Everything you need to know to read Homer's "Odyssey" - Jill Dash

Все, що треба знати перед читанням "Одіссеї" Гомера - Джилл Деш

Перекладач: Dina Bezsmertna Утверджено: Khrystyna Romashko

Двобій з велетнем-людоїдом,

чаклунка, яка перетворює людей на свиней,

опальний король, який прагне повернути свій трон.

Це чудові цілісні історії,

але кожна з них - лише один епізод "Одіссеї",

епічної поеми з 12 тисяч рядків, що оповідає про сторінки давньогрецької історії, міфів та легенд.

Як же ми розуміємо цей монументальний текст,

що походить з такого далекого світу та розповідає про нього?

Вже те, що ми маємо можливість читати "Одіссею", вражає,

адже вона була створена до появи грецького алфавіту у VIII ст. до нашої ери.

Твір призначався для декламування, а не читання,

і виконувався усними поетами, яких називали рапсодами.

За традицією, його автором вважається сліпець Гомер.

Та ніхто не знає, чи реальна це особа, чи вигаданий образ, оповитий легендами.

Перші згадки про Гомера датуються багатьма століттями після його ери.

А приписані його авторству поеми, здається, змінювалися

та повторно компонувалися безліччю авторів

перед тим, як дійти до нас у сучасній формі.

Насправді, слово "рапсод" означає "зшивати докупи",

адже ці поети вплітали існуючі історії, жарти, міфи та пісні

у єдиний сюжет.

Щоб наживо декламувати ці масивні епопеї,

рапсоди застосовували стійкий віршовий розмір,

а також мнемотичні вправи,

зокрема повтори вивчених напам'ять уривків або епізодів.

Вони описували місце дії або містили перелік персонажів,

що допомагало рапсодам дотримуватися сюжетної лінії,

так само, як приспів або програш пісні допомагають згадати наступний куплет.

Через впізнаваність історій слухачами,

часто мала місце перестановка частин поеми.

В певний момент послідовність подій стала стійкою,

а історія була закарбована у тому вигляді, якою ми читаємо її зараз.

Та за останні декілька тисяч років світ трохи змінився,

тому краще ознайомитися з парою фактів перед зануренням у читання.

"Одіссея" - продовження іншої відомої Гомерівської епічної поеми "Іліада",

що розповідає історію Троянської війни.

Якщо і є у обох наскрізна тема, то ось вона:

"За жодних обставин не накликайте на себе гнів божий".

Грецький пантеон побудований на принципі поєднання божественної сили та людської слабкості,

схильний до заздрощів та образ епічного розмаху.

Та багато негараздів, що трапляються з людьми у поемах, викликані їх зарозумілістю,

або гординею - вірою у те, що вони є вищими за богів.

Давні греки так хотіли задобрити богів,

що за традицією щедро запрошували

у свій дім усіх незнайомців,

бо боялися, що під їх личиною можуть ховатися боги.

За теоксеніями, правилами гостинності у Стародавній Греції,

гостей мали частувати, надати їм безпечний та зручний прихисток,

а гості - віддячити рівноцінною послугою або подарунками, якщо вони їх мали.

Теоксенії мають велике значення в "Одіссеї",

де головний герой та його супутники - постійні гості,

а мудра дружина Одіссея Пенелопа постійно грає роль щедрої господині.

"Одіссея" охоплює всі роки подорожей Одіссея,

але оповідь бере початок в самому розпалі подій.

Через десятиліття після Троянської війни ми бачимо нашого героя у пастці на острові,

далеко від рідної Ітаки та родини, яку він не бачив більше 20 років.

Він накликав гнів бога моря Посейдона після осліплення його сина Циклопа,

тому на шляху додому на нього чатували невдача за невдачею.

В той час, як вдома назріває біда, а боги вирішують його долю,

Одіссей розповідає про свої неописані подорожі тим, хто надає йому прихисток.

Одна з найдивовижніших рис "Одіссеї" -

це різниця між тим, як небагато ми знаємо про час дії твору,

та насиченістю тексту подробицями.

Історики, лінгвісти та археологи

провели століття у пошуках руїн Трої

та островів, які відвідав Одіссей.

Так само, як і її герой, 24-пісенна епічна поема здійснила власну довгу подорож

крізь насичені міфами та подіями сторіччя,

щоб розповісти нам свою дивовижну історію.