймор: Дякую. Щиро дякую.

That's a few samples of the theater, opera

Це декілька прикладів з театру, опери та кіно,

and films that I have done over the last 20 years.

що я створила за останні 20 років.

But what I'd like to begin with right now

Та зараз я хотіла б розпочати

is to take you back to a moment

з моменту, через який

that I went through in Indonesia,

я пройшла в Індонезії,

which is a seminal moment in my life

що став поворотним моментом у моєму житті.

and, like all myths,

Та, як будь-яка легенда,

these stories need to be retold

це - історія, яку треба розповідати,

and told, lest we forget them.

ще і ще, інакше ми забудемо її.

And when I'm in the turbulent times, as we know,

І в бурхливі часи свого житття, як зараз,

that I am right now, through the crucible

крізь суворі випробування

and the fire of transformation,

та вогонь трансформації –

which is what all of you do, actually.

усі ми, насправді, проходимо це.

Anybody who creates knows there's that point where

Кожен митець знає, що настає момент,

it hasn't quite become the phoenix or the burnt char.

коли цілком незрозуміло, що з'явиться – фенікс чи обуглені рештки

(Laughter)

(Сміх)

And I am right there on the edge,

І я саме на межі іншої історії,

which I'll tell you about, another story.

яку зараз розповім.

I want to go back to Indonesia

Ми повернемося назад, у Індонезію,

where I was about 21, 22 years, a long time ago,

де я була дуже давно,

on a fellowship.

21, 22 роки тому на стажуванні.

And I found myself, after two years there

І через два роки виступів та навчання там,

and performing and learning, on the island of Bali,

на острові Балі, я опинилася

on the edge of a crater, Gunung Batur.

на краю вулкану Ґунунґ Батур.

And I was in a village where there was

Я була у селищі, де проходив

an initiation ceremony for the young men,

ритуал посвячення для молодих чоловіків,

a rite of passage.

обряд посвячення.

Little did I know that it was mine as well.

І я не здогадувалася, що він був також для мене.

And as I sat in this temple square

Я сиділа там, на храмовій площі

under this gigantic beringin banyan tree,

під величезним деревом баньяну,

in the dark, there was no electricity, just the full moon,

у темряві – там не було освітлення,

down in this empty square,

тільки повний місяць над порожньою площею –

and I heard the most beautiful sounds,

коли почула найчарівніші звуки,

like a Charles Ives concert

як у концерті Чарльза Айвза,

as I listened to the gamelan music

я слухала музику ґамелану,

from all the different villagers that came

у якому грали мешканці сел, які прийшли

for this once-every-five-years ceremony.

на цю церемонію, що відбувалася раз в 5 років.

And I thought I was alone in the dark under this tree.

І мені здавалося, що я була одна у темряві під тим деревом.

And all of a sudden, out of the dark,

Та ось раптово, із темряви,

from the other end of the square,

на іншому краю площі,

I saw the glint of mirrors lit by the moon.

я побачила блиск дзеркал, освітлених місяцем.

And these 20 old men who I'd seen before

Двадцять старих чоловіків, яких я бачила й до цього,

all of a sudden stood up in these full warrior costumes

раптом з'явилися там у повному бойовому вбранні,

with the headdress and the spears,

у головних уборах та зі списами,

and no one was in the square, and I was hidden in the shadows.

і більше нікого не було на площі, тільки я стояла, сховавшись у затінку.

No one was there, and they came out,

Там не було нікого, та вони вийшли

and they did this incredible dance.

і почали рухатися у неймовірному танці.

"Huhuhuhuhuhuhuhahahahaha."

"Гугугугугугугугугугугагагагагага".

And they moved their bodies and they came forward,

Вони рухали своїми тілами, виходячи уперед,

and the lights bounced off these costumes.

і вогні відбивалися від їх вбрання.

And I've been in theater since I was 11 years old,

Я у театрі з 11 років – граю, створюю –

and performing, creating, and I went,

і я не могла зрозуміти,

"Who are they performing for

для кого вони виконують цю виставу

with these elaborate costumes,

у цьому ретельно створеному вбранні,

these extraordinary headdresses?"

з цими неймовірними головними уборами.

And I realized that they were performing for God,

А тоді я збагнула, що вони виконують її для Господа,

whatever that means.

щоб це не значило.

But somehow, it didn't matter about the publicity.

Якимось чином, ніяка реклама не була потрібна.

There was no money involved.

Це було не заради грошей.

It wasn't going to be written down. It was no news.

Ніхто не збирався робити записи, або висвітлювати її у новинах.

And there were these incredible artists

Та це були неймовірні актори,

that felt for me like an eternity as they performed.

і я почувалася, ніби вони грають цілу вічність.

The next moment,

Наступного моменту,

as soon as they finished and disappeared into the shadows,

коли вони закінчили та зникли у темряві,

a young man with a propane lantern came on,

з'явився юнак з ліхтарем,

hung it up on a tree, set up a curtain.

якого він повісив на дерево, опустивши завісу цієї вистави.

The village square was filled with hundreds of people.

Площа селища була заповнена сотнями людей.

And they put on an opera all night long.

Вони співали цілу ніч.

Human beings needed the light.

Людям було потрібне світло

They needed the light to see.

для того, щоб бачити.

So what I gained and gathered from this incredible,

Річ, яку я зрозуміла у цей неймовірний

seminal moment in my life as a young artist

переломний момент в моєму житті молодого митця –

was that you must be true

що як митець ти мусиш

to what you believe as an artist all the way through,

увесь час бути чесним в тому, у що віриш.

but you also have to be aware

А також ти маєш усвідомлювати,

that the audience is out there in our lives at this time,

що глядачі також тут у цей час,

and they also need the light.

і їм потрібне світло.

And it's this incredible balance

І цей неймовірний баланс,

that I think that we walk

який ми шукаємо,

when we are creating something that is breaking ground,

створюючи щось новаторське,

that's trying to do something you've never seen before,

означає спробу зробити щось, чого ніхто не бачив до цього,

that imaginary world

створити цей уявний світ, у якому

where you actually don't know where you're going to end up,

не знаєш, де опинишся у кінці.

that's the fine line on the edge of a crater

Це тонка смуга на краю кратера,

that I have walked my whole life.

якою я йду все своє життя.

What I would like to do now is to tell you

Зараз я розповім вам

a little bit

трохи про те, як я працюю.

about how I work. Let's take "The Lion King."

Візьмемо "Короля Лева".

You saw many examples of my work up there,

Ви побачили багато прикладів моєї роботи,

but it's one that people know.

та саме ця дуже відома.

I start with the notion of the ideograph.

Я починаю з поняття ідеограми.

An ideograph is like a brush painting, a Japanese brush painting.

Ідеограма – це як японське мистецтво живопису.

Three strokes, you get the whole bamboo forest.

Три змахи пензлем, і з'являється бамбуковий ліс.

I go to the concept of "The Lion King"

Повернемося до задуму "Короля Лева"

and I say, "What is the essence of it?

і спитаємо себе, у чому ж його сутність?

What is the abstraction?

Яка абстрактна ідея?

If I were to reduce this entire story

Якщо б вам треба було вкласти усю історію

into one image, what would it be?"

в одне зображення, що б це було?

The circle. The circle. It's so obvious.

Коло. Коло. Це так очевидно.

The circle of life. The circle of Mufasa's mask.

Коло життя. Коло маски Муфаси.

The circle that, when we come to Act II and there's a drought,

Коло в тому, що коли ми приходимо до другого акту,

how do you express drought?

де настає посуха, як її зобразити?

It's a circle of silk on the floor

Це – коло шовку на підлозі,

that disappears into the hole in the stage floor.

яке зникає зі сцени у діру.

The circle of life comes in the wheels

Коло життя з'являється у колесах

of the gazelles that leap.

газелей, що стрибають.

And you see the mechanics.

І ви бачите механіку.

And being a theater person, what I know and love about the theater

Як людина театру, я знаю і люблю у театрі те,

is that when the audience comes in

що коли глядачі приходять на виставу,

and they suspend their disbelief,

вони відкладають свою невіру.

when you see men walking or women walking

Тому, коли ви бачите чоловіка чи жінку,

with a platter of grass on their heads,

що йде з таріллю трави на голові,

you know it's the savanna.

ви розумієте, що це савана.

You don't question that.

Ви не ставите це під сумнів.

I love the apparent truth of theater.

я люблю очевидну істину театру.

I love that people are willing to fill in the blanks.

Я люблю те, що люди хочуть заповнювати пустоту.

The audience is willing to say,

Публіка добровільно каже –

"Oh, I know that's not a real sun.

"Ми знаємо, що це не справжнє сонце.

You took pieces of sticks.

Це – палички, і шовк знизу,

You added silk to the bottom.

які підвісили разом.

You suspended these pieces. You let it fall flat on the floor.

Вони лежать на підлозі,

And as it rises with the strings, I see that it's a sun.

а коли їх підіймають угору, ми бачимо, що це сонце.

But the beauty of it is that it's just silk and sticks.

Та краса у тому, що це – лише шовк та палички.

And in a way, that is what makes it spiritual.

Певним чином, саме в цьому духовність.

That's what moves you.

Саме це зворушує.

It's not the actual literal sunrise that's coming.

Це не справжня зоря.

It's the art of it.

Це мистецтво зорі.

So in the theater, as much as the story is critical

Тобто у театрі, важлива не тільки історія,

and the book and the language,

книга та мова,

the telling of the story, how it's told,

та і як цю історію розповідають,

the mechanics, the methods that you use,

механіка, методи, які ви використовуєте,

is equal to the story itself.

вони дорівнюють самій історії.

And I'm one who loves high tech and low tech.

І я люблю високі технології так само як і прості рішення.

So I could go from --

Тобто я можу розпочати з –

For instance, I'll show you some "Spider-Man" later,

Наприклад, я покажу вам пізніше в уривку з "Людини-павука"

ці неймовірні механізми, які переміщують людей.

these incredible machines that move people along.

But the fact is, without the dancer

Та правда в тому, що без танцівника,

who knows how to use his body and swing on those wires,

який знає, як рухати тіло і розгойдувати дроти,

it's nothing.

вони ніщо.

So now I'm going to show you

Тож зараз я покажу вам

some clips from the other big project of my life this year,

кілька уривків

"The Tempest."

з мого найбільшого проекту цього року – "Бурі".

It's a movie. I did "The Tempest" on a stage three times

Це фільм. Я робила театральні постанови "Бурі"

in the theater since 1984, '86,

тричі з 1984, 86,

and I love the play.

і я люблю цю п'єсу.

I did it always with a male Prospero.

Просперо в мене завжди був чоловіком,

And all of a sudden, I thought,

та раптом я подумала,

"Well, who am I gonna get to play Prospero?

хто ж буде грати Просперо?

Why not Helen Mirren? She's a great actor. Why not?"

Чому б не Гелен Міррен? Вона чудова акторка. Чому б ні?

And this material really did work for a woman equally as well.

І цей матеріал дійсно спрацював також і для жінки.

So now, let's take a look at some of the images

Тож тепер перегляньмо

from "The Tempest."

кілька кадрів з "Бурі".

(Music)

(Музика)

(Video) Prospera: Hast thou, spirit, performed to the point the tempest that I bade thee?

(Відео) Проспера: Хіба ти, дух, створив таку бурю, яку я наказала тобі?

Аріель: Я був на королівському кораблі. У кожній каюті я розпалив подив.

Ariel: I boarded the king's ship. In every cabin, I flamed amazement.

Prospera: At first sight, they have changed eyes.

Проспера: З першого погляду, вони змінили погляди.

Miranda: Do you love me?

Міранда: Чи ти кохаєш мене?

Ferdinand: Beyond all limit.

Фердінанд: Понад усе.

HM: They are both in either's powers.

Х.М.: Вони у полоні один в одного.

Trinculo: Misery acquaints a man with strange bedfellows.

Трінкуло: Страждання чекає на людину, що спить у ліжку з незнайомцем.

(Music)

(Музика)

Looking for business, governor?

Щось шукаєте, правителе?

Caliban: Hast thou not dropped from heaven?

Калібан: Чи ти впав із неба?

Stephano: Out of the moon, I do assure thee.

Стефано: З самісінького місяця, запевняю вас.

Prospera: Caliban!

Проспера: Калібан!

Caliban: This island is mine.

Калібан: Цей острів мій.

Prospera: For this, be sure, tonight thou shalt have cramps.

Проспера: Через це, будь певен, сьогодні ти матимеш судоми.

Antonio: Here lies your brother no better than the earth he lies upon.

Антоніо: Тут лежить твій брат, що не кращий за землю, у якій він лежить.

Sebastian: Draw thy sword.

Себастіан: Витягни свого меча.

And I, the king, shall love thee.

І я, король, буду любити тебе.

Prospera: I will plague them all, even to roaring.

Проспера: Я наведу прокляття на них усіх.

Ariel: I have made you mad.

Аріель: Через мене ви збожеволіли.

Prospera: We are such stuff as dreams are made on.

Проспера: Ми зіткані з тканини наших снів,

and our little life is rounded with a sleep.

і снами лиш оточене життя.

(Music)

(Музика)

JT: Okay.

Дж.Т.: Добре

(Applause)

(Оплески)

So I went from theater, doing "The Tempest"

Тож я прийшла з театру, де багато років тому

on the stage in a very low-budget production

ставила "Бурю" на сцені з маленьким бюджетом,

many years ago,

і я люблю цю п'єсу.

and I love the play, and I also think

Та я також вважаю,

it's Shakespeare's last play,

що це остання п'єса Шекспіра

and it really lends itself, as you can see, to cinema.

і вона має бути поставлена у кіно.

But I'm just going to give you a little example about

Зараз ви побачите приклад того,

how one stages it in theater

як поставити сцену у театрі,

and then how one takes that same idea or story

а потім взяти цю ідею або історію

and moves it into cinema.

та перенести її у кіно.

The ideograph that I talked to you about before,

Я розповідала про ідеограми,

what is it for "The Tempest"?

що ж це для "Бурі"?

What, if I were to boil it down,

В яку ідею

would be the one image that I could

можна все спресувати,

hang my hat on for this?

усунувши зайве?

And it was the sand castle,

Це був замок із піску,

the idea of nurture versus nature,

ідея творіння проти природи.

that we build these civilizations --

Ми будуємо ці цивілізації –

she speaks about it at the end, Helen Mirren's Prospera --

вона говорить про це наприкінці, Проспера, яку зіграла Гелен Міллер --

we build them, but under nature, under the grand tempest,

ми будуємо їх, та силою природи, під натиском бурі,

these cloud-capped towers, these gorgeous palaces will fade

ці вежі, що торкаються небес, ці величні палаци зникнуть

and there will -- leave not a rack behind.

не залишивши й каменя після себе.

So in the theater, I started the play,

Тому в театрі я починала виставу

it was a black sand rake, white cyc,

з чорного піску на сцені, білої завіси,

and there was a little girl, Miranda, on the horizon,

і там була маленька дівчинка Міранда, на горизонті,

building a drip castle, a sand castle.

що будувала хиткий замок, замок з піску.

And as she was there on the edge of that stage,

І коли вона була там, на краю сцени

two stagehands all in black

два статисти, усі в чорному,

with watering cans ran along the top

бігли з лійками вздовж

and started to pour water on the sand castle,

і поливали водою замок з піску,

and the sand castle started to drip and sink,

та замок починав сповзати та тонути,

but before it did,

і перед тим, як він зникав,

the audience saw the black-clad stagehands.

публіка бачила двох статистів в чорному.

The medium was apparent. It was banal. We saw it.

Засіб був очевидним. Він був банальним. Ми бачили його.

But as they started to pour the water,

Та коли вони починали лити воду,

the light changed from showing you the black-clad stagehands

світло змінювало фокус зі статистів, одягнених у чорне,

to focusing, this rough magic that we do in theater,

за допомогою нашої грубої театральної магії,

it focused right on the water itself.

воно фокусувало увагу на самій воді.

And all of a sudden, the audience's perspective changes.

І раптом це змінювало перспективу глядачів.

It becomes something magically large.

Перетворювалося на щось магічно велике.

It becomes the rainstorm.

Ставало зливою.

The masked actors, the puppeteers, they disappear,

А замасковані актори, ляльководи, зникали,

and the audience makes that leap into this world,

і глядачі занурювалися у цей світ,

into this imaginary world of "The Tempest" actually happening.

у вигаданий світ, де саме відбувалася "Буря".

Now the difference

Різниця в тому,

when I went and did it in the cinema,

що коли я почала робити це в кіно,

I started the actual movie

я розпочала фільм

with a close-up of a sand castle, a black sand castle,

з крупного плану замку з піску, з чорного піску.

and what cinema can do is,

І це те, що можна зробити у кіно,

by using camera, perspective,

за допомогою камери, перспективи,

and also long shots and close-ups,

дальніх та крупних планів –

it started on a close-up of the sand castle,

усе починалося з крупного плану замку з піску,

and as it pulled away,

а коли камера від'їжджала все далі,

you saw that it was a miniature sitting in the palm

усі бачили, що це – мініатюрна модель

of the girl's hands.

у долонях дівчинки.

And so I could play with the medium,

Таким чином я можу грати з середовищем,

and why I move from one medium to another

і для того, щоб зробити це,

is to be able to do this.

я мала перейти від одного засобу до іншого.

Now I'm going to take you to "Spider-Man."

Тепер я запрошую вас до "Людини-павука"

(Music)

(Музика)

(Video) Peter Parker: ♪ Standing on the precipice,

(Відео) Пітер Паркер: ♪ Я стою на краю безодні,

I can soar away from this. ♪

та можу піднестися над нею. ♪

JT: We're trying to do everything in live theater

Дж.Т.: Ми намагалися зробити у живій виставі усе,

that you can't do in two dimensions

що неможливо зробити

in film and television.

у двох вимірах кіно та телебачення.

PP: ♪ Rise above yourself and take control. ♪

П.П.: ♪ Зроби зусилля та візьми відповідальність на себе. ♪

George Tsypin: We're looking at New York from a Spider-Man point of view.

Джордж Ципін: Ми бачимо Нью-Йорк очима Людини-павука.

Spider Man is not bound by gravity.

Він не зв'язаний гравітацією.

Manhattan in the show is not bound by gravity either.

Мангеттен у виставі також не зв'язаний гравітацією.

PP: ♪ Be yourself and rise above it all. ♪

П.П.: ♪ Бути собою і піднятися над усим цим. ♪

Ensemble: ♪ Sock! Pow! ♪

Хор: ♪ З усього маху! Бах! ♪

♪ Slam! Scratch! ♪

♪ Грюк! Скрип! ♪

Danny Ezralow: I don't want you to even think there's a choreographer.

Денні Езралоу: Я хочу, щоб у вас навіть думки не виникало про присутність хореографа.

It's real, what's happening.

Це реально, це відбувається.

I prefer you to see people moving,

Краще, коли люди рухаються,

and you're going, "Whoa, what was that?"

і ми кажемо "Ох, що це було?"

(Music)

(Музика)

JT: If I give enough movement in the sculpture,

Якщо надати достатньо руху скульптурі,

and the actor moves their head, you feel like it's alive.

і актор поверне голову, ви відчуєте, що усе це живе.

It's really comic book live. It's a comic book coming alive.

Це дійсно жива книга коміксів. Це комікси, які оживають.

(Music)

(Музика)

Bono: They're mythologies.

Боно: Це міфологія.

They're modern myths, these comic book heroes.

Герої коміксів – це сучасні міфи.

PP: ♪ They believe. ♪

П.П.: ♪ Вони вірять. ♪

(Screams)

(Крики)

(Music)

(Музика)

(Applause)

(Оплески)

JT: Ohhhh. What was that?

Дж.Т.: Ох... Що це було?

Circus, rock 'n' roll, drama.

Цирк, рок-н-ролл, драма.

What the hell are we doing up there on that stage?

Що в біса ми робимо на цій сцені?

Well, one last story, very quickly.

Добре, остання історія, дуже швидко.

After I was in that village, I crossed the lake,

Після того, як я була у цьому селищі, я перетнула озеро

and I saw that the volcano was erupting

і стала свідком виверження вулкана

on the other side, Gunung Batur,

на іншому боці, Ґунунґ Батур,

and there was a dead volcano next to the live volcano.

там був згаслий вулкан поруч із діючим вулканом.

I didn't think I'd be swallowed by the volcano,

Я не думала про те, що вулкан міг мене просто проковтнути

and I am here.

і зараз я тут.

But it's very easy to climb up, is it not?

Та це так просто лізти наверх, чи ні?

You hold on to the roots,

Ти тримаєшся за корені рослин,

you put your foot in the little rocks

ставиш ноги на маленькі камінці,

and climb up there, and you get to the top,

і дерешся нагору, залазиш на вершину.

and I was with a good friend who was an actor,

Зі мною був близький друг, актор,

and we said, "Let's go up there.

ми сказали один одному: "Дістаньмося нагору,

Let's see if we can come close to the edge

щоб побачити, чи можна підійти близько

of that live volcano."

до краю цього діючого вулкану".

And we climbed up and we got to the very top,

Ми полізли нагору, дісталися вершини,

and we're on the edge, on this precipice,

і ми на краю, біля цієї прірви,

Roland disappears into the sulfur smoke

коли Роланд зникає в цій сірій димці вулкана,

at the volcano at the other end,

на іншому краю,

and I'm up there alone

а я залишаюся сама

on this incredible precipice.

біля цієї невимовної прірви.

Did you hear the lyrics?

Ви бачите тут лірику?

I'm on the precipice looking down

Я на самому краю прірви дивлюся вниз

into a dead volcano to my left.

у згаслий вулкан зліва.

To my right is sheer shale. It's coming off.

Справа від мене чистий сланець. Він сповзає вниз.

I'm in thongs and sarongs. It was many years ago.

На мені в'єтнамки та саронґ. Це було багато років тому.

And no hiking boots.

Ніяких черевик.

And he's disappeared, this mad French gypsy actor,

А він зник, цей божевільний французький циганський актор,

off in the smoke, and I realize,

розчинився в тумані, і я розумію,

I can't go back the way that I've come. I can't.

що не зможу повернутися тим шляхом, яким прийшла. Я не зможу.

So I throw away my camera. I throw away my thongs,

Я викинула камеру. І в'єтнамки.

and I looked at the line straight in front of me,

Дивилася тільки вперед,

and I got down on all fours like a cat,

плазувала як кішка,

and I held with my knees to either side

повзла на колінах на інший бік

of this line in front of me,

уздовж лінії, уперед тридцять метрів,

for 30 yards or 30 feet, I don't know.

а може лише десять, я не знаю.

The wind was massively blowing,

Вітер був шалений,

and the only way I could get to the other side

і єдиним шляхом на інший бік для мене

was to look at the line straight in front of me.

було дивитися на шлях, лінію переді мною.

I know you've all been there.

Я знаю, кожен з вас був у такому місці.

I'm in the crucible right now.

Це моє суворе випробування.

It's my trial by fire.

Це випробування вогнем.

It's my company's trials by fire.

Це проба вогнем моєї компанії.

We survive because our theme song is "Rise Above."

Ми виживемо, бо наша пісня – "Здіймайся".

Boy falls from the sky, rise above.

Хлопець, що впав з неба, здіймайся.

It's right there in the palm of both of our hands,

Все це у наших долонях,

of all of my company's hands.

у долонях всієї моєї компанії.

I have beautiful collaborators, and we as creators

У мене чудові співробітники, і ми як митці,

only get there all together.

вийдемо з цього тільки разом.

I know you understand that.

Я знаю, ви розумієте це.

And you just stay going forward,

Ми маємо тільки йти вперед,

and then you see this extraordinary thing

і ми побачимо такі незвичайні речі

in front of your eyes.

прямо перед нами.

Thank you.

Дякую.

(Applause)

(Оплески)