Why women should tell the stories of humanity | Jude Kelly

Перекладач: Kateryna Samoliuk Утверджено: Hanna Leliv

Why do we think

Чому ми вважаємо,

that stories by men are deemed to be of universal importance,

що історії, розказані чоловіками, мають всесвітній сенс,

and stories by women are thought to be merely about women?

а жіночі історії - всього лише про жінок?

My grandmother left school when she was 12.

Моя бабуся покинула школу в 12 років.

She had 14 children.

У неї було 14 дітей.

My mother left school when she was 15.

Моя мама покинула школу в 15.

She was a secretary.

Вона працювала секретаркою.

I graduated from university to become a theater director,

Я закінчила університет і стала театральною режисеркою.

and that progress is entirely to do with the fact that people I'll never meet

Цей прогрес став можливий виключно завдяки людям,

fought for women to have rights,

які боролися за право жінок

get the vote, get education, have progress.

голосувати, навчатися і розвиватися.

And I'm determined to do the same, and obviously you are, too.

Я вирішила робити те саме і, очевидно, ви теж.

Why not?

Чому б ні?

(Applause)

(Оплески)

So I started a festival called WOW, Women of the World, seven years ago,

Сім років тому я організувала фестиваль під назвою WOW: жінки світу,

and it's now in 20 countries across five continents.

і тепер він проходить у 20 країнах світу на п'яти континентах.

And one of those countries is Somaliland in Africa.

Одна з цих країн - Сомаліленд, Африка.

So I traveled there last year,

Я подорожувала туди торік,

and part of the joy I had in going there was going to these caves.

і одним із захопливих моментів була подорож у печери.

The Laas Geel caves.

Комплекс печер Лаас-Гааль.

Now, these caves contain some of the oldest cave paintings in the world.

Печери містять деякі з найстаріших на Землі наскельних малюнків.

These paintings are thought to be round about 9,000 to 11,000 years old.

Цім малюнкам приблизно 9 000 - 11 000 років.

Art:

Мистецтво:

what humanity has done ever since it evolved.

що людство зробило з часів еволюції.

It's how we speak about ourselves,

Те, як ми говоримо про себе,

how we understand our identity,

як розуміємо нашу ідентичність,

how we look at our surroundings,

як ми сприймаємо наше середовище,

who we find out about each other

кого ми бачимо одне в одному

because of the meaning of our lives.

через сенс, яким наповнені наші життя.

That's what art is for.

Для цього і є мистецтво.

So look at this little picture.

Отож подивіться на цей маленький малюнок.

I think it's a little girl.

Я думаю, що це маленька дівчинка.

I thought it was a bit like me when I was a little girl.

Я думаю, що вона трішки схожа на мене в дитинстві.

And I thought, well, who painted this joyful, youthful figure?

Мені стало цікаво, хто ж зобразив цю повну радості і життя фігуру?

And I asked the curator of the caves.

І я запитала куратора цих печер:

I said, "Tell me about the men and women who painted these."

«Розкажіть про чоловіків і жінок, які намалювали ці зображення».

And he looked at me absolutely askance, and he said,

А він подивився на мене цілком зневажливо і відповів:

"Women didn't paint these pictures."

"Жінки не намалювали цих малюнків".

And I said, "Well, it was 11,000 years ago."

І я сказала: "Це ж було 11000 років тому".

I said, "How do you know?"

"Звідки ви знаєте?"

(Laughter)

(Сміх)

And he said, "Women don't do these things.

Він відповів: "Жінки подібними речами не займаються.

Men made these marks. Women don't."

Ці позначки зробили чоловіки. Не жінки».

Now, I wasn't really surprised,

Насправді це мене не здивувало,

because that's an attitude that I've seen continuously

таке ставлення я спостерігала впродовж

all my life as a theater maker.

всього свого життя, як режисерка театру.

We are told that divine knowledge comes down through the masculine,

Нас вчили, що священні знання приходять через чоловіків -

whether it be to the imam, the priest, the rabbi, the holy man.

імамів, священиків, раббі, святих.

Similarly, we're told that creative genius resides in the masculine,

Крім того, нам говорили, що творчий геній належить чоловікам,

that it is the masculine

і тільки чоловіки

that will be able to tell us about who we really are,

здатні розповісти нам, хто ми такі насправді,

that the masculine will tell the universal story

розповісти універсальну історію

on behalf of all of us,

від імені всіх нас,

whereas women artists will really just talk about women's experiences,

тоді як творці-жінки розкажуть тільки про жіночі переживання

women's issues only really relevant to women

і проблеми, які є значущими тільки для жінок

and of passing interest to men --

і майже не викликають інтересу у чоловіків,

and really only some men.

хіба лиш у декого.

And it's that conviction,

Переконання,

that that we are taught,

якому нас вчили,

that I think colors so much of whether we're prepared to believe

незалежно від нашої готовності повірити в те,

that women's stories really matter.

що жіночі історії дійсно важливі.

And unless we're prepared to believe that women's stories really matter,

І якщо ми не готові повірити в значимість жіночих історій,

then women's rights don't really matter,

тоді і права жінок нічого не значать,

and then change can't really come.

і зміни не настануть.

I want to tell you about two examples of stories

Я наведу два приклади історій,

that are thought to be of universal importance:

які вважаються загальнозначущими:

"E.T." and "Hamlet."

«Інопланетянин» і «Гамлет».

(Laughter)

(Сміх)

So I took my two children when they were little --

Отож я взяла двох своїх дітей -

Caroline was eight and Robby was five --

Керолайн було 8, а Робі 5 років -

to see "E.T."

подивитися «Інопланетянина».

And it's a fantastic story of this little alien

Це фантастична історія про маленького прибульця,

who ends up in an American family

якого взяла до себе американська сім'я:

with a mum, two brothers and a sister,

мама, двоє братів і сестра,

but he wants to go home.

але йому все одно хочеться додому.

Not only that, but some really bad scientists

Історія не тільки про це: дуже погані вчені

want to do some experiments on him,

хочуть зробити прибульця жертвою експериментів

and they're looking for him.

і розшукують його.

So the children have a plot.

У дітей є план.

They decide they're going to take him back to his spaceship

Діти вирішують відправити прибульця назад на корабель

as soon as they can,

якомога швидше,

and they plop him in a bicycle basket,

вони садять його в кошик велосипеда

and off they ride.

і вирушають в дорогу.

But unfortunately, the baddies have found out, and they're catching up

На жаль, лиходії виявили їх і наздоганяють.

and they've got sirens and they've got their guns,

Це супроводжується звуком сирен, перестрілкою,

they've got the loud-hailers, it's terribly frightening,

лячними криками в гучномовець,

and they're closing up on the children,

і ось вони оточують дітей,

and the children are never going to make it.

здається, що дітям вже не вибратися.

And then all of a sudden, magically, the bikes fly up in the air,

І раптом, чарівним чином, з повітря з'являються байкери,

over the clouds,

над хмарами

over the moon,

в місячному сяйві,

and they're going to save "E.T."

і збираються рятувати Інопланетянина.

So I turn to see my children's faces,

Я дивлюся на обличчя моїх дітей.

and Robby is enraptured, he's there with them, he's saving E.T.,

Робі повністю захоплений дійством, він там, рятує Інопланетянина,

he's a happy boy.

він щасливий.

And I turn to Caroline, and she's crying her eyes out.

Дивлюся на Керолайн, а вона в сльозах.

And I said, "What's the matter?"

Я питаю: «Що трапилося?»

And she said, "Why can't I save E.T.? Why can't I come?"

І вона відповідає: «Чому я не можу врятувати Інопланетянина? Чому мені не можна?»

And then all of a sudden I realized:

І тут я несподівано зрозуміла:

they weren't children;

там були не всі діти,

they were boys --

а хлопчики,

all boys.

тільки хлопчики.

And Caroline, who had invested so much in E.T.,

І Керолайн, так сильно захоплену Інопланетянином,

well, she wasn't invited to save him,

не запросили його рятувати,

and she felt humiliated and spurned.

і вона почувалась приниженою і покинутою.

So I wrote to Steven Spielberg --

Я написала Стівену Спілбергу--

(Laughter) (Applause)

(Сміх) (Оплески)

and I said, "I don't know if you understand

і запитала: «Чи розумієте ви

the psychological importance of what's happened,

психологічні наслідки події

and are you prepared to pay for the therapy bills?"

і чи готові оплатити сеанси терапії?»

(Laughter)

(Сміх)

Twenty years later, I haven't had a word back from him,

12 років минуло, він мені так не відповів,

but I'm still hopeful.

але я не втрачаю надії.

(Laughter)

(Сміх)

But I thought it was interesting,

Хоча я думаю, що це було цікаво,

because if you read reviews of what he intended with E.T.,

оскільки, якщо ви прочитаєте його думки про цей фільм,

he says very specifically,

висловлюється він досить специфічно:

"I wanted the world to understand

«Я хотів, щоб весь світ зрозумів,

that we should love and embrace difference."

що нам варто любити і приймати відмінності».

But somehow he didn't include the idea of girls' difference

Але чомусь думка про прийняття відмінності дівчат

in this thinking.

у його міркування не ввійшла.

He thought he was writing a story about all humanity.

Він думав, що пише історію про все людство.

Caroline thought he was marginalizing

Керолайн подумала, що він викинув

half of humanity.

половину людства.

He thought he was writing a story about human goodness;

Він думає, що це історія про людську доброту,

she thought he was writing a lad's heroic adventure.

моя донька думає, що він писав про героїчні пригоди хлопців.

And this is common.

І це цілком звичайна справа.

Men feel they have been given the mantle for universal communication,

Чоловіки вважають, що їм визначено бути посередниками загальної комунікації,

but of course, how could they be?

звичайно, як же може бути по-іншому?

They are writing from male experience through male's eyes.

Вони пишуть з точки зору чоловіків.

We have to have a look at this ourselves.

Ми повинні поглянути на це самі.

We have to be prepared to go back through all our books and our films,

Ми повинні заново переглянути всі книжки й фільми,

all our favorite things,

всі улюблені твори

and say, "Actually, this is written by a male artist --

і сказати: "Насправді це створено не просто творцем -

not an artist.

а чоловіком-творцем".

We have to see that so many of these stories

Ми повинні зрозуміти, що занадто багато історій

are written through a male perspective.

написано з точки зору чоловіків.

Which is fine,

Це нормально,

but then females need to have 50 percent of the rights

але жінки повинні мати право на 50 відсотків

for the stage, the film, the novel,

вистав, фільмів, романів,

the place of creativity.

на місце творчості.

Let me talk about "Hamlet."

Поговоримо про «Гамлета».

To be or not to be.

"Бути чи не бути.

That is the question.

Ось у чому питання".

But it's not my question.

Але це не моє питання.

My question is: Why was I taught as a young woman

Моє питання: Чому мене, як дівчину,

that this was the quintessential example of human dilemma

вчили тому, що це є прикладом людської дилеми

and human experience?

і досвіду.

It's a marvelous story,

Це чудова історія,

but actually, it's about a young man fearful that he won't be able to make it

про молоду людину, яка боїться, що не зможе

as a powerful figure in a male world

стати значимою фігурою у світі чоловіків,

unless he takes revenge for his father's murder.

поки не помститься за вбивство батька.

He talks a great deal to us about suicide being an option,

Гамлет багато говорить про самогубство як варіант,

but the reality is that the person who actually commits suicide, Ophelia,

але, зрештою, наклала на себе руки Офелія,

after she's been humiliated and abused by him,

після того, як герой принизив і зневажав її,

never gets a chance to talk to the audience about her feelings.

і шансу висловити свої почуття їй не надали.

And then when he's finished with Ophelia, he turns on his mum,

Розправившись з Офелією, Гамлет береться за свою маму,

because basically she has the audacity to fall in love with his uncle

насамперед за те, що вона посміла закохатися в його дядька

and enjoy sex.

і насолоджуватися сексом.

(Laughter)

(Сміх)

It is a great story,

Це чудова історія,

but it is a story about male conflict, male dilemma, male struggle.

але вона про чоловічі конфлікти, дилеми і боротьбу.

But I was told this was the story of human beings,

А мені говорили, що це історія про людей в цілому,

despite the fact that it only had two women in it.

попри те, що там присутні всього дві жінки.

And unless I reeducate myself,

І якщо я б не перевиховала себе,

I am always going to think

я завжди б думала,

that women's stories matter less than men's.

що жіночі історії значать менше, ніж історії, розказані чоловіками.

A woman could have written "Hamlet,"

Жінка могла б написати «Гамлета»,

but she would have written it differently,

але вона написала б по-іншому,

and it wouldn't have had global recognition.

і цьому не надали б світового значення.

As the writer Margaret Atwood says,

Як каже письменниця Маргарет Етвуд:

"When a man writes about doing the dishes,

«Якщо чоловік пише про миття посуду,

it's realism.

то це реалізм.

When a woman writes about doing it,

Якщо про це пише жінка,

it's an unfortunate genetic disposition."

то це невдала генетична схильність».

(Laughter)

(Сміх)

Now, this is not just something that belongs to then.

І це не просто щось властиве тій епосі.

I mean, when I was a young girl,

Я змалку мріяла

wanting desperately to be a theater director,

стати театральною режисеркою,

this is what my male lecturer said to me:

і ось що мій викладач-чоловік сказав мені:

"Well, there are three women directors in Britain," he said, "Jude."

«У Британії троє режисерів-жінок, Джуд:

"There's Joan Knight, who's a lesbian, there's Joan Littlewood, who's retired,

Джоан Найт - лесбіянка, Джоан Літтелвуд - на пенсії

and there's Buzz Goodbody, who's just killed herself.

і Базз Ґудбоді - недавно покінчила з собою.

So, which of those three would you like to be?"

Якої з них ти хочеш бути?»

(Laughter)

(Сміх)

Now, leaving aside the disgusting slur on gay women,

Залишимо осторонь образливе ставлення до гомосексуальних жінок,

the fact is, he wanted to humiliate me.

і так ясно, що він хотів мене принизити.

He thought it was silly that I wanted to be a director.

Моє бажання стати режисеркою здавалося йому дурістю.

And I told my friend Marin Alsop, the conductor, and she said,

На це моя подруга-диригентка Марін Елсоп відповіла:

"Oh yes, well, my music teacher said exactly the same.

«О, так, мій учитель музики сказав те ж саме».

He said, 'Women don't conduct.'"

Він сказав: «Жінки не диригують».

But all these years later, we've made our mark.

Але ми таки довели протилежне.

You think, "Well, it'll be different now."

Ви думаєте: «Зараз все по-іншому».

I'm afraid it's not different now.

Але боюся, що це не так.

The current head of the Paris Conservatoire

Нинішній керівник Паризької консерваторії

said recently, "It takes great physical strength

сказав :«Щоб диригувати симфонією,

to conduct a symphony,

потрібна чимала фізична сила,

and women are too weak."

а жінки занадто слабкі».

(Laughter)

(Сміх)

The artist George Baselitz said,

Художник Джордж Базеліц сказав:

"Well, the fact is women can't paint.

"Правда в тому, що жінки не здатні до живопису.

Well -- they can't paint very well."

Вони не можуть це робити досить добре".

The writer V.S. Naipaul said two years ago,

Письменник В.С. Найпол два роки тому сказав:

"I can read two paragraphs and know immediately if it's written by a woman,

«Уже через два абзаци я розумію, що текст написаний жінкою,

and I just stop reading, because it's not worthy of me."

і перестаю читати, тому що це не цікаво для мене».

Audience: Whoa!

(Аудиторія) Вау!

And it goes on.

І це триває.

We have to find a way

Нам потрібно знайти вихід,

of stopping young girls and women

завдяки якому дівчата і жінки

feeling not only that their story doesn't matter,

перестануть вважати, що їхні історії неважливі

but they're not allowed to be the storyteller.

і що їм не дозволено бути оповідачем.

Because once you feel that you can't stand in the central space

Тому що, відчувши одного разу, що ти не гідна стояти на головній сцені

and speak on behalf of the world,

і говорити на весь світ,

you will feel that you can offer your goods up to a small, select group.

ти будеш думати, що твій товар потрібен лише невеликий, вибраній групі

You will tend to do smaller work on smaller stages,

Ви робитимете менше роботи на менших етапах,

ваші економічні можливості звузяться,

your economic power will be less,

ваша аудиторія поменшає

your reach of audiences will be less,

і довіри до вас, як до творця, теж стане менше.

and your credit will be less as an artist.

Насамкінець, у нас є творці, які займають значне місце

And we do finally give artists these incredible, prominent spaces

у світі,

in the world,

бо вони - наші оповідачі.

because they are our storytellers.

Але яке це має значення для вас, якщо ви не митець?

Now, why should it matter to you if you're not an artist?

Припустимо, ви бухгалтер, приватний підприємець, медик

Supposing you're an accountant or an entrepreneur or a medic

або вчений:

or a scientist:

чи варто вам турбуватися про жінок-творців?

Should you care about women artists?

Безумовно, варто,

Absolutely, you must,

тому що, як ви помітили, починаючи з часів печерного живопису,

because as you can see from the cave paintings,

у всіх цивілізаціях,

all civilizations,

людство

all of humanity

поклало на митців обов'язок розповідати людські історії,

have relied upon artists to tell the human story,

і якщо в результаті ця історія розказана чоловіком,

and if the human story is finally told by men,

то, повірте мені на слово,

take my word for it,

вона буде про чоловіків.

it will be about men.

Треба це змінити.

So let's make a change.

Змінити всі наші установи,

Let's make a change to all our institutions,

і не тільки на Заході.

and not just in the West.

Не забудьте - йдеться про неспроможність жінок

Don't forget -- this message of incapability of women

бути джерелом творчого генія;

to hold creative genius

так кажуть дівчатам і жінкам Нігерії, Китаю, Росії

is being told to girls and women in Nigeria, in China, in Russia,

і Індонезії.

in Indonesia.

У всьому світі дівчатам і жінкам кажуть,

All over the world, girls and women are being told

що вони не здатні відчувати творче натхнення.

that they can't finally hold the idea of creative inspiration.

І я питаю вас:

And I want to ask you:

ви вірите в це?

Do you believe that?

Чи вважаєте ви, що жінки не здатні до творчості?

Do you believe that women can be a creative genius?

(Оплески і вигуки)

(Applause and cheers)

Що ж, тоді вперед,

Well then, please go forward,

підтримайте жінок-творців,

support women artists,

купуйте їхні роботи,

buy their work,

дайте їм знати, що їх чують,

insist that their voices are heard,

шукайте майданчики, де вони можуть показати себе.

find platforms on which their voices will be made.

І пам'ятайте:

And remember this:

що в деякому сенсі, якщо ми залишимо в минулому

that in a sense, if we're going to get past this moment

світ, де ми знаємо, що ми нерівні,

of a world where we know that we are unequal,

то митцям доведеться зобразити інший світ.

it's artists who have to imagine a different world.

Я звертаюся до всіх творців, жінок і чоловіків,

And I'm calling on all artists, women and men,

уявити світ гендерної рівності.

to imagine a gender-equal world.

Намалюйте його.

Let's paint it. Let's draw it.

Напишіть про нього. Зніміть фільм.

Let's write about it. Let's film it.

І якщо у нас вийде зобразити такий світ,

And if we could imagine it,

тоді ми зможемо знайти в собі енергію і сили

then we would have the energy and the stamina

працювати над ним.

to work towards it.

Коли я бачу цю дівчинку,

When I see this little girl,

намальовану 11 000 років тому,

11,000 years ago,

мені хочеться вірити, що сьогодні маленькі дівчатка

I want to know that the little girl now

можуть з упевненістю стверджувати, що вони мають право мріяти,

can stand there and think she's entitled to her dreams,

мають право на свою долю

she's entitled to her destiny

і мають право говорити на весь світ

and she's entitled to speak on behalf of the whole world,

і отримати за це визнання

be recognized for it

і похвалу.

and applauded.

Дякую.

Thank you.

(Оплески)

(Applause)