My journey to thank all the people responsible for my morning coffee | A.J. Jacobs

Перекладач: Yuliia Roth Утверджено: Anastasia Shlyk

So, I don't like to boast,

Не хочу хвалитися,

but I am very good at finding things to be annoyed about.

але я справжній мастак знаходити привід для роздратування.

Це моя спеціалізація.

It is a real specialty of mine.

I can hear 100 compliments and a single insult,

Почувши 100 компліментів і 1 образу,

and what do I remember?

що я запам‘ятаю?

The insult.

Образу.

And according to the research, I'm not alone.

І, згідно з дослідженнями, я такий не один.

Unfortunately, the human brain is wired to focus on the negative.

На жаль, людcький розум запрограмований зосереджуватися на негативному.

Now, this might have been helpful when we were cave people,

Печерним людям це, либонь, було на користь -

trying to avoid predators,

допомагало остерігатися хижаків,

but now it's a terrible way to go through life.

проте у наш час ця риса невимовно псує життя.

It is a real major component of anxiety and depression.

Це одна з основних причин тривожності й депресії.

So how can we fight the brain's negative bias?

Як нам подолати негативні упередження мозку?

According to a lot of research, one of the best weapons is gratitude.

Чимало досліджень доводять, що вдячність - чи не найкраща зброя у цій боротьбі.

So knowing this, I started a new tradition in our house a couple of years ago.

Натхненний цим знанням, я започаткував нову традицію в моєму домі:

Before a meal with my wife and kids,

cівши за стіл з дружиною й дітьми,

I would say a prayer of thanksgiving.

я щоразу промовляв молитву подяки.

Prayer is not quite the right word.

Молитва - трохи не те слово,

I'm agnostic, so instead of thanking God,

бо я агностик, і тому замість подяки Богу

I would thank some of the people who helped make my food a reality.

я дякував людям, які, так би мовити, поклали їжу на мій стіл.

I'd say, "I'd like to thank the farmer who grew these tomatoes,

Я казав: «Дякую селянину, який виростив ці помідорчики,

and the trucker who drove these tomatoes to the store,

і водієві, що привіз їх до крамниці,

and the cashier who rang these tomatoes up."

і касиру, котрий їх продав».

And I thought it was going pretty well, this tradition.

Мені здавалось, це була досить добра традиція.

Then one day, my 10-year-old son said,

Але одного дня мій 10-річний син сказав:

"You know, Dad, those people aren't in our apartment.

«Тату, цих людей нема в нашій квартирі,

They can't hear you.

вони тебе не чують.

If you really cared, you would go and thank them in person."

Якби для тебе й справді це було важливо, ти б пішов та подякував їм особисто».

And I thought, "Hmm. That's an interesting idea."

І я подумав: «Хм... Цікава ідея».

(Laughter)

(Сміх)

Now I'm a writer, and for my books I like to go on adventures.

Я письменник, і коли пишу книжки, то полюбляю вирушати у пригоди,

Go on quests.

йти на квести.

So I decided I'm going to take my son up on his challenge.

Отож, для своєї нової пригоди я прийняв виклик мого сина.

It seemed simple enough.

Завдання здавалося досить легким.

And to make it even simpler,

Щоб зробити його ще легшим,

I decided to focus on just one item.

я обрав для подяки одну-єдину річ,

An item I can't live without:

без якої я не уявляю свого життя:

my morning cup of coffee.

мою ранкову чашку кави.

Well, it turned out to be not so simple at all.

Однак дарма я думав, що це буде легко...

(Laughter)

(Сміх)

This quest took me months.

Цей квест розтягнувся на місяцí

It took me around the world.

і обернувся у подорож світом.

Because I discovered that my coffee would not be possible

Як виявилось, я завдячую своєю кавою

without hundreds of people I take for granted.

сотням людей, чийого внеску я й не усвідомлював.

So I would thank the trucker

Отож, я подякував водію вантажівки,

who drove the coffee beans to the coffee shop.

що привозить до кав‘ярні кавові боби.

But he couldn't have done his job without the road.

Але ж його робота неможлива без доріг,

So I would thank the people who paved the road.

і я подякув тим, хто прокладає дороги.

(Laughter)

(Сміх)

And then I would thank the people who made the asphalt for the pavement.

А ще я подякував робітникам, що роблять асфальт для цих доріг.

And I came to realize that my coffee,

Я зрозумів, що моя кава,

like so much else in the world,

як і все інше в цьому світі,

requires the combined work

є плодом спільної праці

of a shocking number of people from all walks of life.

шокуючої кількості людей із кожної стезі життя.

Architects, biologists, designers, miners, goat herds,

Це зусилля архітекторів, біологів, дизайнерів, шахтарів, козопасів -

you name it.

кого б ви не назвали.

I decided to call my project

Я вирішив наректи свій проект

"Thanks a Thousand."

«Тисячі Подяк»,

Because I ended up thanking over a thousand people.

бо за весь час я висловив вдячність більш, ніж тисячі людей.

And it was overwhelming, but it was also wonderful.

Досвід був хоч і виснажливий, але чудовий,

тому що він зумовив моє зосередження

Because it allowed me to focus

on the hundreds of things that go right every day,

на сотнях хороших речей у кожному дневі -

as opposed to the three or four that go wrong.

на противагу звичці товктися в жмені неприємностей.

And it reminded me of the astounding interconnectedness or our world.

Я відкрив очі на вражаючий взаємозв'язок усього у нашому світі.

I learned dozens of lessons during this project,

У цій пригоді я вивчив безліч уроків,

but let me just focus on five today.

але найбільше хочу поділитися п'ятьма.

The first is: look up.

Урок перший: піднімайте очі!

I started my trail of gratitude

Я розпочав мою подорож

by thanking the barista at my local coffee shop,

з подяки баристі, котра варить каву

Joe Coffee in New York.

у Нью-Йоркській кав'ярні "Joe Coffee".

Her name is Chung,

Її звуть Чан,

and Chung is one of the most upbeat people you will ever meet.

вона одна з тих надзвичайно життєрадісних людей:

Big smiler, enthusiastic hugger.

багато посміхається, завзято обіймає.

But even for Chung, being a barista is hard.

Проте навіть для неї робота в кав'ярні - не з легких.

And that's because you are encountering people in a very dangerous state.

Все тому, що туди приходять люди у дуже небезпечному стані.

(Laughter)

(Cміх)

You know what it is -- precaffeination.

Bи ж знаєте, наскільки лютим буває дефіцит кофеїну.

(Laughter)

(Сміх)

So, Chung has had people yell at her until she cried,

На Чан кричали, доводили її до сліз -

including a nine-year-old girl,

якόсь це була дев'ятирічна дівчинка,

who didn't like the whipped cream design that Chung did on her hot chocolate.

котрій потрапили в немилість збиті вершки у чашці шоколаду.

So I thanked Chung,

Тож коли я подякував Чан,

and she thanked me for thanking her.

вона подякувала мені за мою вдячність.

Дякувати у відповідь я не став,

I cut it off there.

I didn't want to go into an infinite thanking loop.

інакше ми б зав'язли в трясовині нескінченного передякування.

(Laughter)

(Сміх)

But Chung said that the hardest part

За словами Чан, найважче те,

is when people don't even treat her like a human being.

що часом до неї ставляться не як до людини,

They treat her like a vending machine.

а як до торгового автомата,

So, they'll hand her their credit card

тицяючи їй свою кредитну картку,

without even looking up from their phone.

навіть не відірвавши погляд від телефону.

And while she's saying this, I'm realizing I've done that.

Коли Чан про це розповідала, я згадав, що й сам таке робив

I've been that a-hole.

і поводився, як хрунь.

And at that moment, I pledged:

Тоді я собі й пообіцяв:

when dealing with people, I'm going to take those two seconds

надалі буду в подібних ситуаціях присвячувати хоч кілька секунд тому,

and look at them, make eye contact.

аби підняти погляд і подивитись в очі.

Because it reminds you, you're dealing with a human being

Адже ми повинні пам'ятати, що перед нами теж жива людина,

who has family and aspirations

у якої є родина, мрії,

and embarrassing high school memories.

і шкільні спогади, від яких вона і досі червоніє.

And that little moment of connection

Ця маленька мить єднання надзвичайно важлива

is so important to both people's humanity and happiness.

для відчуття людяності та щастя обох людей.

Alright, second lesson was:

Гаразд, урок другий:

smell the roses. And the dirt. And the fertilizer.

цінуйте троянди життя. І ґрунт, і добриво також.

After Chung, I thanked this man.

Після Чан я подякував цьому чоловікові.

This is Ed Kaufmann.

Це Ед Кауфман.

And Ed is the one who chooses which coffee they serve at my local coffee shop.

Він вирішує, яку каву подаватимуть у моїй місцевій кав'ярні.

He goes around the world, to South America, to Africa,

Він подорожує світом, їздить до Південної Америки, до Африки

finding the best coffee beans.

у пошуках найкращих кавових зерен.

So I thanked Ed.

Отож, я подякував Едові.

And in return, Ed showed me how to taste coffee like a pro.

За це він навчив мене куштувати каву так, як це роблять фахівці.

And it is quite a ritual.

А це справжній ритуал.

You take your spoon and you dip it in the coffee

Потрібно взяти ложечку, зачерпнути кави,

and then you take a big, loud slurp.

а потім смачно і голосно сьорбнути -

Almost cartoonishly loud.

комічно голосно!

This is because you want to spray the coffee all over your mouth.

Це для того, щоб кава розлилася повсюди у вашому роті,

You have taste buds in the side of your cheeks,

бо у нас є смакові рецептори і на внутрішніх сторонах щік,

in the roof of your mouth,

і на піднебінні...

you've got to get them all.

Усім повинно перепасти!

So Ed would do this

Саме так робить Ед,

and he would --

і він --

Його обличчя одразу засяє, і він скаже щось на кшталт:

his face would light up and he would say,

"This coffee tastes of Honeycrisp apple

«У цій каві я відчуваю смак кисло-солодкого яблука,

and notes of soil and maple syrup."

нотки землі та кленового сиропу».

And I would take a sip and I'd say,

Коли ж була моя черга, я казав:

"I'm picking up coffee.

«Я відчуваю нотки кави.

(Laughter)

(Сміх)

It tastes to me like coffee."

Смакує наче кава».

(Laughter)

(Сміх)

But inspired by Ed, I decided to really

Та врешті-решт, натхненний Едом,

let the coffee sit on my tongue for five seconds --

я вирішив належним чином скупати в каві свій язик на 5 секунд, -

we're all busy, but I could spare five seconds,

це не так багато часу, яким би заклопотаним ваш день не був, -

and really think about the texture and the acidity and the sweetness.

і по-справжньому відчути текстуру напою, кислоту й солодкість його смаку.

And I started to do it with other foods.

Згодом я почав так куштувати й іншу їжу.

And this idea of savoring is so important to gratitude.

І дійсно, ця ідея усвідомленого смакування відіграє у вдячності важливу роль.

Psychologists talk about how gratitude

Психологи говорять, що вдячність ховається в увазі,

is about taking a moment and holding on to it as long as possible.

яку ми приділяємо певному моменту якомога довше.

And slowing down time.

Тоді час ніби сповільнює хід,

So that life doesn't go by in one big blur, as it often does.

а інакше - життя пролітає повз надто швидко.

Number three is:

Урок третій:

find the hidden masterpieces all around you.

навчіться бачити шедеври, приховані навколо вас.

Now, one of my favorite conversations during this year

Цього року однією з моїх улюблених була розмова

was with the guy who invented my coffee cup lid.

з творцем дизайну кришечки для кави, яку я купую.

And until this point,

До тієї розмови

I had given approximately zero thought to coffee cup lids.

я замислювався над цими кришечками приблизно нуль разів,

But I loved talking to this inventor, Doug Fleming,

але мені дуже сподобалось те, як цей винахідник, Даґ Флемінг,

because he was so passionate.

говорив про них, з великим захопленням.

And the blood and sweat and tears he put into this lid,

Він вклав кров, піт і сльози у цю кришечку,

and that I had never even considered.

а я про те ніколи б і не подумав.

He says a bad lid can ruin your coffee.

Даґ стверджує, що невдала кришечка може зруйнувати вашу каву,

That it can block the aroma,

заступити шлях її аромату,

which is so important to the experience.

який є важливою частиною кавопиття.

So he -- he's very innovative.

Винахід Даґа - вельми передовий.

He's like the Elon Musk of coffee lids.

Він наче Ілон Маск у царині кавових кришечок.

(Laughter)

(Сміх)

So he designed this lid that's got an upside-down hexagon

Його кришечка має перевернутий шестикутник: вткнеш туди носа

- і потрапиш до самого епіцентру насичених кавових пахощів.

so you can get your nose right in there and get maximum aroma.

And so I was delighted talking to him,

Отож, ця надзвичайно приємна розмова

and it made me realize there are hundreds of masterpieces all around us

допомогла мені усвідомити, що навкруги є сотні шедеврів,

that we totally take for granted.

котрим ми не віддаємо належне.

Like the on-off switch on my desk lamp has a little indentation for my thumb

Наприклад, вимикач на моїй настільній лампі має виїмку,

that perfectly fits my thumb.

в яку ідеально вміщається мій палець.

And when something is done well,

За добре виконаною роботою

the process behind it is largely invisible.

стоять чимало зусиль, про які нам часто й не відомо.

But paying attention to it

Та коли б ми поцікавились про них,

can tap into that sense of wonder and enrich our lives.

вони б зачудували нас і збагатили наші життя.

Number four is: fake it till you feel it.

Урок четвертий: як поведешся, так і почуватимешся.

By the end of the project, I was just in a thanking frenzy.

За час роботи над проектом я підхопив лихоманку вдячності.

So I was -- I would get up and spend a couple hours,

Прокинувшись, я виділяв години дві на те,

I'd write emails, send notes,

щоб писати імейли, відсилати звернення,

make phone calls, visit people

телефонувати, відвідувати людей

to thank them for their role in my coffee.

з метою подяки за внесок у мою каву.

And some of them, quite honestly --

Щоправда, дехто з них

not that into it.

реагував насторожено.

They would be like, "What is this?

Типові питання: «Що відбувається?

Is this a pyramid scheme, what do you want, what are you selling?"

Це лохотрон якийсь? Чого вам треба? Втюхати мені щось хочете?».

But most people were surprisingly moved.

Та звісно, більшість були приємно здивовані.

I remember, I called the woman who does the pest control

Пам'ятаю, як я подзвонив жінці, котра проводить санітарний контроль

for the warehouse where my coffee is served --

над шкідниками на складі, де подають мою каву.

I'm sorry -- where my coffee is stored.

Ой, вибачте, - де зберігають мою каву!

And I said,

І я кажу:

"This may sound strange,

«Це прозвучить дивно,

but I want to thank you for keeping the bugs out of my coffee."

але я хочу подякувати Вам за те, що не даєте жукам залізти в мою каву».

And she said, "Well, that does sound strange,

Вона відповідає: «Що ж, звучить і справді дивно,

but you just made my day."

але Ви мене неабияк порадували».

And it was like an anti-crank phone call.

Той дзвінок був ліками від похмурості,

And it didn't just affect her, it affected me.

і він вплинув не лише на ту жінку, а й на мене теж.

Because I would wake up every morning in my default mood, which is grumpiness,

Раніше я щоранку прокидався набурмосений, це був мій звичний настрій.

but I would force myself to write a thank-you note

Однак я змушував себе написати лист подяки,

and then another and then another.

а потім ще один, і ще один...

And what I found was that if you act as if you're grateful,

Я згодом побачив, що коли поводитись так, ніби ти вдячний,

you eventually become grateful for real.

з часом ти починаєш по-справжньому відчувати ту вдячність.

The power of our actions to change our mind is astounding.

Наша здатність змінювати власний світогляд через свої вчинки - просто приголомшлива.

So, often we think that thought changes behavior,

Ми нерідко чуємо, що думки мають силу впливати на поведінку,

but behavior very often changes our thought.

але й поведінка також впливає на наші думки.

And finally, the last lesson I want to tell you about is:

І нарешті, останній урок, про який я хочу розповісти:

practice six degrees of gratitude.

практикуйте шість ступенів подяки.

And every place, every stop on this gratitude trail

Кожне місце, кожна зупинка на моєму манівці подяки

would give birth to 100 other people that I could thank.

відкривала мені ще 100 людей, яким варто було подякувати.

So I went down to Colombia to thank the farmers who grow my coffee beans.

Я поїхав до Колумбії, подякувати фермерам, які вирощують боби моєї кави.

And it was in a small mountain town,

Вони працюють у маленькому гірському містечку,

and I was driven there along these curvy, cliffside roads.

до якого мене везли по звивистих дорогах понад обривами скель.

And every time we went around a hairpin turn

І щоразу, як ми проїжджали крутий вигин,

the driver would do the sign of the cross.

водій хрестився.

І я кажу йому: «Дякую Вам за такий жест.

And I was like, "Thank you for that.

(Laughter)

(Сміх)

But can you do that while keeping your hands on the wheel?

Та чи не могли б Ви це робити, тримаючи руки на кермі?

Because I am terrified."

Бо я страх як нажаханий».

But we made it.

Але ми таки добралися.

And I met the farmers, the Guarnizo brothers.

Я познайомився з фермерами - братами Ґварнісо.

It's a small farm, they make great coffee,

На невеликому угідді вони вирощують чудову каву,

they're paid above fair-trade prices for it.

за що отримують більше, ніж мінімальний дохід.

And they showed me how the coffee is grown.

Вони показали мені, як росте кава:

The bean is actually inside this fruit called the coffee cherry.

зерна кави знаходяться всередині фрукта, що зветься кавовою ягодою.

And I thanked them.

Я подякував трьом братам,

And they said, "Well, we couldn't do our job

на що вони відповіли: «Ми б не могли виконувати свою роботу

without 100 other people."

без сотні інших людей».

The machine that depulps the fruit is made in Brazil,

Машина, яка відділяє зерна від м'якуша, вироблена в Бразилії, наприклад,

and the pickup truck they drive around the farm,

а пікап, на якому вони об'їжджають ферму -

that is made from parts from all over the world.

його частини зібрані зі всього світу.

In fact, the US exports steel to Colombia.

CША експортує до Колумбії сталь,

So I went to Indiana, and I thanked the steel makers.

тож я поїхав у штат Індіана і подякував виробникам сталі.

And it just drove home

І до мене дійшло:

that it doesn't take a village to make a cup of coffee.

для того, шоб зварити чашку кави,

It takes the world to make a cup of coffee.

цілий світ має докласти рук.

And this global economy, this globalization,

Так, система світової економіки і вся ця глобалізація

it does have downsides.

мають свої недоліки.

But I believe the long-term upsides are far greater,

Але я вірю, що їхні переваги набагато більші і довготривалі,

that progress is real.

що прогрес справді відбувається.

We have made improvements in the last 50 years,

За останні 50 років життя значно поліпшилось,

poverty worldwide has gone down.

бідність на планеті набагато менша.

And that we should resist the temptation

Тому ми повинні не піддаватися менталітету,

to retreat into our silos.

в якому «кожен сам за себе».

And we should resist this upsurge

Нам слід опиратися наростаючим тенденціям

in isolationism and jingoism.

до політики невтручання та агресивного націоналізму.

Which brings me to my final point.

Тож пункт призначення моєї розповіді -

Which is my hope that we use gratitude as a spark to action.

це надія, що ми розпізнаємо у вдячності запал до плідних дій.

Some people worry that gratitude has a downside.

Дехто вважає, якщо ми будемо занадто вдячними,

That we'll be so grateful, that we'll be complacent.

то в нас не буде мотивації робити щось корисне.

We'll be so, "Oh, everything's wonderful, I'm so grateful."

Мовляв, «Все й так чудово, мене все влаштовує, я вдячний».

Well, it turns out, the opposite is true.

А ось і навпаки!

The research shows

Як показують дослідження,

that the more grateful you are, the more likely you are to help others.

чим більше вдячності людина відчуває, тим більше їй хочеться допомагати іншим.

When you're in a bad state,

Бо у пригніченому стані

you're often more focused on your own needs.

ми загнані у пастку хвилювань про власні потреби;

But gratitude makes you want to pay it forward.

а коли ми вдячні за щось добре у житті, ми воліємо ділитись цим добром.

And I experienced this personally.

В цьому я переконався на власному досвіді.

I mean, I'm not Mother Teresa,

Певна річ, я не Мати Тереза,

I'm still a selfish bastard a huge amount of the time.

я все ще буваю час від часу корисливим негідником.

But I'm better than I was before this project.

Але я став кращим, ніж був до початку проекту вдячності.

And that's because it made me aware

Все тому, що в результаті я усвідомив,

of the exploitation on the supply chain.

скільки ж багато ланок у ланцюзі постачання.

It reminded me that what I take for granted

А ще - це нагадало мені, що речі, які я сприймаю за належне

is not available to millions of people around the world.

недоступні для мільйонів людей на нашій планеті.

Like water.

Навіть вода.

Coffee is 98.8 percent water.

Кава складається з води на 98,8%,

So I figured I should go and thank the people at the New York reservoir,

і тому я хотів подякувати людям, що працюють на Нью-Йоркському резервуарі.

hundreds of them, who provide me water,

Їх сотні, і вони забезпечують мене водою.

and this miracle that I can turn a lever and get safe water.

Це просто диво, що я можу повернути кран - і звідти ллється чиста вода.

And that millions of people around the world don't have this luxury

Мільйони людей по всій земній кулі не мають такої розкоші

and have to walk hours to get safe water.

і мусять годинами йти пішки, аби отримати безпечну для пиття воду.

It inspired me to see what I could do to help people get more access,

Мені закортіло дізнатися, як я можу допомогти таким людям.

Я почав досліджувати це питання і заснував чудову спілку

and I did research and found a wonderful group

"Dispensers for Safe Water" (Диспенсери для безпечної води).

called Dispensers for Safe Water.

And I got involved.

Я залучився до вирішення проблеми.

And I'm not expecting the Nobel Prize committee

Звісно, я не чекаю, що мені постукають у двері

to knock down my door,

і дадуть за це Нобелівську премію,

but it's a baby step, it's a little something.

але принаймні, це маленький крок на великому шляху,

And it's all because of gratitude.

який був зроблений завдяки вдячності.

And it's why I encourage people, friends, family,

Саме тому я заохочую друзів, родичів, усіх людей

to follow gratitude trails of their own.

піти на власний квест вдячності,

Because it's a life-transforming experience.

бо такий досвід буквально змінює життя.

And it doesn't have to be coffee.

І це не обов'язково має бути кава,

It could be anything.

це може бути будь-що:

It could be a pair of socks, it could be a light bulb.

пара шкарпеток, лампочка...

And you don't have to go around the world, you can just do a little gesture,

І по світу їздити теж не обов'язково, достатньо зробити маленький жест,

like make eye contact or send a note to the designer of a logo you love.

поглянути в очі, написати вдячну записку дизайнеру улюбленого логотипу...

Головне тут - cвітосприйняття, усвідомлення,

It's more about a mindset.

що навіть у найдрібнішу річ у житті роблять внесок тисячі людей;

Being aware of the thousands of people involved in every little thing we do.

Remembering that there's someone in a factory

що десь там на якійсь далекій фабриці

who made the fabric for the chairs you're sitting in right now.

хтось створив тканину для крісла, у якому ви зараз вмостились;

That someone went into a mine and got the copper for this microphone

що хтось спустився у глибоку шахту і добув мідь для мого мікрофона,

so that I could say my final thank you,

аби я зміг сказати моє фінальне дякую

which is to thank you.

саме вам.

Thank you a thousand for listening to my story.

Тисячі подяк за те, що послухали мою історію.

(Applause)

(Оплески)

(Cheering)

(Схвальні вигуки)