Grief and love in the animal kingdom | Barbara J. King

Перекладач: Hanna Malienkina Утверджено: Inna Fedorenko

I'd like to tell you today about an orca named Tahlequah.

Сьогодні я б хотіла розповісти про косатку на ім'я Талекуа.

Для вчених Талекуа відома як Джей35,

Tahlequah is also known as J35 to scientists,

because she swims with the J Pod in the Salish Sea.

адже вона плаває зі зграєю "Джей" у Солоному морі.

These are the waters off of British Columbia and Washington State.

Ці води омивають штати Британської Колумбії та Вашингтону.

Now, last year, in July 2018,

Минулого року у липні 2018-го

she was well along in her 17-month pregnancy,

вона була вже на 17-му місяці вагітності,

and scientists were very excited

і вчені були дуже схвильовані,

because no baby had survived in this pod for three long years.

адже жодне немовля цієї зграї не вижило впродовж трьох років.

Косатки також відомі, як кити-вбивці.

Now, orcas are also known as killer whales.

They're profoundly social and profoundly intelligent beings.

Вони надзвичайно соціальні та надзвичайно розумні істоти.

І вчені дуже зацікавлені у вивченні їхньої поведінки,

And scientists are very interested in their behavior,

because in their social networks, they share habits, information

тому що у своїй соціальній мережі вони діляться звичками, інформацією

and even affection.

та, навіть, прихильностями.

They create true cultures of the ocean.

Вони створюють справжні океанічні культури.

But this pod has been in trouble.

Але ця зграя в біді.

Королівський лосось, їхня улюблена їжа, значно порідшав у цьому регіоні,

The Chinook salmon that the orcas favor has been way down in the region,

and pollution has been up.

а забруднення зросло.

Однак, 24 липня Талекуа народила дочку,

But on July 24th, Tahlequah gave birth to a daughter,

and scientists were so excited by this development.

і вчені були дуже схвильовані таким розвитком подій.

But unfortunately, the same day -- in fact, shortly after birth --

Але, на жаль, того ж дня скоро після народження

the calf died.

маля померло.

Well, what happened next electrified animal lovers

Те, що трапилось далі, шокувало прихильників тварин

across the world,

по всьому світі,

because Tahlequah refused to let her baby slip off into the water.

бо Талекуа не дала своєму маляті зіслизнути у воду.

She kept it on her body and she swam with it.

Вона тримала її на своєму тілі і плавала із нею.

If it did fall off, she would dive and rescue it,

Якщо маля зіслизало, вона пірнала та рятувала її,

and she battled stiff currents to do this.

і заради цього вона долала сильні течії.

Вона продовжувала так впродовж 17 днів,

Now, she kept this behavior up

for 17 days,

and during this time, she swam over 1,000 miles.

і за цей час пропливла більш, ніж півтора тисячі кілометрів.

At that point, she let the little baby slip off into the water.

Лише тоді вона дозволила маляті зіслизнути у воду,

Сьогодні Талекуа продовжує плавати зі зграєю "Джей",

So today, Tahlequah swims on with the J Pod,

but her grief still moves me.

та її скорбота досі зворушує мене.

And I do believe that "grief" is the right word to use.

Я справді вважаю, що "скорбота" — це правильне слово.

I believe that grief is the right word to use

Я вважаю, що скорбота — це правильне слово

for numerous animals who mourn the dead.

для багатьох тварин, що сумують за померлими.

They may be friends or mates or relatives.

Вони можуть бути друзями, партнерами або родичами.

Тому що ці видимі сигнали, ці поведінкові сигнали

Because these visible cues, these behavioral cues,

tell us something about an animal's emotional state.

говорять нам про емоційний стан тварини.

Тому останні 7 років

Now, for the last seven years,

I've been working to document examples of animal grief --

я документувала приклади скорботи тварин:

in birds, in mammals,

у птахів, у ссавців,

in domesticated animals and in wild animals --

у домашньої худоби та диких тварин —

and I believe in the reality of animal grief.

і я вірю у справжність скорботи тварин.

Я кажу це,

Now, I say it this way

because I need to acknowledge to you right up front

тому що маю одразу визнати —

that not all scientists agree with me.

не всі вчені погоджуються зі мною.

Гадаю, частково

And part of the reason, I think,

is because of what I call the "a-word."

через те, що я називаю "а-слово".

The a-word is anthropomorphism,

А-слово — це антропоморфізм,

and historically, it's been a big deterrent

історично, це був великий стримуючий фактор

to recognizing animal emotions.

у визнанні емоцій у тварин.

Антропоморфізм — це коли ми переносимо на інших тварин

So, anthropomorphism is when we project onto other animals

our capacities or our emotions.

наші здібності та наші емоції.

And we can all probably think of examples of this.

І, ймовірно, ми всі можемо навести приклади.

Let's say we have a friend who tells us,

Скажімо, у нас є друг, який каже нам:

"My cat understands everything I say."

"Мій кіт розуміє все, що я кажу".

Або "Мій собака такий милий,

Or, "My dog, he's so sweet.

he ran right across the yard this morning towards a squirrel,

зранку він побіг за білкою через все подвір'я, та я знаю,

and I know he just wants to play."

що він просто хотів погратися".

Well, maybe.

Що ж, можливо.

Or maybe not.

А можливо, ні.

I'm skeptical about claims like those.

Я скептично ставлюсь до таких стверджень.

Але скорбота тварин це інше,

But animal grief is different,

because we're not trying to read an animal's mind.

бо ми не намагаємося читати думки тварини.

We're looking at visible cues of behavior

Ми шукаємо видимі сигнали певної поведінки

and trying to interpret them with some meaning.

та намагаємося інтерпретувати їх значення.

Щоправда, науковці часто перечать мені,

Now, it's true -- scientists often push back at me,

and they'll say,

вони кажуть:

"Ah, look, the animal might be stressed,

"Можливо, тварина у стресі,

or maybe the animal's just confused

або тварина просто спантеличена

because his or her routine has been disrupted."

через те, що її звички тепер порушені".

But I think that this overworry about anthropomorphism

Але я вважаю, що надмірне занепокоєння через антропоморфізм

misses a fundamental point.

не дає побачити фундаментальний аспект.

And that is that animals can care very deeply for each other,

Тварини можуть глибоко піклуватися одне про одного,

maybe they even love each other.

і, можливо, вони навіть люблять одне одного.

And when they do,

І коли це відбувається,

a survivor's heart can be pierced by a death.

серце вцілілого може бути вражене смертю іншого.

Подивимось правді у вічі,

Let's face it:

if we deny evolutionary continuity,

якщо ми заперечуємо еволюційну спадкоємність,

we are really missing out on embracing part of ourselves.

то насправді, ми втрачаємо можливість прийняти частину себе.

So yes, I believe in the reality of animal grief,

Тож, так, я вірю у справжність скорботи тварин,

and I also think that if we recognize it,

і також вважаю, що якщо ми визнаємо її,

we can make the world a better place for animals,

то зможемо покращити світ для тварин,

a kinder place for animals.

зробити його добрішим для тварин.

Дозвольте розповісти вам трохи більше про скорботу тварин.

So let me tell you a little bit more about animal grief.

Я розпочну із Кенії.

I'm going to start in Kenya.

Ви бачите слониху на ім'я Елеонора,

You see here there's an elephant named Eleanor

who came one day with bruised legs,

яка одного дня прийшла із перебитими ногами і впала.

and she collapsed.

You see on the left

Ліворуч ви бачите,

that another female named Grace came to her right away

як інша самиця на ім'я Грейс одразу підійшла до неї

and, using her own trunk, propped her up,

та своїм власним тулубом підперла її,

tried to get her up on her feet.

намагаючись підняти її на ноги.

And she did succeed,

І в неї вийшло,

but then Eleanor collapsed again.

але Елеонора впала знову.

В цей момент Грейс почала помітно непокоїтися,

At this point, Grace became visibly distressed,

and she prodded the body, and she vocalized.

вона підштовхувала тіло, вона голосила.

Елеанора впала знову,

Eleanor collapsed again,

and unfortunately, she did die.

та, на жаль, вона таки померла.

Праворуч ви бачите самицю з іншої родини на ім'я Моі,

What you see on the right is a female from another family named Maui,

who came after the death, and she stayed at the body.

вона прийшла після загибелі та залишилася поряд з тілом.

She held a vigil there, and she even rocked in distress

Вона пильнувала і навіть розгойдувалася над тілом у занепокоєнні.

over the body.

So the scientists watching the elephants

Науковці, що спостерігали за слонами,

kept close observation on Eleanor's body

продовжували пильнувати за тілом Елеонори

for seven days.

протягом семи днів.

And during those seven days,

І впродовж цих семи днів

a parade of elephants came

приходила ціла вервиця слонів

from five different families.

із п'яти різних сімей.

Деяким було просто цікаво,

Now, some were just curious,

but others carried out behaviors

але інші демонстрували поведінку,

that I really believe should be classified as grief.

яка, на моє переконання, має бути класифікована як скорбота.

So what does grief look like?

То як виглядає скорбота?

It can be rocking, as I said, in distress.

Це може бути розгойдування, як я казала, у занепокоєнні.

It can also be social withdrawal,

Це також може бути соціальне відчуження,

when an animal just takes himself or herself away from friends

коли тварина відділяється від друзів

and stays by themselves,

та залишається наодинці,

or a failure to eat or sleep properly,

або неспроможність належно їсти або спати,

sometimes a depressed posture or vocalization.

іноді пригнічена постава або голосіння.

Для тих із нас, хто вивчає це, буде дуже корисно

It can be very helpful for those of us studying this

to be able to compare the behavior of a survivor before death

порівняти поведінку вцілілого до смерті та після неї,

and after death,

because that increases the rigor of our interpretation.

адже це підвищує точність нашої інтерпретації.

And I can explain this to you

І я можу це вам пояснити,

by talking about two ducks named Harper and Kohl.

розказавши про двох качок на ім'я Гарпер та Кол.

Зараз розмова піде про птахів.

So we're into birds now.

So Harper and Kohl were raised at a foie gras factory,

Гарпер та Кол виросли на фабриці з виробництва фуа-гра,

and they were treated cruelly.

де до них жорстоко ставилися.

Foie gras does involve force-feeding of birds.

Фуа-гра потребує насильного годування птахів.

So this hurt their bodies, and their spirits were not in good shape, either.

Це шкодить їхньому тілу, та й їхній дух був також пригнічений.

But thankfully, they were rescued by a farm sanctuary in upstate New York.

Однак, на щастя, їх врятував фермерський заповідник у північній частині Нью-Йорку.

And for four years, they stabilized, and they were fast friends.

Впродовж 4 років вони відновлювалися та швидко потоваришували.

They often took themselves to a small pond on the property.

Вони часто ходили на невеликий ставок на території.

Згодом Кол почав страждати від нестерпного болю в ногах,

Then, Kohl started to have really intractable pain in his legs,

and it was clear to the sanctuary that he had to be euthanized humanely,

і стало зрозуміло, що його треба гуманно евтаназувати;

and he was.

так і вчинили.

But then the sanctuary workers did a brilliant thing,

Потім працівники зробили дещо геніальне —

because they brought Harper to the body to see.

вони принесли Гарпера до тіла, щоб він побачив.

Спочатку Гарпер підштовхував тіло друга,

And at first, Harper prodded the body of his friend,

but then he laid himself over it,

потім ліг і накрив його собою,

and he stayed there for over an hour with his friend.

і залишався так зі своїм другом більше години.

And in the weeks after,

І навіть після кількох тижнів

he had a hard time.

йому все ще було важко.

He would go back to that same pond where he had been with Kohl,

Він ходив на той самий ставок, де вони плавали з Колом,

and he didn't want any other friends.

і відмовлявся від нових друзів.

Не пройшло й двох місяців, як він теж помер.

And within two months, he died as well.

Я рада повідомити,

Now, I'm happy to say

that not all grieving animals have this sorrowful outcome.

що не всі тварини у скорботі приходять до такого сумного результату.

Last summer, I flew to Boston to visit my adult daughter, Sarah.

Минулого літа я літала до Бостону навідати мою дочку Сару.

Я була зі своїм чоловіком Чарлі.

I was with my husband Charlie.

I really needed a break from work.

Мені була дуже потрібна перерва від роботи.

Але я не втрималася та перевірила робочу електронну пошту.

But I succumbed, and I checked my work email.

You know how that is.

Ви знаєте, як це буває.

And there was a communication about a dejected donkey.

Там було повідомлення про пригніченого віслюка.

Для мене, як для антрополога, це було неочікуваним,

Now, as an anthropologist, this wasn't what I expected,

but there it was, and I'm glad I read it.

але так сталося, і я рада, що прочитала це.

Because a donkey named Lena had gone to another farm sanctuary,

Тому що віслюк на ім'я Ліна потрапив до іншого заповідника,

this one in Alberta, Canada,

що у місті Альберта в Канаді.

as the only donkey there,

Єдиний віслюк,

вона не могла там ні з ким потоваришувати.

and had trouble making friends for that reason.

But she eventually did make friends with an older horse named Jake,

Але врешті вона знайшла друга, старого коня на ім'я Джейк,

and for three years they were inseparable.

і впродовж трьох років вони були нероздільні.

But the reason the email came was that Jake, at age 32, the horse,

Та причина листа була в тому, що Джейк у віці 32 років

смертельно захворів, через що його були змушені приспати.

had become gravely ill and had to be put down,

and this is what was going on.

Ось що було далі.

This is Lena standing on Jake's grave.

Це Ліна на Джейковій могилі.

She didn't want to come in at night. She didn't want to come in for food.

Вона не хотіла повертатися вночі. Вона не хотіла повертатися за їжею.

She didn't want to come in for water.

Вона не хотіла повертатися за водою.

She pawed at the grave, she brayed in distress,

Вона топталася на могилі, вона ревла від занепокоєння

and there she stood.

і залишалася там.

Тож ми розмовляли і вигадували ідеї.

So we talked and we brainstormed.

What do you do for an animal like this?

Що можна зробити для такої тварини?

And we talked about the role of time,

Ми говорили про роль часу,

of extra love and kindness from people

трохи більше любові та доброти від людей,

and of urging her to make a new friend.

та спонукання до пошуку нового друга.

And here's where her trajectory does diverge from that of Harper the duck,

І ось, де її траєкторія відхиляється від качки Гарпера,

because she did make a new friend,

адже вона таки знайшла нового друга.

and sanctuary workers wrote back and said it worked out well.

Працівники заповідника написали, що все спрацювало.

Now sometimes, scientists supplement observation

Іноді науковці підкріплюють спостереження аналізами гормонів.

with hormonal analysis.

There's an example of a group of scientists in Botswana,

Наприклад, група вчених у Ботсвані

who took fecal material from baboons and compared two different groups.

зібрала фекалії бабуїнів і порівняла дві різні групи.

The first group were females who had witnessed a predator attack

Перша група — самиці, що пережили напад хижака

and lost someone in that attack,

і втратили когось у цьому нападі.

and the second group were females who had witnessed an attack

Друга група — самиці, що пережили напад,

but had not lost someone.

але нікого не втратили.

And the stress hormones were way up in that first group.

У першій групі гормони стресу були набагато вищими.

But here's the thing:

Та ось у чому справа:

the scientists didn't just call them "stressed baboons,"

вчені назвали їх не просто "бабуїни в стані стресу",

they called them "bereaved baboons,"

вони назвали їх "бабуїни у стані скорботи",

and in part, that's because of the observations that they made.

і, частково, завдяки власним спостереженням.

For example, this mother-daughter pair were very close,

Наприклад, ці мати й дочка були дуже близькі.

and then the daughter was killed by a lion.

Пізніше доньку вбив лев.

Мати віддалилася від всіх друзів,

The mother removed herself from all her friends,

from her grooming networks, and just stayed by herself for weeks --

перестала доглядати за собою, і залишалася сама впродовж тижнів —

скорбота,

bereavement --

and she then slowly recovered.

далі вона поволі відновилася.

So we have bereaved baboons.

Отже, маємо бабуїнів у скорботі.

Will science tell us someday about bereaved bees?

Чи зможе наука одного дня розповісти нам про бджіл у скорботі?

Will we hear about frogs who mourn?

Чи почуємо ми про сум у жаб?

I don't think so, and I think the reason is because animals really need

На мою думку, ні, і гадаю, причина у тому, що тваринам насправді потрібні

one-to-one, close relationships for that to happen.

близькі стосунки між собою, щоб це стало можливим.

I also know that circumstance matters, and personality matters.

Я також знаю, що обставини та риси характеру мають значення.

I have documented cats and dogs who grieve,

Маю задокументувану скорботу котів і собак,

our companion animals,

наших тварин-товаришів,

but I also interacted with a woman who was extremely bothered

однак, я також спілкувалась із жінкою, яка була занепокоєна

because her dog wasn't grieving.

через те, що її собака не сумував.

She said to me, "The first dog in the house has died.

Вона сказала: "Один собака в домі загинув.

The second animal does not seem concerned, the second dog.

Другий собака не виглядає стурбованим.

What is wrong with him?"

Що з ним не так?"

(Laughter)

(Сміх)

And as I listened to her,

Слухаючи її розповідь,

I realized that this dog was now the only animal in the household,

я усвідомила, що цей собака тепер єдиний в цьому домі, і хай там який

and as far as he was concerned, that was a pretty good deal.

він був стурбований, але то було для нього виграшне становище.

Тож, обставини мають значення.

So circumstances matter.

Now, in any case, animals are not going to grieve

У будь-якому випадку тварини не будуть сумувати

exactly like we do.

точнісінько, як ми.

We have human creativity.

У нас є людська винахідливість.

We paint our grief, dance our grief,

Ми малюємо нашу скорботу, ми танцюємо її,

write our grief.

ми її пишемо.

We also can grieve for people we've never met,

Ми також можемо сумувати за людьми, яких ніколи не зустрічали

across space and time.

у часі та просторі.

I felt this strongly when I went to Berlin

Я відчула це дуже сильно, коли поїхала до Берліну

and I stood at the Holocaust Memorial.

та стояла біля Меморіалу Голокосту.

Animals don't grieve exactly like we do,

Тварини не сумують точнісінько, як ми,

but this doesn't mean that their grief isn't real.

але це не свідчить про те, що їхня скорбота не є справжньою.

It is real, and it's searing,

Вона справжня і спустошлива,

and we can see it if we choose.

і ми можемо побачити її, якщо захочемо.

Now, I've lost both my parents.

Я втратила обох батьків.

I lost a very dear friend at a young age from AIDS.

Я втратила дуже близького друга ще молодим, від СНІДу.

Дуже ймовірно, що більшість із вас втратила когось.

I believe most likely most of you here have lost someone.

And I have found it a genuine comfort,

Розуміння, що ми не єдині на Землі,

a solace, to know that we aren't the only beings on this earth

хто відчуває любов та скорботу,

who feel love and grief.

заспокоювало мене та давало розраду.

Гадаю, це важливо.

And I think this is important.

I also think we can take this a step further,

Я також вважаю, що ми могли б піти далі,

and we can realize that the reality of animal grief

могли б усвідомити, що справжність скорботи у тварин

can help us be better and do better for animals.

може допомогти нам стати кращими і ставитися краще до тварин.

This is already happening with Tahlequah,

Це вже відбувається з Талекуа,

because the United States and Canada have renewed their talks with greater urgency

адже Сполучені Штати та Канада терміново відновили перемовини

for how to help the orcas,

щодо того, як допомогти косаткам,

how to restore the Chinook salmon

як відновити популяції королівського лосося,

and how to help with the water pollution.

і як зарадити забрудненню води.

Ми також можемо зрозуміти, якщо скорбота є справжньою,

We can also see that if grief is real,

there's tremendous plausibility to the notion

то існує величезна ймовірність того,

that animals feel a whole range of things.

що тварини відчувають широкий спектр почуттів.

So we could look at joy, sadness, even hope.

Тож ми можемо побачити радість, сум, навіть надію.

І якщо ми це зробимо,

And if we do that,

here's how we can start to think about the world.

то зможемо сприймати світ інакше.

We can look at orcas and say,

Знаючи, що косатки також сумують,

we know they grieve, we know they feel their lives,

що вони мають почуття, ми можемо

and we can refuse to confine them to small tanks in theme parks

відмовитися від ув'язнення їх у маленьких резервуарах у розважальних парках,

and make them perform for our entertainment.

і припинити змушувати їх виступати задля нашої розваги.

(Applause)

(Оплески)

Thank you.

Дякую.

We can look at elephants and say, yes, they grieve,

Ми можемо побачити і визнати скорботу у слонів,

and we can renew our efforts against international trophy hunting

і поновити зусилля у боротьбі з полюванням та браконьєрством.

and against poaching.

(Applause)

(Оплески)

Thank you.

Дякую.

And we can look at our closest living relatives, monkeys and apes,

Ми можемо поглянути на наших найбільш близьких родичів, мавп,

and know yes they grieve, they feel their lives,

і визнати, що вони сумують, що вони мають почуття,

so they don't deserve to be confined

і вони не заслуговують бути приреченими

in highly invasive biomedical experiments

на високоінвазивні біомедичні експерименти

year after year.

рік за роком.

And, you know --

І знаєте що,

(Applause)

(Оплески)

the ducks Harper and Kohl, they tell us something too.

качки Гарпер та Кол теж вчать нас дечому.

They help us connect the dots and realize that what we eat

Вони допомагають нам усвідомити, що те, що ми вживаємо в їжу,

affects how animals live.

впливає на життя тварин.

And it's not just foie gras, and it's not just ducks.

І це не лише фуа-гра, і не лише качки.

We can think about pigs and chickens and cows in factory farms,

Подумаймо про свиней та курей, корів на заводських фермах.

and we can know.

І ми знатимемо...

I can tell you the science is real that these animals feel, too.

Наука доводить — тварини теж здатні відчувати.

So every single time we choose a plant-based meal,

Тож щоразу, як ми обираємо рослинну їжу,

we are contributing to reducing animal suffering.

ми робимо свій внесок у зменшення страждань тварин.

(Оплески)

(Applause)

So yes, I believe in the reality of animal grief.

Тож, так, я вірю у справжність скорботи тварин.

I believe in the reality of animal love,

Я вірю у справжність любові тварин,

and I think it is time for us humans

і гадаю, настав час для нас, людей, усвідомити,

to recognize that we don't own these things.

що ми не єдині, хто це відчуває.

And when we see that,

І коли ми зрозуміємо це,

we have an opportunity to make the world so much better for animals,

ми зможмо зробити світ набагато кращим місцем для тварин,

a kinder world, a gentler world,

добрішим, лагіднішим місцем,

and along the way, we might just save ourselves, too.

І на цьому шляху ми, можливо, врятуємо й самих себе теж.

Thank you so much.

Дуже дякую.

(Applause)

(Оплески)

Thank you. Thank you.

Дякую. Дякую.

(Applause)

(Оплески)