Why should you read “Lord of the Flies” by William Golding? - Jill Dash

Перекладач: Inna Fedorenko Утверджено: Анна Гончаренко

William Golding was losing his faith in humanity.

Вільям Голдінг втрачав віру в людство.

Serving aboard a British destroyer in World War II,

Колишній вчитель філософії, а нині лейтенант короліського морського флоту,

the philosophy teacher turned Royal Navy lieutenant was constantly confronted

що служив на борту британського есмінця під час Другої світової війни,

by the atrocities of his fellow man.

постійно стикався зі звірствами своїх товаришів.

And when he returned to England to find Cold War superpowers

Повернувшись до Англії, коли суперсили холодної війни

threatening one another with nuclear annihilation,

вже загрожували одна одній ядерним знищенням,

he was forced to interrogate the very roots of human nature.

він був змушений піддати сумнівам саму суть людської природи.

These musings on the inevitability of violence

Ці роздуми над неминучістю насильства

would inspire his first and most famous novel: "Lord of the Flies."

надихнули його на перший та найвідоміший його роман "Володар мух".

After being rejected by 21 publishers,

Після відмов 21-го видавця

the novel was finally published in 1954.

роман врешті був опублікований в 1954-му році.

It takes its title from Beelzebub, a demon associated with pride and war—

Заголовок носить ім'я Вельзевула, демона, пов'язаного з гординею та війною —

two themes very much at the heart of Golding’s book.

двох центральних тем книги Голдінга.

The novel was a bleak satire of a classic island adventure story,

Сама новела являє собою туманну сатиру на класичний жанр пригоди на острові,

a popular genre where young boys get shipwrecked in exotic locations.

популярний жанр, де молодих хлопців

після катастрофи виносило на берег екзотичного острова.

The protagonists in these stories are able to master nature

Протагоністи цих історій могли приборкати природу,

while evading the dangers posed by their new environments.

при цьому ухиляючись від небезпек нового середовища.

The genre also endorsed the problematic colonialist narrative

Такий жанр підтримував проблематичну колонізаторську позицію,

found in many British works at the time,

яка існувала в багатьох британських творах того часу:

in which the boys teach the island’s native inhabitants

де хлопці вчили місцевих жителів острова

their allegedly superior British values.

своїх нібито вищих британських цінностей.

Golding’s satire even goes so far as to explicitly use the setting

Сатира Голдінга доходить навіть до відкритого використання місць

and character names from R.M. Ballantyne’s "Coral Island"—

та імен персонажів "Коралового острова" Роберта Баллантайна —

one of the most beloved island adventure novels.

однієї з найбільш улюблених пригодницьких робінзонад.

But while Ballantyne’s book promised readers

Та якщо роман Баллантайна обіцяв читачам

"pleasure... profit... and unbounded amusement,”

"насолоду... користь та необмежену радість,"

Golding’s had darker things in store.

то роман Голдінга мав темніше начало.

"Lord of the Flies" opens with the boys already on the island,

"Володар мух" починається, коли хлопці вже опинилися на острові,

but snippets of conversation hint at their terrifying journey—

але фрагменти розмови вже натякають на їх жахливу подорож —

their plane had been shot down in the midst of an unspecified nuclear war.

їх літак підбили у розпал невідомої ядерної війни.

Хлопці віком від 6-ти до 13-ти не знають одне одного.

The boys, ranging in age from 6 to 13, are strangers to each other.

All except for a choir, clad in black uniforms and led by a boy named Jack.

Всі, окрім хору у чорних уніформах, яким керує хлопець на ім'я Джек.

Just as in Ballantyne’s "Coral Island,"

Так само, як і в "Кораловому острові" Баллантайна,

the boy’s new home appears to be a paradise—

хлопцям новий дім видається раєм:

with fresh water, shelter, and abundant food sources.

зі свіжою водою, печерами та багатими запасами іжі.

But even from the novel’s opening pages,

Та навіть з перших сторінок роману

a macabre darkness hangs over this seemingly tranquil situation.

над, здавалося б, спокійною ситуацією нависає зловісна темрява.

The boys’ shadows are compared to “black, bat-like creatures”

Їхні тіні порівнюються з "темними, схожими на кажанів створіннями",

while the choir itself first appears as

а сам хор уявляється

“something dark... fumbling along” the beach.

"чимось темним ... повільно повзаючим" по пляжу.

Within hours of their arrival,

За кілька годин після їхнього прибуття

the boys are already trading terrifying rumors of a vicious “beastie”

серед хлопців вже ширяться чутки про злісного "звіра",

lurking in the woods.

який ховається в лісах.

From these ominous beginnings,

Після цього зловісного початку

Golding’s narrative reveals how quickly cooperation unravels

Голдінг продовжує оповідати, як швидко припиняється співпраця

without the presence of an adult authority.

без присутності авторитету дорослих.

Initially, the survivors try to establish some sense of order.

Спочатку ті, хто лишилися в живих, намагаються створити певний порядок.

A boy named Ralph blows into a conch shell to assemble the group,

Хлопець на ім'я Ральф дмухає в мушлю, щоб зібрати групу

and delegate tasks.

та розподілити завдання.

But as Jack vies for leadership with Ralph,

Та оскільки Джек змагається за лідерство з Ральфом,

the group splinters and the boys submit to their darker urges.

група розколюється, і хлопці підкорюються своїм темним інстинктам.

The mob of children soon forgets their plans for rescue,

Зграя дітей незабаром забуває про свою місію порятунку,

silences the few voices of reason,

приглушує голос розуму

and blindly follows Jack to the edge of the island, and the edge of sanity.

та сліпо слідує за Джеком до краю острова, до краю нормальності.

The novel’s universal themes of morality, civility, and society

Універсальні теми роману - мораль, цивілізованість та суспільство

have made it a literary classic,

зробили його літературною класикою,

satirizing both conventions of its time and long held beliefs about humanity.

висміюючи звичаї того часу та довготривалі уявлення про людство.

Жанр історій на острові часто підтримує колоніалізм,

While island adventure stories often support colonialism,

"Lord of the Flies" turns this trope on its head.

а "Володар мух" перевертає цей троп.

Rather than cruelly casting native populations as stereotypical savages,

Місцеве населення не зображується стереотипними дикунами,

Golding transforms his angelic British schoolboys into savage caricatures.

натомість ангельські британські школярі стають дикими карикатурами.

And as the boys fight their own battle on the island,

Коли хлопці ведуть свою власну битву на острові,

the far more destructive war that brought them there

набагато нищівніша війна, яка привела їх сюди,

continues off the page.

розгортається поза сторінками.

Even if the boys were to be rescued from themselves,

Навіть якщо хлопці зможуть врятуватися від самих себе,

what kind of world would they be returning to?

то до якого світу вони повернуться?

With so few references to anchor the characters

Персонажів до певного місця чи часу

in a specific place or period, the novel feels truly timeless—

прив'язує так мало вказівок, що роман видається дійсно позачасовим,

an examination of human nature at its most bare.

дослідженням неприкритої людської природи.

And though not all readers may agree with Golding’s grim view,

І хоча не всі читачі погодяться із похмурим баченням Голдінга,

"Lord of the Flies" is unsettling enough

"Володар мух" настільки тривожний,

to challenge even the most determined optimist.

щоб може похитнути віру навіть найзатятіших оптимістів.