The refugee crisis is a test of our character | David Miliband

Перекладач: Maryna Derbal Утверджено: Khrystyna Romashko

I'm going to speak to you about the global refugee crisis

Я хочу поговорити з вами про глобальну кризу біженців,

and my aim is to show you that this crisis

а моя мета - показати вам, що ця криза -

is manageable, not unsolvable,

це проблема, яка має розв'язок,

but also show you that this is as much about us and who we are

проте, ця криза більшою мірою стосується нас і нашої сутності,

as it is a trial of the refugees on the front line.

так само, як і біженців, які знаходяться на лінії фронту.

For me, this is not just a professional obligation,

Для мене це не лише професійний обов'язок,

because I run an NGO supporting refugees and displaced people around the world.

оскільки я керую організацією, яка підтримує переселенців у всьому світі.

It's personal.

Це особисте.

I love this picture.

Мені подобається цей знімок.

That really handsome guy on the right,

Праворуч - справді вродливий юнак,

that's not me.

але це не я.

That's my dad, Ralph, in London, in 1940

Це мій батько Ральф, в Лондоні, в 1940 р.,

with his father Samuel.

разом з його батьком Самуїлом.

They were Jewish refugees from Belgium.

Вони були єврейськими біженцями з Бельгії.

They fled the day the Nazis invaded.

Вони втекли в день вторгнення нацистів.

And I love this picture, too.

Мені імпонує цей знімок також.

It's a group of refugee children

Це група дітей-біженців,

arriving in England in 1946 from Poland.

які приїхали в Англію з Польщі в 1946 р.

And in the middle is my mother, Marion.

І посередині - моя мати Маріон.

She was sent to start a new life

Її відправили, щоб вона почала нове життя

in a new country

в новій країні,

on her own

без жодної підтримки,

at the age of 12.

у дванадцятирічному віці.

I know this:

Мені відомо,

if Britain had not admitted refugees

що якби Британія не пустила біженців

in the 1940s,

в 1940-х роках,

I certainly would not be here today.

то без сумніву, мене би тепер тут не було.

Yet 70 years on, the wheel has come full circle.

Однак 70 років потому кільце замкнулося.

The sound is of walls being built,

Чути, як зводяться мури,

vengeful political rhetoric,

як ведеться мстива політична риторика,

humanitarian values and principles on fire

нищаться гуманітарні цінності та принципи,

in the very countries that 70 years ago said never again

в тих самих країнах, які 70 років тому висловилися, що ніколи знову

to statelessness and hopelessness for the victims of war.

жертви війни не стикнуться з відчаєм та безгромадянством.

Last year, every minute,

Кожної хвилини минулого року

24 more people were displaced from their homes

більше, ніж 24 людини, змушені були покинути власні домівки

by conflict, violence and persecution:

через конфлікти, насилля та переслідування:

another chemical weapon attack in Syria,

чергову хімічну атаку в Сирії,

the Taliban on the rampage in Afghanistan,

безжальний "Талібан" в Афганістані,

girls driven from their school in northeast Nigeria by Boko Haram.

викрадення терористами "Боко Харам" дівчат зі школи, що на північному сході Нігерії.

These are not people moving to another country

Мова не йде про людей, які змінили країну проживання

to get a better life.

в пошуках кращого життя.

They're fleeing for their lives.

Втікаючи, вони рятують себе.

It's a real tragedy

Це справжня трагедія -

that the world's most famous refugee can't come to speak to you here today.

коли найвідоміший у світі біженець, не може прийти до вас, щоб поговорити.

Many of you will know this picture.

Багатьом з вас знайомий цей знімок.

It shows the lifeless body

На ньому зображено мертве тіло

of five-year-old Alan Kurdi,

5-ти річного хлопчика Айлан Курді -

a Syrian refugee who died in the Mediterranean in 2015.

сирійського біженця, який помер в Середземному морі в 2015 р.

He died alongside 3,700 others trying to get to Europe.

Він помер разом з іншими 3700 біженцями, які намагалися дістатися до Європи.

The next year, 2016,

Впродовж 2016 року

5,000 people died.

померло 5000 людей.

It's too late for them,

Для них вже надто пізно,

but it's not too late for millions of others.

але ще не надто пізно для мільйонів інших.

It's not too late for people like Frederick.

Не надто пізно для таких як Фредерік.

I met him in the Nyarugusu refugee camp in Tanzania.

Я зустрів його в Танзанії, в таборі для біженців "Ньяругусу".

He's from Burundi.

Він родом з Бурунді.

He wanted to know where could he complete his studies.

Він поцікавився, де він може закінчити навчання.

He'd done 11 years of schooling. He wanted a 12th year.

Провчившись в школі 11 років, йому хотілося завершити 12-й рік.

He said to me, "I pray that my days do not end here

Він сказав мені: "Я молюся, щоб мені не довелося закінчити своє життя тут -

in this refugee camp."

в таборі для біженців."

And it's not too late for Halud.

Ще не надто пізно і для Халуд.

Her parents were Palestinian refugees

Її батьки були палестинськими біженцями,

living in the Yarmouk refugee camp outside Damascus.

які жили в таборі для біженців "Ярмук", за межами Дамаску.

She was born to refugee parents,

Вона народилася в сім'ї біженців

and now she's a refugee herself in Lebanon.

і тепер вона теж біженка в Лівані.

She's working for the International Rescue Committee to help other refugees,

Вона працює в Міжнародному комітеті порятунку і допомагає іншим біженцям,

but she has no certainty at all

проте, взагалі не має впевненості

about her future,

щодо власного майбутнього -

where it is or what it holds.

де саме це майбутнє і яке воно.

This talk is about Frederick, about Halud

Цей виступ про Фредеріка, Халуд

and about millions like them:

і про мільйони таких, як вони:

why they're displaced,

чому їм довелося переїхати,

how they survive, what help they need and what our responsibilities are.

як вони виживають, якої допомоги потребують і наскільки ми відповідальні за це.

I truly believe this,

Я справді вірю в те,

that the biggest question in the 21st century

що найбільше питання 21-го сторіччя -

concerns our duty to strangers.

це виконання нами обов'язку по відношенню до іноземців.

The future "you" is about your duties

Твоє майбутнє - це твої обов'язки

to strangers.

перед іноземцями.

You know better than anyone,

Ви знаєте краще, ніж будь-хто,

the world is more connected than ever before,

що у сучасному світі процеси більш взаємопов'язані, ніж будь-коли раніше,

yet the great danger

однак, дуже небезпечним є те,

is that we're consumed by our divisions.

що нас поглинули наші відмінності.

And there is no better test of that

Не існує кращого мірила цієї ситуації,

than how we treat refugees.

ніж наше ставлення до біженців.

Here are the facts: 65 million people

Ось такі факти: минулого року 65 мільйонів людей

displaced from their homes by violence and persecution last year.

змушені були залишити свої домівки, через насилля та переслідування.

If it was a country,

Якби це була держава,

that would be the 21st largest country in the world.

то за розміром вона б посіла 21-ше місце серед найбільших країн світу.

Most of those people, about 40 million, stay within their own home country,

Більшість людей, а це майже 40 мільйонів, перебувають всередині своєї країни,

but 25 million are refugees.

проте 25 мільйонів - це біженці.

That means they cross a border into a neighboring state.

Це означає, що вони перетнули кордон сусідньої держави.

Most of them are living in poor countries,

Більшість з них живуть в бідних країнах, відносно бідних чи країнах

relatively poor or lower-middle-income countries, like Lebanon,

з низьким середнім рівнем доходу, як, наприклад, Ліван,

where Halud is living.

в якому живе Халуд.

In Lebanon, one in four people is a refugee,

В Лівані одна людина з чотирьох - це біженець,

a quarter of the whole population.

тобто це четверта частина населення.

And refugees stay for a long time.

Біженці залишаються надовго.

The average length of displacement

Середня тривалість такого переселення

is 10 years.

складає 10 років.

I went to what was the world's largest refugee camp, in eastern Kenya.

Я побував в найбільшому в світі таборі для біженців, що у східній Кенії.

It's called Dadaab.

Він називається "Дадааб".

It was built in 1991-92

Цей табір був побудований в 1991-92 р.р.,

as a "temporary camp" for Somalis fleeing the civil war.

в якості "тимчасового табору" для сомалійських біженців громадянської війни.

I met Silo.

Я познайомився з Сіло.

And naïvely I said to Silo,

І відверто запитав у неї:

"Do you think you'll ever go home to Somalia?"

"Ти думаєш, що коли-небудь поїдеш додому?"

And she said, "What do you mean, go home?

Вона відповіла: "Що ти маєш на увазі,

I was born here."

додому? Я народилася тут."

And then when I asked the camp management

Коли я запитав керівництво табору,

how many of the 330,000 people in that camp were born there,

яка кількість з 330 000 людей народилася в цьому таборі,

they gave me the answer:

вони відповіли:

100,000.

100 000.

That's what long-term displacement means.

Саме це і означає довготривале переселення.

Now, the causes of this are deep:

Причини цього досить глибинні: слабкі держави,

weak states that can't support their own people,

які не можуть підтримати власних людей;

an international political system

міжнародна політична система,

weaker than at any time since 1945

яка слабкіша, ніж будь-коли, починаючи з 1945 р.;

and differences over theology, governance, engagement with the outside world

відмінності між теологіями, управлінням та взаємодією із зовнішнім світом

in significant parts of the Muslim world.

в більшості мусульманських країн.

Now, those are long-term, generational challenges.

Це випробування для певних поколінь в довгостроковій перспективі.

That's why I say that this refugee crisis is a trend and not a blip.

Ось чому я кажу, що криза біженців - це тенденція, а не тимчасове явище.

And it's complex, and when you have big, large, long-term, complex problems,

Це складно, якщо ти маєш великі, довготривалі і складні проблеми, то

people think nothing can be done.

вважається, що їх розв'язати неможливо.

When Pope Francis went to Lampedusa,

Відвідавши Лампедузу в 2014 р.,

off the coast of Italy, in 2014,

що на узбережжі Італії,

he accused all of us and the global population

Папа Франциск звинуватив всіх нас, і світову громаду,

of what he called "the globalization of indifference."

як він висловився, в "глобалізації байдужості".

It's a haunting phrase.

Вислів, який врізається в пам'ять.

It means that our hearts have turned to stone.

Це означає, що наші серця перетворилися на камінь.

Now, I don't know, you tell me.

Я не знаю, тепер ви мені скажіть.

Are you allowed to argue with the Pope, even at a TED conference?

Вам дозволено сперечатися с Папою, навіть, якщо це на конференції TED?

But I think it's not right.

Я думаю, що це неправильно.

I think people do want to make a difference,

Я вважаю, що люди дійсно хочуть вийти з кризи,

but they just don't know whether there are any solutions to this crisis.

просто не знають, чи існує якийсь вихід.

And what I want to tell you today

Те, що я хочу сказати сьогодні -

is that though the problems are real, the solutions are real, too.

якщо проблеми реальні, то і розв'язок цих проблем теж реальний.

Solution one:

Розв'язок перший:

these refugees need to get into work in the countries where they're living,

ці біженці повинні працювати в країнах, в яких вони проживають,

and the countries where they're living need massive economic support.

ці країни повинні забепечувати масову економічну підтримку.

In Uganda in 2014, they did a study:

Дослідження 2014 р. в Уганді показало,

80 percent of refugees in the capital city Kampala

що 80 відсотків біженців, які проживали в столиці Кампала,

needed no humanitarian aid because they were working.

не потребували гуманітарної допомоги, тому що працювали.

They were supported into work.

Підтримку їм надавала робота.

Solution number two:

Розв'язок номер два:

education for kids is a lifeline, not a luxury,

дитяча освіта - це життєва необхідність,

when you're displaced for so long.

у випадку довготривалої еміграції.

Kids can bounce back when they're given the proper social, emotional support

Діти здатні відновлюватися, якщо їм надано належну соціальну й емоційну підтримку,

alongside literacy and numeracy.

та змогу читати, писати, рахувати.

I've seen it for myself.

Я це усвідомив.

But half of the world's refugee children of primary school age

Проте, половина дітей-біженців світу, які досягли молодшого шкільного

get no education at all,

віку, не здобувають освіту взагалі,

and three-quarters of secondary school age get no education at all.

залишаються неосвіченими і три чверті дітей середнього шкільного віку.

That's crazy.

Це просто божевілля.

Solution number three:

Розв'язок номер три:

most refugees are in urban areas, in cities, not in camps.

більшість біженців знаходяться саме в містах, а не в таборах.

What would you or I want if we were a refugee in a city?

Якби ми були біженцями в місті, то що би нам хотілося?

We would want money to pay rent or buy clothes.

Ми б потребували грошей, щоб оплатити оренду чи купити одяг.

That is the future of the humanitarian system,

Саме таким є майбутнє гуманітарної системи,

or a significant part of it:

чи її значної частини -

give people cash so that you boost the power of refugees

дайте людям гроші, для того, щоб підтримати біженців,

and you'll help the local economy.

і допомогти місцевій економіці.

And there's a fourth solution, too,

Існує також розв'язок номер чотири,

that's controversial but needs to be talked about.

який досить суперечливий, але його потрібно обговорити.

The most vulnerable refugees need to be given a new start

Найменш захищеним категоріям біженців потрібно дати новий старт,

and a new life in a new country,

нове життя в новій країні,

including in the West.

в тому числі і на Заході.

The numbers are relatively small, hundreds of thousands, not millions,

Чисельність відносно мала - сотні тисяч, а не мільйони,

but the symbolism is huge.

але символічність є величезною.

Now is not the time to be banning refugees,

Не на часі питання введення заборон для біженців,

as the Trump administration proposes.

як це пропонує адміністрація Трампа.

It's a time to be embracing people who are victims of terror.

Це слушний момент для гостинного прийому людей-жертв терору.

And remember --

І пам'ятайте...

(Applause)

(Оплески)

Remember, anyone who asks you, "Are they properly vetted?"

Пам'ятайте, коли задають питання: "Вони пройшли належний контроль?"

that's a really sensible and good question to ask.

то воно насправді доречне і важливе.

The truth is, refugees arriving for resettlement

Відверто кажучи, біженці, які змінюють країну проживання, проходять

are more vetted than any other population arriving in our countries.

більш суворий контроль, ніж будь-які інші люди, які прибувають до нас.

So while it's reasonable to ask the question,

В той час, як задавати такі питання доречно,

it's not reasonable to say that refugee is another word for terrorist.

менш прийнятним є ототожнення біженця з словом "терорист".

Now, what happens --

Що ж відбувається...

(Applause)

(Оплески)

What happens when refugees can't get work,

Що трапиться, якщо біженці не можуть отримати роботу,

they can't get their kids into school,

віддати власних дітей до школи,

they can't get cash, they can't get a legal route to hope?

заробляти гроші й позбавлені легального засобу втілення мрій?

What happens is they take risky journeys.

Ці люди стануть на слизький шлях.

I went to Lesbos, this beautiful Greek island, two years ago.

Два роки тому я відвідав Лесбос - чудовий грецький острів.

It's a home to 90,000 people.

Який є домівкою для 90 000 людей.

In one year, 500,000 refugees went across the island.

Протягом одного року 500 000 біженців пройшли через цей острів.

And I want to show you what I saw

Хочу вам показати, що саме я побачив,

when I drove across to the north of the island:

коли поїхав на північ острову -

a pile of life jackets of those who had made it to shore.

це купа рятувальних жилетів, залишених людьми, які зійшли на берег.

And when I looked closer,

Коли я придивився ближче,

there were small life jackets for children,

то там були маленькі рятувальні дитячі жилети -

yellow ones.

жилети жовтого кольору.

And I took this picture.

Я сфотографував їх.

You probably can't see the writing, but I want to read it for you.

Напевно, вам не видно напису, тому я прочитаю його.

"Warning: will not protect against drowning."

"Застереження: не захищає від утоплення."

So in the 21st century,

Отже, в 21-му сторіччі,

children are being given life jackets

дітям одягають рятувальні жилети,

to reach safety in Europe

для того, щоб безпечно добратися до Європи,

even though those jackets will not save their lives

незважаючи на те, що це не збереже їм життя,

if they fall out of the boat that is taking them there.

якщо вони випадуть з човна, на якому вони знаходяться.

This is not just a crisis, it's a test.

Це не просто криза, це - випробування.

It's a test that civilizations have faced down the ages.

Випробування, в якому цивілізації протистоять поколінням.

It's a test of our humanity.

Це мірило нашої людяності.

It's a test of us in the Western world

Це іспит для нас - жителів Заходу -

of who we are and what we stand for.

хто ми є і що ми являємо собою.

It's a test of our character, not just our policies.

Це перевірка не тільки наших правил, а й особистості.

And refugees are a hard case.

Біженці - це складний випадок.

They do come from faraway parts of the world.

Вони приїжджають з віддалених куточків світу.

They have been through trauma.

Ці люди пережили травму.

They're often of a different religion.

Часто біженці сповідують різні релігії.

Those are precisely the reasons we should be helping refugees,

Саме з цих причин ми повинні допомагати

not a reason not to help them.

біженцям, а не навпаки.

And it's a reason to help them because of what it says about us.

Допомога - це той вчинок, який говорить сам за себе.

It's revealing of our values.

Вчинок, який розкриває наші цінності.

Empathy and altruism are two of the foundations of civilization.

Співчуття і альтруїзм - це дві з основ цивілізації.

Turn that empathy and altruism into action

Перетворивши емпатію й альтруїзм у справи,

and we live out a basic moral credo.

ми втілимо в життя базове моральне кредо.

And in the modern world, we have no excuse.

В сучасному світі нам нема виправдання.

We can't say we don't know what's happening in Juba, South Sudan,

Ми не можемо сказати, що ми не знаємо, що відбувається в Джубі (Південний Судан),

or Aleppo, Syria.

чи в Алеппо (Сирія).

It's there, in our smartphone

Це знаходиться тут, в нашому смартфоні,

in our hand.

який ми тримаємо в руці.

Ignorance is no excuse at all.

Незнання - це взагалі не виправдання.

Fail to help, and we show we have no moral compass at all.

Неспроможність допомогти свідчить про відсутність у нас моральних орієнтирів.

It's also revealing about whether we know our own history.

В цьому також проявляються і наші знання власної історії.

The reason that refugees have rights around the world

Права біженців у світовому масштабі з'явилися

is because of extraordinary Western leadership

завдяки лідерству Заходу та зусиллям політиків-чоловіків

by statesmen and women after the Second World War

і жінок, і які після Другої світової війни набули

that became universal rights.

статусу загальнолюдських прав.

Trash the protections of refugees, and we trash our own history.

Критикуючи захист біженців, ми критикуємо нашу власну історію.

This is --

Це...

(Applause)

(Оплески)

This is also revealing about the power of democracy

Це також демонструє владу демократії,

as a refuge from dictatorship.

в якості прихистку від диктатури.

How many politicians have you heard say,

Скількох політиків ви чули, які б казали:

"We believe in the power of our example, not the example of our power."

"Ми віримо в силу нашого прикладу, а не в приклад нашої сили."

What they mean is what we stand for is more important than the bombs we drop.

Вони мають на увазі те саме, що і ми, і це важливіше, ніж скинуті нами бомби.

Refugees seeking sanctuary

Біженці, які шукають притулок,

have seen the West as a source of hope and a place of haven.

вважають Захід безпечним місцем і джерелом надії.

Russians, Iranians,

Росіяни, іранці,

Chinese, Eritreans, Cubans,

китайці, еритрейці, кубинці -

they've come to the West for safety.

вони прийшли на Захід у пошуках безпеки.

We throw that away at our peril.

Ми відкинули це

на власний страх і ризик.

And there's one other thing it reveals about us:

Існує ще одна річ, яка викриває нас -

whether we have any humility for our own mistakes.

це наявність в нас смирення за допущені помилки.

I'm not one of these people

Я не належу до людей,

who believes that all the problems in the world are caused by the West.

які вірять в те, що винуватцем всіх світових проблем є саме Захід.

They're not.

Це не вина Заходу.

But when we make mistakes, we should recognize it.

Проте, коли ми помиляємося, ми повинні це визнати.

It's not an accident that the country which has taken

Не випадково, найвідкритішою державою для біженців

more refugees than any other, the United States,

є Сполучені штати,

has taken more refugees from Vietnam than any other country.

які прийняли більше біженців з В'єтнаму, ніж будь-яка інша країна.

It speaks to the history.

Про це свідчить історія.

But there's more recent history, in Iraq and Afghanistan.

Але існує сучасніша історія, в Іраку і Афганістані.

You can't make up for foreign policy errors

Ви не можете виправити помилки зовнішньої політики,

by humanitarian action,

проводячи гуманітарні акції,

but when you break something, you have a duty to try to help repair it,

але коли ви щось ламаєте - то повинні посприяти полагодженню цього,

and that's our duty now.

і, наразі, це наш обов'язок.

Do you remember at the beginning of the talk,

Ви пригадуєте, як на початку цієї промови

I said I wanted to explain that the refugee crisis

я сказав, що хочу пояснити кризу біженців і те,

was manageable, not insoluble?

що ця проблема має розв'язок?

That's true. I want you to think in a new way,

Це правда. Я хочу, щоб ви подивилися на це по-новому,

but I also want you to do things.

але водночас вам потрібно також діяти.

If you're an employer,

Якщо ви роботодавець,

hire refugees.

то найміть біженців.

If you're persuaded by the arguments,

Якщо ці аргументи переконали вас,

take on the myths

то розвійте міфи,

when family or friends or workmates repeat them.

які сім'я, друзі чи колеги повторюють.

If you've got money, give it to charities

Якщо ви отримали гроші, то пожертвуйте їх,

that make a difference for refugees around the world.

і цим самим суттєво допоможете біженцям у всьому світі.

If you're a citizen,

Якщо ви громадянин,

vote for politicians

то віддайте свій голос за політиків,

who will put into practice the solutions that I've talked about.

які застосують на практиці розв'язки, про які я вже розказував.

(Applause)

(Оплески)

The duty to strangers

Обов'язок перед іноземцями

shows itself

проявляться у різний спосіб:

in small ways and big,

невеликими вчинками та значними справами,

prosaic and heroic.

прозаїчно та героїчно.

In 1942,

В 1942 році

my aunt and my grandmother were living in Brussels

моя тітка і моя бабуся жили в Брюсселі,

under German occupation.

яка була окупована Німеччиною.

They received a summons

Вони отримали повістку

from the Nazi authorities to go to Brussels Railway Station.

від нацистської влади про виклик на залізничну станцію Брюсселя.

My grandmother immediately thought something was amiss.

Моя бабуся відразу відчула, що щось не так.

She pleaded with her relatives

Вона благала своїх родичів

not to go to Brussels Railway Station.

не їхати на залізничну станцію Брюсселя.

Her relatives said to her,

Родичі відповіли їй:

"If we don't go, if we don't do what we're told,

"Якщо ми не підемо, якщо ми не зробимо те, що нам сказали,

then we're going to be in trouble."

у нас будуть неприємності."

You can guess what happened

Не важко здогадатися, що трапилося

to the relatives who went to Brussels Railway Station.

з тими родичами, які пішли на залізничну станцію.

They were never seen again.

Їх більше ніхто не бачив.

But my grandmother and my aunt,

А от моя тітка і моя бабуся

they went to a small village

поїхали в невеличке село,

south of Brussels

що на півдні Брюсселя,

where they'd been on holiday in the decade before,

в якому вони вже були у відпустці десять років тому,

and they presented themselves at the house of the local farmer,

і зупинилися в будинку місцевого фермера,

a Catholic farmer called Monsieur Maurice,

католицького фермера - месьє Моріса,

and they asked him to take them in.

і попросили його взяти їх до себе.

And he did,

Він так і зробив,

and by the end of the war,

і до кінця війни,

17 Jews, I was told, were living in that village.

як мені сказали, в цьому селі жили 17 євреїв.

And when I was teenager, I asked my aunt,

Якось підлітком я запитав у тітки:

"Can you take me to meet Monsieur Maurice?"

"Ти можеш відвести мене до месьє Моріса?"

And she said, "Yeah, I can. He's still alive. Let's go and see him."

Вона відповіла: "Так, я можу. Він ще живий. Давай провідаємо його."

And so, it must have been '83, '84,

Що ж, йому вже точно 83 чи 84 роки,

we went to see him.

ми поїхали до нього.

And I suppose, like only a teenager could,

Я гадаю, як це міг тільки підліток,

when I met him,

коли я зустрів його,

he was this white-haired gentleman,

він був чоловіком з сивим волоссям,

I said to him,

я запитав його:

"Why did you do it?

"Чому ви це зробили?

Why did you take that risk?"

Чому ви так ризикували?"

And he looked at me and he shrugged,

Він глянув на мене, знизав плечима

and he said, in French,

і відповів по-французьки:

"On doit."

"On doit."

"One must."

"Хтось мусить."

It was innate in him.

Для нього це вроджена поведінка.

It was natural.

Вона була природньою.

And my point to you is it should be natural and innate in us, too.

Хотілося б донести до вас, що і для нас таке поводження повинно бути природнім.

Tell yourself,

Скажіть собі,

this refugee crisis is manageable,

що криза біженців - це проблема,

not unsolvable,

яка має розв'язок,

and each one of us

і кожен з нас

has a personal responsibility to help make it so.

несе особисту відповідальність, щоб допомогти в цьому.

Because this is about the rescue of us and our values

Тому що мова йде про наш порятунок і про збереження наших цінностей,

as well as the rescue of refugees and their lives.

так само, як і про порятунок біженців і їхнього життя.

Thank you very much indeed.

Я вам дуже дякую.

(Applause)

(Оплески)

Bruno Giussani: David, thank you. David Miliband: Thank you.

Бруно Джуссані: Дякую, Девіде. Девід Мілібенд: Дякую Вам.

BG: Those are strong suggestions

БД: Досить сильні пропозиції,

and your call for individual responsibility is very strong as well,

як і ваш заклик до персональної відповідальності,

but I'm troubled by one thought, and it's this:

але мене турбує одна думка, а саме:

you mentioned, and these are your words, "extraordinary Western leadership"

Ви згадали, і це ваші слова, "лідерство Заходу",

which led 60-something years ago

який близько 60 років тому призвів до

to the whole discussion about human rights,

загального обговорення прав людини,

to the conventions on refugees, etc. etc.

до конвенції про біженців, тощо.

That leadership happened after a big trauma

Цей вплив Заходу мав місце після великої травми

and happened in a consensual political space,

і проявився в площині політичного консенсусу, а тепер ми знаходимося

and now we are in a divisive political space.

в площині політичного розколу.

Actually, refugees have become one of the divisive issues.

Насправді, біженці стали одним з суперечливих питань.

So where will leadership come from today?

Отже, як проявиться цей вплив сьогодні?

DM: Well, I think that you're right to say

ДМ: Ну, я думаю, Ви маєте рацію, говорячи,

that the leadership forged in war

що лідерство, яке здобуто під час війни,

has a different temper and a different tempo

відрізняється характером, ритмом

and a different outlook

і поглядами

than leadership forged in peace.

від лідерства, яке загартовувалося в мирі.

And so my answer would be the leadership has got to come from below,

І тому моя відповідь буде така, що лідерство повинно йти з низів,

not from above.

а не з верхів.

I mean, a recurring theme of the conference this week

Я маю на увазі, що тематика конференції на цьому тижні

has been about the democratization of power.

стосувалася демократизації влади.

And we've got to preserve our own democracies,

Ми повинні зберегти наші демократичні держави,

but we've got to also activate our own democracies.

але нам слід також і активувати їх.

And when people say to me,

Коли люди кажуть мені:

"There's a backlash against refugees,"

"Існує негатив щодо біженців",

what I say to them is,

то я їм відповідаю:

"No, there's a polarization,

"Ні, існує поляризація,

and at the moment,

і ,на даний момент,

those who are fearful are making more noise

ті, які бояться, створюють більше галасу,

than those who are proud."

ніж ті, які пишаються."

And so my answer to your question is that we will sponsor and encourage

Моя відповідь на ваше питання - ми заохотимо, підтримаємо

and give confidence to leadership

і дамо впевненість лідерству,

when we mobilize ourselves.

коли мобілізуємо себе.

And I think that when you are in a position of looking for leadership,

Я думаю, що процес пошуку лідерства повинен спонукати вас

you have to look inside

заглянути всередину,

and mobilize in your own community

мобілізувати вас у власній громаді,

to try to create conditions for a different kind of settlement.

спробувати створити умови для іншого типу домовленості.

BG: Thank you, David. Thanks for coming to TED.

БД: Дякую, Девіде. Дякую, що Ви прийшли на TED.

(Applause)

(Оплески)