Do kids think of sperm donors as family? | Veerle Provoost

Перекладач: Elena Artushenko Утверджено: Hanna Leliv

What is a parent?

Хто такі батьки?

What is a parent?

Кого ми називаємо батьками?

Питання не просте.

It's not an easy question.

Today we have adoption,

Сьогодні стало можливим усиновлення,

зведені сім'ї,

stepfamilies,

surrogate mothers.

сурогатне материнство.

Many parents face tough questions

Чимало батьків постають перед складними питаннями

та приймають нелегкі рішення.

and tough decisions.

Shall we tell our child about the sperm donation?

Чи маємо ми розповідати нашим дітям про донорство сперми?

If so, when?

Якщо так, то коли?

Як підібрати потрібні слова?

What words to use?

Sperm donors are often referred to as "biological fathers,"

Донором сперми називають "біологічного батька",

but should we really be using the word "father?"

але чи дійсно ми маємо використовувати слова "батько"?

As a philosopher and social scientist,

Як філософ і соціолог,

I have been studying these questions about the concept of parenthood.

я досліджувала ці питання у рамках концепції батьківства.

Сьогодні я розповім вам те, що дізналася,

But today, I will talk to you about what I learned

спілкуючись з батьками та дітьми.

from talking to parents and children.

I will show you that they know what matters most in a family,

Я вам продемонструю, що вони знають про найголовніше,

even though their family looks a little different.

незважаючи на те, що їхні сім'ї дещо відрізняються.

Я покажу їхній нестандартний підхід до складних питань.

I will show you their creative ways of dealing with tough questions.

But I will also show you the parents' uncertainties.

Також ви почуєте про вагання, які оволодівають батьками.

We interviewed couples

Ми провели опитування пар,

who received fertility treatment at Ghent University Hospital,

які лікували безпліддя в Університетській лікарні Ґента,

використовуючи сперму донора.

using sperm from a donor.

In this treatment timeline,

На цьому графіку лікування

you can see two points at which we conducted interviews.

ви бачите дві відмітки, які означають дати проведення опитування.

We included heterosexual couples,

Сюди ми включили гетеросексуальні пари,

в яких з різних причин сперма чоловіків була неналежної якості,

where the man for some reason did not have good-quality sperm,

and lesbian couples who obviously needed to find sperm elsewhere.

та лесбійські пари, які потребують залучення донорської сперми.

We also included children.

Також ми включили сюди дітей.

I wanted to know

Я хотіла дізнатися,

how those children define concepts like parenthood and family.

як ці діти визначають для себе поняття батьківства та сім'ї.

По суті, я ставила їм це питання,

In fact, that is what I asked them,

only not in that way.

тільки змінивши підхід.

I drew an apple tree instead.

Я намалювала яблуню.

Таким чином, я змогла поставити абстрактні філософські питання

This way, I could ask abstract, philosophical questions

in a way that did not make them run off.

в такій формі, щоб вони не змогли їх оминути.

So as you can see,

Як ви бачите,

на яблуні нічого немає.

the apple tree is empty.

And that illustrates my research approach.

І вона демонструє мій підхід до дослідження.

By designing techniques like this,

Розробляючи подібні прийоми,

I can bring as little meaning and content as possible to the interview,

я надаю так мало змісту та суті, наскільки це можливо для інтерв'ю,

because I want to hear that from them.

оскільки хочу почути це від них.

I asked them:

Я запитала:

What would your family look like if it were an apple tree?

"Як виглядала би ваша сім'я, якщо вона була б яблунею?"

And they could take a paper apple for everyone who, in their view,

Вони могли взяти по паперовому яблуку для кожного, кого, на їхню думку,

was a member of the family,

вважають членом своєї сім'ї,

написати ім'я та причепити там, де вони захочуть.

write a name on it and hang it wherever they wanted.

And I would ask questions.

І я ставила запитання.

Більшість починали з когось - з батьків, або брата чи сестри.

Most children started with a parent or a sibling.

One started with "Boxer,"

Одна дитина почала з "Боксера",

the dead dog of his grandparents.

померлої собаки бабусі і дідуся.

At this point, none of the children started mentioning the donor.

На цьому етапі жодна дитина не почала зі згадування донора.

So, I asked them about their birth story.

Тому я запитувала про їхню історію народження.

Я сказала: "Перед тим, як ти народився,

I said, "Before you were born,

it was just your mom and dad,

були тільки твої мама і тато,

or mom and mommy.

або мама і мама.

Can you tell me how you came into the family?"

Ти можеш мені розповісти, як ти з'явився в сім'ї?"

And they explained.

І вони пояснили.

One said,

Один сказав:

"My parents did not have good seeds,

"Мої батьки не мали гарного насіння,

but there are friendly men out there who have spare seeds.

але є добрі чоловіки, у яких є запасні насінинки.

They bring them to the hospital,

Вони приносять їх у лікарню

та кладуть у велику банку.

and they put them in a big jar.

My mommy went there,

Моя мама пішла туди

and she took two from the jar,

і взяла два зернятка з банки,

one for me and one for my sister.

одну для мене і одну для моєї сестри.

She put the seeds in her belly --

Вона поклала зернятка собі в живіт ...

якимось чином..

somehow --

and her belly grew really big,

і в неї виріс дуже великий живіт,

and there I was."

і там був я".

Hmm.

Хм...

І тільки тоді, коли вони починали згадувати про донора,

So only when they started mentioning the donor,

I asked questions about him, using their own words.

я починала ставити питання, використовуючи їхні слова.

I said,

Я сказала:

"If this would be an apple for the friendly man with the seeds,

"Якщо це яблуко було б для доброго чоловіка з насінням,

what would you do with it?"

що ти зробив би з цим яблуком?"

Один хлопчик розмірковував вголос,

And one boy was thinking out loud,

holding the apple.

тримаючи яблуко.

And he said,

І сказав:

"I won't put this one up there with the others.

"Я не буду чіпляти його тут, разом з іншими.

He's not part of my family.

Він не член моєї родини.

But I will not put him on the ground.

Але я не покладу його на землю.

That's too cold and too hard.

Вона надто холодна і тверда.

Я вважаю, воно має бути на стовбурі,

I think he should be in the trunk,

because he made my family possible.

оскільки моя сім'я утворилась завдяки йому.

If he would not have done this,

Якщо б він цього не зробив,

that would really be sad because my family would not be here,

було б дуже сумно, тому що моєї сім'ї тут би не було,

and I would not be here."

як і мене".

So also, parents constructed family tales --

До того батьки вигадували родинні історії --

tales to tell their children.

історії, які вони розповідали дітям.

One couple explained their insemination

Одна пара пояснила запліднення,

by taking their children to a farm

взявши своїх дітей на ферму,

to watch a vet inseminate cows.

щоб вони побачили, як ветеринар запліднює корів.

And why not?

Чому б ні?

Ось їхній підхід до пояснення,

It's their way of explaining;

their do-it-yourself with family narratives.

їхні власні родинні історії.

DIY.

DIY ["Зроби це сам"].

And we had another couple who made books --

Інша пара робила книжки -

a book for each child.

кожній дитині по книжці.

They were really works of art

Це справжні витвори мистецтва,

containing their thoughts and feelings throughout the treatment.

які містили всі думки і почуття під час лікування.

They even had the hospital parking tickets in there.

Навіть підкріпили туди талони з парковки біля лікарні.

So it is DIY:

Отже, принцип "Зроби це сам":

finding ways, words and images

пошук способів, слів та уявних образів,

to tell your family story to your child.

щоб розповісти дитині сімейну історію.

And these stories were highly diverse,

Ці історії дуже відрізнялись одна від одної,

but they all had one thing in common:

але в них було дещо спільне:

it was a tale of longing for a child

це була історія про палке бажання мати дитину

and a quest for that child.

і про пошуки цієї дитини.

It was about how special and how deeply loved their child was.

Про те, як особливо і сильно люблять дитину.

Проведені дослідження доводять, що в цих дітей все гаразд.

And research so far shows that these children are doing fine.

They do not have more problems than other kids.

В них не більше проблем, ніж в інших дітей.

Yet, these parents also wanted to justify their decisions

Проте такі батьки до того хотіли виправдати свої рішення,

through the tales they tell.

розповідаючи історії.

They hoped that their children would understand their reasons

Вони сподівались, що діти зрозуміють причини,

for making the family in this way.

через які сім'я виникла саме так.

Underlying was a fear that their children might disapprove

У глибині душі вони боялись, що дитина засудить таке рішення

and would reject the non-genetic parent.

і відвернеться від генетично нерідних батьків.

And that fear is understandable,

І такий страх можна зрозуміти,

оскільки ми живемо у дуже гетеронормативному

because we live in a very heteronormative

and geneticized society --

і заклопотаному генетикою суспільстві

a world that still believes

-- світ і досі вірить,

that true families consist of one mom, one dad

що справжня родина це - одна мама, один тато

і генетично споріднені з ними діти.

and their genetically related children.

Well.

Ну, добре.

Я хочу розповісти про одного хлопчика-підлітка.

I want to tell you about a teenage boy.

He was donor-conceived but not part of our study.

Його було зачато спермою донора, але ми не включили його в дослідження.

One day, he had an argument with his father,

Одного разу він сперечався зі своїм батьком

and he yelled,

і крикнув:

"You're telling me what to do?

"Ти мені вказуєш, що я маю робити?"

You're not even my father!"

Ти навіть мені не батько!"

That was exactly what the parents in our study feared.

Це саме той момент, якого боялись батьки в нашому дослідженні.

Now, the boy soon felt sorry, and they made up.

Невдовзі хлопчик визнав провину і вони помирились.

But it is the reaction of his father that is most interesting.

Але найцікавішим тут було ставлення до ситуації його батька.

Він сказав:

He said,

"This outburst had nothing to do with the lack of a genetic link.

"Цей спалах не мав відношення до відсутності спільних генів.

It was about puberty --

Причиною був період статевої зрілості --

він завжди складний.

being difficult.

It's what they do at that age.

Нормальна поведінка для такого віку.

It will pass."

Це мине".

What this man shows us

Чого нас навчив цей чоловік,

is that when something goes wrong,

якщо щось йде не так,

we should not immediately think

не варто одразу думати,

it is because the family is a little different.

що через сім'ю, яка дещо відрізняється від інших.

These things happen in all families.

Такі випадки трапляються в усіх сім'ях.

And every now and then,

І час від часу

all parents may wonder:

всі батьки розмірковують:

Am I a good enough parent?

чи добре я виконую свою батьківську місію?

І ці батьки також.

These parents, too.

Перш за все, вони прагнуть зробити все якнайкраще для дитини.

They, above all, wanted to do what's best for their child.

But they also sometimes wondered:

Але, звичайно, іноді сумніваються:

чи дійсно я справжній батько або мати?

Am I a real parent?

And their uncertainties were present long before they even were parents.

Невпевненість існувала задовго до того, як вони стали батьками.

At the start of treatment,

На початку лікування,

when they first saw the counselor,

вперше зустрівшись з консультантом,

вони слухали дуже уважно,

they paid close attention to the counselor,

because they wanted to do it right.

оскільки хотіли все зробити правильно.

Even 10 years later,

Навіть через 10 років

вони пам'ятають його пораду.

they still remember the advice they were given.

So when they thought about the counselor

Коли ми згадували про консультанта

and the advice they were given,

і поради, які він давав,

we discussed that.

ми це обговорювали.

And we saw one lesbian couple who said,

І одна лесбійська пара сказала,

"When our son asks us,

"Коли син нас запитає,

'Do I have a dad?'

"А в мене є батько?"

we will say 'No, you do not have a dad.'

ми скажемо "Ні, в тебе немає батька".

But we will say nothing more, not unless he asks,

Але ми більше нічого не скажемо, поки він сам не запитає,

because he might not be ready for that.

бо він може бути не готовим до цього.

The counselor said so."

Нам так порадив консультант".

Well.

Отже...

Я не знаю, це абсолютно відрізняється

I don't know; that's quite different

від наших відповідей на дитячі питання.

from how we respond to children's questions.

Like, "Milk -- is that made in a factory?"

Наприклад, "Молоко виготовляють на фабриці?"

We will say, "No, it comes from cows,"

Ми відповімо, "Ні, його дають корови",

and we will talk about the farmer,

і ми розповімо про фермера

and the way the milk ends up in the shop.

та про те, як молоко потрапляє до магазину.

We will not say,

Ми не скажемо дитині:

"Ні, молоко не виготовляється на фабриці".

"No, milk is not made in a factory."

Отже, тут відбувалося щось дивне,

So something strange happened here,

and of course these children noticed that.

і, звичайно, діти це помічали.

One boy said,

Один хлопчик сказав:

"I asked my parents loads of questions,

"Я ставив своїм батькам багато запитань,

but they acted really weird.

але вони поводились дуже дивно.

So, you know, I have a friend at school, and she's made in the same way.

І ви знаєте, у мене в школі є подруга, яка з'явилась на світ так само, як я.

When I have a question, I just go and ask her."

Коли в мене виникають питання, я звертаюся до неї".

Clever guy.

Розумний хлопчик.

Problem solved.

Проблему вирішено.

But his parents did not notice,

Цього батьки й не помітили,

and it certainly was not what they had in mind,

і це точно не відповідало ні їхньому баченню,

nor what the counselor had in mind

ні підходу консультанта,

when they were saying how important it is to be an open-communication family.

коли вони обговорювали важливість відкритого спілкування у родині.

And that's the strange thing about advice.

Ось дивина, що стосується порад.

When we offer people pills, we gather evidence first.

Рекомендуючи людині ліки, ми перед цим збираємо певні відомості.

We do tests,

Ми проводимо випробування

we do follow-up studies.

і тривалі дослідження.

Ми хочемо дізнатися про дію цих ліків, що цілком обгрунтовано,

We want to know, and rightly so, what this pill is doing

та про їх вплив на людські життя.

and how it affects people's lives.

А поради?

And advice?

It is not enough for advice,

Щодо поради

or for professionals to give advice that is theoretically sound,

або фахівця, який її дає, недостатньо, щоб вона красиво звучала в теорії

or well-meant.

чи просто була надана з найкращих міркувань.

It should be advice that there is evidence for --

Порада має бути обгрунтованою,

evidence that it actually improves patients' lives.

потрібні факти, що вона дійсно покращить життя пацієнта.

Мій внутрішній філософ хоче запропонувати вам такий парадокс:

So the philosopher in me would now like to offer you a paradox:

I advise you to stop following advice.

раджу вам перестати дотримуватись порад.

But, yes.

Ну, так.

(Applause)

(Оплески)

I will not end here with what went wrong;

Я не хочу закінчувати тут тим, що було помилкою,

применшуючи значення теплих стосунків у сім'ях, про які ми говорили.

I would not be doing justice to the warmth we found in those families.

Remember the books and the trip to the farmer?

Пам'ятаєте про книжки і поїздку на ферму?

When parents do things that work for them,

Коли батьки роблять те, що їм допомагає,

they do brilliant things.

вони роблять чудові речі.

What I want you to remember as members of families,

Я хотіла би, щоб ви, як члени родин, дещо запам'ятали:

не має значення, яка саме у вас родина -

in no matter what form or shape,

is that what families need are warm relationships.

теплі взаємини важливі в усіх сім'ях.

And we do not need to be professionals to create those.

І для налагодження таких відносин не потрібно бути професіоналом.

Most of us do just fine,

Більшість з нас цим справляється досить добре,

although it may be hard work,

хоч це буває непросто

і час від часу ми можемо потребувати поради.

and from time to time, we can do with some advice.

In that case,

В такому випадку

bear in mind three things.

пам'ятатйте про наступні три речі.

Work with advice that works for your family.

Використовуйте поради, які прийнятні саме для вашої родини.

Пам'ятайте, - тут експерт саме ви, оскільки ви живете у вашій сім'ї.

Remember -- you're the expert, because you live your family life.

And finally,

І, нарешті,

believe in your abilities and your creativity,

вірте в себе та у свою винахідливість,

тому що ви можете зробити це особисто.

because you can do it yourself.

Thank you.

Дякую.

(Applause)

(Оплески)