What's your 200-year plan? | Raghava KK

Translator: Joseph Geni Reviewer: Morton Bast

Перекладач: Romana Savruk Утверджено: Khrystyna Romashko

About 75 years ago,

Близько 75 років тому

my grandfather, a young man,

мій дідусь, коли ще був молодим чоловіком,

walked into a tent

зайшов у намет,

that was converted into a

який був перетворений в

movie theater like that,

ось такий кінотеатр,

and he fell hopelessly in love

і безнадійно закохався

with the woman he saw on the

в жінку, яку він побачив на

silver screen: none other than Mae West,

срібному екрані: це була Мей Вест,

the heartthrob of the '30s,

серцеїдка 30-их років,

and he could never forget her.

і він не зміг забути її.

In fact, when he had his daughter

Насправді, багато років потому,

many years later, he wanted to

коли в нього народилася дочка,

name her after Mae West,

він хотів назвати її на честь Мей Вест,

but can you imagine an Indian

але чи можете ви собі уявити індійську

child name Mae West?

дитину на ім'я Мей Вест?

The Indian family said, no way!

Індійська сім'я сказала: В жодному разі!

So when my twin brother Kaesava

І, коли народився мій брат-близнюк Кейшава,

was born, he decided to tinker

він вирішив виправити

with the spelling of Keshava's name.

написання імені Кейшава.

He said, if Mae West can be M-A-E,

Він сказав, якщо Мей Вест пишеться М-А-Е (англійською),

why can't Keshava be K-A-E?

то чому Кейшава не може бути К-А-Е?

So he changed Kaesava's spelling.

Тож він змінив написання імені Кейшава.

Now Kaesava had a baby boy

Кілька тижнів тому у Кейшави народився хлопчик,

called Rehan a couple of weeks ago.

його назвали Рехан.

He decided to spell, or, rather,

Він написав, чи, радше,

misspell Raehan with an A-E.

неправильно написав Раехан через А-Е.

You know, my grandfather died

Знаєте, мій дідусь помер

many years ago when I was

багато років тому, коли я був

little, but his love for Mae

маленьким, але його любов до Мей

West lives on as a misspelling

Вест живе в неправильному написанні

in the DNA of his progeny.

в ДНК його нащадків.

That for me is successful legacy. (Laughs)

Вважаю, що це успішний спадок. (Сміх)

You know, as for me,

Що стосується мене,

my wife and I have our own

то в мене з жінкою є власний

crazy legacy project.

божевільний проект спадку.

We actually sit every few years,

Кожних кілька років ми сідаємо,

argue, disagree, fight,

сперечаємось, не погоджуємось, сваримось,

and actually come up with our

і врешті-решт придумуємо наш

very own 200-year plan.

власний двохсотлітній план.

Our friends think we're mad.

Наші друзі думають, що ми божевільні.

Our parents think we're cuckoo.

Наші друзі думають, що в нас "не всі вдома".

Because, you know, we both

Тому що ми обидвоє

come from families that really

походимо з сімей, котрі справді

look up to humility and wisdom,

шанують покору і мудрість,

but we both like to live

але ми обидвоє любимо жити,

larger than life.

беручи все сповна.

I believe in the concept of

Я вірю в ідею

a Raja Yogi: Be a dude before

Раджі Йогі: Будь піжоном перш,

you can become an ascetic.

ніж ти станеш аскетом.

This is me being a rock star,

Це я в ролі рок-зірки,

even if it's in my own house.

навіть, якщо це тільки у мене вдома.

You know?

Розумієте?

So when Netra and I sat down

І коли Нетра та я сіли,

to make our first plan

щоб зробити наш перший план

10 years ago, we said

10 років тому, ми сказали,

we want the focus of this plan

що хочемо, щоб мета цього плану

to go way beyond ourselves.

йшла далеко вперед, пережила нас.

What do we mean by beyond ourselves?

Що ми маємо на увазі, говорячи "пережила нас"?

Well 200 years, we calculated,

Ми підрахували, що 200 років -

is at the end of our direct

це кінець нашого прямого

contact with the world.

зв'язку зі світом.

There's nobody I'll meet in

Протягом свого життя я не зустріну нікого,

my life will ever live beyond

хто проживе більше

200 years, so we thought

200 років, отже ми подумали,

that's a perfect place where

що це ідеальне місце, де

we should situate our plan and

ми маємо розмістити наш план і

let our imagination take flight.

дати волю фантазії.

You know, I never really

Знаєте, я ніколи по-справжньому

believed in legacy. What am I

не вірив у спадок. Що я

going to leave behind? I'm an artist.

збираюся залишити по собі? Я - художник.

Until I made a cartoon about 9/11.

Я був ним, поки не зробив мультик про 11 вересня.

It caused so much trouble for me.

Це завдало мені стільки проблем.

I was so upset.

Я був такий засмучений.

You know, a cartoon that was

Цей мультик мав бути

meant to be a cartoon of the week

мультиком тижня,

ended up staying so much longer.

але залишався відомим набагато довше.

Now I'm in the business of

Тепер я займаюся бізнесом

creating art that will

створення мистецтва, яке,

definitely even outlive me, and

безперечно, мене переживе, і

I think about what I want to

я думаю, про те, що я хочу

leave behind through those paintings.

залишити по собі через ці картини.

You know, the 9/11 cartoon

Знаєте, мультик про 11 вересня

upset me so much that I decided

засмутив мене настільки, що я вирішив

I'll never cartoon again.

ніколи більше не створювати мультфільмів.

I said, I'm never going to make any

Я сказав, що більше ніколи не зроблю

honest public commentary again.

чесний коментар на публіку.

But of course I continued

Але, звичайно, я продовжив

creating artwork that was honest

створювати витвори мистецтва, які були чесними

and raw, because I forgot about

і невідшліфованими, тому що я забув про те,

how people reacted to my work.

як люди реагували на мою роботу.

You know, sometimes forgetting

Інколи забувати щось

is so important to remain idealistic.

так важливо, щоб залишатися ідеалістом.

Perhaps loss of memory is so

Мабуть, втрата пам'яті

crucial for our survival

є такою вирішальною для нашого виживання

as human beings.

в ролі людини.

One of the most important things

Однією з найважливіших речей

in my 200-year plan that Netra

у моєму 200-річному плані, який ми пишемо

and I write is what to forget

з Нетрою, це спроба забути

about ourselves.

про себе.

You know, we carry so much

Ми несемо стільки

baggage, from our parents,

багажу від наших батьків,

from our society, from so many

від суспільства, від багатьох людей -

people -- fears, insecurities -- and

страхи, небезпеки, і

our 200-year plan really lists

наш 200-річний план справді налічує

all our childhood problems that we have to expire.

всі наші проблеми дитинства, яких ми маємо позбутися.

We actually put an expiry date

Взагалі-то, ми встановили термін придатності

on all our childhood problems.

на наші проблеми дитинства.

The latest date I put was,

Останнє, що я вирішив зробити,

I said, I am going to expire

це позбутися

my fear of my leftist, feminist

страху перед своєю лівопартійною

mother-in-law, and this

тещею-феміністкою,

today is the date! (Laughs)

і сьогодні саме той день! (Сміх)

She's watching. (Laughter)

Вона нас дивиться. (Сміх)

Anyway, you know, I really

Все ж таки, я справді

make decisions all the time

приймаю рішення про те,

about how I want to remember

як я хочу запам'ятати себе,

myself, and that's the most important

і це найважливіші рішення,

kind of decisions I make.

котрі я приймаю.

And this directly translates

І це повністю відбивається

into my paintings.

в моїх картинах.

But like my friends, I can do

Але так само, як мої друзі, я можу це робити

that really well on Facebook,

досить добре на Фейсбуку,

Pinterest, Twitter, Flickr, YouTube.

Пінтересті, Твіттері, Флікері, Ютубі.

Name it, I'm on it.

Я є в кожному з них.

I've started outsourcing my

Я почав зливати свою пам'ять

memory to the digital world,

в цифровий світ,

you know? But that comes

розумієте? Але тут з'являється

with a problem.

проблема.

It's so easy to think of

Так легко думати

technology as a metaphor

про технологію, як про метафору пам'яті,

for memory, but our brains

але наш мозок

are not perfect storage devices

не є ідеальним пристроєм для зберігання,

like technology.

на відміну від технології.

We only remember what we

Ми пам'ятаємо лише те,

want to. At least I do.

що ми хочемо пам'ятати. Принаймні я так роблю.

And I rather think of our brains

Я швидше розглядаю мозок

as biased curators of our

як упереджений куратор

memory, you know? And if

нашої пам'яті, розумієте?

technology is not a metaphor for

І якщо технологія не є метафорою для

memory, what is it?

пам'яті, то що нею є?

Netra and I use our technology

Нетра і я використовуємо нашу техніку

as a tool in our 200-year plan

як інструмент в нашому 200-річному плані,

to really curate our digital legacy.

щоб справді створити наш цифровий спадок.

That is a picture of my mother,

Ось фотографія моєї мами,

and she recently got a Facebook account.

нещодавно вона завела аккаунт на Фейсбуку.

You know where this is going.

Ви розумієте, куди це веде.

And I've been very supportive

Я її дуже підтримував,

until this picture shows up

доки ця фотографія не з'явилася

on my Facebook page. (Laughter)

на моїй сторінці Фейсбук. (Сміх)

And I actually untagged myself

Спочатку я зняв свій тег,

first, then I picked up the

а тоді зателефонував їй

phone. I said, "Mom, you will

і сказав: "Мам, більше ніколи

never put a picture of me

не виставляй моїх фотографій

in a bikini ever again."

в бікіні."

And she said, "Why? You look

Вона сказала: "Чому? Дорогенький,

so cute, darling." I said,

ти тут такий милий." І я відповів:

"You just don't understand."

"Ти просто не розумієш."

Maybe we are among the first

Можливо, ми належимо

generation that really understands

до першого покоління, що справді розуміє

this digital curating of ourselves.

своє цифрове відображення.

Maybe we are the first to even

Мабуть, ми є першими,

actively record our lives.

хто так активно фіксує своє життя.

You know, whether you

Незважаючи на те,

agree with, you know, legacy

погоджуєтесь ви зі спадком чи ні,

or not, we are actually leaving

ми постійно залишаємо

behind digital traces all the time.

позаду себе цифрові сліди.

So Netra and I really wanted

Отже, ми з Нетрою справді хотіли

to use our 200-year plan

використати наш 200-річний план,

to curate this digital legacy,

щоб скоординувати цей цифровий спадок,

and not only digital legacy

і не тільки цифровий спадок,

but we believe in curating

ми також віримо у створення

the legacy of my past

спадку нашого минулого

and future.

і майбутнього.

How, you may ask?

Ви можете спитати як?

Well, when I think of the future,

Коли я думаю про майбутнє,

I never see myself moving forward

я ніколи не уявляю, як я рухаюсь вперед

in time. I actually see time

в часі. Я взагалі бачу час,

moving backward towards me.

який рухається назад, мені назустріч.

I can actually visualize

Я навіть можу уявити майбутнє,

my future approaching.

яке наближається.

I can dodge what I don't want

Я можу ухилитися від небажаного

and pull in what I want.

і наблизитися до того, що я хочу.

It's like a video game obstacle

Це як відеогра зі смугою перешкод.

course. And I've gotten better and better

І я все більше вдосконалююся

at doing this. Even when I make

І коли я малюю

a painting, I actually imagine

картину, я уявляю

I'm behind the painting,

себе за картиною,

it already exists, and

як вона вже намальована,

someone's looking at it,

і хтось дивиться на неї,

and I see whether they're

і я спостерігаю, чи

feeling it from their gut.

відчувають вони її всім своїм нутром.

Are they feeling it from their

Чи відчувають вони її

heart, or is it just a cerebral thing?

серцем чи лише розумом?

And it really informs my painting.

І це справді надихає мою картину.

Even when I do an art show,

Навіть, коли я роблю виставку,

I really think about, what should

я справді думаю про те,

people walk away with?

з чим люди мають піти після неї?

I remember when I was 19,

Я пам'ятаю, коли мені було 19,

I did, I wanted to do my first

я хотів провести свою першу виставку,

art exhibition, and I wanted the

і я хотів, щоб цілий світ

whole world to know about it.

про це знав.

I didn't know TED then,

Я тоді ще не знав про TED,

but what I did was I closed

але я зробив так:

my eyes tight, and I started

я міцно стулив очі і почав мріяти.

dreaming. I could imagine people

Я уявляв, як заходять люди,

coming in, dressed up, looking

гарно вдягнені, красиві,

beautiful, my paintings with all

мої картині всі з підсвіткою,

the light, and in my visualization

і в своїй уяві

I actually saw a very famous

я бачив дуже відому акторку,

actress launching my show,

яка відкривала моє шоу,

giving credibility to me.

що підвищило мою цінність.

And I woke up from my

І я прокинувся від

visualization and I said,

своєї візуалізації і спитав себе,

who was that? I couldn't tell

хто це був? Я не був впевнений,

if it was Shabana Azmi or Rekha,

чи це була Шабана Азмі чи Рекха,

two very famous Indian actresses,

дві дуже відомі індійські акторки,

like the Meryl Streeps of India.

на зразок індійських Меріл Стріп.

As it turned out, next morning

І наступного ранку

I wrote a letter to both of them,

я написав їм обом листи,

and Shabana Azmi replied,

і Шабана Азмі відповіла,

and came and launched

прийшла і відкрила

my very first show 12 years ago.

мою першу виставку 12 років тому.

And what a bang it started

З якою стрімкістю

my career with! You know,

почалася моя кар'єра! Знаєте,

when we think of time in this

коли ми думаємо про час

way, we can curate not only the

в такому сенсі, ми можемо керувати

future but also the past.

не тільки майбутнім, але й минулим.

This is a picture of my family,

Ось фотографія моєї сім'ї,

and that is Netra, my wife.

ось Нетра, моя жінка.

She's the co-creator of my

Вона - один із співтворців

200-year plan.

мого 200-річного плану.

Netra's a high school history

Нетра - вчителька історії в старших класах.

teacher. I love Netra,

Я люблю Нетру,

but I hate history.

але ненавиджу історію.

I keep saying, "Nets, you live

Я продовжую говрити:

in the past while I'll create

"Неті, ти живеш в минулому, в той час,

the future, and when I'm done,

як я створюю майбутнє,

you can study about it."

і, коли я закінчу, ти зможеш його вивчати."

(Laughter)

(Сміх)

She gave me an indulgent smile,

Вона відповіла мені поблажливою посмішкою,

and as punishment, she said,

і, задля покарання, сказала:

"Tomorrow I'm teaching a class

"Завтра в мене урок

on Indian history, and you are

про історію Індії, ти прийдеш на нього,

sitting in it, and I'm grading you."

і я поставлю тобі оцінку."

I'm like, "Oh, God." I went.

Я викрикнув: "О, Боже!" Але пішов.

I actually went and sat in

Я прийшов і

on her class. She started by

відсидів цілий урок. Вона розпочала,

giving students primary source

давши студентам справжні документи

documents from India, Pakistan,

з Індії, Пакистану,

from Britain, and I said,

Британії, і я сказав:

"Wow." Then she asked them to

"Ого." Тоді вона попросила їх

separate fact from bias.

відділити факти від вигадок.

I said, "Wow," again.

Я знову викрикнув: "Ого".

Then she said, "Choose your

Тоді вона сказала: " Виберіть те,

facts and biases and create an

що ви вважаєте фактами і відділіть від упередженостей

image of your own story

і створіть свою власну історію

of dignity."

гідності."

History as an imaging tool?

Історія як інструмент уяви?

I was so inspired.

Я був такий натхненний.

I went and created my own

Я пішов і створив свою власну

version of Indian history.

версію історії Індії.

I actually included stories from

Я навіть включив історії

my grandmother.

своєї бабусі.

She used to work for the

Вона працювала

telephone exchange, and she used

на телефонній станції

to actually overhear conversations

і підслуховувала розмови

between Nehru and Edwina Mountbatten.

між Неру і Едвіном Маунтбаттеном.

And she used to hear all

І вона чула

kinds of things she shouldn't

різні речі,

have heard. But, you know,

які їй не варто було чути.

I include things like that.

Але я включив ці факти.

This is my version of Indian history.

Це моя версії індійської історії.

You know, if this

Знаєте, якщо це справді так,

is so, it occurred to me that

то до мене дійшло, що,

maybe, just maybe, the primary

можливо,

objective of our brains

первинною задачею нашого мозку

is to serve our dignity.

є формування нашої гідності.

Go tell Facebook to

Ану ж скажіть Фейсбуку

figure that out!

розібратися в цьому!

Netra and I don't write our

Нетра і я не пишемо

200-year plan for someone else

наш 200-річний план для того,

to come and execute it

щоб хтось інший прийшов і виконав його

in 150 years. Imagine receiving

через 150 років. Уявіть, як ви

a parcel saying, from the past,

одержуєте бандероль з минулого,

okay now you're supposed to

в якій сказано, що ви маєте

spend the rest of your life

виконувати те і те

doing all of this. No.

до кінця свого життя. Ні.

We actually write it only

Ми, власне, пишемо його для того,

to set our attitudes right.

щоб правильно виразити своє ставлення до життя.

You know, I used to believe

Знаєте, я думав,

that education is the most

що освіта -

important tool to leave

це найважливіший інструмент,

a meaningful legacy.

щоб залишити значний спадок.

Education is great.

Освіта - це чудово.

It really teaches us who

Вона справді вчить нас,

we are, and helps us

ким ми є, і допомагає нам

contextualize ourselves

знайти себе

in the world, but it's really

у світі, але саме

my creativity that's taught me

моя креативність навчила мене,

that I can be much more

що я можу бути чимось більшим,

than what my education told me I am.

ніж моя освіта диктувала мені.

I'd like to make

Я б хотів довести,

the argument that creativity is

що креативність -

the most important tool we have.

це найважливіший інструмент, який ми маємо.

It lets us create who we are,

Це дозволяє нам створювати самих себе,

and curate what is to come.

керувати прийдешнім.

I like to think -- Thank you.

Мені подобається думати... Дякую.

I like to think of myself

Мені подобається думати про себе,

as a storyteller, where my past

як про казкаря, де моє минуле

and my future are only stories,

і моє майбутнє є історіями,

my stories, waiting to be told

моїми історіями, які чекають, щоб їх розказували

and retold. I hope all of you

і переказували. Я надіюся, кожен з вас

one day get a chance to

одного дня матиме шанс

share and write your own

розповісти і написати вашу власну

200-year story.

200-річну історію.

Thank you so much.

Дуже всім дякую.

Shukran! (Applause)

Шукран (арабською "дякую")! (Оплески)