How to recover from activism burnout | Yana Buhrer Tavanier

Перекладач: Iryna Lemyakina Утверджено: Ilya Rozenberg

In the summer of 2017,

Улітку 2017-го року в Софії

a woman was murdered by her partner in Sofia.

жінка була вбита своїм партнером.

The woman, let's call her "V,"

Жінку, давайте назвемо її В.,

was beaten for over 50 minutes

били більше 50 хвилин,

before she died.

поки вона не померла.

The morning after,

Наступного ранку

her neighbors told the press that they heard her screams,

її сусіди сказали журналістам, що чули, як вона кричала,

but they didn't intervene.

але вони не втрутились.

You see, in Bulgaria and many other societies,

Розумієте, в Болгарії та багатьох інших суспільствах

domestic violence is typically seen as a private matter.

домашнє насилля традиційно вважається особистою справою.

Neighbors, however, are quick to react to any other kind of noise.

Однак, сусіди швидко реагують на будь-який інший шум.

We wanted to expose and affect the absurdity of this.

Ми хотіли показати та вплинути на абсурдність цього.

So we designed an experiment.

Тому ми спланували експеримент.

We rented the apartment just below V's for one night.

Ми зняли квартиру прямо під квартирою В. на одну ніч.

And at 10pm,

І о 10-й годині вечора

Maksim, the artist in our group,

Максим, художник з нашої групи,

sat on the drum set we had assembled in the living room

сів за барабанну установку, яку ми зібрали у вітальні,

and started beating it.

і почав бити в барабани.

Ten seconds.

Десять секунд.

Thirty seconds.

Тридцять секунд.

Fifty seconds.

П'ятдесят секунд.

A minute.

Хвилина.

A light came on in the hallway.

Світло увімкнулося на сходовому майданчику.

One minute and 20 seconds.

Хвилина та двадцять секунд.

A man was standing at the door, hesitant to press the bell.

Перед дверима стояв чоловік, роздумуючи над тим, щоб натиснути дзвінок.

One minute and 52 seconds.

Хвилина та 52 секунди.

The doorbell rang,

Дзвінок продзвенів,

a ring that could have saved a life.

двінок, який міг би врятувати життя.

"Beat." is our project exploring the ominous silence

"Бiй."- це наш проект, що досліджує тривожне мовчання,

surrounding domestic violence.

яке існує навколо домашнього насилля.

We filmed the experiment, and it became instantly viral.

Ми зняли експеримент, і він одразу набув популярності.

Our campaign amplified the voices of survivors

Наша кампанія поширила голоси людей, які вижили,

who shared similar stories online.

та ділилися подібними історіями онлайн.

It equipped neighbors with specific advice,

Ця кампанія надала сусідам конкретну пораду,

and many committed to taking action.

і багато хто зобов'язався діяти.

In a country where every other week,

У країні, де кожного нового тижня

the ground quietly embraces the body of a woman

земля нечутно приймає в обійми тіло жінки,

murdered by a partner or a relative,

вбитої партнером чи родичем,

we were loud,

ми звучали голосно,

and we were heard.

і нас почули.

I am an activist,

Я активістка.

passionate about human rights innovation.

Я захоплююсь створенням нових ідей у сфері прав людини.

I lead a global organization for socially engaged creative solutions.

Я голова глобальної організації, яка займається

пошуком соціально направлених творчих рішень.

In my work, I think about how to make people care and act.

У своїй роботі я думаю над тим, як змусити людей бути небайдужими та діяти.

I am here to tell you that creative actions can save the world,

Я тут, щоб сказати вам, що творчі дії можуть врятувати світ.

creative actions and play.

Творчі дії та гра.

I know it is weird to talk about play and human rights in the same sentence,

Я знаю, що дивно говорити про гру та права людини в одному реченні,

but here is why it's important.

але ось чому це важливо.

More and more, we fear that we can't win this.

Ми все більше і більше боїмося, що не можемо перемогти в цьому.

Campaigns feel dull,

Кампанії здаються нудними,

messages drown,

ідейні посили тонуть,

people break.

люди ламаються.

Числені дослідження,

Numerous studies, including a recent one published by Columbia University,

включаючи нещодавно опубліковане Колумбійським університетом,

show that burnout and depression are widespread amongst activists.

показують, що вигорання та депресія широко поширені серед активістів.

Years ago, I myself was burned out.

Багато років тому я сама опинилась у стані вигорання.

In a world of endless ways forward, I felt at my final stop.

У світі безкінечних шляхів вперед я відчула себе на останній зупинці.

So what melts fear or dullness or gloom?

Так що ж змушує страх, нудьгу або зневіру зникнути?

Play.

Гра.

From this very stage, psychiatrist and play researcher Dr. Stuart Brown

З цієї самої сцени психіатр та дослідник гри доктор Стюарт Браун

said that nothing lights up the brain like play,

сказав, що ніщо так не оживляє мозок, як гра,

and that the opposite of play is not work,

і що антонімом гри є не робота,

it's depression.

а депресія.

So to pull out of my own burnout,

Тому, щоб вийти зі стану вигорання, я вирішила

I decided to turn my activism into what I call today "play-tivism."

перетворити свій активізм на те, що я сьогодні називаю "грай-тивізм".

(Laughter)

(Сміх)

When we play, others want to join.

Коли ми граємо, інші хочуть долучитися.

Сьогодні мій ігровий майданчик заповнений художниками,

Today, my playground is filled with artists,

техніками та вченими.

techies and scientists.

We fuse disciplines in radical collaboration.

Ми поєднуємо дисципліни в екстремальній співпраці.

Together, we seek new ways to empower activism.

Разом ми шукаємо нові шляхи для посилення активізму.

Our outcomes are not meant to be playful,

Результати нашої роботи не мають бути грайливими,

but our process is.

але таким є процес.

To us, play is an act of resistance.

Для нас гра є актом супротиву.

For example, "Beat.," the project I talked about earlier,

Наприклад, концепт проекту "Бій.", про який я згадувала раніше,

is a concept developed by a drummer and a software engineer

був розроблений барабанщиком та інженером ПЗ,

who didn't know each other two days before they pitched the idea.

які ще за два дні до того, як подали цю ідею, не були знайомі.

"Бiй."є першим переможцем у нашій серії лабораторних проектів,

"Beat." is the first winner in our lab series

where we pair artists and technologists to work on human rights issues.

де ми об'єднуємо художників та техніків для роботи над проблемами прав людини.

Other winning concepts include a pop-up bakery

Серед інших переможних концептів є тимчасова пекарня,

that teaches about fake news through beautiful but horrible-tasting cupcakes --

яка викриває фейкові новини

за допомогою гарних на вигляд, але жахливих на смак кексів,

(Laughter)

(Сміх)

or a board game that puts you in the shoes of a dictator

або настільна гра, що ставить вас на місце диктатора,

so you get to really grasp the range of tools and tactics of oppression.

у ній доводиться засвоювати ряд інструментів та тактик пригнічення.

We did our first lab just to test the idea,

Ми створили нашу першу лабораторію просто, щоб випробувати цю ідею,

to see where it cracks and if we can make it better.

побачити, де вона не працює, і чи можемо ми її поліпшити.

Today, we are so in love with the format that we put it all online

Сьогодні ми настільки закохалися у цей формат,

що зробили його доступним онлайн та відкритим для будь-кого.

for anyone to implement.

I cannot overstate the value of experimentation in activism.

Я не можу переоцінити вартість експериментування в активізмі.

We can only win if we are not afraid to lose.

Ми можемо виграти тільки, якщо не боїмося програти.

When we play, we learn.

Під час гри ми навчаємось.

A recent study published by Stanford University

Нещодавнє дослідження Стенфордського університету,

about the science of what makes people care

науковий погляд на те, що змушує людей бути небайдужими,

reconfirms what we have been hearing for years:

підтверджує те, що ми чули роками:

opinions are changed not from more information

думки змінюються не за допомогою більшої кількості інформації,

but through empathy-inducing experiences.

а за допомогою стимулюючого емпатію досвіду.

So learning from science and art,

Черпаючи досвід в науці та мистецтві, ми побачили,

we saw that we can talk about global armed conflict through light bulbs,

що можемо говорити про світовий збройний кофлікт за допомогою лампочок,

or address racial inequality in the US

або привертати увагу до расової нерівності в США

за допомогою поштових листівок,

through postcards,

or tackle the lack of even one single monument of a woman in Sofia

або боротися з відсутністю хоча б одного єдиного монумента жінці у Софії,

by flooding the city with them,

заповнюючи ними усе місто.

and, with all these works,

За допомогою усіх цих робіт ми можемо

to trigger dialogue, understanding and direct action.

провокувати діалог, розуміння та безпосередні дії.

Sometimes, when I talk about taking risks and trying and failing

Іноді, коли я говорю про ризики, спроби та провали

in the context of human rights,

в контексті прав людини,

I meet raised eyebrows,

я бачу підняті брови,

eyebrows that say, "How irresponsible,"

які говорять "як безвідповідально"

or, "How insensitive."

або "як нетактовно."

People often mistake play for negligence.

Люди часто плутають гру з недбалістю.

It is not.

Це не так.

Play doesn't just grow our armies stronger or spark better ideas.

Гра не тільки укріплює наші війська чи запалює кращі ідеї.

In times of painful injustice,

У часи болючої несправедливості

play brings the levity we need to be able to breathe.

гра додає невимушеності, якої ми потребуємо, аби дихати.

When we play, we live.

Коли ми граємо, ми живемо.

I grew up in a time

Я виросла у часи,

when all play was forbidden.

коли будь-яка гра була заборонена.

My family's lives were crushed by a communist dictatorship.

Диктатура комунізму розбила життя моїх родичів.

For my aunt, my grandfather, my father,

Для моїх тітки, дідуся та батька,

we always held two funerals:

ми завжди проводили два похорони:

one for their bodies,

ми хоронили їх тіла,

but, years before that,

але за багато років до того

one for their dreams.

ми хоронили їх мрії.

Some of my biggest dreams are nightmares.

Деякі з моїх найпам'ятніших снів - кошмари.

I have a nightmare that one day all the past will be forgotten

Кошмари про те, що одного дня усе минуле буде забуте,

and new clothes will be dripping the blood of past mistakes.

і новий одяг буде стікати кров'ю минулих помилок.

I have a nightmare

Кошмар про те, що одного дня

that one day the lighthouses of our humanity will crumble,

світові маяки людства будуть зруйновані

corroded by acid waves of hate.

корозією їдких хвиль ненависті.

But way more than that,

Але сильнішою за ці кошмари

I have hope.

є моя надія.

In our fights for justice and freedom,

На нашу боротьбу за свободу та справедливість.

I hope that we play,

Я сподіваюсь, що ми гратимемо

and that we see the joy and beauty of us playing together.

та бачитимемо радість та красу у нашій спільній грі.

That's how we win.

Таким чином ми переможемо.

Thank you.

Дякую.

(Applause)

(Оплески)