The fascinating history of cemeteries - Keith Eggener

Перекладач: Nadia Havrylyuk Утверджено: Khrystyna Romashko

Spindly trees,

Переплетені дерева,

rusted gates,

поржавілі ворота,

crumbling stone,

плити, що обсипаються,

a solitary mourner—

самотній плакальник -

these things come to mind when we think of cemeteries.

це те, що спадає на думку, коли ми думаємо про кладовища.

But not so long ago,

Але не так давно

many burial grounds were lively places,

багато місцин для поховань були мальовничими,

with blooming gardens and crowds of people

де цвіли сади, де натовпи людей

strolling among the headstones.

гуляли поміж надгробних плит.

How did our cemeteries become what they are today?

Як же кладовища стали такими, як зараз?

Some have been around for centuries,

Деякі існують уже століттями,

like the world’s largest, Wadi al-Salaam,

як найбільше у світі, Ваді ас-Салам,

where more than five million people are buried.

де поховано більше, ніж 5 мільйонів людей.

But most of the places we’d recognize as cemeteries are much younger.

Але більшість цвинтарів набагато молодші.

In fact, for much of human history,

Власне, довший період людської історії

we didn’t bury our dead at all.

ми взагалі не ховали мертвих.

Our ancient ancestors had many other ways of parting with the dead loved ones.

Наші предки знали безліч способів, аби попрощатись з коханими.

Some were left in caves,

Декого залишали в печерах,

others in trees

декого - на деревах

or on mountaintops.

або вершинах гір.

Still others were sunk in lakes,

Декого топили в озерах,

put out to sea,

відправляли в море,

ritually cannibalized,

піддавали ритуальному канібалізму,

or cremated.

або ж спалювали.

All of these practices,

Всі ці способи,

though some may seem strange today,

хоча деякі видаються сьогодні доволі дивними,

were ways of venerating the dead.

були вшануванням мертвих.

By contrast, the first known burials

Але на противагу, перші відомі поховання,

about 120,000 years ago

близько 120 000 років тому,

were likely reserved for transgressors,

були створені для порушників,

excluding them from the usual rites

аби не проводити над ними звичні обряди

intended to honor the dead.

вшанування померлого.

But the first burials revealed some advantages over other practices:

Але перші поховання мають певні переваги перед іншими способами поховань:

they protected bodies from scavengers and the elements,

вони захищали тіла від падальників та погодніх явищ,

while shielding loved ones from the sight of decay.

а також ховали від близьких їхнє гниття та розкладання.

These benefits may have shifted ancient people’s thinking

Ці переваги, ймовірно, змусили древніх людей задуматись

toward graves designed to honor the dead,

про могили, аби вшанувати мертвих,

and burial became more common.

тому поховання стали більш поширеними.

Sometimes, these graves contained practical or ritual objects,

Іноді в могилах були практичні або ритуальні об'єкти,

suggesting belief in an afterlife

так як люди вірили у життя після смерті,

де б мертвим знадобились ці речі.

Communal burials first appeared in North Africa and West Asia

Спільні поховання вперше з'явились в Північній Африці та Західній Азії

around 10 to 15,000 years ago,

від 10 до 15 тисяч років тому,

around the same time as the first permanent settlements in these areas.

приблизно тоді ж, коли і перші постійні поселення на тих територіях.

These burial grounds created permanent places to commemorate the dead.

Ці поховання створили постійні місця для вшанування пам'яті мертвих.

The nomadic Scythians littered the steppes

Кочові скіфи всипали степи

with grave mounds known as kurgans.

могильними пагорбами, званими курганами.

The Etruscans built expansive necropoles,

Етрусці будували просторі некрополі,

their grid-patterned streets lined with tombs.

їхні, схожі на шахівницю, вулиці оточували гробниці.

In Rome, subterranean catacombs housed

В Римі, у підземних катакомбах

both cremation urns and intact remains.

ховали як урни з прахом, так і цілі тіла.

The word cemetery, or “sleeping chamber,”

Слово кладовище, або "кімната для сну",

was first used by ancient Greeks,

вперше використали стародавні греки,

who built tombs in graveyards

які будували гробниці на кладовищах

at the edges of their cities.

на околицях їхніх міст.

In medieval European cities,

В містах середньовічної Європи

Christian churchyards provided rare, open spaces

церковні двори забезпечували місця

that accommodated the dead,

для мертвих,

but also hosted markets, fairs, and other events.

а також для ринків, ярмарків та інших подій.

Farmers even grazed cattle in them,

Фермери там навіть випасали худобу,

believing graveyard grass made for sweeter milk.

бо вірили, що трава з кладовища робить молоко солодшим.

As cities grew during the industrial revolution,

Та як під час індустріальної революції міста зростали,

large suburban cemeteries replaced smaller urban churchyards.

великі кладовища на околицях замінили маленькі при церквах.

Cemeteries like the 110-acre Père-Lachaise in Paris

Такі кладовища, як Пер-Лашез, на 110 акрів у Парижі,

or the 72-acre Mt. Auburn in Cambridge, Massachusetts

або Маунт Оберн на 72 акри в Кембриджі, Массачусетс,

were lushly landscaped gardens

де у розкішних садах

filled with sculpted stones

розташовані надмогильні скульптури

and ornate tombs.

та гробниці з орнаментами.

Once a luxury reserved for the rich and powerful,

Колись іменні могили були розкішшю

individually marked graves

лише для багатих та впливових,

became available to the middle and working classes.

пізніше вони стали доступні для середнього та робочого класу.

People visited cemeteries for funerals,

Люди приходили на кладовища не лише на похорони,

but also for anniversaries, holidays,

але також на річниці та свята,

or simply an afternoon outdoors.

або просто під час обідньої прогулянки.

By the late 19th century, as more public parks and botanical gardens appeared,

До кінця 19 століття, як і більшість громадських парків та ботанічних садів,

cemeteries began to lose visitors.

кладовища стали втрачати відвідувачів.

Today, many old cemeteries are lonely places.

Сьогодні багато старих кладовищ є покинутими.

Some are luring visitors back with tours,

Деякі приваблюють відвідувачів екскурсіями,

concerts, and other attractions.

концертами та іншими забавами.

But even as we revive old cemeteries,

Але навіть, якщо ми відновлюємо старі кладовища,

we’re rethinking the future of burial.

ми все ж обдумуємо майбутнє поховань.

Cities like London, New York, and Hong Kong

У містах, як Лондон, Нью-Йорк та Гонконг

are running out of burial space.

уже немає місця для поховань.

Even in places where space isn’t so tight,

Навіть в місцях, де землі ще є достатньо,

cemeteries permanently occupy land

кладовища постійно займають територію,

that can’t be otherwise cultivated or developed.

яка не може бути використана по-іншому.

Traditional burial consumes materials

Для традиційного поховання потрібні

like metal, stone, and concrete,

метал, камінь та бетон,

and can pollute soil and groundwater

які можуть забруднювати ґрунт та ґрунтові води

with toxic chemicals.

токсичними хімікатами.

With increasing awareness of the environmental costs,

Знаючи, в скільки обходиться охорона навколишнього середовища,

people are seeking alternatives.

люди шукають альтернативи.

Many are turning to cremation and related practices.

Багато хто використовує кремацію або подібні способи.

Along with these more conventional practices,

На ряду з цими традиційними способами,

people can now have their remains shot into space,

люди ще можуть висилати тіла в космос,

used to fertilize a tree,

або використовувати як добриво,

or made into jewelry,

чи перетворювати в коштовності,

fireworks,

феєрверки

and even tattoo ink.

та навіть чорнило для татуювань.

In the future, options like these may replace burial completely.

В майбутньому ці варіанти можуть повністю замінити поховання.

Cemeteries may be our most familiar monuments to the departed,

Кладовища - найбільш відомий нам пам'ятник померлим,

but they’re just one step

але вони лише крок

in our ever-evolving process

в постійно змінному процесі

of remembering and honoring the dead.

пам'яті та вшанування мертвих.