Philippe Petit: The journey across the high wire

Translator: Timothy Covell Reviewer: Morton Bast

Перекладач: Vira Kovalova Утверджено: Khrystyna Romashko

This sound,

Цей звук,

this smell,

цей запах,

this sight

це видовище -

all remind me of the campfires of my childhood,

все це нагадує мені таборні вогнища мого дитинства,

when anyone could become a storyteller in front of the dancing flames.

язики полум'я, біля яких кожен міг перетворитись на казкаря,

There was this wondrous ending

дивовижне закінчення вечора,

when people and fire fell asleep almost in unison.

коли люди і полум'я засинали майже одночасно -

It was dreaming time.

час мріяти і бачити сни.

Now my story has a lot to do with dreaming,

Моя історія тісно пов'язана з мріянням,

although I'm known to make my dreams come true.

хоча прославився я тим, що втілив у життя свої мрії.

Last year, I created a one-man show.

Торік я створив моноспектакль:

For an hour and a half I shared with the audience

півтори години поспіль я розповідав глядачам

a lifetime of creativity,

про життя, витрачене на творчість,

how I pursue perfection, how I cheat the impossible.

про те, як я досягав досконалості і наважувався на неможливе.

And then TED challenged me:

Тоді команда TED запитала мене:

"Philippe, can you shrink this lifetime to 18 minutes?"

"Філіпе, ти зумієш скоротити цю біографію до 18 хвилин?"

(Laughter)

(Сміх)

Eighteen minutes, clearly impossible.

18 хвилин це поза межами можливого!

But here I am.

Але ось я тут.

One solution was to rehearse a machine gun delivery

Я міг би відрепетирувати цей виступ, аж поки слова не вискакували б

in which every syllable, every second will have its importance

зі швидкістю куль, аби не втратити жодної секунди,

and hope to God the audience will be able to follow me.

і благати Бога, аби публіка щось почула і зрозуміла.

No, no, no.

Ні і ще раз ні!

No, the best way for me to start

Ні, найкращим початком

is to pay my respects to the gods of creativity.

буде віддати шану богам творчості.

So please join me for a minute of silence.

Прошу вас приєднатись до моєї хвилини тиші.

Okay, I cheated, it was a mere 20 seconds.

Гаразд, це була не хвилина, а лише 20 секунд,

But hey, we're on TED time.

але ми живемо за часом TED.

When I was six years old,

Коли мені було 6 років,

I fell in love with magic.

я закохався у фокуси.

For Christmas I got a magic box

На Різдво мені подарували набір для фокусів

and a very old book on card manipulation.

і старовинний підручник фокусів з картами.

Somehow I was more interested in pure manipulation

Мене більше приваблювали справжні фокуси,

than in all the silly little tricks in the box.

ніж простенькі готові трюки.

So I looked in the book for the most difficult move,

Отже, я знайшов найскладніший фокус з тих, що були в підручнику:

and it was this.

ось він.

Now I'm not supposed to share that with you,

Взагалі-то я не маю права розкривати вам секрети,

but I have to show you the card is hidden in the back of the hand.

але покажу, що карта захована з тильної сторони долоні.

Now that manipulation

Отже, ця маніпуляція

was broken down into seven moves

була розбита на сім окремих рухів,

described over seven pages.

описаних протягом семи сторінок.

One, two, three,

Один, два, три,

four, five, six and seven.

чотири, п'ять, шість і сім.

And let me show you something else.

Я вам ще дещо покажу.

The cards were bigger than my hands.

Карти були більшими за мої долоні.

Two months later, six years old,

Два місяці потому, мені шість років,

I'm able to do one, two, three, four, five, six, seven.

я вмів робити один, два, три, чотири, п'ять, шість, сім.

And I go to see a famous magician

Я пішов до відомого фокусника

and proudly ask him, "Well what do you think?"

і, пишаючись собою, запитав його: "Що ви про це думаєте?"

Six years old.

Мені було лише шість!

The magician looked at me and said, "This is a disaster.

Фокусник подивився на мене і сказав: "Це - катастрофа.

You cannot do that in two seconds

Ти витратив на рухи дві секунди

and have a minuscule part of the card showing.

і я бачу куток захованої карти.

For the move to be professional, it has to be less than one second

Професійний фокус має тривати менше секунди

and it has to be perfect."

і бути досконало виконаним".

Two years later, one -- zoop.

Два роки тренувань - раз!

And I'm not cheating. It's in the back. It's perfect.

Я не шахрую. Карта з тильної сторони. Це досконалий фокус.

Passion is the motto

Пристрасть є моїм девізом,

of all my actions.

що б я не робив.

As I'm studying magic,

Я вивчаю мистецтво фокусника,

juggling is mentioned repeatedly

і постійно чую, що жонглювання -

as a great way to acquire dexterity and coordination.

це найкращий спосіб розвити швидкість і координацію рухів.

Now I had long admired how fast and fluidly

Я завжди захоплювався стрімкими і гнучкими рухами

jugglers make objects fly.

жонглерів, що змушують речі літати.

So that's it. I'm 14; I'm becoming a juggler.

Вибір зроблено: мені 14 років, я стану жонглером.

I befriend a young juggler in a juggling troupe,

Я заприятелював з молодим жонглером з циркової трупи,

and he agrees to sell me three clubs.

і він погодився продати мені три булави.

But in America you have to explain. What are clubs?

Оскільки ми в Америці, треба пояснити. Що таке булави?

Nothing to do with golf.

Нічого спільного з грою в гольф.

They are those beautiful oblong objects,

Це прегарні подовжені предмети,

but quite difficult to make.

що їх досить складно виготовити.

They have to be precisely lathed.

Вони потребують філігранної виточки.

Oh, when I was buying the clubs,

Коли я купував ці булави,

somehow the young juggler was hiding from the others.

хлопець-жонглер намагався не потрапити на очі іншим,

Well I didn't think much of it at the time.

але я тоді не звернув на це уваги.

Anyway, here I was progressing with my new clubs.

Отож, я займався зі своїми новими булавами,

But I could not understand.

але щось було не так.

I was pretty fast, but I was not fluid at all.

Мої рухи були швидкі, але зовсім не пластичні.

The clubs were escaping me at each throw.

Підкидуючи, я ледве не втрачав булави

And I was trying constantly to bring them back to me.

і постійно намагався втримати їх біля себе.

Until one day I practiced in front of Francis Brunn,

Одного дня я жонглював у присутності Френсіса Брана,

the world's greatest juggler.

найкращого жонглера в світі.

And he was frowning.

Він дивився, насупившись,

And he finally asked, "Can I see those?"

і нарешті спитав: "Можна роздивитись?"

So I proudly showed him my clubs.

Я з гордістю показав йому свої булави.

He said, "Philippe, you have been had.

А він сказав: "Філіпе, тебе надурили.

These are rejects. They are completely out of alignment.

Ці булави - брак, вони зовсім незбалансовані.

They are impossible to juggle."

Ними неможливо жонглювати".

Tenacity is how I kept at it

Впертість - ось що дозволило мені триматись,

against all odds.

попри всі обставини.

So I went to the circus to see more magicians, more jugglers,

Отож, я пішов до цирку, аби побачити інших фокусників і інших жонглерів

and I saw -- oh no, no, no, I didn't see.

і побачив - ні, ні, ні, ні, я не побачив!

It was more interesting; I heard.

То було цікавіше - я почув.

I heard about those amazing men and women

Я почув про дивовижних чоловіків і жінок,

who walk on thin air --

які ходять по самому повітрю -

the high-wire walkers.

про канатоходців.

Now I have been playing with ropes and climbing all my childhood,

Все своє дитинство я грався з мотузками і лазив -

so that's it. I'm 16; I'm becoming a wire walker.

і ось кульмінація: мені 16 років і я стану канатоходцем.

I found two trees --

Я знайшов два дерева,

but not any kind of trees,

не будь-яких дерева -

trees with character --

дерева з характером,

and then a very long rope.

і дуже довгу мотузку.

And I put the rope around and around

Я натягнув мотузку між деревами,

and around and around and around till I had no more rope.

ще раз і ще раз, і ще раз, і ще раз, поки мотузка не закінчилась.

Now I have all of those ropes parallel like this.

Коли усі мотузки були паралельні,

I get a pair of pliers and some coat hangers,

я, за допомогою пласкогубців і кількох гачків для одягу,

and I gather them together in some kind of ropey path.

зібрав їх докупи в одне широке мотузкове полотно.

So I just created the widest tightrope in the world.

Я створив найширший канат у світі.

What did I need? I needed the widest shoes in the world.

Що мені було потрібно? Найбільші чоботи в світі!

So I found some enormous, ridiculous, giant ski boots

Я знайшов пару величезних, недолугих лижних чобіт

and then wobbly, wobbly I get on the ropes.

і, невпевнено, тремтячи, заліз на канат.

Well within a few days I'm able to do one crossing.

Кілька днів потому я вже міг перейти з одного боку на інший,

So I cut one rope off.

тож я відрізав одну мотузку.

And the next day one rope off.

Назавтра ще одну.

And a few days later, I was practicing on a single tightrope.

Через кілька днів я тренувався на одній натягнутій мотузці.

Now you can imagine at that time

Ви ж розумієте, що на той час

I had to switch the ridiculous boots for some slippers.

я змінив чудернацькі чоботи на м'які капці.

So that is how -- in case there are people here in the audience who would like to try --

Ось так, якщо серед слухачів знайдуться ті, хто захоче спробувати,

this is how not to learn wire walking.

ось так можна навчитись ходити по канату.

(Laughter)

(Сміх)

Intuition is a tool essential in my life.

Інтуіція - важливий інструмент мого життя.

In the meantime, I am being thrown out of five different schools

На той час мене вже вигнали з п'яти шкіл,

because instead of listening to the teachers,

бо замість того, щоб слухати вчителів,

I am my own teacher, progressing in my new art

я займався самоосвітою і вдосконалювався в новому мистецтві

and becoming a street juggler.

вуличного жонглера.

On the high wire, within months,

Щодо ходіння по канату, за кілька місяців

I'm able to master all the tricks they do in the circus,

я вивчив усі рухи циркових артистів,

except I am not satisfied.

але цього мені було мало.

I was starting to invent my own moves and bring them to perfection.

Я почав вигадувати власні рухи і вдосконалювати їх,

But nobody wanted to hire me.

але ніхто не хотів брати мене на роботу.

So I started putting a wire up in secret and performing without permission.

Я шукав місця для виступів і натягував канат без дозволу.

Notre Dame,

В Соборі Паризької Богоматері,

the Sydney Harbor Bridge,

на Гарбор Бридж у Сіднеї,

the World Trade Center.

між вежами Світого центру торгівлі.

And I developed a certitude, a faith

Я плекав в собі впевненість, віру,

that convinced me that I will get safely to the other side.

переконання, що я зможу дійти до протилежного кінця.

If not, I will never do that first step.

Якщо б не ця віра, я ніколи не зробив би перший крок.

Well nonetheless,

Але попри все,

on the top of the World Trade Center

там, на даху Світового центру торгівлі

my first step was terrifying.

перший крок викликав у мене жах.

All of a sudden the density of the air is no longer the same.

Раптом густина повітря здається іншою,

Manhattan no longer spreads its infinity.

Мангеттен більше не виглядає безмежним,

The murmur of the city dissolves into a squall

муркотіння міста тоне в шквалі вітру,

whose chilling power I no longer feel.

холодних обійм якого я вже не відчуваю.

I lift the balancing pole. I approach the edge.

Я хапаю свою жердину. Підходжу до краю.

I step over the beam.

Роблю крок через поручні.

I put my left foot on the cable,

Я ставлю ліву ногу на канат,

the weight of my body raised on my right leg

моя права нога, що тримає вагу мого тіла,

anchored to the flank of the building.

ніби приклеєна до поверхні будівлі.

Shall I ever so slightly shift my weight to the left?

Може, мені трошки перенести вагу на ліву ногу?

My right leg will be unburdened,

Тоді права відпочине

my right foot will freely meet the wire.

і зможе ступити на канат.

On one side, a mass of a mountain, a life I know.

З одного боку - важке і масивне як скеля звичне життя.

On the other, the universe of the clouds,

З іншого - царство хмар, так мало нам знайоме,

so full of unknown we think it's empty.

що інколи воно здається порожнім.

At my feet, the path to the north tower -- 60 yards of wire rope.

Під ногами - шлях до північної вежі - 60 ярдів жорсткого канату.

It's a straight line, which sags,

Ця тонка лінія хитається,

which sways, which vibrates,

гойдається, тремтить,

which rolls on itself,

закручується навколо себе,

which is ice,

льодяна,

which is three tons tight, ready to explode,

напружена, готова порватись,

ready to swallow me.

готова мене поглинути.

An inner howl assails me,

Всередині народжується крик,

the wild longing to flee.

гаряче бажання втекти.

But it is too late.

Але запізно -

The wire is ready.

канат чекає.

Decisively my other foot sets itself onto the cable.

Моя друга нога рішуче стає на канат.

Faith is what replaces doubt

Віра - ось слово, що замінює сумнів

in my dictionary.

в моєму словнику.

So after the walk

Отож, після вистави

people ask me, "How can you top that?"

люди запитували мене: "Як ви зможете це перевершити?"

Well I didn't have that problem.

Мене це питання не хвилювало.

I was not interested in collecting the gigantic,

Мені нецікаво було колекціонувати перемоги

in breaking records.

і встановлювати рекорди.

In fact, I put my World Trade Center crossing

Чесно кажучи, я б поставив свій перехід між вежами Світового центру торгівлі

at the same artistic level as some of my smaller walks --

на один артистичний рівень з менш масштабними переходами

or some completely different type of performance.

і навіть з виставами зовсім іншого типу.

Let's see, such as my street juggling, for example.

Наприклад, поряд з моїми вуличними жонглерськими виставами.

So each time

Кожного разу,

I draw my circle of chalk on the pavement

коли я малюю білою крейдою коло на асфальті

and enter as the improvising comic silent character

і перетворююсь на німого коміка - персонаж,

I created 45 years ago,

який я створив 45 років тому,

I am as happy as when I am in the clouds.

я так само щасливий, як тоді, коли опиняюся серед хмар.

But this here,

Але тут -

this is not the street.

не вулиця.

So I cannot street juggle here, you understand.

Розумієте, я не можу тут жонглювати!

So you don't want me to street juggle here, right?

Ви ж не хочете, щоб я ось тут жонглював?

You know that, right?

Ви ж розумієте, чи не так?

You don't want me to juggle, right?

Ви ж мене не просите жонглювати?

(Applause)

(Оплески)

(Music)

(Музика)

(Applause)

(Оплески)

Thank you. Thank you.

Дякую. Дякую.

Each time I street juggle

Щоразу, як я жонглюю,

I use improvisation.

я вдаюсь до імпровізації.

Now improvisation is empowering

Імпровізація посилює творчий потенціал,

because it welcomes the unknown.

бо вона відкриває обійми невідомому.

And since what's impossible is always unknown,

А оскільки неможливе завжди є невідомим для нас,

it allows me to believe I can cheat the impossible.

вона дозволяє мені повірити, що я можу перехитрити неможливе.

Now I have done the impossible not once,

Я робив неможливі речі не раз,

but many times.

багато разів.

So what should I share? Oh, I know. Israel.

Про який з них розповісти? О, знаю, про Ізраїль!

Some years ago I was invited to open the Israel Festival

Кілька років тому мене запросили відкрити Ізраїльський фестиваль

by a high-wire walk.

виставою на канаті.

And I chose to put my wire

І я вирішив натягнути канат

between the Arab quarters and the Jewish quarter of Jerusalem

між арабським і єврейським кварталом в Єрусалимі,

over the Ben Hinnom Valley.

над долиною Гінном.

And I thought it would be incredible

Я подумав, що буде чудово,

if in the middle of the wire

якщо, дійшовши до середини канату,

I stopped and, like a magician,

я зупинюсь і, як фокусник,

I produce a dove and send her in the sky

дістану голубку і відпущу її в небо -

as a living symbol of peace.

такий собі живий символ миру.

Well now I must say,

Маю зізнатись,

it was a little bit hard to find a dove in Israel, but I got one.

що було важкувато знайти голубку в Ізраїлі, але одну я знайшов.

And in my hotel room,

У кімнаті готелю

each time I practiced making it appear and throwing her in the air,

я тренувався: діставав голубку і відпускав її в політ -

she would graze the wall and end up on the bed.

вона пролітала вздовж стіни і приземлялась на ліжко.

So I said, now it's okay. The room is too small.

Я сказав собі: гаразд, кімната надто маленька,

I mean, a bird needs space to fly.

пташці потрібно більше простору для польоту.

It will go perfectly on the day of the walk.

Але в день вистави все буде чудово.

Now comes the day of the walk.

Ось і день вистави.

Eighty thousand people spread over the entire valley.

Вісім тисяч глядачів заповнили долину.

The mayor of Jerusalem, Teddy Kollek, comes to wish me the best.

Мер Єрусалиму, Тедді Коллек, підійшов до мене, аби побажати успіху.

But he seemed nervous.

Але він хвилювався.

There was tension in my wire,

Мій канат було натягнено в повітрі,

but I also could feel tension on the ground.

і така сама напруга відчувалась на землі,

Because all those people

бо вся моя публіка

were made up of people who, for the most part,

складалась переважно з людей,

considered each other enemies.

які вважали один одного ворогами.

So I start the walk. Everything is fine.

Я починаю перехід. Все йде чудово.

I stop in the middle.

Я зупиняюсь посередині,

I make the dove appear.

дістаю голубку -

People applaud in delight.

публіка радісно аплодує.

And then in the most magnificent gesture,

Потім величним жестом

I send the bird of peace into the azure.

я відправляю символ миру в лазурове небо.

But the bird, instead of flying away,

Але пташка, замість того, щоб летіти,

goes flop, flop, flop and lands on my head.

робить кілька помахів крилами і сідає мені на голову.

(Laughter)

(Сміх)

And people scream.

Публіка кричить.

So I grab the dove,

Я хапаю голубку

and for the second time I send her in the air.

і вдруге кидаю її в повітря.

But the dove, who obviously didn't go to flying school,

Але голубка, яку, здається, ніколи не вчили літати,

goes flop, flop, flop and ends up at the end of my balancing pole.

робить хлоп-хлоп крилами і сідає на кінець моєї жердини!

(Laughter)

(Сміх)

You laugh, you laugh. But hey.

Смійтесь, смійтесь. Але чекайте!

I sit down immediately. It's a reflex of wire walkers.

Я відразу сідаю - рефлекс канатоходця.

Now in the meantime, the audience, they go crazy.

Тим часом публіка шаленіє.

They must think this guy with this dove,

Вони, мабуть, думають: "Цей дядько з пташкою -

he must have spent years working with him.

він, мабуть, дресирував її протягом років!

What a genius, what a professional.

Який геній, справжній професіонал!"

(Laughter)

(Сміх)

So I take a bow. I salute with my hand.

Отож, я вклоняюсь. Я роблю вітальний знак рукою,

And at the end I bang my hand against the pole

а потім б'ю кулаком по жердині,

to dislodge the bird.

аби зігнати пташку.

Now the dove, who, now you know, obviously cannot fly,

Голубка, яка, як ви вже зрозуміли, не вміє літати,

does for the third time a little flop, flop, flop

втретє робить своє хлоп-хлоп

and ends up on the wire behind me.

і сідає на канат позаду мене.

And the entire valley goes crazy.

Люди в долині шаленіють.

Now but hold on, I'm not finished.

Але чекайте, це ще не кінець.

So now I'm like 50 yards from my arrival

Мені лишилось десь 50 ярдів до кінця,

and I'm exhausted, so my steps are slow.

я втомився, мої кроки повільні.

And something happened.

Зараз щось трапиться.

Somebody somewhere, a group of people,

Хтось, десь, якась купка людей

starts clapping in rhythm with my steps.

почала плескати в долоні в ритм з моїми кроками.

And within seconds the entire valley

Кілька секунд потому вся долина

is applauding in unison with each of my steps.

плескає в долоні в унісон моїм крокам.

But not an applause of delight like before,

Це не жест захоплення, як раніше, -

an applause encouragement.

це жест підбадьорення.

For a moment, the entire crowd had forgotten their differences.

На мить люди в натовпі забули про все, що їх розділювало,

They had become one, pushing me to triumph.

вони об'єднались, підштовхуючи мене до перемоги.

I want you just for a second

Я хочу, аби ви на мить

to experience this amazing human symphony.

змогли почути цю надзвичайну людську симфонію.

So let's say I am here and the chair is my arrival.

Давайте домовимось, що я стою тут, а цей стілець - це місце, куди я прямую.

So I walk, you clap, everybody in unison.

Отож, я йду, а ви плескайте в долоні, всі разом.

(Clapping)

(Плескання)

(Applause)

(Оплески)

So after the walk, Teddy and I become friends.

Після цієї вистави ми з Тедді стали друзями.

And he tells me, he has on his desk a picture of me

Він каже, що в нього на столі є моя фотографія

in the middle of the wire with a dove on my head.

посередині канату з голубкою на голові.

He didn't know the true story.

Він тоді не знав, що насправді відбувалось.

And whenever he's daunted by an impossible situation

Коли він стикається з безнадійною ситуацією,

to solve in this hard-to-manage city,

що трапилась в його складному місті,

instead of giving up, he looks at the picture and he says,

замість того, аби здатись, він дивиться на моє фото і каже собі:

"If Philippe can do that, I can do this,"

"Якщо Філіп зміг, то й я зможу",

and he goes back to work.

і повертається до роботи.

Inspiration.

Натхнення.

By inspiring ourselves

Надихаючи себе,

we inspire others.

ми надихаємо інших.

I will never forget this music,

Я ніколи не забуду цю музику.

and I hope now neither will you.

Сподіваюсь, що й ви не забудете.

Please take this music with you home,

Візьміть її з собою додому,

and start gluing feathers to your arms

почніть клеїти пір'я до своїх рук,

and take off and fly,

приготуйтесь до польоту.

and look at the world from a different perspective.

Подивіться на світ з іншої перспективи.

And when you see mountains,

І коли ви побачите гори,

remember mountains can be moved.

згадайте, що гори можна зрушити.

(Applause)

(Оплески)

Thank you. Thank you.

Дякую. Дякую.

Thank you.

Дякую.

(Applause)

(Оплески)