Why I train grandmothers to treat depression | Dixon Chibanda

Перекладач: Olena Gapak Утверджено: Khrystyna Romashko

On a warm August morning in Harare,

Теплого серпневого ранку у місті Хараре,

Farai,

Фараї,

a 24-year-old mother of two,

24-річна мати двох дітей

walks towards a park bench.

підходить до лавки у парку.

She looks miserable and dejected.

Вона виглядає нещасною та пригніченою.

Now, on the park bench sits an 82-year-old woman,

На лавці у парку сидить 82-річна жінка,

better known to the community as Grandmother Jack.

більше відома у громаді як Бабуся Джек.

Farai hands Grandmother Jack an envelope from the clinic nurse.

Фараї дає Бабусі Джек конверт від медсестри з лікарні.

Grandmother Jack invites Farai to sit down

Бабуся Джек запрошує Фараї присісти,

as she opens the envelope and reads.

поки вона відкриває конверт і читає.

There's silence for three minutes or so as she reads.

Хвилини на три западає тиша — десь стільки вона читає.

And after a long pause, Grandmother Jack takes a deep breath,

І після довгої паузи Бабуся Джек глибоко позіхає,

looks at Farai and says,

дивиться на Фараї і каже:

"I'm here for you.

"Я тут заради тебе.

Would you like to share your story with me?"

Хочеш поділитися своєю історією?"

Farai begins,

Фараї починає оповідати,

her eyes swelling with tears.

її очі наповнюються слізьми.

She says, "Grandmother Jack,

Вона каже: "Бабусю Джек,

I'm HIV-positive.

я ВІЛ-позитивна.

I've been living with HIV for the past four years.

Я жила з ВІЛ останні чотири роки.

My husband left me a year ago.

Мій чоловік покинув мене рік тому.

I have two kids

У мене двоє дітей,

under the age of five.

їм менше п'яти років.

I'm unemployed.

Я не маю роботи.

I can hardly take care of my children."

Мені ледве вдається подбати про дітей."

Tears are now flowing down her face.

Тепер сльози течуть по її обличчю.

And in response, Grandmother Jack moves closer,

І у відповідь Бабуся Джек присувається ближче,

puts her hand on Farai,

кладе руку на Фараї

and says, "Farai, it's OK to cry.

й каже: "Фараї, плакати — цілком нормально.

You've been through a lot.

Ти багато через що пройшла.

Would you like to share more with me?"

Хочеш розповісти мені більше?"

And Farai continues.

І Фараї продовжує.

"In the last three weeks,

"Останні три тижні

I have had recurrent thoughts of killing myself,

я час від часу думала про те, щоб вбити себе,

taking my two children with me.

забравши із собою обох дітей.

I can't take it anymore.

Я більше не можу триматися.

The clinic nurse sent me to see you."

Ця медсестра з клініки відправила мене на зустріч із вами."

There's an exchange between the two, which lasts about 30 minutes.

Розмова між ними двома триває десь півгодини.

And finally, Grandmother Jack says,

І нарешті Бабуся Джек каже:

"Farai,

"Фараї,

it seems to me that you have all the symptoms of kufungisisa."

здається мені, що ти маєш усі симптоми куфунґісіси."

The word "kufungisisa" opens up a floodgate of tears.

На слові "куфунґісіса" сльози ллються рікою.

So, kufungisisa is the local equivalent of depression

Куфунґісіса — це місцевий відповідник слова "депресія"

in my country.

у моїї країні.

It literally means

Буквально це означає

"thinking too much."

"забато думати".

The World Health Organization estimates

За оцінкою Всесвітньої організації охорони здоров'я,

that more than 300 million people globally, today, suffer from depression,

понад 300 мільйонів осіб по всьому світу страждають на депресію,

or what in my country we call kufungisisa.

або на те, що в моїй країні називають куфунґісіса.

And the World Health Organization also tells us

І ВООЗ також каже нам,

that every 40 seconds,

що кожні 40 секунд

someone somewhere in the world commits suicide

у якомусь куточку Землі хтось чинить самогубство,

because they are unhappy,

бо є нещасним,

largely due to depression or kufungisisa.

значною мірою через депресію, або куфунґісісу.

And most of these deaths are occurring in low- and middle-income countries.

І більшість цих смертей трапляється у бідних або середнього статку країнах.

In fact,

Власне,

the World Health Organization goes as far as to say

статистика ВООЗ сягає далі:

that when you look at the age group between 15 to 29,

якщо подивитися на вікову групу між 15 та 29 роками,

a leading cause of death now is actually suicide.

найпоширеніша причина смерті зараз — самогубство.

But there are wider events that lead to depression

Але є широкий список причин, що ведуть до депресії,

and in some cases, suicide,

і, в певних випадках, до самогубства.

such as abuse,

Це зловживання,

conflict, violence,

конфлікти, насильство,

isolation, loneliness --

ізоляція, самотність, —

the list is endless.

список нескінченний.

But one thing that we do know

Але ми знаємо одне:

is that depression can be treated and suicides averted.

депресію можна вилікувати, а самогубству — запобігти.

But the problem is

Але проблема в тому,

we just don't have enough psychiatrists or psychologists in the world

що ми просто не маємо достатньо психіатрів або психологів у світі,

to do the job.

щоб це зробити.

In most low- and middle-income countries, for instance,

У найбідніших країнах чи країнах середнього статку, наприклад,

the ratio of psychiatrists to the population

кількість психіатрів відносно кількості населення становить

is something like one for every one and a half million people,

десь один спеціаліст на кожні 1,5 мільйонів осіб,

which literally means that 90 percent of the people

що буквально означає, що 90% людей,

needing mental health services

які потребують психологічної допомоги,

will not get it.

її не отримають.

In my country,

У моїй країні

there are 12 psychiatrists,

є 12 психіатрів,

and I'm one of them,

і я один з них.

for a population of approximately 14 million.

Населення ж складає близько 14 мільйонів.

Now, let me just put that into context.

Давайте я подам ширший контекст.

One evening while I was at home,

Одного вечора, коли я був вдома,

I get a call from the ER,

мені зателефонували

or the emergency room,

з відділення невідкладної допомоги,

from a city which is some 200 kilometers away

з міста, що знаходиться за 200 км

from where I live.

від мого дому.

And the ER doctor says,

І лікар відділення сказав:

"One of your patients,

"Одна з пацієнток,

someone you treated four months ago,

що зверталася до вас кілька місяців тому,

has just taken an overdose,

щойно прийняла надмірну дозу ліків,

and they are in the ER department.

і зараз у відділенні невідкладної допомоги.

Hemodynamically, they seem to be OK,

З точки зору гемодинаміки, все гаразд,

but they will need neuropsychiatric evaluation."

але нам потрібна нейропсихіатрична експертиза."

Now, I obviously can't get into my car in the middle of the night

Звісно, я не можу вскочити в авто посеред ночі

and drive 200 kilometers.

й проїхати 200 кілометрів.

So as best as we could,

Тож ми зробили все можливе

over the phone with the ER doctor,

разом з лікарем у телефонному режимі,

we come up with an assessment.

ми провели оцінку,

We ensure that suicidal observations are in place.

ми переконалися, що є нагляд щодо можливого суїциду,

We ensure that we start reviewing the antidepressants

ми переконалися, що рецепт на антидепресанти,

that this patient has been taking,

які приймала пацієнтка, буде переглянуто,

and we finally conclude

і ми зрештою вирішили,

that as soon as Erica -- that was her name, 26-year-old --

що одразу, як Еріка — так її звали, їй було 26 років —

as soon as Erica is ready to be released from the ER,

щойно Еріка буде готова вийти з лікарні,

she should come directly to me with her mother,

вона має разом в матір'ю приїхати до мене,

and I will evaluate

і я вирішу,

and establish what can be done.

як нам краще допомогти їй.

And we assumed that that would take about a week.

Ми підрахували, що їй знадобиться десь тиждень.

A week passes.

Тиждень минув.

Three weeks pass.

Три тижні минуло.

No Erica.

Не їде Еріка.

And one day I get a call from Erica's mother,

І одного дня мені зателефонувала мати Еріки

and she says,

і сказала:

"Erica committed suicide three days ago.

"Еріка вчинила самогубство три дні тому.

She hanged herself from the mango tree

Вона повісилася на манговому дереві

in the family garden."

у нашому саду."

Now, almost like a knee-jerk reaction,

Це питання виникло неминуче, ніби рефлекс,

I couldn't help but ask,

я просто не міг втриматися:

"But why didn't you come to Harare, where I live?

"Але чому ви не приїхали у Хараре, де я живу?

We had agreed that as soon as you're released from the ER,

Ми ж домовилися, що одразу по лікарні

you will come to me."

ви маєте приїхати до мене."

Her response was brief.

Вона відповіла швидко:

"We didn't have the 15 dollars bus fare

"У нас не було 15 доларів на автобус,

to come to Harare."

щоб приїхати до Хараре."

Now, suicide is not an unusual event

Самогубство — не екзотична подія

in the world of mental health.

у світі психологічного здоров'я.

But there was something about Erica's death

Але зі смертю Еріки було пов'язано дещо, що

that struck me at the core of my very being.

вразило мене у саме серце.

That statement from Erica's mother:

Оце зізнання матері Еріки

"We didn't have 15 dollars bus fare to come to you,"

("У нас не було 15 доларів на автобус, щоб приїхати")

made me realize

допомогло мені зрозуміти,

that it just wasn't going to work,

що так не спрацює:

me expecting people to come to me.

я дарма сподіваюся, що люди прийдуть до мене самі.

And I got into this state of soul-searching,

І я пірнув у цей стан внутрішнього пошуку,

trying to really discover my role

намагаючись переосмислити свою роль

as a psychiatrist in Africa.

психіатра в Африці.

And after considerable consultation and soul-searching,

І після безлічі консультацій та самокопання,

talking to colleagues, friends and family,

розмов із колегами, друзями та родиною,

it suddenly dawned on me

я нарешті дійшов думки,

that actually, one the most reliable resources we have in Africa

що один із найнадійніших ресурсів у Африці —

are grandmothers.

це бабусі.

Yes, grandmothers.

Так, бабусі.

And I thought,

І я подумав:

grandmothers are in every community.

у кожній громаді є бабусі.

There are hundreds of them.

Там їх сотні.

And --

А ще...

(Laughter)

(Сміх)

And they don't leave their communities in search of greener pastures.

А ще вони не кидають своїх спільнот у пошуках кращих місцин.

(Laughter)

(Сміх)

See, the only time they leave

Власне, тільки єдиний раз,

is when they go to a greener pasture called heaven.

вони вирушають до кращих місцин, коли вирушають до раю.

(Laughter)

(Сміх)

So I thought, how about training grandmothers

Тож я подумав, чого б нам не навчати бабусь

in evidence-based talk therapy,

методів доказової діалогової терапії,

which they can deliver on a bench?

яку вони могли б пропонувати сидячи на лавці?

Empower them with the skills to listen,

Озброїти їх навичками слухання,

to show empathy,

висловлення емпатії,

all of that rooted in cognitive behavioral therapy;

усе це на фундаменті когнітивно-поведінкової терапії.

empower them with the skills to provide behavior activation,

Дати їм навички формування нової поведінки,

activity scheduling;

планування активностей

and support them using digital technology.

і підтримати їх за допомогою цифрових технологій.

You know, mobile phone technology.

За допомогою мобільних технологій.

Pretty much everyone in Africa has a mobile phone today.

Майже усі в Африці мають зараз мобільні телефони.

So in 2006,

Тож у 2006

I started my first group

я почав роботу з першою групою

of grandmothers.

бабусь.

(Applause)

(Оплески)

Thank you.

Дякую.

(Applause)

(Оплески)

Today, there are hundreds of grandmothers

Зараз сотні бабусь

who are working in more than 70 communities.

працюють у більш, ніж 70 громадах.

And in the last year alone,

І тільки минулого року

more than 30,000 people received treatment

понад 30 тисяч осіб отримали допомогу

on the Friendship Bench

на Лавці Дружби

from a grandmother in a community in Zimbabwe.

від бабусі зі спільноти Зімбабве.

(Applause)

(Оплески)

And recently, we published this work that is done by these grandmothers

І нещодавно ми опублікували працю авторства цих бабусь

in the Journal of the American Medical Association.

у часописі Американської медичної асоціації.

And --

І...

(Applause)

(Оплески)

And our results show that six months after receiving treatment

І наші результати свідчать, що по шести місяцях після допомоги

from a grandmother,

від бабусі

people were still symptom-free:

люди все ще не мають симптомів:

no depression,

не мають депресії,

suicidal ideation completely reduced.

суїцідальні наміри повністю зникли.

In fact, our results -- this was a clinical trial --

Власне, наші результати — а це було клінічне дослідження —

in fact, this clinical trial showed

власне, наше дослідження показало,

that grandmothers were more effective at treating depression

що бабусі були ефективніші у лікуванні депресії,

than doctors and --

ніж лікарі, тому...

(Laughter)

(Сміх)

(Applause)

(Оплески)

And so,

Тому

we're now working towards expanding this program.

зараз ми працюємо над розширенням цієї програми.

There are more than 600 million people currently aged above 65 in the world.

Зараз у світі понад 600 мільйонів осіб віком понад 65 років.

And by the year 2050,

І в 2050 році

there will be 1.5 billion people aged 65 and above.

буде 1,5 мільярда осіб віком понад 65 років.

Imagine if we could create a global network of grandmothers

Уявіть, що ми могли б створити глобальну спільноту бабусь

in every major city in the world,

у кожному великому місті світу.

who are trained in evidence-based talk therapy,

Вони були б треновані у межах доказової діалогової терапії,

supported through digital platforms,

їх би підтримувала цифрова платформа,

networked.

вони б спілкувалися.

And they will make a difference in communities.

І вони впроваджували б зміни у громадах.

They will reduce the treatment gap

Вони б вирішили проблему нестачі допомоги

for mental, neurological and substance-use disorders.

при психологічних і неврологічних розладах.

Finally,

Зрештою,

this is a file photograph of Grandmother Jack.

от світлина Бабусі Джек.

So, Farai had six sessions on the bench with Grandmother Jack.

Фараї відвідала шість сесій на лаві із Бабусею Джек.

Today, Farai is employed.

Сьогодні Фараї має роботу.

She has her two children at school.

Її діти ходять до школи.

And as for Grandmother Jack,

А щодо Бабусі Джек,

one morning in February, we expected her to see her 257th client on the bench.

одного лютневого ранку ми чекали, що вона прийме 275-го клієнта на лавці.

She didn't show up.

Але вона не прийшла.

She had gone to a greener pasture called heaven.

Вона вирушила у кращу місцину — на небеса.

But I believe that Grandmother Jack,

Але я вірю, що Бабуся Джек

from up there,

прямо з небес

she's cheering on all the other grandmothers --

підбадьорює усіх інших бабусь, —

the increasing number of grandmothers who are making a difference

а їхня кількість постійно зростає — бабусь, що змінюють життя

in the lives of thousands of people.

тисяч людей.

And I'm sure she's in awe

І я переконаний, її захоплює той факт,

when she realizes that something that she helped to pioneer

що справа, біля витоків якої вона стояла,

is now spreading to other countries,

зараз поширюється іншими країнами,

like Malawi,

наприклад, Малаві,

the island of Zanzibar

островом Занзібар,

and coming closer to home here in the Unites States

майже знайшла своє місце й у Сполучених Штатах,

in the city of New York.

у місті Нью-Йорк.

May her soul rest in peace.

Нехай душа її спочиває з миром.

Thank you.

Дякую.

(Applause)

(Оплески)

(Cheering)

(Вигуки)

(Applause)

(Оплески)