Alan Kay: A powerful idea about teaching ideas

Перекладач: Marta Chereshnovska Утверджено: Anna Latsanitch

A great way to start, I think, with my view of simplicity

Хороший спосіб почати говорити про простоту –

is to take a look at TED. Here you are, understanding why we're here,

це подивитися на сам TED. Ось ви тут сидите і розумієте, чому ми тут,

what's going on with no difficulty at all.

що тут відбувається. Все просто.

The best A.I. in the planet would find it complex and confusing,

Для найпотужнішого штучного інтелекту це було б складно й незрозуміло,

and my little dog Watson would find it simple and understandable

а для мого песика Ватсона це було б просто та зрозуміло,

but would miss the point.

але суті він би не вловив.

(Laughter)

(сміх)

He would have a great time.

Він би чудово провів час.

And of course, if you're a speaker here, like Hans Rosling,

Звичайно, якщо ви доповідач, як Ганс Рослінг,

a speaker finds this complex, tricky. But in Hans Rosling's case,

то для доповідача це складно. Але у випадку з Гансом Рослінгом –

he had a secret weapon yesterday,

у нього вчора була таємна зброя,

literally, in his sword swallowing act.

він буквально ковтнув шпагу.

And I must say, I thought of quite a few objects

Мушу сказати, що я довго думав над тим,

that I might try to swallow today and finally gave up on,

що я сьогодні міг би проковтнути, але відкинув цю ідею,

but he just did it and that was a wonderful thing.

але він це зробив, і це було просто чудово.

So Puck meant not only are we fools in the pejorative sense,

Отож, Пак мав на увазі не лише те, що ми є дурнями в образливому розумінні,

but that we're easily fooled. In fact, what Shakespeare

а й те, що нас легко обдурити. Власне, Шекспір

was pointing out is we go to the theater in order to be fooled,

казав, що ми ходимо в театр, щоб бути обдуреними,

so we're actually looking forward to it.

так що насправді нам це подобається.

We go to magic shows in order to be fooled.

Ми ходимо на фокусників, щоб нас надурили.

And this makes many things fun, but it makes it difficult to actually

Це робить багато речей цікавими, але так важче

get any kind of picture on the world we live in or on ourselves.

побачити картину світу, в якому ми живемо, чи нас самих.

And our friend, Betty Edwards,

Наша товаришка Бетті Едвардз,

the "Drawing on the Right Side of the Brain" lady, shows these two tables

авторка книги «Малюємо правою півкулею мозку», показує ці два столи

to her drawing class and says,

на уроці малювання і каже, що

"The problem you have with learning to draw

проблема з малюванням

is not that you can't move your hand,

не в тому, що важко керувати рукою,

but that the way your brain perceives images is faulty.

а що мозок спотворено сприймає óбрази.

It's trying to perceive images into objects

Він намагається сприймати образи як предмети,

rather than seeing what's there."

замість бачити, що є насправді.

And to prove it, she says, "The exact size and shape of these tabletops

Вона доводить своє твердження тим, що ці столи –

is the same, and I'm going to prove it to you."

абсолютно одного й того ж розміру та форми. Я це доведу.

She does this with cardboard, but since I have

Вона це робить за допомогою картону, але оскільки

an expensive computer here

тут є дорожезний комп'ютер,

I'll just rotate this little guy around and ...

я просто переверну цю штуку...

Now having seen that -- and I've seen it hundreds of times,

Побачивши це, а я бачив це сотні разів,

because I use this in every talk I give -- I still can't see

бо наводжу цей приклад у кожному виступі, я досі не бачу,

that they're the same size and shape, and I doubt that you can either.

що вони однакового розміру та форми, і думаю, що ви також.

So what do artists do? Well, what artists do is to measure.

Що ж роблять художники? Вони беруть і міряють.

They measure very, very carefully.

Вони дуже-дуже ретельно міряють.

And if you measure very, very carefully with a stiff arm and a straight edge,

Якщо дуже уважно міряти зафіксованою рукою і мірилом,

you'll see that those two shapes are

то побачите, що ці дві фігури

exactly the same size.

абсолютно однакового розміру.

And the Talmud saw this a long time ago, saying,

І в Талмуді це помітили давним-давно, сказавши, що

"We see things not as they are, but as we are."

ми бачимо речі не такими, якими вони є, а такими, якими є ми.

I certainly would like to know what happened to the person

Я, звичайно, хотів би знати, що сталося з тією людиною,

who had that insight back then,

яка це свого часу усвідомила,

if they actually followed it to its ultimate conclusion.

якщо цей вислів було доведено до логічного завершення.

So if the world is not as it seems and we see things as we are,

Отож, якщо світ не такий, яким видається, а ми бачимо речі такими, якими є ми,

then what we call reality is a kind of hallucination

то реальність можна назвати своєрідною галюцинацією,

happening inside here. It's a waking dream,

яка відбувається тут усередині. Це сон наяву.

and understanding that that is what we actually exist in

І розуміння того, що в цьому ми, власне, й існуємо,

is one of the biggest epistemological barriers in human history.

є одним із найбільших епістемологічних бар'єрів в історії людства.

And what that means: "simple and understandable"

І те, що означає «просто та зрозуміло»,

might not be actually simple or understandable,

насправді може не бути простим і зрозумілим,

and things we think are "complex" might be made simple and understandable.

а те, що ми вважаємо складним, можна зробити простим і зрозумілим.

Somehow we have to understand ourselves to get around our flaws.

Нам треба зрозуміти самих себе, щоб обійти власні недоліки.

We can think of ourselves as kind of a noisy channel.

Можна уявити, що ми – канал із шумами.

The way I think of it is, we can't learn to see

Я на це дивлюся так, що ми не зможемо навчитися бачити,

until we admit we're blind.

поки не визнаємо, що ми сліпі.

Once you start down at this very humble level,

Як тільки ви почнете з такого скромного рівня,

then you can start finding ways to see things.

то зможете починати вчитися бачити.

And what's happened, over the last 400 years in particular,

Власне, за останні 400 років

is that human beings have invented "brainlets" --

люди винайшли інтелектуальні моделі –

little additional parts for our brain --

маленькі додатки для нашого мозку,

made out of powerful ideas that help us

що складаються з яскравих ідей, які допомагають

see the world in different ways.

бачити світ під різними ракурсами.

And these are in the form of sensory apparatus --

Вони мають вигляд сенсорних апаратів –

telescopes, microscopes -- reasoning apparatus --

телескопів, мікроскопів – об'єктивних логічних пристроїв,

various ways of thinking -- and, most importantly,

різних моделей мислення, та, найважливіше,

in the ability to change perspective on things.

це здатність змінювати точку зору.

I'll talk about that a little bit.

Про це поговорю детальніше.

It's this change in perspective

Саме така зміна точки зору

on what it is we think we're perceiving

і роздуми над тим, що ми сприймаємо,

that has helped us make more progress in the last 400 years

допомогли нам здійснити більший прогрес за останні 400 років,

than we have in the rest of human history.

ніж за решту історії людства.

And yet, it is not taught in any K through 12 curriculum in America that I'm aware of.

Та все ж, цього в США не вчать ні в дитсадках, ні в школі, наскільки я знаю.

So one of the things that goes from simple to complex

Тому один зі способів перетворити просте на складне –

is when we do more. We like more.

це робити більше. Ми любимо, коли всього є більше.

If we do more in a kind of a stupid way,

Якщо ми робимо більше по-тупому,

the simplicity gets complex

то простота перетворюється на складність.

and, in fact, we can keep on doing it for a very long time.

В принципі, ми можемо так продовжувати ще дуже довго.

But Murray Gell-Mann yesterday talked about emergent properties;

Але Мюррей Ґелл-Манн вчора говорив про властивості, які виникають.

another name for them could be "architecture"

По-іншому їх можна назвати «архітектурою»,

as a metaphor for taking the same old material

як метафора використання старого матеріалу

and thinking about non-obvious, non-simple ways of combining it.

і придумування неочевидних, непростих способів їх поєднання.

And in fact, what Murray was talking about yesterday in the fractal beauty of nature --

Мюррей вчора розповідав про фрактальну красу природи,

of having the descriptions

про те, що маючи описи

at various levels be rather similar --

на різних рівнях, які досить аналогічні,

all goes down to the idea that the elementary particles

можна повернутися до думки, що елементарні частинки

are both sticky and standoffish,

одночасно і пов'язані, і самостійні.

and they're in violent motion.

Вони перебувають в шаленому русі.

Those three things give rise to all the different levels

Ці три компоненти породжують всі різні рівні того,

of what seem to be complexity in our world.

що видається складним у нашому світі.

But how simple?

Але наскільки просто?

So, when I saw Roslings' Gapminder stuff a few years ago,

Коли я побачив кілька років тому модель передачі статистики Рослінґа,

I just thought it was the greatest thing I'd seen

я просто подумав, що це найсильніше, що я бачив,

in conveying complex ideas simply.

що дозволяє передавати складні ідеї дохідливо.

But then I had a thought of, "Boy, maybe it's too simple."

Але потім я подумав, що, може, це занадто просто.

And I put some effort in to try and check

Тож я постарався перевірити,

to see how well these simple portrayals of trends over time

наскільки добре ці прості відображення тенденцій з плином часу

actually matched up with some ideas and investigations from the side,

власне відповідали деяким ідеям та дослідженням з іншого боку,

and I found that they matched up very well.

і я побачив, що відповідність була дуже точною.

So the Roslings have been able to do simplicity

Отож Рослінґ зміг досягнути простоти,

without removing what's important about the data.

не упустивши важливі дані.

Whereas the film yesterday that we saw

Натомість фільм, який ми бачили вчора,

of the simulation of the inside of a cell,

про стимуляцію всередині клітини,

as a former molecular biologist, I didn't like that at all.

мені, як колишньому молекулярному біологу, не сподобався.

Not because it wasn't beautiful or anything,

Не тому, що погано знятий чи щось таке.

but because it misses the thing that most students fail to understand

А тому, що не враховує, що більшість студентів не можуть зрозуміти

about molecular biology, and that is:

про молекулярну біологію, а саме:

why is there any probability at all of two complex shapes

чому існує хоча б якась можливість того, що дві складні структури

finding each other just the right way

знаходять одна одну саме одним-єдиним способом

so they combine together and be catalyzed?

для того, щоб з'єднатися і здійснити процес каталізації.

And what we saw yesterday was

А в тому, що ми вчора бачили,

every reaction was fortuitous;

кожна реакція була випадковою.

they just swooped in the air and bound, and something happened.

Вони просто прямували один до одного і зв'язувалися, і щось відбувалося.

But in fact, those molecules are spinning at the rate of

Але, насправді, ці молекули обертаються зі швидкістю

about a million revolutions per second;

близько мільйона обертів на секунду.

they're agitating back and forth their size every two nanoseconds;

Що дві наносекунди вони змінюють свій розмір туди-сюди.

they're completely crowded together, they're jammed,

Вони скупчуються. Вони зіштовхуються,

they're bashing up against each other.

вони вдаряються одна об одну.

And if you don't understand that in your mental model of this stuff,

І якщо ви цього не враховуєте в своїй моделі,

what happens inside of a cell seems completely mysterious and fortuitous,

то події всередині клітини здаватимуться цілковито містичними та випадковими.

and I think that's exactly the wrong image

На мою думку, це якраз саме неправильна модель

for when you're trying to teach science.

для викладання природознавства.

So, another thing that we do is to confuse adult sophistication

Ми тут плутаємо властиву дорослим схильність ускладнювати

with the actual understanding of some principle.

зі справжнім розумінням деяких принципів.

So a kid who's 14 in high school

Тому підліток 14 років у школі

gets this version of the Pythagorean theorem,

отримує таку версію теореми Піфагора,

which is a truly subtle and interesting proof,

і це дійсно майстерний та цікавий доказ,

but in fact it's not a good way to start learning about mathematics.

але, насправді, не варто розпочинати вивчення математики з нього.

So a more direct one, one that gives you more of the feeling of math,

Більш безпосередній спосіб, який дає вам відчути суть математики,

is something closer to Pythagoras' own proof, which goes like this:

ближчий до доказу самого Піфагора, який виглядає ось так:

so here we have this triangle, and if we surround that C square with

Тут на малюнку маємо трикутник, і якщо обкласти квадрат C

three more triangles and we copy that,

ще трьома трикутниками і скопіювати те, що вийшло,

notice that we can move those triangles down like this.

то побачимо, що можна пересунути їх донизу,

And that leaves two open areas that are kind of suspicious ...

і ми отримуємо дві відкриті ділянки, дещо підозрілі,

and bingo. That is all you have to do.

і ось воно! Це все, що треба зробити.

And this kind of proof is the kind of proof

Саме такий спосіб доведення

that you need to learn when you're learning mathematics

потрібний при вивченні математики,

in order to get an idea of what it means

щоб зрозуміти що це означає,

before you look into the, literally, 1,200 or 1,500 proofs

перед тим, як звертатися до 1200 чи 1500 доказів

of Pythagoras' theorem that have been discovered.

теореми Піфагора, які існують.

Now let's go to young children.

Давайте поговоримо про маленьких дітей.

This is a very unusual teacher

Це дуже незвичайна вчителька.

who was a kindergarten and first-grade teacher,

Вона була вихователькою і вчителькою початкових класів.

but was a natural mathematician.

Але водночас вона була математиком від Бога.

So she was like that jazz musician friend you have who never studied music

Вона наче джазовий музикант, який ніколи не вивчав музику,

but is a terrific musician;

але при цьому майстерно грає.

she just had a feeling for math.

Вона просто відчувала математику.

And here are her six-year-olds,

Ось її шестирічні учні,

and she's got them making shapes out of a shape.

які складають різні фігури з інших фігур.

So they pick a shape they like -- like a diamond, or a square,

Вони беруть фігуру, яка їм подобається – ромб, квадрат,

or a triangle, or a trapezoid -- and then they try and make

трикутник, трапецію, і намагаються побудувати

the next larger shape of that same shape, and the next larger shape.

більшу фігуру такої ж форми, а потім ще більшу.

You can see the trapezoids are a little challenging there.

Як бачите, з трапецією трохи складніше.

And what this teacher did on every project

Кожен такий проект вчителька робила так,

was to have the children act like first it was a creative arts project,

що спочатку це був творчий проект,

and then something like science.

а потім вже науковий.

So they had created these artifacts.

Отож вони будували ці артефакти.

Now she had them look at them and do this ... laborious,

Тоді вона казала їм розглянути їх і давала завдання,

which I thought for a long time, until she explained to me was

над яким я довго роздумував, поки вона не пояснила, що метою завдання

to slow them down so they'll think.

було сповільнити дітей, щоб вони задумалися.

So they're cutting out the little pieces of cardboard here

Ось вони вирізають маленькі шматочки з картону

and pasting them up.

і вставляють їх.

But the whole point of this thing is

Але суть полягає в тому,

for them to look at this chart and fill it out.

щоб заповнити цю таблицю.

"What have you noticed about what you did?"

Що ви помітили щодо результату своєї роботи?

And so six-year-old Lauren there noticed that the first one took one,

6-річна Лорен побачила, що для першої потрібна одна фігура,

and the second one took three more

для другої – ще три,

and the total was four on that one,

а загалом для неї треба чотири.

the third one took five more and the total was nine on that one,

Для третьої – ще п'ять, тобто загалом – дев'ять.

and then the next one.

І так далі.

She saw right away that the additional tiles that you had to add

Вона відразу помітила, що кількість додаткових плиток, які треба додавати

around the edges was always going to grow by two,

по краях, щоразу збільшується на два.

so she was very confident about how she made those numbers there.

Тому вона впевнено вписувала ці цифри.

And she could see that these were the square numbers up until about six,

Також вона побачила, що то були квадрати чисел десь до шести.

where she wasn't sure what six times six was

В той час, як вона не знала, скільки буде шість на шість,

and what seven times seven was,

або скільки буде сім на сім.

but then she was confident again.

Але потім вона знову стала впевненою.

So that's what Lauren did.

Так що це зробила Лорен.

And then the teacher, Gillian Ishijima, had the kids

А потім вчителька, Джилліан Ішеджима, попросила дітей

bring all of their projects up to the front of the room and put them on the floor,

винести всі проекти на середину кімнати і розкласти їх на підлозі.

and everybody went batshit: "Holy shit! They're the same!"

Всі завмерли від здивування. Нічого собі! Вони всі однакові!

No matter what the shapes were, the growth law is the same.

Незалежно від фігури закон приросту один.

And the mathematicians and scientists in the crowd

А математики і науковці, присутні в залі,

will recognize these two progressions

впізнають ці дві прогресії –

as a first-order discrete differential equation

дискретне диференціальне рівняння першого порядку,

and a second-order discrete differential equation,

і дискретне диференціальне рівняння другого порядку.

derived by six-year-olds.

Їх вивели шестирічні діти.

Well, that's pretty amazing.

І це доволі-таки неймовірно.

That isn't what we usually try to teach six-year-olds.

Як правило, 6-річні діти такого не вчать.

So, let's take a look now at how we might use the computer for some of this.

Тому погляньмо, як можна використовувати для цього комп'ютер.

And so the first idea here is

Перша ідея полягає в тому,

just to show you the kind of things that children do.

щоб показати вам, що роблять діти.

I'm using the software that we're putting on the $100 laptop.

Я використовую програми, які ми встановлюємо на стодоларовий ноутбук.

So I'd like to draw a little car here --

Намалюю тут машинку.

I'll just do this very quickly -- and put a big tire on him.

Я просто накидаю. І поставлю їй велику гуму.

And I get a little object here and I can look inside this object,

Виходить маленький об'єкт, в який я можу заглянути.

I'll call it a car. And here's a little behavior: car forward.

Я назву його машиною. А ось маленький важіль від машини.

Each time I click it, car turn.

Я клацаю – машина повертає.

If I want to make a little script to do this over and over again,

Можна зробити невеличкий скриптик, щоб робити це знову і знову.

I just drag these guys out and set them going.

Я просто перетягую ці штуки сюди і запускаю їх.

And I can try steering the car here by ...

Тепер я можу спробувати керувати машиною,

See the car turn by five here?

бачите, як машинка повернулась на п'ять?

So what if I click this down to zero?

А що, якщо я знижу до нуля?

It goes straight. That's a big revelation for nine-year-olds.

Машинка поїде прямо. Для 9-річних дітей це неабияке відкриття.

Make it go in the other direction.

Ось я направив її в іншому напрямку.

But of course, that's a little bit like kissing your sister

Але, звичайно, це як цілувати власну сестру,

as far as driving a car,

порівняно з реальним водінням машини.

so the kids want to do a steering wheel;

Тому діти хочуть мати кермо.

so they draw a steering wheel.

Тож вони малюють кермо.

And we'll call this a wheel.

Назвемо його колесом.

See this wheel's heading here?

Бачите, як колесо направляється ось сюди?

If I turn this wheel, you can see that number over there going minus and positive.

Якщо повернути колесо, то цифри міняються від від'ємних до додатних.

That's kind of an invitation to pick up this name of

Це наче запрошення вибрати назви

those numbers coming out there

цих цифр, які з'являються,

and to just drop it into the script here,

і просто ввести їх у скрипт.

and now I can steer the car with the steering wheel.

Тепер я можу керувати машинкою за допомогою керма.

And it's interesting.

Це цікаво.

You know how much trouble the children have with variables,

Ви знаєте, як діти мучаться зі змінними,

but by learning it this way, in a situated fashion,

але з такою методикою моделювання ситуації,

they never forget from this single trial

вони ніколи не забудуть,

what a variable is and how to use it.

що таке змінна і як її використовувати.

And we can reflect here the way Gillian Ishijima did.

І ми тут можемо проаналізувати, як це зробила Джилліан Ішиджима.

So if you look at the little script here,

Отож, якщо ви поглянете на цей скриптик,

the speed is always going to be 30.

швидкість завжди дорівнюватиме 30.

We're going to move the car according to that over and over again.

Ми будемо скеровувати машину знову і знову.

And I'm dropping a little dot for each one of these things;

І я поставлю крапки для кожного з цих моментів.

they're evenly spaced because they're 30 apart.

Відстань між крапками однакова, бо різниця між ними дорівнює 30.

And what if I do this progression that the six-year-olds did

А що, якщо я зараз застосую цю прогресію, яку вивели 6-річні діти,

of saying, "OK, I'm going to increase the speed by two each time,

сказавши, добре, я щоразу збільшуватиму швидкість на два,

and then I'm going to increase the distance by the speed each time?

а потім я щоразу збільшуватиму відстань на величину швидкості?

What do I get there?"

Що я отримую?

We get a visual pattern of what these nine-year-olds called acceleration.

Це – візуальне відображення того, що 9-річні діти називають прискоренням.

So how do the children do science?

То як діти підійшли до науки?

(Video) Teacher: [Choose] objects that you think will fall to the Earth at the same time.

(відео) Вчителька: Об'єкти, що на вашу думку одночасно впадуть на землю.

Student 1: Ooh, this is nice.

Дитина: Це гарно.

Teacher: Do not pay any attention

Вчителька: Не звертайте увагу

to what anybody else is doing.

на те, що роблять інші діти.

Who's got the apple?

В кого яблуко?

Alan Kay: They've got little stopwatches.

Алан Кей: У них є маленькі секундоміри.

Student 2: What did you get? What did you get?

Вчителька: Який у вас результат?

AK: Stopwatches aren't accurate enough.

АК: Секундоміри не дуже точні.

Student 3: 0.99 seconds.

Дівчинка: 0.99 секунд.

Teacher: So put "sponge ball" ...

Вчителька: Поставте "пластикову кульку"

Student 4l: [I decided to] do the shot put and the sponge ball

Дівчинка: У нас було ядро і пластикова кулька,

because they're two totally different weights,

і вони мали два різні маси.

and if you drop them at the same time,

І якщо їх одночасно кинути,

maybe they'll drop at the same speed.

можливо, вони падатимуть з однаковою швидкістю.

Teacher: Drop. Class: Whoa!

Вчителька: Кидай.

AK: So obviously, Aristotle never asked a child

АК: Очевидно, Аристотель ніколи не питав дитину

about this particular point

про цей конкретний момент,

because, of course, he didn't bother doing the experiment,

бо, звичайно, він не переймався такими експериментами,

and neither did St. Thomas Aquinas.

як і не переймався св. Фома Аквінський.

And it was not until Galileo actually did it

І тільки коли Галілей вперше провів його,

that an adult thought like a child,

вперше дорослий мислив, як дитина.

only 400 years ago.

Лише 400 років тому.

We get one child like that about every classroom of 30 kids

В кожному класі з 30 учнів знайдеться одна така дитина,

who will actually cut straight to the chase.

яка відразу вловлює суть.

Now, what if we want to look at this more closely?

А якщо розглянути це ближче?

We can take a movie of what's going on,

Ми можемо записати все це на відео,

but even if we single stepped this movie,

але навіть якщо ми розіб'ємо його на відрізки,

it's tricky to see what's going on.

буде важко зрозуміти, що відбувається.

And so what we can do is we can lay out the frames side by side

Але можна викласти рамки одна до одної,

or stack them up.

або накласти їх одну на одну.

So when the children see this, they say, "Ah! Acceleration,"

І коли діти це бачать, то кажуть: «О, прискорення»,

remembering back four months when they did their cars sideways,

пригадуючи, що чотири місяці тому вони керували машинкою,

and they start measuring to find out what kind of acceleration it is.

і вони починають вимірювати, щоб дізнатися, якого типу це прискорення.

So what I'm doing is measuring from the bottom of one image

Ось я вимірюю від низу одного зображення

to the bottom of the next image, about a fifth of a second later,

до низу наступного зображення, близько 1/5 секунди по тому,

like that. And they're getting faster and faster each time,

ось так, і з кожним разом вони стають швидшими.

and if I stack these guys up, then we see the differences; the increase

Якщо накласти їх одну на одну, то побачимо різницю, значить збільшення

in the speed is constant.

швидкості постійне.

And they say, "Oh, yeah. Constant acceleration.

І вони скажуть: ну ясно ж – постійне прискорення.

We've done that already."

Ми це вже проходили.

And how shall we look and verify that we actually have it?

Але як нам перевірити, чи це дійсно так?

So you can't tell much from just making the ball drop there,

Ми не багато зрозуміємо, якщо просто кинемо м'ячика донизу.

but if we drop the ball and run the movie at the same time,

Але якщо ми кинемо м'ячика і одночасно запустимо запис,

we can see that we have come up with an accurate physical model.

то побачимо, що отримали точну фізичну модель.

Galileo, by the way, did this very cleverly

До речі, Галілей зробив це дуже розумно,

by running a ball backwards down the strings of his lute.

пустивши м'ячик вниз по струнах своєї лютні.

I pulled out those apples to remind myself to tell you that

Я поставив ці яблука, щоб не забути сказати вам,

this is actually probably a Newton and the apple type story,

що, можливо, ця історія схожа на історію Ньютона з яблуками,

but it's a great story.

але це чудова історія.

And I thought I would do just one thing

І я подумав, що варто показаи щось

on the $100 laptop here just to prove that this stuff works here.

на цьому 100-доларовому комп'ютері, щоб довести, що це на ньому працює.

So once you have gravity, here's this --

Отож, оскільки існує гравітація, ось –

increase the speed by something,

збільшуємо швидкість на будь-яку величину,

increase the ship's speed.

збільшуємо швидкість корабля.

If I start the little game here that the kids have done,

Якщо я тут запущу маленьку гру, розроблену дітьми,

it'll crash the space ship.

то космічний корабель розіб'ється.

But if I oppose gravity, here we go ... Oops!

Але якщо я буду опиратися гравітації, ось так – ой!

(Laughter)

(сміх)

One more.

Ще разок.

Yeah, there we go. Yeah, OK?

Ось, так от.

I guess the best way to end this is with two quotes:

Гадаю, найкраще завершити мій виступ двома цитатами.

Marshall McLuhan said,

Маршал МакЛюєн сказав:

"Children are the messages that we send to the future,"

«Діти – це послання, які ми надсилаємо в майбутнє.»

but in fact, if you think of it,

Але насправді, якщо подумати,

children are the future we send to the future.

діти – це саме майбутнє, яке ми відправляємо в майбутнє.

Forget about messages;

Забудемо про послання.

children are the future,

Діти – це і є майбутнє.

and children in the first and second world

І дітям в країнах першого і другого світу,

and, most especially, in the third world

а особливо в країнах третього світу,

need mentors.

потрібні наставники.

And this summer, we're going to build five million of these $100 laptops,

Цього літа ми випустимо 5 мільйонів ось таких 100-доларових ноутів,

and maybe 50 million next year.

і, можливо, 50 мільйонів наступного року.

But we couldn't create 1,000 new teachers this summer to save our life.

Але ми аж ніяк не створимо 1000 нових вчителів цього літа.

That means that we, once again, have a thing where we can put technology out,

Тобто ми знову зіткнулися з ситуацією, коли в нас є технології,

but the mentoring that is required to go

але супроводу, який є необхідним,

from a simple new iChat instant messaging system

від простої нової системи миттєвих повідомлень iChat

to something with depth is missing.

до чогось більш фундаментального, немає.

I believe this has to be done with a new kind of user interface,

Я вважаю, що для цього необхідний новий інтерфейс.

and this new kind of user interface could be done

І такий новий інтерфейс може бути розроблений,

with an expenditure of about 100 million dollars.

що коштуватиме близько 100 мільйонів доларів.

It sounds like a lot, but it is literally 18 minutes of what we're spending in Iraq --

Звучить дорого, але це та сума, яку ми за 18 хвилин витрачаємо на Ірак.

we're spending 8 billion dollars a month; 18 minutes is 100 million dollars --

Ми щомісяця тратимо 8 мільярдів доларів. 18 хвилин – це 100 мільйонів доларів.

so this is actually cheap.

Тому насправді це дешево.

And Einstein said,

Айнштейн казав:

"Things should be as simple as possible, but not simpler."

«Речі повинні бути якомога простішими, але аж ніяк не ще простішими».

Thank you.

Дякую!