Why I have coffee with people who send me hate mail | Özlem Cekic

Перекладач: Mariia Kovalchuk Утверджено: Ilya Rozenberg

My inbox is full of hate mails and personal abuse

Ось уже кілька років папка «Вхідні» в моїй пошті повна листів з погрозами

and has been for years.

та образами.

In 2010, I started answering those mails

У 2010 році я почала відповідати на ці листи

and suggesting to the writer that we might meet for coffee and a chat.

і пропонувати авторам зустрітися за чашкою кави і поговорити.

I have had hundreds of encounters.

У мене було сотні зустрічей.

They have taught me something important that I want to share with you.

Вони навчили мене дечому важливому, і я хочу поділитися цим з вами.

I was born in Turkey from Kurdish parents

Я народилася в Туреччині в сім'ї курдів.

and we moved to Denmark when I was a young child.

Ми переїхали в Данію, коли я була ще зовсім дитиною.

In 2007, I ran for a seat in the Danish parliament

У 2007 році я балотувалася в датський парламент

as one of the first women with a minority background.

і була однією з перших жінок – представників меншин.

I was elected,

Мене обрали,

but I soon found out that not everyone was happy about it

але невдовзі я усвідомила, що не всі були цьому раді.

as I had to quickly get used to finding hate messages in my inbox.

Незабаром мою поштову скриньку заполонили листи з погрозами та образами.

Those emails would begin with something like this:

Початок у всіх листів був приблизно однаковий:

"What's a raghead like you doing in our parliament?"

«Що така чурка, як ти, робить в нашому парламенті?»

I never answered.

Я ніколи не відповідала.

I'd just delete the emails.

Я просто видаляла ці листи.

I just thought that the senders and I had nothing in common.

Я вважала, що у мене немає нічого спільного з цими відправниками.

They didn't understand me,

Вони не розуміли мене,

and I didn't understand them.

a я не розуміла їх.

Then one day, one of my colleagues in the parliament said

Але одного разу одна з моїх колег в парламенті сказала,

that I should save the hate mails.

що мені слід зберігати ці листи.

"When something happens to you, it will give the police a lead."

«Коли з тобою щось трапиться, поліції буде легше вийти на слід».

(Laughter)

(Сміх)

I noticed that she said, "When something happens" and not "if."

Я звернула увагу, що вона сказала: «Коли щось трапиться», а не «якщо».

(Laughter)

(Сміх)

Sometimes hateful letters were also sent to my home address.

Іноді листи з погрозами приходили і на мою домашню адресу.

The more I became involved in public debate,

Чим частіше я брала участь в публічних дебатах,

the more hate mail and threats I received.

тим більше отримувала листів з погрозами та образами.

After a while, I got a secret address

Незабаром у мене з'явилась секретна адреса,

and I had to take extra precautions to protect my family.

і мені довелося вжити додаткових заходів безпеки для моєї сім'ї.

Then in 2010, a Nazi began to harass me.

А в 2010 році мене почав переслідувати нацист.

It was a man who had attacked Muslim women on the street.

Це був чоловiк, який нападав на жінок-мусульманок на вулиці.

Over time, it became much worse.

Згодом ситуація погіршилася.

I was at the zoo with my children, and the phone was ringing constantly.

Одного разу я була з дітьми в зоопарку, у мене почав дзвонити телефон.

It was the Nazi.

Це був той нацист.

I had the impression that he was close.

Мені здавалося, що він десь поруч.

We headed home.

Ми поїхали додому.

When we got back,

Коли ми повернулися,

my son asked, "Why does he hate you so much, Mom,

мій син запитав: «Мамо, чому він тебе так сильно ненавидить,

when he doesn't even know you?"

якщо навіть ні разу тебе не бачив? »

"Some people are just stupid," I said.

«Просто деякі люди дурні», – відповіла я.

And at the time, I actually thought that was a pretty clever answer.

У той момент я дійсно вважала, що це була найкраща відповідь.

And I suspect that that is the answer most of us would give.

І я підозрюю, що більшість з нас дасть цю відповідь.

The others --

Інші...

they are stupid, brainwashed, ignorant.

вони зомбовані і неосвічені дурні.

We are the good guys and they are the bad guys, period.

Ми хороші, а вони погані, і крапка.

Several weeks later I was at a friend's house,

Кілька тижнів потому я була в гостях у друга,

and I was very upset and angry about all the hate and racism I had met.

мене дуже засмучували і злили ненависть і расизм, з якими я зіткнулася.

It was he who suggested that I should call them up

Саме цей друг порадив мені зателефонувати і призначити зустрічi

and visit them.

відправникам тих листів.

"They will kill me," I said.

«Вони вб'ють мене», – сказала я.

"They would never attack a member of the Danish Parliament," he said.

«Вони не посміють напасти на члена датського парламенту», – відповів він.

"And anyway, if they killed you, you would become a martyr."

«А якщо навіть і вб'ють, ти станеш святою мученицею».

(Laughter)

(Сміх)

"So it's pure win-win situation for you."

«Так що це абсолютно безпрограшна ситуація для тебе».

(Laughter)

(Сміх)

His advice was so unexpected,

Його порада була настільки несподівана,

when I got home,

що, повернувшись додому,

I turned on my computer

я включила комп'ютер

and opened the folder where I had saved all the hate mail.

і відкрила папку, в якій зберігала всі ці листи з погрозами.

There were literally hundreds of them.

Їх буквально було кілька сотень.

Emails that started with words like "terrorist,"

Листи, які починалися зі слів: «терористка»,

"raghead,"

«чурка»,

"rat," "whore."

«криса», «повія».

I decided to contact the one who had sent me the most.

Я вирішила зв'язатися з тим, від кого прийшло найбільше листів.

His name was Ingolf.

Його звали Інгольф.

I decided to contact him just once so I could say at least I had tried.

Я вирішила зв'язатися з ним один раз, щоб потім сказати: я намагалася.

To my surprise and shock,

На мої подив і жах,

he answered the phone.

він відповів на телефонний дзвінок.

I blurted out, "Hello, my name is Özlem. You have sent me so many hate mails.

Я випалила: «Привіт, мене звуть Озлем. Ви надіслали мені багато листів з погрозами.

You don't know me, I don't know you.

Ми не знайомі.

I was wondering if I could come around and we can drink a coffee together

Я хотіла спитати, чи можу я зайти до вас, щоб разом випити кави

і поговорити? »

and talk about it?"

(Laughter)

(Сміх)

There was silence on the line.

У трубці запанувала тиша.

And then he said,

Потім він сказав:

"I have to ask my wife."

«Мені потрібно запитати у дружини».

(Laughter)

(Сміх)

What?

Що?

The racist has a wife?

У расиста є дружина?

(Laughter)

(Сміх)

A couple of days later, we met at his house.

Пару днів потому ми зустрілися у нього вдома.

I will never forget when he opened his front door

Ніколи не забуду момент, коли він відкрив двері

and reached out to shake my hand.

і простягнув мені руку, щоб привітатися.

I felt so disappointed.

Я була розчарована,

(Laughter)

(Сміх)

because he looked nothing like I'd imagined.

тому що він виглядав зовсім не так, як я його уявляла.

I had expected a horrible person --

Я очікувала побачити жахливу людину,

dirty, messy house.

брудний будинок, повний мотлоху.

It was not.

Все було зовсім не так.

His house smelled of coffee

Будинок був наповнений ароматом кави,

which was served from a coffee set identical to the one my parents used.

який був налитий в точно такий же сервіз, який був у моїх батьків.

I ended up staying for two and a half hours.

У результаті я залишилася там на двi з гаком години.

And we had so many things in common.

У нас виявилося так багато спільного.

Even our prejudices were alike.

Навіть наші упередження були схожі.

(Laughter)

(Сміх)

Ingolf told me that when he waits for the bus

Інгольф сказав менi, що коли він чекає на автобус,

and the bus stops 10 meters away from him,

і автобус зупиняється в 10 метрах від нього,

it was because the driver was a "raghead."

це тому що водій – «чурка»,

I recognized that feeling.

Я згадала те почуття.

When I was young

В дитинстві,

and I waited for the bus

коли я чекала автобус,

and it stopped 10 meters away from me,

і він зупинявся в 10 метрах від мене,

I was sure that the driver was a racist.

я була впевнена, що водій – расист.

When I got home,

Повернувшись додому,

I was very ambivalent about my experience.

я почувалась двояко.

On the one hand, I really liked Ingolf.

З одного боку, Інгольф мені сподобався.

He was easy and pleasant to talk to,

З ним було легко і приємно спілкуватися,

but on the other hand,

але з іншого боку,

I couldn't stand the idea of having so much in common

я не могла змиритися з думкою, що у мене так багато спільного з кимось,

with someone who had such clearly racist views.

у кого такі явнi расистські погляди.

Gradually,

Поступово,

and painfully,

і болісно,

I came to realize

я прийшла до розуміння,

that I had been just as judgmental of those who had sent me hate mails

що я засуджувала всіх тих, хто надсилав мені листи з погрозами,

as they had been of me.

так само, як вони засуджували мене.

This was the beginning of what I call #dialoguecoffee.

Це був початок того, що я назвала #dialoguecoffee.

Basically, I sit down for coffee

По суті, я сідаю випити чашку кави з тими,

with people who have said the most terrible things to me

хто говорив мені найжахливіші речі,

to try to understand why they hate people like me

намагаючись зрозуміти, чому вони ненавидять таких, як я,

when they don't even know me.

якщо навіть не знайомі зі мною.

I have been doing this the last eight years.

Я займаюся цим останні вісім років.

The vast majority of people I approach agree to meet me.

Переважна більшість людей, до яких я звертаюсь, погоджуються зустрітися.

Most of them are men,

Головним чином це чоловіки,

but I have also met women.

але зустрічаються і жінки.

I have made it a rule to always meet them in their house

Обов'язковим правилом було зустрічатися тільки у них вдома,

to convey from the outset that I trust them.

щоб дати їм зрозуміти, що я їм довіряю.

I always bring food because when we eat together,

Я завжди приношу з собою частування, тому що, коли ми разом їмо,

it is easier to find what we have in common

легше знайти щось спільне

and make peace together.

і подружитися.

Along the way, I have learned some valuable lessons.

Водночас я отримала кілька цінних уроків.

The people who sent hate mails are workers,

Люди, що надсилали мені листи з образами, були робітниками,

husbands, wives,

чоловіками, дружинами,

parents like you and me.

батьками, як ми з вами.

I'm not saying that their behavior is acceptable,

Я не кажу, що їх поведінка прийнятна,

but I have learned to distance myself from the hateful views

але я навчилася дистанціюватися від ненависних поглядів,

without distancing myself from the person who's expressing those views.

але не дистанціюючись при цьому від людини, яка виражає ці погляди.

And I have discovered

І я виявила,

that the people I visit are just as afraid of people they don't know

що люди, з якими я зустрічаюся, так само бояться людей, яких не знають,

as I was afraid of them before I started inviting myself for coffee.

як я боялася їх до того, як почала приходити до них на каву.

During these meetings, a specific theme keeps coming up.

Під час цих зустрічей завжди підіймається одна і та ж тема.

It shows up regardless whether I'm talking to a humanist or a racist,

Вона з'являється незалежно від того, чи говорю я з гуманістом чи расистом,

a man, a woman,

чоловіком чи жінкою,

a Muslim or an atheist.

мусульманином чи атеїстом.

They all seem to think

Здавалося, вони всi думають,

that other people are to blame for the hate

що треба звинувачувати інших в ненависті

і провокуванні людей на подібні вчинки.

and for the generalization of groups.

They all believe that other people have to stop demonizing.

Всі вони вірять, що інші повинні припинити це цькування.

They point at politicians, the media, their neighbor

Вони вказують на політиків, засоби масової інформації, сусіда

or the bus driver who stops 10 meters away.

або водія автобуса, який зупиняється в 10 метрах.

But when I asked, "What about you?

Але коли я запитую: «А ти сам?

What can you do?",

Що ти можеш зробити?»,

the reply is usually,

Відповідь зазвичай така:

"What can I do?

"Що я можу зробити?

I have no influence.

Від мене нічого не залежить.

I have no power."

В мене немає влади».

I know that feeling.

Мені знайоме це відчуття.

For a large part of my life,

Більшу частину життя

I also thought that I didn't have any power or influence --

я теж думала, що у мене немає ні влади, ні впливу,

even when I was a member of the Danish parliament.

навіть коли стала членом датського парламенту.

But today I know the reality is different.

Але сьогодні я знаю, що реальність зовсім інша.

We all have power and influence where we are,

Ми всі маємо владу і вплив на те, де ми знаходимося,

so we must never,

тому ми ніколи не повинні

never underestimate our own potential.

недооцінювати свій потенціал.

Зустрічі у форматі #dialoguecoffee навчили мене,

The #dialoguecoffee meetings have taught me

that people of all political convictions can be caught demonizing

що люди з будь-якими політичними поглядами можуть бути викриті в цькуванні

the others with different views.

інших людей через відмінності в поглядах.

I know what I'm talking about.

Я знаю, про що кажу.

As a young child, I hated different population groups.

У дитинстві я ненавиділа людей, що належать до інших верств суспільства.

And at the time, my religious views were very extreme.

І в той же час мої релігійні погляди були дуже радикальними.

But my friendship with Turks, with Danes, with Jews and with racists

Але моя дружба з турками, датчанами, євреями і расистами

has vaccinated me against my own prejudices.

стала вакциною проти моїх власних забобонів.

I grew up in a working-class family,

Я виросла в родині, що належить до робітничого класу,

and on my journey I have met many people who have insisted on speaking to me.

і на своєму шляху зустріла багато людей, які наполягали на розмові зі мною.

They have changed my views.

Вони змінили мої погляди.

They have formed me as a democratic citizen and a bridge builder.

Вони сформували мене як демократа і прихильника «наведення мостів».

Якщо ви хочете попередити ненависть і насильство,

If you want to prevent hate and violence,

we have to talk to as many people as possible

нам потрібно спілкуватися з якомога більшою кількістю людей,

for as long as possible

так довго, наскільки це можливо,

while being as open as possible.

і при цьому бути максимально відкритими.

That can only be achieved through debate,

Цього можна досягти лише шляхом обговорення,

critical conversation

критичної бесіди

and insisting on dialogue that doesn't demonize people.

і наполяганнi на діалозі, який не демонізує людей.

I'm going to ask you a question.

Хочу задати вам питання.

I invite you to think about it when you get home and in the coming days,

Я пропоную вам подумати про це, коли ви приїдете додому, і в найближчі дні,

but you have to be honest with yourself.

але ви повинні бути чесними з собою.

It should be easy, no one else will know it.

Відповідь має бути простою, ніхто не дізнається.

The question is this ...

Ось питання:

who do you demonize?

кого звинувачуєте у всіх гріхах ви?

Do you think supporters of American President Trump are deplorables?

Чи вважаєте ви прихильників американського президента Трампа негідними людьми?

Or that those who voted for Turkish President Erdoğan are crazy Islamists?

Тих, хто голосував за президента Туреччини Ердогана, – божевільними ісламістами?

Or that those who voted for Le Pen in France are stupid fascists?

Або тих, хто голосував за Ле Пен у Франції, – тупими фашистами?

Or perhaps you think that Americans who voted for Bernie Sanders

Або, можливо, ви думаєте, що американці, які голосували за Берні Сандерса,

are immature hippies.

незрілі хіпі?

(Laughter)

(Сміх)

All those words have been used to vilify those groups.

Всі ці слова були використані з метою очорнити цих людей.

Maybe at this point, do you think I am an idealist?

Може бути, в цей самий момент ви думаєте, що я ідеаліст?

I want to give you a challenge.

Я хочу кинути вам виклик.

Before the end of this year,

До кінця цього року

I challenge you to invite someone who you demonize --

я закликаю вас зустрітися з кимось, кого ви демонізуєте,

someone who you disagree with politically and/or culturally

з ким ви розходитеся в політичних і/або культурних поглядах,

and don't think you have anything in common with.

з ким, як ви вважаєте, у вас немає нічого спільного.

I challenge you to invite someone like this to #dialoguecoffee.

Я закликаю вас зустрітися з кимось у форматі #dialoguecoffee.

Remember Ingolf?

Пам'ятаєте Інгольфа?

Basically, I'm asking you to find an Ingolf in your life,

По суті, я прошу вас знайти такого Інгольфа у вашому житті,

contact him or her

зв'язатися з ним або з нею

and suggest that you can meet for #dialoguecofee.

і запропонувати зустрітися, щоб разом випити кави.

When you start at #dialoguecoffee, you have to remember this:

Під час запуску #dialoguecoffee ви повинні пам'ятати ось що:

first, don't give up if the person refuses at first.

по-перше, не здавайтеся, якщо людина спочатку вам відмовляє.

Sometimes it's taken me nearly one year to arrange a #dialoguecoffee meeting.

Іноді на те, щоб організувати зустріч #dialoguecoffee, йде майже рік.

Two:

По-друге,

acknowledge the other person's courage.

визнайте мужність іншої людини.

It isn't just you who's brave.

Ви не єдина хоробра людина.

The one who's inviting you into their home is just as brave.

Той, хто запрошує незнайомця в свій будинок, теж сміливий.

Three:

По-третє,

don't judge during the conversation.

не судіть під час розмови.

Make sure that most of the conversation focuses on what you have in common.

Переконайтеся, що більша частина розмови заснована на тому, що у вас є спільного.

As I said, bring food.

Як я вже казала, принесіть з собою частування.

And finally, remember to finish the conversation in a positive way

І нарешті, пам'ятайте, що розмову необхідно закінчити на позитивній ноті,

because you are going to meet again.

тому що ви зустрінетеся ще.

A bridge can't be built in one day.

Міст не збудувати за один день.

We are living in a world where many people hold definitive and often extreme opinions

Ми живемо в світі, де у багатьох склалася категорична і нерідко екстремальна думка

about the others

про інших людей,

without knowing much about them.

при цьому вони нічого про них не знають.

We notice of course the prejudices on the other side than in our own bases.

Ми, звичайно ж, помічаємо чужі упередження, а не свої власні.

And we ban them from our lives.

І ми виключаємо їх зі свого життя.

We delete the hate mails.

Ми видаляємо листи з образами.

We hang out only with people who think like us

Ми спілкуємося тільки з тими людьми, які думають як ми,

and talk about the others in a category of disdain.

а про інших говоримо з презирством.

We unfriend people on Facebook,

Ми видаляємо друзів у Facebook,

and when we meet people who are discriminating

і коли ми зустрічаємо людей, які дискримінують інших

or dehumanizing people or groups,

або принижують людську гідність,

we don't insist on speaking with them to challenge their opinions.

ми не наполягаємо на розмові з ними, щоб кинути виклик їх точці зору.

That's how healthy democratic societies break down --

Саме так і гине здорове демократичне суспільство:

when we don't check the personal responsibility for the democracy.

коли ми не несемо особисту відповідальність за демократію.

We take the democracy for granted.

Ми приймаємо демократію як належне.

It is not.

А це не так.

Conversation is the most difficult thing in a democracy

Розмова – найскладніша складова демократії

and also the most important.

і найголовніша.

So here's my challenge.

Ось мій виклик для вас.

Find your Ingolf.

Знайдіть свого Інгольфа.

(Laughter)

(Сміх)

Start a conversation.

Почніть діалог.

Trenches have been dug between people, yes,

Між людьми прірви нерозуміння,

but we all have the ability to build the bridges that cross the trenches.

але ми всi можемо побудувати мости над цими прірвами.

And let me end by quoting my friend,

Дозвольте мені закінчити цитатою мого друга

Sergeot Uzan,

Серджота Узана,

who lost his son, Dan Uzan, in a terror attack

який втратив сина, Дена Узана, під час теракту

on a Jewish synagogue in Copenhagen, 2015.

в єврейській синагозі в Копенгагені в 2015 році.

Sergio rejected any suggestion of revenge

Серджіо відкинув всі пропозиції помсти,

and instead said this ...

замість цього він сказав:

"Evil can only be defeated by kindness between people.

«Зло можна перемогти тільки добротою.

Kindness demands courage."

А доброта вимагає сміливості».

Dear friends,

Дорогі друзі,

let's be courageous.

давайте будемо сміливими.

Thank you.

Дякую.

(Applause)

(Оплески)