Sebastian Junger: Why veterans miss war

Перекладач: Marina Kobenko Утверджено: Hanna Leliv

I'm going to ask and try to answer,

Я спробую поставити і дати відповідь,

in some ways, kind of an uncomfortable question.

хоча б приблизно, на дещо незручне запитання.

Both civilians, obviously, and soldiers

Як мирні жителі, так і ветерани, природньо,

suffer in war;

зазнають у війні страждань;

I don't think any civilian has ever missed

але я не думаю, що будь-хто з мирних жителів

the war that they were subjected to.

сумує за війною, до якої вони були причетні.

I've been covering wars for almost 20 years,

Я висвітлюю війни протягом майже 20 років,

and one of the remarkable things for me

і одна з найдивовижніших речей для мене - те,

is how many soldiers find themselves missing it.

як багато солдатів розуміють, що сумують за війною.

How is it someone can go through

Як може бути так, що хтось, хто пройшов

the worst experience imaginable,

крізь найгірший досвід з можливих,

and come home, back to their home,

і повернувся додому, назад до себе додому

and their family, their country, and miss the war?

і до сім'ї, до своєї країни, і сумує за війною?

How does that work? What does it mean?

Як це так? Що це означає?

We have to answer that question,

Ми маємо відповісти на це питання,

because if we don't, it'll be impossible

адже якщо ми не зробимо цього, буде неможливо

to bring soldiers back

повернути солдатів назад

to a place in society where they belong,

у таке місце у суспільстві, до якого вони належать,

and I think it'll also be impossible to stop war,

і мені здається, ми також не зможемо зупинити війну,

if we don't understand how that mechanism works.

якщо ми не зрозуміємо, як працює цей механізм.

The problem is that war

Проблема в тому, що війна

does not have a simple, neat truth,

не має простої, ясної правди,

one simple, neat truth.

однієї простої, ясної правди.

Any sane person hates war,

Будь-яка психічно здорова людина ненавидить війну,

hates the idea of war,

ненавидить саму ідею війни,

wouldn't want to have anything to do with it,

не хоче мати нічого спільного з війною,

doesn't want to be near it, doesn't want to know about it.

не хоче бути поряд з нею, не хоче знати про неї.

That's a sane response to war.

Це - здорова реакція на війну.

But if I asked all of you in this room,

Але якщо я запитаю вас, тих, хто зараз у цій кімнаті,

who here has paid money

хто платив гроші,

to go to a cinema

щоб піти у кіно

and be entertained by a Hollywood war movie,

і розважитися голівудським фільмом про війну,

most of you would probably raise your hands.

більшість з вас, імовірно, піднімуть руки.

That's what's so complicated about war.

Це і є ця дивна складова війни.

And trust me, if a room full of peace-loving people

І повірте мені, якщо ціла кімната миролюбних людей

finds something compelling about war,

знаходить щось непереборне у війні,

so do 20-year-old soldiers

те саме відбувається і з 20-річними солдатами,

who have been trained in it, I promise you.

яких тренували для бою, я вам це гарантую.

That's the thing that has to be understood.

І це - те, що має бути зрозумілим.

I've covered war for about 20 years, as I said,

Я висвітлюю війну протягом 20 років, як я вже зазначив,

but my most intense experiences in combat

але найбільшу душевну напругу

were with American soldiers in Afghanistan.

я пережив із американськими солдатами в Афганістані.

I've been in Africa, the Middle East,

Я був у Африці, на Близькому Сході,

Afghanistan in the '90s,

у Афганістані у 90-ті,

but it was with American soldiers in 2007, 2008,

але саме з американськими солдатами у 2007, 2008 роках

that I was confronted with

я брав участь у

very intense combat.

дуже напружених боях.

I was in a small valley called the Korengal Valley

Я був у маленькій долині, яка називається долина Коренґал,

in eastern Afghanistan.

у східному Афганістані.

It was six miles long.

Вона завдовжки 10 кілометрів.

There were 150 men of Battle Company in that valley,

У цій долині були розміщені 150 чоловіків військового підрозділу,

and for a while, while I was there,

і за той час, що я був там,

almost 20 percent of all the combat

майже 20 відсотків всіх бойових дій, що тоді велися

in all of Afghanistan was happening

в усьому Афганістані, відбувалися саме там,

in those six miles.

на тих 10 кілометрах.

A hundred and fifty men were absorbing

Сто п'ятдесят чоловіків поглинали

almost a fifth of the combat for all of NATO forces

майже одну п'яту частину всіх бойових дій НАТО

in the country, for a couple months.

у країні протягом двох місяців.

It was very intense.

Війна була дуже інтенсивною.

I spent most of my time at a small outpost

Я проводив більшість часу на маленькому аванпості

called Restrepo.

під назвою Рестрепо.

It was named after the platoon medic

Його було названо на честь полкового лікаря,

that had been killed about two months into the deployment.

що загинув через два місяці після висадки.

It was a few plywood B-huts

Це була купка фанерних хиж,

clinging to a side of a ridge,

що скупчилися біля гірського кряжу,

and sandbags, bunkers, gun positions,

і мішки з піском, бункери, позиції обстрілу,

and there were 20 men up there

а ще там було 20 чоловіків

of Second Platoon, Battle Company.

із другого полку того військового підрозділу.

I spent most of my time up there.

Я провів там більшість часу.

There was no running water.

Там не було водопостачання.

There was no way to bathe.

Не було можливості помитися.

The guys were up there for a month at a time.

Хлопці були там місяцями.

They never even got out of their clothes.

Вони ніколи не роздягалися.

They fought. The worked.

Вони воювали. Вони працювали.

They slept in the same clothes.

Вони спали в тому самому одязі.

They never took them off, and at the end of the month,

Вони ніколи не знімали його, і в кінці місяця

they went back down to the company headquarters,

поверталися до штабу роти,

and by then, their clothes were unwearable.

і на той час їхній одяг був повністю зношений.

They burned them and got a new set.

Вони спалювали старий і отримували новий набір.

There was no Internet. There was no phone.

Там не було інтернету. Там не було телефону.

There was no communication with the outside world up there.

Там не було зв'язку з зовнішнім світом.

There was no cooked food.

Там не було гарячої їжі.

There was nothing up there

Там не було нічого,

that young men typically like:

що зазвичай подобається молодим хлопцям:

no cars, no girls, no television, nothing

ні машин, ні дівчат, ні телебачення, нічого,

except combat.

крім бою.

Combat they did learn to like.

І вони вчилися любити бій.

I remember one day, it was a very hot day

Я пам'ятаю, один день, дуже спекотний день,

in the spring,

навесні,

and we hadn't been in a fight

коли боїв не було вже

in a couple of weeks, maybe.

пару тижнів.

Usually, the outpost was attacked,

Зазвичай, аванпост атакували,

and we hadn't seen any combat in a couple of weeks,

а в той час ми не були у бою понад два тижні,

and everyone was just stunned

і всі просто помирали

with boredom and heat.

від нудьги та спеки.

And I remember the lieutenant walking past me

І я пам'ятаю лейтенанта, який проходив повз мене,

sort of stripped to the waist.

напівроздягнений.

It was incredibly hot.

Було страшенно спекотно.

Stripped to the waist, walked past me muttering,

Роздягнутий до пояса, він пройшов повз мене, бурмочучи:

"Oh God, please someone attack us today."

"Господи, будь ласка, нехай хтось нас сьогодні атакує".

That's how bored they were.

Ось наскільки нудно їм було.

That's war too, is a lieutenant saying,

Це також війна, коли лейтенант каже:

"Please make something happen

"Будь ласка, нехай хоч щось трапиться,

because we're going crazy."

тому що ми навісніємо".

To understand that,

Для того, щоб це збагнути,

you have to, for a moment,

на хвилю вам треба подумати

think about combat not morally --

про бойові дії не з точки зору моралі -

that's an important job to do —

це важлива робота, яку треба зробити -

but for a moment, don't think about it morally,

але на мить не думайте про це з точки зору моралі,

think about it neurologically.

подумайте про це з погляду нейробіології.

Let's think about what happens in your brain

Замислимося про те, що відбувається у вашому мозку,

when you're in combat.

коли ви в бою.

First of all, the experience

Перш за все, цей досвід

is very bizarre, it's a very bizarre one.

дуже дивний, надзвичайно дивний.

It's not what I had expected.

Це зовсім не те, що я очікував.

Usually, you're not scared.

Зазвичай, там не страшно.

I've been very scared in combat,

Багато разів в бою я боявся,

but most of the time when I was out there,

але більшість часу, що я був там,

I wasn't scared.

страшно не було.

I was very scared beforehand

Мені було страшно перед тим

and incredibly scared afterwards,

і неймовірно страшно опісля,

and that fear that comes afterwards can last years.

і цей страх, що наступає після війни, може тривати роками.

I haven't been shot at in six years,

За шість років я жодного разу не був поранений,

and I was woken up very abruptly this morning

а сьогодні вранці я прокинувся від

by a nightmare that I was being strafed by aircraft,

нічного кошмару - мені снилось, що мене атакували з літака,

six years later.

і це через шість років.

I've never even been strafed by aircraft,

Мене ніколи не бомбили з літака,

and I was having nightmares about it.

але мені сняться жахи про це.

Time slows down.

Час сповільнюється.

You get this weird tunnel vision.

Звідкись береться це неадекватне сприйняття реальності.

You notice some details very, very, very accurately

Ви помічаєте якісь речі у найменших деталях,

and other things drop out.

а інші речі відпадають.

It's almost a slightly altered state of mind.

Це майже змінений стан свідомості.

What's happening in your brain

А що відбувається в мозку?

is you're getting an enormous amount of adrenaline

Через організм прокачується

pumped through your system.

надзвичайна кількість адреналіну.

Young men will go to great lengths

Молоді люди вдаються до багатьох

to have that experience.

експериментів, щоб отримати цей досвід.

It's wired into us.

В нас закладена ця жага.

It's hormonally supported.

Вона підслилюється гормонально.

The mortality rate for young men in society

Смертність серед молодих чоловіків у суспільстві

is six times what it is for young women

у шість разів перевищує смертність серед молодих жінок

from violence and from accidents,

від насилля і нещасних випадків,

just the stupid stuff that young men do:

і це через всілякі дурниці, що їх роблять молоді чоловіки:

jumping off of things they shouldn't jump off of,

стрибають з того, з чого стрибати не слід,

lighting things on fire they shouldn't light on fire,

підпалюють речі, які не треба підпалювати,

I mean, you know what I'm talking about.

ви розумієте, про що я.

They die at six times the rate

Вони помирають від цього у шість разів частіше,

that young women do.

ніж жінки.

Statistically, you are safer as a teenage boy,

Згідно зі статистикою, якщо ти підліток і хлопчик,

you would be safer in the fire department

тобі буде безпечніше у пожежному

or the police department in most American cities

або поліцейському відділку у будь-якому американському місті,

than just walking around the streets of your hometown

аніж на вулиці свого містечка, якщо ти

looking for something to do,

тиняєшся у пошуках пригод,

statistically.

так каже статистика.

You can imagine how that plays out in combat.

Можна тепер уявити, як це пов'язано з боєм.

At Restrepo, every guy up there was almost killed,

У Рестрепо кожен хлопець був майже вбитий,

including me,

включно зі мною,

including my good friend Tim Hetherington,

включно з моїм другом Тімом Гетерінґтоном,

who was later killed in Libya.

який згодом загинув у Лівії.

There were guys walking around

Там повсюди ходили хлопці

with bullet holes in their uniforms,

з дірками від куль на уніформі,

rounds that had cut through the fabric

слідами, коли куля пройшла крізь тканину,

and didn't touch their bodies.

але не зачепила їхнього тіла.

I was leaning against some sandbags one morning,

Одного ранку я спирався на мішки з піском,

not much going on, sort of spacing out,

нічого не відбувалося, я собі дрімав,

and some sand was kicked into the side of,

і раптом пісок пирснув мені в обличчя,

sort of hit the side of my face.

ніби вдарив мене в лице.

Something hit the side of my face, and I didn't know what it was.

Щось вдарило мені в обличчя, а я не розумів, що саме це було.

You have to understand about bullets

Справа в тому, що кулі

that they go a lot faster than sound,

летять набагато швидше звуку,

so if someone shoots at you

тож якщо хтось поцілить у вас

from a few hundred meters,

з відстані у сто метрів,

the bullet goes by you, or hits you obviously,

куля пролетить повз вас або власне влучить у вас

half a second or so before the sound catches up to it.

на півсекунди раніше, ніж до вас долетить звук від пострілу.

So I had some sand sprayed in the side of my face.

Тож я відчув, як у моє обличчя пирснув пісок.

Half a second later, I heard dut-dut-dut-dut-duh.

Через півхвилини я почув тра-та-та-та-та.

It was machine gun fire.

Це був кулеметний вогонь.

It was the first round, the first burst

Це була перша черга, перший спалах

of an hour-long firefight.

пострілів, що лунали ще цілу годину.

What had happened was the bullet hit,

А сталося те, що куля влучила у

a bullet hit three or four inches from the side of my head.

8-ми сантиметрах від моєї голови.

Imagine, just think about it, because I certainly did,

Уявіть, просто подумайте про це, бо я звичайно думав,

think about the angle of deviation that saved my life.

подумайте про кут відхилення, який врятував мені життя.

At 400 meters, it missed me by three inches.

На відстані в 400 метрів, вона пролетіла у 8 сантиметрах.

Just think about the math on that.

Подумайте собі, який це математичний розрахунок.

Every guy up there

Кожен хлопець там

had some experience like that,

мав подібний досвід

at least once, if not many times.

щонайменше один раз, а то й більше.

The boys are up there for a year.

Хлопці перебувають там рік.

They got back.

Вони повернулися.

Some of them got out of the Army

Деякі з них пішли з армії

and had tremendous psychological problems when they got home.

і мали величезні психологічні проблеми, коли повернулися додому.

Some of them stayed in the Army

Дехто з них залишився в армії

and were more or less okay, psychologically.

і так чи інакше тримався психологічно.

I was particularly close to a guy named Brendan O'Byrne.

Я був особливо близьким із хлопцем на ім'я Брендан О'Бірн.

I'm still very good friends with him.

Ми з ним і досі дуже близькі друзі.

He came back to the States. He got out of the Army.

Він повернувся у Штати. Покинув армію.

I had a dinner party one night.

Одного разу я влаштував вечірку

I invited him,

і запросив його.

and he started talking with a woman,

Він зав'язав розмову з однією жінкою,

one of my friends,

моєю подругою,

and she knew how bad it had been out there,

яка знала, як погано там було,

and she said, "Brendan,

і запитала: "Брендане,

is there anything at all that you miss about

а чи є хоч щось, за чим ти сумуєш в Афганістані,

being out in Afghanistan, about the war?"

у війні?"

And he thought about it quite a long time,

Він довго думав

and finally he said, "Ma'am, I miss almost all of it."

і зрештою відповів: "Мем, я сумую майже за всім, що там було".

And he's one of the most traumatized people

І це сказав один із найбільш травмованих війною

I've seen from that war.

людей, що мені довелося бачити.

"Ma'am, I miss almost all of it."

"Мем, я сумую майже за всім".

What is he talking about?

Що він має на увазі?

He's not a psychopath.

Він не психопат.

He doesn't miss killing people.

Він не сумує за вбивством людей.

He's not crazy. He doesn't miss getting shot at

Він не божевільний. Він не бажає потрапити під кулю

and seeing his friends get killed.

чи бачити, як вмирають його друзі.

What is it that he misses? We have to answer that.

Тож за чим саме він сумує? Ми мусимо відповісти на це питання.

If we're going to stop war, we have to answer that question.

Якщо ми хочемо зупинити війну, ми маємо відповісти на це питання.

I think what he missed is brotherhood.

Я думаю, він сумує за братерством.

He missed, in some ways,

Він сумує, у деякому сенсі,

the opposite of killing.

за іншим боком вбивства.

What he missed was connection

Він сумує за зв'язком

to the other men he was with.

з іншими чоловіками.

Now, brotherhood is different from friendship.

До речі, братерство відрізняється від дружби.

Friendship happens in society, obviously.

Звичайно, дружба існує у суспільстві.

The more you like someone,

Що більше тобі хтось подобається,

the more you'd be willing to do for them.

то більше ти готовий зробити для нього.

Brotherhood has nothing to do

Братерство не має нічого спільного

with how you feel about the other person.

з твоїми почуттями до іншої людини.

It's a mutual agreement in a group

Це спільна згода у групі,

that you will put the welfare of the group,

що кожен поставить благополуччя групи,

you will put the safety of everyone in the group

кожен поставить безпеку кожного у групі

above your own.

вище за свою власну.

In effect, you're saying,

По суті, ви заявляєте:

"I love these other people more than I love myself."

"Я люблю інших людей більше за себе".

Brendan was a team leader

Брендан був лідером команди

in command of three men,

з трьох чоловіків,

and the worst day in Afghanistan —

і найгіршим днем в Афганістані -

He was almost killed so many times.

він був майже вбитий декілька разів.

It didn't bother him.

Це його аніскілечки не турбувало, -

The worst thing that happened to him in Afghanistan

Найгіршим днем для нього в Афганістані став день,

was one of his men was hit in the head with a bullet

коли одному з його команди куля влучила у голову,

in the helmet, knocked him over.

вдарила у шолом, збивши його з ніг.

They thought he was dead.

Вони думали, що він помер.

It was in the middle of a huge firefight.

Це сталося під час страшного вогню.

No one could deal with it, and a minute later,

Ніхто не міг нічого вдіяти, але через хвилину

Kyle Steiner sat back up

Кайл Стайнер знову підвівся,

from the dead, as it were,

ніби устав із мертвих,

because he'd come back to consciousness.

тому що він прийшов до тями.

The bullet had just knocked him out.

Куля просто відключила його.

It glanced off the helmet.

Вона відбилася від шолому.

He remembers people saying,

Він пам'ятає, як люди говорили,

as he was sort of half-conscious,

поки він був напівнепритомним,

he remembers people saying,

він пам'ятає, як люди говорили:

"Steiner's been hit in the head. Steiner's dead."

"Стайнеру влучили в голову. Стайнер мертвий".

And he was thinking, "I'm not dead."

А він думав: "Я не мертвий".

And he sat up.

А потім взяв і сів.

And Brendan realized after that

А Брендан після цього усвідомив,

that he could not protect his men,

що він не зміг захистити своїх людей,

and that was the only time he cried in Afghanistan,

і це був єдиний раз, коли в Афганістані він заплакав,

was realizing that.

увідомлюючи цей факт.

That's brotherhood.

Це - братерство.

This wasn't invented recently.

Його не вигадали нещодавно.

Many of you have probably read "The Iliad."

Багато з вас, напевне, читали "Іліаду".

Achilles surely would have risked his life

Ахілл обов'язково ризикнув би своїм життям

or given his life to save his friend Patroclus.

або навіть віддав би його заради свого друга Патрокла.

In World War II, there were many stories

Під час Другої світової війни ходило багато історій

of soldiers who were wounded,

про поранених солдат,

were brought to a rear base hospital,

котрих транспортували у шпиталі в тилу,

who went AWOL,

і які йшли у самоволку,

crawled out of windows, slipped out doors,

вилізаючи з вікон, вислизаючи за двері,

went AWOL, wounded,

йшли у самоволку з пораненням,

to make their way back to the front lines

щоб повернутися на лінію фронту,

to rejoin their brothers out there.

щоб об'єднатися з своїми братами.

So you think about Brendan,

Тож коли ви думаєте про Брендана,

you think about all these soldiers

ви думаєте про всіх тих солдатів

having an experience like that, a bond like that,

з таким досвідом, з таким сильним зв'язком,

in a small group,

у маленькій групі,

where they loved 20 other people

коли любиш 20 інших людей

in some ways more than they loved themselves,

більше, ніж себе самого,

you think about how good that would feel, imagine it,

ви думаєте про те, як, мабуть, добре було б мати таке відчуття, уявіть собі,

and they are blessed with that experience for a year,

а вони благословенні мати такий досвід протягом цілого року,

and then they come home,

а потім вони повертаються додому,

and they are just back in society

назад до суспільства,

like the rest of us are,

туди, де й ми,

not knowing who they can count on,

не знаючи, на кого вони можуть розраховувати,

not knowing who loves them, who they can love,

не знаючи, хто їх любить, кого можуть любити вони,

not knowing exactly what anyone they know

не знаючи точно, що ті люди, які поруч з ним,

would do for them if it came down to it.

зроблять заради нього, якщо виникне така потреба.

That is terrifying.

Це страшно.

Compared to that,

У порівнянні з цим,

war, psychologically, in some ways, is easy,

війна, з погляду психології, у деякому сенсі простіша,

compared to that kind of alienation.

порівняно з таким відчуженням.

That's why they miss it,

Ось за чим вони сумують,

and that's what we have to understand

і ось це ми маємо усвідомити,

and in some ways fix in our society.

і якимось чином виправити це в нашому суспільстві.

Thank you very much.

Щиро дякую.

(Applause)

(Оплески)