Stunning Photos of the Endangered Everglades | Mac Stone | TED Talks

Перекладач: Inna Fedorenko Утверджено: Hanna Leliv

So I've had the great privilege

Я отримав чудову нагоду

of traveling to some incredible places,

подорожувати до неймовірних місць,

photographing these distant landscapes and remote cultures

фотографувати ці віддалені ландшафти та далекі культури

all over the world.

по всьому світу.

I love my job.

Я люблю свою роботу.

But people think it's this string of epiphanies

Та люди вважають, що це низка прозрінь,

and sunrises and rainbows,

світанків та веселок,

when in reality, it looks more something like this.

коли в реальності, це більше схоже на таке.

(Laughter)

(Сміх)

This is my office.

Це мій офіс.

We can't afford the fanciest places to stay at night,

Ми не можемо дозволити собі чудового місця для нічлігу

so we tend to sleep a lot outdoors.

і як правило, спимо на відкритому повітрі.

As long as we can stay dry,

Коли ми сухі,

that's a bonus.

це бонус.

We also can't afford the fanciest restaurants.

Ми не можемо дозволити собі модних ресторанів.

So we tend to eat whatever's on the local menu.

Тому їмо все, що є в місцевому меню.

And if you're in the Ecuadorian Páramo,

Якщо перебуваєте в еквадорському Парамо,

you're going to eat a large rodent called a cuy.

то ви будете їсти великого гризуна, який зветься куй.

(Laughter)

(Сміх)

But what makes our experiences perhaps a little bit different

Наш досвід є трохи іншим

and a little more unique than that of the average person

і дещо унікальнішим, ніж досвід звичайної людини,

is that we have this gnawing thing in the back of our mind

через те, що нас завжди щось гризе в голові,

that even in our darkest moments, and those times of despair,

навіть в найтемніші моменти і в часи відчаю

we think, "Hey, there might be an image to be made here,

ми думаємо: "Ей, там може буде зображення, яке можна сфотографувати,

there might be a story to be told."

може бути історія, яку можна розповісти".

And why is storytelling important?

Чому так важливо розповідати історії?

Well, it helps us to connect with our cultural and our natural heritage.

Що ж, це допомагає встановити зв'язок з нашим культурним та природнім спадком.

And in the Southeast,

На Південному Сході

there's an alarming disconnect between the public

існує тривожний розрив між народом

and the natural areas that allow us to be here in the first place.

та природними зонами, що і дало нам змогу опинитись там.

We're visual creatures,

Ми - візуальні істоти,

so we use what we see to teach us what we know.

тому використовуємо побачене нами, щоб навчити тому, що ми знаємо.

Now the majority of us aren't going to willingly go

Більшість з нас не йде з видимою охотою

way down to a swamp.

до болота.

So how can we still expect those same people to then advocate

Тож як ми можемо очікувати, що ті ж самі люди потім виступатимуть

on behalf of their protection?

за їхній захист?

We can't.

Ми не можемо.

So my job, then, is to use photography as a communication tool,

Тож моя робота - це використання фотографії як способу спілкування, щоб

to help bridge the gap between the science and the aesthetics,

допомогти подолати бар'єр між наукою та естетикою,

to get people talking,

щоб люди заговорили,

to get them thinking,

щоб вони задумались,

and to hopefully, ultimately,

і сподіваюсь, врешті-решт,

get them caring.

почали піклуватись.

I started doing this 15 years ago right here in Gainesville,

Я почав робити це 15 років тому тут, у Ґейнсвіллі,

right here in my backyard.

прямо на своєму подвір'ї.

And I fell in love with adventure and discovery,

Я закохався в пригоди та відкриття,

going to explore all these different places

ходив досліджувати різноманітні місця,

that were just minutes from my front doorstep.

які були в хвилинах ходьби від мого порогу.

There are a lot of beautiful places to find.

Можна було знайти чимало гарних місць.

Despite all these years that have passed,

Попри всі роки, що вже минули,

I still see the world through the eyes of a child

я досі дивлюсь на світ очима дитини

and I try to incorporate that sense of wonderment

і намагаюсь показати це почуття подиву

and that sense of curiosity into my photography

і цікавості на моїх фотографіях

as often as I can.

якомога частіше.

And we're pretty lucky because here in the South,

Нам досить пощастило, тому що тут, на Півдні,

we're still blessed with a relatively blank canvas

ми маємо досить незаповнене полотно,

that we can fill with the most fanciful adventures

до якого можемо додати власні найкращі пригоди

and incredible experiences.

та неймовірні переживання.

It's just a matter of how far our imagination will take us.

Це лиш справа того, як далеко заведе нас уява.

See, a lot of people look at this and they say,

Погляньте, чимало людей дивляться і кажуть:

"Oh yeah, wow, that's a pretty tree."

"О, так, вау, це чудове дерево".

But I don't just see a tree --

Та я бачу не лише дерево --

I look at this and I see opportunity.

я дивлюсь на нього і бачу можливість.

I see an entire weekend.

Я бачу цілий вікенд.

Because when I was a kid, these were the types of images

Тому що, коли я був дитиною, це були якраз ті картини,

that got me off the sofa and dared me to explore,

що змушували злізти з дивану та надихали досліджувати,

dared me to go find the woods

надихали мене піти в ліси

and put my head underwater and see what we have.

та занурити голову під воду і побачити, що там.

And folks, I've been photographing all over the world

Люди, я фотографував по всьому світу

and I promise you,

і кажу вам:

what we have here in the South,

те, що ми маємо на Півдні,

what we have in the Sunshine State,

те, що ми маємо в Сонячному Штаті,

rivals anything else that I've seen.

затьмарить все, що я коли-небудь бачив.

But yet our tourism industry is busy promoting all the wrong things.

Та поки що наша туристична індустрія зайнята тим, що рекламує неправильні речі.

Before most kids are 12, they'll have been to Disney World

Більшість дітей, яким 12 років, бували в Діснейленді

more times than they've been in a canoe

більше разів, ніж у каное

or camping under a starry sky.

чи в наметі під зоряним небом.

And I have nothing against Disney or Mickey; I used to go there, too.

Я не маю нічого проти Діснея чи Міккі: Я теж ходив туди.

But they're missing out on those fundamental connections

Але вони втрачають ті фундаментальні зв'язки,

that create a real sense of pride and ownership

які дають справжнє відчуття гордості та відповідальності

for the place that they call home.

за те місце, яке вони звуть домом.

And this is compounded by the issue that the landscapes

І це ще більше ускладнюється тим, що ландшафти,

that define our natural heritage

які є нашим природнім спадком

and fuel our aquifer for our drinking water

та живлять наш водоносний горизонт,

have been deemed as scary and dangerous and spooky.

вважаються страшними, небезпечними та моторошними.

When our ancestors first came here,

Коли сюди прийшли наші предки,

they warned, "Stay out of these areas, they're haunted.

то попередили, "Остерігайтесь цих земель, тут полюють.

They're full of evil spirits and ghosts."

Вони повні злих духів та привидів".

I don't know where they came up with that idea.

Не знаю, чому їм це спало на думку.

But it's actually led to a very real disconnect,

Але це, власне, призвело до справжнього розриву,

a very real negative mentality

негативного менталітету,

that has kept the public disinterested, silent,

який змушував людей бути мовчазними, незацікавленими,

and ultimately, our environment at risk.

так що, врешті-решт, наше середовище опинилося під ризиком.

We're a state that's surrounded and defined by water,

Ми - штат, оточений та обумовлений водою,

and yet for centuries,

і ще протягом століть,

swamps and wetlands have been regarded

болота та трясовини розглядатимуться,

as these obstacles to overcome.

як перешкоди, які потрібно подолати.

And so we've treated them as these second-class ecosystems,

Ми ставились до них як до екосистем другого сорту,

because they have very little monetary value

тому що вони мають дуже низьку цінність в грошах

and of course, they're known to harbor alligators and snakes --

і, звичайно, горезвісні тим, що там ховаються алігатори та змії --

which, I'll admit, these aren't the most cuddly of ambassadors.

котрі, мушу визнати, не найбільш приємні з представників фауни.

(Laughter)

(Сміх)

So it became assumed, then, that the only good swamp

Тож почало вважатись, що гарним болотом є

was a drained swamp.

лише висушене болото.

And in fact,

До речі,

draining a swamp to make way for agriculture and development

висушення боліт, щоб дати дорогу сільському господарству та розвитку,

was considered the very essence of conservation not too long ago.

не так давно вважалось головним завданням охорони природи.

But now we're backpedaling,

Та зараз ми даємо хід назад,

because the more we come to learn about these sodden landscapes,

бо що більше ми дізнаємося про ці просочені вологою ландшафти,

the more secrets we're starting to unlock

то більше таємниць відкриваємо

about interspecies relationships

про міжвидові зв'язки

and the connectivity of habitats, watersheds and flyways.

та відносини мешканців вододілів та повітряних шляхів.

Take this bird, for example:

Взяти за приклад цю пташку:

this is the prothonotary warbler.

лимонного співуна.

I love this bird because it's a swamp bird,

Мені подобається ця пташка, це болотяна пташка,

through and through, a swamp bird.

наскрізь болотяна пташка.

They nest and they mate and they breed in these old-growth swamps

Вони гніздяться, розмножуються та виростають в цих багатовікових болотах,

in these flooded forests.

у цих затоплених лісах.

And so after the spring, after they raise their young,

Після приходу весни, вже як вони виростили молодь,

they then fly thousand of miles over the Gulf of Mexico

вони летять тисячі кілометрів над Мексиканською затокою

into Central and South America.

до Центральної та Південної Америки.

And then after the winter,

І потім після зими

the spring rolls around and they come back.

настає весна, і вони повертаються знов.

They fly thousands of miles over the Gulf of Mexico.

Летять тисячі кілометрів над Мексиканською затокою.

And where do they go? Where do they land?

І куди вони летять? Де вони приземляються?

Right back in the same tree.

Прямо на те ж саме дерево.

That's nuts.

Це ж божевілля.

This is a bird the size of a tennis ball --

Ця пташечка завбільшки з тенісний м'ячик --

I mean, that's crazy!

чисте божевілля!

I used a GPS to get here today,

Я використовував GPS, щоб дістатись сьогодні сюди,

and this is my hometown.

а це моє рідне місто.

(Laughter)

(Сміх)

It's crazy.

Дивина та й годі.

So what happens, then, when this bird flies over the Gulf of Mexico

Що ж відбувається, коли ця пташка летить над Мексиканською затокою

into Central America for the winter

до Центральної Америки взимку

and then the spring rolls around and it flies back,

а тоді, з приходом весни летить назад,

and it comes back to this:

а повертається ось до чого:

a freshly sodded golf course?

свіжо задернованого поля для гольфу?

This is a narrative that's all too commonly unraveling

Це розповідь про те, що занадто часто відбувається

here in this state.

у цьому штаті.

And this is a natural process that's occurred for thousands of years

А це природній процес, що відбувався тисячі років,

and we're just now learning about it.

і ми лише зараз дізнаємося про нього.

So you can imagine all else we have to learn about these landscapes

Тож можете уявити, що ще ми маємо дізнатись про ці ландшафти,

if we just preserve them first.

якщо ми просто збережемо їх.

Now despite all this rich life that abounds in these swamps,

Незважаючи на багате життя, яке рясніє в цих болотах,

they still have a bad name.

вони все ще мають погану славу.

Many people feel uncomfortable with the idea of wading

Багатьом людям стає не по собі від думки про перехід вбрід

into Florida's blackwater.

по чорних водах Флориди.

I can understand that.

Я їх розумію.

But what I loved about growing up in the Sunshine State

Але я виріс у Сонячному Штаті,

is that for so many of us,

і мені змалку подобалось, що так багато з нас

we live with this latent but very palpable fear

живе з прихованим, але дуже відчутним страхом,

that when we put our toes into the water,

що коли ми зануримо ноги в воду,

there might be something much more ancient

то виявимо там щось набагато давніше

and much more adapted than we are.

та набагато пристосованіше, ніж ми самі.

Knowing that you're not top dog is a welcomed discomfort, I think.

Знати, що ви - не господар становища, як на мене, це вартий того дискомфорт.

How often in this modern and urban and digital age

Як часто в нашому сучасному, міському та цифровому віці

do you actually get the chance to feel vulnerable,

ви дістаєте шанс відчути себе вразливим,

or consider that the world may not have been made for just us?

чи поміркувати, що світ, можливо, створений не лише для нас?

So for the last decade,

Останні 10 років

I began seeking out these areas where the concrete yields to forest

я шукаю місцевості, де на зміну бетону приходить ліс,

and the pines turn to cypress,

а сосни змінюються кипарисами.

and I viewed all these mosquitoes and reptiles,

Я дивився на всіх цих москітів і рептилій,

all these discomforts,

відчував дискомфорт,

as affirmations that I'd found true wilderness,

як підтвердження, що я знайшов справжнє дике життя.

and I embrace them wholly.

І це мені подобається.

Now as a conservation photographer obsessed with blackwater,

Для фотографа, що бореться за захист довкілля і захоплюється стоячою водою,

it's only fitting that I'd eventually end up

було цілком логічно опинитися

in the most famous swamp of all:

в найвідомішому болоті:

the Everglades.

Еверґлейдс.

Growing up here in North Central Florida,

Я виріс на півночі Центральної Флориди,

it always had these enchanted names,

і мене змалку зачаровували ці назви:

places like Loxahatchee and Fakahatchee,

Локсахачі та Факахачі,

Corkscrew, Big Cypress.

Коркскру, Біґ Сайпрес (Великий Кипарис).

I started what turned into a five-year project

Я розпочав проект, який, зрештою, тривав п'ять років,

to hopefully reintroduce the Everglades in a new light,

сподіваючись представити Еверґлейдс у новому світлі,

in a more inspired light.

у більш натхненному світлі.

But I knew this would be a tall order, because here you have an area

Але я знав, що це буде важке завдання, тому що у вас є площа,

that's roughly a third the size the state of Florida, it's huge.

яка, приблизно, втричі більша за Флориду, вона величезна.

And when I say Everglades,

І коли я кажу Еверґлейдс,

most people are like, "Oh, yeah, the national park."

більшість відповідає: "О, так, національний парк".

But the Everglades is not just a park; it's an entire watershed,

Та Еверґлейдс - не просто парк, це цілий вододіл,

starting with the Kissimmee chain of lakes in the north,

який бере початок з Кіссімі, ланцюжка озер на півночі.

and then as the rains would fall in the summer,

Коли влітку починають йти дощі,

these downpours would flow into Lake Okeechobee,

вода стікає до озера Окічобі,

and Lake Okeechobee would fill up and it would overflow its banks

озеро Окічобі заповнюється, і вода виходить з берегів

and spill southward, ever slowly, with the topography,

і тече на південь, повільно, заповнюючи весь рельєф,

and get into the river of grass, the Sawgrass Prairies,

і дістається до трав'яної річки, до прерій меч-твари,

before meting into the cypress slews,

потім до зарослів кипарису,

until going further south into the mangrove swamps,

потім далі на південь, до мангрових боліт,

and then finally -- finally -- reaching Florida Bay,

і нарешті -- нарешті -- дістанеться до затоки Флориди,

the emerald gem of the Everglades,

смарагдових самоцвітів Еверґлейдс,

the great estuary,

величезного гирла ріки,

the 850 square-mile estuary.

площею 1300 квадратних метрів.

So sure, the national park is the southern end of this system,

Звісно, що національний парк - це найпівденніша точка цієї системи,

but all the things that make it unique are these inputs that come in,

але унікальною її роблять всі оті потоки прісної води,

the fresh water that starts 100 miles north.

які беруть початок 160 кілометрів на північ звідси.

So no manner of these political or invisible boundaries

Тож жодні ідеї політичних чи невидимих кордонів

protect the park from polluted water or insufficient water.

не захистять парк від забрудненої чи непридатної води.

And unfortunately, that's precisely what we've done.

І, на жаль, саме це ми й зробили.

Over the last 60 years,

За останні 60 років

we have drained, we have dammed, we have dredged the Everglades

ми висушили, забудували дамбами, вичерпали Еверґлейдс.

to where now only one third of the water that used to reach the bay

Лише третина тієї маси води, яка досягала затоки раніше,

now reaches the bay today.

дістається сюди зараз.

So this story is not all sunshine and rainbows, unfortunately.

Отож, історія, на жаль, не така прекрасна.

For better or for worse,

На гірше чи на краще,

the story of the Everglades is intrinsically tied

та історія Еверґлейдс нерозривно пов'язана

to the peaks and the valleys of mankind's relationship

з піками та спадами ставлення людства

with the natural world.

до світу природи.

But I'll show you these beautiful pictures,

Я покажу вам ці прекрасні світлини,

because it gets you on board.

вони допоможуть вам усе зрозуміти.

And while I have your attention, I can tell you the real story.

І доки ви дивитесь сюди, я можу розповісти вам справжню історію.

It's that we're taking this,

Ми беремо це

and we're trading it for this,

і продаємо за це

at an alarming rate.

із загрозливою швидкістю.

And what's lost on so many people

Люди не розуміють

is the sheer scale of which we're discussing.

масштабів проблеми, яку ми зараз обговорюємо.

Because the Everglades is not just responsible for the drinking water

Тому що Еверґлейдс не тільки постачає питну воду

for 7 million Floridians;

для семи мільйонів людей з Флориди;

today it also provides the agricultural fields

він також забезпечує нею сільськогосподарські поля,

for the year-round tomatoes and oranges

щоб помідори й апельсини цілий рік

for over 300 million Americans.

потрапляли на стіл понад 300 мільйонів американців.

And it's that same seasonal pulse of water in the summer

Саме ця пульсація води в літній сезон

that built the river of grass 6,000 years ago.

створила трав'яну річку 6 тисяч років тому.

Ironically, today, it's also responsible for the over half a million acres

Як не дивно, сьогодні, вона ж поповнює більш ніж півмільйона гектарів

of the endless river of sugarcane.

нескінченної річки цукрової тростини.

These are the same fields that are responsible

Це поля, через які

for dumping exceedingly high levels of fertilizers into the watershed,

в басейн системи викидають величезну кількість добрив,

forever changing the system.

назавжди змінюючи систему.

But in order for you to not just understand how this system works,

Але щоб ви не тільки зрозуміли, як ця система працює,

but to also get personally connected to it,

а й особисто до неї приєднались,

I decided to break the story down into several different narratives.

я вирішив розділити історію на кілька різних частин.

And I wanted that story to start in Lake Okeechobee,

Хочу почати свою розповідь з озера Окічобі,

the beating heart of the Everglade system.

живого серця системи Еверґлейдс.

And to do that, I picked an ambassador,

Для цього я вибрав представника -

an iconic species.

легендарний вид.

This is the Everglade snail kite.

Це равликовий шуліка.

It's a great bird,

Чудова пташка,

and they used to nest in the thousands,

колись вони тисячами гніздилися

thousands in the northern Everglades.

на півночі Еверґлейдс.

And then they've gone down to about 400 nesting pairs today.

Сьогодні їх кількість скоротилась до 400 пар.

And why is that?

Чому так?

Well, it's because they eat one source of food, an apple snail,

Що ж, вони мають лише одне джерело харчування, яблучного равлика,

about the size of a ping-pong ball, an aquatic gastropod.

водяного молюска, завбільшки з м'ячик для пінґ-понґу.

So as we started damming up the Everglades,

Оскільки ми почули будувати дамби в Еверґлейдс,

as we started diking Lake Okeechobee and draining the wetlands,

обкопувати озеро Окічобі та висушувати болота,

we lost the habitat for the snail.

то втратили середовище існування равлика.

And thus, the population of the kites declined.

І таким чином популяція шулік зменшилась.

And so, I wanted a photo that would not only communicate this relationship

Я хотів зробити фото, що б розповіло про ці відносини

between wetland, snail and bird,

між болотами, равликами та птахами,

but I also wanted a photo that would communicate

а ще розказало,

how incredible this relationship was,

якими неймовірними є ці відносини,

and how very important it is that they've come to depend on each other,

і якими важливими вони є, розповіло про залежність

this healthy wetland and this bird.

цих здорових боліт та цих пташок.

And to do that, I brainstormed this idea.

Для цього я зайнявся мозковим штурмом.

I started sketching out these plans to make a photo,

Почав накидати план, щоб зробити фото,

and I sent it to the wildlife biologist down in Okeechobee --

і відіслав його до біолога-дослідника дикої природи в Окічобі --

this is an endangered bird, so it takes special permission to do.

ця птаха під загрозою зникнення, тож вимагає особливого дозволу.

So I built this submerged platform

Я збудував цю занурену платформу,

that would hold snails just right under the water.

на ній равлики тримались би прямо над водою.

And I spent months planning this crazy idea.

Я місяцями планував цю божевільну ідею.

And I took this platform down to Lake Okeechobee

Спустив цю платформу на озеро Окічобі

and I spent over a week in the water,

і провів приблизно тиждень на воді,

wading waist-deep, 9-hour shifts from dawn until dusk,

по пояс у болоті, 9-годинні зміни від світанку до заходу сонця,

to get one image that I thought might communicate this.

щоб отримати зображення, яке змогло б донести повідомлення.

And here's the day that it finally worked:

І ось в той день це нарешті спрацювало:

[Video: (Mac Stone narrating) After setting up the platform,

[Відео: (Мак Стоун розповідає) Встановивши платформу,

I look off and I see a kite coming over the cattails.

я озирнувся і побачив шуліку, який вилетів із очерету.

And I see him scanning and searching.

Я побачив, як він роздивляється навкруги.

And he gets right over the trap,

І пролітає прямо над пасткою,

and I see that he's seen it.

я бачу, що він побачив її.

And he beelines, he goes straight for the trap.

Він наближається, летить прямо до пастки.

And in that moment, all those months of planning, waiting,

І в той момент, всі ці місяці планування, очікування,

all the sunburn, mosquito bites --

всі опіки, укуси комарів --

suddenly, they're all worth it.

раптом були вигороджені.

(Mac Stone in film) Oh my gosh, I can't believe it!]

(Мак Стоун на відео) О, Господи, я не можу в це повірити]

You can believe how excited I was when that happened.

Можете уявити, як я був схвильований, коли це сталось.

But what the idea was,

Але ідея була в тому,

is that for someone who's never seen this bird

щоб хтось, ніколи не бачивши цього птаха,

and has no reason to care about it,

і не маючи причини захищати його,

these photos, these new perspectives,

побачив ці фото, цей новий ракурс,

will help shed a little new light on just one species

і дізнався більше про всього лиш один вид,

that makes this watershed so incredible, so valuable, so important.

який робить вододіл таким неймовірним, цінним і важливим.

Now, I know I can't come here to Gainesville

Та я не можу прийти сюди в Ґейнсвілл

and talk to you about animals in the Everglades

та розповідати вам про тварин в Еверґлейдс,

without talking about gators.

не згадавши про алігаторів.

I love gators, I grew up loving gators.

Я люблю алігаторів, змалку їх любив.

My parents always said I had an unhealthy relationship with gators.

Мої батьки завжди говорили, що я мав нездорові стосунки з алігаторами.

But what I like about them is,

Але мені в них подобається те,

they're like the freshwater equivalent of sharks.

що вони ніби прісноводний еквівалент акул.

They're feared, they're hated,

Їх бояться, їх ненавидять,

and they are tragically misunderstood.

на превеликий жаль, їх не розуміють.

Because these are a unique species, they're not just apex predators.

Тому що це унікальний вид, вони не просто головні хижаки.

In the Everglades,

В Еверґлейдс

they are the very architects of the Everglades,

вони є архітекторами Еверґлейдс,

because as the water drops down in the winter

тому що, коли вода витікає з річок взимку,

during the dry season,

під час сухого сезону,

they start excavating these holes called gator holes.

вони починають рити ями, які звуть алігаторськими.

And they do this because as the water drops down,

Вони роблять це, бо як тільки стікає вода,

they'll be able to stay wet and they'll be able to forage.

ями залишаються вологими, і вони можуть полювати.

And now this isn't just affecting them,

Але це зачіпає не лише їх,

other animals also depend on this relationship,

інші тварини також залежать від цих стосунків,

so they become a keystone species as well.

тож вони стали ключовим видом.

So how do you make an apex predator, an ancient reptile,

Тож як вам показати головного хижака, древню рептилію,

at once look like it dominates the system,

яка домінує в системі

but at the same time, look vulnerable?

та, водночас, виглядає вразливою?

Well, you wade into a pit of about 120 of them,

Що ж, треба заритись в яму, де їх близько 120,

then you hope that you've made the right decision.

а потім сподіватись, що прийняли правильне рішення.

(Laughter)

(Сміх)

I still have all my fingers, it's cool.

У мене досі є всі пальці, це класно.

But I understand, I know I'm not going to rally you guys,

Та я розумію, я знаю, я не збиратиму вас, хлопці, разом,

I'm not going to rally the troops to "Save the Everglades for the gators!"

я не збиратиму військо для походу: "Врятуємо Еверґлейдс для алігаторів!"

It won't happen because they're so ubiquitous,

Це не станеться тому, що вони всюдисущі,

we see them now,

ми бачимо їх зараз,

they're one of the great conservation success stories of the US.

вони- одна з найбільших історій успіху США.

But there is one species in the Everglades that no matter who you are,

Але в Еверґлейдс є ще один вид, який, не має значення хто ви,

you can't help but love, too, and that's the roseate spoonbill.

ви також не можете не любити, це рожева чапля.

These birds are great, but they've had a really tough time in the Everglades,

Це чудові птахи, які переживають дійсно тяжкі часи в Еверґлейдс,

because they started out with thousands of nesting pairs in Florida Bay,

тому що на початку тисячі пар гніздились у затоці Флориди,

and at the turn of the 20th century,

та коли настало 20 століття,

they got down to two -- two nesting pairs.

їх залишилось тільки дві -- дві пари для гніздування.

And why?

А чому?

That's because women thought they looked better on their hats

Тому що жінкам здавалось, що ці пташки краще виглядають на капелюхах,

then they did flying in the sky.

ніж у небі.

Then we banned the plume trade,

Тоді ми заборонили торгівлю пір'ям,

and their numbers started rebounding.

і їхнє число почало зростати.

And as their numbers started rebounding,

Коли їх побільшало,

scientists began to pay attention,

науковці звернули на них увагу,

they started studying these birds.

почали вивчати цих птахів.

And what they found out is that

І виявили те,

these birds' behavior is intrinsically tied

що поведінка цих птахів нерозривно пов'язана

to the annual draw-down cycle of water in the Everglades,

з річним циклом відпливу води в Еверґлейдс,

the thing that defines the Everglades watershed.

з явищем, яке визначає вододіл Еверґлейдс.

What they found out is that

Вони побачили,

these birds started nesting in the winter as the water drew down,

що ці птахи починають гніздуватись взимку, коли вода спадає,

because they're tactile feeders, so they have to touch whatever they eat.

тому що вони тактильні тварини, вони мають доторкнутися до того, що їдять.

And so they wait for these concentrated pools of fish

Вони чекають на водойми з рибою,

to be able to feed enough to feed their young.

щоб прогодувати молодняк.

So these birds became the very icon of the Everglades --

Тож ці птахи стали іконою Еверґлейдс --

an indicator species of the overall health of the system.

видом, який є показником всього здоров'я системи.

And just as their numbers were rebounding in the mid-20th century --

І коли їхня кількість почала зростати всередині 20 століття --

shooting up to 900, 1,000, 1,100, 1,200 --

до 900, 1000, 1100, 1200 --

just as that started happening, we started draining the southern Everglades.

як тільки це почалось, ми почали висушувати південну частину Еверґлейдс.

And we stopped two-thirds of that water from moving south.

Ми спинили дві третини води, що рухались на південь.

And it had drastic consequences.

І це мало радикальні наслідки.

And just as those numbers started reaching their peak,

Як тільки їхня кількість почала сягати піку -

unfortunately, today, the real spoonbill story,

на жаль, сьогодні справжня історія рожевої чаплі,

the real photo of what it looks like is more something like this.

справжнє фото, як вона виглядає, більше схоже на це.

And we're down to less than 70 nesting pairs in Florida Bay today,

Сьогодні в затоці Флорида гніздується 70 пар,

because we've disrupted the system so much.

бо ми багато разів порушували систему.

So all these different organizations are shouting, they're screaming,

Численні організації кричать:

"The Everglades is fragile! It's fragile!"

"Еверґлейдс тендітний! Він на межі!"

It is not.

Це не так.

It is resilient.

Він еластичний.

Because despite all we've taken, despite all we've done and we've drained

Тому що, незважаючи на все, що брали, попри все, що ми зробили - висушили,

and we've dammed and we've dredged it,

збудували греблі, перекопали його,

pieces of it are still here, waiting to be put back together.

його частини досі тут, чекають на повернення назад.

And this is what I've loved about South Florida,

Саме це мені подобається у південній Флориді -

that in one place, you have this unstoppable force of mankind

що в одному місці сила людства, якої не зупинити,

meeting the immovable object of tropical nature.

зустрічає непорушний об'єкт тропічної природи.

And it's at this new frontier that we are forced with a new appraisal.

І це новий кордон, який ми змушені оцінити.

What is wilderness worth?

Чого варта незаймана природа?

What is the value of biodiversity, or our drinking water?

Чого коштує біорізноманіття, чи наша питна вода?

And fortunately, after decades of debate,

На щастя, після десятків років переговорів,

we're finally starting to act on those questions.

ми нарешті починаємо діяти з цих питань.

We're slowly undertaking these projects

Ми поволі беремо на себе ці проекти,

to bring more freshwater back to the bay.

щоб доставити більше свіжої води назад до затоки.

But it's up to us as citizens, as residents, as stewards

Але це залежить від нас - жителів, громадян, розпорядників.

to hold our elected officials to their promises.

Ми повинні слідкувати, щоб обрані чиновники виконували свої обіцянки.

What can you do to help?

Як же ми можемо допомогти?

It's so easy.

Це так легко.

Just get outside, get out there.

Вийти надвір, вийти звідси.

Take your friends out, take your kids out,

Візьміть своїх друзів, дітей,

take your family out.

свою сім'ю.

Hire a fishing guide.

Найміть гіда з рибальства.

Show the state that protecting wilderness

Покажіть штату, що захист природи

not only makes ecological sense, but economic sense as well.

має не тільки екологічний сенс, а й економічний.

It's a lot of fun, just do it -- put your feet in the water.

Це весело, просто зробіть це -- занурте ноги у воду.

The swamp will change you, I promise.

Болото змінить вас, я обіцяю.

Over the years, we've been so generous

Всі ці роки ми були такі щедрі

with these other landscapes around the country,

з іншими ландшафтами по всій країні -

cloaking them with this American pride,

робили їх об'єктами американської гордості,

places that we now consider to define us:

місцями, які, на нашу думку, визначають нас:

Grand Canyon, Yosemite, Yellowstone.

Великий каньйон, Йосеміті, Єллоустоун.

And we use these parks and these natural areas

Ці природні парки, ці природні ландшафти

as beacons and as cultural compasses.

для нас наче маяки, наче культурні компаси.

And sadly, the Everglades is very commonly

Сумно, що Еверґлейдс зазвичай

left out of that conversation.

залишається поза увагою.

But I believe it's every bit as iconic and emblematic

Та я вірю, що він такий же знаковий та символічний

of who we are as a country

для нас, як країни,

as any of these other wildernesses.

як і будь-яка інша дика природа.

It's just a different kind of wild.

Це просто інший вид дикої природи.

But I'm encouraged,

Та я залишаюсь оптимістом,

because maybe we're finally starting to come around,

бо можливо, ми нарешті починаємо приходити до тями,

because what was once deemed this swampy wasteland,

адже те, що вважалось болотяним пустищем,

today is a World Heritage site.

сьогодні - об'єкт Світової спадщини.

It's a wetland of international importance.

Це болотяні угіддя міжнародного значення.

And we've come a long way in the last 60 years.

Ми пройшли довгий шлях за останні 60 років.

And as the world's largest and most ambitious wetland restoration project,

Це найбільший та найамбітніший проект відновлення болотяних угідь у світі,

the international spotlight is on us in the Sunshine State.

тож міжнародна увага тепер прикута до нас, до Сонячного штату.

Because if we can heal this system,

Якщо ми зможемо вилікувати систему,

it's going to become an icon for wetland restoration

це стане взірцем для відновлення болотяних угідь

all over the world.

по всьому світі.

But it's up to us to decide which legacy we want to attach our flag to.

Нам вирішувати, яка спадщина варта нашого прапору.

They say that the Everglades is our greatest test.

Кажуть, що Еверґлейдс - наше найбільше випробування.

If we pass it, we get to keep the planet.

Якщо ми пройдемо його, то утримаємо планету.

I love that quote,

Мені подобаються ці слова,

because it's a challenge, it's a prod.

тому що це виклик, це поштовх уперед.

Can we do it? Will we do it?

Чи нам це під силу? Чи ми це зробимо?

We have to, we must.

Ми маємо, ми мусимо.

But the Everglades is not just a test.

Та Еверґлейдс - не просто випробування.

It's also a gift,

Це також дар,

and ultimately, our responsibility.

та, врешті-решт, наша відповідальність.

Thank you.

Дякую за увагу.

(Applause)

(Оплески)