Yves Behar: Designing objects that tell stories

Перекладач: Vik Vatamaniuk Утверджено: Inna Grybenko

Being a child, and sort of crawling around the house,

Ще дитиною, коли я ходив пішком під стіл,

I remember these Turkish carpets,

пам’ятаю ці турецькі килими,

and there were these scenes, these battle scenes, these love scenes.

на яких були зображені батальні та любовні сцени.

I mean, look, this animal is trying to fight back this spear

Ось, дивіться. Ця тварина намагається відбитись

from this soldier.

від солдатського списа.

And my mom took these pictures actually, last week,

Моя мама сфотографувала всі наші килими,

of our carpets, and I remember this to this day.

минулого тижня власне, а я досі їх пам’ятаю.

There was another object, this sort of towering piece of furniture

Була ще одна річ, такий собі височенний сервант

with creatures and gargoyles and nudity --

з різними істотами, химерами, наготою —

pretty scary stuff, when you're a little kid.

досить страшними речами для малої дитини.

What I remember today from this is that objects tell stories,

Що я сьогодні пам’ятаю, — що ці речі розповідають історії,

so storytelling has been a really strong influence in my work.

тож це мало сильний вплив на мою роботу.

And then there was another influence.

Згодом був і інший вплив.

I was a teenager, and at 15 or 16, I guess like all teenagers,

Коли я був підлітком, років 15-16-ти, гадаю, як і решта підлітків,

we want to just do what we love and what we believe in.

ми хотіли робити те, що любили і в що вірили.

And so,

Тож,

I fused together the two things I loved the most,

я поєднав дві речі, які любив найбільше:

which was skiing and windsurfing.

катання на лижах та віндсерфінґ.

Those are pretty good escapes from the drab weather in Switzerland.

Це доволі приємні шляхи втечі від одноманітної погоди в Швейцарії.

So, I created this compilation of the two:

Я створив наступне поєднання тих двох речей:

I took my skis and I took a board and I put a mast foot in there,

взяв свої лижі та дошку і прилаштував туди мастфут,

and some foot straps, and some metal fins,

кріплення для ніг та металеві плавники,

and here I was, going really fast on frozen lakes.

і ось він я, стрімко рухаюсь над замерзлими озерами.

It was really a death trap. I mean, it was incredible,

Це було небезпечно. Звісно, було неймовірно,

it worked incredibly well, but it was really dangerous.

прекрасно працювало, однак вкрай небезпечно.

And I realized then I had to go to design school.

Тоді я й зрозумів, що мені слід йти в школу дизайну.

(Laughter)

(Сміх)

I mean, look at those graphics there.

Ні, ви тільки гляньте на цю графіку!

(Laughter)

(Сміх)

So, I went to design school,

І я пішов у школу дизайну.

and it was the early '90s when I finished.

А на початку 90-их, закінчивши навчання,

And I saw something extraordinary happening in Silicon Valley,

я побачив, які незвичайні речі відбуваються в Силіконовій долині,

so I wanted to be there,

тому мені захотілось бути там.

and I saw that the computer was coming into our homes,

Я побачив, що комп’ютери почали з’являтись в наших будинках,

that it had to change in order to be with us in our homes.

що їм доведеться змінюватись, щоб бути з нами вдома.

And so I got myself a job and I was working for a consultancy,

Я отримав роботу і працював консультантом:

and we would get in to these meetings,

ми приходили на зустрічі,

and these managers would come in,

а потім заходили менеджери

and they would say,

і казали:

"Well, what we're going to do here is really important, you know."

«Те що ми збираємось робити дуже важливо, знаєте»

And they would give the projects code names, you know,

Вони давали проектам кодові імена,

mostly from "Star Wars," actually: things like C3PO, Yoda, Luke.

переважно із Зоряних війн: С-3PO, Йода, Люк.

So, in anticipation, I would be this young designer

Я, будучи молодим дизайнером

in the back of the room, and I would raise my hand,

в дальньому кутку кімнати, піднімав руку

and I would ask questions.

і задавав питання.

I mean, in retrospect, probably stupid questions,

Олядаючись в минуле, мабуть, безглузді питання,

but things like, "What's this Caps Lock key for?"

на зразок «Для чого ця кнопка «Кепс Лок» (Caps Lock)?»

or "What's this Num Lock key for?" You know, that thing?

або «Для чого кнопка «Нам Лок» (Num Lock)?»

"You know, do people really use it?

Чи люди справді ними користуються?

Do they need it? Do they want it in their homes?"

Чи потрібні вони? Чи хочуть люди бачити їх вдома?

(Laughter)

(Сміх)

What I realized then is, they didn't really want to change

Я зрозумів тоді, що вони не надто хотіли міняти

the legacy stuff; they didn't want to change the insides.

успадковані деталі, не хотіли міняти нутрощі.

They were really looking for us, the designers, to create the skins,

Вони хотіли, щоб ми, дизайнери, створювали оболонку,

to put some pretty stuff outside of the box.

щоб прикрашали коробку ззовні.

And I didn't want to be a colorist.

А я не хотів бути прикрашальником.

It wasn't what I wanted to do.

Це було не те, чого я прагнув.

I didn't want to be a stylist in this way.

Я не хотів бути стилістом такого штибу.

And then I saw this quote:

Та потім мені трапилась ця фраза:

"advertising is the price companies pay for being unoriginal."

«Реклама — це ціна, яку компанії платять за відсутність оригінальності».

(Laughter)

(Сміх)

So, I had to start on my own. So I moved to San Francisco,

Отже, треба було починати все самостійно. Я переїхав до Сан-Франциско

and I started a little company, fuseproject.

і заснував невеличку компанію, «Ф’юзпроджект» (Fuseproject).

And what I wanted to work on is important stuff.

Я хотів працювати над важливими речами,

And I wanted to really not just work on the skins,

не лише над оболонками,

but I wanted to work on the entire human experience.

а над цілою взаємодією з людьми.

And so the first projects were sort of humble,

Перші проекти були скромними,

but they took technology and maybe made it into things

однак вони, ймовірно, перетворювали технології на речі,

that people would use in a new way,

які люди використовували би по-новому,

and maybe finding some new functionality.

та, можливо, знаходили їм нове застовування.

This is a watch we made for Mini Cooper, the car company,

Це годинник, який ми зробили для автокомпанії Міні Купер,

right when it launched,

одразу ж після його появи,

and it's the first watch that has a display

і це був перший годинник з екраном,

that switches from horizontal to vertical.

що перемикався з горизонтального положення у вертикальне.

And that allows me to check my timer discretely, here,

Це дозволяє мені перевіряти таймер в будь-якому положенні,

without bending my elbow.

не згинаючи ліктя.

And other projects, which were really about transformation,

Та інші проекти були насправді про трансформацію,

about matching the human need.

про відповідність людським потребам.

This is a little piece of furniture for an Italian manufacturer,

Ось невеличка річ від італійського виробника меблів,

and it ships completely flat,

яка поставляється цілковито в пласкій коробці,

and then it folds into a coffee table and a stool and whatnot.

а потім складається в столик для кави чи стілець, або етажерку.

And something a little bit more experimental:

І дещо більш експериментальне:

this is a light fixture for Swarovski,

це світловий прилад для «Сваровські»,

and what it does is, it changes shape.

що здатен змінювати форму.

So, it goes from a circle, to a round, to a square, to a figure eight.

Так, з круга та подібних форм він перетворюється на квадрат, «вісімку»,

And just by drawing on a little computer tablet,

і, просто малюючи на маленькому планшеті,

the entire light fixture adjusts to what shape you want.

вся світлова установка набуває бажаної форми.

And then finally, the leaf lamp for Herman Miller.

І нарешті лампа-листок для Германа Міллера.

This is a pretty involved process;

Це був досить складний процес,

it took us about four and a half years.

який зайняв близько чотирьох з половиною років.

But I really was looking for creating a unique experience of light,

Але я дійсно шукав нагоди створити щось унікальне зі світлом,

a new experience of light.

щось нове.

So, we had to design both the light and the light bulb.

Тому нам треба було спроектувати і світильник, і саму лампочку.

And that's a unique opportunity, I would say, in design.

Я б сказав, що це унікальний шанс в дизайні.

And the new experience I was looking for

Нова можливість, яку я шукав,

is giving the choice for the user to go from

дозволяє людині міняти освітлення

a warm, sort of glowing kind of mood light,

від теплого, жевріючого світла,

all the way to a bright work light.

далі до яскравого, робочого.

So, the light bulb actually does that.

Лампочка дійсно робить це.

It allows the person to switch,

Вона дозволяє людині перемикати

and to mix these two colorations.

та поєднувати ці два відтінки світла.

And it's done in a very simple way:

Це зроблено досить просто:

one just touches the base of the light,

варто лише торкнутись основи світильника

and on one side, you can mix the brightness,

і на одній стороні можна встановити яскравість,

and on the other, the coloration of the light.

а на іншій — відтінок.

So, all of these projects have a humanistic sense to them,

У всіх цих проектах є розуміння людської природи,

and I think as designers we need to really think

і, я думаю, нам як дизайнерам дійсно завжди треба думати

about how we can create a different relationship

про те, як можна створити інший зв’язок

between our work and the world,

між нашою роботою та світом,

whether it's for business,

незалежно від того, чи це для бізнесу,

or, as I'm going to show, on some civic-type projects.

чи, як я далі покажу, суспільні проекти.

Because I think everybody agrees that as designers we bring

Тому що, думаю, всі погодяться з тим, що як дизайнери ми приносимо

value to business, value to the users also,

цінність для бізнесу, також для користувачів,

but I think it's the values that we put into these projects

але я думаю, що саме цінності вкладені в ці проекти,

that ultimately create the greater value.

зрештою створюють ще більшу цінність.

And the values we bring

Цінності, які ми вносимо,

can be about environmental issues,

можуть стосуватись природоохоронних питань,

about sustainability, about lower power consumption.

сталого розвитку, зниження енергоспоживання.

You know, they can be about function and beauty;

Вони можуть стосуватись функцій та краси,

they can be about business strategy.

або ж бізнес-стратегій.

But designers are really the glue

Однак дизайнери насправді — це клей,

that brings these things together.

який поєднує всі ці речі.

So Jawbone is a project that you're familiar with,

І «Джобон» — проект з яким ви знайомі, —

and it has a humanistic technology.

містить гуманістичні технології.

It feels your skin. It rests on your skin,

Він відчуває вашу шкіру, лежить на вашій шкірі

and it knows when it is you're talking.

та знає, коли ви розмовляєте.

And by knowing when it is you're talking,

І знаючи це,

it gets rid of the other noises that it knows about,

він усуває інші відомі йому шуми,

which is the environmental noises.

навколишні шуми.

But the other thing that is humanistic about Jawbone

Ще причина, чому «Джобон» гуманістичний

is that we really decided to take out all the techie stuff,

в тому що ми вирішили позбутись всіх технічних

and all the nerdy stuff out of it,

та складних деталей

and try to make it as beautiful as we can.

і спробували зробити його красивим, наскільки могли.

I mean, think about it:

Тобто, подумайте про це:

the care we take in selecting sunglasses, or jewelry,

турбота про вибір сонцезахисних окулярів чи коштовностей,

or accessories is really important,

або ж аксесуарів дійсно важлива,

so if it isn't beautiful, it really doesn't belong on your face.

і якщо вони негарні, то їм не місце на вашому обличчі.

And this is what we're pursuing here.

Це мета, яку ми ставили собі тут.

But how we work on Jawbone is really unique.

Втім наш спосіб роботи над «Джобоном» дійсно унікальний.

I want to point at something here, on the left.

Я хочу вказати на дещо ось тут, зліва.

This is the board, this is one of the things that goes inside

Це плата, одна з речей, яка міститься всередині,

that makes this technology work.

щоб змусити працювати цю технологію.

But this is the design process:

А це творчий процес:

there's somebody changing the board,

хтось міняє плату,

putting tracers on the board, changing the location of the ICs,

додає до неї трасувальники, міняє розміщення інтегральних схем,

as the designers on the other side are doing the work.

в той час, як дизайнери з іншого боку роблять свою роботу.

So, it's not about slapping skins, anymore, on a technology.

Так що це вже не натягування оболонки на технологію.

It's really about designing from the inside out.

Це справжній дизайн, зсередини.

And then, on the other side of the room,

В іншій частині кімнати

the designers are making small adjustments,

дизайнери вносять малі корективи,

sketching, drawing by hand, putting it in the computer.

роблять зразки, малюють від руки, переносять це на комп’ютер,

And it's what I call being design driven.

і це те, що я називаю «керуватись дизайном».

You know, there is some push and pull,

Тут є свої заморочки,

but design is really helping define

але дизайн дійсно допомагає визначити

the whole experience from the inside out.

весь процес зсередини.

And then, of course, design is never done.

І, звичайно, дизайн ніколи не остаточний.

And this is -- the other new way that is unique

Це інший новий спосіб унікальності

in how we work is, because it's never done,

того, як ми працюємо, так як він ніколи не остаточний,

you have to do all this other stuff.

слід робити й інші речі.

The packaging, and the website, and you need to continue

Упаковку і сайт, треба продовжувати

to really touch the user, in many ways.

взаємодіяти з користувачами багатьма шляхами.

But how do you retain somebody, when it's never done?

Але як втримати когось, якщо дизайн ніколи не остаточний?

And Hosain Rahman, the CEO of Aliph Jawbone,

І Хосейн Рахман, генеральний директор «Аліф Джобон»,

you know, really understands that you need a different structure.

дійсно розуміє, що необхідна інша структура.

So, in a way, the different structure is that we're partners,

Інша структура полягає в тому що ми партнери,

it's a partnership. We can continue to work

це партнерство. Ми можемо продовжувати працювати

and dedicate ourselves to this project,

і присвячувати себе проекту,

and then we also share in the rewards.

а потім всі разом ділити винагороду.

And here's another project, another partnership-type approach.

А це інший проект з партнерським підходом.

This is called Y Water,

Він називається «Вода Y».

and it's this guy from Los Angeles, Thomas Arndt,

Цей хлопець з Лос-Анджелеса, Томас Арндт,

Austrian originally, who came to us,

австрієць за походженням, прийшов до нас,

and all he wanted to do was to create a healthy drink,

і йому було потрібно, щоб ми створили здоровий,

or an organic drink for his kids,

натуральний напій для його дітей,

to replace the high-sugar-content sodas

аби замінити газовану воду з високим вмістом цукру,

that he's trying to get them away from.

від якої він хотів їх позбавити.

So, we worked on this bottle,

Тому ми створили цю пляшку,

and it's completely symmetrical in every dimension.

повністю симетричну в усіх вимірах.

And this allows the bottle to turn into a game.

Це дозволяє створити з пляшки гру.

The bottles connect together,

Їх можна з’єднувати разом

and you can create different shapes, different forms.

і створювати різноманітні фігури, форми.

(Laughter)

(Сміх)

(Applause)

(Оплески)

Thank you.

Дякую.

(Applause)

(Оплески)

And then while we were doing this,

І поки ми робили це,

the shape of the bottle upside down reminded us of a Y,

обернена догори дриґом форма пляшки нагадала нам букву Y,

and then we thought, well these words, "why" and "why not,"

і ми подумали, що ці слова: чому? чому ні? (гра слів, англ. Y = why — чому)

are probably the most important words that kids ask.

мабуть найважливіші питання, які задають діти.

So we called it Y Water. And so this is

Ось чому ми назвали її «Вода Y». І це ще одне місце,

another place where it all comes together in the same room:

де все зійшлось докупи в одній кімнаті:

the three-dimensional design, the ideas, the branding,

тривимірний дизайн, ідеї, брендинг —

it all becomes deeply connected.

все стало тісно пов’язаним.

And then the other thing about this project is,

Ще одна деталь цього проекту в тому,

we bring intellectual property,

що ми створюємо інтелектуальну власність,

we bring a marketing approach,

ми створюємо маркетинговий підхід,

we bring all this stuff, but I think, at the end of the day,

ми створюємо всі ці речі, але я думаю, що врешті-решт

what we bring is these values,

ми створюємо цінності,

and these values create a soul for the companies we work with.

і ці цінності стають душею компаній, з якими ми працюємо.

And it's especially rewarding when your design work

А ще дуже цінно, коли наша дизайнерська праця

becomes a creative endeavor,

стає творчим носієм,

when others can be creative and do more with it.

який інші можуть використати для своєї творчості.

Here's another project,

Ось інший проект,

which I think really emulates that.

який, певен, наслідує це.

This is the One Laptop per Child, the $100 laptop.

Це ноутбук для кожної дитини, «ноутбук за 100 доларів».

This picture is incredible.

Це неймовірна світлина.

In Nigeria, people carry their most precious belongings on their heads.

Люди в Нігерії носять найцінніші речі на голові.

This girl is going to school with a laptop on her head.

Ця дівчинка йде до школи з ноутбуком на голові.

I mean, to me, it just means so much.

Для мене це багато означає.

But when Nicholas Negroponte --

І коли Ніколас Неґропонте, —

and he has spoken about this project a lot,

а він багато говорив про цей проект,

he's the founder of OLPC -- came to us

як засновник проекту «OLPC», — прийшов до нас

about two and a half years ago,

близько двох з половиною років тому,

there were some clear ideas.

він мав кілька ясних ідей.

He wanted to bring education and he wanted to bring technology,

Він хотів покращити освіту та технології, —

and those are pillars of his life,

вони опори його життя,

but also pillars of the mission of One Laptop per Child.

а також опори місії «ноутбук на дитину».

But the third pillar that he talked about was design.

А третьою опорою, про яку він говорив, був дизайн.

And at the time, I wasn't really working on computers.

В той час я не працював з комп’ютерами.

I didn't really want to, from the previous adventure.

І не надто хотів, через попередній досвід.

But what he said was really significant,

Але він сказав визначну річ,

is that design was going to be why the kids

що дизайн стане причиною чому діти

were going to love this product,

полюблять цей виріб.

how we were going to make it low cost, robust.

Як зробити його дешевим, міцним,

And plus, he said he was going to get rid of the Caps Lock key --

до того ж він пообіцяв позбутись Кепс Лока.

(Laughter) --

(Сміх)

and the Num Lock key, too.

І Нам Лока теж.

So, I was convinced. We designed it to be iconic,

Так він переконав мене. Ми проектували його, щоб він став знаковим,

to look different. To look like it's for a kid, but not like a toy.

щоб відрізнявся, щоб виглядав дитячим, але не як іграшка.

And then the integration of

А потім поєднали

all these great technologies, which you've heard about,

всі ці чудові технології, які вам відомі:

the Wi-Fi antennas that allow the kids to connect;

антени бездротового зв’язку, що дозволило дітям користуватись інтернетом;

the screen, which you can read in sunlight;

екран, з якого можна читати на сонці;

the keyboard, which is made out of rubber,

клавіатура, зроблена із гуми

and it's protected from the environment.

і захищена від пошкоджень.

You know, all these great technologies really happened

Знаєте, всі ці чудові техології вдалось втілити

because of the passion and

через захоплення

the OLPC people and the engineers.

людей з «OLPC» та інженерів.

They fought the suppliers,

Вони боролись з постачальниками,

they fought the manufacturers.

боролись з виробниками.

I mean, they fought like animals

Вони справді боролись як звірі,

for this to remain they way it is.

щоб все було таким як слід.

And in a way, it is that will that makes projects like this one --

І певним чином це те, що створює такі проекти, як цей,

allows the process

уможливлює процес

from not destroying the original idea.

без знищення початкової ідеї.

And I think this is something really important.

І я думаю, це дуже важливо.

So, now you get these pictures --

Отже, тепер у вас є ці світлини,

you get up in the morning, and you see the kids in Nigeria

ви встаєте ранком і бачите дітей в Нігерії

and you see them in Uruguay

і в Уругваї

with their computers, and in Mongolia.

з їх комп’ютерами, і в Монголії.

And we went away from obviously the beige.

Ми відійшли від всюдисущого бежевого кольору,

I mean it's colorful, it's fun.

тож наші комп’ютери різнокольорові, так веселіше.

In fact, you can see each logo is a little bit different.

Крім того, як ви бачите, логотипи трохи відрізняються один від одного.

It's because we were able

Це тому, що ми змогли

to run, during the manufacturing process,

в процесі виробництва використати

20 colors for the X and the O,

20 кольорів для букв Х та О,

which is the name of the computer,

з яких складається назва комп’ютера.

and by mixing them on the manufacturing floor,

І, змішуючи їх на етапі виробництва,

you get 20 times 20: you get

можна отримати 20 раз по 20,

400 different options there.

це 400 різних комбінацій.

So, the lessons from seeing the kids

Наглядний приклад дітей,

using them in the developing world are incredible.

що використовують комп’ютери в країнах що розвиваються, неймовірний.

But this is my nephew, Anthony, in Switzerland,

А цей мій племінник Ентоні в Швейцарії,

and he had the laptop for an afternoon,

йому дали ноутбук на пів дня

and I had to take it back. It was hard.

і я мусів був його забрати. Це було непросто!

(Laughter)

(Сміх)

And it was a prototype. And a month and a half later,

Це був прототип. А через півтора місяця,

I come back to Switzerland,

коли я повернувся в Швейцарію,

and there he is playing with his own version.

він грався зі своєю власною версією.

(Laughter)

(Сміх)

Like paper, paper and cardboard.

З двох аркушів паперу та картону.

So, I'm going to finish with one last project,

Я збираюсь завершити одним проектом наостанок,

and this is a little bit more of adult play.

який скоріш для дорослої гри.

(Laughter)

(Сміх)

Some of you might have heard about the New York City condom.

Декотрі з вас могли чути про презервативи «Нью-Йорк».

It's actually just launched, actually launched on Valentine's Day,

Вони власне тільки випущені, на день святого Валентина,

February 14, about 10 days ago.

14-го лютого, близько десяти днів назад.

So, the Department of Health in New York came to us,

Міністрество охорони здоров’я Нью-Йорка звернулось до нас,

and they needed a way to distribute

їм потрібен був спосіб розповсюдити

36 million condoms for free to the citizens of New York.

36 мільйонів безкоштовних презервативів серед мешканців Нью-Йорка.

So a pretty big endeavor, and we worked on the dispensers.

Це доволі масштабний намір, тож ми працювали над автоматами для видачі.

These are the dispensers. There's this friendly shape.

Ось вони, приязної округлої форми.

It's a little bit like designing a fire hydrant,

Все це трохи схоже на проектування гідранта:

and it has to be easily serviceable:

ним має бути легко скористатись,

you have to know where it is and what it does.

і ви маєте знати де він знаходиться і як працює.

And we also designed the condoms themselves.

Ми також спроектували самі презервативи.

And I was just in New York at the launch,

Я був в Нью-Йорку, щойно вони були випущені,

and I went to see all these places where they're installed:

і пішов оглянути місця, де вони встановлені:

this is at a Puerto Rican little mom-and-pop store;

в магазині пуерториканської сім’ї,

at a bar in Christopher Street; at a pool hall.

в барі на вулиці Крістофер, в залі для пула.

I mean, they're being installed in homeless clinics -- everywhere.

Вони встановлені у всіх медпунктах для безпритульних.

Of course, clubs and discos, too.

Звичайно, в клубах та на дискотеках теж.

And here's the public service announcement for this project.

А це промоція цього проекту.

(Music)

(♫)

(Laughter)

(Сміх)

Get some.

Візьміть кілька для себе.

(Applause)

(Оплески)

So, this is really where design

Це саме той випадок, коли дизайн

is able to create a conversation.

здатен започаткувати спілкування.

I was in these venues, and people were,

Я був на цих заходах; і люди

you know, really into getting them. They were excited.

дійсно хотіли взяти їх для себе. Вони були схвильовані.

It was breaking the ice,

Крига скресла,

it was getting over a stigma,

сором був подоланий

and I think that's also what design can do.

і, я думаю, це теж заслуга дизайну.

So, I was going to

Я збирався

throw some condoms in the room and whatnot,

кинути кілька презервативів в аудиторії,

but I'm not sure it's the etiquette here.

але не певен чи це етично тут.

(Laughter)

(Сміх)

Yeah? All right, all right. I have only a few.

Гаразд, гаразд. У мене лише кілька.

(Laughter)

(Сміх)

(Applause)

(Оплески)

So, I have more, you can always ask me for some more later.

Але в мене є ще, ви завжди можете попросити в мене згодом.

(Laughter)

(Сміх)

And if anybody asks why you're carrying a condom,

І якщо хтось запитає, чому у вас із собою презерватив,

you can just say you like the design.

просто скажіть, що вам сподобався дизайн.

(Laughter)

(Сміх)

So, I'll finish with just one thought:

Я завершу однією думкою:

if we all work together on creating value,

якщо всі ми будемо працювати над створенням цінностей

but if we really keep in mind the values of the work that we do,

і якщо ми дійсно будемо пам’ятати про важливість нашої праці,

I think we can change the work that we do.

я думаю, ми зможемо змінити те, що робимо.

We can change these values, can change the companies we work with,

Ми зможемо змінити цінності, компанії, з кими співпрацюємо,

and eventually, together, maybe we can change the world.

і нарешті, разом, можливо ми змінимо світ.

So, thank you.

Дякую вам.

(Applause)

(Оплески)