How can we support the emotional well-being of teachers? | Sydney Jensen

Перекладач: Polina Kuzmenko Утверджено: Мирослава Кругляк

Like many teachers,

Як і велика кількість вчителів,

every year on the first day of school,

кожного року в перший навчальний день

I lead a sort of icebreaker activity with my students.

я проводжу щось типу знайомства зі своїми учнями.

I teach at Lincoln High School in Lincoln, Nebraska,

Я викладаю в Лінкольнській старшій школі у Лінкольні, Небраска,

and we are one of the oldest and most diverse high schools

і ми є однією з найстаріших і найбільш строкатих старших шкіл

in our state.

у нашому штаті.

Also, to our knowledge,

Також, до вашого відома,

we're the only high school in the world whose mascot is the Links.

ми єдина школа у світі, чий талісман – це ланки.

Like, a chain.

Тобто, ланцюг.

(Laughter)

(Сміх)

And with that being our mascot,

І перед будівлею школи

we have a statue out front of our building

стоїть скульптура, що зображає цей талісман

of four links connected like a chain.

із чотирьох ланок, з'єднаних у ланцюг.

And each link means something.

І кожна ланка має певне значення.

Our links stand for tradition,

Наші ланки уособлюють традицію,

excellence, unity and diversity.

досконалість, єдність та різноманіття.

So on the first day of school,

Отже, у перший навчальний день

I teach my new ninth-graders about the meaning behind those links,

я пояснюю своїм новим дев'ятикласникам, яке значення криється в цих ланках,

and I give them each a slip of paper.

і даю кожному аркуш паперу.

On that paper, I ask them to write something about themselves.

Я прошу їх написати на цьому аркуші щось про себе.

It can be something that they love,

Це може бути щось, що вони люблять,

something that they hope for --

щось, на що вони сподіваються –

anything that describes their identity.

будь-що, що описує їхню особистість.

And then I go around the room with a stapler,

Тоді я йду по класній кімнаті зі степлером,

and I staple each of those slips together

і скріпляю всі аркуші разом,

to make a chain.

щоб утворити ланцюг.

And we hang that chain up in our classroom as a decoration, sure,

І ми вішаємо цей ланцюг вгорі у нашій класній кімнаті, як декорацію, звичайно,

but also as a reminder that we are all connected.

але і як нагадування, що ми всі пов'язані.

We are all links.

Ми всі є ланками.

So what happens when one of those links feels weak?

Та що ж трапляється, коли одна із ланок почувається слабкою?

And what happens when that weakness

І що буває, коли ця слабкість –

is in the person holding the stapler?

у людині, яка тримає степлер?

The person who's supposed to make those connections.

Це людина, яка має забезпечувати ці зв'язки.

The teacher.

Учитель.

As teachers, we work every day

Як вчителі, ми працюємо кожен день,

to provide support socially, emotionally and academically

щоб забезпечити соціальну, психологічну та академічну підтримку

to our students who come to us with diverse and tough circumstances.

для наших учнів, які приходять до нас з різними та складними проблемами.

Like most teachers,

Як більшість вчителів,

I have students who go home every day,

я маю учнів, які йдуть додому кожного дня,

and they sit around the kitchen table

сідають за кухонний стіл

while one or both parents makes a healthy, well-rounded meal for them.

у той час, коли один або обоє батьків готують здорову, поживну їжу для них.

They spend suppertime summarizing the story they read

За вечерею діти переказують історію, що прочитали того дня

in ninth-grade English that day,

в 9 класі на уроці англійської,

or explaining how Newton's laws of motion work.

або пояснюють, як працюють закони Ньютона.

But I also have students who go to the homeless shelter

Але в мене також є учні, які йдуть до притулку для бездомних

or to the group home.

або до інтернату.

They go to the car that their family is sleeping in right now.

Вони йдуть до машини, де їхня родина спить в даний момент.

They come to school with trauma,

Вони приходять до школи із травмою,

and when I go home every day, that goes home with me.

і коли я йду додому кожного дня, ця травма йде зі мною.

And see, that's the hard part about teaching.

І, як бачите, це важка частина роботи вчителя.

It's not the grading, the lesson-planning, the meetings,

Це не оцінювання, планування занять, зустрічі,

though sure, those things do occupy a great deal of teachers' time and energy.

хоча, звичайно, ці речі також займають велику частину часу та енергії вчителя.

Тяжка складова роботи вчителя –

The tough part about teaching

is all the things you can't control for your kids,

це всі складні обставини у житті дітей, які ми не можемо контролювати,

all the things you can't change for them once they walk out your door.

ті речі, які ми не можемо змінити для них, коли вони виходять за двері класу.

And so I wonder if it's always been this way.

Я задумуюся, чи завжди було так.

I think back to my undergraduate training at the University of Georgia,

Я пригадую свою практику на останньому році навчання в університеті Джорджії,

where we were taught in our methods classes

коли нас вчили на заняттях з методики,

that the concept of good teaching has changed.

що концепція гарного викладання змінилася.

We're not developing learners

Ми не готуємо учнів,

who are going to go out into a workforce

які після випуску стануть робочою силою

where they'll stand on a line in a factory.

і будуть стояти за конвеєром на фабриці.

Rather, we're sending our kids out into a workforce

Ми радше відправляємо наших дітей до лав робочої сили,

where they need to be able to communicate,

де їм потрібно вміти спілкуватися,

collaborate and problem-solve.

співпрацювати і вирішувати задачі.

And that has caused teacher-student relationships

І це спричинило зміну відносин між вчителем та учнем,

to morph into something stronger

їхній зв'язок став тіснішим,

than the giver of content and the receiver of knowledge.

вчитель – не просто надавач інформації, а учень – не просто отримувач знань.

Lectures and sitting in silent rows just doesn't cut it anymore.

Лекції перед мовчазними рядами слухачів більше не задовольняють ці потреби.

We have to be able to build relationships with and among our students

Ми повинні вміти так будувати відносини з учнями, і в учнівському колективі,

to help them feel connected

щоб вони відчували зв'язок

in a world that depends on it.

зі світом, який від цього залежить.

I think back to my second year teaching.

Я пригадую мій другий рік викладання.

I had a student who I'll call "David."

У мене був учень, назву його Девід.

And I remember feeling like I'd done a pretty good job

І я пригадую своє відчуття, що досить гарно попрацювала,

at teaching that year:

вчителюючи цього року:

"Hey, I ain't no first-year teacher.

"Так, я не перший рік вчителюю.

I know what I'm doing."

я знаю, що роблю".

And it was on the last day of school,

І це було в останній навчальний день,

I told David to have a great summer.

я побажала Девіду гарного літа.

And I watched him walk down the hall,

І я побачила, як він ішов вестибюлем,

and I thought to myself,

і подумала,

I don't even know what his voice sounds like.

що навіть не знаю, як звучить його голос.

And that's when I realized I wasn't doing it right.

У той момент я зрозуміла, що роблю щось не так.

So I changed almost everything about my teaching.

Тож я змінила майже все у своєму викладанні.

I built in plenty of opportunities for my students to talk to me

Я забезпечила учням достатньо можливостей поговорити зі мною

and to talk to each other,

і одне з одним,

to share their writing and to verbalize their learning.

поділитися своїми письмовими роботами і висловити свої думки.

And it was through those conversations I began not only to know their voice

І саме завдяки цим розмовам я почала не тільки впізнавати їхні голоси,

but to know their pain.

але і дізнаватися про їхній біль.

I had David in class again that next year,

Наступного року Девід знову був у класі.

and I learned that his father was undocumented

Я дізналася, що його батько не мав документів,

and had been deported.

і його депортували.

He started acting out in school

Девід почав погано поводитися в школі,

because all he wanted was for his family to be together again.

бо все, чого він хотів – щоб його родина знову була разом.

In so many ways, I felt his pain.

Через це я також відчувала його біль.

And I needed someone to listen,

І мені треба було, щоб хтось мене вислухав,

somebody to provide support for me

надав мені підтримку,

so that I could support him in this thing that I could not even comprehend.

щоб я могла підтримати Девіда в біді, яку мені навіть важко осягнути.

And we recognize that need

І ми визнаємо, що така потреба існує

for police officers who've witnessed a gruesome crime scene

в офіцерів поліції, які стали свідками жахливого злочину,

and nurses who have lost a patient.

і в медичних працівників, які втратили пацієнта.

But when it comes to teaching professionals,

Але коли йдеться про фах вчителя,

that urgency is lagging.

ця потреба визнається не так охоче.

I believe it's paramount

Я думаю, надзвичайно важливо,

that students and teachers,

щоб в учнів і викладачів,

administrators, paraprofessionals and all other support staff

адміністаторів, парапрофесіоналів та іншого допоміжного персоналу

have convenient and affordable access to mental wellness supports.

був зручний і посильний доступ до служб підтримки психічного здоров'я.

When we are constantly serving others,

Коли ми постійно обслуговуємо інших,

often between 25 and 125 students each day,

часто від 25 до 125 учнів кожного дня,

our emotional piggy banks are constantly being drawn upon.

наші емоційні скарбнички постійно використовуються.

After a while, it can become so depleted,

Через деякий час вони стають настільки спустошеними,

that we just can't bear it anymore.

що ми більше не можемо це витримувати.

They call it "secondary trauma" and "compassion fatigue,"

Це називається "вторинна травма", або "втома від співчуття", ці поняття

the concept that we absorb the traumas our students share with us each day.

означають, що ми вбираємо травми, якими наші учні діляться з нами щодня.

And after a while,

І через якийсь час,

our souls become weighed down by the heaviness of it all.

наші душі стають переобтяженими цими тягарями.

The Buffett Institute at the University of Nebraska

Інститут Баффета в Університеті Небраски

recently found that most teachers --

нещодавно виявив, що більшість вчителів –

86 percent across early childhood settings --

86% серед закладів дошкільної освіти –

experienced some depressive symptoms during the prior week.

мали депресивні симптоми протягом попереднього тижня.

They found that approximately one in 10

Дослідники з'ясували, що приблизно 10%

reported clinically significant depressive symptoms.

мали клінічно значимі симптоми депресії.

My interactions with colleagues and my own experiences

Моя взаємодія з колегами та мій власний досвід

make me feel like this is a universal struggle

викликають враження, ніби це загальна проблема, яка стосується

across all grade levels.

всіх рівнів шкільної освіти.

So what are we missing?

Що ж ми не враховуємо?

What are we allowing to break the chain and how do we repair it?

Чому допускаємо розрив ланцюга, і як його полагодити?

In my career,

Впродовж моєї кар'єри

I've experienced the death by suicide of two students

я зіткнулася з суїцидом двох учнів

and one amazing teacher

та одного чудового викладача,

who loved his kids;

який любив своїх дітей;

countless students experiencing homelessness;

я стикалася з величезною кількістю бездомних учнів;

and kids entering and exiting the justice system.

а також учнів, що мали справу із системою правосуддя.

When these events happen,

Коли стаються ці події,

protocol is to say, "If you need someone to talk to, then ..."

протокол диктує: "Якщо Вам треба з кимось поговорити, тоді ..."

And I say that's not enough.

А я кажу, цього недостатньо.

I am so lucky.

Мені дуже пощастило.

I work in an amazing school with great leadership.

Я працюю в чудовій школі з прекрасним керівництвом.

I serve a large district

Мені дістався великий район,

with so many healthy partnerships with community agencies.

де існує чимало здорових партнерських стосунків із громадськими установами.

They have provided steadily increasing numbers

Вони забезпечують постійне зростання кількості

of school counselors and therapists

шкільних психологів, терапевтів

and support staff to help our students.

та допоміжного персоналу, щоб підтримувати наших учнів.

They even provide staff members with access to free counseling

Вони навіть забезпечують працівникам доступ до безкоштовного консультування,

as part of our employment plan.

це записано у нашому контракті.

But many small districts and even some large ones

Але багато малих районів, та навіть деякі великі

simply cannot foot the bill without aid.

просто не можуть це оплатити без сторонньої допомоги.

(Exhales)

(Зітхання)

Not only does every school need social and emotional support staff,

Кожна школа не лише потребує фахівців з соціальної та емоційної підтримки,

trained professionals who can navigate the needs of the building --

підготованих професіоналів, які можуть зорієнтуватися в потребах школи –

not just the students, not just the teachers, but both --

не тільки учнів, не тільки викладачів, а тих, і тих –

we also need these trained professionals

ці досвідчені професіонали також потрібні,

to intentionally seek out those closest to the trauma

щоб цілеспрямовано вишукувати тих, хто найбільше травмований,

and check in with them.

та підтримувати з ними зв'язок.

Many schools are doing what they can

Багато шкіл роблять, що можуть,

to fill in the gaps,

щоб заповнити прогалини,

starting with acknowledging that the work that we do

починаючи з визнання того, що робота, яку ми робимо

is downright hard.

є очевидно важкою.

Another school in Lincoln, Schoo Middle School,

В іншій школі в Лінкольні, середній школі Шу,

has what they call "Wellness Wednesdays."

є те, що вони називають "Середа благополуччя".

They invite in community yoga teachers,

Вони запрошують у громаду викладачів йоги,

they sponsor walks around the neighborhood during lunch

фінансують прогулянки під час обідньої перерви,

and organize social events

та організовують масові заходи,

that are all meant to bring people together.

мета яких – об'єднати людей.

Zachary Elementary School in Zachary, Louisiana,

У початковій школі в Закарі, штат Луїзіана,

has something they call a "Midweek Meetup,"

є те, що вони називають "Зустріч посеред тижня",

where they invite teachers to share lunch

на якій вони запрошують вчителів на ланч,

and to talk about the things that are going well

і обговорюють те, що йде добре,

and the things that are weighing heavy on their hearts.

і те, що лежить тягарем на їхньому серці.

These schools are making space for conversations that matter.

Ці школи створюють простір для значущих розмов.

Finally, my friend and colleague Jen Highstreet

Також, моя подруга і колега Джен Хайстріт

takes five minutes out of each day

виділяє 5 хвилин кожного дня,

to write an encouraging note to a colleague,

щоб написати заохочувальне послання колегам,

letting them know that she sees their hard work

і дати їм знати, що вона бачить їхню важку роботу,

and the heart that they share with others.

і те, як вони діляться частинкою свого серця з іншими.

She knows that those five minutes

Вона знає, що ці 5 хвилин

can have an invaluable and powerful ripple effect

можуть мати безцінну і потужну ланцюгову реакцію

across our school.

по всій нашій школі.

The chain that hangs in my classroom is more than just a decoration.

Ланцюги, що висять у моїй класній кімнаті – більше, ніж декорація.

Those links hang over our heads

Ці ланки висять над нашими головами

for the entire four years that our students walk our halls.

всі чотири роки, поки наші учні ходять нашими вестибюлями.

And every year,

І кожного року

I have seniors come back to my classroom, room 340,

старші учні приходять до класної кімнати під номером 340

and they can still point out where their link hangs.

і досі пам'ятають, де висять їхні ланки.

They remember what they wrote on it.

Вони пам'ятають, що написали на них.

They feel connected and supported.

Вони відчувають єдність і підтримку.

And they have hope.

І вони мають надію.

Isn't that what we all need?

Хіба це не те, що потрібно всім нам?

Somebody to reach out and make sure that we're OK.

Щоб хтось поцікавився і впевнився, що з нами все добре.

To check in with us

Щоб зв'язався з нами

and remind us that we are a link.

і нагадав нам, що ми – ланка в ланцюзі.

Every now and then, we all just need a little help

Час від часу нам всім просто треба трохи допомоги,

holding the stapler.

щоб тримати цей степлер.

Thank you.

Дякую.

(Applause)

(Оплески)